Про розробку паливно-енергетичного балансу України за 1995 рік

Дані графи 2 розділу 10 по підприємству (організації) повинні дорівнювати даним графи 13 розділу 3 по рядку 049-1.

Після заповнення всіх показників, передбачених формою балансу, його розділи балансуються таким чином: дані графи 13 розділу 3 по рядку 066-2 повинні дорівнювати алгебраїчній сумі даних графи 12 розділу 1 по рядку 063-2 і графи 12 розділу 2 по рядку 064-2 зі своїм знаком, а також аналогічно по всіх видах палива та енергії в натуральному і умовному вимірах.

До природних видів палива відносяться: кам'яне вугілля, включаючи паливні продукти, одержані при збагаченні та сортуванні на підприємствах вугільної промисловості, буре вугілля (лігніт), сланці горючі, торф паливний, дрова опалювальні, деревинні відходи лісозаготівлі, деревинні відходи деревообробки, відходи сільськогосподарського виробництва (солома, качани та стебла кукурудзи, лушпиння соняшникове та рисове тощо), інші види первинного твердого палива (непридатні шпали, рудникові стійки, дерев'яна тара тощо), нафта, включаючи газовий конденсат, природний газ, до якого входить шахтний метан.

До природних енергетичних ресурсів відносяться: гідроенергія, геотермальна, ядерна, сонячна енергія, вітроенергія, енергія морських припливів і відливів, енергія біомаси та енергія, вироблена іншими нетрадиційними джерелами.

Продукти переробки палива - кокс кам'яновугільний, коксик і коксовий дріб'язок, кокс нафтовий, сланцевий і торф'яний, брикети кам'яновугільні і буровугільні, брикети і напівбрикети торф'яні, термоантрацит, деревинне вугілля, авіаційний і автомобільний бензин, газотурбінне паливо бензинового типу, газотурбінне паливо керосинового типу, керосин (гас) технічний і опалювальний, лігроїн (нафта), газойль (дизельне паливо), мазут топковий і флотський, котельно-пічне паливо, промислові спирти та уайт-спіріт, мастила, бітум, газ горючий сланцевий, коксовий, газ нафтопереробних підприємств, зріджений нафтовий газ, промпродукт і шлам збагачувальних підприємств чорної металургії та інші продукти переробки палива, які використовуються як енергетичне паливо.

До горючих (паливних) вторинних енергоресурсів відносяться: вторинні горючі гази - доменний, феросплавний, ваграночний, конвертерний, сажового виробництва, синтез-газ, абгаз, пічний газ фосфорного виробництва та виробництва карбіду кальція, горючі відходи процесів хімічної і термохімічної переробки вуглецевої сировини, відходи електродного виробництва, відходи шкіряного виробництва, луг целюлозно-паперового виробництва, відходи гудрону і бітуму та інші відходи технологічних процесів, які використовуються як паливо.

Кам'яне вугілля - природні закам'янілі органічні поклади чорного кольору з вищою теплотою згоряння більше 57ОО ккал/кг(23860 кДж/кг), розрахованою для беззольної та вологої маси, і з коефіцієнтом відбиття вітрініту не менше О,6. Неосаджений шлам, проміжні продукти та інші низькосортні продукти, які не можуть класифікуватись у відповідності з типом вугілля, з якого вони були отримані, також слід відносити до кам'яного вугілля.

Буре вугілля (лігніт) - вугілля з низьким ступенем обвуглення, що зберігає анатомічну структуру рослинної речовини, з якої воно утворилося, з вищою теплотою згоряння менше 57ОО ккал/кг (2386О кДж/кг), розрахованою для беззольної та вологої маси з коефіцієнтом відбиття вітрініту менше О,6.

Сланці горючі - осадочна порода з високим вмістом органічної речовини (керогена), яка використовується як паливо або перетворена в сиру нафту чи газ шляхом нагрівання.

Торф - тверде паливо, що утворилося в результаті часткового розкладання відмерлої рослинності в умовах високої вологості і обмеженого доступу повітря (початкова стадія обвуглення).

Інші види первинного твердого палива - природні тверді речовини, що використовуються для паливних цілей.

Кокс - твердий продукт, отриманий в результаті нагрівання вугілля при високій температурі без доступу повітря. Сюди також відносяться газовий кокс, вироблений на газових заводах.

Кам'яновугільні брикети - твердий продукт, одержаний в результаті пресування вугільного дріб'язку з добавленням скріплюючих речовин. Об'єм виробництва вугільних брикетів може дещо перебільшувати витрати вугілля в процесі переробки через додавання скріплюючих речовин.

Буровугільні брикети - твердий продукт, одержаний в результаті пресування при високому тиску подрібненого і висушеного бурого вугілля без добавлення скріплюючих речовин.

Торф'яні брикети - твердий продукт, одержаний при пресуванні з подрібненого і висушеного торфу без додавання скріплюючих речовин.

Нафта - мінеральна речовина, що складається із суміші вуглеводнів природного походження, із змінними показниками густини та в'язкості.

Зріджений нафтовий газ (ЗНГ) - легкі фракції вуглеводнів (пропан, бутан чи їх суміш), одержані при екстрагіруванні нафти або газу на родовищах чи при переробці нафти на нафтопереробних підприємствах, зріджених шляхом стиснення або охолодження.

Нафтозаводський газ (незріджений) - незконденсований газ, одержаний при перегонці нафти або обробці нафтопродуктів (наприклад, в процесі крекінгу) на нафтопереробних підприємствах. Він складається, в основному, із водню, метану, етану та олефінів.

Авіаційний бензин - складається із легких вуглеводнів, які дистилюються при температурі від 35 гр.С до 17О гр.С з подальшою обробкою їх для досягнення октанового числа в межах 80-145 RON.

Автомобільний бензин - складається з легких вуглеводнів, які дистилюються при температурі від 35 гр.С до 215 гр.С, з подальшою обробкою їх для досягнення октанового числа в межах 80-100 RON.

Газотурбінне паливо бензинового типу - складається із вуглеводнів, які дистилюються при температурі від 1ОО до 25О гр.С, причому не менше 20% об'єму дистилюються при температурі 143 гр.С. Воно одержується шляхом змішування керосину і бензину чи лігроїну таким чином, щоб вміст ароматичних вуглеводнів не перевищував 25%. Для підвищення стійкості палива можуть додаватися присадки.

Газотурбінне паливо керосинового типу - середня фракція нафтопродуктів, що має ті ж показники перегонки і температури спалаху, що і керосин, з максимальним вмістом ароматичних вуглеводнів до 22% об'єму.

Керосин (гас) - середня фракція дистиляції нафти при температурі від 15О гр.С до 3ОО гр.С, причому при температурі 25О гр.С дистилюється не менше 65% об'єму. Використовується як паливо для деяких типів двигунів і як побутове паливо.

Лігроїн (нафта) - включає легкі або середні фракції нафтопродуктів, що охоплюють нижню частину діапазону автомобільного бензину і початок діапазону керосину. Одержується шляхом перегонки при температурі від 3О гр.С до 21О гр.С. Властивості залежать від технічних умов споживача; співвідношення вуглецю до водню звичайно дорівнює 84:14 або 84:16 при дуже низькому вмісті сірки (<О,1%). Розрізняють два основних види: нафта широкого профілю та вузького профілю, останній тип можна розподілити на легкий лігроїн, одержаний шляхом перегонки при температурі від 30 гр.С до 70 гр.С, середній лігроїн (70-125 гр.С) та важкий лігроїн (125-21О гр.С). Використовується для процесів риформінгу і в хімічній промисловості.

Газойль (дизельне паливо) - одержується шляхом атмосферної перегонки із найбільш важких фракцій нафти. Важкий газойль одержується шляхом вакуумної перегонки залишків після атмосферної перегонки. Дизельне паливо дистилюється при температурі від 2ОО до 38О гр.С, але не менш ніж 65% об'єму при температурі 25О гр.С і 8О% чи більше при температурі 35О гр.С. Газойлі (дизельні палива) використовуються як паливо для дизельних двигунів, в опалювальних установках, а також як сировина для нафтохімічної промисловості.

Мазут (флотський і топковий) - залишкові й важкі фракції нафтопродуктів, одержані при атмосферній перегонці нафти. Мазут використовується на суднах та в промислових, побутових і опалювальних установках.

Промислові спирти - легкі фракції, одержані при перегонці нафти в інтервалі температур від 3О гр.С до 2ОО гр.С. Розрізняють 7-8 сортів промислових спиртів у залежності від діапазону перегонки.

Масла та мастила - в'язкі вуглеводні, що мають великий вміст парафіну і дистилюються при температурі від 38О гр.С до 5ОО гр.С при вакуумній перегонці нафтових залишків після атмосферної перегонки нафти. Сюди включаються всі сорти масел, в тому числі консистентні мастила, мастила немінерального походження, регенеровані масла відновлені на нафтопереробних підприємствах.

З точки зору енергетичного балансу масла і мастила розглядаються як продукти переробки первинного палива.

Бітум - тверді, напівтверді або в'язкі вуглеводні, що мають колоїдну структуру. Одержується як залишок вакуумної перегонки нафтових залишків після атмосферної перегонки нафти.

Нафтовий кокс - тверді залишки чорного кольору від процесів крекінгу та перегонки важких фракцій нафти, складається головним чином із вуглецю (9О-95%) і має низьку зольність.

Інші нафтопродукти - всі інші нафтопродукти, не перелічені вище, наприклад: гудрон, сірка, жир, парафін тощо.

Природний газ - газ, що складається головним чином із метану і в природних умовах знаходиться в підземних родовищах. Шахтний метан і метан, одержуваний із стічних вод, також відносяться до цієї категорії.

Коксовий газ - продукт коксування вугілля в коксових печах.

Доменний газ - побічний продукт доменної виплавки чавуну.

Конвертерний газ - побічний продукт виплавки сталі в конвертерах.

Феросплавний газ - побічний продукт виплавки феросплавів у феросплавних печах.

Інші промислові гази - всі інші не перелічені вище гази (газ газових заводів, синтетичний природний газ, горючі промислові гази), що використовуються як паливо.

Електроенергія - вся електроенергія, вироблена на теплових, гідравлічних і атомних електростанціях, геотермальними, геліотермальними та утилізаційними установками та іншими нетрадиційними джерелами.

Теплоенергія - пара і гаряча вода, що виробляються тепловими або атомними електростанціями, геотермальними, геліотермальними та іншими нетрадиційними джерелами, котельними, теплоутилізаційними установками.

При складанні загального енергетичного балансу передбачено, що обсяги палива та енергії записуються як в натуральному, так і умовному обчисленні.

Перерахунок натурального палива в умовне слід проводити по значенню нижчої теплоти згоряння (Qн), визначеного лабораторними методами (калориметричним, хроматографічним, технічним або хімічним), які затверджені державними стандартами. Якщо це неможливо зробити в лабораторних умовах, то допускається значення нижчої теплоти згоряння розраховувати за даними фізико-хімічних характеристик палива, які приведені в державних стандартах або в сертифікатах постачальників.

Якщо на підприємстві агрегати-джерела вторинних енергетичних ресурсів мають утилізаційні установки, які з теплотою відходящих газів утилізують і заховану теплоту пароутворення, то перерахунок натурального палива в умовне для цих агрегатів може проводитись по вищій теплоті згоряння ( Qв).

При перерахунках натурального палива в умовне користуються вугільним еквівалентом, значення теплоти згоряння якого прийнято рівним 7ООО ккал/кг.

Для твердих та рідких видів палива перерахунок виконується за формулою (1):

де В умв. - кількість умовного палива, т у.п,

Газовидні палива перераховуються за формулою (2):

де В нат. - кількість газовидного палива в 1ООО м3.

Для такого виду палива, як торф та продукти його переробки, при перерахунках з натурального в умовне спочатку необхідно провести перерахунок на умовну вологість. Для кускового торфу за умовну вологість приймають 33% вмісту вологи, для фрезерного - 40%, торф'яних брикетів - 16%, торф'яних напівбрикетів - 28%.

Визначення ваги торфу та його продуктів переробки з фактичної вологості на умовну вологість проводиться за формулою (3):

де:

Р умв. - вага торфу або його продуктів переробки при умовній вологості, т;

Р факт.- вага торфу або його продуктів переробки при фактичній вологості, т;

В умв. - умовна вологість торфу або його продуктів переробки, %,

В факт.- фактична вологість торфу або його продуктів переробки, %.

А потім за формулою (1) необхідно перерахувати об'єми торфу або продуктів його переробки із натурального виміру в умовний.

При перерахунку з натурального в умовне паливо за калорійним еквівалентом вносяться значні помилки в реальні величини обсягів палива, особливо при великих об'ємах його виробництва чи споживання. В зв'язку з цим зазначена методика дозволяє користуватись усередненим калорійним еквівалентом для таких видів палива, як дрова опалювальні, деревинні відходи, відходи сільськогосподарського виробництва та інших видів рослинного палива при незначних об'ємах їх виробництва чи споживання. В табл.1 наведені значення усереднених калорійних еквівалентів для цих видів палива.

Перерахунок об'єму та ваги дров опалювальних відносно вмісту в них вологи можна здійснювати, використовуючи дані табл. N 2

Електроенергія, теплоенергія (пара, гаряча вода), вироблені електричними чи тепловими станціями, котельними або іншим устаткуванням, які використовують паливо, перераховуються в умовне паливо за фактичними питомими витратами палива на їх відпуск.

Ядерна енергія, гідроенергія, геотермальна енергія, енергія сонячної радіації, енергія вітру, енергія морських припливів та відливів, енергія інших нетрадиційних джерел враховуються в балансі за обсягами виробленої на їх базі електроенергії та теплоенергії і перераховуються в умовне паливо за середніми фактичними питомими витратами палива на відпуск електричними та тепловими станціями, які працюють на паливі.

Для тих підприємств та організацій, які не мають приладів обліку, при незначній кількості відпуску теплоенергїї, допускається останню обчислювати шляхом розрахунку за витратами умовного палива на 1 Гкал чи 1 т відпущеного тепла та середнім коефіцієнтом корисної дії (ККД-нетто) котельні. При цьому ККД необхідно визначати на основі періодичних теплотехнічних випробувань. Тоді, згідно з встановленим ККД котельної, можна користуватись даними питомих витрат палива на 1 Гкал чи 1 т відпущеної теплової енергії (гаряча вода, пара), які наведено в табл. N 3, і розрахувати об'єм умовного палива, витраченого на відпуск теплоенергії.

При відсутності теплотехнічних випробувань значення ККД котельних установок можна прийняти згідно з табл. N 4.

Якщо підприємство після споживання пари повертає електростанції чи котельній конденсат, то кількість теплової енергії, одержаної підприємством, необхідно зменшити на величину кількості тепла, повернутого з конденсатом. Наприклад, підприємство одержало від ТЕЦ 1О тис.т перегрітої пари при середньому тиску О,14 МПа і температурі 5ОО гр.С і повернуло ТЕЦ 6 тис.т конденсату при температурі 95 гр.С. Кількість тепла, яке було повернуто з конденсатом, буде дорівнювати:

Перерахунок теплової чи електричної енергії, вироблених утилізаційними установками, в умовне паливо необхідно здійснювати відповідно до Методики визначення виходу та економічної ефективності використання побічних (вторинних) енергетичних ресурсів (НДІПІН, Український філіал, 1972).

Споживачам електричної та теплової енергії при перерахунку натуральних їх значень в умовне паливо необхідно користуватись середніми галузевими питомими витратами умовного палива на відпуск цих енергоресурсів, якщо вони одержані від енергосистеми, чи середніми питомими витратами умовного палива на відпуск теплоенергії міськими, районними чи котельними підприємствами, якщо теплоенергія одержана від цих джерел.

В розділі 2 окремими статтями визначаються підприємства, що виступають як джерела енергії, перетвореної для одержання похідних енергопродуктів.

До кожної статті розділу включені підприємства за основним їх призначенням:

Підприємства по виробництву брикетів (графа 1) - підприємства по виробництву брикетів із кам'яного, бурого вугілля і торфу.

Підприємства по виробництву коксу (графа 2) - підприємства по виробництву коксу і коксового газу із кам'яного і бурого вугілля.

Газові підприємства (графа 3) - підприємства по виробництву різних видів газу, в тому числі синтетичного.

Доменні печі (графа 4) - підприємства, які мають енерготехнологічні агрегати по виробництву чавуну і феросплавів та побочного доменного газу.

Нафтопереробні підприємства (графа 5) - підприємства по виробництву нафтопродуктів із нафти та інших початкових матеріалів.

Електростанції загального користування (графа 6) - підприємства, основним призначенням яких є виробництво тільки електроенергії з метою електрозабезпечення різних споживачів. В перелік електростанцій загального користування входять: конденсаційні електростанції, атомні електростанції, гідростанції, геотермальні, геліотермальні, вітрові електростанції чи установки, інші нетрадиційні джерела по виробництву електроенергії.

Електростанції підприємств (графа 7) - електростанції підприємств, які крім своєї основної діяльності виробляють електроенергію для часткового або повного покриття власних електричних навантажень.

Електростанції комбінованого виробництва електроенергії і тепла (теплоелектроцентралі) (графа 8) - електростанції, на яких одночасно виробляються електро- та теплоенергія.

Котельні (графа 9) - самостійні підприємства чи підрозділи, які входять до складу підприємств і основним призначенням яких є виробництво теплоенергіі.

Інші підприємства та установки (графа 10) - сюди відносяться всі інші неперелічені вище підприємства та установки по перетворенню паливно-енергетичних ресурсів, в тому числі, установки по утилізації вторинних енергоресурсів.

Міністерство, головне управління управління)

Показники звіту наводяться в цілих числах без десяткових знаків. Одиниця виміру: чисельник - в натуральному вимірі, знаменник - в умовному вимірі т у.п. (за нижчою теплотою згорання)