Про затвердження Методики комплексної оцінки бідності

На виконання постанови Кабінету Міністрів України від 21 грудня 2001 р. N 1712 "Про затвердження комплексної програми забезпечення реалізації Стратегії подолання бідності"

Затвердити Методику комплексної оцінки бідності (додається).

1.1. Методика комплексної оцінки бідності розроблена на виконання Комплексної програми забезпечення реалізації Стратегії подолання бідності, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 21 грудня 2001 р. N 1712, з метою спостереження та аналізу показників бідності.

Методика комплексної оцінки бідності в країні передбачає розрахунок системи показників, що безпосередньо характеризують становище бідного населення.

Розрахунки здійснюються щокварталу на підставі даних вибіркового обстеження умов життя домогосподарств України, що проводиться Держкомстатом України. Результати розрахунків за всією сукупністю обстежених домогосподарств поширюються на все населення України. За підсумками року розраховуються показники, що характеризують склад бідних верств населення.

1.2. Методика розрахунку показників бідності складається з трьох етапів:

1) визначення та розрахунок показників щодо масштабів бідності в країні;

2) розрахунок показників для визначення розшарування серед бідного населення;

3) порядок визначення та розрахунок показників бідності в регіонах.

1.3. До того ж для здійснення аналізу показників бідності враховуються дані поточного статистичного обліку (дані Держкомстату України):

- питома вага працівників, яким заробітна плата нарахована в розмірі, що не перевищує встановлену мінімальну заробітну плату, в загальній кількості працівників, які відпрацювали 50% і більше робочого часу;

- рівень безробіття міського населення (за методологією МОП);

- заборгованість із виплати заробітної плати та допомоги, передбаченої Законом України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" та Законом України "Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім'ям";

- соціальні витрати місцевих бюджетів у розрахунку на одну особу (освіта, охорона здоров'я, культура, соціальний захист);

- співвідношення середньої заробітної плати і розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатної особи в цілому по країні та по регіонах.

2.1. Показники визначення масштабів бідності

До показників визначення масштабів бідності належать:

- межа бідності;

- рівень бідності;

- сукупний дефіцит доходів бідного населення;

- середній дефіцит доходів бідного населення;

- глибина бідності.

2.2. Визначення та розрахунок межі бідності

Межа бідності визначається на підставі відносного критерію зарахування різних верств населення до категорії бідних, який розраховується за фіксованою часткою середньодушового доходу (витрат) - 75% медіанного рівня сукупних доходів (витрат) у розрахунку на умовного дорослого (1).

(1) Розрахунок сукупних витрат в еквіваленті на одну умовну особу обумовлений існуванням в домогосподарстві умовно-постійних витрат (плата за житло та паливо тощо), тобто спостерігається так зване заощадження на розмірі домогосподарства. В основу розрахунку витрат на умовну особу покладено еквівалентну шкалу, за якою першому члену домогосподарства присвоюється коефіцієнт 1, а всім іншим - 0,7 (наприклад, домогосподарство з трьох чоловік має у своєму складі 2,4 умовної особи: 1 + 0,7 + 0,7 = 2,4).

Медіанний рівень доходів (витрат) - це рівень доходів (витрат), який знаходиться в середині упорядкованого за зростанням середньодушових показників доходів (витрат) ряду населення.

Межа бідності - рівень доходу (2), нижче від якого є неможливим задоволення основних потреб.

(2) На сучасному етапі застосування показника витрат, а не доходів, є більш доцільним. Це обумовлено поширеністю незареєстрованої діяльності, внаслідок чого доходи не віддзеркалюють фактичного рівня життя переважної більшості населення.

Вартісне значення межі бідності є основою для віднесення населення до категорії бідних.

Приклад

У 2000 році в обстеженні взяли участь 9318 домогосподарств, дані про які було поширено на все населення країни.

Для розрахунку межі бідності використовується медіанне значення сукупних доходів (витрат) на умовного дорослого.

Медіанний рівень доходів (витрат) - це доходи (витрати) конкретної особи, яка займає середню позицію при ранжуванні (впорядкуванні показника доходів (витрат) від найменшого до найбільшого). Тобто, у половини осіб доходи (витрати) будуть нижче медіани, а у половини - більше.

Медіанний рівень сукупних витрат, визначений таким чином, у розрахунку на умовного дорослого у 2000 році становив 208,4 грн.

За прийнятим у країні відносним критерієм межа бідності складає 75% медіанного рівня сукупних доходів (витрат) або 156 гривень

Опікуваний державою дохід - рівень доходу, що не більш як на 10-20 відсотків перевищує межу бідності і обумовлює значну ймовірність сім'ї потрапити в будь-який час через не залежні від неї причини до категорії бідних.

2.3. Визначення та розрахунок рівня бідності

Рівень бідності - питома вага сімей (домогосподарств), у яких рівень споживання (доходів) на одну особу є нижчим від визначеної межі бідності.

Рівень бідності (Po) розраховується за формулою

де Q - чисельність населення, що визнається бідним відповідно до прийнятої межі бідності;

n - загальна чисельність населення України.

Приклад

Чисельність населення України у 2000 році становила 48 841 253 чоловік.

Чисельність бідного населення, сукупні витрати на умовного дорослого якого у 2000 році були нижчими від межі бідності (156 грн.), становила 12 912 750 чоловік.

Рівень бідності в цілому по країні у 2000 році становив

2.4. Визначення та розрахунок сукупного дефіциту доходу бідного населення

Сукупний дефіцит доходу бідного населення - це сума коштів, яких не вистачає бідному населенню країни в цілому до визначеної межі бідності.

Сукупний дефіцит доходу бідного населення (А) розраховується за формулою

де S - сума;

Z - встановлена величина межі бідності;

Yі - дохід (витрати) і -ї бідної особи;

Q - чисельність населення, що визнається бідним відповідно до прийнятої межі бідності.

2.5. Визначення та розрахунок середнього дефіциту доходу бідного населення

Середній дефіцит доходу бідного населення - це сума коштів, яких в середньому не вистачає одному бідному до визначеної межі бідності. Цей показник показує наскільки одна людина є бідною по відношенню до прийнятої межі бідності.

Середній дефіцит доходу бідного населення (D) розраховується за формулою

де А - сукупний дефіцит доходу бідного населення;

Q - чисельність населення, що визнається бідним відповідно до прийнятої межі бідності.

Показник середнього дефіциту доходу визначає середню суму коштів, яких не вистачає одній бідній особі, для того щоб не бути бідною. Він може змінюватися від 0 до межі бідності та приймати такі значення:

D = 0, якщо все населення має доходи, не нижчі за межу бідності;

D = Z (межа бідності), якщо у бідного населення повністю відсутні доходи.

Наближення значення показника до нуля означає практичну відсутність бідності відносно прийнятої межі.

Наближення показника до межі бідності означає вкрай бідне становище значної частини бідного населення.

Приклад

Розрахунок середнього дефіциту доходу бідного населення проводиться у такому порядку:

1. Розраховується дефіцит доходу для кожної бідної особи, як різниця між межею бідності та середніми витратами на 1 умовного дорослого (якщо середні витрати в місяць для однієї бідної особи складають 108 грн., то дефіцит доходу для неї дорівнює: 156 грн. - 108 грн. = 48 грн.).

2. Визначається сума дефіцитів доходу бідного населення в цілому (сукупний дефіцит доходу), яка склала у 2000 році 478 606 585 грн. в середньому на місяць.

де 12 912 750 - чисельність населення, що визнається бідним відповідно до прийнятої межі бідності, чоловік.

2.6. Визначення та розрахунок коефіцієнта глибини бідності

Показники дефіциту доходу свідчать про те, скільки в середньому одній бідній особі на місяць не вистачає коштів до межі бідності, але не враховують розшарування за доходами (витратами) серед бідного населення.

Тому до показників бідності включається розрахунок відносного показника - коефіцієнту глибини бідності, який визначає наскільки серед бідного переважає вкрай бідне населення.

Глибина бідності - це відхилення величини доходів (витрат) бідного населення від визначеної межі бідності.

Коефіцієнт глибини бідності (Р1) визначається як відношення величини середнього дефіциту доходу до межі бідності за формулою

де Z - установлена величина межі бідності;

W - середні доходи (витрати) бідного населення в розрахунку на одного умовного дорослого.

Приклад

За даними обстеження у 2000 році чисельність бідного населення (населення, чиї витрати є нижчими за 156 грн.) становила 12 912 750 чоловік.

У середньому витрати бідного населення у розрахунку на одного умовного дорослого у 2000 році склали 118,9 грн., межа бідності - 156 грн.

Коефіцієнт глибини бідності становить

Коефіцієнт глибини бідності приймає такі значення в критичних точках:

3.1. Показники розшарування серед бідного населення

До показників розшарування серед бідного населення відносяться:

- межа крайньої форми бідності;

- рівень крайньої форми бідності;

- питома вага вкрай бідних серед бідного населення;

- коефіцієнт диференціації бідності

3.2. Визначення та розрахунок межі крайньої форми бідності

Крайня форма бідності - бідність, яка порівняно зі стандартами цивілізації асоціюється з межею виживання.

Межа крайньої форми бідності - вартісний поріг доходу (витрат), нижче якого є неможливим задоволення основних потреб людини. Межа крайньої форми бідності визначається за відносним критерієм - 60% медіанного рівня сукупних доходів (витрат) у розрахунку на умовного дорослого.

Приклад

Для розрахунку межі крайньої форми бідності використовується медіанне значення сукупних доходів (витрат) на умовного дорослого, визначене по всіх обстежених домогосподарствах.

Медіанний рівень сукупних витрат у розрахунку на умовного дорослого становив 208,4 грн. За прийнятим критерієм межа крайньої форми бідності складає 60% медіанного рівня сукупних доходів (витрат) або 125 гривень (208,4 х 0,60 = 125).

3.3. Визначення та розрахунок рівня крайньої форми бідності

Рівень крайньої форми бідності - питома вага населення, що має доходи (витрати) нижче межі крайньої форми бідності, в загальній чисельності населення країни.

Приклад

У 2000 році чисельність украй бідного населення (витрати в розрахунку на умовного дорослого яких є нижчими за 125 грн.) становила 6 804 029 чоловік, чисельність населення України - 48 841 253 чол.

Рівень крайньої форми бідності в цілому по країні у 2000 році становив:

3.4. Визначення питомої ваги вкрай бідних серед бідного населення

Показник питомої ваги вкрай бідних серед бідного населення вказує на те, яку частку від бідного населення становлять найбільш нужденні.

Питома вага вкрай бідних серед бідного населення (R) визначається за формулою

Приклад

У 2000 році чисельність украй бідного населення становила 6 804 029 чол., чисельність бідного населення - 12 912 750 чол.

Питома вага вкрай бідних серед бідного населення становить:

3.5. Визначення та розрахунок коефіцієнта диференціації бідності

Коефіцієнт диференціації бідності - показник, що визначає ступінь розшарування серед бідного населення відносно межі бідності. Розраховується як різниця між крайніми децильними значеннями (1) доходів (витрат) серед бідного населення, співвіднесена з межею бідності.

(1) Для вивчення нерівномірності розподілу населення за рівнем матеріального добробуту використовується метод групувань, за яким населення розподіляється в порядку зростання показників доходів (витрат) на децилі (за 10% -и інтервалами).

Приклад

Чисельність бідного населення у 2000 році становила 12 912 750 чоловік. Розподіл витрат бідного населення за 10 рівними інтервалами (децилями) дав такі результати:

Середнє значення витрат на умовного дорослого у першій децильній групі розподілу бідного населення складає 68,1 грн., а в десятій групі - 153,0 грн.

Межа бідності у 2000 році становила 156 грн.

Коефіцієнт диференціації бідності становить

Якщо середні доходи (витрати) десятого децилю збігаються з межею бідності, а середні доходи (витрати) першого (найбіднішого) децилю дорівнюють нулю, то коефіцієнт диференціації бідності дорівнює 100%, тобто існує максимальне розшарування серед бідних. Якщо середні доходи (витрати) першого децилю дорівнюють середнім доходам (витратам) десятого, то коефіцієнт приймає значення рівне 0, отже диференціація серед бідних відсутня. Таким чином, чим вище коефіцієнт диференціації бідності, тим більше ступінь розшарування серед бідного населення.

4.1. Показники, які використовуються для проведення аналізу бідності в регіонах

Аналіз бідності на рівні регіону передбачає розрахунок таких показників:

- межа бідності для регіону, розрахована, виходячи з рівня регіональних цін;

- рівень бідності в регіоні;

- глибина бідності в регіоні.

4.2. Розрахунок показників бідності в регіонах

Для адекватного відображення ситуації в регіоні межа бідності має розраховуватися з урахуванням регіональних цін та застосуванням комбінованого підходу до визначення межі бідності.

Розрахунок межі бідності за комбінованим методом визначається таким чином:

1) за обґрунтованим раніше відносним критерієм (75% медіанного рівня сукупних еквівалентних доходів (витрат)) визначається сукупність бідного населення по Україні в цілому;

2) для бідного населення визначається склад фактичного продуктового кошика (кількість продуктів усіх груп за даними фактичного споживання бідного населення). Продуктовий кошик бідного населення України наведено в додатку 1 (приклад умовний);

3) складові продуктового кошика бідного населення помножуються на регіональні ціни, розраховані за даними обстеження умов життя домогосподарств;

4) сума вартостей всіх продуктів харчування дає вартість продуктового кошика в регіоні. Вартість продуктового кошика в регіонах, виходячи з рівня регіональних цін наведено в додатку 2 (приклад умовний);

5) за допомогою структурного підходу (для кожної області питома вага продуктового кошика в споживчому береться рівною фактичній питомій вазі продуктового кошика в споживчому в середньому по країні серед бідного населення (1) розраховується вартість споживчого кошика в регіональних цінах. Оскільки витрати середнього бідного є нижчими за межу бідності розрахована вартість споживчого кошика коригується на співвідношення середніх витрат бідних із межею бідності. Скориговану вартість споживчого кошика в регіонах наведено в додатку 3 (приклад умовний).

(1) Споживчий кошик для бідного населення - мінімальний набір товарів та послуг. Вартість мінімального споживчого кошика розраховується, виходячи з реальної вартості продуктового кошика та його питомої ваги в складі сукупних витрат бідного населення країни.

Приклад

Вартість продуктового кошика в Автономній Республіці Крим складає 87 грн.

Питома вага продуктового кошика в споживчому в середньому по Україні серед бідного населення становить 73,9%.

Співвідношення середніх витрат бідних до межі бідності становить - 76,2%.

Вартість споживчого кошика = 87,0 : О,739 = 117,7 грн.

Скоригована вартість споживчого кошика = 117,7 : 0,762 = = 154,5 грн.

6) вартість споживчого кошика є межею бідності для регіону;

Приклад

Межа бідності для Автономної Республіки Крим складає 154,5 грн. на місяць.

Витрати нижче цієї межі в Криму має 493 024 чоловік, а все населення Криму у 2000 році складало 2 067 941 чоловік.

Приклад

Межа бідності для Автономної Республіки Крим складає 154,5 грн., а середні витрати бідного населення регіону - 118,4 грн.

Глибина бідності по Автономній Республіці Крим =

Показники рівня і глибини бідності в регіонах України наведені в додатку 4.

Розрахунок показників бідності в регіонах за регіональною межею бідності можливий лише за річними даними, оскільки протягом року коливання цін у різних регіонах можуть відбуватися не одночасно. Наприклад, значне сезонне зниження цін на овочі і фрукти в одному регіоні може відбутися у вересні, а у другому - у жовтні, що може призвести до похибок квартальних даних і, як наслідок, до можливих відповідних похибок показників бідності в регіонах. Тому, щоквартальні показники бідності в регіонах країни доцільно розраховувати за межею бідності, яка визначається в середньому по Україні.

По місту Севастополь показники бідності окремо не розраховуються, оскільки данні по місту є нерепрезентативними (обстежується мала кількість домогосподарств).