МІНІСТЕРСТВО ЕНЕРГЕТИКИ ТА ВУГІЛЬНОЇ ПРОМИСЛОВОСТІ УКРАЇНИ
НАКАЗ
| 12.05.2014 № 342 |
Зареєстровано в Міністерстві
юстиції України
28 травня 2014 р.
за № 563/25340
Про затвердження Інструкції щодо запобігання, виявлення і ліквідації відмов свердловинних зарядів на відкритих гірничих роботах
Відповідно до статті 28 Закону України "Про охорону праці" , статті 5 Закону України "Про поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення" та Указу Президента України від 24 грудня 2012 року № 726 "Про деякі заходи з оптимізації системи центральних органів виконавчої влади"
НАКАЗУЮ:
1. Затвердити Інструкцію щодо запобігання, виявлення і ліквідації відмов свердловинних зарядів на відкритих гірничих роботах, що додається.
2. Вважати такою, що не застосовується на території України, "Технологическую инструкцию по предупреждению, обнаружению и ликвидации отказавших скважинных зарядов ВВ на открытых горных работах", узгоджену Державним комітетом України по нагляду за безпечним веденням робіт у промисловості і гірничому нагляду (Держгіртехнаглядом України) 16 березня 1992 року (НПАОП 0.00-5.36-92).
3. Державній службі гірничого нагляду та промислової безпеки України у встановленому законодавством порядку:
1) забезпечити подання цього наказу на державну реєстрацію до Міністерства юстиції України;
2) внести наказ до Державного реєстру нормативно-правових актів з питань охорони праці.
4. Цей наказ набирає чинності з дня його офіційного опублікування.
| Міністр | Ю. Продан |
ЗАТВЕРДЖЕНО
Наказ Міністерства
енергетики та вугільної
промисловості України
12.05.2014 № 342
Зареєстровано в Міністерстві
юстиції України
28 травня 2014 р.
за № 563/25340
ІНСТРУКЦІЯ
щодо запобігання, виявлення і ліквідації відмов свердловинних зарядів на відкритих гірничих роботах
I. Загальні положення
1.1. Ця Інструкція поширюється на суб'єктів господарювання незалежно від їх організаційно-правової форми та форми власності, діяльність яких пов'язана із запобіганням, виявленням і ліквідацією відмов свердловинних зарядів на відкритих гірничих роботах.
1.2. Ця Інструкція визначає вимоги щодо запобігання, виявлення і ліквідації відмов свердловинних зарядів на відкритих гірничих роботах.
1.3. Вимоги цієї Інструкції обов'язкові для виконання посадовими особами і працівниками суб'єктів господарювання, які виконують підривні роботи на відкритих гірничих роботах.
ІІ. Терміни та визначення понять
2.1. У цій Інструкції терміни та поняття вживаються у значеннях, що визначені Гірничим законом України, Законами України "Про охорону праці", "Про поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення", Правилами безпеки під час поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення, затвердженими наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості України від 12 червня 2013 року № 355, зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 05 липня 2013 року за № 1127/23659 (далі - НПАОП 0.00-1.66-13).
2.2. Інші терміни вживаються в таких значеннях:
виконавчий блок - пристрій, що по радіоканалу приймає команду на вибух та передає у підривну мережу імпульс для її ініціювання;
відмова свердловинних зарядів - повна або часткова відсутність детонації заряду, його частини або групи зарядів після посилання у підривну (електропідривну) мережу ініціюючого імпульсу;
групова відмова свердловинних зарядів - відмова свердловинних зарядів, що сталася в межах одного або декількох ступенів уповільнення та не призвела до відмов свердловинних зарядів сусідніх або наступних секцій блока;
заукіска уступу - приведення нахилу уступу у безпечний стан (у кар’єрі);
перебур - частина підривної свердловини, що розташована нижче проектної позначки горизонту;
підривний персонал - працівники (робітники та технічні керівники), які безпосередньо задіяні в технологічному процесі проведення підривних робіт;
репер - знак, що позначає точку на поверхні.
2.3. Позначення та скорочення, що вживаються в цій Інструкції:
ВР - вибухова речовина;
ВМ - вибухові матеріали;
ДШ - детонуючий шнур;
ЕД - електродетонатор;
ЗІ - засоби ініціювання;
КД - капсуль-детонатор;
ЛНО - лінія найменшого опору;
МВ - масовий вибух;
НСІ - неелектрична система ініціювання;
ПД - проміжний детонатор;
ПР - піротехнічне реле;
ТУ - технічні умови.
III. Класифікація відмов свердловинних зарядів
3.1. Випадки, коли свердловинні заряди не можуть бути підірвані з причин технічного характеру (непереборні порушення підривної (електропідривної) мережі, зменшення сприйняття до ініціюючого імпульсу ВР тощо), розглядаються як відмови свердловинних зарядів.
3.2. Відмови свердловинних зарядів поділяються на:
одиночні - відмова одиночного заряду ВР у блоці чи декількох несуміжних зарядів ВР у різних частинах блока;
групові - відмова двох або більше суміжних зарядів ВР у межах блока, що підривався;
масові - відмова вибуху всіх зарядів ВР одного або декількох блоків, що підривалися одночасно.
3.3. За періодичністю появи відмови свердловинних зарядів поділяються на:
випадкові - з'являються нерегулярно, з різних причин;
систематичні - регулярно повторюються та мають однакові причини виникнення.
IV. Причини відмов свердловинних зарядів під час ведення підривних робіт
4.1. Відмови зарядів ВР у кар'єрах можуть бути викликані причинами технічного, технологічного та організаційного характеру.
4.2. Технічні причини відмов свердловинних зарядів:
застосування неякісних ВР або ЗІ;
несправність приладів, що застосовуються під час виконання підривних робіт;
шкідливий вплив середовища (обводненість, наявність флегматизуючих факторів, що впливають на ВМ, тощо).
4.3. Технологічні причини відмов свердловинних зарядів:
невірний вибір або недотримання параметрів підривних робіт;
невірний вибір параметрів ініціювання ВР;
невірний вибір схеми підривної мережі або послідовності підривання окремих ділянок або блоків;
недотримання технології заряджання свердловин.
4.4. Організаційні причини відмов свердловинних зарядів:
неякісне виконання робіт із заряджання та виконання забивки свердловин і монтажу підривної мережі;
низька або недостатня кваліфікація персоналу, відсутність контролю за виконанням робіт із заряджання та виконання забивки свердловин і монтажу підривної мережі;
недотримання ТУ щодо застосування ВМ;
непроведення аналізу причин відмов свердловинних зарядів, що сталися раніше.
V. Заходи з попередження відмов свердловинних зарядів
1. Загальні заходи
1.1. Усі ВМ, підривні та контрольно-вимірювальні прилади перед застосуванням повинні проходити перевірку щодо справності та підготовку до застосування.
1.2. Перевірка щодо справності та підготовка до застосування здійснюються на складах ВМ або на спеціально відведених для цього місцях з метою виключення потрапляння на підривні роботи несправних приладів і неякісних ВМ, що не відповідають ТУ на їх застосування.
1.3. Під час вибору ЗІ слід враховувати особливості ПД, властивості та характеристики ініціювання ВР (критичний діаметр, щільність), умови підривання (обводненість, хімічний склад порід).
1.4. У разі виникнення сумнівів щодо якості ВМ необхідно провести їх огляд на предмет цілісності, а також провести випробування в разі необхідності, а саме:
ДШ - на еластичність, водонепроникність, сприйнятливість до детонації;
ПР - на розкид часу уповільнення, безвідмовність передачі детонації;
НСІ - на надійність спрацювання;
КД та шашки-детонатори - на спроможність детонації;
ЕД - на відповідність опору, вказаному на упаковці;
ВР - на повноту детонації згідно з вимогами їх ТУ.
1.5. Під час виконання МВ найбільш характерними відмовами є:
відмови поверхневої підривної мережі (блочних та міжблочних магістралей ДШ, поверхневих пристроїв НСІ), електропідривної мережі (ЕД, пристроїв управління підриванням радіоканалом);
відмови підривної мережі (ДШ або внутрішньосвердловинних пристроїв НСІ).
1.6. У разі використання НСІ відмови свердловинних зарядів виникають з причини заводських дефектів хвилеводів і КД, їх механічних пошкоджень під час транспортування і монтажу підривної мережі. Причинами можуть бути відхилення від схем комутації та помилки, що допущені під час монтажу підривної мережі.
1.7. Надійність (безвідмовність) поверхневої підривної мережі залежить від надійності ДШ, ПР, пристроїв НСІ та ЕД, якості монтажу та умов дублювання всіх елементів підривної мережі (поверхневої та внутрішньосвердловинної), а також від параметрів підривання та гірничо-геологічних характеристик масиву, що підривається.
2. Попередження виникнення відмов під час заряджання свердловин
2.1. Підставою для початку заряджання свердловин є затверджений посадовою особою (технічним керівником) паспорт МВ блока (блоків).
2.2. Заряджання свердловин може проводитися як після повного буріння блока, так і після прийняття під заряджання частини обуреного блока за умови дотримання величини забороненої зони.
У складних гірничо-геологічних умовах (нестійкість порід, що обурюються, пливуни тощо) дозволяється заряджати свердловини (крім свердловин вогневого буріння) частини обуреного блока (безпосередньо слідом за бурінням) за умови внесення спеціальних заходів до типового проекту ведення підривних робіт суб’єкта господарювання.
2.3. Під час заряджання свердловин слід дотримуватися встановленого паспортом МВ переліку ВР, конструкції та величини зарядів у свердловинах, типу і кількості ПД і ЗІ.
2.4. Під час заряджання не допускається попадання в заряд ВР шматків породи та сторонніх матеріалів (предметів). Устя свердловин мають бути очищені від породи, сторонніх матеріалів (предметів) у радіусі не менше ніж 0,7 м. Устя свердловин у нестійких породах слід закріплювати обсадними трубами.
2.5. У разі застосування в обводнених свердловинах комбінованих зарядів забороняється намокання неводостійкої ВР. Для цього слід вибирати висоту колонки заряду водостійкої ВР, яка б забезпечувала повне перекриття стовпа води у свердловині. Заряджання неводостійкої ВР проводиться після повної усадки водостійкої ВР і стабілізації рівня води.
2.6. У разі застосування зарядів з повітряними проміжками слід використовувати пристрої та пристосування для утворення повітряних порожнин, що виключають осідання верхньої колонки заряду ВР.
2.7. Під час заряджання свердловин контурного ряду мають бути вжиті заходи, що попереджують падіння заряду на дно свердловини. Заряд ВР слід надійно закріпити до міцного шнура або мотузки по всій довжині заряду.
2.8. Під час заряджання обводнених свердловин не допускається утворення пробок і зависань окремих частин заряду ВР. У разі ручного заряджання ВР засипають невеликими порціями (10-20 кг).
Під час механізованого заряджання свердловин слід дотримуватися безперервності процесу заряджання з урахуванням типу ВР. Забивку свердловин слід проводити після заміру висоти колонки ВР та після закінчення її усадки.
2.9. Виготовлення ПД із пресованих і литих шашок має виконуватися відповідно до технічної документації щодо застосування цих шашок і засобів їх ініціювання.
2.10. Свердловинний ДШ має бути виготовлений з цілого відрізка шнура, зрощування його ниток забороняється. Нитки ДШ, ПД, що виходять із свердловини, повинні мати однакову довжину і бути злегка натягнутими, щоб уникнути утворення петель шнура всередині свердловини. Ця вимога відноситься також до хвилеводу внутрішньосвердловинних пристроїв НСІ.
2.11. Під час виконання підривних робіт у складних погодних умовах (сніг, туман, заметіль) заряджені свердловини мають бути позначені розпізнавальними знаками і легко проявлятися під час монтажу підривної мережі.
2.12. Під час застосування ДШ його кінцеві відрізки за необхідності гідроізолюють.
2.13. Якщо в процесі заряджання сталося обвалення свердловини і частина заряду залишилася пересипаною породою, то слід цю свердловину дозарядити, ввести додатковий ПД і включити його до загальної підривної мережі.
2.14. Пробка з ВР, що утворилася під час заряджання свердловини, усувається пробійником, зробленим з матеріалу, що не дає іскри.
2.15. Місце розташування свердловини, в якій можлива відмова заряду ВР (утягування бойовика через забивку в разі осідання заряду, перекриття частини заряду породою або інша підозра на відмову), позначається на викопіюванні блока, що підривається, а також на плані гірничих робіт, а після підривання має бути перенесено на план бурових робіт блока на нижньому горизонті.
3. Попередження відмов свердловинних зарядів під час монтажу підривної мережі
3.1. Монтаж підривної мережі має виконуватися в суворій відповідності з паспортом МВ блока (блоків). Після закінчення монтажу підривної мережі проводиться її ретельний огляд та усуваються всі виявлені дефекти. Особливу увагу слід звертати на якісне виконання з'єднань ДШ, внутрішньосвердловинних і поверхневих пристроїв НСІ, установку ПР по ходу детонації та виявлення ділянок ДШ з дефектами (потоншення, пропуски серцевини тощо).
3.2. Під час монтажу та прокладання підривної мережі ДШ або хвилеводів НСІ забороняється утворення витків і скруток, петель, перегинів і гострих кутів, що різко змінюють напрямок детонаційної хвилі.
Забороняється з'єднання внакладку кінців ДШ із магістраллю проти ходу детонаційної хвилі.
У разі перетину ДШ між ними має поміщатися прокладка з грунту або дерева товщиною не менше ніж 10 см.
У разі прокладання ДШ через каміння забороняється укладати шнур на гострі грані каменів.
Забороняються наїзди автомашин і механізмів на ДШ і хвилеводи НСІ.
3.3. ДШ має застосовуватись згідно з технічною документацією з його застосування відповідно до кліматичних умов.
3.4. Дозволяється монтаж свердловинної та поверхневої підривної мережі з різних типів ДШ. У поверхневій підривній мережі застосування різних типів ДШ не забороняється за умови їх послідовного з'єднання. Дублюючі паралельні ланцюги виконують з одного типу ДШ.
3.5. У змонтованій підривній мережі відстань між секційними відгалуженнями ДШ має бути не менше ніж 1 м.
3.6. З'єднання ДШ між собою виконуються згідно з технічною документацією з їх застосування. Не забороняється використання спеціальних з'єднувачів ДШ, допущених до постійного застосування у встановленому порядку.
3.7. Кінці ниток ДШ, що виходять зі свердловин, мають бути гідроізольовані. У разі відсутності гідроізоляції та виявлення замокання кінців ниток ДШ необхідно:
вручну відібрати 0,5-0,7 м забійного матеріалу;
на звільнених кінцях ЗІ бойовика виконати скручування типу "лялька" з додатковою перемичкою (з 2-х ниток ДШ);
спустити скрутку-"ляльку" по нитках ДШ бойовика до рівня забивки.
ДШ бойовика і перемичку підключають до секції блока, при цьому відстань між вузлами-сполуками має бути не менше ніж 30 см секції свердловин блока.
У разі виявлення пошкодження хвилеводу, що виходить зі свердловини, аналогічно відбирається забивка, з'єднувач поверхневого пристрою НСІ кріпиться на хвилеводах внутрішньосвердловинних пристроїв якнайближче до шашки-детонатора.
3.8. Під час установки ПР у підривну мережу з'єднання кінцевих відрізків ДШ із шнуром магістралі виконується згідно з інструкцією щодо його застосування. Щоб уникнути відмов ПР, слід їх захищати від зволоження, не допускаючи тривалого перебування у воді.
3.9. Забороняються підривання блока разом з негабаритами на одному горизонті та одночасне підривання блоків на різних горизонтах, якщо розвал підірваної гірничої маси блока, що знаходиться на верхньому горизонті, перекриває розвал блоків, що підриваються на нижньому горизонті (каскадне підривання), оскільки в цих випадках ускладнюється виявлення відмов зарядів вторинного дроблення та можливих відмов на уступах нижніх горизонтів.
VІ. Ліквідація відмов одиночних свердловинних зарядів
1. Загальні вимоги
1.1. За зовнішніми ознаками одиночні відмови свердловинних зарядів поділяються на:
відкриті, розташування яких добре проглядається за зовнішніми ознаками під час безпосереднього огляду після вибуху (наявність ВМ під підірваною гірничою масою, характерний навал гірничої маси, поява нерозпушених ділянок порід тощо);
приховані, які за зовнішніми ознаками безпосередньо після вибуху виявити неможливо. Їх виявляють тільки під час екскавації гірничої маси блока.
1.2. Місцем відмови ВР вважається ділянка блока (уступу) з центром по осі заряду, що відмовив, та що має об’єм, який відповідає повній глибині заряду, що відмовив, і площі блока (уступу), що припадає на цей заряд.
1.3. Виконання робіт у районі відмови без прийняття спеціальних заходів для запобігання виникненню аварій та травмуванню працівників під час екскавації підірваної гірничої маси забороняється.
2. Порядок виконання робіт у разі виявлення відмови одиночних свердловинних зарядів
2.1. Машиніст екскаватора у разі виявлення відмови свердловинного заряду зобов'язаний:
не піддавати будь-якому впливу (удару, тертю тощо) залишки ВМ і негайно припинити роботу в районі відмови. У разі неможливості продовжувати вантажні роботи в небезпечному районі підірваного блока дати вказівку машиністам локомотивів чи самоскидів вивести рухомий склад за межі 20-метрової заборонної зони. Попереджувальні знаки про небезпеку на межі заборонної зони виставляють відповідно до вимог пункту 5.2 глави 5 розділу VII НПАОП 0.00-1.66-13 ;
довести до відома диспетчера кар'єру (рудника) інформацію про відмову свердловинного заряду, викликати працівника відповідного структурного підрозділу зміни, відповідального за ліквідацію відмов зарядів;
до прибуття працівника відповідного структурного підрозділу зміни, відповідального за ліквідацію відмов зарядів, вжити заходів щодо охорони виявлених ВМ і виключити будь-які роботи у небезпечній зоні;
у журналі приймання-здавання змін екскаватора за формою, що затверджується технічним керівником суб’єкта господарювання, зробити запис про виявлення відмови свердловинного заряду, вжиті заходи безпеки і час повідомлення працівника відповідного структурного підрозділу зміни, відповідального за ліквідацію відмов зарядів, із зазначенням прізвища, ініціалів (ініціала імені) і найменування посади.
2.2. У разі отримання повідомлення про відмову свердловинного заряду працівник відповідного структурного підрозділу зміни, відповідальний за ліквідацію відмов зарядів, має прибути на місце виявлення відмови і вжити заходів щодо виключення робіт у межах небезпечної зони.
2.3. Диспетчер кар'єру (рудника), отримавши повідомлення про виявлення відмови свердловинного заряду, зобов'язаний негайно повідомити технічного керівника суб’єкта господарювання та працівника відповідного структурного підрозділу, відповідального за ліквідацію відмов зарядів.
У разі ведення підривних робіт підрядним способом диспетчер кар'єру (рудника) зобов'язаний повідомити технічного керівника суб’єкта господарювання, який виконував підривні роботи.
2.4. Посадова особа, відповідальна за ліквідацію відмови свердловинного заряду, зобов'язана негайно прибути на місце виявлення відмови та визначити спосіб ліквідації відмови свердловинного заряду.
3. Способи ліквідації відмов одиночних свердловинних зарядів
3.1. Ліквідацію відмов свердловинних зарядів слід проводити відповідно до вимог пункту 5.11 глави 5 розділу VII НПАОП 0.00-1.66-13 .
3.2. Під час ліквідації відмов зарядів повинно бути забезпечене достатнє освітлення (не менше ніж 5 лк).
3.3. Екскаваторне розбирання породи в місці відмови свердловинних зарядів виконується машиністом екскаватора, проінструктованим для виконання такого виду робіт (під підпис) у присутності осіб, відповідальних за ліквідацію відмови від суб’єкта господарювання, що проводив підривні роботи, після їх письмового підтвердження, занесеного до журналу приймання-здавання змін екскаватора, форма якого затверджується технічним керівником суб’єкта господарювання.
3.4. Під час розбирання породи, у якій є заряд, що відмовив, машиніст екскаватора зобов'язаний виконувати вказівки працівників відповідного структурного підрозділу, відповідальних за ліквідацію відмов зарядів.
3.5. Розбирання породи екскаватором проводиться таким чином, щоб у разі осипання гірничої маси не відбувалося ударів шматками гірничої маси по заряду ВМ. Породу слід вибирати в першу чергу з боків колонки заряду під захистом кабіни екскаватора.
3.6. Черпання гірничої маси поблизу заряду, що відмовив, слід проводити з особливою обережністю, за найменших напірних зусиль рукояті, невеликими порціями, у місцях, що добре проглядаються, з поступовим зменшенням висоти конуса породи над свердловиною із зарядом, що відмовив.
3.7. Відстань від місця черпання до заряду встановлюється особою відповідного структурного підрозділу, відповідальною за ліквідацію відмови свердловинного заряду, залежно від конкретної ситуації в забої, але не менше 0,5 м від заряду, що відмовив.
3.8. У процесі розбирання машиніст екскаватора та особи, які присутні під час ліквідації відмови свердловинного заряду, зобов'язані уважно стежити за забоєм. У разі появи кінців ДШ, хвилеводів і шашок-детонаторів слід тимчасово припинити розбирання породи і вручну їх вилучити з місця відмови, дотримуючись таких запобіжних заходів:
вилучення ЗІ зі свердловини проводять після попередньої підготовки місця відмови, що включає прибирання осипів, козирків, нависів, планування площадки для вилучення;
у процесі ліквідації відмови свердловинного заряду необхідно періодично обрізати кінці ДШ, ПД, що оголюються в процесі розбирання гірничої маси.
3.9. ВР, ДШ та ПД після вилучення з місця відмови свердловинного заряду мають бути негайно винесені за межі небезпечної зони і відправлені на склад ВМ, де підлягають знищенню.
3.10. У разі виявлення ВМ у гірничій масі уступу на висоті більше ніж 2 м від його підошви дозволяється для їх вилучення використання підйомників.
У разі встановлення підйомника та під час роботи підйомника слід виконувати такі заходи безпеки:
перед під'їздом підйомника до місця робіт проводяться прибирання осипів, зняття зависів і заукіска уступу;
підйомник слід розташовувати на спланованій горизонтальній площадці за межами зони обвалення, але не ближче ніж 1/3 висоти уступу від його нижньої бровки;
під час роботи підйомника категорично забороняється робота екскаватора, пов'язана з його основними операціями;
робота підйомника поблизу або під проводами діючих повітряних ЛЕП допускається у разі його знеструмлення.
3.11. Вилучення ВМ зі свердловини проводиться підривником (майстром-підривником) за допомогою спеціального совка або підручних засобів (виготовлених із дерева або металу, що не дає іскри) з подальшою здачею на склад ВМ.
3.12. Місце знаходження заряду, що відмовив, в обов'язковому порядку фіксується репером з метою подальшої маркшейдерської зйомки. Машиніст екскаватора та працівник відповідного структурного підрозділу зміни, відповідальний за ліквідацію відмови свердловинного заряду, забезпечують збереження репера.
3.13. У разі неможливості вилучення залишків ВР з перебуру або якщо залишків ВР у перебурі не знайдено, цей заряд розглядається як неліквідований, про що має бути зроблений відповідний запис у журналі реєстрації відмов під час підривних робіт, форма якого наведена в додатку 10 до НПАОП 0.00-1.66-13 .
Район відмови свердловинних зарядів фіксується маркшейдерською зйомкою з подальшою установкою репера на місці відмови.
3.14. Під час проектування бурових робіт на блоці, на якому було зареєстровано відмову свердловинних зарядів у перебурі, слід проводити розбивку блока, щоб виключити збіг місця відмови з місцем буріння свердловини. Відстань від проектної свердловини до проекції свердловини, де заряди відмовили, має бути не менше ніж 3 м.
3.15. Дозвіл на відновлення робіт після ліквідації відмов заряду видається машиністу екскаватора працівником відповідного структурного підрозділу із записом у журналі приймання-здавання змін екскаватора, форма якого затверджується технічним керівником суб’єкта господарювання.
3.16. Акт про ліквідацію відмови свердловинного заряду складається протягом 3 днів у 2 примірниках за підписом осіб, відповідальних за ліквідацію відмови, і маркшейдера, який виконав зйомку місця відмови.
VІІ. Виявлення та ліквідація групових відмов свердловинних зарядів
7.1. Характерними ознаками групових відмов свердловинних зарядів є:
збільшення висоти навалу підірваної гірничої маси у разі розташування свердловин у першому і наступних рядах блока;
зміщення лінії відриву підірваної частини блока від цілика блока або її відсутність, якщо свердловини розташовані в останньому ряду.
7.2. Групову відмову свердловинних зарядів у кінцевій частині блока, як правило, виявляють під час огляду блоків на повноту підривання після виконання МВ.
Характерною ознакою відмови свердловинних зарядів є:
видима лінія зрізу, що розташовується уздовж лінії відбивання секції блока;
відсутність дроблення, зміщення гірничої маси на частині блока;
наявність цілісної поверхневої підривної (електропідривної) мережі.
7.3. На поверхні уступу у місці відмови свердловинних зарядів підривним персоналом проводиться огляд на предмет виявлення та вилучення з гірничої маси залишків ВМ. Кінці ДШ, хвилеводів або проводу ЕД, що виходять із устя свердловин, мають бути обрізані або заглиблені в забивку на глибину не менше ніж 0,5 м.
7.4. Ліквідація групових відмов свердловинних зарядів, що сталися в межах однієї або декількох ступенів уповільнення у всіх рядах свердловин, крім останнього, виконується на початковій стадії методом розбирання гірничої маси екскаватором до рівня цілика, якщо подальше розбирання групової відмови неможливе.
У разі незадовільного дроблення гірничої маси в тильній частині масиву від межі групової відмови свердловинних зарядів під час екскавації необхідно залишити проектну ЛНО.
7.5. Насадкою до ковша екскаватора проводиться оббирання окремих нависань негабаритів, заколів, козирків та формується рівномірний нахил. Підривний персонал визначає кількість зарядів, що відмовили, встановлює фактичний стан та можливість їх повторного підривання. Маркшейдерською службою проводиться зйомка зарядів, що відмовили.
7.6. Маркшейдерська зйомка та інформація про фактичний стан зарядів ВР є вихідними даними для проектування наступного вибуху на цьому блоці (горизонті).
Проект бурових робіт на повторний МВ складається на підставі маркшейдерської зйомки кожної відмови.
Перед початком буріння на блоці маркшейдерською службою мають бути виставлені репери на місцях буріння додаткових свердловин.
7.7. Величина заряду в додаткових свердловинах розраховується виходячи з фактичної ЛНО і міцності порід. У разі збереження величини ЛНО під час ліквідації групової відмови свердловинних зарядів у поверхневу мережу додаткових свердловин можливе під'єднання решти ПД свердловинних зарядів, що відмовили.
7.8. Мінімальна відстань від осі зарядів, що відмовили, до місця буріння наступних технологічних або додаткових свердловин має становити не менше ніж 3 м.
7.9. У разі відмови свердловинних зарядів у кінцевій частині блока підривним персоналом демонтуються і здаються на склад залишки елементів поверхневої підривної мережі, перевіряється цілісність решти ДШ або хвилеводів НСІ, ПД, вирізаються порушені ділянки ДШ і замінюються новими.
7.10. Маркшейдерською службою проводиться зйомка межі відриву підірваної гірничої маси та складається план розташування свердловин на блоці для визначення місць розташування відмов свердловинних зарядів, що залишилися під навалом гірничої маси. За контуром і конфігурацією ліній відриву визначаються місця знаходження свердловин, заряди яких відмовили, проводиться ручне розбирання їх устя для звільнення решти ДШ або хвилеводів внутрішньосвердловинних пристроїв НСІ, ПД.
7.11. Після звільнення від підірваної породи устя всіх свердловин, заряди яких відмовили, складається проект на повторний вибух.
7.12. Поверхнева підривна мережа має включати в себе всі кінці ДШ або хвилеводів внутрішньосвердловинних пристроїв НСІ, ПД звільнених свердловин, а також кінці ДШ, хвилеводи і проводи ЕД, що виходять з навалу породи, звільнення яких неможливо зробити вручну.
7.13. У разі зменшення величини ЛНО і виникнення небезпеки збільшеного розльоту гірничої маси під час повторного підривання таке підривання необхідно проводити після навантаження гірничою масою фронтальних і бічних поверхонь цілика.
7.14. Місце ліквідованих повторним підриванням групових відмов свердловинних зарядів має бути позначене відмітними знаками та нанесене на план гірничих робіт. Екскавація гірничої маси в цих районах має проводитися з дотриманням таких самих заходів безпеки, як і під час виконання робіт у разі розбирання гірничої маси одиночних відмов свердловинних зарядів.
7.15. Працівники екскаваторів, які приступають до роботи в районах ліквідації групових відмов свердловинних зарядів, повинні ознайомитись з місцями відмов.
VIІІ. Виявлення та ліквідація масових відмов свердловинних зарядів
8.1. Масові відмови свердловинних зарядів виявляються після виконання вибуху та під час огляду блоків на повноту підривання.
8.2. Характерною особливістю відмови свердловинних зарядів є відсутність слідів руйнування блока та наявність поверхневої підривної мережі.
Огляд місця масової відмови свердловинних зарядів проводиться від врубу блока, проти напрямку поширення підривного імпульсу. Найбільш частими причинами масових відмов свердловинних зарядів є загасання детонації, що сталися в міжблочних магістралях, у бойовому вузлі і в магістралях бойового вузла.
8.3. Ліквідація масових відмов свердловинних зарядів здійснюється повторним підриванням у день виконання МВ.
У разі прийняття рішення про продовження ведення підривних робіт відповідальний керівник МВ інформує про це служби управління повітряним рухом відповідно до вимог Положення про використання повітряного простору України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 березня 2002 року № 401.
8.4. У разі масової відмови свердловинних зарядів з причини несправності пристроїв управління МВ по радіоканалу (неприйом команд одним або кількома виконавчими блоками) відповідальний керівник МВ, виходячи з ймовірності пошкодження поверхневої підривної мережі блока шматками породи блоків, що підірвалися, може дати повторну команду на підривання через інтервал часу, передбачений інструкцією з експлуатації цих пристроїв.
У разі неодноразових відмов свердловинних зарядів при подачі команди "ВИБУХ", а також у разі відсутності сигналу відповіді про заблокований стан виконавчого блока подається команда "ЗАБЛОКУВАТИ".
8.5. Допуск підривного персоналу в кар'єр для огляду апаратури та усунення причин відмови свердловинних зарядів відповідальний керівник МВ надає не раніше ніж через 15 хвилин після подачі останньої команди "ЗАБЛОКУВАТИ" (якщо їх було декілька), при цьому виконавчий блок має бути закритий на ключ, що передається відповідальному керівнику МВ.
8.6. Старший підривник, який прибув до виконавчого блока, свердловинні заряди якого відмовили, у присутності особи технічного нагляду зобов'язаний:
у разі використання в бойовому вузлі ЕД:
замкнути закоротко вихідні затискачі виконавчого блока;
від'єднати дроти ЕД від вихідних затискачів виконавчого блока і замкнути їх закоротко;
демонтувати бойовий вузол;
у разі застосування НСІ:
витягти хвилевід з виконавчого блока.
8.7. Після виконання операцій, зазначених у пункті 8.6 цього розділу, старший підривник з'ясовує причину несправності. Якщо встановлено, що несправним є виконавчий блок, то проводять його заміну на справний і після перевірки цілісності підривної мережі блока, свердловинні заряди якого відмовили, за командою відповідального керівника МВ виконують повторне підривання.
8.8. Випадки відмов у роботі пристроїв управління МВ радіоканалом підлягають технічному розслідуванню комісією суб’єкта господарювання, а в разі необхідності - за участю організації - розробника пристроїв.
ІХ. Організація робіт під час підготовки до ліквідації групових і масових відмов свердловинних зарядів
9.1. У разі виявлення групових чи масових відмов свердловинних зарядів під час виконання МВ відповідальний керівник МВ і особа, відповідальна за виведення працівників з небезпечної зони і її охорону, приймають спільне рішення про продовження або припинення підривних робіт з ліквідації відмов свердловинних зарядів.
9.2. У разі прийняття рішення про продовження підривних робіт з ліквідації групових відмов свердловинних зарядів допуск у кар'єр підривного персоналу для підготовки ліквідації групової чи масової відмови свердловинних зарядів надають відповідальний керівник МВ і особа, відповідальна за виведення працівників за межі небезпечної зони та її охорону.
9.3. Відповідальний керівник МВ видає наряд підривному персоналу на відновлення або заміну підривної мережі на блоці (блоках), свердловинні заряди якого (яких) відмовили, відповідно до прийнятої програми з ліквідації відмови. Відповідальний керівник МВ організовує виконання зазначених робіт.
9.4. Відповідальний керівник МВ і особа, відповідальна за виведення працівників за межі небезпечної зони і її охорону, на плані кар'єру з нанесеними небезпечними зонами наносять:
трасу прокладки магістралі з ДШ або поверхневих пристроїв НСІ для ініціювання блока (блоків), свердловинні заряди якого (яких) відмовили, без зміни загальної небезпечної зони вибуху;
місце розташування підривної станції;
місце збору підривного персоналу за межами небезпечної зони.
9.5. План кар'єру з нанесеними небезпечними зонами, схемами монтажу блока (блоків), свердловинні заряди якого (яких) відмовили, у разі зміни поверхневої підривної мережі узгоджується відповідальним керівником МВ і головним інженером кар'єру (рудника).
9.6. Особа, відповідальна за виведення працівників за межі небезпечної зони та її охорону, на період ліквідації відмови свердловинних зарядів організовує охорону небезпечної зони вибуху, про що доповідає відповідальному керівнику МВ.
9.7. Порядок виконання робіт у разі масової відмови свердловинних зарядів на блоці (блоках):
перевіряється цілісність поверхневої підривної (електропідривної) мережі блока (блоків) після виявлення місця та встановлення причини відмови;
видаляються та замінюються новими ділянки ДШ, ПР, поверхневі пристрої НСІ, пошкоджені ударом шматків породи від раніше підірваних блоків;
прокладається магістраль до бойового вузла.
Відповідальний керівник МВ подає команду на виконання МВ після отримання письмового повідомлення від начальника підривної дільниці про те, що підривний персонал, який брав участь у заміні підривної мережі блоків, свердловинні заряди яких відмовили, виведено за межі небезпечної зони і підтвердження від особи, відповідальної за виведення працівників за межі небезпечної зони та її охорону, про готовність кар'єру (рудника) до вибуху.
9.8. Порядок виконання робіт у разі групової відмови свердловинних зарядів на блоці:
ретельно оглядається поверхня відриву підірваної гірничої маси від цілика після виявлення місця та встановлення причини відмови;
визначаються та наносяться на план свердловини, заряди яких відмовили;
відриваються вручну з дотриманням заходів безпеки устя свердловин, що не підірвалися;
виконується частковий або повний демонтаж поверхневої підривної мережі з від'єднанням пошкоджених ПР, поверхневих пристроїв НСІ;
підключаються у підготовлену нову підривну мережу всі ДШ і хвилеводи внутрішньосвердловинних пристроїв НСІ, що виходять з устя свердловин, окремі кінці ДШ і хвилеводи, що виходять з навалу гірничої маси;
прокладається магістраль до бойового вузла.
Відповідальний керівник МВ подає команду на виконання МВ після отримання письмового повідомлення від начальника підривної дільниці про те, що підривники, які брали участь у заміні підривної мережі, виведені за межі небезпечної зони, і підтвердження від особи, відповідальної за виведення працівників за межі небезпечної зони та її охорону, про готовність кар'єру (рудника) до вибуху.
9.9. У разі виконання робіт, пов'язаних з ліквідацією групової відмови свердловинних зарядів на двох і більше блоках, з'єднаних між собою міжблочною магістраллю, остання має бути роз’єднана, при цьому:
демонтаж поверхневої підривної мережі на блоці (блоках) проводиться в напрямку поширення підривного імпульсу;
відновлення підривної мережі проводиться в порядку, зворотному демонтажу.
9.10. Залежно від обставин, що склалися (недостатня освітленість, відсутність необхідної кількості ВМ, необхідність значного часу для проведення підготовчих робіт тощо), може прийматися рішення про припинення підривних робіт.
Відповідальний керівник МВ дає завдання підривникам на демонтаж поверхневих підривних мереж, оформлення і здачу на склад ВМ, їх залишків. Роботи з демонтажу поверхневої підривної мережі виконуються за відповідним нарядом.
9.11. У разі групової відмови свердловинних зарядів, що не потребує для ліквідації підготовчих робіт (розбирання гірничої маси екскаватором, буріння додаткових свердловин, заміни більшої частини поверхневої підривної мережі тощо), при ліквідації відмови свердловинних зарядів на наступний день може бути здійснений частковий демонтаж підривної мережі. Порядок демонтажу підривної мережі проводиться в напрямку поширення підривного імпульсу.
9.12. У разі групової відмови свердловинних зарядів, що вимагає для ліквідації виконання підготовчих робіт, необхідно здійснювати повний демонтаж підривної мережі.
9.13. Охорона блоків (блока), що не підірвалися (не підірвався), проводиться відповідно до вимог чинного законодавства.
9.14. У всіх випадках повторне підривання блоків (блока), що не підірвалися (не підірвався), проводиться тільки за спеціальним паспортом, затвердженим керівником МВ і узгодженим з головним інженером кар'єру (рудника).
Х. Проведення технічного розслідування випадків відмови вибуху свердловинних зарядів вибухових речовин. реєстрація відмов
10.1. Технічному розслідуванню підлягають випадки відмов свердловинних зарядів ВР, що сталися під час виконання МВ суб’єктами господарювання.
10.2. Технічне розслідування випадків одиночних відмов свердловинних зарядів проводиться комісією під головуванням головного інженера суб’єкта господарювання, який проводив підривні роботи. До її складу входять:
особа, відповідальна за технічний нагляд суб’єкта господарювання, що веде підривні роботи, яка брала участь у ліквідації відмови;
особа, відповідальна за технічний нагляд екскаваторної дільниці, на якій виявлено відмову;
маркшейдер суб’єкта господарювання, який проводив зйомку місця відмови.
Для технічного розслідування випадків групових і масових відмов свердловинних зарядів наказом суб’єкта господарювання, який виконував підривні роботи, призначається комісія, до складу якої за згодою включається представник Державної служби гірничого нагляду та промислової безпеки України або його територіальних органів. Комісії надається право отримувати пояснення від посадових осіб і/або працівників суб’єкта господарювання про обставини і причини відмови.
10.3. Керівник суб’єкта господарювання у разі необхідності залучає на допомогу комісії з технічного розслідування посадових осіб і/або працівників суб’єкта господарювання виробника ВМ.
10.4. Технічне розслідування встановлює причину відмови свердловинних зарядів, виявляє допущені порушення під час підготовки МВ, розробляє заходи щодо попередження подібних випадків надалі.
10.5. Про результати технічного розслідування комісія складає:
акт про результати технічного розслідування відмови вибуху свердловинних зарядів ВР за формою № 1, що наведена в додатку 1 до цієї Інструкції, - у триденний строк для одиночних відмов свердловинних зарядів ВР;
акт про причини виникнення групової (масової) відмови вибуху свердловинних зарядів ВР за формою № 2, що наведена в додатку 2 до цієї Інструкції, - у п'ятиденний строк для групових і масових відмов свердловинних зарядів ВР.
10.6. Розроблені комісією заходи, що спрямовані на попередження відмов вибуху свердловинних зарядів ВР за встановленими причинами, включаються до наказу і доводяться керівником суб’єкта господарювання до підривного персоналу.
10.7. Неліквідовані відмови свердловинних зарядів ВР, у тому числі незнайдені заряди в перебурах свердловин, повинні бути зареєстровані в журналі реєстрації відмов під час підривних робіт, форма якого наведена у додатку 10 до НПАОП 0.00-1.66-13 .
10.8. Ведення журналу реєстрації відмов під час підривних робіт покладається на начальника підривної дільниці та контролюється керівником підривних робіт, нанесення місця відмов на маркшейдерські плани - на маркшейдера кар'єру (рудника).
| Директор Департаменту промислової безпеки, охорони праці, цивільного та фізичного захисту, трудової та соціальної політики | О.М. Онищенко |
Додаток 1
до Інструкції щодо запобігання, виявлення
і ліквідації відмов свердловинних зарядів
на відкритих гірничих роботах
(пункт 10.5 розділу Х)
АКТ
про результати технічного розслідування відмови вибуху свердловинних зарядів ВР
(Форма № 1)
( Див. текст )
Додаток 2
до Інструкції щодо запобігання, виявлення
і ліквідації відмов свердловинних зарядів
на відкритих гірничих роботах
(пункт 10.5 розділу Х)
АКТ
про причини виникнення групової (масової) відмови вибуху свердловинних зарядів ВР
(Форма № 2)
( Див. текст )