Про запровадження ідентифікації і реєстрації коней

5.2.5. Пристрій, що зчитує, переводить отриманий двійковий сигнал у десяткову систему і виводить на екран (свій або будь-якого іншого комп'ютера) у вигляді 15-значного коду.

Розпізнавання коду відбувається шляхом проведення сканером вздовж шиї коня, внаслідок чого на дисплеї висвітлюється номер, який потім порівнюється з номером електронного маркування, внесеним у паспорт коня (паспорт віслюка/мула/лошака).

5.2.6. Код чипа, який містить номер електронного маркування коня, є унікальним і незмінним.

Код чипа відображено на комплекті стрічок з магнітним штрих-кодом, які входять до комплекту "капсула-ін'єктор" і вклеюються в усі необхідні документи тварини (паспорт коня, паспорт віслюка/мула/лошака, формуляр про електронне маркування).

5.2.7. Код мікрочипа складається з 15 знаків і має таку структуру:

1-3 - міжнародний код країни, де проведено електронне маркування;

4-6 - міжнародний код виробника чипа;

7-15 - номер коня.

Код мікрочипа може не співпадати з ідентифікаційним номером коня.

5.2.8. Адміністратор Реєстру тварин вносить до Реєстру тварин дані щодо всіх коней - носіїв чипів.

5.3. Порядок проведення електронного маркування

5.3.1. Власник зазначає у замовленні на проведення ідентифікації та реєстрації коней кількість коней, яким необхідно провести електронне маркування.

5.3.2. Засоби електронного маркування надаються власнику/утримувачу протягом 14 днів після надходження замовлення до Адміністратора Реєстру тварин.

5.3.3. Комплектами для електронного маркування забезпечує Адміністратор Реєстру тварин.

5.3.4. Адміністратор Реєстру тварин замовляє у виробника виготовлення мікрочипів.

5.3.5. Власник (за потребою) може замовити у виробника або його представника пристрій, що зчитує.

5.3.6. Адміністратор Реєстру тварин видає власнику/утримувачу необхідну кількість засобів електронного маркування.

5.3.7. Відповідальна особа (лікар ветеринарної медицини) проводить електронне маркування коня:

звіряє або встановлює прикмети коня;

пересвідчується в нормальному фізичному стані тварини;

обирає найбільш зручне місце для імплантації мікрочипа. Місце введення розраховується таким чином, щоб виключити можливість випадкового виведення і щонайменше травмувати коня. Рекомендується вводити чип у м'язову тканину середньої третини лівого боку шиї під кутом 45 град. або у жирову тканину гребеня шиї під кутом 90 град., відступивши 2-3 см від лінії росту гриви;

пересвідчується, що коню раніше не було імплантовано мікрочип. При будь-якому виявленні мікрочипа (крім випадків перемаркування на замовлення власника) маркування тварини припиняється;

попередньо зчитує номер електронного маркування, що міститься в капсулі для імплантації, з метою його контролю. Будь-яка дефектна капсула має бути повернена Адміністратору Реєстру тварин;

обробляє місце введення капсули антисептиком (якщо у тварини довга шерсть, необхідно спочатку вистригти або поголити місце введення капсули);

імплантує капсулу з мікрочипом за допомогою ін'єктора, уводячи його на повну довжину голки. Чип виштовхується з голки повністю до клацання. Місце ін'єкції притискається і масажується, щоб запобігти утворенню повітряного каналу. З цією ж самою метою рекомендується надати коню спокій протягом доби після чипування;

контролює після ін'єкції зчитування номера електронного маркування тварини, що міститься в капсулі;

уклеює в реєстраційну картку або паспорт стрічку з номером електронного маркування.

5.3.8. Дані про електронне маркування коня вносяться до Реєстру тварин.

5.4. Електронне маркування коней, яким раніше було імплантовано мікрочип

1. Електронне маркування вважається дійсним за умов:

перевірки відповідальною особою (лікарем ветеринарної медицини), можливості зчитування мікрочипа пристроєм, який відповідає нормі ISO 11785;

ідентифікації і реєстрації коня в установленому порядку;

реєстрації електронного маркування в Реєстрі тварин.

2. Встановлення нового мікрочипа передбачає попередню перевірку відповідальною особою (лікарем ветеринарної медицини):

відповідності тварини її опису в ідентифікаційному документі;

невідповідності коду мікрочипа нормі ISO 11784, яка описує кодову структуру мікрочипа;

неможливості нормального зчитування.

3. Відповідальна особа (лікар ветеринарної медицини) встановлює тварині новий мікрочип, який бажано встановлювати вище за попередній.

4. Відповідальна особа (лікар ветеринарної медицини) засвідчує заяву про внесення змін до Реєстру тварин своїм прізвищем, ім’ям, по батькові (за наявності) та печаткою (за наявності) або надає власнику довідку про установлення мікрочипа коневі для внесення даних до Реєстру тварин.

Після встановлення нового мікрочипа власник/утримувач або відповідальна особа подає Адміністратору Реєстру тварин заяву про внесення змін до Реєстру тварин та довідку про установлення мікрочипа (за наявності) для внесення даних щодо нового мікрочипа до Реєстру тварин.

1. Власник/утримувач, у господарстві якого утримуються коні, а також суб’єкти господарювання, зазначені в пункті 2.3 цього Положення, де коні можуть тимчасово перебувати, зобов’язані вести своєчасний та вірогідний облік усіх тварин.

2. Облік коней ведуть юридичні, фізичні особи-підприємці та фізичні особи шляхом подання Адміністратору Реєстру тварин даних про всі факти ідентифікації, передачі права користування, купівлі, продажу та падежу (загибелі) тварини протягом п’яти робочих днів з дати таких дій або подій.

За наявності доступу до Реєстру тварин облік коней веде власник/утримувач або відповідальна особа в електронному вигляді.

3. Адміністратор Реєстру тварин зобов’язаний внести до Реєстру тварин дані згідно з вимогами цього Положення щодо ідентифікації, реєстрації та обліку тварин протягом десяти робочих днів з дня їх отримання.

4. Юридичні особи та фізичні особи-підприємці щороку проводять інвентаризацію поголів’я коней за статево-віковими групами для приведення даних Реєстру тварин у відповідність із фактично наявним поголів’ям коней, яких утримують і розводять у господарстві, за участі державного лікаря ветеринарної медицини державної установи ветеринарної медицини.

5. Власник/утримувач зобов’язаний:

подавати дані до Адміністратора Реєстру тварин дані щодо зміни власника, господарства утримання коня, надходження нових тварин до господарства, а також щодо забою, падежу (загибелі) коней протягом п’яти робочих днів з дати таких дій або подій;

надавати інформацію про походження, ідентифікацію, пункт призначення (переміщення) коня протягом десяти робочих днів з моменту отримання запиту від Адміністратора Реєстру тварин.

1. Власник/утримувач має право на переміщення коня лише в тому разі, якщо він ідентифікований, на нього видані паспорт і ветеринарний документ відповідно до чинного законодавства з питань ветеринарної медицини.

2. У разі продажу (зміни права власності) коня, передання його для користування іншому власнику/утримувачу за умови зміни адреси місця розташування господарства утримання коня, власник/утримувач зобов’язаний:

1) у разі наявності доступу до Реєстру тварин заповнити відомість переміщення тварин в електронному вигляді; за відсутності доступу до Реєстру тварин заповнити відомість переміщення тварин.

2) разом з паспортом та заповненою відомістю переміщення тварин звернутися до державної установи ветеринарної медицини для отримання в установленому порядку відповідних ветеринарних документів та засвідчення відомості переміщення тварин;

3) передати паспорт, другий аркуш відомості переміщення тварин (у разі заповнення в паперовому вигляді) та ветеринарний документ новому власнику/відповідальній особі або перевізнику.

3. Власник/утримувач, який придбав коня або отримав його в тимчасове користування, зобов’язаний:

1) при прибутті тварини до господарства отримати паспорт, другий аркуш відомості переміщення тварин та ветеринарний документ;

звірити тотожність коня з описом у його паспорті;

2) внести дані про прибуття коня до другого аркуша відомості переміщення тварин, засвідчити їх підписом державного лікаря ветеринарної медицини та печаткою державної установи ветеринарної медицини і протягом п’яти робочих днів від дати прибуття тварини до господарства надіслати його в паперовому або електронному вигляді Адміністратору Реєстру тварин;

3) у разі купівлі коня подати паспорт Адміністратору Реєстру тварин за новою адресою місця розташування господарства утримання коня.

4. У разі звернення власника/утримувача державний лікар ветеринарної медицини засвідчує відомість переміщення тварин у паперовому вигляді підписом та печаткою державної установи ветеринарної медицини, у електронному вигляді - підтверджує її достовірність в Реєстрі тварин.

5. У разі продажу (зміни права власності) коня за умови, що адреса місця розташування господарства утримання коня не змінюється, власник/утримувач заповнює два аркуша відомості переміщення тварин та передає паспорт, другий аркуш відомості переміщення тварин новому власнику або відповідальній особі.

Власник, який придбав коня, вносить дані про прибуття (купівлю) коня до другого аркуша відомості переміщення тварин і протягом п’яти робочих днів від дати придбання тварини звертається до Адміністратора Реєстру тварин разом з паспортом та документом, що засвідчує право власності на коня для реєстрації зміни власника.

6. Власник/утримувач повідомляє Адміністратора Реєстру тварин про продаж коня, передання його для користування іншій фізичній або юридичній особі шляхом надсилання першого аркуша відомості переміщення тварин протягом п’яти робочих днів від дати вибуття (продажу).

7. Заповнення відомості переміщення тварин здійснює:

у господарстві юридичної особи та фізичної особи-підприємця - власник/утримувач або відповідальна особа;

у господарстві фізичної особи - власник або державний лікар ветеринарної медицини державної установи ветеринарної медицини.

8. Адміністратор Реєстру тварин протягом десяти робочих днів з дня отримання відомості переміщення тварин вносить інформацію про тварину до Реєстру тварин та попередньо реєструє господарство фізичної особи у Реєстрі тварин, якщо воно не зареєстроване.

9. Після закінчення строку користування твариною утримувач/власник зобов’язаний діяти згідно з пунктами 2 і 3 цієї глави.

10. До відомості переміщення тварин вносяться такі дані:

у разі експорту тварини - код та назва країни, у яку експортується тварина, дата експорту, дата заповнення відомості переміщення тварини;

у разі прибуття тварини до господарства - реєстраційний номер господарства, найменування та адреса місця розташування господарства, до якого прибуває тварина, дата та причина прибуття, дата заповнення.

Дані, унесені до відомості переміщення тварин у паперовому вигляді, засвідчуються підписом власника та, у разі зміни адреси місця розташування господарства,- підписом державного лікаря ветеринарної медицини та печаткою державної установи ветеринарної медицини.

11. У разі експорту коня власник/утримувач зобов’язаний здійснити дії відповідно до пункту 2 цієї глави.

Другий аркуш відомості переміщення тварин власник або перевізник передає державному ветеринарному інспектору (офіційному ветеринарному лікарю), який здійснював видачу ветеринарного документа для експорту коня.

Державний ветеринарний інспектор (офіційний ветеринарний лікар) заповнює другий аркуш відомості переміщення тварин і передає (надсилає) його Адміністратору Реєстру тварин.

Паспорт повинен супроводжувати тварину при її переміщенні.

12. У разі отримання ветеринарних документів на переміщення коней через інформаційно-комунікаційні системи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері ідентифікації та реєстрації тварин, подання даних про вибуття та прибуття тварини вважається здійсненим автоматично.

13. У разі неподання Адміністратору Реєстру тварин відомостей про купівлю і переміщення коня, внаслідок чого неможливо послідовно прослідкувати перелік всіх власників і оформити у встановленому порядку відомість переміщення тварин від власника, зазначеного в Реєстрі тварин, до власника, який звернувся до Адміністратора реєстру тварин, внесення даних до Реєстру тварин здійснюється на основі документів, наданих власником, який звернувся до Адміністратора реєстру тварин:

заява про внесення змін до Реєстру тварин;

документ, що підтверджує право власності на коня;

квитанція про сплату штрафу за порушення вимог законодавства про ідентифікацію та реєстрацію тварин щодо неподання для реєстрації даних про переміщення коня;

довідка від державного лікаря ветеринарної медицини державної установи ветеринарної медицини, в зоні обслуговування якої знаходиться господарство утримання коня, у якій зазначено, що кінь дійсно утримується в господарстві, щодо коня здійснено необхідні ветеринарні обробки, відмітини та прикмети коня відповідають даним графічного та письмового опису в паспорті; за наявності у коня мікрочипа - код мікрочипа співпадає з номером електронного маркування у паспорті. Довідка засвідчується прізвищем, ім’ям, по батькові (за наявності) державного лікаря ветеринарної медицини державної установи ветеринарної медицини, його підписом та печаткою державної установи ветеринарної медицини.

За неможливості послідовно прослідкувати перелік всіх власників коня, зареєстрованого в Реєстрі тварин, кінь вважається не призначеним для забою з метою споживання людиною, про що вноситься відповідний запис до розділу XI паспорта.

1. Якщо кінь направляється на м’ясокомбінат, бійню, власник зобов’язаний здійснити дії відповідно до пункту 2 глави 7 цього Положення.

У разі забою, загибелі коня через хворобу власник/утримувач зазначає у відомості переміщення тварин причину забою, загибелі.

2. При прибутті коня на м’ясокомбінат чи бійню відповідальна особа м’ясокомбінату чи бійні зобов’язана:

перевірити розділи паспорта "Кінь (віслюк/мул/лошак) не призначений для забою з метою споживання людиною" та "Кінь (віслюк/мул/лошак) тимчасово не призначений для забою з метою споживання людиною". За наявності відповідного запису проконтролювати, що туша тварини не буде використана для споживання людиною;

у 5-денний строк від дати забою тварини надіслати Адміністратору Реєстру тварин заповнений та засвідчений другий аркуш відомості переміщення тварин та паспорт для знищення та внесення до Реєстру тварин інформації про забій тварини.

3. У разі наявності доступу до Реєстру тварин власник/утримувач вносить записи щодо забою, падежу (загибелі) тварин до Реєстру тварин.

4. У разі забою, падежу тварини в господарстві власника він зобов’язаний в 5-денний строк після забою, падежу подати Адміністратору Реєстру тварин паспорт для знищення та відомість переміщення тварин, засвідчену державним лікарем ветеринарної медицини державної установи ветеринарної медицини, для внесення до Реєстру тварин інформації про забій тварини та внесення до Реєстру тварин інформації про забій, падіж коня.

5. Паспорти, які надійшли до Адміністратора Реєстру тварин в разі падежу (загибелі) чи забою тварини, підлягають знищенню в установленому порядку.

1. Бланк документа "Паспорт коня" складається з комплекту двадцяти шести текстових паперових аркушів, укладених у обкладинку і скріплених по довгій стороні.

Документ "Паспорт коня" скріплюється після внесення необхідної інформації до текстових паперових сторінок.

2. Обкладинка паспорта розміром 150 x 214 мм складається з двох видів полівінілхлоридної плівки:

лицьовий бік - з прозорої плівки ПВХ товщиною не менше 300 мк;

зворотний бік - з непрозорої плівки ПВХ товщиною не менше 350 мк.

Зворотний бік обкладинки на 15-30 мм заходить на лицьовий.

Допуски за лінійними розмірами та координатами розміщення елементів обкладинки - + / -1 мм.

3. Сторінки паспорта мають скріплюватися між собою та з обкладинкою у спосіб, що забезпечить неможливість їх непомітного роз’єднання та повторного кріплення.

4. Кожний комплект аркушів має єдиний номер, який не повторюється в серії.

Формат аркушів - 148 x 210 мм, де 148 мм - вертикальний розмір аркуша.

Основні технічні характеристики паперу для виготовлення комплекту паперових аркушів:

маса 1 кв.м - не менше 80 г;

білість - не менше 80%.

Друковані елементи захисту паперових аркушів:

на лицьовому боці аркуша 1 зліва від центру розміщено стилізоване зображення голови та шиї коня;

на кожній непарній сторінці у лівому нижньому куті розміщений QR-код, який є підтвердженням достовірності паспорта.

Друковані елементи захисту паперових аркушів:

лицьовий та зворотний боки аркушів 1-4 задруковані гільйошною антисканерною сіткою перемінної геометрії з товщиною ліній не більше 50 мкм PANTONE 580 U;

лицьовий та зворотний боки аркушів 1-4 містять літери "UА" світло-сірого кольору, які займають 30-50% площини сторінки.

Кожний паперовий аркуш комплекту має номер з шести цифр і серію з двох літер, які нанесені на лицьовий бік.

Кожна сторінка має колонцифру в нижньому правому куті.

Кольори сторінок 1-4 - світло-зелено-охристий, 5-52 - білий.

Допуски за всіма розмірами і координатами розміщення + / -0,5 мм.

1. Бланк документа "Паспорт віслюка/мула/лошака" складається з комплекту двадцяти п’яти текстових паперових аркушів, укладених у обкладинку і скріплених по довгій стороні.

Документ "Паспорт віслюка/мула/лошака" скріплюється після внесення необхідної інформації до текстових паперових сторінок.

2. Обкладинка паспорта розміром 150 x 214 мм складається з двох видів полівінілхлоридної плівки:

лицьовий бік - з прозорої плівки ПВХ товщиною не менше 300 мк;

зворотний бік - з непрозорої плівки ПВХ товщиною не менше 350 мк.

Зворотний бік обкладинки на 15-30 мм заходить на лицьовий.

Допуски за лінійними розмірами та координатами розміщення елементів обкладинки - + / -1 мм.

3. Сторінки паспорта мають скріплюватися між собою та з обкладинкою у спосіб, що забезпечить неможливість їх непомітного роз’єднання та повторного кріплення.

4. Кожний комплект аркушів має єдиний номер, який не повторюється в серії.

Формат аркушів - 148 x 210 мм, де 148 мм - вертикальний розмір аркуша.

Основні технічні характеристики паперу для виготовлення комплекту паперових аркушів:

маса 1 кв.м - не менше 80 г;

білість - не менше 80%.

Друковані елементи захисту паперових аркушів:

на лицьовому боці аркуша 1 зліва від центру розміщено стилізоване зображення голови та шиї віслюка;

на кожній непарній сторінці у лівому нижньому куті розміщений QR-код, який є підтвердженням достовірності паспорта.

Друковані елементи захисту паперових аркушів:

лицьовий та зворотний боки аркушів 1-4 задруковані гільйошною антисканерною сіткою перемінної геометрії з товщиною ліній не більше 50 мкм PANTONE 580 U;

лицьовий та зворотний боки аркушів 1-4 містять літери "UА" світло-сірого кольору, які займають 30-50% площини сторінки.

Кожний паперовий аркуш комплекту має номер з шести цифр і серію з двох літер, які нанесені на лицьовий бік.

Кожна сторінка має колонцифру в нижньому правому куті.

Кольори сторінок 1-4 - світло-зелено-охристий, 5-50 - білий.

Допуски за всіма розмірами і координатами розміщення + / -0,5 мм.

Масті, відмітини та прикмети є об'єктивними зовнішніми ознаками при індивідуальному обліку коней. Вони дають змогу ідентифікувати окремих коней, установити їх відповідність виданим на них документам. Описувати масть і відмітини слід точно і однаково, щоб надалі полегшити установлення відповідності коней зоотехнічним, ветеринарним та інвентаризаційним документам. Масть до того ж може бути ознакою походження і породи.

Мастю називають окрас коня, що включає колір шкіри, очей і шерсті: захисного волосся (гриви, хвоста і щіток на ногах) та покривного волосся. Існує декілька класифікацій мастей: основні і похідні, прості (однокольорові) і комбіновані (складні, із зональністю забарвлення, з малюнком - плямами і смугами різної форми та розміру). В межах кожної масті існують різні варіанти - відмастки.

Відмітини - вроджені плями і смуги різного розміру і форми на голові, корпусі і кінцівках, що відрізняються від основної окраски тварини. Відмітини на покритих шерстю ділянках бувають білими, білими з домішкою основної окраски, темними, тільного (рожевого) кольору (на шкірі).

Відмітини описують у такій послідовності: на голові, тулубі, кінцівках - лівій передній, лівій задній, правій передній, правій задній.

Під прикметами розуміють індивідуальні ознаки тварини: розмір та розташування завитків - ділянок волосся, де воно утворює пучок, хвилю, круговорот тощо, розмір і форму каштанів на кінцівках, депігментацію райдужної оболонки - "сороче око", депігментацію копитного рогу - повну (білий копитний ріг) або часткову (смугастий копитний ріг), неправильне змикання зубних аркад, закоротку нижню щелепу, наявність іклів у кобил, наявність, місцеположення і спосіб накладання (холодний чи гарячий) тавра тощо.

При описі зазначають не менше трьох завитків, а якщо кінь не має відмітин та особливих прикмет, описують не менше п'яти завитків.

Ворона масть - найбільш темний варіант забарвлення коня. Захисне (грива, хвіст, щітки) і покривне (все інше) волосся мають чорний колір з більше або менше виразним блиском. Шкіра, як і копитний ріг, забарвлена в темно-сірий колір. Зустрічаються білі відмітини на голові і ногах, зазвичай невеликого розміру. Під волоссям білого кольору може бути рожева, непігментована шкіра. Світлі непігментовані вертикальні смуги можуть бути і на копитах.

Особливий варіант цієї масті - ворона у загарі. Він відрізняється висвітленими (жовто-коричневими) кінчиками волосся на тулубі коня. При цьому спостерігається значне розмаїття: від дещо буруватого відтінку до рівномірно розподіленого по всьому корпусу побуріння. Але, на відміну від темно-гнідих, голова у вороних у загарі залишається незмінно чорного кольору. Чорні кінцівки властиві для обох варіантів масті.

Каракова масть - жовтий пігмент спостерігається тільки на морді і в паховій області. Все інше волосся - як захисне, так і покривне - чорне.

Гніда масть - грива, хвіст і кінцівки до зап'ястного або до скакального суглоба забарвлені завжди у чорний колір.

Покривне волосся містить нарівні з чорним пігментом жовтувато-червоний.

Існує багато варіантів гнідої масті, що розрізняються за співвідношенням пігментів, через що відтінки тулуба можуть варіювати від жовто-коричневого до темно-коричневого, включаючи мідний і каштановий.

Темно-гніда масть характеризується одночасною наявністю на корпусі чорного і коричневого волосся. Існує декілька відтінків цього відмастка. Найтемніший варіант уособлюють коні, у яких голова, пахвини і живіт, сідничні горби і потилиця виглядають більш світлими через домішки коричневого волосся.

Чіткий розподіл темно-гнідих і гнідих ускладнений через суб'єктивність розрізнення цих відмастків. Тому у сумнівних випадках краще описувати коня як гнідого.

Світло-гніді коні мають жовтуватий або червонуватий відтінок. Все покривне волосся (крім кінцівок) не має чорного пігменту. Часто живіт, пахвини і морда освітлені, мають жовтуватий колір. У дуже світлих коней світле жовтувате волосся зустрічається навіть на задній і внутрішній поверхні кінцівок, забарвлених на інших ділянках у чорний колір. Це явище називають підласістю. Найчастіше підласі коні зустрічаються серед ваговозних порід.

Копита і шкіра у всіх коней гнідої масті темно-сірого кольору. Можлива наявність білих відмітин на голові і ногах.

Руда масть - характерна відсутність чорного волосся на всьому тілі. Зустрічається тільки волосся від жовтувато-червонуватого до коричневого кольору, при цьому можливі численні варіанти забарвлення покривного і захисного волосся, а також їх комбінації.

Колір покривного волосся варіює від темно-коричневого до світло-жовтувато-коричневого, грива і хвіст можуть бути льняного і навіть білого кольору. Грива і хвіст можуть бути світліші за тулуб, одного з ним кольору або темніші. Розподіл масті на темноруду, руду і світло-руду здійснюється відповідно до забарвлення покривного волосся.

Рудими описують коней, покривне волосся яких забарвлене у достатньо яскраво-жовтий, червонуватий або світло-коричневий колір. Зазвичай тулуб забарвлений рівномірно. Грива і хвіст можуть бути темніші, того ж відтінку або світліші, аж до білого. Руді коні з відносно світлим покривним волоссям і темно-коричневими гривою і хвостом зустрічаються в деяких породах, але доволі рідко. Як і серед гнідих, серед рудих коней спостерігається велика варіація відтінків, тому більш детальна диференціація недоцільна.

Особливий відмасток у межах рудої масті - бура масть. Тулуб бурих коней має колір темної глини. Якщо при цьому грива і хвіст дуже світлого кольору, масть описується як ігренева.

Булана масть - коні цієї масті мають жовтуватий відтінок шерсті на корпусі, чорні захисне волосся і кінцівки. Часто спостерігається чіткий малюнок "яблук".

Солова масть - покривне волосся таких коней жовтувате, а захисне варіює від темно-жовтого до майже чисто білого. Часто в гриві і хвості зустрічається волосся різного кольору, тобто одночасно спостерігаються коричнюваті, жовті і білі, а також сиві волоски. Коні з блискучою золотисто-жовтою шерстю і білими гривою та хвостом уособлюють класичний тип солової масті. Шкіра і копита у коней солової масті сірі. Відмітини спостерігаються з тією ж частотою, що й у коней інших мастей. Шерсть світло-солових коней забарвлена у жовтуватий колір, іноді з сіруватим відтінком. Часто зустрічаються "яблука". Захисне волосся має той же колір або світліший. Білі відмітини на таких конях помітні достатньо чітко.

Ізабеллова масть - покривне волосся кремового кольору. Захисне волосся має зазвичай той же відтінок. Зустрічаються і коні з чисто білими гривою і хвостом.

Усі коні ізабеллової масті мають непігментовану (рожеву) шкіру і світлий копитний ріг. Очі також забарвлені світліше і мають колір від бурштинового до світло-блакитного. Білі відмітини на голові і ногах, незважаючи на світлий загальний тон тварин, помітні добре. Це іще раз підкреслює, що ізабеллові коні не білі, хоча й мають дуже світлу шерсть.

Мишаста (вороно-савраса) масть - покривне волосся забарвлене у різні відтінки сірого кольору (від світло-сірого до попелястого), голова і ноги можуть бути значно темніші, а в ділянці пахвин шерсть, навпаки, освітлена. Грива і хвіст переважно чорні, але можуть мати сірі або навіть білі пасма. Характерна особливість цієї масті у наявності темного "ременя" на спині. Розподіл коней цієї масті за насиченістю забарвлення недоцільний. Шкіра і копита коней вороно-саврасої масті пігментовані, білі відмітини зустрічаються дуже рідко. Іноді спостерігається освітлене волосся на кінці морди ("у борошні").

Гнідо-савраса масть - у коней цієї масті спостерігається помітне освітлення червонувато-коричневого пігменту шерсті, так що виникає охристо-бежевий тон. Голова, особливо на морді, і шия мають більш темний відтінок, практично такий самий, як у гнідих коней. Ноги, як і у гнідих, до зап'ястного (скакального) суглоба забарвлені у чорний колір, але це забарвлення нерівномірне: на внутрішній поверхні кінцівок спостерігаються великі ділянки сірого і коричневого волосся. Грива і хвіст також чорні, але в них можуть зустрічатися пасма світлого, аж до білого, кольору. Як і для інших варіантів саврасої масті, для гнідо-саврасих типова наявність "ременя" на спині, а також зеброїдність і - рідше - "крила" на лопатках. Але часто "ремінь", волосся гриви і хвоста є не чорними, а освітленими, фактично темно-коричневими.

Розподіл гнідо-саврасої масті за відтінками (світлим, темним) недоцільний. Але зустрічаються значно більш темні особини, які наближаються за інтенсивністю і відтінком забарвлення до коней світло-гнідої масті. Освітлення забарвлення тулуба незначне, але завжди спостерігається "ремінь".

Караково-саврасі коні називаються мухортими.

Копита і шкіра у гнідо-саврасих коней пігментовані нормально. Білі відмітини зустрічаються дуже рідко.

Рудо-савраса (каура) масть - покривне волосся таких коней, як і гнідо-саврасих, забарвлене у бежевий тон. Грива, хвіст, ноги і обов'язковий для саврасих коней "ремінь" на спині коричнюваті. Як і в інших варіантах саврасої масті, голова у рудо-саврасого коня забарвлена темніше, ніж тулуб. У темно-каурих коней тулуб має колір від світло-рудого до рудого, при цьому грива і хвіст насиченого коричневого кольору. "Ремінь" на спині виділяється за рахунок більш темного відтінку. Це ж стосується й кінцівок, які до зап'ястного (скакального) суглоба забарвлені у коричневий колір.

Білі відмітини, а також освітлення на кінці морди зустрічаються у рудо-саврасих коней дуже рідко.

Сіра масть - утворюється волоссям білого кольору та основної масті, яка була при народженні. Коні сивіють з віком, причому посивіння починається з голови. У старих коней по корпусу часто проступає "гречка" - невеличкі плями чорного, коричневого або жовтого кольору (залежно від того, яка масть була при народженні). Деякі варіанти сірої масті - сірий тулуб, чорні грива, хвіст і кінцівки; сірий "у яблуках" корпус, білі хвіст і грива; червоно-сіра (коли кінь при народженні був гнідої масті).

Посивіння може початися вже у лошати, але основний процес заміни кольорового волосся сивим починається у повновікових тварин. Через різний час початку посивіння, а також через різноманітність вихідних мастей спостерігається велика кількість варіантів сірої масті.

Процес починається з появи домішки білого волосся (ділянок чалості), причому такі ділянки мають форму "яблук". Тварини, у яких процес посивіння завершився, виглядають майже білими. Визначення вихідної масті у дорослих сірих коней практично неможливе. За винятком ділянок, на яких є білі відмітини, шкіра і копита сірих коней забарвлені, тобто мають нормальний сірий колір. Очі сірих коней також темнозабарвлені.

Чала масть - характеризується рівномірною домішкою білого волосся до основної масті (вороної, гнідої, рудої), причому голова і кінцівки зберігають основну масть. З віком забарвлення чалих коней не змінюється.

Домішка білого волосся в основній масті називається чалістю. На відміну від вікового посивіння, спричиненого геном сірої масті, кількість білого волосся в шерсті чалих коней з віком не збільшується, а основна масть ніколи не перекривається повністю.

Чалі тварини виглядають світліше, але більш світлий відтінок виникає за рахунок змішування пігментованого і білого волосся. Чалість розподілена по тулубу нерівномірно. На тулубі біле волосся зустрічається часто і рівномірно, в гриві, хвості і на кінцівках переважає пігментована шерсть, тому ці ділянки здаються темнішими. Чалість виникає зазвичай на тлі основних мастей. Тому чалих коней описують як вороно-чалих, гнідо-чалих та рудо-чалих. Білі відмітини у чалих коней зустрічаються, але вони, як правило, невеликого розміру. Шкіра і копита пігментовані. У деяких коней в шерсті спостерігаються невеликі ділянки чалості, але враження освітленості всього тулуба не виникає. В цьому разі опис масті дається за основною.

Ряба масть - по всій основній масті коня, у гриві і хвості - великі білі плями. З віком конфігурація плям не змінюється.

Шкіра під пігментованим волоссям сірого кольору, під білим - рожевого, хоча часто біле волосся є також на сірій шкірі.

Очі мають нормальне темне забарвлення. Також можуть бути звичайні білі відмітини на голові.