Методика визначення питомих виробничо-технологічних витрат природного газу під час його транспортування газорозподільними мережами

Ця Методика, розроблена відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 15 липня 1997 року N 786 "Про порядок нормування питомих витрат паливно-енергетичних ресурсів у суспільному виробництві", поширюється на газопостачальні та газорозподільні підприємства, а також на споживачів газу, комерційні вузли обліку газу яких розташовані на їх території, в частині обрахування витрат газу, які виникають на газопроводі та його елементах від місця входу газопроводу на територію споживача або від точки балансового розмежування до місця встановлення комерційного вузла обліку газу споживача.

Методика визначає порядок розрахунків обсягів виробничо-технологічних витрат природного газу (далі - газ) під час його транспортування газорозподільними мережами України та забезпечує єдиний підхід до їх визначення.

Виробничо-технологічні витрати газу - це газ, що витрачається під час виконання комплексу робіт, пов'язаних з введенням в експлуатацію новозбудованих, реконструйованих або капітально відремонтованих об'єктів системи газопостачання та на опалення газорегуляторних пунктів та іншого газорегуляторного обладнання.

Розрахунки витрат газу на власні потреби підприємств цією Методикою не передбачені.

Ця Методика розроблена на базі таких чинних нормативних документів:

ДСТУ 2204-93 (ГОСТ 10798-93). Плити газові побутові. Загальні технічні умови;

ДСТУ 2356-94 (ГОСТ 19910-94). Апарати водонагрівальні проточні газові побутові. Загальні технічні умови;

ДСТУ 2205-93 (ГОСТ 20219-93). Апарати опалювальні газові побутові з водяним контуром. Загальні технічні умови;

ДСТУ 3374-96. Апарати водонагрівальні ємкісні газові побутові. Загальні технічні умови;

ГОСТ 25136-82. "Соединения трубопроводов. Методы испытаний на герметичность";

ГОСТ 3242-79. "Соединения сварные. Методы контроля качества";

ГОСТ 9544-75. "Арматура трубопроводная запорная. Нормы герметичности затворов";

ГОСТ 5542-87. "Газы горючие природные для промышленного и коммунально-бытового назначения. Технические условия";

Правила безпеки систем газопостачання України, затверджені наказом Державного Комітету України по нагляду за охороною праці від 01.10.97 N 254 та зареєстровані Міністерством юстиції України 15.05.98 за N 318/2758 (ДНАОП 0.00-1.20-98);

ДБН В.2.5.-20-2001. Інженерне обладнання будинків і споруд. Зовнішні мережі та споруди. Газопостачання, затверджені наказом Держбуду України від 23.01.2001 N 101 і введені в дію з 1 серпня 2001 року;

Положення про технічне обслуговування внутрішньобудинкових систем газопостачання житлових будинків, громадських будівель, підприємств побутового та комунального призначення, затверджене наказом ДАХК "Укргаз" від 30.07.97 N 35 та зареєстроване Міністерством юстиції України 2 жовтня 1997 року за N 451/2255.

Газорозподільна (розподільна) мережа - газопроводи, з'єднувальні деталі, арматура, газове обладнання, прилади тощо з надлишковим тиском Р <= 12 кгс/кв.см.

Абсолютна зовнішня герметичність газопроводу, арматури тощо - стан газопроводу, арматури тощо, за якого забезпечується відсутність витоку газу з порожнини газопроводу, арматури в атмосферу.

Абсолютна внутрішня герметичність арматури - стан арматури, за якого забезпечується відсутність витоку газу з однієї порожнини газопроводу в іншу його порожнину, які розділені арматурою.

Умовна нормативна зовнішня герметичність газопроводу, з'єднувальних деталей, арматури, газового обладнання, приладів тощо - стан газопроводу, з'єднувальних деталей, арматури, газового обладнання, приладів тощо, за якого можливий витік газу, що не перевищує норм витоку, установлених чинними нормативними документами, і не може бути зафіксований органолептичним методом.

Негерметичність газопроводу - стан газопроводу, з якого є витік, що може бути зафіксований органолептичним методом або із застосуванням приладів.

До виробничо-технологічних витрат газу належать витрати газу під час врізування або підключення новозбудованих, або після капітального ремонту, або реконструйованих газопроводів, об'єктів системи газопостачання житлових та громадських будівель, промислових підприємств тощо, а також у разі виконання пусконалагоджувальних робіт на них та витрати газу на опалення газорегуляторних пунктів та іншого газорегуляторного обладнання.

Власні потреби підприємств газового господарства - витрати газу, безпосередньо не пов'язані з технологічним процесом транспортування газу; витрати на опалення, гаряче водопостачання, вентиляцію приміщень та закладів, які перебувають на балансі підприємств з газопостачання та газифікації.

4.1. Методика враховує неоднорідність структури статей витрат за переліком елементів газорозподільної мережі.

4.2. Диференціація нормативів передбачена відповідно до складу конкретної газорозподільної мережі.

4.3. Методологія визначення питомих виробничо-технологічних витрат газу під час його транспортування газорозподільними мережами побудована на принципах використання індивідуальних граничних показників обсягів виробничо-технологічних витрат газу за умови нормативної герметичності газопроводів і його елементів.

4.4. Газорозподільна мережа складається з таких елементів: газопроводів, споруд на них, арматури, газового обладнання, приладів тощо з надлишковим тиском <= 12 кГс/кв.см.

4.5. Норми витрат газу в газорозподільних мережах надані у разі їх функціонування в стані умовної нормативної зовнішньої та внутрішньої герметичності, яка підтримується відповідним технічним обслуговуванням, передбаченим системою планово-попереджувальних робіт.

4.6. Максимально допустимі обсяги виробничо-технологічних витрат газу визначаються розрахунковим шляхом згідно з даною Методикою.

Обсяги витрат газу на опалення приміщень ГРП визначаються за показами лічильників, встановлених перед опалювальним приладом.

У разі розташування комерційного вузла обліку газу на території споживача, витрати газу, які виникають на газопроводі та його елементах від місця входу газопроводу на територію споживача або від точки балансового розмежування до місця встановлення комерційного вузла обліку газу, розраховуються відповідно до даної Методики, відносяться на рахунок споживача і додаються до об'єму газу, облікованого комерційним вузлом обліку газу.

У разі, якщо замовником виконання комплексу робіт з уведення об'єкта, системи в експлуатацію є газопостачальне або газорозподільне підприємство, визначені за даною Методикою виробничо-технологічні витрати газу входять до собівартості транспортування газу.

У випадках, передбачених абзацом 3 цього пункту, розрахунок витрат газу здійснюється самостійно споживачем.

4.7. Розрахунок виробничо-технологічних витрат газу здійснюється газопостачальним або газорозподільним підприємством самостійно.

5.1. Як первинну інформацію при розрахунках виробничо-технологічних витрат газу використовують дані, що відображають взаємозв'язок витрат енергоресурсу із структурою мережі, якою він транспортується.

5.2. Первинна інформація - це перелік конкретних найменувань елементів мережі, їх технічних характеристик та технологічних операцій під час транспортування газу.

Первинними даними для визначення граничних обсягів виробничо-технологічних витрат газу є такі:

назва елементу (дільниці) мережі:

газопровід - умовний прохід (діаметр) дільниці, її протяжність, тиск та температура газу на дільниці, густина газу;

ГРП - кількість;

газове обладнання та прилади квартир житлових будинків і подібних об'єктів комунально-побутових (невиробничого призначення) та бюджетних організацій (кількість: плит газових, апаратів водонагрівальних проточних, газових опалювальних приладів);

технологічні процеси:

час продувки газопроводу (окремих дільниць).

5.3. Елементні норми граничних обсягів виробничо-технологічних витрат газу розраховані на 1 газову плиту, на 1 водонагрівач проточний, на 1 опалювальний прилад.

5.4. Виробничо-технологічні витрати газу розраховуються за результатами роботи за місяць, квартал, рік.

5.5. Загальний обсяг виробничо-технологічних витрат газу (QВит) за відповідний період визначається за формулами: