Про затвердження Інструкції з охорони праці під час механізованого заряджання вибухових речовин у підземних виробках

Відповідно до статті 28 Закону України "Про охорону праці" та Указу Президента України від 24 грудня 2012 року № 726 "Про деякі заходи з оптимізації системи центральних органів виконавчої влади"

1. Затвердити Інструкцію з охорони праці під час механізованого заряджання вибухових речовин у підземних виробках, що додається.

2. Вважати такою, що не застосовується на території України, "Типовую инструкцию по безопасности работ при механизированном заряжении взрывчатых веществ в подземных выработках", затверджену Державним комітетом з нагляду за безпечним веденням робіт у промисловості та гірничого нагляду при Раді Міністрів СРСР (Держгіртехнагляд СРСР) 10 липня 1979 року.

3. Державній службі гірничого нагляду та промислової безпеки України у встановленому порядку:

1) забезпечити подання цього наказу на державну реєстрацію до Міністерства юстиції України у встановленому законодавством порядку;

2) внести наказ до Державного реєстру нормативно-правових актів з питань охорони праці.

4. Цей наказ набирає чинності з дня його офіційного опублікування.

1.1. Ця Інструкція поширюється на суб'єктів господарювання (рудники, шахти тощо) незалежно від їх підпорядкованості та форми власності, які здійснюють механізоване заряджання емульсійними вибуховими речовинами шпурів, свердловин і камер та механізоване транспортування зарядними трубами сипких і водовмісних вибухових речовин під час експлуатації зарядного устаткування у підземних умовах.

1.2. Ця Інструкція встановлює вимоги безпечного поводження із зарядним устаткуванням під час механізованого приготування та заряджання емульсійними вибуховими речовинами шпурів, свердловин і камер у підземних умовах.

1.3. Вимоги цієї Інструкції не поширюються на вугільні, гірничодобувні та сланцеві шахти, небезпечні за газом та (або) пилом.

2.1. У цій Інструкції терміни та поняття вживаються в значеннях, що визначені Гірничим законом України, Законами України "Про охорону праці", "Про поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення", Кодексом цивільного захисту України, Правилами безпеки під час поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення, затвердженими наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості України від 12 червня 2013 року № 355, зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 05 липня 2013 року за № 1127/23659 (далі - НПАОП 0.00-1.66-13), стандартом ДСТУ ЕN 13857-1:2006 "Вибухові речовини для цивільного застосування. Частина 1. Термінологія".

2.2. Інші терміни вживаються в таких значеннях:

готова вибухова речовина - заводська або виготовлена в умовах стаціонарних підземних або наземних пунктів вибухова речовина;

зарядне устаткування - обладнання для виготовлення вибухових матеріалів та заряджання вибуховими речовинами шпурів, свердловин і камер у підземних умовах: переносні зарядники; машини транспортно-зарядні; машини зарядні для змішування вибухових речовин та такі, що доставляються контактними електровозами; нерейкові самохідні доставщики з навісним устаткуванням;

пневмозаряджання - заряджання шпурів, свердловин і камер із застосуванням стисненого повітря;

технічне обслуговування зарядного устаткування - профілактичний огляд.

2.3. Позначення та скорочення, що вживаються в цій Інструкції:

ВМ - вибухові матеріали;

ВР - вибухова речовина;

журнал - Журнал технічного стану і обліку роботи зарядного устаткування;

ЕВР - емульсійна вибухова речовина;

ППР - планово-попереджувальний ремонт;

ТО - технічне обслуговування зарядного устаткування.

3.1. Для механізованого заряджання гранульованих і патронованих ВР, наливних і патронованих ЕВР допускається зарядне, доставне та змішувальне устаткування, що відповідає розділу ХI НПАОП 0.00-1.66-13 та дозволено до випробувань або постійного застосування Державною службою гірничого нагляду та промислової безпеки України (далі - Держгірпромнагляд України), яке має дозувальні і зволожувальні пристрої, зручну і надійну систему управління процесом заряджання, забезпечує безпеку робіт.

Під час доставки гранульованих ВР у транспортно-зарядних машинах контактними електровозами машини з ВР слід накривати вогнезахисними покривалами.

3.2. Керівник суб'єкта господарювання, на якому ведуться підривні роботи, має призначити осіб, відповідальних за справність зарядного, доставного і змішувального устаткування, встановити порядок його оглядів і ремонтів.

3.3. За необхідності, з урахуванням конкретних умов і особливостей заряджання, за узгодженням з територіальними органами Державної служби гірничого нагляду та промислової безпеки України суб’єкти господарювання, що ведуть підривні роботи, розробляють інструкції, що визначають порядок реалізації рішень, прийнятих у проектах (паспортах) виконання підривних робіт (проходки гірничих виробок, ведення масових вибухів).

3.4. Зарядне, доставне і змішувальне устаткування має експлуатуватися в місцях, що забезпечують безпеку робіт (захист від шматків гірничої маси, що падають з боків і покрівлі виробок, належне заземлення зарядного устаткування і провітрювання робочих місць, наявність дієвих протипожежних заходів), із залученням до заряджання навченого і проінструктованого персоналу.

3.5. Пневмозаряджання шпурів, свердловин і камер розсипними ВР має проводитися за умов:

обов'язкового виконання заходів щодо запобігання виділенню пилу, захисту від статичної електрики та ємнісних струмів;

надійного двостороннього зв'язку між учасниками заряджання в разі відстані між ними більше ніж 20 м.

Пристрої (пристосування) для зв'язку мають бути заводського виготовлення та допущені до використання відповідно до чинного законодавства.

3.6. Експлуатувати технологічне або зарядне устаткування можна за наявності необхідної заводської технічної документації виробника (паспорт, формуляр, технічний опис, інструкція з експлуатації), заводського номера технологічного або зарядного устаткування, дозволу Держгірпромнагляду України, журналу, форма якого наведена в додатку до цієї Інструкції, згідно з присвоєним інвентарним номером.

Під час роботи журнал має зберігатись біля зарядного устаткування. За його збереження відповідає підривник (оператор).

Правильність ведення журналу перевіряється керівником і механіком дільниці не рідше ніж один раз на місяць з відміткою в графі "Примітка".

Журнал має бути пронумерований, прошнурований та скріплений печаткою суб’єкта господарювання.

Зарядне устаткування в разі його невикористання за призначенням має розміщуватись в місцях, визначених експлуатаційною службою суб’єкта господарювання (склад ВМ, спеціальні виробки відстою).

3.7. Стан зарядного устаткування слід перевіряти:

перед введенням в експлуатацію і перед черговим заряджанням;

після закінчення заряджання;

перед консервацією устаткування для тривалого його зберігання;

після будь-якого виду ремонту;

періодично згідно із затвердженим керівником суб’єкта господарювання регламентом персоналом, який здійснює контроль за процесом підготовки і ведення підривних робіт.

Результати перевірок слід реєструвати в журналі.

3.8. Перевірку стану зарядного устаткування здійснюють:

перед введенням в експлуатацію - комісія, що створюється наказом/розпорядженням керівника суб’єкта господарювання;

перед черговим заряджанням та після закінчення заряджання - змінний гірничий майстер;

перед консервацією устаткування для тривалого його зберігання та після будь-якого виду ремонту - комісія, що створюється наказом/розпорядженням керівника суб’єкта господарювання;

періодично - керівник дільниці (щотижня); керівник служби (дільниці) підривних робіт (двічі на місяць); головний механік, головний енергетик, головний інженер суб’єкта господарювання (один раз на місяць).

3.9. До механізованого заряджання допускаються підривники, які пройшли навчання відповідно до вимог пункту 3.2 глави 3 розділу XI НПАОП 0.00-1.66-13 .

3.10. При зміні технологічного процесу, пов’язаного із застосуванням нового типу зарядного устаткування, підривники мають бути позапланово проінструктовані керівником підривних робіт суб’єкта господарювання (або керівником дільниці) про особливості механізованого заряджання, конструкції та експлуатації нового типу зарядного устаткування та заходи з безпеки робіт під час поводження з вибуховими речовинами і засобами механізації заряджання відповідно до вимог пункту 6.6 глави 6 Типового положення про порядок проведення навчання і перевірки знань з питань охорони праці, затвердженого наказом Державного комітету України з нагляду за охороною праці від 26 січня 2005 року № 15, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15 лютого 2005 року за № 231/10511 (далі - НПАОП 0.00-4.12-05).

3.11. Підривники, а також працівники, які залучаються до виконання допоміжних операцій під час механізованого заряджання, мають одержати від посадової особи під підпис інструкції з безпечних методів роботи з виконання конкретних операцій або одержати інструктаж для виконання робіт за нарядом.

3.12. Під час розтарювання гранульованих ВР і в подальшому поводженні з ними (до заряджання) слід вживати заходів щодо попередження потрапляння у ВР піску, шматків породи, металевих предметів та інших матеріалів.

3.13. Приймальні воронки бункерів, камер, дозувальних пристроїв мають бути оснащені кришками та ситами. Розмір чарунок сита для гранульованих ВР має бути не менше ніж 8 х 8 мм, а круглих отворів - 10 мм.

3.14. Під час механізованого заряджання слід вживати заходів щодо попередження просипів, а також виділення пилу або часток ВР у виробниче середовище. Вимоги до складу пилу ВР у повітрі визначені в пункті 3.6 глави 3 розділу ХI НПАОП 0.00-1.66-13 .

3.15. Контрольні перевірки вмісту компонентів пилу ВР на робочих місцях під час заряджання мають виконуватися згідно з графіком, затвердженим головним інженером суб’єкта господарювання, не рідше одного разу на місяць, а також у разі використання нових ВР або зарядних машин.

3.16. Для зменшення виділення пилу та просипів ВР необхідно:

під час заряджання - центрувати зарядний пристрій трубопроводу відповідно до вісі свердловини; при діаметрі свердловин понад 105 мм - облаштувати зарядний трубопровід спеціальною насадкою для формування заряду;

витримувати оптимальну відстань від кінця зарядного трубопроводу до заряду (для зменшення виносу пилу ВР із свердловини чи шпуру);

використовувати воду або інші зволожувальні домішки в процесі заряджання або перед заряджанням алюмо- або тротиловмісними гранульованими ВР. Кількість води або домішок має відповідати вимогам інструкції з використання ВР. Зволожування маси ВР в бункері зарядної машини або в місці підключення зарядного трубопроводу має бути рівномірним;

використовувати засоби для уловлювання пилу ВР.

4.1. Перед початком роботи зарядного устаткування, отриманого з заводу-виробника або після капітального ремонту, необхідно:

перевірити стан вузлів і механізмів дозування ВР або видачі суміші;

провести зовнішній огляд, при цьому переконатися в цілісності вузлів, в міцності болтових з'єднань, наявності мастила в редукторі тощо;

перевірити комплектність постачання зарядного устаткування відповідно до супровідних документів;

провести на поверхні випробування зарядного устаткування на холостому ходу за умови обов'язкової присутності особи, яка відповідає за технічний нагляд зарядного устаткування дільниці буропідривних робіт суб’єкта господарювання.

4.2. Технологічне устаткування має бути налагоджено згідно з експлуатаційною документацією та інструкцією з експлуатації зарядного устаткування.

Перед початком роботи зарядного устаткування необхідно переконатися, що в системі підведення стисненого повітря до пульта управління і від пульта управління до основних споживачів немає витоку, всі манометри справні. Цю процедуру слід повторювати в шахті перед підготовкою кожного вибуху і на початку кожної робочої зміни.

Гайки нарізних з'єднань мають бути застопорені запобіжними засобами.

4.3. Зарядне устаткування має експлуатуватися за умови використання тільки тих ВР, для яких воно призначене.

У разі виготовлення ЕВР у місцях використання і заряджання ними свердловин компоненти (сипкі, рідкі) дозволяється перевозити шахтними вагонами в упакованому вигляді (мішки) чи у бідонах, термосах або в спеціальних вагонах (мобільних цистернах).

4.4. Механізоване заряджання мають виконувати підривники (оператори) за письмовим нарядом.

4.5. Механізоване заряджання необхідно здійснювати відповідно до проектно-технічної документації (проекту, паспорта буропідривних робіт, розпорядку проведення масового вибуху), що передбачає організаційно-технічні заходи, що забезпечують необхідний рівень безпеки з підготовки і проведення вибуху, з:

підготовки шпурів, свердловин і камер до заряджання;

приведення до безпечного стану місць розміщення зарядного устаткування;

зберігання доставлених вибухових речовин;

доставки зарядного устаткування, його підготовки в місцях експлуатації;

установлення безпечних відстаней щодо передачі детонації між зарядним устаткуванням і місцем зберігання ВР або між транспортно-зарядними машинами.

4.6. Забороняється пуск зарядного устаткування без попередження осіб, які беруть участь в заряджанні.

4.7. Під час заряджання слід передбачити оперативний зв'язок працівників, які беруть участь у заряджанні, між собою та з диспетчером суб’єкта господарювання з використанням наявних на суб’єкті господарювання засобів зв'язку.

Забороняється проводити заряджання шпурів, свердловин і камер за відсутності оперативного зв'язку.

4.8. Зарядний трубопровід має прокладатися так, щоб виключалася можливість його пошкодження, а також різких його перегинів. У висхідних виробках трубопровід має закріплюватись працівниками до конструкції кріплення проміжних полків ходового відділення або до спеціально прокладеного у висхідній виробці тросового провідника.

4.9. Збирання, налагодження, регулювання і випробування нерейкового самохідного доставщика з навісним устаткуванням необхідно проводити в підземних умовах. Збирання, регулювання і випробування мають проводитися за допомогою і в присутності представників заводу-виробника.

4.10. Перед початком перевірки технічного стану зарядного устаткування слід підтягнути всі зовнішні кріплення, змастити мастилами всі вузли згідно з вимогами інструкції з його експлуатації.

У разі обслуговування нерейкового самохідного доставщика з навісним устаткуванням необхідно:

встановити на місце зняті вузли (якщо вони були зняті перед його спуском в шахту або після розконсервації);

перевірити тиск в шинах коліс і за необхідності встановити його в межах, установлених інструкцією з експлуатації;

перевірити рівень мастила в двигуні, шасі та маслостанції навісного устаткування;

перевірити рівень електроліту в акумуляторній батареї;

залити мастило в баки гідросистеми ходової частини і навісного устаткування;

заправити паливний бак пальним;

залити у водяний скрубер системи очищення вихлопних газів технічну воду.

Експлуатація нерейкового самохідного доставщика з навісним устаткуванням має проводитися з урахуванням вимог експлуатаційної документації.

4.11. У період експлуатації зарядне устаткування може перебувати в таких режимах роботи:

завантаження зарядних машин готовою ВР;

завантаження зарядних машин компонентами ЕВР для змішування безпосередньо в місцях заряджання;

транспортування готових ВР або компонентів для приготування ЕВР;

заряджання шпурів, свердловин і камер.

Забороняється проводити завантаження зарядного устаткування без попереднього огляду і видалення з місткості для ВР сторонніх предметів, виконання вимог щозмінного огляду.

Забороняється експлуатувати зарядне устаткування в разі непрацюючих і несправних контрольно-вимірювальних приладів.

Забороняється передавати управління зарядним устаткуванням іншій особі без відома особи, яка здійснює технічний нагляд в зміні та зміні виданого раніше наряду, і проведення інструктажу на робочому місці.

4.12. Роботи із заряджання шпурів, свердловин і камер мають проводитися технічно справним зарядним устаткуванням з дотриманням вимог правил безпеки праці та інструкції з експлуатації. У разі виникнення несправностей працююче зарядне устаткування необхідно зупинити.

4.13. Після закінчення роботи зміни оператор-підривник зобов'язаний поінформувати працівника, який його змінює, про виявлені під час експлуатації зарядного устаткування в його зміні несправності.

4.14. У період експлуатації зарядного устаткування слід здійснювати контроль за його технічним станом із занесенням результатів перевірки до журналу технічного стану і обліку роботи зарядного устаткування (додаток до цієї Інструкції).

4.15. В аварійних ситуаціях підривник (оператор) має діяти згідно з рекомендаціями, викладеними в інструкції з експлуатації зарядного устаткування, та відповідно до чинного законодавства.

4.16. Після завершення робіт із заряджання шпурів, свердловин і камер зарядне устаткування слід очистити від залишків ВР, промити його водою або продути стисненим повітрям. Забороняється видаляти залишки ВР металевими предметами.

5.1. Зарядне устаткування підлягає таким видам ремонту: поточному, середньому і капітальному.

5.2. Поточний ремонт може виконуватися силами обслуговувального (експлуатаційного) персоналу або ремонтним персоналом виробничої дільниці. Заміну контрольно-вимірювальної апаратури, пускових кранів і зволожувальних пристроїв дозволяється проводити на місцях експлуатації зарядного устаткування. Заміну окремих вузлів необхідно проводити в спеціальних місцях (гараж, камера, гірничі виробки), обладнаних згідно з вимогами чинного законодавства.

5.3. Середній ремонт виконується силами ремонтної служби суб’єкта господарювання в умовах, що відповідають вимогам пункту 5.2 цього розділу, або в ремонтних майстернях суб’єкта господарювання.

5.4. Капітальний ремонт виконується в ремонтних майстернях суб’єкта господарювання або на заводах-виробниках зарядного устаткування.

5.5. Види, складність і періодичність ремонтів зарядного устаткування мають визначатися графіком ППР згідно з документацією заводу-виробника.

5.6. Зарядне устаткування, що передається в ремонт, має бути очищено від залишків ВР (компонентів), промито, повністю укомплектовано і в зібраному вигляді доставлено до місця ремонту.

5.7. Разом із зарядним устаткуванням в ремонтні майстерні (на завод-виробник) передаються:

акт готовності зарядного устаткування до ремонту;

технічний паспорт (формуляр);

технічні умови на ремонт;

дефектна відомість вузлів і деталей.

5.8. Не допускаються під час ремонту зарядного устаткування конструктивні зміни і заміна матеріалів без узгодження з організацією-розробником.

5.9. Проведення ремонту відображається в технічному паспорті (формулярі) зарядного устаткування.

5.10. Не слід зарядне устаткування піддавати ударам у процесі експлуатації та ремонту, терти і скребти металеві поверхні, які мали контакт з вибуховою речовиною.

5.11. Приймання зарядного устаткування із середнього і капітального ремонту має здійснюватися комісією, що створюється наказом/розпорядженням керівника суб’єкта господарювання, з оформленням акта прийому-передачі зарядного устаткування в експлуатацію.

6.1. Для забезпечення тривалої та безперебійної роботи зарядного устаткування слід своєчасно і в повному обсязі виконувати операції з ТО згідно з порядком, установленим суб’єктом господарювання. Експлуатація зарядного устаткування без проведення ТО не допускається.

6.2. Щоразу під час підготовки зарядного устаткування до роботи профілактичні огляди необхідно проводити під керівництвом особи технічного нагляду силами обслуговувального персоналу, який веде підривні роботи.

6.3. Види, склад і періодичність ремонту зарядного устаткування слід виконувати згідно з експлуатаційною і ремонтною документацією, наданою заводом-виробником зарядного устаткування.

6.4. Ремонт зарядного устаткування, пов'язаний з конструктивними змінами, заміною вузлів, деталей, матеріалів, що мають контакт з ВР, має проводитися на суб’єктах господарювання, що експлуатують зарядне устаткування, за умови узгодження конструктивних змін, заміни вузлів, деталей, матеріалів, що мають контакт з ВР, із заводом-виробником зарядного устаткування.

6.5. Технічне обслуговування зарядного устаткування має проводитися відповідно до вимог, зазначених в інструкції з експлуатації, наданій заводом-виробником зарядного устаткування.

6.6. Кваліфікація обслуговувального персоналу, який проводить ТО, має дозволяти якісно і безпечно виконувати необхідні роботи. Персонал має пройти навчання, бути атестованим комісією, що створюється наказом/розпорядженням керівника суб’єкта господарювання, і мати відповідне посвідчення. Технічне обслуговування, крім щоденного ТО, має проводитися в спеціально обладнаній ремонтній майстерні відповідно до вимог пункту 5.2 розділу V цієї Інструкції.

6.7. Під час проведення ТО обслуговувальний персонал суб'єкта господарювання має керуватися правилами охорони праці, пожежної безпеки і промислової санітарії відповідно до вимог чинного законодавства.

6.8. Види і періодичність ТО зарядного устаткування, запропоновані заводом-виробником:

ТО - щоденне обслуговування;

ТО-1 - проводиться не рідше одного разу на місяць;

ТО-2 - проводиться через шість місяців експлуатації.

Об'єми зарядженої ВР зарядником, після яких проводяться ТО-1 і ТО-2, зазначаються в інструкції з експлуатації зарядного устаткування.

6.9. Перевірки під час обслуговування кожної зміни, проведення ТО-1 і ТО-2 мають проводитися згідно з інструкцією з експлуатації конкретного зарядного устаткування, його складових вузлів і механізмів.

6.10. Під час експлуатації і технічного обслуговування нерейкового самохідного доставщика з навісним устаткуванням для механізованого приготування і заряджання ЕВР комісія, що створюється наказом/розпорядженням керівника суб’єкта господарювання, в обов'язковому порядку проводить тестування електричної частини навісного устаткування з метою перевірки працездатності системи блокувань, що забезпечує безпечну експлуатацію насосного агрегату, згідно з порядком, зазначеним в інструкції з експлуатації зарядного устаткування.

6.11. Зарядне устаткування, що відпрацювало встановлений заводом-виробником строк експлуатації за кількістю машино-годин, має бути списаним, і його подальша експлуатація за призначенням забороняється.

6.12. Якщо зарядне устаткування не відпрацювало протягом призначеного строку експлуатації мінімальний ресурс машино-годин, що встановлюється за журналом технічного стану і обліку роботи зарядного устаткування (додаток до цієї Інструкції), то з огляду на його технічний стан спеціальна комісія може продовжити строк його експлуатації.

Критерієм оцінки придатності зарядного устаткування для експлуатації понад строк служби, встановлений виробником, є:

наявність і справний стан контрольно-вимірювальної апаратури;

наявність і справний стан пневмо- і гідроапаратури;

герметичність живильника;

цілісність несучих елементів і металоконструкцій;

наявність і справний стан приладдя до зарядного устаткування.

До складу спеціальної комісії щодо визначення придатності зарядного устаткування до подальшої експлуатації входять:

головний інженер суб’єкта господарювання;

керівник служби охорони праці;

головний механік;

особи, відповідальні за проведення підривних робіт.

Рішення комісії щодо продовження строку експлуатації оформляються актом на кожне зарядне устаткування із зазначенням його заводського та інвентарного номерів, дати випуску заводом-виробником і дати введення його в експлуатацію.

7.1. Зарядне устаткування, що знаходиться в роботі, необхідно заземлювати місцевим заземлювачем, приєднувати до загального заземлювача або з’єднувати із заземлювальним обладнанням для електроустаткування.

7.2. Місцеві заземлювачі розташовують на відстані до 20 м від об’єкта, який необхідно заземлити.

Для створення місцевого заземлювача необхідно використовувати стальні смуги товщиною не менше ніж 2 мм та площею перетину не менше ніж 0,06 м-2 або стальні труби діаметром не менше ніж 25 мм і довжиною 0,3 м. Заземлювачі зі стальних смуг мають укладатися у водовідвідні канавки або заглиблюватися на підошві виробки, що заповнена водою. Заземлювач зі стальної труби має бути покладений в шпур глибиною не менше ніж 0,25 м.

7.3. Як заземлювальний провідник може використовуватися стальний дріт або трос з перетином не менше ніж 15 мм-2. У разі наявності в трубопроводі металевих муфт вони мають бути заземлені.

Вузли та деталі зарядного устаткування не повинні мати між собою діелектричних прокладок і перемичок.

7.4. Нерейкові самохідні доставщики з навісним устаткуванням на місцях їх установки для заряджання шпурів, свердловин і камер також мають бути заземлені місцевим заземлювачем. Крім цього, вони мають бути обладнані заземлювальним ланцюгом довжиною не менше ніж 0,25 м, що забезпечує контакт із підошвою виробки під час його пересування.

Для з'єднання заземлювальних провідників на зарядних машинах мають бути спеціальні болти з гайками (діаметр болта не менше ніж 8 мм), а на зарядних трубопроводах заземлювальні провідники необхідно закріплювати хомутами зі стальних смуг з перетином не менше ніж 25 мм-2 з такими самими болтами та гайками.

7.5. Електричний опір зарядної системи відносно заземлювального обладнання має бути не більше ніж 107 Ом, а заземлювального пристрою - 100 Ом.

7.6. Огляд і вимірювання опору заземлювальних ланцюгів зарядного обладнання і транспортних трубопроводів мають виконуватись перед початком роботи. Результати огляду та вимірювань опору заносяться в журнал (додаток до цієї Інструкції).

7.7. Транспортні поліетиленові електропровідні трубопроводи, що використовуються під час механізованого заряджання ВР, повинні мати питомий об'ємний електричний опір матеріалу не більше ніж 10-4 Ом·м, а також сертифікат відповідності і заводське маркування, нанесене на поверхню труби нагрітим металевим штампом, із умовним позначенням композиції матеріалу труби, номера технічних умов, дати випуску, номера партії. Кожному зарядному електропровідному трубопроводу має присвоюватись інвентарний номер, який наноситься на трубопровід або на з’єднувальну муфту.

7.8. Перед використанням труби мають бути перевірені згідно з вимогами ТУ заводів-виробників та інструкцій, затверджених керівником суб’єкта господарювання.

7.9. Для заряджання шпурів гранулітом-ігданітом допускається використання поліетиленових і резинових трубопроводів з об'ємним електричним опором матеріалу не більше ніж 10-7 Ом x м.

7.10. Забороняється пневмозаряджання ВР різних типів і найменувань одним трубопроводом.

7.11. Забороняється застосовування зарядних трубопроводів, що використовуються для механізованого заряджання шпурів, свердловин і камер, з іншою метою, не пов’язаною із заряджанням.