Про внесення змін і доповнень до Методики обстеження і паспортизації гідротехнічних споруд систем гідравлічного вилучення та складування промислових відходів та хвостів

З метою методичного забезпечення міністерств і відомств при проведенні обстежень технічного стану гідротехнічних споруд та з урахуванням практики застосування Методики обстеження і паспортизації гідротехнічних споруд систем гідравлічного вилучення та складування промислових відходів та хвостів (реєстраційний N 466/1002 від 21.12.95)

1. Затвердити зміни і доповнення, які підготовлені інститутом УкрНДІводоканалпроект та фірмою "Либідь" на замовлення Мінекобезпеки, до Методики обстеження і паспортизації гідротехнічних споруд систем гідравлічного вилучення та складування промислових відходів та хвостів, затвердженої наказом Держкоммістобудування України від 19.12.95 N 252, держреєстр N 466/1002 від 21.12.95, виклавши її в новій редакції, що додається.

2. Подати Методику в новій редакції на державну реєстрацію до Міністерства юстиції України.

3. Контроль за виконанням наказу покласти на Головне управління промислової забудови та інженерної інфраструктури Держкоммістобудування України (А.Крищук).

1.1. Методика обстеження і паспортизації гідротехнічних споруд систем гідравлічного вилучення та складування промислових відходів та хвостів (надалі Методика) призначена для забезпечення комплексу робіт, що виконуються при обстеженні і паспортизації гідротехнічних споруд систем гідравлічного транспортування і складування промислових відходів та поширюється на всі споруди незалежно від відомчої належності та виду власності.

1.2. Планові обстеження виконуються підприємством, яке експлуатує гідротехнічну споруду гідравлічного вилучення та складування промислових відходів та хвостів із залученням інститутів Генеральними проектувальниками та інститутами Держкоммістобудування України, що виконують головні територіальні функції у цій галузі, а також спеціалізованими організаціями, що мають ліцензію на цей вид діяльності.

1.3. Позапланові обстеження виконуються при виникненні аварійних ситуацій або аварій спеціальними комісіями, склад яких затверджується органами місцевого самоврядування. Головою комісії призначається представник органу місцевого самоврядування.

1.4. Комісія проводить обстеження за спеціальною програмою, що дозволить з'ясувати причини виникнення аварійних ситуацій або аварій, визначити наслідки і розробити рекомендації щодо їх ліквідації.

1.4.1. В разі необхідності виконання позапланового обстеження, що виникло в результаті стихійного лиха, витрати на виконання комплексу робіт компенсуються за рахунок інших видів фінансування. У всіх інших випадках витрати на обстеження компенсуються за рахунок підприємства.

1.5. До початку роботи на розгляд комісії подається Паспорт гідротехнічних споруд системи гідравлічного вилучення та складування промислових відходів та хвостів (надалі Паспорт) для попереднього складання програми робіт.

1.6. На період роботи комісії власник підприємства забезпечує необхідні умови для її роботи:

- виділяє для цього приміщення, транспорт, забезпечує телефонний зв'язок;

- в разі необхідності зупиняє роботу споруд гідравлічного вилучення;

- надає необхідну технічну документацію;

- забезпечує доступ до всіх споруд, що підлягають обстеженню;

- забезпечує всіх членів комісії, які обстежують споруди, засобами для безпечного ведення робіт і, в разі необхідності, спецодягом.

1.7. Планові обстеження і паспортизація гідротехнічних споруд 1 та 2 класу капітальності проводяться не рідше одного разу в три роки.

Планові обстеження і паспортизація гідротехнічних споруд 3 та 4 класу капітальності проводяться не рідше одного разу в п'ять років.

1.8. Регламентні обстеження проводяться в залежності від стану комплексу споруд і виконуються у відповідності з правилами експлуатації, але не менше ніж один раз за рік.

1.9. У Методиці вживаються такі терміни та визначення:

2.1. Паспортизація хвостосховищ та шламосховищ спрямована на забезпечення належного рівня загальної і екологічної безпеки при їх експлуатації.

2.2. Державне управління екологічної і технічної безпеки забезпечується організаційними, технічними і технологічними заходами, що гарантують екологічно та технічно безпечні та економічно вигідні умови експлуатації та контролю за станом, з використанням сучасних засобів моніторингового контролю.

2.3. Базовим положенням Державної системи паспортизації є централізований комп'ютерний облік відходів виробництва, умов їх зберігання в хвостосховищах та шламосховищах, використання відходів у народному господарстві, створення єдиної державної (стандартизованої) системи контролю за їх станом в період їх експлуатації та після консервації (закриття).

2.4. При розробці даної Методики були враховані нормативні документи з питань охорони навколишнього середовища, здоров'я людини, екологічної та радіаційної безпеки, що діють в Україні на 01.09.96 р., а саме:

- Закон України "Про охорону навколишнього природного середовища";

- Закон України "Про забезпечення санітарного і епідемічного благополуччя населення";

- Закон України "Про поводження з радіоактивними відходами";

- Закон України "Про охорону надр";

- Водний кодекс України;

- Кодекс України про надра;

- Закон України "Про охорону атмосферного повітря";

- Закон України "Основи законодавства України про охорону здоров'я";

- Закон України "Про інвестиційну діяльність";

- Закон України "Про екологічну експертизу";

- Закон України "Про Цивільну оборону України";

- Положення про склад і зміст матеріалів оцінки впливу запроектованої господарської діяльності на стан оточуючого середовища і природних ресурсів (ОВОС) на різних стадіях вирішення завдань будівництва нових, розширення, реконструкції, технічного переозброєння діючих промислових та інших об'єктів, затверджене Мінприроди України наказом від 05.07.92 N 59;

- Державний стандарт України. Безпечність промислових підприємств. Терміни та визначення. ДСТУ 2156-93;

- Постанова Кабінету Міністрів України від 23.09.93 N 785 "Про затвердження Положення про державний моніторинг навколишнього природного середовища";

- Вказівки по проектуванню золовідвалів теплових електричних станцій. М.-Л.; Держенерговидав, 1964;

- Правила безпеки при експлуатації хвостових та шламових господарств в гірничорудних і нерудних підприємствах М; Надра, 1989;

- Інструкція по будівництву намивних хвостосховищ гірничо-хімічних комбінатів (заводів), затверджена наказом Держбуду УРСР від 21.03.78 N 60. РСН301-78. НДІБВ, К., 1978.

3.1. Планові обстеження, як правило, проводяться в безсніговий період часу і за відсутністю (зливових) опадів, що можуть приховати зовнішні ознаки незадовільного стану споруд (випирання, вимокання, фільтрація крізь тіло греблі тощо).

3.2. Обстеження гідротехнічних споруд виконується у такій послідовності:

- ознайомлення з Паспортом (додаток N 2), який складається згідно з Положенням про паспорт гідротехнічних споруд систем гідравлічного вилучення та складування промислових відходів та хвостів (додаток N 3), та іншою технічною документацією, що включає матеріали регламентних обстежень, які виконуються в процесі експлуатації комплексу споруд;

- візуальні обстеження комплексу гідротехнічних споруд з проведенням фотозйомок і замальовуванням окремих виявлених дефектів;

- узагальнення матеріалів перших двох етапів для прийняття рішень про необхідність виконання обстежень геолого-геофізичними*, геодезичними, геолого-технічними, лабораторними та ін. методами;

- проведення інженерно-геологічних і спеціальних топо-геодезичних досліжень;

- складання звіту (заповнення бланку Паспорта);

- розробка інженерних рекомендацій щодо ліквідації аварійних ситуацій;

- при позаплановому обстеженні складання акта комісії (додаток N 1) та його подання на затвердження органам місцевого самоврядування, що створили цю комісію.

3.3. Під час обстеження та паспортизації перевірці підлягають:

- оснащеність споруд засобами вимірювань;

- стан споруди;

- організація експлуатації споруди;

- виконання заходів щодо ремонту;

- стан технічної документації;

- виконання заходів щодо забезпечення надійності;

- засоби охорони навколишнього природного середовища.

3.4. Перевірка оснащеності споруд засобами вимірювань.

Перевіряється:

- оснащеність споруд контрольно-вимірювальною апаратурою та її відповідність вимогам проектної документації, збереження та її працездатність;

- наявність та своєчасність метрологічних перевірок контрольно-вимірювальної апаратури;

- наявність засобів геодезичного контролю;

- стан опорної геодезичної мережі та її достатність.

3.5. Перевірка стану споруд.

3.5.1. Огороджуючі споруди.

Огляду і перевірці підлягають:

зміни конструктивного характеру, які з'явилися на спорудах в ході будівництва та експлуатації; відступ (порушення) від проектної документації;

- відповідність основних показників споруди проектним;

- стан кріплення укосів;

- достатність перевищення гребню споруд над рівнем заповнення накопичувача;

- відповідність основних показників стану та роботи гідротехнічних споруд (осад, горизонтальні переміщення, деформацій, фільтраційний режим, наявність суфозії) заданим гранично допустимим або розрахунковим значенням в проекті.

3.5.2. Накопичувач з прилеглою територією:

- наявність місцевих деформацій - осідань, сповзань, зсувів, випорів, тріщин, воронок виходів фільтраційного потоку, суфозійних явищ, мокрих плям, ознак підтоплення й заболочення. У районі розташування гірничих виробіток слід звернути увагу на можливе проникнення води до старих гірничих виробіток шахт;

- стан кріплень укосів і берм.

3.5.3. Греблі та дамби: те ж саме, що й згідно з пунктом 3.5.1 цієї Методики.

3.5.4. Водоскиди-накопичувачі:

- стан будівельних конструкцій - наявність деформацій, корозії бетону й металоконструкцій;

- осади труб під греблями;

- стан гідромеханічного й вантажопідйомного обладнання.

3.5.5. Пульпопроводи та випуски:

- стан опор, трубопровідної арматури, опорних естакад;

- знос труб;

- наявність протікань вздовж пульпопроводу;

- наявність працюючих випусків та їх кількість;

- відповідність системи заповнення накопичувача згідно з проектом.

3.5.6. Скидні лотки, канали:

- стан конструкцій, наявність протікань, стан переїздів, перепусків акведуків.

3.5.7. Дренажні системи:

3.5.7.1. Вертикальний дренаж:

- перевіряється загальна кількість свердловин та відповідність їх місцерозташування за проектом;

- відповідність фактичного дебіту свердловин проектним;

- оснащеність приладами для обліку витрати води;

- стан автоматичних пристроїв для вмикання і вимикання свердловин;

- наявність і своєчасність заповнення журналів обліку витрати свердловин.

3.5.7.2. Горизонтальний закритий дренаж.

Перевірці підлягають:

- оглядові колодязі (їх стан, наявність кришок, маркірування, наявність дренажного стоку, можливість вимірювання витрати в кожному колодязі, ступінь замуленості колодязя);

- стан поверхні вздовж траси дрени (наявність просадок, вимоїн, зсувів, випорів грунту);

- наявність деревинної та чагарникової рослинності вздовж траси дрени;

- стан місця підключення дрени до відвідного колектора.

3.5.7.3. Горизонтальний відкритий дренаж.

Перевірці підлягають:

- стан кріплення дна і схилів дрени;

- наявність рослинності на схилах і у воді;

- стан місця підключення дрени до відповідного колектора.

3.5.7.4. Відвідні колектори:

- закритого типу перевіряються у відповідності з пунктом 3.5.7.2 цієї Методики;

- відкритого типу - у відповідності з пунктом 3.5.7.3 цієї Методики.

3.5.8. Системи відведення поверхневого стоку.

3.5.9. Система пилоглушіння:

- ефективність роботи системи визначається у відповідності з проектними і експлуатаційними правилами.

3.5.10. Споруди для захисту від забруднення підземних вод, підтоплення й затоплення територій:

- ефективність визначається за результатами режимних спостережень і висновками санітарних та природоохоронних органів.

3.5.11. Санітарно-захисна зона:

- наявність не регламентованої проектом діяльності.

3.5.12. Насосні станції різного призначення, камери переключень: стан будівельної частини (підземної, наземної), основного й допоміжного обладнання, контрольно-вимірювальної апаратури, засобів управління , сигналізації та зв'язку;

- заходи щодо попередження затоплення насосної станції.

3.5.13. Інші споруди: оцінка стану проводиться у відповідності з пунктами 3.5.1-3.5.12 цієї Методики.

3.6. Перевірка організації експлуатації споруди.

Перевірці підлягають:

- наявність інструкцій по експлуатації комплексу та його окремих споруд;

- наявність і правильність ведення журналів спостережень за елементами гідротехнічного комплексу;

- наявність плану заходів при виникненні аварійних ситуацій.

3.7. Перевірка технічної документації.

Перевірці підлягають:

- наявність проектної документації;

- наявність виконавчої документації;

- технічні паспорти споруд і обладнання;

- журнали та інші документи авторського нагляду;

- журнали інструментальних і візуальних контрольних спостережень;

- акти попередніх спеціалізованих комісій по обстеженню споруд;

- дозвіл на природокористування;

- затверджені ліміти на природокористування.

3.8. Перевірка організації нагляду за спорудами.

Перевіряються:

- наявність інструкції з експлуатації;

- виконання вимог керівних матеріалів і методичних вказівок щодо обсягу і строків проведення контрольних спостережень;

- наявність журналів тарирування приборів і обладнання;

- наявність оформлення і передачі первинних матеріалів спостережень для їх аналізу автору проекту споруд.

3.9. Перевірка виконання заходів щодо забезпечення надійності та безпеки.

Перевіряється виконання:

- законів України, постанов Уряду щодо питань експлуатації та забезпечення надійності й безпеки роботи споруд і приписів та наказів міністерств та відомств;

- інструкції по експлуатації комплексу та його окремих споруд;

- підсумкових документів попередніх обстежень;

- висновків і приписів адміністративних органів.

3.10. На підставі матеріалів обстеження заповнюється Паспорт гідротехнічних споруд систем гідравлічного вилучення та складування промислових відходів та хвостів.

4.1. Основними цілями паспортизації хвостосховищ та шламосховищ є:

- створення державної системи обліку та моніторингового контролю за станом екологічно небезпечних об'єктів, до яких належать хвостосховища;

- створення системи зниження небезпеки виникнення надзвичайних ситуацій при експлуатації хвостосховищ та їх консервації (закритті);

- захист населення та навколишнього природного середовища від наслідків експлуатації хвостосховищ.

4.2. Методика регламентує:

- склад і структуру Паспорта хвостосховища;

- методику його заповнення і ведення;

- схему руху інформаційних потоків при проведенні державного обліку хвостосховищ;

- можливість створення комп'ютерної інформаційно-довідкової державної системи обліку хвостосховищ;

- можливість посилення контролю безпеки хвостосховищ;

- схему локального моніторингу стану хвостосховища.

4.3. Органи місцевого самоврядування використовують матеріали паспортизації хвостосховищ при:

- обгрунтуванні управлінських рішень;

- розробці заходів по підвищенню безпеки хвостосховищ та охороні навколишнього природного середовища і здоров'я населення;

- при роботі комісій, які створюються для розгляду причин аварій і визначення їх наслідків.

4.4. Державні органи нагляду і контролю використовують результати паспортизації при:

- складанні кадастру хвостосховищ за єдиною методикою;

- обгрунтуванні системи локального моніторингу, що дозволяє впроваджувати сучасні методи обробки інформації;

- визначенні можливості видачі дозволу (ліцензії) на зберігання і переробку хвостів, золи, шламу, шлаку та інших відходів виробництва;

- для виявлення відхилень від проектних норм експлуатації і контролю за роботою хвостосховищ;

- розробці заходів і контролю їх виконання щодо попередження виникнення надзвичайних ситуацій на хвостосховищах.

5.1. Паспортизації підлягають хвостосховища та шламосховища всіх відомств і підприємств незалежно від форм власності, що утворилися як наслідок механічного та гідравлічного транспортування відходів виробництва, за формою, яка викладена в документі Паспорті і виконується у відповідності до Методики.

5.2. Паспортизація виконується за рахунок підприємства за угодою між керівниками підприємств та інститутами Держкоммістобудування України, які виконують територіальні функції у цій галузі, а також спеціалізованими організаціями, що мають ліцензію на вид діяльності, пов'язаний з науковими дослідженнями і проектуванням цих споруд, відповідну лабораторну базу і спеціалістів відповідної кваліфікації.

5.3. За відсутністю вірогідних даних для заповнення Паспорта підприємство-замовник (власник хвостосховища, шламосховища) за рахунок власних коштів проводить його обстеження, залучаючи до цього спеціалізовані підприємства на договірних засадах.

5.4. Результати обстеження та інші матеріали, пов'язані з наслідками аварії, які подаються комісією, розглядаються адміністративними органами, що створили комісію.

За результатами розгляду приймається рішення, що є обов'язковим для підприємства - власника хвостосховища, незалежно від відомчої належності. Це рішення надсилається обласним управлінням Мінекобезпеки України.

5.5. Паспортизація проводиться згідно з пунктом 1.7 Методики з метою оцінки стану екологічно-небезпечних об'єктів, а в період між інвентаризаціями інформація про їх функціонування підтримується за рахунок даних локального моніторингу стану об'єкта.

5.6. В разі виникнення відхилень показань контрольно-вимірювальної апаратури і обладнання від проектних параметрів експлуатації, після їх ретельного обстеження чи системи споруд, що забезпечують їх нормальну експлуатацію, розроблюються спеціальні заходи по усуненню недоліків і підвищенню надійності їх роботи.

5.7. Проектні параметри хвостосховищ, впровадження додаткових контрольно-вимірювальних приладів та обладнання, зміна технології складування (зберігання) та інші обов'язково заносяться після проведення екологічної експертизи в паспорт та в його копію, що зберігається в територіальному органі Мінекобезпеки України.

5.8. Інвентаризаційна, звітна та інша інформація збирається, аналізується та подається у центральні органи виконавчої влади безпосередньо підприємством, яке їх експлуатує. Директори вказаних підприємств несуть персональну відповідальність за вірогідність та повноту інформації.

5.9. Мінекобезпеки України організовує роботу з державного обліку екологічно небезпечних об'єктів, до яких віднесені хвостосховища та шламосховища, та створює інформаційну базу даних при одному з своїх управлінь.

5.10. Результати паспортизації надаються суб'єктам державного моніторингу навколишнього природного середовища дирекцією підприємства, що має хвостосховище, безкоштовно за їх запитом.

5.11. В зонах впливу хвостосховищ та шламосховищ обов'язково перевіряються запиленість і забрудненість атмосферного повітря та рівень грунтових вод.

При наявності пилюючих відвалів та пляжів хвостосховищ визначаються зони їх техногенного впливу, для яких створюється мережа спостережень і розроблюється система природоохоронних заходів.

Дані вимоги щодо заповнення Паспорта підготовлені за замовленням Держкоммістобудування України, Мінекобезпеки України та не замінюють "Методичних рекомендацій по заповненню та веденню екологічного паспорта промислового підприємства", затверджених Держкомітетом СРСР по охороні природи та розісланого відомствам листом N 09-2-8/888 від 26.06.90 р.

Консультації по заповненню Паспорта надають розробники Методики.

Інформація, яка має бути відображена в Паспорті, призначена для вирішення наступних завдань:

- повна паспортизація всіх видів хвостосховищ та шламосховищ з метою створення їх державного Реєстру;

- визначення їх технічного стану на момент проведення паспортизації;

- обгрунтування достатності та наявності контрольно-вимірювальної апаратури та обладнання;

- організація та проведення моніторингу відходів - хвостів, шламів та інших, що зберігаються або підлягають збереженню;

- визначення експертної оцінки ступеня їх безпеки для навколишнього середовища та населення, що проживає в зонах їх впливу;

- розробка рекомендацій щодо заходів по попередженню виникнення аварійних (надзвичайних) ситуацій;

- створення єдиного джерела інформації для прийняття управлінських та адміністративних рішень по підвищенню їх надійності в період експлуатації та після закриття (консервації).

Планові обстеження та обстеження, пов'язані з паспортизацією системи гідротехнічних споруд, виконуються за рахунок підприємства за угодою між керівниками підприємств та територіальними інститутами Держкоммістобудування України, а також спеціалізованими підприємствами, що мають ліцензію на цей вид діяльності.

Паспорт затверджується керівником підприємства, узгоджується територіальними органами Мінекобезпеки України, де він реєструється, та Цивільної оборони України.

Узагальнені звіти про паспортизацію хвостосховищ, шламосховищ та аналіз їх стану подають до Управління техногенно-екологічної безпеки Мінекобезпеки України.

Керівник підприємства, який затверджує Паспорт, несе персональну відповідальність за правильність складення Паспорта, достовірність даних, що в ньому містяться, внесення коректив протягом місяця з дня початку змін в характері експлуатації хвостосховища.

Паспорт складається на основі: проектної, технологічної документації підприємства, затверджених та узгоджених показників діяльності підприємства, дозволів на природо-, земле- та водокористування, затверджених лімітів на природокористування; даних державної статистичної звітності, інвентаризаційного реєстру об'єктів, паспортів споруд, приладів, обладнання, відомостей Держкомводгоспу України, Держкомгеології України, Держкомгідромету України.

Паспорт заповнюється в двох примірниках - один зберігається в технічному відділі у головного інженера підприємства, другий (копія) - в територіальному органі охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України.

Для підтримки даних моніторингових спостережень на хвостосховищах та шламосховищах власникам останніх рекомендується вводити комп'ютерні інформаційні системи аналізу та обробки інформації.

6.1. Адресний блок (01).

6.1.1. Адресні відомості про підприємство (додаток N 2 до Методики) оформлюються з обов'язковим урахуванням всіх перерахованих пунктів. При наявності двох або більше телефонів, телефаксів необхідно вказати всі. При наявності телетайпного зв'язку - в додатковому пункті вказується позивний та номер телетайпа, вказується код підприємства, отриманий при реєстрації в органах Державного статобліку, вказується адреса підприємства (місцезнаходження за паспортом проектної документації).

6.2. Природно-кліматичний блок (02).

6.2.1. Для заповнення даного блоку використовуються дані, наведені в проекті хвостосховища, а також відомості із звітів найближчого підрозділу Держкомгідромету України, Держкомводгоспу України, Держкомгеології України.

6.2.2. Дані про стан тваринного та рослинного світу природних екосистем уточнюються в місцевих підрозділах Мінекобезпеки України.

6.2.3. Дані про глибину грунтових вод за роками експлуатації можуть бути отримані в місцевих експедиціях Держкомгеології України та в гідрогеологомеліоративних експедиціях Держкомводгоспу України. Ці дані наводяться в табличній формі.

6.2.4. Дані по техногенному навантаженню на природу визначаються по картах Держкомгеології України, за щорічними звітами, що друкуються Держкомгеологією України (Державний інформаційний геологічний фонд, Держкомгеологія України, м.Київ, вул.Ежена Потьє, 16)

6.2.5. Сейсмічність району розташування хвостосховища визначається на період до початку будівництва з проекту, на поточний момент повинна бути уточнена. Консультації з питань сейсморайонування можуть бути отримані в Інституті геофізики ім. Суботіна НАН України (м.Київ, пр.Палладіна, 32).

6.3. Техніко-технологічні показники (03).

6.3.1. Основними документами для заповнення даного блоку є: проектна, технологічна документація, узгоджені та затверджені показники виробництва, дані журналів спостережень та обліку основних показників за формами статистичної звітності.

6.3.2. Пункт 03.19 може супроводжуватися малюнком геолого-літологічного розрізу території, лінія якого повинна бути вказана на карті-схемі.

6.3.3. У випадку відсутності даних вказується причина їх відсутності.

6.3.4. Класифікаційні характеристики грунтів визначаються згідно з СНИП 2.02.01-83, СНИП 2.02.01-85.

6.3.5. Дані за пунктами 03.33-03.34 цієї Методики отримують в обласних Управліннях Мінекобезпеки України та Комітету водного господарства України.

6.3.6. Останні пункти заповнюються за матеріалами регламентних спостережень.

6.3.7. Дані за пунктами 03.20-03.21 цієї Методики щодо фонового та контрольного створів отримують в Мінекобезпеки України.

6.4. Огороджуючі споруди накопичувача (04).

6.4.1. До даного блоку додаються типові поперечні перетини основних дамб з вказуванням на них місцезнаходження дренажного, протифільтраційного устаткування, розрізи огороджуючих дамб.

6.4.2. У випадку відсутності даних вказується причина їх відсутності.

6.5. Пульпонасосні та насосні станції (05).

6.5.1. У даний блок вносяться дані з проекту з уточненнями при наступних ремонтах та замінах устаткування.

6.5.2. Дані з пункту 05.07 цієї Методики повинні відповідати показникам на карті - схемі хвостосховища (шламосховища).

6.6. Система гідравлічного транспорту.

6.6.1. У даний блок вносяться відомості з проекту та матеріали спостережень експлуатації споруди.

6.7. Контрольні натурні спостереження за станом огороджуючих споруд та прилеглої території (07).

6.7.1. При заповненні пунктів даного блоку рекомендується використовувати "Тимчасові вказівки щодо проведення контрольних спостережень та досліджень на греблях з матеріалів місцевого походження під час їх будівництва та експлуатації". ВСН-35-70. "Енергія", Л., 1974.

6.7.2. Пункти 07.01.01-07.01.02 повинні супроводжуватися поясненнями щодо місцезнаходження виявлених дефектів, причинами їх виникнення.

6.7.3. Пункти 07.02 повинні супроводжуватися поясненнями їх місцезнаходження, яке приводиться на карті-схемі і на типових розрізах дамб.

6.7.4. Пункти 07.01.05, 07.01.06 повинні узгоджуватись з відповідним пунктом блоку 04.

6.7.5. Пункт 07.02 супроводжується даними метрологічних та технічних характеристик, а також типовими конструкціями п'єзометрів свердловин режимної мережі.

6.8. Відповідність технічним умовам експлуатації (08).

6.8.1. Під час оцінки повноти технічних правил експлуатації перевіряють відповідність регламентованих показників системи контролю пунктам блоків 02, 04, 07, що забезпечує стійку безаварійну роботу хвостосховища.

6.8.2. Страхування екологічно небезпечних об'єктів (накопичувачів) виконується відповідно до Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" (ст. 49) .

6.8.3. Перевищення проектного рівня наповнення накопичувача (пункт 08.10 цієї Методики) фіксується в усіх випадках з моменту початку експлуатації з обов'язковою фіксацією дати настання випадку та його тривалості в днях. Дані заносяться у відповідну таблицю рівнів переповнення до проектних.

6.8.4. Перевищення ГДК (пункт 08.13 цієї Методики) відмічається за датами їх виникнення та тривалості в днях, з фіксацією за окремими компонентами та обов'язковим визначенням рН.

6.8.5. Відповідність контрольно-вимірювальної апаратури (пункт 06.15 цієї Методики) виконується за ГОСТ 17.0.0.02-79, СНИП 2.06.01-86. Особлива увага приділяється контрольним замірам у реперних точках спостережень, висотні положення (відмітки гирла) п'єзометрів, свердловин режимної мережі спостережень.

6.9. Можливі наслідки при відхиленні від нормальних умов експлуатації накопичувача та його вплив на навколишнє середовище і населення (09).

6.9.1. Підтоплення територій та населених пунктів визначається відповідно до СНИП 2.06.15-85 "Інженерний захист територій від підтоплення і затоплення". В обов'язковому порядку вказується рік початку процесу. Бажано представити дані в динаміці, тобто за роками їх впливу (додатковою таблицею). Дані отримують від комітетів водного господарства та геології України.

6.9.2. Заболочення територій визначається за СНИП 2.06.15-85 та "Рекомендаціями по проектуванню споруд інженерного захисту від підтоплення земель та сільських населених пунктів на зрошуваних землях УРСР. Дренаж. НТД 33.63-040-87", К., 1987.

6.9.3. В зонах розвитку карсту або зсувів звертається увага на рельєф місцевості, виникнення просадок, тріщин в фундаментах споруд, стінах.

6.9.4. Забруднення підземних вод оцінюється за результатами гідрохімічного аналізу, що виконується при режимних спостереженнях Держкомгідрометом України та Держкомводгоспом України.

6.9.5. Ареал від випадань пилу, винесеного з пляжів хвостосховищ, визначається за візуальними обстеженнями за змінами кольору грунтів, станом рослинності, а також за хімічними аналізами грунтів. В даній графі вказується рік виявлення перших ознак виникнення ареалу. При організації систематичних спостережень наводиться їх динаміка за роками (в таблиці, що може супроводжуватися картами-схемами).

6.10. Можливі наслідки аварійних (надзвичайних) ситуацій (10).

6.10.1. Основним методом визначення можливих наслідків аварійних (надзвичайних) ситуацій є експертна оцінка спеціалістів з залученням працівників територіальних органів Мінекобезпеки України.

6.10.2. Об'єм можливого викиду встановлюється за максимальними проектними.

6.11. Заходи, що проводяться адміністрацією підприємства для попередження аварійних (надзвичайних) ситуацій (11).

6.11.1. Даний блок заповнюється за перевіркою наказів про розробку та впровадження Інструкції дій персоналу у випадку виникнення аварійної ситуації.

При перевірці виконання Інструкції необхідно звернути увагу на обов'язкову наявність: телефонного коду, номера телефону чергового обласної інспекції Мінекобезпеки України, чергового Цивільної оборони України.

6.11.2. У випадку наявності інших заходів, не відмічених в блоці 11, вони вписуються додатково.