Про внесення змін та доповнень до наказу Міністра оборони України від 4 січня 1994 року N 2

У випадках, коли при вказаних у даній статті аномаліях рефракції за графами III, IV Розкладу хвороб передбачена індивідуальна оцінка придатності до військової служби, вирішальне значення надається гостроті зору.

У разі стійкого спазму, парезу або паралічу акомодації потрібне обстеження за участю невропатолога, терапевта та лікарів інших спеціальностей. Якщо спазм, парез або параліч акомодації зумовлені захворюваннями нервової системи, внутрішніх або інших органів, то постанова приймається за основним захворюванням.

При спазмі, парезі акомодації на одному або обох очах після безуспішного стаціонарного лікування придатність оглянутих до військової служби за всіма графами Розкладу хвороб визначається залежно від гостроти зору з корекцією. При цьому постанова про непридатність до військової служби приймається тільки у тих випадках, коли гострота зору з корекцією відповідної виявленої аметропії менше тієї, яка передбачена статтею 31 Розкладу хвороб.

У разі стійкого паралічу акомодації на обох очах щодо оглянутих за графою III Розкладу хвороб приймається постанова про придатність до військової служби, служби за військовою спеціальністю, а для оглянутих за іншими графами Розкладу хвороб постанова визначається залежно від функцій ока (гострота зору з корекцією, поля зору).

Стаття 31. Для придатності до військової служби в оглянутих за графами I, II Розкладу хвороб гострота зору для далі з корекцією повинна бути не нижче 0,5 на одне око і 0,1 на друге око або не нижче 0,4 на обох очах. У сумнівних випадках гострота зору визначається за допомогою контрольних методів досліджень.

Особи, які користуються контактними лінзами, повинні мати окуляри, гострота зору в яких дозволяє забезпечити виконання службових обов'язків.

Під час корекції звичайними сферичними лінзами, а також у разі некоригованої анізометропії у оглянутих за усіми графами Розкладу хвороб враховується гострота зору з практично стерпною корекцією, тобто з різницею у силі лінз для обох очей не більше 2,0 дптр. Корекція астигматизму будь-якого виду повинна бути повністю проведена циліндричними або комбінованими лінзами.

У тих, хто вступає до ВНЗ, гострота зору з корекцією, що не перевищує вказаної у Таблиці додаткових вимог межі рефракції, визначається тільки за наявності у них короткозорості або короткозорого астигматизму (простого або складного), а за інших причин зниження зору (у тому числі при далекозорості, далекозорому або змішаному астигматизмі) - без корекції.

Якщо гострота зору у матросів та старшин плавскладу на обидва ока для віддалі без корекції нижче 0,3, то придатність їх до військової служби у плавскладі визначається індивідуально, залежно від якості виконання ними своїх службових обов'язків. За такої ж гостроти зору військовослужбовці строкової служби є непридатними до служби в аеромобільних військах, а придатність до служби в аеромобільних військах оглянутих за графою III Розкладу хвороб визначається індивідуально.

Адмірали, офіцери, мічмани, випускники військово-морських навчальних закладів визнаються придатними до служби у плавскладі, якщо гострота зору з корекцією для далі не нижче 0,6 на одне та 0,5 на друге око. Для них допускаються, хоча б на одному оці, короткозорість або далекозорість у меридіані найбільшої аметропії не більше 5,0 дптр, а астигматизм будь-якого виду з різницею рефракції у двох головних меридіанах - не більше 3,0 дптр.

Оператори радіолокаційних станцій, особи, які працюють з дисплеями та іншими блоками відображення інформації, якщо гострота зору з корекцією для далі та близькості будь-якого ока нижче 1,0, є непридатними до служби за військовою спеціальністю.

Стаття 32. Відстрочка від призову на військову службу надається тільки у тому разі, якщо для стаціонарного лікування хворого потрібен не менш як 1 місяць. Питання про придатність кандидатів у ВНЗ, а також придатність оглянутих до роботи за військовою спеціальністю вирішується не раніше ніж через 6 місяців після лікування.

Стаття 33. Військовослужбовці, які страждають на хронічну рецидивну екзему зовнішнього слухового проходу, вушної раковини, привушної області, за відсутності ефекту від лікування у стаціонарних умовах, оглядаються за статтями 67 "б", 67 "в" Розкладу хвороб.

Стаття 34. При хронічних захворюваннях середнього вуха призовникам та військовослужбовцям пропонується лікування.

Після радикальних або реконструктивно-відновних операцій на середньому вусі з добрими найближчими результатами призовникам за статтею 37 Розкладу хвороб надається відстрочка від призову до 6-ти місяців, а військовослужбовцям - звільнення для амбулаторного лікування.

До пункту "а" належать стани після хірургічного лікування хронічних захворювань середнього вуха з неповною епідермізацією операційної порожнини за наявності у ній гною, грануляцій або холестеатомоподібних мас.

Після радикальних або реконструктивно-відновних операцій на середньому вусі при повній епідермізації післяопераційної порожнини огляд проводиться за пунктом "в".

Особи, у яких є рубець барабанної перетинки без порушення її рухомості та барофункції, є придатними до військової служби в усіх родах військ та до вступу до ВНЗ.

Стаття 35. До пункту "а" належать різко виражені меньєроподібні захворювання, а також інші тяжкі форми вестибулярних розладів органічного або функціонального характеру, приступи яких спостерігалися при стаціонарному обстеженні або підтверджені спеціалізованим лікувально-профілактичним закладом.

До пункту "б" належать випадки меньєроподібних захворювань, приступи яких мають короткочасний перебіг, з помірно вираженими вестибулярно-вегетативними розладами, що не мають значного впливу на виконання службових обов'язків.

До пункту "в" належать випадки різко підвищеної чутливості до закачування при відсутності симптомів вестибулярних розладів і захворювань інших органів. Особи, оглянуті за графою I, до служби в аеромобільних військах, плавскладі, морській піхоті, спецспорудах є непридатними. Вирішуючи питання про придатність до служби у плавскладі, треба пам'ятати, що до качки можливе звикання.

У випадках, коли у військовослужбовців закачування систематично призводить до втрати працездатності у морських походах та відсутності позитивних результатів тренувань (не менше одного року), на підставі даних характеристик командування, лікаря частини та результатів обстеження вестибулярно-вегетативної чутливості приймається постанова про непридатність до служби у плавскладі, морській піхоті. У разі підвищеної чутливості до закачування не можна обмежуватись обстеженням лише вестибулярної функції без глибокого всебічного обстеження усього організму, оскільки вегетативні рефлекси можуть виходити не тільки з вушного лабіринту, а й з інших органів.

Результати вестибулометрії у ряді випадків оцінюються разом із невропатологом.

Якщо є підозра на тимчасовий характер вестибулярних розладів, то потрібне всебічне, часто стаціонарне, обстеження та лікування.

Під час відбору поповнення у плавсклад критерієм стійкості до закачування слугують результати дослідження отолітової реакції або проби безперервної кумуляції прискорень Каріоліса. Особи, які дають при цьому дослідженні різку вестибулярну реакцію 3 ступеня, є непридатними для служби у плавскладі.

Під час оцінювання результатів дослідження вестибулярної функції слід ураховувати, що навіть різко виражені захисні рухи 3 ступеня без інтенсивних вегетативних реакцій не можуть бути підставою для прийняття постанови про непридатність до служби у плавскладі: ця реакція на подразнення вестибулярного апарату не є стійкою і, як правило, при відповідних тренуваннях зникає.

Під час огляду кандидатів до ВНЗ дослідження вестибулярного апарату обов'язкове.

Стаття 36. Для придатності до військової служби осіб, яких оглядають за графами I, II Розкладу хвороб, сприйняття шепітної мови повинно бути на відстані не менше 1 м на одне вухо та 4 м на друге вухо або 3 м на обидва вуха. Стійка повна глухота на обидва вуха або глухонімота повинні бути підтверджені лікувально-профілактичними закладами, установами або навчальними закладами для глухонімих.

Для визначення пониження слуху потрібні, крім звичайного дослідження шепітною мовою, повторні спеціальні дослідження розмовною та шепітною мовою, камертонами і тональною, пороговою аудіометрією з обов'язковим визначенням барофункції вух.

Одноразове дослідження слуху особи, яку оглядають, недостатнє для порівняння правильності та однорідності показань. Якщо є підозра на повну глухоту на одне чи обидва вуха, то використовують методи об'єктивного визначення глухоти.

Військовослужбовці зі зниженим слухом призначаються на посади і роботу із врахуванням цього недоліку.

Під час індивідуальної оцінки придатності до військової служби враховуються конкретні умови служби військовослужбовця, характеристика командування та дані функціонального дослідження слуху шляхом перевірки чутливості через навушники з використанням електроакустичних засобів зв'язку (телефони, радіозв'язок).

Після операцій, що поліпшують слух, оглянутим за графою III Розкладу хвороб, в окремих випадках за статтею 37, надається відпустка за станом здоров'я. Після закінчення відпустки придатність осіб до військової служби визначається залежно від результатів лікування за пунктами "а", "б" або "в" цієї статті.

Стаття 37. Постанова про надання військовослужбовцям відпустки за станом здоров'я після перенесених захворювань, травм, операцій може бути прийнята після закінчення стаціонарного лікування залежно від загального стану здоров'я і за умови, що спеціальне лікування закінчене, але для повного відновлення працездатності хворого потрібен термін не менше одного місяця.

Стаття 38. До пункту "а", крім захворювань серцево-судинної системи з порушенням загального кровообігу 3 ступеня, належать:

комбіновані та поєднані набуті вади серця незалежно від стадії порушення загального кровообігу;

аортальні вади серця;

поширена облітерація перикарда;

рецидивний ексудативний перикардит;

ізольований стеноз лівого атріовентрикулярного отвору;

зворотний часто рецидивний ендо-, міо-, перикардит;

інфекційний ендокардит;

ділятаційна, гіпертрофічна та констриктивна кардіоміопатія;

наслідки оперативних втручань на клапанному апараті серця (для оглянутих за графою III, які досягли граничного віку перебування на військовій службі).

До пункту "б" належать захворювання серця, що супроводжуються недостатністю загального кровообігу 2-го ступеня. Особи з порушенням ритму та провідності при різних захворюваннях серцево-судинної системи оглядаються за пунктами "а", "б" або "в" відповідних статей Розкладу хвороб залежно від ступеня недостатності загального кровообігу.

Призовники, військовослужбовці строкової служби з ізольованими набутими вадами серця (за винятком зазначених у пункті "а" цієї статті) при розладах гемодинаміки або за їх відсутності оглядаються за пунктами "б" або "в" цієї статті.

До пункту "в" належать: первинний активний ревматизм, а також повторні атаки ревматизму; пролапс мітрального або інших клапанів серця, міокардіосклероз, що супроводжуються скороминущим та стійким порушенням ритму, провідності серця або недостатністю загального кровообігу I ступеня; пролапс мітрального клапана з регургітацією 2-3-го ступеня, виявленого при доплерівському обстеженні (регургітація I ст. - до 2 см, II ст. - 2-4 см, III ст. - більше 4 см), синдром Вольфа-Паркінсона-Уайта.

За цим самим пунктом оглядаються призовники та військовослужбовці строкової служби після хірургічного лікування з приводу вроджених або набутих вад серця навіть за відсутності порушення гемодинаміки.

До пункту "г" належать стійко компенсовані наслідки захворювань м'яза серця, первинний пролапс мітрального та інших клапанів серця без недостатності кровообігу та порушення ритму.

Призовники, які перенесли міокардити різної етіології без переходу в міокардіосклероз, визнаються придатними до військової служби зі ступенем обмеження 4.

Стаття 39. До пункту "а" належать: повільно прогресуюча форма гіпертонічної хвороби 3 стадії, швидкопрогресуюча (злоякісна) форма гіпертонічної хвороби.

Під час огляду військовослужбовців із злоякісним гіпертензивним синдромом, зумовленим симптоматичною гіпертензією, слід застосовувати статті Розкладу хвороб за основним захворюванням. За відсутності ефекту або неможливості проведення радикального лікування ускладнених форм застосовується пункт "а" цієї статті. Третя стадія гіпертонічної хвороби характеризується стабільно високим рівнем артеріального тиску, у першу чергу мінімального (115 мм рт. ст. та вище) і максимального (210-230 мм рт. ст. та вище). Показники його можуть бути знижені у осіб, які перенесли інфаркт міокарда або інсульт. У клінічній картині переважають тяжкі судинні розлади, зумовлені атеросклерозом та артеріосклерозом судин серця, мозку, нирок та очного дна з розвитком малозворотних змін (лівошлуночкова недостатність, інфаркт міокарда, інсульт, ангіоретинопатія 2-3-го типу, зниження ниркового кровообігу та клубочкової фільтрації, гематурія, протеїнурія) із різким порушенням функцій органів та систем. Працездатність хворих значно знижена.

Якщо наслідки ускладненої гіпертонічної хвороби можуть викликати порушення функцій інших органів, то слід застосовувати відповідні статті Розкладу хвороб.

До пункту "б" належить гіпертонічна хвороба 2-ї стадії зі стійко підвищеним рівнем артеріального тиску, який не досягає нормальних значень без проведення патогенетично обгрунтованої постійної медикаментозної терапії. Друга стадія гіпертонічної хвороби характеризується гіпертрофією міокарда лівого шлуночка із ознаками його перевантаження, гіпоксією або ішемією, що виявляються за допомогою клінічних даних та функціональних проб, а також змінами на очному дні. Працездатність знижена.

До пункту "в" належить гіпертонічна хвороба I стадії, яка характеризується транзиторним підвищенням артеріального тиску до 165/95 мм рт.ст. і навіть вище під впливом будь-яких подразників. У клінічній картині відсутні органічні зміни серця, головного мозку, нирок. Судинні зміни на очному дні, як правило, відсутні. Працездатність збережена. Функція органів та систем порушена незначно.

Діагноз гіпертонічної хвороби під час огляду призовників, військовослужбовців строкової служби повинен бути підтверджений стаціонарним обстеженням.

У кожному випадку гіпертонічної хвороби в осіб молодого віку проводиться диференційна діагностика із симптоматичними гіпертензіями. Особи з симптоматичною гіпертензією оглядаються за основним захворюванням.

Стаття 40. До пункту "а" належать захворювання серця і судин:

стенокардія напруги 4-го функціонального класу або розлади загального кровообігу III ступеня;

аневризма серця, крупноосередковий кардіосклероз після трансмурального або повторного інфарктів міокарда;

поєднання стенокардії напруги 3-го функціонального класу та порушення загального кровообігу II ступеня;

окремі стійкі форми порушення ритму та провідності серця (AB-блокада 2, 3 ступенів, політопна шлуночкова екстрасистолія, пароксизмальна тахікардія, постійна форма мерехтливої аритмії);

стани після імплантації штучного водія ритму, аорто-коронарного шунтування, балонної ангіопластики.

До пункту "б" належать: стенокардія напруги 3 функціонального класу або розлади загального кровообігу II ступеня; стани після обмеженого інфаркту міокарда за наявності минущого порушення ритму серця та провідності, стійкої AB-блокади I ступеня, повної блокади однієї із ніжок пучка Гіса.

До пункту "в" належать стенокардія напруги 1 та 2-го функціональних класів або розлади загального кровообігу I ступеня.

Функціональні класи стенокардії напруги визначаються клінічно та підтверджуються за допомогою дозованого фізичного навантаження або фармакологічними пробами.

Характеристика функціональних класів:

1-й функціональний клас (ФК-1) - хворий добре витримує звичайні фізичні навантаження. Приступи стенокардії з'являються тільки під час навантажень високої інтенсивності. Толерантність до фізичного навантаження або порогова напруга - більше 125 Вт;

2-й функціональний клас (ФК-2) - незначне обмеження фізичної активності. Приступи стенокардії виникають під час ходи по рівному місці на відстань більше 500 м, піднімання сходами більше ніж на один поверх. Можливість виникнення приступу стенокардії збільшується під час ходи в холодну погоду, проти вітру, у разі емоційного збудження або у перші години після пробудження. Толерантність до фізичного навантаження або порогова напруга - 75-125 Вт;

3-й функціональний клас (ФК-3) - виражене обмеження звичайної фізичної активності. Приступи стенокардії виникають під час ходи в нормальному темпі на рівній поверхні на відстань 100-500 м, підйому на один поверх. Толерантність до фізичного навантаження або порогова напруга - 50-75 Вт;

4-й функціональний клас (ФК-4) - приступи стенокардії виникають у разі невеликих фізичних навантажень, ходи на рівній поверхні на відстань менш як 100 м. Характерне виникнення приступів стенокардії й у спокої. Однак, рідкі приступи стенокардії у спокої не є обов'язковою підставою для віднесення хворого до ФК-4. Толерантність до фізичного навантаження або порогова напруга - менше 50 Вт.

Стаття 41. До пункту "а" належать: повторні інсульти незалежно від ступеня порушення функцій; стійкі випадіння функції нервової системи, що виникли внаслідок гострого порушення мозкового або спинального кровообігу, а також при дисциркуляторній енцефалопатії 3 стадії (геміплегії, глибокі парези, розлади мови, пам'яті, мислення, явища паркінсонізму, епілептичні припадки, порушення функцій тазових органів і т.п.).

До пункту "б" належать: множинні артеріальні аневризми після їх виключення з кровообігу, артеріовенозні аневризми після емболізації, штучного тромбування або інтракраніального вилучення; судинні ураження головного та спинного мозку зі сприятливим перебігом та помірною вираженістю осередкових випадінь. До цього пункту належать також явища дисциркуляторної енцефалопатії 2 стадії при церебральному атеросклерозі (легкодухість, головні болі, запаморочення, порушення сну, зниження працездатності, порушення емоційно-вольової сфери за наявності окремих стійких органічних знаків з боку центральної нервової системи, чітка анізорефлексія, пірамідні симптоми та інші). До них також належать часті (два рази на рік і більше) минущі порушення мозкового кровообігу, що підтверджуються медичними документами, в тому числі й стаціонарним лікуванням.

До пункту "в" належать: поодинокі артеріальні аневризми після внутрішньочерепного клепування або виключення з кровообігу за допомогою балонізації або штучного тромбування; рідкі (не більше одного разу на рік) минущі розлади мозкового кровообігу, що супроводжуються нестійкими осередковими симптомами з боку цен тральної нервової системи (парез, парастезії, розлади мови, мозочкові явища), які утримуються не більше доби та проходять без порушення функцій нервової системи. Цей пункт включає також початковий період атеросклерозу судин головного мозку, початкові прояви дисциркуляторної енцефалопатії I стадії у формі псевдоневротичного синдрому (емоційна нестійкість, подразливість, погіршення пам'яті, головний біль, запаморочення, розлад сну, шум у вухах та інші), а також різні форми мігрені з частими (3 та більше на рік) та довготривалими (доба і більше) приступами; наслідки порушень спинального кровообігу у вигляді нерізких розладів чутливості або легкого парезу кінцівок.

Призовники, курсанти ВНЗ (крім випускного курсу), військовослужбовці строкової служби після перенесеного первинного (нетравматичного) підпавутинного крововиливу, за умови точно встановленого діагнозу в стаціонарі, оглядаються за пунктом "а".

Офіцери, прапорщики, мічмани, військовослужбовці надстрокової служби, військовослужбовці-жінки після вперше перенесеного минущого порушення мозкового кровообігу при повному відновленні функцій центральної нервової системи оглядаються за статтею 45 Розкладу хвороб.

У разі аневризм судин головного мозку, які є причиною порушення мозкового кровообігу, і за неможливості оперативного лікування або відмови від нього огляд проводиться за пунктом "а" незалежно від ступеня вираження залишкових явищ порушень мозкового кровообігу та функцій нервової системи.

Під час оцінювання придатності до військової служби осіб, оперованих з приводу аневризми судин головного мозку, інших судинних ураженнях головного та спинного мозку, враховуються радикальність операції, її ефективність, динаміка відновлення порушених функцій. Після оперативного втручання особи, оглянуті за графами I, II, IV Розкладу хвороб, визнаються непридатними до військової служби за пунктами "а" чи "б", а також відповідно до статті 76 Розкладу хвороб. Придатність до військової служби оглянутих за графою III визначається індивідуально за пунктами "б" чи "в" статей 41 та 76 Розкладу хвороб.

До пункту "г" належать вегетативно-судинні розлади з пароксизмальними порушеннями у вигляді симпатоадреналових кризів або синкопальних станів (прості та судомні знепритомнення - більше одного разу на місяць), які підтверджуються документально. Діагноз вегетативно-судинних розладів встановлюється тільки у тих випадках, коли цілеспрямоване обстеження не виявило інших захворювань, що супроводжуються порушенням вегетативної нервової системи.

Особи зі схильністю до непритомних станів (незалежно від їх частоти), непридатні до керування транспортними засобами, до роботи на висоті, біля рухомих механізмів, вогню та води.

Стаття 42. За показаннями призовникам та військовослужбовцям пропонується хірургічне лікування. У разі незадовільних результатів лікування або відмови від нього придатність до військової служби визначається залежно від вираженості патологічного процесу.

До пункту "а" належать: артеріальні та артеріовенозні аневризми магістральних судин, облітеруючий атеросклероз, ендартеріїт, тромбангіїт та аортоартеріїт при декомпенсованих ішеміях кінцівок (гангренозно-некротична стадія); атеросклероз черевної аорти з частковою або повною облітерацією отвору її вісцеральних відгалужень, здухвинних артерій з різким порушенням функцій органів та дистального кровообігу; тромбоз воротної вени; тромбофлебіт, який часто рецидивує, флеботромбоз, посттромботична та варикозна хвороба нижніх кінцівок з явищами хронічної венної недостатності 4-го ступеня (недостатність клапанів глибоких, підшкірних та комунікатних вен, порушення прохідності глибоких вен з наявністю постійного набряку, гіперпігментації та стоншання шкіри, індурації, дерматиту або виразок); слоновість (лімфадема) 4-го ступеня; ангіотрофоневрози 3-ї стадії (гангренозно-некротичної); стани після реконструктивних операцій на великих магістральних (аорта, здухвинна, стегнова, брахіцефальна артерії, порожниста вена) та периферійних судинах із незадовільними результатами лікування, прогресуючим перебігом захворювання та ішемії.

До пункту "б" належать: облітеруючий ендартеріїт, тромбангіїт, аортоартеріїт та атеросклероз артерій нижніх кінцівок 2-ї стадії (1-ї стадії - для оглянутих за графами I, II Розкладу хвороб); посттромбофлебітична або варикозна хвороба з наявністю хронічної венної недостатності 3-го ступеня (набряклість стоп та гомілок, яка не зникає повністю за час нічного відпочинку, свербіння, гіперпігментація, стоншення шкіри); слоновість 3-го ступеня; ангіотрофоневроз 2-ї стадії з тривалим больовим синдромом, посинінням пальців та скутістю рухів на холоді, після незадовільного повторного стаціонарного лікування; наслідки реконструктивних операцій на магістральних та периферійних судинах з помірним порушенням функції; варикозне розширення вен сім'яного канатика 3 ступеня (канатик нижче нижнього полюса атрофованого яєчка, наявний постійний больовий синдром, порушення сперматогенезу, протеїнурія, гематурія).

До пункту "в" належать: посттромботична та варикозна хвороба нижніх кінцівок з явищами хронічної венної недостатності 2-го ступеня (періодична набряклість стоп, гомілок після довготривалої ходи або стояння, яка зникає за час нічного або денного відпочинку); слоновість 2-го ступеня; ангіотрофоневрози 1-ї стадії (печія, болі та блідість пальців протягом декількох годин, які виникають у разі переохолодження); облітеруючий ендартеріїт, тромбангіїт, атеросклероз судин нижніх кінцівок 1-ї стадії (для оглянутих за графою III Розкладу хвороб застосовується пункт "г").

До пункту "г" належать: варикозна хвороба нижніх кінцівок без ознак венної недостатності (1-го ступеня), слоновість 1-го ступеня (незначний набряк тилу стопи, що зменшується або зникає за час нічного або денного відпочинку); варикозне розширення вен сім'яного канатика 1-2-го ступенів. Військовослужбовці строкової служби, оглянуті за пунктом "г", не призначаються на роботи, пов'язані з тривалою ходою або стоянням. Після поранень та інших пошкоджень великих магістральних артерій з повним відновленням кровообігу та функції щодо оглянутих за графами I-II застосовується пункт "в", а за графою III Розкладу хвороб - стаття 45. Діагноз захворювань та наслідків пошкоджень судин слід підтвердити спеціальним лікувальним закладом, він має відображати стадію процесу та ступінь функціональних порушень.

Стаття 43. За наявності показань призовникам та військовослужбовцям пропонується хірургічне або консервативне лікування. У випадках незадовільних результатів лікування або відмови від нього огляд проводиться за пунктами "а", "б" або "в" - залежно від вираження вторинної анемії, частоти загострень та стадії випадіння гемороїдальних вузлів. До частих загострень геморою належать випадки, коли оглянутий перебуває 2-3 рази на рік на лікуванні, з довгими (1 місяць і більше) термінами госпіталізації з приводу кровотечі, тромбозу та запалення II - III ступенів або випадіння гемороїдальних вузлів, а також, коли захворювання ускладнюється повторними кровотечами, що потребують стаціонарного лікування.

Стаття 44. Для нейроциркулярної дистонії характерний синдром вегето-судинних розладів з неадекватною реакцією артеріального тиску на будь-які подразники. Нейроциркуляторну дистонію гіпотензивного типу слід відрізняти від фізіологічної гіпотонії здорових людей, які не скаржаться на стан здоров'я, зберігають працездатність при показниках артеріального тиску 90/50-100/60 мм рт.ст. Такі особи визнаються придатними до військової служби. В усіх випадках слід виключити симптоматичну гіпотонію, зумовлену хворобами ендокринної системи, шлунково-кишкового тракту, легень тощо.

Діагноз нейроциркуляторної дистонії у призовників та військовослужбовців повинен бути встановлений під час стаціонарного обстеження за участю невропатолога, окуліста, а за потреби - і лікарів інших спеціальностей. У діагностиці нейроциркуляторної дистонії за гіпертензивним типом потрібне обстеження функції щитовидної залози, нирок.

До пункту "а" належить нейроциркуляторна дистонія:

гіпотензивного типу - зі стійкою фіксацією артеріального тиску нижче 100/60 мм рт.ст. за наявності постійних скарг та стійких, різко виражених вегето-судинних розладів з порушенням серцевого ритму, які не піддаються лікуванню та значно знижують працездатність;

гіпертензивного типу - з лабільністю артеріального тиску, за наявності постійних скарг та стійких, різко виражених проявів вегето-судинного характеру, що не піддаються лікуванню та значно знижують працездатність;

кардіального типу - за наявності стійких кардіалгій, які супроводжуються вираженими вегето-судинними розладами, стійкими порушеннями ритму серця (синусова тахікардія, часті приступи пароксизмальної тахікардії, екстрасистолія, AB-блокада 1-го ступеня, повна блокада однієї із ніжок пучка Гіса).

До пункту "б" належить нейроциркуляторна дистонія будь-якого типу з помірно вираженими проявами, у тому числі минущими порушеннями ритму серця, що не знижують працездатність.

Призовники та військовослужбовці строкової служби у разі безуспішності повторного стаціонарного лікування оглядаються за пунктом "а".

У випадку екстрасистолії потрібне стаціонарне обстеження для виключення органічних змін. Рідкі поодинокі екстрасистоли у спокої та синусова аритмія функціонального характеру не є перешкодою до військової служби та вступу до ВНЗ.

У разі порушень серцевого ритму внаслідок органічних змін міокарда (запального, дистрофічного або іншого характеру) огляд проводиться за статтею 38 Розкладу хвороб.

Стаття 45. Передбачає стан після перенесеного активного ревматизму, інфекційно-токсичного, інфекційно-септичного або інфекційно-алергічного міокардитів, гострих форм ішемічної хвороби серця (затяжний приступ стенокардії, інфаркт міокарда, захворювання магістральних артерій та вен, стани після гострого порушення мозкового кровообігу), а також наслідки операцій на серці, коронарних та магістральних судинах з порушеннями функцій тимчасового характеру.

Щодо військовослужбовців строкової служби приймається постанова про потребу у відпустці за станом здоров'я або звільнення від службових обов'язків, залежно від ступеня тяжкості захворювання, коли після закінчення стаціонарного лікування міокардитів неревматичної природи не виявлено стійких та об'єктивних ознак ураження серця (вогнищевий міокардіосклероз, різні форми порушення ритму серця та провідності). Після закінчення відпустки за станом здоров'я придатність їх до військової служби визначається індивідуально за відповідними статтями Розкладу хвороб.

Призовникам, які перенесли первинний активний ревматизм, за відсутності ознак ураження серця та інших органів надається відстрочка від призову на термін до 12 місяців після виписки з лікувально-профілактичного закладу; а після перенесеного міокардиту неревматичної етіології - 6 місяців.

Постанова про потребу у відпустці за станом здоров'я для оглянутих за графою III Розкладу хвороб приймається після захворювань та поранень периферійних артерій та вен, активного ревматизму, міокардитів неревматичної природи, а також інфаркту міокарда, коли для закінчення реабілітаційного лікування та повного відновлення працездатності потрібний термін не менше місяця. Після загострення хронічної ішемічної хвороби серця (затяжні приступи стенокардії, минущі порушення ритму серця та провідності, минущі форми серцевої недостатності), гіпертонічної хвороби (стани після гіпертонічних кризів), електроімпульсної терапії при усуненні аритмій серця приймається постанова про потребу у звільненні від службових обов'язків до повного відновлення працездатності.

Стаття 46. До пункту "б" належать: гнійні або поліпозні синусити, поліпози слизової оболонки носа з порушенням носового дихання, хронічні гнійні та поліпозні синусити без видимих ускладнень, які проходять з частими (не менше 2-х разів на рік) загостреннями та втратою працездатності, а також гнійні синусити з хронічним декомпенсованим тонзилітом.

Під час огляду офіцерів, прапорщиків, мічманів, військовослужбовців надстрокової служби та військовослужбовців-жінок, які страждають на хронічний гнійний синусит, ураховується перебіг захворювання та частота загострення. За умови частих загострень та безуспішності лікування у стаціонарних умовах питання про придатність їх до військової служби вирішується індивідуально.

Діагноз хронічного гнійного захворювання біляносових пазух повинен бути підтверджений риноскопічними даними (гнійні виділення), рентгенографією пазух у двох проекціях, а для верхньощелепної пазухи, крім того, - діагностичною пункцією.

До пункту "в" належать хронічні негнійні захворювання біляносових пазух (катаральні, серозні, вазомоторні та інші негнійні форми синуситів) без ознак дистрофії тканин верхніх дихальних шляхів, без частих загострень, пов'язаних з втратою працездатності. Призовники з указаними захворюваннями після постановки на військовий облік призначаються на лікування.

Викривлення носової перетинки за умови вільного носового дихання не є перешкодою до вступу до ВНЗ, як і пристінне потовщення слизової оболонки верхньощелепних пазух, якщо під час діагностичної пункції не одержано гною або транссудату та збережена прохідність верхньощелепної пазухи.

Залишкові явища після операції на біляносових пазухах (лінійний рубець перехідної складки переддвер'я рота, сполучення оперованої пазухи з носовою порожниною або вуаль на рентгенограмі) не є перешкодою до військової служби.

Під хронічним декомпенсованим тонзилітом слід розуміти одну із форм хронічного тонзиліту, яка характеризується частими загостреннями (2-3 рази на рік), втягненням у запальний процес білямигдаликової тканини, регіонарних лімфовузлів та наявністю гнійно-казеозних пробок у лакунах мигдаликів.

Інші форми хронічного тонзиліту не дають підстав для застосування цієї статті, не перешкоджають проходженню військової служби та вступу до ВНЗ, військових ліцеїв.

Призовники, які мають будь-яку форму хронічного тонзиліту, під час приписки до призовних дільниць направляються на лікування.

Стійкий та різкий характер порушення барофункції вуха визначається за даними повторних досліджень та вушної манометрії.

Найбільш достовірні дані одержуються після додаткового функціонального дослідження у барокамері (рекомпресійній камері).

Кандидати для навчання водолазній спеціальності та особи, які призначені для служби на підводних човнах, визнаються придатними за наявності у них доброї прохідності слухової труби (барофункція 1-го або 2-го ступеня), а зі стійкою барофункцією 3-го ступеня визнаються непридатними. Така ж постанова приймається щодо вказаної категорії осіб за наявності кісти верхньощелепної пазухи з порушенням барофункції біляносових пазух.

У випадках стійкої барофункції 3-го ступеня придатність тих, які навчаються та проходять службу за військовою спеціальністю водолаза та підводника, визначається індивідуально, а у випадку барофункції 4-го ступеня вони визнаються непридатними.

Порушення барофункції біляносових пазух встановлюється на підставі скарг оглянутого, стану носової порожнини, отоскопії, випробовування у барокамері на витривалість перепадів тиску з рентгенологічним дослідженням біляносових пазух до та після випробування, даних медичної та службової характеристик.

Стаття 47. Належать захворювання, наслідки пошкоджень гортані або шийного відділу трахеї через незадовільні результати лікування або відмові від нього.

До пункту "а" належить стійка відсутність голосоутворення, дихання через природні дихальні шляхи, зі значним порушенням функції зовнішнього дихання.

До пункту "б" належить стійке утруднене голосоутворення (захриплість, зниження гучності голосу); стійке утруднення дихання з помірним порушенням функцій зовнішнього дихання.

До пункту "в" належить затруднення дихання з незначним порушенням функції зовнішнього дихання.

Стаття 48. До пункту "а" належать хронічні неспецифічні захворювання бронхолегеневого апарату та плеври, нагноювальні захворювання легень зі значним порушенням функції зовнішнього дихання та значною втратою працездатності.

До пункту "б" належать хронічні неспецифічні захворювання бронхолегеневого апарату з помірним порушенням функції зовнішнього дихання. За цим же пунктом оглядаються призовники та військовослужбовці строкової служби, які страждають хронічними бронхітами, що супроводжуються емфіземою легень, обмеженим пневмосклерозом, циліндричними бронхоектазами з незначним порушенням функції зовнішнього дихання.

Оглянутим за графами I, II, III після гострих захворювань бронхолегеневого апарату і плеври, ускладнених масивними плевральними зрощеннями, дифузним пневмосклерозом, придатність до військової служби визначається на підставі цієї статті за пунктом "а" або "б", в залежності від порушення функції зовнішнього дихання.

Призовників та військовослужбовців строкової служби, які страждають на саркоїдоз, оглядають за пунктом "а" або "б", а офіцери, прапорщики, мічмани, військовослужбовці надстрокової служби та військовослужбовці-жінки - за пунктами "а", "б" або "в", залежно від стадії захворювання, ступеня вираження порушення функції зовнішнього дихання. Діагноз захворювання повинен бути підтверджений результатами пункційної біопсії з гістологічним дослідженням, а за відмови від неї - сукупністю клінічних, рентгенологічних та лабораторних даних.

У разі хронічних неспецифічних захворювань бронхолегеневого апарату, які рідко зустрічаються (ідіопатичний фіброзувальний альвеоліт Хаменна-Річа, альвеолярний протеїноз, гемосидероз та інші), придатність оглянутих за графами I, II, III Розкладу хвороб визначається за пунктом "а" або "б", залежно від стійкості та вираження порушення функції зовнішнього дихання та інших органів.

Показники оцінки функціонального стану апарату зовнішнього дихання наведені у таблиці *:

* Для спеціалізованих цивільних (військових) лікувально-профілактичних закладів можливе застосування більш інформативних показників.

Стаття 49. Діагноз бронхіальної астми повинен бути встановлений після комплексного стаціонарного обстеження.

До пункту "а" належить бронхіальна астма з тяжкими та частими приступами задухи (щотижневі, нерідко астматичний стан) із легенево-серцевою недостатністю 2-3 ступенів, які потребують повторного стаціонарного лікування хворого. До цього самого пункту належить бронхіальна астма, яка потребує постійного прийому системних глюкокортикоїдів.

До пункту "б" належить бронхіальна астма з приступами задухи не рідше одного разу у місяць, які купіруються введенням різноманітних бронхорозширювальних засобів; у міжприступний період зберігається порушення функції зовнішнього дихання.

До пункту "в" належать форми бронхіальної астми з короткотривалими приступами задухи не частіше 2-3-х разів на рік, які легко купіруються бронхорозширювальними засобами та поза приступом не супроводжуються або супроводжуються незначним порушенням функції зовнішнього дихання.

Якщо бронхоспастичні синдроми (обтураційний, ендокринно-гуморальний, неврогенний, токсичний та інші) є ускладненням інших захворювань, то придатність до військової служби визначається залежно від перебігу основного захворювання за відповідними статтями Розкладу хвороб.

Стаття 50. Постанова про потребу військовослужбовців у відпустці за станом здоров'я та рішення про надання відстрочки призовникам приймається тільки за ускладненого перебігу гострих пневмоній (нагноєння, пара- та метапневмонічні випітні плеврити, ателектази, інфекційно-токсичний шок, інфекційно-алергічний міокардит, токсичний нефрит, гепатит, виражена астенізація після вірусних пневмоній). Реконвалесцентам після неускладненого перебігу гострих захворювань, загострення хронічних захворювань легень без порушення функції зовнішнього дихання, що не потребують стаціонарного лікування хворого, приймається постанова про потребу у звільненні від службових обов'язків.

За цією самою статтею оглядаються призовники та військовослужбовці після хірургічних захворювань, наслідків хірургічного лікування, поранень або травм органів грудної порожнини з порушенням функцій тимчасового характеру.

Стаття 51. Пункт "в" застосовується у випадках, коли сума каріозних, пломбованих та видалених зубів більше 9-ти і при цьому не менше 4-х зубів з клінічними або рентгенологічними ознаками хронічного запалення з ураженням пульпи і періодонта, включаючи зуби із пломбованими кореневими каналами.

Стаття 52. Підставою для застосування пункту "а" цієї статті є наявність в оглянутих генералізованої форми пародонтиту, пародонтозу з частими загостреннями та абсцедуванням.

Діагноз пародонтиту, пародонтозу встановлюється після ретельного дослідження всієї зубощелепної системи із рентгенографією та виявленням супутніх захворювань. У випадку пародонтиту, пародонтозу призовників, беручи на військовий облік, направляють на лікування.

До пункту "а" належить пародонтит з глибиною пародонтальної кишені 5 мм і вище, резорбцією кісткової тканини альвеолярного відростка на 2/3 довжини кореня, рухомістю зуба 2-3-го ступенів.

До пункту "б" належать пародонтити та пародонтози, захворювання слизової оболонки порожнини рота, лейкоплакії та інші захворювання, включаючи приканцерози. Призовники після постановки на військовий облік, а також військовослужбовці направляються на лікування.

Стаття 53. До пункту "а" належать: дефекти нижньої щелепи після хірургічного лікування, не заміщені трансплантатами; дефекти, деформації щелепо-лицьової ділянки, а також хронічні, що часто загострюються (більше 2 разів на рік - для оглянутих за графами I-II, та більше 4 разів на рік - для оглянутих за графою III Розкладу хвороб) захворювання щелеп, слинних залоз, скронево-щелепових суглобів; анкілози скронево-нижньощелепових суглобів; контрактури та несправжні суглоби нижніх щелеп за відсутності ефекту від лікування або відмові від нього. До цього ж пункту належить актиномікоз щелепо-лицьової ділянки, який не піддається лікуванню.

В окремих випадках, залежно від фактичної працездатності, умов служби, думки командування частини, офіцери з набутими дефектами та деформаціями щелепо-лицьової ділянки після ортопедичних методів лікування із задовільними результатами можуть бути оглянуті за пунктом "б" або "в".

До пункту "б" належать: аномалії прикусу 2 - 3 ступеня з роз'єднанням прикусу більше 5 мм або з жувальною ефективністю менше 60% за М.Г.Агаповим; хронічні сіалоаденіти з частими загостреннями; актиномікоз щелепо-лицьової ділянки із задовільними результатами лікування; хронічний остеомієліт щелеп з наявністю секвестральних порожнин та секвестрів. Призовники із вказаними захворюваннями після постановки на військовий облік направляються на лікування. Щодо військовослужбовців після лікування постанова приймається за статтею 58 Розкладу хвороб. Якщо хірургічне лікування не застосовувалось, то огляд проводиться за відповідними пунктами цієї статті.

До пункту "в" належать аномалії прикусу, що супроводжуються роз'єднанням прикусу на 5 мм і менше, з жувальною ефективністю більше 60 % за М. Г. Агаповим. Кандидатам, які вступають до ВНЗ з такою патологією, пропонується лікування. Огляд після лікування проводиться через 6 - 9 місяців залежно від методу та його результатів, а також ступеня порушення дихальної, жувальної, мовної та слиновидільної функцій. У разі відмови від лікування за цим же пунктом приймається постанова про непридатність до вступу до ВНЗ.

Стаття 54. Діагноз виразкової хвороби повинен бути підтверджений обов'язковим ендоскопічним та рентгенологічним дослідженнями із застосуванням штучної гіпотонії. Оглянутим за графою III з приводу виразкової хвороби, у яких є декілька рентгенологічних підтверджень за останні 3-5 років, експертні висновки можуть бути складені на підставі ендоскопічних досліджень.

До пункту "а" належать: виразкова хвороба шлунка та дванадцятипалої кишки, ускладнена пенетрацією, пілоро-, дуоденостенозом (за наявності протипоказань до хірургічного лікування або відмови від нього); стани та наслідки після резекції шлунка, накладення шлунково-кишкового сполучення зі значним порушенням функції травлення, які не піддаються лікуванню (демпінг-синдром, стійкі поноси та інше); стани після повторних гастродуоденальних кровотеч; ускладнення після оперативних втручань на шлунку та дванадцятипалій кишці з приводу виразки, у разі незадовільних результатів лікування (стійкі анастомозити, виразки анастомозів та інші).

До пункту "б" належать: виразкова хвороба шлунка, хронічна виразкова хвороба дванадцятипалої кишки з частими (два та більше разів на рік) або тривалими загостреннями; з позацибулинною виразкою; множинними виразками цибулини та поза нею; мігруюча, кальозна виразка, яка тривалий час не рубцюється, а також безперервно рецидивна виразкова хвороба дванадцятипалої кишки. До цього ж пункту належать виразкова хвороба шлунка або дванадцятипалої кишки, ускладнена перфорацією, кровотечею або грубою рубцевою деформацією цибулини дванадцятипалої кишки; стани після виконання стовбурової чи селективної ваготомії, накладання шлунково-кишкового сполучення з помірним порушенням функції травлення (рідкі прояви демпінг-синдрому, нестійке випорожнення і т.п.).

Офіцери, прапорщики, мічмани, військовослужбовці надстрокової служби, військовослужбовці-жінки з виразковою хворобою шлунка та дванадцятипалої кишки з рідкими (1 раз на рік і рідше) загостреннями, без порушення функції травлення, за наявності незначної деформації цибулини дванадцятипалої кишки оглядаються за пунктом "в". Призовники та військовослужбовці строкової служби із встановленим діагнозом виразкової хвороби шлунка та дванадцятипалої кишки, залежно від характеру перебігу та тривалості (стійкості) ремісії, оглядаються за пунктами "а", "б" або "в". Курсанти ВНЗ, у яких вперше виявлена неускладнена виразкова хвороба дванадцятипалої кишки, після стаціонарного лікування визнаються придатними до військової служби та навчання; у разі рецидиву - непридатні до навчання та військової служби, крім курсантів випускного курсу. У разі виявлення виразкової хвороби шлунка - непридатні.

У разі неускладнених симптоматичних виразок шлунка та дванадцятипалої кишки придатність до військової служби визначається залежно від тяжкості перебігу основного захворювання.

У разі ускладнених виразок, а також повторного виникнення симптоматичної виразки огляд проводиться за пунктами "б", "в" цієї статті.

Стаття 55. До пункту "а" належать: цироз печінки; тяжкі форми хронічних прогресуючих активних гепатитів зі значним порушенням функцій; тяжкі форми хронічних неспецифічних виразкових колітів, ентеритів зі значним порушенням функцій травлення; хронічні рецидивні холецистити, холангіти та панкреатити з тяжкими та тривалими перебігами загострень, які потребують повторного стаціонарного лікування хворого та супроводжуються жовтянкою після незадовільних результатів лікування, а також стан після накладання біліодигистивних анастомозів; ускладнення після хірургічного лікування (жовчні, панкреатичні свищі та інші).

До пункту "б" належать: хронічні захворювання шлунково-кишкового тракту, що супроводжуються частими (два та більше разів на рік) загостреннями; хронічні гастрити з порушенням секреторної, кислототвірної функцій із занепадом живлення, які потребують повторної госпіталізації хворого; хронічні рецидивні неспецифічні виразкові коліти та ентерити, хвороба Крона, хронічні холецистити (в тому числі - калькульозні), гепатити, холангіти, панкреатити; стани після хірургічного лікування хронічних панкреатитів з утворенням кісти.

За цим самим пунктом оглядаються призовники та військовослужбовці строкової служби із функціональною гіпербілірубінемією з постійним підвищенням білірубіна більше 30 мкмоль/л, а також стани після вилучення жовчного міхура або хірургічного лікування хвороб жовчних ходів, підшлункової залози з добрим результатом.