Про направлення на санаторне лікування хворих на туберкульоз та осіб із груп ризику

Відповідно до статті 12 Закону України "Про боротьбу із захворюванням на туберкульоз", з метою удосконалення відбору хворих на туберкульоз та осіб із груп ризику на санаторне лікування для підвищення ефективності їх лікування на санаторному етапі

1. Затвердити Порядок направлення на санаторне лікування хворих на туберкульоз та осіб із груп ризику відповідно до медичних показань (додається).

2. Міністру охорони здоров'я Автономної Республіки Крим, начальникам управлінь (головних управлінь) охорони здоров'я обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій довести цей наказ до відома працівників закладів охорони здоров'я, відповідальних за організацію санаторно-курортного лікування хворих на туберкульоз та осіб із груп ризику, та здійснювати контроль за його виконанням.

3. Директору Департаменту материнства, дитинства та санаторного забезпечення (Моісеєнко Р.О.) забезпечити державну реєстрацію цього наказу в Міністерстві юстиції України в порядку, встановленому чинним законодавством України.

4. Визнати такою, що втратила чинність Інструкція про направлення хворих на туберкульоз на санаторне лікування, затверджена наказом Міністерства охорони здоров'я України від 29.07.96 N 233, зареєстрована в Міністерстві юстиції України 17.09.96 за N 536/1561.

5. Цей наказ набирає чинності з дня його офіційного опублікування.

6. Контроль за виконанням наказу покласти на заступника Міністра Лазоришинця В.В.

Цей Порядок регламентує процедуру відбору, направлення на санаторне лікування хворих на туберкульоз та осіб із груп ризику відповідно до медичних показань з метою забезпечення ефективності медичної реабілітації, тривалості та стійкості її результатів та процедуру видачі путівок до санаторіїв протитуберкульозного профілю, які перебувають у сфері управління Міністерства охорони здоров'я України (далі - протитуберкульозні санаторії).

2.1. Потреба в санаторному лікуванні хворих на туберкульоз та осіб із груп ризику визначається лікуючим лікарем (фтизіатром, дитячим фтизіатром стаціонару, диспансеру, кабінету) за місцем диспансерного нагляду відповідно до медичних показань (додаток до Порядку)

2.2. На санаторне лікування направляються хворі на туберкульоз та особи із груп ризику для:

2.2.1. Відновлення або підтримання стану здоров'я, медичної реабілітації, відновлення працездатності та запобігання інвалідності.

2.2.2. Закріплення результатів лікування, що досягнуті на попередньому етапі, або продовження контрольованої хіміотерапії при недостатньо тривалому стаціонарному лікуванні хворого.

2.2.3. Попередження рецидиву туберкульозу, лікування супутніх захворювань, підвищення опору організму.

2.2.4. Включення природнокліматичних факторів до комплексу лікувальних заходів при несприятливих для хворого клімато-екологічних умов за місцем проживання.

2.2.5. Проведення хірургічних втручань у санаторіях, де є хірургічні відділення.

2.3. Хворі на активний туберкульоз легенів у поєднанні з позалегеневими локалізаціями активного туберкульозу направляються в санаторії з урахуванням тяжкості процесу відповідної локалізації.

2.4. Хворі на вперше діагностований туберкульоз направляються на санаторне лікування після попереднього стаціонарного етапу лікування, за винятком дорослих хворих на вогнищевий туберкульоз без деструкції та бактеріовиділення, дітей з туберкульозною інтоксикацією.

2.5. Інші хворі за відсутності протипоказань для санаторного лікування, а також особи всіх вікових груп із затихлим, неактивним туберкульозом та віднесені до 5-ї клінічної та диспансерної категорії обліку хворих (групи 5.2, 5.4, 5.5), визначених пунктом 6.4 Протоколу надання медичної допомоги хворим на туберкульоз, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров'я України від 09.06.2006 N 384, направляються в санаторії без попереднього стаціонарного лікування.

2.6. Термін перебування хворого в санаторії визначається лікарсько-консультативною комісією санаторію за медичними (форма і фаза туберкульозного процесу, обтяжуючі фактори, у тому числі супутня патологія, тривалість і результати попереднього лікування) та соціальними (умови проживання, харчування, умови праці) показаннями з урахуванням рекомендацій протитуберкульозного диспансеру, який направив хворого на санаторне лікування.

3.1. Відбір хворих на туберкульоз та осіб із груп ризику на санаторне лікування здійснюється санаторно-курортною відбірковою комісією (далі - СКВК) закладу охорони здоров'я за місцем диспансерного нагляду на підставі таких документів, які подає на розгляд СКВК лікуючий лікар:

заява хворого (для дітей - заява батьків або опікунів за наявності документів, які підтверджують їх статус);

виписка з медичної карти лікування хворого на туберкульоз ТБ 01 ( форма N 081-1/о) або з медичної карти стаціонарного хворого ( форма 003/о, для дітей та дорослих).

Для дітей додатково необхідно подати довідку про щеплення за формою 063/о, затвердженою МОЗ.

3.2. Рішення про направлення хворих та осіб із груп ризику на санаторне лікування приймається СКВК після розгляду документів, визначених пунктом 3.1 розділу III цього Порядку.

3.3. Хворі на туберкульоз та особи з груп ризику, які направляються на санаторне лікування в протитуберкульозні санаторії, забезпечуються путівками в зазначені санаторії закладами охорони здоров'я згідно з чергою, встановленою СКВК закладу охорони здоров'я за місцем їх диспансерного нагляду.

При вирішенні питання щодо першочерговості санаторно-курортного лікування дітей враховується соціальний статус дитини і матеріальне становище сім'ї, у якій вона виховується.

Інваліди війни та прирівняні до них особи забезпечуються щорічним санаторно-курортним лікуванням позачергово.

Інваліди війни з числа осіб, які брали безпосередню участь у бойових діях під час Великої Вітчизняної війни та війни з Японією, забезпечуються санаторно-курортним лікуванням першочергово із числа позачерговиків.

4.1. Документом, що дає право хворим на туберкульоз та особам із груп ризику на санаторне лікування в протитуберкульозних санаторіях, є путівка.

4.1.1. Путівка хворому та особі із груп ризику видається на підставі рішення СКВК закладу охорони здоров'я за місцем їх диспансерного нагляду.

4.1.2. Путівка на дитину видається батькам або опікунам за наявності документів, які підтверджують їх статус.

4.1.3. Путівки видаються закладом охорони здоров'я в строк не пізніше, ніж 3 робочих дні з моменту прийняття рішення про направлення на санаторне лікування.

4.2. Путівка заповнюється, підписується керівником закладу охорони здоров'я, яким видається путівка, та засвідчується печаткою цього закладу.

4.3. Забороняється передача путівок хворими на туберкульоз та особами із груп ризику, направленими на санаторне лікування, іншим особам.

4.4. Будь-які виправлення в путівці засвідчуються підписом керівника закладу охорони здоров'я, яким вони видані, та печаткою цього закладу.

4.5. У разі відмови від путівки хворий або батьки хворої дитини (опікуни за наявності документів, які підтверджують їх статус) подають голові СКВК відповідну заяву.

4.6. При небажанні хворого або батьків (опікунів за наявності документів, які підтверджують їх статус) хворої дитини оформити відмову від путівки лікуючим лікарем складається акт за підписом: лікуючого лікаря, завідувача відділення, голови СКВК. Акт доводиться до відома хворого або його батьків (опікунів за наявності документів, які підтверджують їх статус), підписується ними та вкладається у справу хворого. Ця путівка надається наступному за чергою хворому у встановленому порядку.

1.1. Показання для направлення дорослих, хворих на туберкульоз органів дихання, до санаторіїв, які розташовані на кліматичних курортах

1.2. Показання для направлення на санаторне лікування дорослих, хворих на туберкульоз органів дихання, до санаторіїв, розташованих у заміській зоні (місцеві санаторії)

2.1. Показання для направлення на санаторне лікування дорослих хворих із позалегеневими локалізаціями туберкульозу (крім кістково-суглобового), до санаторіїв, які розташовані на кліматичних курортах

3.1. Показання для направлення на санаторне лікування дорослих, хворих на кістково-суглобовий туберкульоз, до санаторіїв, які розташовані на кліматичних курортах

3.2. Показання для направлення на санаторне лікування дорослих, хворих на кістково-суглобовий туберкульоз, до санаторіїв, розташованих у заміській зоні (місцеві санаторії)

7.1. Загальні протипоказання

7.1.1. Захворювання в гострій стадії, хронічні захворювання в стадії загострення, декомпенсації, а також при ускладненні гострогнійними процесами, захворювання, які необхідно лікувати в умовах стаціонару, спеціалізованих лікувально-профілактичних закладах (відділеннях).

7.1.2. Гострі інфекційні захворювання до закінчення терміну ізоляції та повного видужання.

7.1.3. Шкірні та венеричні захворювання в гострій або заразливій стадії.

7.1.4. Тяжкі психічні розлади в період активного лікування, хронічні тяжкі психічні розлади, що у стані позазагострення супроводжуються дезорганізованими або кататонічними формами поведінки, парадоксальними емоційними реакціями та потребують стороннього догляду.

7.1.5. Хворі (дорослі) з частими (2-3 рази протягом тижня) генералізованими епілептичними нападами.

Діти з епілептичними нападами (епілептична хвороба, епілептичний синдром при прогресуючих захворюваннях нервової системи) можуть бути направлені на санаторне лікування за умови відсутності епілептичних нападів не менше одного року.

7.1.6. Залежність від психотропних, наркотичних речовин та алкоголю в активній фазі.

7.1.7. Хвороби крові в гострій стадії та в стадії загострення.

7.1.8. Кахексія різного походження.

7.1.9. Злоякісні новоутворення неліковані, під час спеціального лікування та не менш ніж 3 місяці після його закінчення за умови відсутності рецидиву онкологічного захворювання та декомпенсованої супутньої патології.

7.1.10. Захворювання, що потребують стаціонарного лікування, у тому числі хірургічного; захворювання, при яких хворі не здатні самостійно пересуватись та обслуговувати себе і потребують постійного спеціального догляду.

7.1.11. Вагітність із 6-го тижня.

7.1.12. Ехінокок будь-якої локалізації.

7.2. Протипоказання, що зумовлені туберкульозним процесом.

7.2.1. Гостроплинні та підгостроплинні форми туберкульозу зі схильністю до розпаду.

7.2.2. Поширені форми туберкульозу, коли хворий потребує суворого режиму (постільного).

7.2.3. Ускладнення туберкульозного процесу (кровохаркання, кровотеча, спонтанний пневмоторакс, ателектаз, легенево-серцева недостатність вище II ступеня, нориця, нарив).

7.2.4. Супутні захворювання, лікування яких не може бути забезпечене в санаторних умовах, у тому числі і у випадках, коли хворі не потребують суворого режиму (постільного).

7.2.5. Ексудативні плеврити в гострій фазі.

7.2.6. Туберкульоз органів дихання, ускладнений туберкульозом інших органів, який потребує лікування у спеціалізованих закладах (якщо в санаторії немає відповідних спеціалізованих відділень).

7.3. Додаткові протипоказання для направлення до санаторіїв, розташованих на кліматичних та гірських курортах:

7.3.1. Недостатність кровообігу II-А ступеня і вище.

7.3.2. Гіпертонічна хвороба II-III стадій.

7.3.3. Важкі порушення серцевого ритму і провідності.

7.3.4. Стенокардія II-IV функціональних класів.

7.3.5. Тиреотоксикоз у стадії декомпенсації.

7.3.6. Цукровий діабет, лабільний перебіг із частими гіпоглікеміями та/або кетоацитозом, а також із відсутністю належного самоконтролю, алергією до інсуліну та цукрознижувальних препаратів.

Виражена декомпенсація цукрового діабету з розвитком кетозу і кетоацидозу при всіх ступенях тяжкості захворювання, виражені макро- та мікроангіопатії, нейропатії, прояви недостатності периферичного, мозкового кровообігу, значні порушення мікроциркуляції та трофічні розлади, задавнена стадія проліферативної ретинопатії з частими крововиливами, прогресуюча втрата зору, нефропатія IV-V стадій, хронічна ниркова недостатність, виражений іритативно-больовий синдром діабетичної полінейропатії, синдром діабетичної стопи, остеоартропатія, виражені прояви діабетичної автономної вісцеральної нейропатії (кахексія, ентеропатія, стійкі дизуричні порушення), передгангренозні стани.

7.3.7. Виражена неврастенія та психастенія.

7.3.8. Стан після хірургічних втручань на легенях у зв'язку з туберкульозом (до двох місяців після операції).

7.3.9. Бронхіальна астма (вище I ступеня).