Про затвердження Порядку оцінки розвитку діяльності наукової установи

Відповідно до Методики оптимізації (атестації) бюджетних наукових установ, які повністю або частково фінансуються за рахунок коштів державного бюджету, та плану оптимізації (атестації) бюджетних наукових установ, які повністю або частково фінансуються за рахунок коштів державного бюджету , затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 31 жовтня 2011 року № 1176, та з метою об’єктивного оцінювання діяльності наукових установ

1. Затвердити Порядок оцінки розвитку діяльності наукової установи, що додається.

2. Державному агентству з питань науки, інновацій та інформатизації України (Семиноженко В.П.) в установленому порядку забезпечити подання цього наказу на державну реєстрацію до Міністерства юстиції України.

3. Цей наказ набирає чинності з дня його офіційного опублікування.

4. Контроль за виконанням наказу покласти на Голову Державного агентства з питань науки, інновацій та інформатизації України Семиноженка В.П.

1.1. Цей Порядок застосовується для оцінювання діяльності бюджетних наукових установ, які повністю або частково фінансуються за рахунок коштів державного бюджету (далі - наукові установи), та проведення державної атестації наукових установ, на які поширюється дія Положення про державну атестацію науково-дослідних (науково-технічних) установ , затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07 квітня 1998 року № 469.

1.2. Порядок визначає:

організацію проведення оцінки розвитку діяльності наукової установи;

порядок роботи експертної комісії;

перелік показників та розрахунок системи атестаційних оцінок;

порядок заповнення форми картки експертного оцінювання;

порядок визначення категорії наукової установи;

здійснення порівняльного рейтингового оцінювання.

2.1. Для проведення оцінки розвитку діяльності наукова установа подає в електронному вигляді шляхом заповнення в режимі on-line до Держінформнауки України:

анкету з відомостями, що подається науковими установами відповідно до Положення про державну атестацію науково-дослідних (науково-технічних) установ , затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07 квітня 1998 року № 469;

відомості про діяльність наукових установ:

форму № 1 "Класифікаційна оцінка рівня і престижу наукової установи за масштабом наукового потенціалу і досягненнями у попередні роки" (далі - форма № 1) (додаток 1);

форму № 2 "Оцінка динаміки розвитку наукового потенціалу і результативності наукової, науково-технічної та інноваційної діяльності наукової установи" (далі - форма № 2) (додаток 2);

форму № 3-В "Картка внутрішнього оцінювання (самооцінювання) наукового потенціалу, результативності і перспектив діяльності наукової установи" (далі - форма № 3) (додаток 3).

У паперовому вигляді за підписом керівника наукова установа подає:

аналітичну записку про рівень розвитку наукового (науково-технічного) потенціалу і результативність наукової, науково-технічної та інноваційної діяльності за звітний період та обґрунтування напрямів і заходів з оптимізації діяльності наукової установи на короткостроковий період (до 5 років) (додаток 4);

відомості про основні результати наукової, науково-технічної, інноваційної діяльності за останній звітний рік, що подавалися науковою установою відповідно до Порядку надання відомостей про основні результати наукової, науково-технічної, інноваційної діяльності та у сфері трансферу технологій , затвердженого наказом Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України від 11 січня 2012 року № 10, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30 січня 2012 року за № 146/20459.

2.2. Держінформнауки України забезпечує для наукової установи доступність до результатів оцінки її діяльності, отриманих за даними форм №№ 1, 2 та 3.

2.3. Держінформнауки України обробляє надані науковими установами дані про результати їх діяльності, узагальнює та надає отримані результати експертній комісії.

2.4. Обробка наданих науковими установами відомостей про діяльність наукових установ здійснюється відповідно до вимог Закону України "Про захист персональних даних" .

2.5. Оцінку діяльності наукових установ здійснює експертна комісія, що утворюється Держінформнауки України.

3.1. Для оцінки розвитку діяльності наукової установи створюється експертна комісія, яка є постійно діючим консультативно-дорадчим органом Держінформнауки України.

3.2. Експертна комісія визначає:

порядок проведення експертного оцінювання діяльності наукової установи;

у разі необхідності під час проведення зовнішнього експертного оцінювання приймає рішення про створення робочих груп експертної комісії за основними видами наукової та науково-технічної діяльності наукових установ;

аналізує представлені науковими установами відомості про їх наукову, науково-технічну та інноваційну діяльність, організовує їхню перевірку на достатність і достовірність даних (за необхідності);

аналізує результати галузевої експертизи наукових установ;

здійснює зовнішнє експертне оцінювання діяльності наукових установ;

приймає рішення щодо застосовування додаткових специфічних показників для врахування особливостей діяльності наукової установи (у разі необхідності);

визначає атестаційну оцінку (категорію та рейтинг) наукової установи, а також сильні і слабкі сторони її діяльності;

приймає рішення про необхідність проведення і порядок порівняльного рейтингового оцінювання (ранжирування);

оцінює орієнтовні обсяги витрат, необхідні для підтримки науково-технічного потенціалу наукової установи при фінансуванні з різних джерел;

розробляє рекомендації щодо необхідних заходів з оптимізації діяльності наукових установ: розвитку наукового потенціалу та підвищення результативності досліджень наукових установ;

готує висновки та пропозиції щодо вдосконалення галузевої, регіональної чи загальнодержавної мереж наукових установ, необхідності здійснення оптимізації окремих наукових напрямів, галузі в цілому і надає рекомендації щодо кількості, типу та доцільності перепрофілювання наукових установ, які необхідні для науково-технічного та інноваційного забезпечення розвитку галузей економіки і соціальної сфери;

розглядає звернення наукових установ щодо прийнятих експертною комісією рішень за результатами оцінки розвитку діяльності наукових установ.

3.3. До складу експертної комісії входять голова, заступник голови, секретар та члени експертної комісії - представники міністерств (по одному від кожного міністерства), інших центральних органів виконавчої влади (по одному від кожного центрального органу виконавчої влади), що мають у своєму підпорядкуванні наукові установи, та фахівці національних академій наук і вищих навчальних закладів (за згодою).

Персональний склад експертної комісії затверджується наказом МОНмолодьспорту України.

3.4. У разі необхідності експертна комісія може додатково залучати експертів за напрямами діяльності наукових установ.

3.5. Експертне оцінювання провадиться анонімно. Порядок проведення експертного оцінювання визначається рішенням експертної комісії.

3.6. Засідання експертної комісії проводить її голова, а у разі його відсутності - заступник голови. Рішення експертної комісії приймається відкритим голосуванням простою більшістю присутніх на засіданні членів експертної комісії.

3.7. Рішення експертної комісії є правоможним, якщо на засіданні присутні не менше двох третин членів експертної комісії. У разі рівного розподілу голосів вирішальним є голос головуючого на засіданні експертної комісії.

3.8. Член експертної комісії не має права бути відсутнім на її засіданнях без поважної причини та делегувати свій голос іншій особі.

3.9. Періодичність засідань експертної комісії визначається в міру потреби, але не менше ніж тричі на рік.

3.10. Результати оцінювання діяльності щодо кожної наукової установи затверджуються окремим рішенням експертної комісії, яке заноситься до протоколу засідання експертної комісії.

3.11. У разі своєї незгоди з прийнятим експертною комісією рішенням член (члени) експертної комісії може (можуть) викласти у письмовому вигляді окрему думку, яка додається до протоколу засідання експертної комісії.

3.12. Протокол засідання експертної комісії підписується усіма присутніми на засіданні членами експертної комісії та подається до Держінформнауки України.

У протоколі фіксуються також пропозиції та висновки щодо вдосконалення мережі наукових установ, зокрема щодо кількості, типу та доцільності їх перепрофілювання.

3.13. Рішення експертної комісії, прийняті у межах її повноважень, мають рекомендаційний характер.

4.1. Оцінювання експертною комісією діяльності наукової установи передбачає три основні етапи:

визначення категорії і рейтингу наукової установи - атестаційної оцінки, яка є підсумковою індивідуальною характеристикою наукової установи;

визначення сильних і слабких сторін наукової установи;

формулювання висновків і пропозицій щодо напрямів та заходів оптимізації.

Категорія і рейтинг наукової установи визначаються з використанням системи атестаційних оцінок, основними складовими яких є:

класифікаційна оцінка;

оцінка динаміки розвитку;

рейтингова оцінка.

4.2. Класифікаційна оцінка характеризує науково-технічний рівень наукової установи за її науковим і науково-технічним потенціалом, визнанням досягнень за попередні десять років діяльності, рівнем впливу на формування наукової і науково-технічної політики в державі. Для визначення класифікаційної оцінки наукової установи використовується перелік показників, за якими здійснюється оцінювання діяльності наукової установи (додаток 5).

4.3. Визначення класифікаційної оцінки здійснюється шляхом ранжирування абсолютних величин індивідуальних показників за 5-бальною шкалою.

Первинні абсолютні величини кожного із показників вносять відповідно до пунктів у графу 3 додатка 1.

Оцінку за показником (графа 9 додатка 1) визначають, користуючись 5-бальною шкалою інтервалів абсолютних значень показників (графи 4-8 додатка 1). Наприклад, якщо сумарна чисельність докторів і кандидатів наук у даній науковій установі (пункт 1.1 розділу І) знаходиться в інтервалі від 51 до 100 осіб, то у графі 9 записують 3 бали.

Зважені оцінки для кожного локального показника обчислюють шляхом множення значення первинної оцінки (графа 9 додатка 1) на відповідний показнику ваговий коефіцієнт (графа 10 додатка 1). Отримані величини зважених оцінок записують у графі 11 додатка 1.

Класифікаційну оцінку наукової установи КО (розділ VІІ додатка 1) обчислюють в балах, як суму зважених оцінок для всіх 15 локальних показників (графа 11 додатка 1).

4.4. Для врахування відмінностей наукової діяльності наукових установ природничого й технічного профілю від наукових установ суспільного й гуманітарного профілю застосовують диференційовані вагові коефіцієнти (пункти 2.1, 2.3 розділу ІІ, пункти 4.1 і 4.2 розділу ІV додатка 1).

4.5. Обчислення оцінки динаміки розвитку (ОД) здійснюється з використанням показників за двома напрямами - оцінка динаміки потенціалу (ОДП) і оцінка динаміки результативності (ОДР). Перелік показників і формули їх розрахунку наведені у додатку 2.

4.6. Ряди динаміки побудовано з кроком в один рік для останніх у часі чотирьох звітних років. Перший з років, що включені до ряду динаміки, прийнято за базовий (графа 3 додатка 2), а наступні три роки (графи 4, 5, 6 додатка 2) складають ряд періодів для обчислення середнього значення темпів динаміки (графа 8 додатка 2).

Вихідні значення кожного з індивідуальних показників вносять залежно від року відповідно до пунктів у графах 3-6 додатка 2 в одиницях виміру, що зазначені у графі 2 додатка 2 для відповідного показника.

4.7. За величинами рівнів показників для кожного звітного року (графи 4, 5, 6 додатка 2) розраховують просте середнє арифметичне значення показників для цих років. Результат записують відповідно до пунктів графи 7 додатка 2.

За відсутності даних за будь-який один з трьох звітних років в знаменнику формули в графі 7 цифра "3" замінюється цифрою "2". За відсутності даних за будь-які два з трьох звітних років в графу 7 заноситься наявне значення спостереження одного року.

4.8. Середні фактичні темпи динаміки індивідуальних показників (ТДф) обчислюють за спрощеною формулою - у відсотках середнього арифметичного значення показника за три звітні роки (графа 7 додатка 2) відносно значення показника у базовому році (графа 3 додатка 2).

У випадку, коли для певного показника дані для базового року та/або для всіх звітних років параметричного ряду відсутні, величину ТДф приймають за "100".

4.9. Отримані фактичні значення темпів динаміки за індивідуальними показниками (ТДф) нормують в інтервалі від 94,0 % до 110,0 % ТДф, користуючись формулою:

ТДн = 25 Ч ТДф - 2250, де:

ТДн - нормоване значення темпу динаміки за окремим показником у балах (графа 9 додатка 2);

ТДф - фактичне значення темпу динаміки за окремим показником у відсотках (графа 8 додатка 2).

При цьому для тих показників, щодо яких значення ТДф є меншими за 94,0 %, у відповідному рядку графи 9 записують число "100"; у випадку, коли значення ТДф перевищують 110,0 %, - число "500".

4.10. Оцінку динаміки розвитку наукової установи розраховують як просте середнє арифметичне нормованих значень середнього темпу динаміки (ТДн) для всіх індивідуальних показників (графа 9 додатка 2) за формулою (графа 9 розділу І + графа 9 розділу ІІ додатка 2) / n, де n - загальна кількість показників. Для наукових установ природничих і технічних наук n = 27 (враховуються усі показники графи 2); для наукових установ суспільних і гуманітарних наук n = 25 (не враховуються показники графи 2 підпункту 1.2.6 пункту 1.2 розділу І та підпункту 2.3.2 пункту 2.3 розділу ІІ додатка 2).

Оцінку динаміки розвитку записують тризначним числом, величини якого лежать в інтервалі [100, 500].

4.11. Для цілей виявлення сильних і слабких сторін наукової установи в аспекті розвитку і результативності використання наукового потенціалу, визначають рейтингові позиції кожного із індивідуальних показників. Рейтинг визначається у порядку зменшення фактичного значення середнього темпу динаміки (ТДф).

4.12. Рейтингова оцінка наукової установи визначається з урахуванням кількісних та якісних оцінок її науково-технічного потенціалу, оцінки динаміки розвитку наукової установи та рівня отриманих результатів досліджень і перспектив їх практичного використання.

Рейтингова оцінка - рейтинг наукової установи (Р) обчислюється як сума значень оцінки стану розвитку (ОД) та експертної оцінки (ЕО), які беруться з ваговими коефіцієнтами 0,6 і 0,4 відповідно: Р = (0,6 ОД + 0,4 ЕО). Значення величини рейтингу лежать в інтервалі [100, 500].

5.1. Для експертного оцінювання наукової установи використовуються показники, що поділяються на групи за критеріями: рівень цільової орієнтації досліджень; оцінка результатів наукової діяльності; оцінка перспектив розвитку наукової діяльності. Для визначення експертної оцінки члени експертної комісії заповнюють картку експертного оцінювання наукового потенціалу, результативності і перспектив наукової (науково-технічної) діяльності наукової установи (форма № 3Е) (додаток 6).

З метою врахування особливостей наукової діяльності установи на додаток до основних показників за рішенням експертної комісії можуть застосовуватися два додаткові специфічні показники пунктів 4.1 і 4.2 розділу ІV додатка 6. Серед специфічних показників можуть бути, наприклад, такі: унікальність наукового профілю організації; можливість швидкого переключення на нову проблематику при зміні завдань галузі; важливість організації як центру аналітичного узагальнення світового досвіду і його адаптації до потреб галузі в регіоні, Україні тощо.

5.2. Показники, що характеризують діяльність наукової установи, оцінюються за п’ятибальною шкалою: високий рівень якісних та кількісних властивостей; значний (наближений до високого рівня); середній; незначний (наближений до низького рівня); дуже низький рівень або відсутність зазначених властивостей; що дорівнює п’яти, чотирьом, трьом, двом і одному балам відповідно.

5.3. Визначені експертами величини оцінок (графа 3 додатка 6) диференціюються за пріоритетністю показників ("зважуються") шляхом множення на значення вагових коефіцієнтів (графа 4 додатка 6). У випадку, коли застосовуються специфічні показники пунктів 4.1 і 4.2 розділу ІV додатка 6, зважені величини експертних оцінок обчислюють із використанням вагових коефіцієнтів, що наведені в графі 4 додатка 6 у чисельнику, без них - у знаменнику. Специфічні показники використовуються лише спільно. Значення індивідуальних (локальних) експертних оцінок знаходяться в інтервалі від 1 до 5 балів.

5.4. Узагальнена експертна оцінка (ЕО) є інтегральним показником локальних експертних оцінок. Експертна оцінка (розділ VІ, графа 5 додатка 6) обчислюється як сума значень величин відповідних індивідуальних показників оцінки, помножена на 100:

ЕО = (сума значень показників у пунктах 1, 2, 3, 4) х 100, балів.

Експертну оцінку записують тризначним числом, величини якого лежать в інтервалі [100, 500].

5.5. При визначенні експертної оцінки експертною комісією беруться до уваги результати внутрішнього оцінювання (самооцінка) наукової установи, які надаються науковою установою відповідно до додатка 3.

При проведенні самооцінювання специфічні показники не застосовуються.

5.6. Обчислення загальної оцінки, отриманої за результатами самооцінювання (ЗСО), здійснюється шляхом розрахунку суми значень величин відповідних індивідуальних показників оцінки, помноженої на 100:

ЗСО = (сума значень показників у розділах 1, 2, 3) х 100, балів.

Величину ЗСО записують тризначним числом, величини якого лежать в інтервалі [100, 500].

6.1. Залежно від результатів класифікаційної і рейтингової оцінки наукові установи поділяються на чотири категорії, які позначають літерами А, Б, В, Г.

До категорії А належать наукові установи, що мають високий науковий потенціал та визнання в Україні і світі, формують державну науково-технічну політику, впливають на науково-технічну політику галузей та мають високий рівень розвитку і отриманих результатів наукової діяльності.

До категорії Б належать наукові установи, що мають нижчий порівняно з науковими установами, які належать до категорії А, науковий потенціал, але демонструють високий рівень розвитку та ефективність його використання, можуть формувати перспективну науково-технічну політику певного наукового напряму, бути провідними у сфері проведення досліджень, розробок, впроваджень конкретних видів наукової, технічної, проектної продукції та виявляють активність в інтеграції до світового інформаційного простору.

До категорії В належать наукові установи, що мають високий науковий потенціал і визнання в Україні, впливають на формування державної і галузевої науково-технічної політики, але демонструють невисокий рівень розвитку (динаміки) потенціалу і отриманих результатів наукової діяльності.

До категорії Г належать наукові установи, що мають невисокий науковий потенціал, можуть бути провідними у сфері проведення досліджень, розробок, впроваджень конкретних видів наукової, технічної, продукції або розробляють окремі складові частини комплексів, пристроїв, вузлів техніки та виконують разові замовлення, але при цьому демонструють низький рівень розвитку (динаміки) потенціалу і отриманих результатів його використання та є маловідомими у світовому інформаційному просторі.

6.1.1. Категорію наукової установи (К) визначають залежно від рангу її класифікаційної групи та значень рейтингової оцінки, користуючись матрицею визначення категорії наукової установи, наведеною у додатку 7. Ранг класифікаційної групи (графа 1; позиції І - IV додатка 7) визначають за відповідним інтервалом значень класифікаційної оцінки (графа 2; позиції І - IV додатка 7). Наприклад, якщо величина класифікаційної оцінки наукової установи знаходиться в інтервалі від 2,61 до 3,80 балів, то її відносять до установ II класифікаційної групи.

6.1.2. Основні категорії А, Б, В і Г можуть бути диференційовані на субкатегорії за схемою, наведеною в таблиці цього Порядку.

Величини рейтингу позначають цифрами від 100 до 500. Наприклад, запис для атестаційної оцінки Б-365 означає, що наукова установа відноситься до категорії установ невеликого масштабу і малопрезентованих, проте має значну активність і результативність діяльності в останні три роки.

При застосуванні субкатегорій до запису вноситься відповідний індекс категорії, визначений за матрицею таблиці цього Порядку. Наприклад, А2-440.

6.2. Визначення сильних і слабких сторін наукової установи в аспекті розвитку і результативності використання наукового потенціалу здійснюють за рейтинговими позиціями (порядковим рангом) кожного із 28 локальних показників, за якими здійснюється оцінка динаміки розвитку діяльності наукової установи (додаток 2).

6.3. До сильних сторін наукової установи відносять ті напрями наукової діяльності, що характеризуються значеннями показників перших п’яти рангів, а до слабких - останніх п’яти рангів.

6.4. Аналіз сильних і слабких сторін діяльності наукової установи та факторів, що їх визначають, здійснюють шляхом експертного оцінювання. При цьому доцільно використовувати методологічні підходи факторного та SWOT-аналізу.

6.5. Результати експертного оцінювання сильних і слабких сторін наукової установи враховують при визначенні перспектив і опрацюванні висновків та рекомендацій щодо оптимізації подальшого розвитку наукового потенціалу і підвищення результативності діяльності наукової установи.

7.1. Порівняльне рейтингове оцінювання полягає у визначенні рангу окремої установи серед вибраної групи (сукупності) наукових установшляхом ранжирування за порядковою шкалою.

Порівняльне рейтингове оцінювання наукових установ провадиться з метою отримання додаткової аналітичної інформації, що може бути використана експертною комісією для:

визначення необхідності уточнення, проведення перевірки або додаткового експертного оцінювання окремих наукових установ;

коригування величин рейтингових оцінок для більш глибокої диференціації атестаційних оцінок;

обґрунтування висновків щодо результатів атестації у випадках ситуацій недостатньої визначеності, зокрема у разі виникнення незгоди наукової установи з результатами атестування.

7.2. Для проведення порівняльного рейтингового оцінювання (ранжирування) виділеної групи наукових установ можуть бути використані рейтингова оцінка, експертна оцінка, класифікаційна оцінка, а також:

зважені оцінки для вибраних індивідуальних (локальних) показників, які використовують під час визначення класифікаційної оцінки;

значення середнього рівня динаміки розвитку для вибраних локальних показників, що використовують під час обчислення оцінки динаміки розвитку.

Вибір типу і кількості оцінок визначається залежно від поставленої мети порівняльного рейтингового оцінювання.

7.3. Ранжирування наукових установ здійснюється в порядку зменшення значень оцінок.

7.4. Рішення про необхідність проведення і формат порівняльного рейтингового оцінювання (ранжирування) приймає експертна комісія.

7.5. Характеристика діяльності наукової установи за атестаційною оцінкою (категорією і рейтингом) та дані аналізу сильних і слабких сторін діяльності установи і факторів, що їх визначають, дозволять експертній комісії визначити рекомендації щодо актуальних напрямів та необхідних заходів з оптимізації, зокрема:

міру бюджетної підтримки розвитку потенціалу і наукової діяльності установи, податкові пільги та інші преференції;

пропозиції щодо реорганізації, перепрофілювання чи ліквідації окремих наукових установ;

інші заходи з оптимізації окремих наукових установ і мережі наукових установ в цілому.

7.6. За результатами проведеної експертною комісією оцінки діяльності наукових установ Держінформнауки України подає МОНмолодьспорту України інформацію про результати атестації наукових установ та пропозиції щодо оптимізації їх мережі для внесення в установленому порядку Кабінетові Міністрів України пропозицій з удосконалення мережі таких установ.