Про затвердження Порядку отримання дозволу на ввезення на територію України для постійного користування механічних транспортних засобів, виготовлених 8 і більше років тому

Відповідно до пункту 7 Правил ввезення транспортних засобів на територію України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 31.05.94 N 341, зі змінами і доповненнями, унесеними постановами Кабінету Міністрів України від 08.02.95 N 94 "Про внесення змін і доповнень до Правил ввезення транспортних засобів на територію України", від 28.11.95 N 949 "Про внесення змін і доповнень до Правил ввезення транспортних засобів на територію України", від 16.02.98 N 146 "Про внесення змін і доповнень до деяких постанов Кабінету Міністрів України", від 06.07.98 N 1014 "Про внесення доповнення до Правил ввезення транспортних засобів на територію України", від 04.02.2000 N 218 "Про внесення зміни і доповнення до постанови Кабінету Міністрів України від 31 травня 1994 р. N 341", від 29.03.2000 N 575 "Про приведення рішень Кабінету Міністрів України у відповідність з Угодою про партнерство та співробітництво між Україною та Європейськими Співтовариствами (Європейським Союзом)",

1. Затвердити Порядок отримання дозволу на ввезення на територію України для постійного користування механічних транспортних засобів, виготовлених 8 і більше років тому (додається).

2. Виконання функцій головної організації з методичних питань науково-технічної експертизи щодо безпеки конструкцій і відповідності ідентифікаційним кодам за ТН ЗЕД механічних транспортних засобів, виготовлених 8 і більше років тому, які ввозяться в Україну, доручити Державному автотранспортному науково-дослідному і проектному інституту (ДержавтотрансНДІпроект).

3. Департаменту нормативно-правового забезпечення (Логінова Л.М.) здійснити державну реєстрацію цього наказу в Міністерстві юстиції України.

4. Контроль за виконанням цього наказу покласти на заступника Міністра В.Г.Цибенка.

Транспортний засіб - машина і (чи) пристрої, призначені для перевезення людей і (або) вантажу, а також установленого на них спеціального обладнання чи механізмів переважно дорогами загального користування усіх категорій і сконструйовані згідно з їхніми нормами. Типи дорожніх транспортних засобів визначаються ДСТУ 2984-95. Засоби транспортні дорожні. Типи. Терміни та визначення.

Механічний транспортний засіб - транспортний засіб, що приводиться в рух за допомогою двигуна. Цей термін не поширюється на дорожньо-будівельні, підйомно-транспортні та інші спеціальні самохідні машини і механізми, сільськогосподарські машини, мопеди.

Транспортний засіб, який ввозиться в колекційних цілях, - антикварний транспортний засіб та такий, що має художню, історичну або іншу цінність, не створює негативного впливу на засади моралі й права громадян і призначений для:

а) експлуатації переважно на автомобільних дорогах загального користування усіх категорій чи для експлуатації з обмеженнями, які встановлені висновком науково-технічної експертизи;

б) зберігання, експонування без права експлуатації на дорогах загального користування.

Замовник - потенційний власник транспортного засобу, який визнано гуманітарною допомогою (набувач гуманітарної допомоги), або митний орган, що здійснив затримання, конфіскацію транспортного засобу в установленому законодавством порядку чи зберігає транспортний засіб, за яким власник не звернувся до кінця строку зберігання.

Дозвіл на ввезення механічного транспортного засобу (далі - дозвіл) - документ, який виданий Міністерством транспорту України за позитивним висновком науково-технічної експертизи, містить констатацію безпеки типу транспортного засобу для життя, здоров'я і майна громадян та довкілля, обмеження щодо експлуатації (у разі потреби) і є підставою для видачі митними органами України посвідчень на реєстрацію транспортного засобу в органах ДАІ МВС України.

1.1. Порядок отримання дозволу на ввезення на територію України для постійного користування механічних транспортних засобів, виготовлених 8 і більше років тому (далі - Порядок), установлюється на виконання п. 7 Правил ввезення транспортних засобів на територію України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 31.05.94 N 341, зі змінами і доповненнями, унесеними постановами Кабінету Міністрів України від 08.02.95 N 94 "Про внесення змін і доповнень до Правил ввезення транспортних засобів на територію України", від 28.11.95 N 949 "Про внесення змін і доповнень до Правил ввезення транспортних засобів на територію України", від 16.02.98 N 146 "Про внесення змін і доповнень до деяких постанов Кабінету Міністрів України", від 06.07.98 N 1014 "Про внесення доповнення до Правил ввезення транспортних засобів на територію України", від 04.02.2000 N 218 "Про внесення зміни і доповнення до постанови Кабінету Міністрів України від 31 травня 1994 р. N 341", від 29.03.2000 N 575 "Про приведення рішень Кабінету Міністрів України у відповідність з Угодою про партнерство та співробітництво між Україною та Європейськими Співтовариствами (Європейським Союзом)".

1.2. Дія Порядку поширюється на фізичних і юридичних осіб України незалежно від форм власності, іноземних громадян, осіб без громадянства, які ввозять механічні транспортні засоби на територію України.

1.3. Дозвіл на ввезення на територію України для постійного користування механічних транспортних засобів, виготовлених 8 і більше років тому, видається Міністерством транспорту України за умови позитивного висновку науково-технічної експертизи у випадках, коли зазначені транспортні засоби:

1) визнані відповідно до законодавства Комісією з питань гуманітарної допомоги при Кабінеті Міністрів України гуманітарною допомогою;

2) затримані митними органами та конфісковані в установленому порядку;

3) зберігаються під митним контролем і за ними власник не звернувся до кінця строку зберігання.

1.4. Науково-технічна експертиза (далі - експертиза) проводиться з метою визначення відповідності конструкції транспортного засобу чинним законодавчим актам, правилам, нормативам і стандартам щодо забезпечення безпеки дорожнього руху та екологічної безпеки (додаток 1) для прийняття рішення про можливість застосування цього типу транспортного засобу для здійснення перевезень чи виконання спеціальних функцій.

1.5. Експертиза виконується науковими установами, які визначає Мінтранс України.

1.6. Наукова установа, яка виконує експертизу, повинна мати:

достатню кваліфікацію персоналу;

національні законодавчі акти і нормативні документи з безпеки транспортних засобів та їх зарубіжні аналоги;

базу даних про конструкційні особливості і характеристики транспортних засобів, які виготовлені за кордоном і ввозяться в Україну;

прямі зв'язки з безпосередніми виготівниками транспортних засобів;

технічні засоби оперативного зв'язку з безпосередніми виготівниками транспортних засобів (факсимільний зв'язок, електронна пошта, Інтернет).

1.7. Висновок експертизи оформляється на бланку наукової установи і затверджується керівником (заступником керівника) наукової установи.

1.8. Головною організацією з методичних питань науково-технічної експертизи є Державний автотранспортний науково-дослідний і проектний інститут (ДержавтотрансНДІпроект), який підпорядкований Міністерству транспорту України.

1.9. Результати експертизи розглядає експертна комісія Мінтрансу України у складі:

1.10. Дозвіл оформляється на бланку Мінтрансу України, підписується секретарем експертної комісії, заступником голови експертної комісії і затверджується заступником Міністра транспорту.

1.11. Якщо транспортний засіб увозиться в колекційних цілях, дозвіл узгоджується із спеціально уповноваженим державним органом контролю за вивезенням, увезенням і поверненням культурних цінностей.

2.1. Замовник подає до експертної комісії Мінтрансу України заяву щодо проведення експертизи і видачі дозволу за формою згідно з додатком 2.

До заяви додаються такі документи:

1) копії реєстраційних документів на транспортний засіб тієї країни, де він був зареєстрований востаннє (реєстраційне свідоцтво, технічний паспорт, технічний талон).

Якщо неможливо представити копії реєстраційних документів, то подаються інші документи, які містять інформацію про найменування і модель транспортного засобу, ідентифікаційні і реєстраційні номери шасі (кузова) і двигуна, дату виготовлення транспортного засобу, робочий об'єм двигуна (сервісна книжка чи інші документи, видані уповноваженими органами в країні придбання транспортного засобу із зазначенням власника; оформлені на відповідних бланках і завірені печатками оригінали рахунків, чеків, рахунків-фактур, інвойсів та інших документів, виданих організаціями країни, де здійснювався продаж. У цих документах повинні бути зазначені: дата продажу; номери шасі (кузова), двигуна транспортного засобу; модель та дата виготовлення; прізвище, ім'я та по батькові особи, якій продано транспортний засіб чи його номерну складову частину).

Якщо транспортний засіб не перебував в експлуатації, то подаються документи виробника, у яких повинні бути вказані тип, модель, дата виготовлення, ідентифікаційні і реєстраційні номери транспортного засобу і його двигуна;

2) довідку Комісії з гуманітарної допомоги при Кабінеті Міністрів України, якщо транспортний засіб визнано як гуманітарна допомога, чи довідку митного органу, якщо він здійснив затримання, конфіскацію транспортного засобу в установленому законодавством порядку чи зберігає транспортний засіб, за яким власник не звернувся до кінця строку зберігання;

3) фото транспортного засобу (види збоку, спереду, ззаду).

2.2. Експертна комісія Мінтрансу України в термін до двох робочих днів визначає наукову установу для проведення експертизи (далі - виконавець), а в разі потреби і виконавця товарознавчої експертизи, і передає заяву замовника виконавцю.

2.3. Замовник і виконавець укладають між собою договір на проведення науково-технічної експертизи і, в разі потреби, товарознавчої експертизи та представлення проекту дозволу на розгляд експертній комісії Мінтрансу України. Термін оформлення договору виконавцем - до п'яти робочих днів.

2.4. Для проведення експертизи щодо відповідності транспортного засобу вимогам нормативних документів з безпеки виконавець, в разі потреби, запрошує інформацію щодо конструкції транспортного засобу в його виготівника.

2.5. Строки проведення експертизи і представлення проекту дозволу на розгляд експертній комісії Мінтрансу України обумовлюються замовником і виконавцем у договорі в залежності від наявності інформації про конструкцію транспортного засобу, складності виконання експертизи, обсягів роботи. Граничний термін виконання експертизи - 14 робочих днів. Допускається (як виняток) виконувати експертизу не довше одного місяця, якщо виконавцю потрібно запрошувати інформацію щодо транспортного засобу, який ввозиться в Україну, у закордонного виготівника.

Відлік терміну виконання експертизи починається з дати укладення договору.

2.6. Висновок науково-технічної експертизи (додаток 3) розглядається на засіданні експертної комісії виконавця і затверджується головою експертної комісії виконавця.

2.7. За позитивними результатами висновків експертизи виконавцем експертизи оформляється проект дозволу на ввезення транспортного засобу на територію України і подається разом з усіма матеріалами експертизи на розгляд експертній комісії Мінтрансу України. Експертна комісія у термін до трьох робочих днів вивчає повноту проведення експертизи, правильність оформлення документації і приймає рішення щодо можливості видачі дозволу (додаток 4).

Рішення експертної комісії Міністерства транспорту оформляється протоколом.

Якщо дозвіл видати неможливо, то Мінтранс України сповіщає про це замовника письмово, зазначаючи причину відмови.

Дозвіл чи письмова відмова на видачу дозволу надсилається заявнику поштою чи видається на руки під розписку в термін, що не перевищує трьох календарних днів після прийняття відповідного рішення експертною комісією Мінтрансу України.

2.8. Якщо транспортний засіб увозиться в колекційних цілях, то проект дозволу і матеріали експертизи надсилаються (передаються) Мінтрансом України на узгодження спеціально уповноваженому державному органу контролю за вивезенням, увезенням і поверненням культурних цінностей. Узгодження здійснюється у визначеному законодавством порядку.

2.9. Усі спірні питання між замовником і сторонами, задіяними цим Порядком, вирішуються у судовому порядку.

3.1. Мінтранс України веде облік і забезпечує зберігання усієї документації щодо видачі дозволу протягом п'яти років з дати подачі заяви замовником. Реєстрація документації виконується в журналі реєстрації (додаток 5).

3.2. Документація зберігається на паперових носіях. Висновки експертизи і дозволи допускається зберігати також на магнітних носіях (дискетах).

Конституція України.

Закон України "Про дорожній рух".

Закон України "Про захист прав споживачів".

Закон України "Про транспорт".

ДСТУ 3649-97. Засоби транспортні дорожні. Експлуатаційні вимоги безпеки до технічного стану та методи контролю.

ГОСТ 17.2.2.03-87. Охрана природы. Атмосфера. Нормы и методы измерений содержания окиси углерода и углеводородов в отработавших газах автомобилей с бензиновыми двигателями. Требования безопасности.

ГОСТ 3185-93 (Правила ЕЭК ООН N 60). Единообразные предписания, касающиеся официального утверждения двухколесных мотоциклов и мопедов в отношении органов управления, приводимых в действие водителем, включая обозначения органов управления, контрольных приборов и индикаторов.

ГОСТ 8769-75. Приборы внешние световые автомобилей, автобусов, троллейбусов, тракторов, прицепов и полуприцепов. Количество, расположение, цвет, углы видимости.

ГОСТ 10984-74 (R 6, 7, 23, 38, 50). Фонари внешние сигнальные и осветительные механических транспортных средств, прицепов и полуприцепов. Световые и цветовые характеристики. Нормы и методы испытаний.

ГОСТ 21393-75. Автомобили с дизелями. Дымность отработавших газов. Нормы и методы измерений. Требования безопасности.

ГОСТ 21398-89. Автомобили грузовые. Общие технические требования.

ГОСТ 22895-77. Тормозные системы и тормозные свойства автомобильных средств. Нормативы эффективности. Общие технические требования.

ГОСТ 27435-87. Внутренний шум автотранспортных средств. Допустимые уровни и методы измерений.

ГОСТ 27436-87. Внешний шум автотранспортных средств. Допустимые уровни и методы измерений.

ГОСТ 27815-88. Автобусы. Общие требования к безопасности конструкции.

ГОСТ 28345-89. Единообразные предписания, касающиеся конструкции маломест- ных транспортных средств общего пользования.

ГОСТ 29120-91. Единообразные предписания, касающиеся официального утверждения: I. Задних защитных устройств; II. Транспортных средств в отношении установки заднего защитного устройства официально утвержденного типа; III. Транспортных средств в отношении их задней защиты.

ОСТ 37.001.262-83. Мотоциклы и двигатели. Выбросы вредных веществ. Нормы и методы определения.

Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 31.12.93 N 1094, зі змінами та доповненнями.