3. Етапи спеціального дресирування пошукових собак
1. На СКД для пошуку вибухових речовин направляються службові собаки, що пройшли ЗКД та мають хороші робочі якості. Між кінологом та службовим собакою повинен бути надійний контакт.
2. Перший етап спеціального дресирування - вироблення тимчасового умовного зв’язку (з наступним формуванням стійкого умовного зв’язку) на визначення запаху вибухової речовини, для чого використовуються такі речовини: чорний порох, тротил, пластид, гексоген тощо.
3. Другий етап СКД - вироблення механізму лежати або сидіти як спосіб сповіщення пошуковою собакою місця схованок вибухівки.
4. Третій етап СКД - вироблення пошукового механізму поведінки при огляді транспортних засобів, приміщень, речей тощо.
5. Четвертий етап СКД - формування динамічного стереотипу поведінки (навичок) пошукового собаки в різних умовах реальної діяльності на охоронних заходах.
4. Основні вимоги до занять зі СКД пошукових собак
1. Заняття зі СКД проводяться тільки під керівництвом досвідченого кінолога (для виключення помилок при дресируванні та формування небажаних умовних зв’язків).
2. Усі дії помічника повинні бути спрямовані на сильне збудження рефлексу гри, ігрової поведінки. Помічники періодично змінюються для виключення можливості формування умовних зв’язків на запах та дії помічника.
3. Заняття проводяться за принципом від простого до складного. Не можна переходити до нового етапу дресирування, не закріпивши необхідні форми поведінки (умовні рефлекси, навички) на попередньому етапі.
4. Правильні, бажані дії пошукового собаки при дресируванні повинні заохочуватись командою "Добре" (заохочення м’ячиком, апортирувальним предметом). Кожне заняття повинно приносити задоволення пошуковій собаці і закінчуватися активною грою з кінологом.
Не слід застосовувати больових подразників та різких необґрунтованих команд щодо підкорення в ході занять з СКД.
5. Не допускається фізичне та нервове перенапруження пошукового собаки в ході занять. Не дозволяється багаторазове (необґрунтоване) повторення команди "Шукай" та багаторазова допомога пошуковій собаці з боку дресирувальника.
6. У процесі підготовки пошукового собаки, а також у подальшому його використанні в роботі, як заохочення застосовується тільки апортирувальний предмет.
5. Тренування пошукового собаки для закріплення спеціальних навичок
1. Тренування пошукових собак - це регулярні вправи з пошуковим собакою щодо розвитку, вдосконалення та закріплення навичок, вироблених при дресируванні.
2. Через відсутність тренувальних занять із дресирування та при нечастому використанні в оперативно-технічних оглядах, а також через недостатнє підкріплення умовних подразників безумовними у корі головного мозку пошукового собаки з’являється гальмування, в результаті якого умовні рефлекси поступово послаблюються та перестають проявлятись.
3. Спеціально навчений пошуковий собака на пошук ВР, який протягом 4 місяців не залучався до пошукової роботи та тренувальних занять, може бути допущений до роботи тільки після проходження курсу перепідготовки.
4. Тренувальні заняття проводяться з метою:
закріплення вироблених умовних рефлексів (навичок) у процесі систематичних тренувальних занять;
удосконалення раніше вироблених умовних рефлексів до безвідмовного їх виконання в реальних умовах;
розвитку у пошукового собаки гострого нюху, зору, слуху, здібності чітко диференціювати запахи, вироблення фізичної витривалості, пристосування організму до різних умов навколишнього середовища;
формування динамічного стереотипу;
удосконалення практичних навичок кінологів з використання пошукових собак у різних обставинах.
5. Завдання тренувальних занять - вироблення після закінчення СКД для пошуку ВР динамічного стереотипу поведінки пошукового собаки в конкретних умовах за місцем виконання службових завдань.
6. Після закінчення курсів підготовки кінолог зобов’язаний систематично, особливо протягом перших 2 місяців, проводити тренувальні заняття з відпрацюванням техніки ускладненого пошуку (2, 3, 4 етапи дресирування).
7. Для проведення тренувальних занять кінолог повинен мати необхідне спорядження, допоміжні засоби та пристосування для дресирування пошукових собак, а також зразки вибухових речовин.
8. Проведення тренувальних занять фіксується в обліковому журналі професійної підготовки підрозділу.
6. Основні вимоги до тренувальних занять
1. Тренування повинні проводитися з урахуванням реальних умов обстановки на об’єктах та конкретних додаткових подразників, що впливають на роботу пошукового собаки.
2. Перехід від одного тренувального завдання до іншого не слід робити доти, доки не буде вирішене та закріплене попереднє.
3. Тренувальні заняття необхідно проводити в різноманітних умовах (у різні години доби, в різних місцях, з використанням різних спеціальних матеріалів, інвентарю, транспортних засобів, зі зміною місця маскування вибухівки).
4. Тренування пошукових собак необхідно проводити постійно - не рідше 2 разів на тиждень по 3-4 вправи з перервами між ними на 30 хв. Кожне заняття повинно закінчуватись грою з пошуковим собакою.
5. У процесі тренування необхідно виробляти у пошукового собаки складні форми поведінки, навички (систему умовних рефлексів), при яких порядок зовнішніх подразників відображається в корі головного мозку у вигляді стійких ланцюжків умовних рефлексів, що визначають узгодження процесів складної поведінки. Враховуючи цю властивість кори головного мозку, при виробленні різних навичок у собаки необхідно чітко дотримуватися всіх умов утворення умовних рефлексів та формування необхідного динамічного стереотипу пошукової поведінки, а також підтримувати стабільність і правильність занять у режимі тренування.
7. Підготовка пошукових собак для виявлення великої кількості та нових видів ВР
1. До підготовки пошукових собак для виявлення великої кількості та нових видів ВР приступають після відпрацювання навичок спеціальної підготовки.
2. У пошукових собак, що залучаються для пошуку великої кількості та нових видів ВР повинні бути вироблені стійкі умовні зв’язки на вибухові речовини - чорний порох, тротил, гексоген, пластид тощо, які використовувались у дресируванні на початкових етапах, а також відпрацьовано механізм візуального сповіщення про місця схованки, яскраво виражений механізм пошукової поведінки.
3. До підготовки для пошуку великої кількості та нових видів ВР залучається кінолог з пошуковим собакою строком на 18 днів. У ході підготовки пошукових собак на пошук нових видів ВР використовуються реальні ВР.
( Пункт 4 глави 7 розділу XIII виключено на підставі Наказу Управління державної охорони № 610 від 20.07.2023 )
4. Техніка виконання елементів дресирування - згідно з 1, 2, 3 етапами СКД.
5. У ході тренувальних занять зі спеціальної підготовки використовуються всі види ВР, на пошук яких пошуковий собака навчений з рівним ступенем послідовності.
Порушення виконання цих вимог може призвести до погашення умовних зв’язків на виявлення того виду ВР, який не використовується під час тренувальних занять.
8. Критерії визначення готовленості пошукового собаки із СКД
1. Пошук ВР на території (пошуковий собака по команді "Шукай", рухаючись активно, проводить огляд ділянки місцевості; при цьому він повинен знайти та позначити (лягти або сісти) місце схованки ВР будь-якої ваги (не менше 50 г) у будь-якій упаковці (за винятком повністю герметичної) з експозицією з моменту ховання не менше 40 хв.).
2. Пошук ВР у приміщеннях (пошуковий собака по команді "Шукай" безбоязно та активно здійснює огляд житлового, виробничого чи службового приміщення площею 25-30 м-2, не звертає при цьому уваги на всілякі подразники. Пошуковий собака повинен знайти та позначити два місця схованок ВР (при накопиченні різних предметів, у важко доступних місцях, на висоті до 1,5 м) будь-якої ваги (не менше 50 г) і у будь-якій упаковці (за винятком повністю герметичної) з експозицією з моменту ховання не менше 40 хв.).
3. Пошук ВР у транспортних засобах (пошуковий собака по команді "Шукай" активно, зацікавлено та послідовно здійснює огляд транспортного засобу зовні та всередині салону. При огляді легкового автотранспортного засобу пошуковий собака повинен знайти та показати одне місце схованки ВР при зовнішньому чи внутрішньому огляді. При огляді великогабаритних транспортних засобів, у тому числі літаків, суден, пошуковий собака має знайти при накопиченні різних предметів, у важко доступних місцях, на висоті до 1,5 м та позначити два місця схованки ВР будь-якої ваги (не менше 50 г), у будь-якій упаковці (за винятком повністю герметичної) з експозицією з моменту приховування не менше 40 хв.).
4. Пошук ВР при огляді речей та несупроводжуваного багажу (пошуковий собака по команді "Шукай" активно, зацікавлено та послідовно обнюхує 10-15 валіз, ящиків, знаходить та позначає місце приховування ВР (одну закладку). В оглядовому залі, камері схову чи у складському приміщенні пошуковий собака під час пошуку не повинен відволікатись на додаткові подразники.).
5. Огляд вважається результативним, якщо пошуковий собака, закінчивши активний пошук, протягом 15-25 хв., знайшов та позначив місце приховування ВР. Кінолог сам визначає спосіб роботи пошукового собаки як на повідку, так і без нього у вільному пошуку".
( Главу 8 розділу XIII в редакції Наказу Управління державної охорони № 610 від 20.07.2023 )
XІV. Привчання службових собак до сторожової служби
1. Основи дресирування сторожової собаки
1. Дресирування сторожового собаки - це науково обґрунтований, послідовний вплив людини на собаку з метою привчання його до виконання загальних та спеціальних навичок за командами та рухами дресирувальника.
2. Мета ЗКД полягає у виробленні у сторожового собаки навички загальної слухняності (дисципліни, підкорення), необхідної йому при спеціальній підготовці та під час службового використання.
3. Перед початком привчання службових собак до сторожової служби їх необхідно привчити до:
дресирувальника та тісного контакту з ним;
намордника, нашийника, спеціального спорядження;
переходу у вільний стан, підходу до дресирувальника, руху поряд;
виконання команд "Сидіти", "Лежати", "Стояти", "До мене" тощо;
підношення апортирувальних предметів, долання перешкод;
відмови від знайденого чи запропонованого сторонніми людьми корму;
припинення небажаних для дресирувальника дій по команді "Фу".
4. Привчання сторожового собаки до сторожової служби базується на використанні інстинкту сторожового собаки - насторожування, тісно пов’язаного з орієнтувальними і захисними реакціями.
5. Сторожові собаки мають бути навчені беззвучно сповіщати дресирувальника про появу поблизу сторонніх осіб. На посту сторожовий собака повинен бути настороженим, готовим за першим сигналом дресирувальника затримати втікача.
6. Умовні подразники: основні - команда "Слухай" і жест - викидання правої руки в напрямку помічника, додаткові - команди "Фу" та "Добре".
Безумовні подразники: удари помічника батогом або різкою.
7. Привчання сторожових собак до сторожовання проводиться в такій послідовності:
сторожування на місці;
сторожування в русі;
удосконалення навичок сторожування в комплексі з іншими видами спеціального дресирування, тобто наближення дресирування сторожових собак до реальних умов служби.
2. Методика і техніка привчання сторожових собак до сторожування на місці
1. Привчаючи сторожового собаку до сторожування на місці, дресирувальник повинен вивчити його поведінку при різних подразниках, створюваних помічником, заглушити (загальмувати) голосову реакцію (гавкіт) сторожової собаки і виробити у нього навички тривалої настороженості та беззвучного сповіщення дресирувальника про появу в зоні слуху, зору і нюху сторожового собаки сторонніх осіб.
2. При організації та проведенні перших занять необхідно:
заняття починати завидно, але проводити із настанням сутінок;
підібрати місцевість із найменшою кількістю відволікаючих подразників, але з наявністю кущів та інших схованок для того, щоб помічник міг підійти до сторожової собаки потай і якомога ближче. Якщо кущі відсутні, то можна використовувати горбисту, пересічну ярами (канавами) місцевість. Такі умови викликають у сторожового собаки підвищену настороженість.
Місцевість потрібно підбирати завчасно (завидно). Перші заняття повинні проводитися тільки під керівництвом інструктора.
3. Вийшовши завидно на ділянку занять, інструктор у присутності дресирувальника інструктує помічника, вказуючи:
його місце знаходження (за 60-70 м від сторожової собаки);
місце знаходження дресирувальника із сторожовою собакою;
сигнал для початку дій;
напрямок руху помічника і характер його дій при русі в момент нападу на сторожову собаку і при відході від нього, а також порядок завершення заняття. В назначений час проінструктований помічник відходить у вказане місце і чекає сигналу.
4. Дресирувальник, добре вигулявши сторожового собаку, йде з ним на вказану ділянку.
Вибравши зручне місце для спостереження, він саджає сторожову собаку з лівого боку трохи попереду себе і тримає його лівою рукою за поводок в 20-30 см від нашийника.
Місце краще вибрати з укриттям (у кущах, високій траві, за пагорбом), щоб собака не бачив попереду місцевість.
5. Заспокоївши сторожового собаку, дресирувальник пошепки, настороженим тоном промовляє команду "Слухай" і одночасно правою рукою показує в бік помічника, який заховався.
Помічник за сигналом або в назначений час починає повільно, підкрадаючись, рухатися в бік дресирувальника зі сторожовим собакою, періодично б’ючи різкою по землі, кущах тощо. Час від часу помічник зупиняється, припиняє шум, щоб викликати у сторожового собаки ще більшу настороженість.
Із початком руху помічника дресирувальник повторює команду "Слухай", а правою рукою показує в бік помічника.
Якщо сторожовий собака уважно прислухається до шелесту, дресирувальник заохочує його командою "Добре" похвальною інтонацією і погладжуванням. Особливу увагу потрібно звернути на те, щоб команди і жести співпадали із насторожуванням сторожового собаки.
Якщо ж сторожовий собака, почувши появу помічника, гавкає або скулить, дресирувальник ривком повідка та повторенням команди "Слухай" заспокоює сторожового собаку. Якщо сторожовий собака продовжує гавкати або скулити, дресирувальник подає команду "Фу" погрозливим тоном і робить сильний ривок повідка. Якщо сторожовий собака все ще продовжує гавкати, то дресирувальник рукою або повідком закриває його морду, повторюючи команду "Фу". За кожний випадок припинення гавкоту і насторожування сторожовий собака заохочується погладжуванням.
6. Під час дресирування сторожового собаки, що гавкає, на перших заняттях помічник не повинен з’являтися в полі зору сторожового собаки, а тільки створювати шум, підкрадаючись, проходити осторонь нього, щоб менше збуджувати сторожового собаку і сприяти швидкому заглушенню гавкоту. В такому випадку сторожовий собака пускається на затримання помічника, що проходить осторонь.
7. І навпаки, при дресируванні сторожового собаки, що слабко реагує на шум та інші подразники, помічник має підходити впритул і шляхом нанесення легких ударів батогом викликати у нього злість, а потім тікати. Як тільки помічник віддалиться на 10-15 м, сторожовий собака пускається на затримання. Заняття закінчується конвоюванням помічника на невелику відстань.
8. Пускання сторожового собаки на затримання є обов’язковим у процесі привчання його до сторожової служби, оскільки боротьба сторожового собаки із помічником сприяє розвитку у нього навички настороженості.
9. Після вироблення у сторожового собаки початкової навички сторожування вводяться і відпрацьовуються ускладнення.
Поступово збільшується відстань між дресирувальником із сторожовим собакою та помічником до 200-250 м. Помічник рухається не до сторожового собаки, а на відстані від нього, і ця відстань із кожним заняттям збільшується на 40-50 м та більше. Напад на сторожового собаку повторюються періодично, але сторожовий собака кожного разу пускається на затримання і заняття закінчується конвоюванням затриманого.
Збільшується тривалість часу від початку сторожування собаки до початку дій помічника. Поступово цей час доводиться до одної-двох годин. Помічник рухається крадучись та обережно, намагаючись не створювати шуму.
Змінюються напрямки руху появи помічника. Спочатку помічник повинен з’являтися з фронту, потім із флангів і тилу.
10. Заняття проводяться в будь-який час: ввечері, вночі, вранці, при різному напрямку вітру, а також при несприятливих погодних умовах (холод, дощ тощо). При цьому необхідно піклуватися про збереження сторожового собаки.
3. Методика і техніка привчання сторожових собак до сторожування в русі
1. Після того, як у сторожового собаки буде вироблений умовний рефлекс насторожування на команду "Слухай" і заглушений прояв гавкоту, вводиться привчання сторожового собаки до сторожування в русі й у подальшому відпрацьовується паралельно із сторожуванням на місці.
2. Сторожові собаки під час несення служби в русі повинні бути підготовлені до тривалої настороженості та беззвучного сповіщення про появу сторонніх осіб, а також про виявлення слідів.
3. Перші заняття з привчання сторожового собаки до вартування в русі проводяться в наступному порядку.
Підбирається ділянка місцевості протяжністю в 200-300 м з наявністю кущів, високої трави та інших схованок для помічника. Бажано, щоб вздовж ділянки проходила стежка або невелика дорога.
Інструктується помічник, якому вказується місце знаходження, сигнали для зв’язку з дресирувальником і порядок дій. На перших заняттях помічник повинен знаходитися поблизу стежки (дороги), за будь-яким місцевим предметом, маючи в руках прут.
Ці заняття доцільно проводити в сутінках (ввечері або вранці).
Дресирувальник починає рух із сторожовим собакою по заздалегідь визначеним маршрутом (стежкою або дорогою). Сторожовий собака рухається на 2-3 м попереду дресирувальника на довгому повідку. Через кожні 20-30 м дресирувальник придержує сторожового собаку, робить зупинку, присідає і пошепки дає команду "Слухай", вказуючи жестом вперед у напрямку помічника, і за настороженість заохочує командою "Добре" з похвальною інтонацією та погладжуванням. Це повторюється періодично до тих пір, доки сторожовий собака не почує створюваний помічником шум.
Як тільки сторожовий собака, почувши шелест, насторожиться, дресирувальник зупиняється, промовляє команду "Слухай". При цьому трохи вивільняє повідок для того, щоб сторожовий собака зміг рухатися в напрямку помічника, і прямує слідом за ним. Коли сторожовий собака наблизиться до місця, де знаходиться помічник, останній виходить із-за укриття та нападає на сторожову собаку. Дресирувальник пускає сторожового собаку на затримання помічника, після чого конвоює затриманого.
4. У подальшому необхідно виробити у сторожового собаки навичку чіткого й безвідмовного виявлення помічника, що знаходиться поблизу стежки або дороги, за його запахом.
З цією метою помічник знаходиться в 10-15 м від стежки, якою буде рухатися дресирувальник із сторожовим собакою. Вітер повинен бути від помічника в сторону стежки.
Дресирувальник із сторожовим собакою рухається так само, як і на попередніх заняттях. При цій вправі можуть бути випадки, коли сторожовий собака не виявляє присутності помічника за його запахом. Тоді дресирувальник із сторожовим собакою проходить 40-50 м від місця знаходження помічника і починає рухатись у зворотному напрямку.
Якщо сторожовий собака і в цьому випадку не знаходить помічника за його запахом, то дресирувальник сходить зі стежки та проводить його повз помічника на відстані, полегшуючи виявлення.
Після виявлення помічника сторожовий собака пускається на затримання (на повідку) і вправа закінчується у звичайному порядку.
5. Після того, як у сторожового собаки буде вироблена навичка виявлення помічника поблизу стежки за його запахом і безшумного сповіщення про це дресирувальника, вводяться ускладнення:
поступово збільшується протяжність маршруту руху (приблизно на 100 м на кожному занятті й доводиться до кількох кілометрів);
збільшується відстань між стежкою і місцем знаходження (руху) помічника, шум робиться з кожним разом все тихіше;
пуск на затримання супроводжується стрільбою та освітленням місцевості ракетами як дресирувальником, так і помічником;
заняття проводяться в різний час і в різних метеорологічних умовах.
4. Сторожування в комплексі з проробленням сліду й обшуком місцевості
1. Послідовне поєднання сторожування з проробленням сліду й обшуком місцевості має на меті наблизити дресирування сторожового собаки до реальних умов служби.
2. Комплексну роботу можна будувати в такому порядку:
сторожування на місці з проробленням сліду та обшуком місцевості;
сторожування в русі з проробленням сліду й обшуком місцевості.
3. Сторожування на місці з проробленням сліду та обшуком місцевості здійснюється таким чином.
Дресирувальник потайки вирушає в район занять. Вибравши зручне місце для несення служби, він саджає сторожового собаку і діє, як при звичайному сторожуванні на місці.
Через деякий час (в залежності від підготовленості сторожового собаки) проінструктований помічник починає рух через ділянку, що охороняється, періодично створюючи шум, і проходить потай збоку від сторожового собаки, не показуючись йому.
Сторожовий собака своєю настороженістю сповіщає про це дресирувальника. При бажанні сторожового собаки рухатися в сторону помічника, дресирувальник, після деякої витримки (2-3 хвилини) на довгому повідку пускає сторожового собаку на обшук місцевості з метою виявлення сліду. Після виявлення сліду сторожовий собака проробляє його, затримує помічника і тріпає його одяг. Потім проводиться конвоювання затриманого.
На наступних заняттях поступово збільшується давність сліду. Для цього помічник прокладає слід у районі сторожування до початку несення служби. Сторожовий собака після сторожування пускається на обшук місцевості з метою виявлення та пророблення сліду.
У комплекс вправ потрібно також включити обшук місцевості після пророблення сліду, тобто в кінці сліду.
4. Сторожування в русі з проробленням сліду й обшуком місцевості здійснюється таким чином.
Сторожовий собака при сторожуванні в русі повинен виявляти не тільки людей, що знаходяться поблизу, а й запахові сліди, залишені сторонніми особами.
Спочатку помічник завчасно, за 5-10 хвилин до початку заняття, перетинає ділянку, якою буде рухатися дресирувальник із сторожовою собакою, на кінцевій точці розкидає речі та ховається за укриття.
Дресирувальник із сторожовим собакою, рухаючись маршрутом, періодично пускає сторожового собаку на обшук місцевості спочатку на довгому повідку за командою "Шукай". Підійшовши до місця перетину ділянки помічником, дресирувальник посилює увагу сторожового собаки командою "Слід". Коли сторожовий собака виявляє слід, дресирувальник пускає його на опрацювання сліду і затримання помічника.
Потім дресирувальник проводить огляд затриманого і здає його іншій особі або, відвівши в бік, наказує йому лягти. Після цього дресирувальник пускає сторожового собаку на обшук місцевості для виявлення покинутих помічником речей.
Комплексні вправи поступово ускладнюють за рахунок збільшення довжини маршруту й часу несення служби, а також збільшення довжини і давності сліду, розмірів ділянки обшуку. Разом з тим, заняття організовують і проводять у різний час і на різних ділянках місцевості.
Навичка вважається виробленою, якщо сторожовий собака по команді дресирувальника тривало насторожується та оповіщує його без подання голосу (насторожуванням та намаганням рухатись вперед) про наявність на території сторонніх осіб.
5. Можливі помилки дресирувальника:
проведення занять на одній і тій же місцевості, в результаті чого сторожовий собака звикає до навколишнього середовища та чітко працює на місцевості, але гірше в інших умовах;
поява помічника з одного і того ж напрямку;
проведення занять в один і той же час доби;
початок дій помічника в один і той же час;
порушення послідовності введення ускладнень;
дресирування сторожових собак без урахування їхніх індивідуальних особливостей (реакції, яка переважає, ступеня готовності тощо).
XV. Методика оцінки придатності службових собак
1. Загальні положення
1. Атестація - система оцінки придатності кінолога зі службовим собакою для виконання покладених завдань.
2. Атестація здійснюється спеціально призначеною комісією, склад якої затверджується начальником УДО України або особою, яка виконує його обов’язки.
3. Періодичність проведення атестації - не рідше одного разу на рік.
4. Умови виконання вправ та критерії оцінки визначаються наказом УДО України.
5. За результатами виконання екзаменаційних вправ складається та підписується комісією висновок атестації собаки, передбачений пунктом 14 розділу II цієї Інструкції, який містить відомості про кінолога, службового собаку, перелік вправ та одержану за них кількість балів, а також зауваження членів комісії.
6. При отриманні незадовільної атестаційної оцінки кінолог зі службовим собакою не допускаються для використання у службовій діяльності.
У такому випадку з ним проводяться додаткові тренування. Після проведення додаткових тренувань, але не раніше ніж через місяць після попередньої атестації, проводиться переатестація.
Якщо кінолог зі службовим собакою не склав переатестацію то службовий собака визначається як не придатний для пошуку вибухових речовин та може використовуватись у якості сторожової собаки в УДО України.
2. Екзаменаційні вправи та система оцінки службових собак
1. Атестація кінолога з пошуковим собакою включає виконання чотирьох екзаменаційних вправ:
пошук ВР у транспортних засобах;
пошук ВР у приміщеннях;
пошук ВР на місцевості;
пошук ВР у пакетах, коробках, валізах.
2. Екзаменаційні вправи СКД виконуються в умовах, наближених до реальних, у яких службові собаки використовуються під час виконання службових завдань.
3. Кінологи, які беруть участь в атестуванні, не повинні знати про вид, масу, пакувальний матеріал, місце розташування і кількість схованок із ВР (далі - закладки).
Мають виключатися візуальне спостереження встановлених закладок кінологом та можливість торкання закладок пошуковим собакою.
4. Під час атестації використовуються вибухові речовини, які використовувались під час навчальних тренувань та підготовки до атестації.
5. Загальна оцінка атестації визначається шляхом вирахування середнього арифметичного із оцінок отриманих за результатами чотирьох вправ".
( Розділ XV в редакції Наказу Управління державної охорони № 610 від 20.07.2023 )
XVI. Використання службових собак
1. Використання пошукових собак
1. Пошукові собаки є одним із засобів, що використовується при пошуку вибухових речовин під час проведення охоронних заходів. Вони застосовуються під час оперативно-технічного огляду (далі - огляд) транспортних засобів, речей, території, приміщень з метою виявлення ВР. Доцільність, місце, час та порядок застосування пошукових собак визначаються керівництвом УДО України з урахуванням оперативної обстановки та фізичних можливостей пошукових собак.
2. Кінолог із пошуковим собакою оглядає всі уразливі місця, уважно слідкує за поведінкою пошукового собаки. При занепокоєнні чи настороженості пошукового собаки, а також його спрацюванні кінолог визначає місце, на яке зреагував пошуковий собака, та доповідає старшому оглядової групи та своєму безпосередньому керівнику.
3. При первинному кваліфікуванні виявленого предмета як небезпечного, кінологу з пошуковим собакою заборонено доторкатися до нього.
4. При огляді транспортних засобів, речей, території та приміщень пошукові собаки використовуються як на повідку, так і без нього, за рішенням кінолога, який забезпечує ефективність роботи пошукового собаки. У всіх інших випадках переміщення (рух до і від місця проведення огляду, перевезення тощо) пошукові собаки повинні бути на короткому повідку.
5. Старший наряду зобов’язаний створювати необхідні умови для успішної роботи кінолога, інформувати його про оперативну обстановку на заходах з метою визначення найбільш вразливих місць на ділянці та порядку проведення огляду, вчасно надавати допомогу кінологу при виявленні підозрілих предметів.
6. Використання спеціально навчених на пошук ВР пошукових собак здійснюється з обов’язковим урахуванням таких чинників:
кліматичних, метеорологічних, фізичних та хімічних особливостей навколишнього середовища;
необхідністю вигулу пошукового собаки впродовж 10-15 хвилин перед використанням. Залежно від індивідуальних особливостей пошукового собаки вести пошук 15-25 хвилин, продовжувати - після 10-15 хвилинного відпочинку. Такий цикл можна повторювати 3-4 рази, після чого пошуковій собаці необхідно забезпечити 2-3 години відпочинку у спеціально відведених місцях тимчасового або постійного утримання службових собак, в яких обмежений вплив на нього стресових чинників та несприятливих подразників;
умови застосування пошукового собаки при температурі повітря нижче -15 °C та вище +25 °C обмежені, собаці потрібен більший час для відпочинку. Кінолог зобов’язаний доповісти старшому наряду про ускладнення застосування пошукового собаки або негативні наслідки для здоров’я тварини у разі продовження пошуку;
при несенні служби на ділянках місцевості з високою відносною вологістю, в осінньо-зимовий період, у вітряну та холодну погоду надіти на пошукових собак попони, періодично розтирати мочку носа, кінчики вух та лап. При роботі в умовах ожеледі на кінцівки лап пошукового собаки надягати панчохи, при опадах - дощові комбінезони, які не обмежують вільного пересування;
передача спеціально навченого пошукового собаки, закріпленого за кінологом, іншій особі категорично забороняється. Кінолог та закріплений за ним пошуковий собака виступають як одна група і працюють у взаємодії;
доставка кінолога з пошуковим собакою до місця несення служби та назад, до місця постійного утримання пошукового собаки здійснюється автотранспортом, а доставка двох і більше кінологів з пошуковими собаками - у спеціально обладнаних із примусовою вентиляцією транспортних засобах із відповідною кількістю посадочних пасажирських місць для кінологів та з клітками для пошукових собак, що виключають фізичний контакт між пошуковими собаками. Розміри кліток повинні забезпечувати оптимальний рівень безпеки при транспортуванні та відповідати вимогам тимчасового утримання службових собак. Можуть використовуватися спеціально обладнані причепи до автомобіля;
при перевезенні пошукових собак транспортом для виконання службових завдань поїти та годувати їх у дорозі не рекомендується. При тривалих переїздах після двогодинного безперервного руху необхідно вигулювати пошукових собак, надаючи їм 20-хвилинний відпочинок;
використання пошукових собак для огляду ядохімікатів, добрив, палива, а також будь-якої тари з невизначеною речовиною та об’єктів з підвищеними рівнем шуму, вібрації, джерел радіоактивного випромінювання категорично забороняється;
кінолог має право відмовитися від застосування пошукового собаки в місцях з екстремальною дією зовнішніх чинників, що негативно впливають на його поведінку та робочі якості, обґрунтувавши свої дії у доповідній записці на ім’я безпосереднього керівника;
при створенні резервних оглядових груп під час посиленого режиму повинні облаштовуватись місця відпочинку кінологів та місця тимчасового утримання службових собак (вольєри);
несення служби з хворим пошуковим собакою заборонено. Про захворювання пошукового собаки кінолог зобов’язаний негайно доповісти безпосередньому керівнику підрозділу та спеціалісту ветеринарної медицини;
усі дії щодо огляду території, речей, транспортних засобів тощо, крім несупроводжуваного багажу і поштових відправлень, здійснюються у присутності власника чи відповідальних осіб за об’єкт, де вони знаходяться.
7. З метою документування результатів оглядів, за допомогою пошукового собаки місць постійного та тимчасового перебування осіб, щодо яких здійснюється державна охорона, кінолог складає акт застосування службового собаки (додаток 20).
Під час проведення огляду кінолог зобов’язаний контролювати працездатність пошукового собаки.
2. Технологічна схема використання пошукових собак
1. У всіх випадках застосування пошукових собак огляд повинен починатись з місць безпосереднього перебування осіб, щодо яких здійснюється державна охорона, з урахуванням оперативної обстановки на об’єкті.
2. Огляд залізничного транспорту пошуковими собаками здійснюється в такому порядку:
при огляді залізничних вагонів пошуковий собака спочатку оглядає вагон зсередини, а після цього посилається під вагон;
для огляду вантажних напіввагонів та платформ пошуковий собака підіймається спеціально обладнаними сходами. За необхідності більш детальний огляд пасажирських та вантажних вагонів проводиться на оглядових майданчиках. Більш пильному огляду за зовнішнім периметром підлягають ємності для акумуляторів, колісні пари та інші місця, приховані від візуального огляду;
при огляді пасажирського вагону з використанням пошукового собаки обов’язково перевіряються тамбури, місця загального користування, службові купе провідників, з акцентуванням уваги пошукового собаки на ймовірних місцях приховування ВР (місцях ручної поклажі, конструктивних нішах, порожнинах, ємностях).
Огляд здійснюється із собакою на повідку чи у вільному пошуку (рішення приймає кінолог самостійно з урахуванням механізму пошукової поведінки собаки і найбільш ефективного використання його при огляді).
За необхідності проводиться огляд особистих речей пасажирів у встановленому порядку.
При використанні пошукового собаки в огляді пасажирських вагонів пересування пасажирів вагоном забороняється.
При огляді залізничного транспорту забороняється:
знаходитись на коліях під час руху поїздів, переходити колію у невстановлених для цього місцях та перед потягом, що рухається;
входити у вагон, не впевнившись у тому, що вантаж всередині вагону добре закріплений;
починати огляд до повної зупинки поїзда, під час руху залізничного ешелону по сусідній колії;
піднімати пошукового собаку на вагон, переходити з вагона на вагон, спускати пошукового собаку з вагона з використанням зламаних сходів-лопаток.
3. Огляд автотранспортних засобів пошуковими собаками здійснюється в такому порядку:
огляд автотранспортних засобів із використанням пошукового собаки здійснюється, як правило, у присутності водія;
огляд вантажних, легкових автомобілів та пасажирських автобусів здійснюється після висадки пасажирів і вивантаження (часткового чи повного) ручної поклажі, при вимкненому двигуні, відкритих дверях, піднятому капоті та відкритому багажнику (багажних відділеннях). Особливо ретельно оглядаються місця, недосяжні для візуального огляду (обшивка дверей та кабіни, щиток приладів, бильця і підлокітники крісел, багажне відділення, колеса, ємності й конструктивні ніші);
у ході огляду зачинених (кинутих) автотранспортних засобів пошукові собаки застосовуються для їх зовнішнього огляду, а також працюють по щілинах у дверях, багажних відділеннях та щілинах бортів кузова. Про спрацювання пошукової собаки чи зміну його поведінки і неспокій доповідається старшому оглядової групи;
при огляді автотранспортних засобів забороняється перебувати на проїжджій частині, пересуватись дорогою з правого боку, переходити дорогу в невстановлених місцях та поблизу транспорту, що рухається.
4. Огляд морських і річкових плавзасобів пошуковими собаками здійснюється в такому порядку:
на морських і річкових плавзасобах за допомогою пошукових собак оглядаються палуби, баки, напівбаки, шлюпочна палуба й палубні вантажі, шкіперські та господарські комори, каюти пасажирів і членів екіпажу, твіндеки, трюми, рятувальні шлюпки та підпільні простори гребного валу;
при огляді камбуза, машинного відділення та капітанського містка слід враховувати можливу наявність відволікаючих подразників (продукти харчування, паливно-мастильні матеріали, сигнальні ракети тощо). Увага звертається перш за все на місця, приховані від візуального огляду;
під час огляду плавзасобів пересування членів суднової команди припиняється;
при огляді водного транспорту забороняється проходити і стояти під працюючими механізмами та вантажами, підніматися на судна на необладнаних або несправних транспортних механізмах, спускатися в трюми й інші приміщення судна під час їх завантаження, пересуватися по обмерзлих палубах та в місцях, де відсутня огорожа бортів.
5. В аеропортах огляд пошуковими собаками здійснюється в такому порядку:
в аеропортах багаж за допомогою пошукових собак оглядається, як правило, за відсутності пасажирів, у комплектувальному багажному відділенні перед подачею багажу на транспорт або перед завантаженням його в контейнери та візки;
за наявності інформації про можливе перевезення вибухових речовин у ручній поклажі огляд проводиться в залі для догляду або у спеціально визначеному місці;
внутрішній огляд пасажирських літаків проводиться у присутності старшого бортпровідника та бортінженера до запуску двигунів і завантаження продуктів харчування;
забороняється підходити та використовувати пошукового собаку для огляду багажу та інших предметів біля літака з працюючими двигунами.
6. Огляд об’єктів з використанням пошукового собаки здійснюється в такому порядку:
за місцем проведення огляд об’єктів ділиться на: зовнішній (місце зупинки та стоянки автомобіля особливої норми, прилегла до об’єкту територія тощо) та внутрішній (приміщення кімнат, офісів, залів тощо);
огляд починається від місця безпосереднього перебування особи, щодо якої здійснюється державна охорона та закінчується в місці зупинки автомобіля особливої норми (посадки чи висадки). Такий порядок застосування обумовлений тим, що починаючи роботу пошуковий собака не втомлений і пошук є найбільш ефективним;
враховуючи погодні умови (сніг, дощ тощо), щоб не забруднювати в приміщенні, меблі, речі тощо, доцільно застосувати пошукового собаку спочатку в місцях перебування, а завершити огляд місцем зупинки автомобіля особливої норми та оточуючої території;
першочергово оглянувши місце безпосереднього перебування і перейшовши на іншу ділянку, надається можливість адмінперсоналу об’єкта завершити технічні роботи до підготовки об’єкта для прийому особи щодо якої здійснюється охорона (за необхідності), не перешкоджаючи роботі пошукового собаки;
огляд території в останню чергу дає можливість на короткий відпочинок пошукового собаки після внутрішнього огляду об’єкту не порушуючи систематизованого пошуку (10-15 хвилинний вигул пошукового собаки перед пошуком на місцевості);
у разі якщо об’єкт, на якому проводиться захід, є багатоповерховою будівлею чи на його території розташовані інші споруди, які межують з маршрутом руху особи, щодо якої здійснюється охорона або знаходяться в режимній території, їх умовно для зручності пошуку розподіляють на ділянки або сектори.
Також доцільно розподілити на ділянки приміщення великого розміру, пошук на яких здійснюється одночасно або з поступовим переходом від однієї ділянки до іншої.
Приміщення для службового персоналу доцільно перевіряти разом з тими особами, які можуть надати допомогу щодо доступу до зачинених кімнат чи загромаджених речами приміщень.
Під час роботи кінолог може комбінувати спосіб пошуку пошукового собаки залежно від особливості об’єкта (човниковий, вільний або фронтальний).
Під час використання пошукового собаки на маршруті руху особи, щодо якої здійснюється державна охорона, особлива увага приділяється приміщенням, спорудам або ділянкам місцевості, які межують або знаходяться безпосередньо близько до визначеного маршруту, або розташовані на ньому (автотранспортні засоби,технічні споруди тощо).
Інтер’єр приміщень може значно відрізнятися один від одного, але огляд різних за будовою приміщень має загальний алгоритм.
Огляд невеликих за площею приміщень, наприклад, кімнати, здійснюється від вхідних дверей за годинниковою стрілкою. Спочатку по периметру з дослідженням предметів, що примикають до стін, а потім, розташованих в центрі приміщення предметів. Предмети додивляються максимально повно по ширині, довжині й висоті. Дверці не відкриваються, ящики не висуваються, а самі предмети не пересуваються. Великі за площею приміщення подумки розбиваються на квадрати прийнятної площі і додивляються у зручній послідовності.
3. Використання сторожових собак
1. Сторожові собаки є одним із засобів, що використовується для охорони та оборони об’єктів. Вони призначені для своєчасного оповіщення про появу сторонніх осіб на об’єкті, що охороняється, або в його оточенні для затримання осіб, які проникли або намагаються проникнути на територію, яка охороняється.
Доцільність, місце, час та порядок застосування сторожових собак визначаються керівником підрозділу, який здійснює охорону об’єкта, з урахуванням оперативної обстановки та фізичних можливостей собак.
Забороняється застосування сторожових собак до жінок з явними ознаками вагітності, осіб похилого віку або з вираженими ознаками інвалідності та малолітніх, крім випадків вчинення ними групового нападу, що загрожує життю і здоров’ю людей, військовослужбовців УДО України, або збройного нападу чи збройного опору.
2. Кінолог виставляє сторожових собак на визначених постах охорони та уважно слідкує за поведінкою сторожової собаки.
При занепокоєнні чи настороженості сторожового собаки, а також його спрацюванні кінолог визначає місце, на яке зреагував сторожовий собака, терміново засобами зв’язку доповідає безпосередньому керівнику та посилює пильність несення служби на посту або приймає заходи щодо затримання порушника.
3. До виставлення сторожового собаки на пост кінолог зобов’язаний провести зовнішній огляд сторожового собаки та оцінити кліматичні та метеорологічні чинники навколишнього середовища.
Несення служби із хворою твариною заборонено. Про захворювання сторожового собаки кінолог зобов’язаний негайно доповісти безпосередньому керівнику та спеціалісту ветеринарної медицини.
При температурі повітря нижче -15 °С та вище +25 °С умови застосування сторожового собаки обмежені. Кінолог зобов’язаний доповісти безпосередньому керівнику про ускладнення застосування сторожового собаки або негативні наслідки для здоров’я тварини у разі продовження використання її на посту.
4. Відповідно до особливостей роботи на об’єктах охорони сторожові собаки виставляються на визначені пости охорони відповідно до табеля поста.
Дислокація постів та термін чергування сторожових собак можуть змінюватись у зв’язку зі змінами в оперативній обстановці на об’єкті охорони.
Тривалість перебування сторожового собаки на посту охорони не може перевищувати 12 годин.
5. Кінолог, виставляючи сторожових собак на визначені пости охорони, повинен:
завчасно провести огляд місця несення служби сторожовим собакою з метою можливого виявлення сторонніх предметів, які можуть заподіяти шкоду строжовому собаці;
у спеціальному одязі прибути до вольєрів, де розміщуються сторожові собаки;
провести зовнішній огляд сторожових собак;
звернути увагу на поведінку сторожових собак;
перевірити цілісність ошийника та повідка;
вивести, тримаючи за ошийник або короткий повідок, сторожового собаку до визначеного поста охорони;
перевірити цілісність ланцюга та карабіну на посту і причепити до нього сторожового собаку;
провести огляд собачої будки на посту охорони, звернути увагу на її цілісність та санітарно-гігієнічні умови;
знати правила надання першої ветеринарної допомоги;
на період служби забезпечити сторожового собаку водою.
6. Під час виконання службових обов’язків на посту кінолог зобов’язаний контролювати працездатність сторожового собаки. Патрулюючи по заданому маршруту, систематично підходити до нього для контролю працездатності та перевірки самопочуття. У разі виявлення травми або погіршення самопочуття у сторожового собаки - зняти його з поста та відвести у вольєр. Доповісти про це своєму безпосередньому керівнику, спеціалісту ветеринарної медицини і надати сторожовій собаці першу медичну допомогу.
7. У випадку значного ускладнення погодних умов, проведення охоронних заходів та господарських робіт в оточенні постів охорони, які охороняються сторожовими собаками, сторожові собаки знімаються з постів охорони раніше встановленого часу, про що кінолог робить запис у книзі прийому-здачі чергування та доповідає безпосередньому керівнику.
8. Кінолог, знімаючи сторожових собак із постів охорони, повинен:
завчасно оглянути вольєри, куди будуть заведені сторожові собаки, з метою можливого виявлення сторонніх предметів, які можуть заподіяти шкоду собаці, їх чистки та прибирання;
прибувши на пост, оглянути сторожового собаку з метою визначення стану його здоров’я;
зняти сторожового собаку з ланцюга та тримаючи на короткому повідку або за ошийник, супроводити його до вольєру;
забезпечити сторожову собаку їжею та питною водою та зачинити вольєр.
9. Облік чергування сторожових собак проводиться кінологами й відображається у книзі обліку чергування сторожових собак у підрозділах УДО України, які їх використовують.
4. Види охорони та обладнання постів
1. Сторожові собаки підвищують надійність охорони різних військових і промислових об’єктів, житла та оточуючої території і дозволяють зменшити людську охорону. Вони повинні гавкати на сторонніх людей, які наближаються до поста та затримувати їх при спробі проникнути на об’єкти, що охороняються.
Сторожові собаки застосовуються на короткому (глухому) прив’язі, на блок-посту (не вільний охороні) і без прив’язі (вільній охороні). Обладнання постів здійснюється згідно з додатком 21 до цієї Інструкції.
До сторожової служби найбільш придатні кавказька, середньоазіатська, південноросійська та німецька вівчарки, чорні тер’єри і московські сторожові. Для охорони квартир, садів придатні також і інші собаки, що мають достатню злобу. Сторожову службу успішно несуть собаки великі, фізично сильні та витривалі, з гарним слухом, нюхом і зором.
При дресируванні сторожових собак важливу роль відіграють помічники дресирувальника, які добре знають методи дресирування сторожових собак, сміливі і винахідливі. Помічників необхідно часто змінювати.
Дресирувальники повинні уважно стежити за роботою помічників та своєчасно впливати на собак відповідними командами і жестами.
У процесі дресирування сторожових собак виробляються наступні спеціальні навички: злоба і недовіра до сторонніх людей з активним і тривалим гавканням на них.
Перш ніж приступити до спеціального дресирування у собак мають бути відпрацьовані наступні навички ЗКД: рух поруч із дресирувальником; підхід до дресирувальника; навички команд "Сидіти", "Стояти", "Фу". Собака повинна спокійно реагувати на постріли та інші сильні звукові подразники; не брати корм, знайдений на землі і підкинутий сторонніми людьми; повинна бути привчена до намордника, нашийника, шлеї і повідка.
Умовні подразники - команда "Охороняй" і жест - викидання правої руки долонею до низу убік помічника дресирувальника і опускання до стегна правої ноги з невеликим нахилом корпусу вперед. Допоміжні умовні подразники - команда "Фас" і "Фу", вигук "Добре".
Безумовні подразники - помічник дресирувальника, його дії (удари прутом, джгутом).
Розвиток у собаки злоби, недовіри до сторонніх людей та активного гавкати на них.
Розвиток злоби і вироблення у собак недовіри до сторонніх людей виробляються за методикою підготовки собак для сторожової служби.
Голос (гавкіт) собак по команді дресирувальника виробляють в період загального дресирування. Але, на відміну від гавкоту по команді, собака за напрямом сторожової служби повинна самостійно активно та довго гавкати на сторонніх людей.
До гавкоту собаку привчають наступним чином. Помічник, вийшовши з укриття, має на відстані 50-60 м від собаки збуджувати її своїми діями (змахувати руками, робити швидкі наступальні та відступаючі рухи, ударяючи об землю прутом або батогом) і нападати на собаку лише після того, як собака активно гавкатиме на нього. Дресирувальник подає собаці команду "Охороняй", а гавкання на помічника є заохоченням для собаки, водночас собаку гладять рукою і хвалять вигуком "Добре".
Можна використовувати і наслідувальний метод дресирування (груповий розвиток собачої злоби). У цьому випадку не більше 4 собак розміщують поблизу один від одного на безпечній відстані на тренувальному майданчику. У кожній із тварин по черзі помічник дресирувальника викликає злобу.
Помічник своїми діями збуджує активнішу із собак по злобі, після чого інші собаки мають візуальний приклад як потрібно себе вести під час дратування, одночасно збуджуються, починають гавкати і нападати на помічника. Дресирувальники, застосовуючи команду "Охороняй", заохочують собак за гавкіт і напад. Вправа триває 2-3 хвилини, потім повторюється ще 3-4 рази з різними помічниками. Після того як собаки почнуть добре гавкати на помічника, проявляючи активно-оборонну реакцію, переходять до індивідуальної дресируванню цих собак на постах.