4. З метою виконання інженерних завдань, що потребують спеціальної підготовки, підрозділ охорони державного кордону може бути посилений інженерною групою з управління органу охорони державного кордону. Чисельність і склад таких груп визначає начальник інженерної служби.
Роботи на ділянці відповідальності підрозділу охорони державного кордону виконуються згідно з нарядом-наказом на виконання інженерних робіт (додаток 5).
Прибувши до підрозділу охорони державного кордону, старший групи доповідає начальнику підрозділу охорони державного кордону про мету прибуття, оснащення групи та перелік інженерних робіт, запланованих для проведення.
Начальник підрозділу охорони державного кордону здійснює контроль за виконанням інженерних робіт та організовує всебічне забезпечення інженерної групи.
Після завершення робіт начальник підрозділу охорони державного кордону приймає виконані інженерні роботи та разом зі старшим інженерної групи робить відмітки в наряді-наказі про його виконання та погоджує акт виконаних робіт (додаток 6).
5. Контроль за виконанням інженерних робіт начальник інженерної служби здійснює:
дистанційно, шляхом заслуховування старшого інженерної групи та посадових осіб підрозділу охорони державного кордону;
безпосередньо під час виїзду на ділянку відповідальності підрозділу охорони державного кордону.
Начальник інженерної служби після прибуття інженерної групи з підрозділу охорони державного кордону після виконання інженерних робіт відповідно до наряду-наказу:
заслуховує старшого інженерної групи про виконані інженерні роботи;
аналізує виконання інженерних робіт та враховує їх результати в подальшому плануванні інженерного облаштування державного кордону;
перевіряє стан засобів інженерного озброєння та інженерних технічних засобів охорони кордону, що використовувалися інженерною групою, та визначає завдання з їх обслуговування (ремонту);
доповідає заступнику начальника органу охорони державного кордону з озброєння та техніки (начальнику інженерно-технічного відділу) про результати проведення інженерних робіт.
IV. Виконання завдань інженерного забезпечення
1. Інженерна розвідка
1. Заходи інженерної розвідки здійснюються на всіх етапах організації службової діяльності органу охорони державного кордону. Інженерна розвідка проводиться з метою отримання необхідних відомостей для організації інженерного забезпечення охорони державного кордону.
2. Під час інженерної розвідки встановлюються:
на території суміжної держави - проведення інженерних заходів, спрямованих на підготовку можливого порушення державного кордону; характер і ступінь інженерного облаштування місцевості в прикордонній смузі; стан доріг, мостів, місця розташування і типи інженерних споруд та загороджень; інженерні технічні засоби охорони кордону, що використовуються прикордонними підрозділами суміжної сторони;
на своїй території - характер місцевості на ділянці відповідальності підрозділу охорони державного кордону та її вплив на виконання завдань інженерного забезпечення, захисні та маскувальні її властивості; стан мережі доріг, мостів та переправ, їх вантажопідйомність; прохідність місцевості поза дорогами в різні пори року; характер водних перешкод та інших перепон, умови їх подолання; категорія ґрунтів, можливості використання підручних засобів для виконання завдань інженерного забезпечення.
3. Інженерну розвідку здійснюють усі прикордонні наряди під час несення служби, фахівці інженерних підрозділів, інші підрозділи та органи Держприкордонслужби.
2. Порядок установлення та утримання інженерних споруд
1. В інтересах охорони державного кордону на ділянці відповідальності органу охорони державного кордону створюється прикордонна інженерна інфраструктура, яка забезпечує:
позначення на місцевості проходження державного кордону;
ускладнення дій порушників державного кордону;
своєчасне і надійне виявлення правопорушників або ознак порушення державного кордону;
визначення напрямку і часу подолання ЛПІС;
створення сприятливих умов для ефективного застосування сил і засобів органу охорони державного кордону під час охорони державного кордону.
Основна частина інженерних споруд та загороджень споруджується на ЛПІС. Варіанти облаштування лінії прикордонних інженерних споруд наведено в додатку 7 до цієї Інструкції. У разі потреби окремі інженерні споруди можуть облаштовуватися за її межами. ЛПІС включає інженерні загородження, споруди для візуального спостереження, контрольно-слідову смугу, шляхи руху прикордонних нарядів (дорогу, стежку тощо). Залежно від умов місцевості та обстановки на державному кордоні на ЛПІС можуть облаштовуватися інші елементи прикордонної інженерної інфраструктури.
( абзац сьомий пункту 1 глави 2 розділу IV із змінами, внесеними згідно з наказом Міністерства внутрішніх справ України від 11.06.2024 р. № 405 )
2. Державний кордон на місцевості позначається ясно видимими прикордонними знаками, форми, розмір і порядок установлення яких визначаються законодавством України і міжнародними договорами України.
Порядок утримання прикордонної просіки (смуга очищення), на якій установлюються прикордонні знаки, визначається договорами із суміжними державами.
3. Для запобігання випадкам незаконного перетинання державного кордону громадянами України, іноземцями та особами без громадянства під час їх перебування в межах прикордонної смуги та контрольованого прикордонного району на ділянках державного кордону, де не проведено або не завершено демаркацію державного кордону, встановлюються інформаційно-попереджувальні таблички "УВАГА! Державний кордон України. Прохід заборонено" відповідно до зразка, наведеного в додатку 8 до цієї Інструкції.
На ділянках державного кордону, де демаркацію державного кордону не проведено, інформаційно-попереджувальні таблички встановлюються в межах прикордонної смуги на відстані 30 - 50 м від лінії державного кордону, визначеної міжнародними договорами України. Інформаційно-попереджувальні таблички встановлюються біля доріг, які перетинають державний кордон або проходять вздовж нього, точок повороту державного кордону на сухопутних ділянках, на берегах озер, річок, а також поблизу пунктів пропуску через державний кордон.
На ділянках державного кордону, де встановлено прикордонні знаки, але демаркацію державного кордону не завершено, інформаційно-попереджувальні таблички встановлюються не ближче 5 м від лінії державного кордону біля доріг, які перетинають державний кордон, на берегах озер, річок.
( пункт 3 глави 2 розділу IV у редакції наказу Міністерства внутрішніх справ України від 11.06.2024 р. № 405 )
4. Контрольно-слідова смуга (додаток 9) - спеціально підготовлена смуга місцевості, поверхня якої в її природному стані або після спеціальної обробки забезпечує фіксацію і збереження слідів людини, тварини або інших об'єктів. Вона є одним з елементів ЛПІС та може бути природною або штучною.
Як природна контрольно-слідова смуга використовуються сніговий покрив, піщані береги морів, річок, озер, однорідний і густий трав'яний, торф'яний, моховий покрив, нерухомі піски.
Штучна контрольно-слідова смуга (зорана або насипана) обладнується у вигляді смуги місцевості, верхній шар якої розпушено.
Контрольно-слідова смуга має бути безперервною, мати достатню ширину, яка виключала б можливість її подолання без залишення слідів або інших ознак перебування на ній, забезпечувати можливість застосування засобів механізації під час обробки й утримання по всій трасі проходження.
За своїм призначенням контрольно-слідові смуги можуть бути основні та допоміжні. Основна контрольно-слідова смуга має ширину не менше ніж 5 м та облаштовується на ЛПІС. Інші контрольно-слідові смуги - допоміжні, завширшки до 2 м, які за потреби можуть облаштовуватися з тильного боку загородження.
Розроблення штучної контрольно-слідової смуги становить розчищення траси, її орання та розпушування.
Утримання контрольно-слідової смуги в робочому стані досягається правильною їх обробкою і суворим дотриманням слідового режиму.
Утримання включає:
очищення поверхні смуги від каміння, коренів, інших сторонніх предметів, які можуть бути використані правопорушниками для її подолання без залишення слідів;
періодичне орання, боронування;
усунення рослинності;
підсипання ґрунту (за потреби).
5. Для забезпечення пересування прикордонних нарядів, висунення, розгортання, маневру сил і засобів підрозділів охорони державного кордону облаштовуються прикордонні дороги і стежки.
Прикордонні дороги за напрямками розподіляються на:
рокадні - прокладені паралельно ЛПІС і призначені для пересування прикордонних нарядів, забезпечення їх маневру, а також висунення і розгортання резервів підрозділів охорони державного кордону;
фронтальні - від підрозділу охорони державного кордону до рокадних доріг та державного кордону;
під'їзні шляхи - від підрозділу охорони державного кордону до об'єктів та інженерних споруд, які розташовані за межами ЛПІС.
Для пересування піших прикордонних нарядів на ділянці підрозділу охорони державного кордону прокладаються прикордонні стежки, які можуть облаштовуватися поблизу від лінії державного кордону (для перевірки прикордонних знаків та прикордонних просік) та ЛПІС.
З метою забезпечення безпеки руху на небезпечних ділянках прикордонних доріг та стежок установлюються інформаційно-попереджувальні таблички "УВАГА! Небезпечна ділянка місцевості" (додаток 10).
Для захисту земляного полотна, дорожнього покриття і контрольно-слідової смуги від розмиття влаштовуються водовідвідні споруди - кювети, водоперепустки, нагірні та водовідвідні канави, випарні басейни, різноманітні дренажні пристрої.
Через водні перешкоди, ущелини та інші перешкоди будують пішохідні містки та кладки. Для подолання крутих підйомів і спусків на стежках влаштовуються сходинки та інші пристосування.
Для забезпечення несення служби прикордонними нарядами "Контрольний пост" на автомобільних дорогах прикордонний наряд забезпечується комплектом контрольного поста (додаток 11), що складається з переносного шлагбаума, комплекту дорожніх знаків, пристроїв примусового зупинення автотранспорту та дисків із червоними світловідбивачами.
6. Для подолання водних та інших перешкод на шляхах руху, маневру і підвозу облаштовуються мости або інші переправи.
7. Для зльоту та посадки вертольотів на ділянках відповідальності органів охорони державного кордону обладнується злітно-посадковий майданчик для вертольотів (додаток 12).
На кожен злітно-посадковий майданчик для вертольотів (далі - ЗПМВ) оформлюється паспорт злітно-посадкового майданчика для вертольотів за зразком, наведеним у додатку 13 до цієї Інструкції.
ЗПМВ має постійно підтримуватися в готовності до приймання вертольотів. Узимку майданчик прибирається від снігу.
Утримання посадкового майданчика для вертольотів полягає в систематичній перевірці його стану, проведенні поточного ремонту твердого покриття і вітропокажчика, фарбуванні кутників, підтриманні в належному стані під'їзних шляхів.
Начальник підрозділу охорони державного кордону, на ділянці якого знаходиться ЗПМВ, відповідальний за утримання та готовність ЗПМВ.
8. Споруди для візуального спостереження - спеціально обладнаний пост спостереження, з якого ведеться спостереження за певними об'єктами, районами та місцевістю на території України і суміжної держави. На ділянці відповідальності підрозділів охорони державного кордону створюється система постів спостереження.
За своїм призначенням пости спостереження поділяються на приховані та відкриті.
Основу системи спостереження становлять відкриті пости спостереження, для облаштування яких використовуються металеві спостережні вишки (далі - МСВ) промислового виготовлення заввишки 17 м.
Параметри металевої спостережної вишки та заходи безпеки під час несення служби на ній наведено у додатку 14 до цієї Інструкції.
На кожну МСВ оформлюється паспорт металевої спостережної вишки (додаток 15). По периметру спостережної вишки встановлюється огороджувальний паркан заввишки 50 - 100 см. Усі МСВ на ділянці відповідальності органу охорони державного кордону нумеруються послідовно, починаючи з правого флангу.
Приховані пости спостереження (додаток 16) призначаються для ведення прихованого спостереження за прилеглою місцевістю і становлять обладнані замасковані споруди, основу яких складають заглиблені в землю приховані пости спостереження. Підходи до них ретельно маскуються.
Крім того, приховані пости спостереження можуть улаштовуватися на деревах та в інших місцях, зручних для прихованого розміщення прикордонного наряду.
9. На морських, річкових та озерних ділянках, де підрозділи охорони державного кордону оснащено малими прикордонними катерами, для їх постійного і тимчасового базування обладнують причали для малих плавзасобів (додаток 17).
( абзац перший пункту 9 глави 2 розділу IV із змінами, внесеними згідно з наказом Міністерства внутрішніх справ України від 11.06.2024 р. № 405 )
Причал для малих плавзасобів обладнують спеціальними відбійними і швартовими пристроями. Відбійні пристрої призначено для запобігання пошкодженню причальних споруд. Як відбійні пристрої використовують старі автомобільні шини, спеціальні кранці з трубчастої гуми тощо.
Відстань між відбійними пристроями вздовж причальної лінії має забезпечити недопущення зіткнення судна з причальною стінкою.
Швартові пристрої призначено для швартування малих прикордонних катерів на час їх стоянки біля причалів. На березі поблизу причалу встановлюється інформаційно-попереджувальна табличка "Причал для малих плавзасобів". По периметру причал обладнують поручнями.
Перед початком навігації причали обслуговуються та перевіряється їх справність.
Обладнуючи причал, слід ураховувати зміни рівня води у водоймах та льодостав узимку.
Причал для малих плавзасобів постійно утримується в готовності до прийому плавзасобів.
10. Для забезпечення несення служби прикордонними нарядами на річкових ділянках державного кордону та інших водоймах може обладнуватися плавучий модуль (додаток 18). Плавучий модуль складається з річкової ланки понтонно-мостового парку, на якій установлено службовий модуль.
Плавучий модуль обладнують прожекторами заливного світла, джерелом автономного електроживлення, місцем зберігання зброї та спеціальних засобів, засобами пожежної безпеки, аварійно-рятувальним майном (рятувальні жилети) та іншими засобами забезпечення життєдіяльності.
11. Для забезпечення ефективного використання в охороні державного кордону радіолокаційно-прожекторного озброєння та оптико-електронних засобів спостереження облаштовуються позиції для інженерних технічних засобів охорони кордону та пости технічного спостереження.
Позиція для інженерних технічних засобів охорони кордону (додаток 19) повинна мати майданчик для їх розміщення, зручні під'їзні шляхи та забезпечувати найбільш повне використання їх можливостей.
Пости технічного спостереження використовуються для ведення технічного спостереження в умовах обмеженої видимості та вночі, а також облаштовуються для забезпечення висвітлення надводної обстановки.
3. Порядок установлення та утримання інженерних загороджень
1. Для забезпечення охорони державного кордону органи охорони державного кордону застосовують невибухові інженерні загородження. Основна їх кількість облаштовується на ЛПІС.
2. Невибухові інженерні загородження поділяються на протитранспортні та протипіхотні.
До протитранспортних загороджень (додаток 20) належать протитранспортні рови, надовби, їжаки, завали тощо. Протитранспортні рови можуть мати розміри 4 х 2 м та 2 х 2 м залежно від умов місцевості та обстановки на державному кордоні.
До протипіхотних загороджень належать дротяні загородження різних типів (додаток 21). Вони поділяються на стаціонарні та переносні.
До стаціонарних дротяних загороджень належать:
загородження з колючого дроту або ріжучої стрічки "Єгоза" на стійках заввишки не менше ніж 2 м;
спіральне загородження з ріжучої стрічки "Єгоза" на стійках заввишки не менше ніж 2 м;
панельне, сітчасте загородження заввишки не менше ніж 2 м;
дротяні сітки на низьких кілках ("спотикачі").
Основу стаціонарних дротяних загороджень складають спіральні загородження з ріжучої стрічки "Єгоза" на стійках заввишки не менше ніж 2 м.
Усі стаціонарні загородження на стійках зверху посилюються спіральною ріжучою стрічкою "Єгоза" діаметром 45 - 60 мм.
До переносних дротяних загороджень належать:
дротяні їжаки;
дротяні рогатки;
пакети малопомітних перешкод.
4. Фортифікаційне облаштування
1. З метою забезпечення найбільш ефективного застосування зброї, бойової техніки та надійного захисту особового складу від усіх засобів ураження місця несення служби та дислокації прикордонних підрозділів облаштовуються фортифікаційними спорудами (окопи, траншеї, ходи сполучення, споруди для спостереження та ведення вогню, укриття для особового складу, техніки тощо).
2. Для ведення вогню, спостереження і захисту від засобів ураження облаштовуються окопи (додаток 22).
3. Траншея (додаток 23) призначена для ведення вогню, спостереження, прихованого розташування підрозділу та маневру. Траншея обладнується бійницями, гніздами для стрільців, майданчиками для кулеметів і гніздами для інших вогневих засобів, а також укриттями для особового складу.
4. Для прихованого сполучення між окремими окопами (траншеями) облаштовуються ходи сполучення (додаток 24). Їх пристосовують до оборони, облаштовуючи в них бійниці, гнізда і майданчики для стрільби з автоматів, кулеметів та інших вогневих засобів.
5. Окопи для техніки (додаток 25) облаштовуються з метою поліпшення умов застосування озброєння та підвищення захищеності екіпажів і техніки від засобів ураження.
6. Для укриття особового складу облаштовуються перекриті щілини, бліндажі (додаток 26), що забезпечують захист особового складу від засобів ураження, укриття від холоду та негоди, необхідні умови для відпочинку.
7. Для захисту автомобільної техніки облаштовуються укриття для техніки котлованного типу (додаток 27) на одну або дві машини.
8. В умовах безпосереднього зіткнення з противником або відсутності достатнього часу на проведення всіх заходів із фортифікаційного облаштування місць несення служби та дислокації прикордонних підрозділів облаштовуються:
у першу чергу - одиночні окопи, які надалі з'єднуються траншеями, окопи для техніки та інших вогневих засобів;
у другу чергу - запасні окопи для техніки та інших вогневих засобів;
у третю чергу - укриття для особового складу.
Порядок та обсяги фортифікаційного облаштування в зазначених умовах визначає командир (начальник) підрозділу.
9. У разі загострення обстановки, наявності достатнього часу для фортифікаційного облаштування місць несення служби та дислокації прикордонних підрозділів на ділянці відповідальності органу охорони державного кордону проводиться рекогносцирування, під час якого визначається порядок та обсяг фортифікаційного облаштування з максимальним застосуванням інженерної техніки.
10. Фортифікаційне облаштування опорного пункту (розміри, кількість та типи споруд, їх розташування тощо) залежить від штатної чисельності та озброєння підрозділу охорони державного кордону.
11. За потреби будівлі та споруди органів охорони державного кордону облаштовуються для ведення вогню та захисту особового складу, а саме здійснюються:
підготовка віконних і дверних прорізів для використання як вогневих позицій;
підготовка підвалів для використання як сховищ;
посилення дерев'яних будівель бетонними або металевими щитами, мішками з піском;
обладнання (за можливості) приміщень прихованими виходами;
захист вікон приміщень із зовнішнього боку протигранатною сіткою;
улаштування кам'яних, цегельних і залізобетонних парканів, бійниць;
інші заходи з метою підвищення ефективності застосування озброєння та захисту особового складу.
12. До виконання завдань фортифікаційного облаштування залучається весь особовий склад підрозділу охорони державного кордону.
5. Інженерне маскування
1. Інженерні заходи з маскування здійснюються з метою приховування від правопорушників побудови охорони державного кордону та введення їх в оману щодо дійсного складу, розташування, стану, можливостей, намірів та характеру дій підрозділів охорони державного кордону. Такі заходи сприяють досягненню раптовості дій підрозділів (прикордонних нарядів), зберіганню їх боєздатності та підвищенню живучості.
Інженерні заходи з маскування становлять:
маскувальне фарбування техніки та об'єктів;
застосування табельних маскувальних засобів;
улаштування несправжніх споруд та загороджень.
2. Маскувальне фарбування застосовують з метою зменшення помітності техніки і споруд або викривлення їх зовнішнього вигляду, надання їм кольору і малюнка навколишньої місцевості.
Основними видами маскувального фарбування є захисне та деформувальне.
Захисне фарбування - однокольорове фарбування, найбільш близьке за кольором до переважного фону місцевості. Застосовується для фарбування техніки та озброєння, а також інженерних споруд, розташованих на подібній до кольору фону місцевості.
Деформувальне фарбування (додаток 28) - багатоколірне забарвлення плямами різних форм і розмірів, що подібні до кольору основних плям фону місцевості. Складається з основного кольору та одного - двох контрастних щодо нього додаткових кольорів.
Для літнього, весняного та осіннього деформувального фарбування застосовується триколірне забарвлення - основний колір займає площу близько 50 % поверхні об'єкта, а два інших - по 25 %.
Зимове двоколірне забарвлення складається з плям білого і темного (коричневого, сірого або зеленого) кольорів. Площа забарвлення білого кольору становить до 75 % поверхні об'єкта.
Розміри плям мають бути не менше ніж 0,5 м та не перевищувати 2 м. Плями розташовують несиметрично, щоб їх осі складали кути 30 - 60°. Якщо пляма на об'єкті, який фарбують, переходить з однієї поверхні на іншу, її вісь не має збігатися з кутами, що виступають.
3. До табельних маскувальних засобів належать засоби індивідуального маскування особового складу (маскувальний одяг) та маскувальні комплекти для приховування озброєння, техніки та споруд від оптичних засобів розвідки.
Маскувальні комплекти (додаток 29) складаються з маскувального покриття і пристосувань для його встановлення та транспортування. Маскувальне покриття має розмір 12 х 18 м, збирається із 12 стандартних елементів розміром 3 х 6 м, які з'єднані між собою шнурівкою.
V. Інженерні технічні засоби охорони кордону
1. Застосування інженерних технічних засобів охорони кордону
1. Інженерні технічні засоби охорони кордону призначені для забезпечення дистанційного контролю за ділянками, що охороняються, передавання підрозділом охорони державного кордону, прикордонним нарядам сигналів про факт і місце спрацювання, виявлення та класифікації надводних і наземних цілей.
2. Висока ефективність застосування інженерних технічних засобів охорони кордону досягається:
тактично грамотним підбором потрібного виду інженерних технічних засобів охорони кордону для прикриття ділянки кордону (об'єкта);
правильним вибором місця (рубежу, позиції) установки інженерних технічних засобів охорони кордону з урахуванням їх тактико-технічних можливостей та умов місцевості;
умілим використанням усіх технічних можливостей інженерних технічних засобів охорони кордону;
використанням інженерних технічних засобів охорони кордону в комплексі з інженерними спорудами і загородженнями;
організацією експлуатації інженерних технічних засобів охорони кордону з неухильним дотриманням вимог керівних документів та експлуатаційної документації, своєчасним і якісним проведенням регламентних робіт;
виконанням під час експлуатації інженерних технічних засобів охорони кордону правил маскування і протидії технічним засобам розвідки;
наявністю необхідного резерву апаратури, своєчасним і повним забезпеченням підрозділів запасними частинами, ремонтними комплектами, приладами, обладнанням та експлуатаційними матеріалами для регламентних і ремонтних робіт.
2. Сигналізаційне озброєння
1. За технічним призначенням засоби сигналізаційного озброєння поділяються на сигналізаційні засоби охорони протяжних ділянок, сигналізаційні засоби охорони локальних ділянок та сигналізаційні засоби охорони режимних об'єктів.
До сигналізаційних засобів охорони протяжних ділянок належать сигналізаційні комплекси та системи, призначені для сигналізаційного прикриття ділянок відповідальності підрозділів охорони державного кордону.
До сигналізаційних засобів охорони локальних ділянок належать різні сигналізаційні комплекси (системи) та прилади, призначені для прикриття окремих напрямків.
До сигналізаційних засобів охорони режимних об'єктів належать різні охоронні прилади та системи. Сигналізаційні засоби охорони призначені для сигналізаційного прикриття режимних об'єктів та окремих службових приміщень підрозділу охорони державного кордону.
2. Експлуатація засобів сигналізаційного озброєння здійснюється згідно з вимогами актів організаційно-розпорядчого характеру Адміністрації Держприкордонслужби (начальника органу охорони державного кордону), планів та інструкцій з експлуатації засобів сигналізаційного озброєння.
3. Радіолокаційно-прожекторне озброєння
1. Радіолокаційне озброєння має у своєму складі стаціонарні, пересувні та переносні радіолокаційні станції, засоби їх обслуговування, ремонту, а також електричні джерела живлення до них.
Стаціонарні радіолокаційні станції є елементом системи технічного спостереження на морських ділянках.
Пересувні та переносні радіолокаційні станції є основними засобами контролю на сухопутній ділянці державного кордону.
2. Прожекторне озброєння складається зі стаціонарних і пересувних прожекторних установок далекої дії, пересувних прожекторних станцій близької дії.
Стаціонарні та пересувні прожекторні установки далекої дії використовуються на морських ділянках кордону для контролю за надводною обстановкою і розпізнавання надводних цілей як самостійно, так і разом зі стаціонарними і пересувними радіолокаційними станціями та приладами спостереження.
Прожекторні станції близької дії (автомобільні прожекторні станції) використовуються на сухопутних річкових та озерних ділянках кордону в комплексі з пересувними (переносними) радіолокаційними станціями, а також приладами спостереження. Вони можуть використовуватися також для прикриття напрямів ймовірного руху порушників кордону (стиків зон виявлення стаціонарних постів технічного спостереження), які не забезпечені стаціонарними прожекторними установками, та освітлення надводних цілей на морських ділянках кордону (акваторії портів, рейдів, причалів, місць стоянок суден).
VI. Особливості інженерного забезпечення охорони державного кордону
1. Особливості інженерного забезпечення охорони державного кордону в різні пори року
1. У зимовий період виконуються такі завдання:
очищення прикордонних просік;
заготівля матеріалів, їх доставка до місць виконання робіт;
підготовка засобів інженерного озброєння до інженерного сезону;
утримання у справному стані інженерних технічних засобів охорони кордону та інженерних споруд (очищення ЗПМВ від снігу, утримання доріг тощо).
2. Протягом весняно-літнього періоду виконуються такі завдання:
відновлення прикордонної інженерної інфраструктури після зимового періоду;
планове нарощення наявної прикордонної інженерної інфраструктури.
3. В осінній період:
завершується виконання завдань інженерного сезону;
здійснюється підготовка засобів інженерного озброєння, інженерних технічних засобів охорони кордону та прикордонної інженерної інфраструктури до зимового періоду (обслуговування засобів інженерного озброєння, інженерних технічних засобів охорони кордону, утеплення інженерних та фортифікаційних споруд тощо).
2. Особливості інженерного забезпечення охорони державного кордону на річках, озерах
1. Під час організації інженерного забезпечення охорони державного кордону на річках, озерах слід ураховувати їх режим і порядок використання, наявність і стан бродів, проток, приток, місць припливу та відливу, островів, гідротехнічних споруд, мостів та переправ, заселеність берегів, а також характер прибережної місцевості.
Найбільша щільність інженерних споруд і загороджень по берегах судноплавних рік, озер створюється на ділянках, зручних для підходу плавзасобів порушників, а також на підходах до населених пунктів, причалів та районів риболовлі.
Якщо рівень води в річці (озері) може змінюватися, проводяться заходи щодо захисту інженерних споруд і загороджень від затоплення і руйнування.
2. У місцях, де контрольно-слідові смуги перериваються водною поверхнею, їх додатково обладнують на обох берегах по обидва боки на відстань не менше ніж 100 м відповідно до умов місцевості за зразком, наведеним у додатку 30 до цієї Інструкції.
3. Річки, що перетинають кордон, та гирла приток прикордонних річок за потреби можуть прикриватися боновими загородженнями (додаток 31) та іншими загородженнями.
Водоперепускні ґрати за потреби очищають від сміття та інших предметів.
Бонові загородження влаштовуються з бочок або колод, зв'язаних між собою тросами, що утримуються на берегах анкерами.
3. Особливості інженерного забезпечення охорони державного кордону в різних природно-кліматичних умовах
1. Особливістю інженерного забезпечення охорони державного кордону в лісисто-болотистій місцевості є:
облаштування на болотистих ділянках гатей для доріг та контрольно-слідових смуг;
облаштування та позначення шляхів руху прикордонних нарядів, пішохідних кладок та осушувальних канав.
Найбільша щільність інженерних споруд і загороджень у лісисто-болотистій місцевості створюється на ділянках, де до державного кордону виходять дороги, просіки, стежки, річки та струмки, а також на напрямах, де поблизу державного кордону розташовані населені пункти, райони лісозаготівель та інші об'єкти, що можуть бути використані правопорушниками як орієнтири.
Приховані пости спостереження та фортифікаційні споруди будуються, як правило, напівзаглибленого або насипного типів з урахуванням вимог гідроізоляції.
Усі фронтальні стежки, що пролягають через болота до кордону і не використовуються прикордонними нарядами, прикриваються загородженнями і інженерними технічними засобами охорони кордону.
2. Особливістю інженерного забезпечення охорони державного кордону в гірській місцевості є:
позначення небезпечних ділянок на маршрутах руху прикордонних нарядів (сходження лавин, каменепади, зсуви тощо) та облаштування обходів;
облаштування прихованих постів спостереження на головних висотах у декілька ярусів;
облаштування підвісних мостів;
створення запасів піску або щебеню на крутих підйомах, спусках і поворотах.
Щільність інженерних споруд і загороджень збільшується на ділянках, де за умовами місцевості є зручні шляхи руху до державного кордону та в тил.
| Начальник Управління взаємодії з Державною прикордонною службою Міністерства внутрішніх справ України | С. Рябий |
Додатки
до Інструкції з організації інженерного забезпечення охорони державного кордону України
( див. текст )