Про впорядкування умов оплати праці працівників архівних установ

Згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 7 лютого 2001 р. N 134 "Про впорядкування умов оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери", з метою впорядкування умов оплати праці працівників архівних установ України

1. Затвердити з 1 березня 2001 року схеми посадових окладів (ставок заробітної плати) працівників архівних установ України згідно з додатками 1-6.

2. Надати право керівникам архівних установ України у межах фонду заробітної плати, затвердженого в кошторисі доходів і видатків:

2.1. Установлювати:

1) працівникам архівних установ конкретні розміри посадових окладів відповідно до затверджених цим наказом схем посадових окладів (ставок заробітної плати);

2) посадові оклади заступників керівників архівних установ, заступників керівників структурних підрозділів - на 5-15 відсотків, головних бухгалтерів - на 10-30 відсотків, помічників керівників - на 30-40 відсотків нижче ніж посадовий оклад відповідного керівника, визначений за схемами посадових окладів, затвердженими цим наказом;

3) підвищені посадові оклади (ставки заробітної плати) працівникам архівних установ:

а) за почесні звання України, СРСР, союзних республік СРСР:

"народний" - на 40 відсотків, "заслужений" - на 20 відсотків.

За наявності двох або більше звань посадові оклади (ставки заробітної плати) працівників підвищуються за одним (вищим) званням.

Посадові оклади працівників підвищуються, якщо їх діяльність за профілем відповідає почесному званню.

б) за особливу громадську значущість архівних установ, які включені до переліку, затвердженого Державним комітетом архівів за погодженням з Міністерством праці та соціальної політики і Міністерством фінансів - на 20 відсотків;

4) місячні оклади прибиральникам приміщень, які використовують дезінфікуючі засоби, а також тих, що зайняті прибиранням туалетів, з підвищенням на 10 відсотків;

5) доплати працівникам:

а) у розмірі до 50 відсотків посадового окладу (ставки заробітної плати) відсутнього працівника або за вакантною посадою:

за виконання обов'язків тимчасово відсутніх працівників;

за суміщення професій (посад);

за розширення зони обслуговування або збільшення обсягу виконуваних робіт.

Зазначені види доплат не встановлюються керівникам архівних установ, їх заступникам, керівникам структурних підрозділів та їх заступникам;

б) у розмірі до 40 відсотків годинної тарифної ставки (посадового окладу) за роботу в нічний час, якщо вищий розмір не визначено законодавством, за кожну годину роботи з 10-ї години вечора до 6-ї години ранку;

в) за вчене звання:

професора - у граничному розмірі 33 відсотки посадового окладу (ставки заробітної плати);

доцента, старшого наукового співробітника - у граничному розмірі 25 відсотків посадового окладу (ставки заробітної плати);

за науковий ступінь:

доктора наук - у граничному розмірі 25 відсотків посадового окладу (ставки заробітної плати);

кандидата наук - у граничному розмірі 15 відсотків посадового окладу (ставки заробітної плати).

Зазначені доплати встановлюються, якщо діяльність працівників за профілем відповідає вченому званню або науковому ступеню.

6) надбавки працівникам у розмірі до 50 відсотків посадового окладу:

за високі досягнення у праці;

за виконання особливо важливої роботи (на термін її виконання);

за складність, напруженість у роботі.

Граничний розмір зазначених надбавок для одного працівника не повинен перевищувати 50 відсотків посадового окладу.

У разі несвоєчасного виконання завдань, погіршення якості роботи і порушення трудової дисципліни ці надбавки скасовуються або зменшуються.

7) надбавки за вислугу років згідно з Порядком виплати надбавки за вислугу років працівникам державних і комунальних архівних установ;

8) надбавку за знання та використання в роботі давніх мов у такому розмірі: однієї мови - 15, двох і більше - 25 відсотків посадового окладу працівникам державних і комунальних архівних установ.

Виплату надбавок за вислугу років, знання та використання в роботі давніх мов здійснювати в межах фонду оплати праці працівників архівних установ, затвердженого на відповідний рік.

2.2. Надавати працівникам матеріальну допомогу, в тому числі на оздоровлення, за винятком матеріальної допомоги на поховання, в сумі не більше ніж один посадовий оклад на рік.

2.3. Затверджувати порядок і розміри преміювання працівників відповідно до їх особистого внеску в загальні результати роботи.

3. Керівним працівникам архівних установ, оплата праці яких залежить від групи за оплатою праці, у разі перевищення установою більш як у двічі показників, установлених для архівних установ 1 групи за оплатою праці, встановлювати надбавки в розмірі 10 відсотків посадового окладу.

4. Установити водіям вантажних та легкових автомобілів:

щомісячні надбавки за класність у таких розмірах: водіям 2-го класу - 10 відсотків, водіям 1-го класу - 25 відсотків установленої місячної тарифної ставки за відпрацьований водієм час;

доплати за ненормований робочий день у розмірі 25 відсотків місячної тарифної ставки за відпрацьований час (крім водіїв вантажних автомобілів).

5. Затвердити Показники для віднесення архівних установ України до груп за оплатою праці керівників і спеціалістів (додаток 7).

6. Посадові оклади, визначені додатками 1 - 6 до цього наказу, поширюються на відповідні категорії працівників архівних установ незалежно від відомчого підпорядкування.

7. Преміювання керівників, встановлення надбавок до посадових окладів, надання матеріальної допомоги здійснюється за рішенням вищої установи у межах наявних коштів на оплату праці.

8. Уважати такими, що втратили чинність, накази Головархіву України від 16.03.93 N 14 "Про введення умов оплати праці працівників державних архівних установ на основі Єдиної тарифної сітки", від 14.08.96 N 34а "Про схеми посадових окладів працівників архівних установ", від 16.06.98 N 33 "Про затвердження схем посадових окладів працівників архівних установ", зареєстрований в Мін'юсті України 25.06.98 за N 403/2843.

Примітка. Група за оплатою праці визначена згідно з галузевими нормами Міністерства культури і мистецтв України

1. Група за оплатою праці керівників і спеціалістів архівних установ установлюється один раз на рік Держкомархівом України, виходячи з фактичних даних за звітний рік, за умов виконання всіх показників, передбачених для установ цієї групи.

Держкомархів України з урахуванням досягнень у науково-виробничій діяльності окремих державних архівних установ може перевести їх на групу вище без виділення додаткових коштів на це з державного бюджету.

2. Архівні установи можуть бути віднесені на одну групу нижче за оплатою праці керівників і спеціалістів порівняно з групою, яка визначена за встановленими показниками, у разі наявності в них істотних недоліків у забезпеченні схоронності архівних документів, організації їх приймання, науково-технічного опрацювання та використання їх інформації.

3. До I групи за оплатою праці керівників і спеціалістів відносяться центральні державні архіви України, Державний архів при Раді міністрів Автономної Республіки Крим, Центральна лабораторія мікрофотокопіювання і реставрації документів ЦДА України, Державний архів м. Києва.

4. Державні архіви областей, м. Севастополя відносяться до груп за оплатою праці керівників і спеціалістів залежно від значущості, обсягу зберігання та видів документів за такими показниками:

I група - обсяг зберігання документів понад 1,5 млн. одиниць зберігання;

II група - обсяг зберігання документів від 1,0 млн. до 1,5 млн. одиниць зберігання;

III група - обсяг зберігання документів від 0,5 млн. до 1,0 млн. одиниць зберігання.

5. Обсяг зберігання документів установлюється, виходячи із загальної кількості одиниць зберігання, що внесені до паспортів державних архівів.

6. Під час визначення обсягу зберігання документів також ураховуються такі додаткові показники, наявність і фактичні дані яких установлюються на підставі статистичної звітності та облікових документів архіву:

а) якщо архіви мають у своїй структурі служби, що здійснюють створення страхового фонду копій документів Національного архівного фонду в повному комплексі, фонду користування, консерваційно-профілактичне оброблення документів, складні реставраційні роботи, то вони відносяться до групи на один ступінь вище ніж група, встановлена за показниками обсягу зберігання документів;

б) загальні обсяги зберігання документів архівів, що поряд з управлінською документацією зберігають творчу документацію, документи особового походження, кінофотофоновідеодокументи та науково-технічну документацію, визначаються з урахуванням переведення в одиниці зберігання управлінської документації зазначених видів документів, виходячи з такого співвідношення: 1 од. зб. іншої документації (крім управлінської) дорівнює 5 од. зб. управлінської документації;

в) архіви, що здійснюють зберігання страхового фонду копій документів Національного архівного фонду, фонду користування, копій документів, які надійшли із зарубіжних країн, включають поряд з основними обсягами зберігання документів додаткові їх обсяги у вигляді копій.

Обсяг страхового фонду копій документів Національного архівного фонду включається в загальний обсяг одиниць зберігання управлінської документації. Мікрофільми та мікрофіші фонду користування, що надійшли з зарубіжних країн, включаються з урахуванням перерахунку мікрофотокопій в одиниці зберігання документів з паперовою основою у співвідношенні: 100 кадрів позитива мікрофільмів та мікрофіш прирівнюється до 1 од. зб. управлінської документації або 5 од. зб. документів особового походження чи науково-технічної документації;

г) за наявності у складі архіву науково-довідкової бібліотеки або сховища друкованих видань додатково до обсягу зберігання документів додається кількість друкованих видань;

ґ) для архівів, що зберігають документи на п'яти і більше видах носіїв, які вимагають забезпечення різних умов зберігання документів, уводиться поправковий коефіцієнт до обсягу цих документів у бік збільшення, який дорівнює 1,3;

д) для архівів, що зберігають і використовують документи на іноземних мовах, уводяться поправкові коефіцієнти до обсягу зберігання документів у бік збільшення:

на трьох іноземних мовах, загальним обсягом не менше 5 відсотків,- коефіцієнт 1,1;

на чотирьох і більше мовах обсягом не менше 15 відсотків - коефіцієнт 1,2.

За наявності в архівах документів на стародавніх мовах обсягом не менше 1 відсотка поправковий коефіцієнт становить 1,2;

е) в архівах, що забезпечують оптимальні умови зберігання документів відповідно до діючих нормативних вимог обсягом не менше 75 відсотків архівного фонду, вводиться поправковий коефіцієнт до обсягу збереження документів у бік збільшення 1,2, а в повному обсязі архівного фонду - коефіцієнт 1,3;

є) в архівах, що систематично включають до наукового обігу архівні документи шляхом видання довідників та інших інформаційних видань про склад і зміст їх фондів, а також подання інформації про нові надходження та розсекречені документи, вводиться поправковий коефіцієнт до обсягу документів у бік збільшення 1,2;

ж) в архівах, де питома вага використання архівного фонду дорівнює не менше 3 відсотків обсягу документів, уводиться поправковий коефіцієнт до обсягу документів у бік збільшення 1,2;

з) в архівах, що мають не обліковані та не описані у встановленому порядку документи обсягом понад 0,1 відсотка, вводиться поправковий коефіцієнт у бік зменшення обсягу зберігання документів, який дорівнює 1,1;

и) в архівах, що допустили пошкодження або втрату документів, не пов'язані зі стихійним лихом або нещасними випадками, вводиться поправковий коефіцієнт до обсягу документів у бік зменшення 1,2.

7. Якщо архів може одночасно застосовувати декілька поправкових коефіцієнтів, то уточнений (умовний) обсяг зберігання документів розраховується із загальної суми поправкових коефіцієнтів від обсягу зберігання документів.

8. Інформація за показниками, вказаними в п. 6 (у тому числі в підпунктах "з" і "и"), подається архівом до Держкомархіву одночасно зі статзвітністю, якщо виникають підстави для переведення архіву в іншу групу за оплатою праці керівників і спеціалістів.

9. Цей порядок може бути застосований при віднесенні до груп за оплатою праці керівників і спеціалістів галузевих архівів, а також інших архівних установ, у яких установлено аналогічні до архівних установ умови оплати праці. У такому разі рішення про встановлення конкретної групи приймає відповідний центральний орган виконавчої влади.