Типове положення про молодіжне відділення дитячого будинку-інтернату

1. Молодіжне відділення дитячого будинку-інтернату (далі - молодіжне відділення) для перебування інвалідів віком від 18 до 35 років (далі - особи) з вадами фізичного та/або розумового розвитку та психічними розладами, які потребують стороннього догляду, побутового і медичного обслуговування, освітніх та реабілітаційних послуг, може створюватись за відповідним рішенням Міністерства праці та соціальної політики Автономної Республіки Крим, головних управлінь праці та соціального захисту населення обласних, Головного управління соціального захисту населення Київської, Управління праці та соціального захисту населення Севастопольської міських держадміністрацій за поданням будинку-інтернату.

Положення про молодіжне відділення, розроблене дитячим будинком-інтернатом на основі цього Типового положення, затверджується відповідно Міністерством праці та соціального захисту Автономної Республіки Крим, головними управліннями праці та соціального захисту населення обласних, Головним управлінням соціального захисту населення Київської, Управлінням праці та соціального захисту населення Севастопольської міських держадміністрацій.

2. До молодіжного відділення будинку-інтернату переводиться або приймається на державне утримання молодь віком від 18 до 35 років - інваліди першої і другої груп з психоневрологічними захворюваннями, яким за станом здоров'я не протипоказане перебування у молодіжному відділенні будинку-інтернату, незалежно від наявності батьків, опікунів (піклувальників) або родичів, зобов'язаних їх утримувати за законом. Переведення або прийняття до молодіжного відділення будинку-інтернату здійснюється за заявою особи або її опікуна (піклувальника).

До молодіжного відділення будинку-інтернату можуть бути прийняті інваліди III групи з психоневрологічного захворювання за умови перебування їх у складній життєвій ситуації, відсутності батьків або родичів, зобов'язаних відповідно до чинного законодавства їх утримувати, або якщо батьки чи родичі з об'єктивних причин не можуть цього робити та наявності інших суттєвих підстав, що потребують перебування особи в будинку-інтернаті. Такі випадки розглядаються в індивідуальному порядку на засіданні колегії Міністерства праці та соціальної політики Автономної Республіки Крим, головних управлінь праці та соціального захисту населення, Головного управління соціального захисту населення Київської, Управління праці та соціального захисту населення Севастопольської міських держадміністрацій.

3. Документи для влаштування до молодіжного відділення оформлюються за місцем постійного проживання особи батьками, опікунами (піклувальниками) чи установами, де особи перебувають на утриманні та/або лікуванні, і подаються відповідно Міністерству праці та соціальної політики Автономної Республіки Крим, головним управлінням праці та соціального захисту населення обласної, Головному управлінню соціального захисту населення Київської, Управлінню праці та соціального захисту населення Севастопольської міських держадміністрацій.

Відповідальність за достовірність інформації, наданої у вищевказаних документах щодо майнових та інших інтересів особи, несуть батьки, опікуни (піклувальники) чи установи, де особи перебували на утриманні та лікуванні до зарахування до молодіжного відділення.

4. Загальні положення, фінансова і виробничо-господарська діяльність молодіжного відділення, переведення до (з) інтернату іншого регіону, формування та ведення особових справ осіб, які проживають у молодіжному відділенні, здійснюються відповідно до Типового положення про дитячий будинок-інтернат.

Загальні умови перебування і відрахування осіб з молодіжного відділення здійснюються відповідно до Типового положення про психоневрологічний інтернат, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 29.12.2001 N 549, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України від 29.01.2002 за N 68/6356.

5. Основним завданням молодіжного відділення є забезпечення належних умов для проживання, навчання, виховання та надання медичної допомоги особам з фізичними та/або розумовими вадами розвитку та психічними розладами, зокрема:

5.1. Житлом з усіма комунально-побутовими зручностями, одягом, взуттям, постільною білизною, м'яким і твердим інвентарем та столовим посудом.

5.2. Раціональним харчуванням, у тому числі і дієтичним, з урахуванням вікових груп і стану здоров'я вихованців, що проживають у будинку-інтернаті.

5.3. Цілодобовим медичним обслуговуванням, уключаючи надання невідкладної медичної допомоги до госпіталізації особи; проведення адаптаційно-підтримуючої терапії психотропними препаратами особам, які лікувалися в психоневрологічному стаціонарі, і за висновком психіатрів стаціонару можуть перебувати в молодіжному відділенні будинку-інтернату; консультативною допомогою, стаціонарним лікуванням на базі закріплених лікувально-профілактичних закладів охорони здоров'я тощо.

5.4. Наданням комплексу реабілітаційних послуг відповідно до індивідуальної програми реабілітації інваліда.

5.5. Засобами медичної корекції слуху та зору, зубопротезуванням, протезно-ортопедичними виробами, немоторизованими засобами пересування (інвалідними колясками), медикаментами та життєвонеобхідними ліками відповідно до медичного висновку, у т.ч. життєвонеобхідними наркотичними або психотропними препаратами.

5.6. Засобами корекції, навчання і виховання;

5.7. Спортивним інвентарем для проведення оздоровчо-спортивної корекції фізичних вад;

5.8. Реабілітаційною роботою, що сприяє адаптації осіб у новому середовищі;

5.9. Умовами для проведення заходів культурно-масової роботи;

5.10. Належними умовами для закріплення трудових умінь та навичок;

5.11. Умовами для проведення абілітації осіб, які проживають у молодіжному відділенні.

6. Молодіжне відділення відокремлюється від основного дитячого колективу в ізольованому приміщенні, корпусі, на окремому поверсі тощо.

7. У молодіжному відділенні застосовуються натуральні норми харчування, норми і терміни користування одягом і взуттям, що діють у психоневрологічних інтернатах.

8. Працетерапія, надання реабілітаційних послуг, технічних та інших засобів реабілітації, виробів медичного призначення для соціальної адаптації осіб здійснюються згідно з індивідуальною програмою реабілітації для інвалідів. Індивідуальна програма реабілітації для інвалідів складається на підставі акта медико-соціальних експертних комісій.

9. У будинках-інтернатах створюються реабілітаційні групи:

у відділеннях I профілю - до 15-20 осіб;

у відділеннях II профілю - до 10-15 осіб;

у відділеннях III профілю - до 10-12 осіб;

у відділеннях IV профілю - до 8 осіб.

10. Процес працетерапії повинен проходити в кожній групі в присутності інструктора з праці (інструктора з трудової терапії) або вихователя та медичного працівника (медичної сестри або молодшої медичної сестри залежно від характеру виконуваних робіт), у якого повинна бути в наявності аптечка першої медичної допомоги.

Працетерапія здійснюються у навчально-виробничих майстернях (для технічних і обслуговуючих видів праці), підсобних господарствах, на земельних ділянках з обов'язковим дотриманням правил техніки безпеки, урахуванням профілю будинку-інтернату і вимог чинного санітарного законодавства.

Особи залучаються до самообслуговування, різних видів суспільно корисної праці з урахуванням віку, статі, фізичних особливостей, вимог чинного санітарного законодавства, норм і правил особистої гігієни та охорони здоров'я.

При цьому особам забезпечуються належні санітарно-гігієнічні й безпечні умови на робочих місцях згідно із законодавством.

11. Особи забезпечуються спецодягом та взуттям відповідно до встановлених норм.

12. Директор будинку-інтернату та весь обслуговуючий персонал є відповідальними за збереження життя та здоров'я осіб, які проживають у молодіжному відділенні.