Про затвердження Положення про організацію та несення служби з охорони дипломатичних представництв, консульських установ іноземних держав, представництв міжнародних організацій в Україні військовими частинами і підрозділами Національної гвардії України

Відповідно до підпункту 7 частини першої статті 2 Закону України "Про Національну гвардію України", з метою визначення правових засад організації та порядку несення служби з охорони дипломатичних представництв, консульських установ іноземних держав, представництв міжнародних організацій в Україні військовими частинами і підрозділами Національної гвардії України

1. Затвердити Положення про організацію та несення служби з охорони дипломатичних представництв, консульських установ іноземних держав, представництв міжнародних організацій в Україні військовими частинами і підрозділами Національної гвардії України, що додається.

2. Головному управлінню Національної гвардії України (Аллеров Ю.В.) забезпечити подання цього наказу на державну реєстрацію до Міністерства юстиції України в установленому порядку.

3. Цей наказ набирає чинності з дня його офіційного опублікування.

4. Контроль за виконанням наказу покласти на заступника Міністра генерал-полковника Ярового С.А.

1. Це Положення визначає порядок організації та несення служби з охорони дипломатичних представництв, консульських установ іноземних держав, представництв міжнародних організацій в Україні (далі - дипломатичні представництва (установи)) військовими частинами і підрозділами з охорони дипломатичних представництв, консульських установ іноземних держав, представництв міжнародних організацій в Україні Національної гвардії України (далі - військові частини і підрозділи), основи взаємодії військових частин і підрозділів з органами державної влади та органами місцевого самоврядування, іншими взаємодіючими органами, права та обов’язки військових нарядів, а також порядок участі у здійсненні заходів правового режиму надзвичайного або воєнного стану, ліквідації наслідків надзвичайних або кризових ситуацій на об’єктах, що охороняються.

2. У цьому Положенні терміни вживаються в таких значеннях:

блокування - ізоляція району проведення спеціальних заходів з метою запобігання проникненню сторонніх осіб та забезпечення безпеки громадян від можливої стрільби озброєних злочинців, протидії спробам злочинців (правопорушників) вирватися з району проведення спеціальної операції, пропуску громадян у район проведення спеціальних заходів (за наявності серйозних підстав для цього);

взаємодія - узгоджені за метою, завданням, місцем, часом та способом виконання завдань дiї підрозділів для досягнення мети.

військовий наряд - група озброєних та екіпірованих військовослужбовців (на транспортних засобах, у пішому порядку відповідно до визначених їм завдань), які здійснюють охорону дипломатичних представництв (установ);

група посилення - військовий наряд у складі двох та більше військовослужбовців, призначений для тимчасового посилення охорони дипломатичних представництв (установ), які потребують підвищених заходів безпеки;

добове чергування - виконання військовим нарядом службових завдань з охорони дипломатичних представництв (установ) протягом 24 годин;

матеріально-технічне забезпечення - комплекс заходів щодо своєчасного і повного забезпечення військових частин (підрозділів) військовим майном, збереження та відновлення його функціонального стану;

мобільна група швидкого реагування - спеціальний військовий наряд на транспортному засобі у складі від трьох до п’яти військовослужбовців, призначений для вжиття невідкладних заходів при ускладненні оперативної обстановки поблизу дипломатичних представництв (установ), посилення їх охорони, попередження та припинення правопорушень біля них;

об’єкти, що охороняються, - дипломатичні представництва (установи), споруди та приміщення, які охороняються військовими частинами і підрозділами;

організація взаємодії - діяльність щодо узгодження зусиль і спільних дій сил та засобів військових нарядів, споряджених від військових частин і підрозділів НГУ та взаємодіючих органів, які надають допомогу в охороні дипломатичних представництв (установ);

охорона об’єктiв - комплекс вiйськових дiй, що здiйснюються разом з режимними, iнженерно-технiчними та iншими заходами органів державної влади, на якi Кабiнетом Мiнiстрiв України покладено забезпечення розмiщення дипломатичних представництв (установ), а також взаємодіючих органiв, та виконуються з метою забезпечення недоторканностi об’єкта і матерiальних засобiв, що йому належать, запобігання проникненню порушникiв на об’єкт (з об’єкта), припинення нападу на об’єкт;

патруль на транспортному засобі - рухомий військовий наряд у складі від двох до п’яти військовослужбовців, який виконує службове завдання на транспортному засобі шляхом об’їзду за визначеним маршрутом й огляду дипломатичних представництв (установ);

патруль піший - рухомий військовий наряд у складі двох та більше військовослужбовців (начальник патруля, патрульний), який виконує службове завдання шляхом обходу за визначеним маршрутом й огляду дипломатичних представництв (установ);

посилений варіант несення служби - комплекс організаційно-правових, профілактичних, оперативних та інших заходів, пов’язаних з особливим режимом виконання службових завдань і залученням значної кількості військовослужбовців з метою швидкої стабілізації оперативної обстановки, якщо наявними силами і засобами, що безпосередньо залучені до виконання завдань у повсякденному режимі виконання службових завдань, їх виконати неможливо;

постовий (патрульний) - особа військового наряду, яка виконує завдання щодо охорони дорученого їй поста (об’єкта);

пост - місце або ділянка місцевості, на якій постовий виконує свої обов’язки з охорони дорученого йому об’єкта;

пост охорони порядку - військовий наряд у складі одного або більше військовослужбовців (начальник поста, постові), який виконує службове завдання з охорони дипломатичних представництв (установ) шляхом безперервного спостереження (у тому числі з використанням технічних засобів) за певною ділянкою території (по периметру огорожі об’єкта в межах прямої видимості) та періодичного обходу цієї території;

пункт дислокації військової частини - частина населеного пункту (при розміщенні поза населеним пунктом - спеціальне військове містечко або район розташування), у якому військова частина розташована постійно чи тимчасово;

сектор охорони - пости охорони порядку дипломатичних представництв (установ) (від двох і більше) у складі одного військовослужбовця під єдиним керівництвом чергового військових нарядів, які розташовані на незначній відстані один від одного або там, де відсутні службові приміщення із санвузлом. Місцеперебування чергового військових нарядів визначається на одному з об’єктів сектору охорони;

система охорони об’єкта - комплекс сил та засобів для виконання поставлених службових завдань, що має вiдповiдати характеру та особливостям об’єкта, що охороняється, рівню його обладнання інженерно-технічними засобами охорони (далі - IТЗО), глибині та забезпеченню надiйностi охорони і сприяти найбільш ефективному використанню цих сил i засобів;

служба з охорони дипломатичних представництв (установ) - виконання військовими нарядами завдань із забезпечення охорони приміщень та території, на якій розташовані дипломатичні представництва (установи), із попередження будь-якого вторгнення або нанесення збитків, а також порушення спокою чи образи гідності представництва (установи);

службова діяльність підрозділів - безперервне, активне, узгоджене за цілями, завданнями, місцем і часом виконання визначених завдань.

управління військовими частинами - цілеспрямована діяльність командирів, органів управління щодо підтримання бойової готовності військових частин і підрозділів, підготовки їх до дій і керівництва ними під час виконання визначених завдань;

штаб - основний орган управління військовою частиною і підрозділами, що координує діяльність відділень (груп) та служб, організовує взаємодію між ними.

Інші терміни вживаються у значеннях, наведених у Законі України "Про правовий режим надзвичайного стану", Віденській Конвенції про дипломатичні зносини від 18 квітня 1961 року, постанові Кабінету Міністрів України від 27 лютого 1995 року № 146 "Про затвердження Положення про порядок розміщення дипломатичних представництв, консульських установ іноземних держав, представництв міжнародних та іноземних організацій в Україні" (зі змінами).

3. Охорона дипломатичних представництв (установ) покладається на військові частини і підрозділи відповідно до Положення про військові частини і підрозділи з охорони дипломатичних представництв, консульських установ іноземних держав, представництв міжнародних організацій в Україні Національної гвардії України , затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 22 липня 2014 року № 713, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 06 серпня 2014 року за № 934/25711.

4. Структура, склад та чисельність військових частин і підрозділів повинні відповідати обсягу і характеру службових завдань.

5. Обсяг службових завдань визначається кількістю об’єктів, що охороняються, та маршрутів патрулювання, а обсяг служби - кількістю військових нарядів, постів охорони, патрулів, що виставляються.

6. Для виконання службових завдань залучається особовий склад, озброєння, бойова та спеціальна техніка, інженерні та технічні засоби охорони, засоби зв’язку та автоматизації управління, транспортні та спеціальні засоби.

Забороняється використання військових частин і підрозділів НГУ з охорони дипломатичних представництв (установ) для виконання завдань, не пов’язаних з їх службовою діяльністю.

7. До участі у виконанні завдань з охорони дипломатичних представництв (установ) під час проведення зборів, мітингів, походів, демонстрацій та інших масових заходів біля об’єктів, що охороняються, які створюють небезпеку для життя та здоров’я громадян, персоналу дипломатичного представництва (установи), за рішенням командувача Національної гвардії України можуть залучатися військовослужбовці інших військових частин НГУ.

8. При виконанні завдань з охорони дипломатичних представництв (установ) військовослужбовці військових частин і підрозділів мають право застосовувати заходи фізичного впливу, спецiальнi засоби та вогнепальну зброю на підставах i в порядку, визначених законодавством України.

1. Система охорони включає: військовий наряд, місце розташування постів (ділянок місцевості), де виконують обов’язки постові (військові наряди), сектори можливого застосування спеціальних засобів, вогнепальної зброї та бойової техніки, маршрути руху, ІТЗО, сили і засоби дипломатичних представництв (установ), що охороняються, та взаємодіючих органів, які беруть участь в охороні, резерви.

При визначенні системи охорони встановлюються:

спосіб охорони об’єкта, склад військового наряду при звичайному та посиленому варіанті виконання службових завдань, кількість постів, їх призначення, місця розміщення, маршрути патрулювання, розташування споруд постів охорони (службових приміщень);

обладнання ІТЗО об’єкта, окремих ділянок та приміщень;

порядок використання транспортних засобів.

2. Командир військової частини має право вносити часткові зміни до системи охорони, які погоджуються з керівництвом дипломатичного представництва (установи), а за необхідності - із взаємодіючими органами. Рішення щодо змін оформлюються наказом командира військової частини та здійснюється доповідь старшому начальнику за підпорядкованістю.

3. Охорона об'єктів може здійснюватися такими способами:

оперативне чергування;

патрулювання (піше або на транспортному засобі);

виставлення військових нарядів;

змішаний спосіб.

Способом оперативного чергування охороняються об’єкти, обладнані комплексом технiчних засобів охорони, якi забезпечують подання достовiрних сигналів порушення ділянок охорони, своєчасний вихід (виїзд транспортних засобiв) мобільної групи швидкого реагування до мiсця порушення та затримання порушника. При застосуваннi цього способу охорони безперервно несуть службу постовий-оператор (біля пульта управлiння технічними засобами охорони (далі - ТЗО)) та в постiйнiй бойовiй готовностi до дiй за сигналами ТЗО (командами) - мобільна група швидкого реагування.

Охорона об’єкта способом патрулювання (пішим або на транспортному засобі) здійснюється шляхом несення служби військовими нарядами на встановленому маршруті з періодичним оглядом та перевіркою об’єктів, що визначені до охорони на цьому маршруті, з можливістю використання особового складу патруля (пішого або на транспортному засобі) для виконання завдань, що раптово виникають.

Охорона об’єкта способом виставлення військових нарядів здiйснюється шляхом спостереження із мiсць виконання завдань, а також огляду будівель, стану ТЗО об’єкта (за визначеним маршрутом), що охороняється. Окремi об’єкти (будiвлi) можуть охоронятися нерухомими постами.

Змiшаний спосiб застосовується пiд час охорони об’єктiв способом оперативного чергування та виставлення військових нарядів.

1. Координацію дій щодо розміщення дипломатичних представництв (установ) здійснює МЗС України в порядку, визначеному чинним законодавством України.

Рішення щодо прийняття їх під охорону приймає командувач Національної гвардії України за поданням МЗС України з визначенням конкретної адреси, форми власності та внесенням пропозицій щодо необхідності організації їх охорони, що не призведе до дискримінації стосовно певної держави.

2. Для визначення готовності до прийняття об’єкта під охорону створюється міжвідомча комісія (далі - МВК), до складу якої входять: представники Головного управління Національної гвардії України (далі - ГУ НГУ), територіальних управлінь, військових частин і підрозділів, обласних (міських) державних адміністрацій (за згодою), Міністерства закордонних справ України (далі - МЗС України), Служби безпеки України (далі - СБУ) (за згодою).

До роботи комісії можуть залучатися представники об’єкта, який приймається під охорону (за згодою).

3. МВК не пізніше двох тижнів з дати надходження звернення МЗС України до ГУ НГУ проводить обстеження приміщення (території) об’єкта, готує висновки про можливість та умови прийняття його під охорону.

Результати роботи МВК оформлюються актом, у якому зазначаються: дані про об’єкт (адреса, стисла характеристика будівлі представництва (установи) та прилеглої території), заходи щодо обладнання (дообладнання) споруд постів охорони, службового приміщення, виявлені недоліки, термін їх усунення та відповідальна особа (відомство), висновок про готовність дипломатичного представництва (установи) до прийняття під охорону.

Примірники акта МВК затверджуються командувачем Національної гвардії України та надсилаються членам МВК.

4. На об’єкті, який приймається під охорону, для осіб військового наряду повинні бути передбачені споруда поста охорони порядку, службове приміщення, санвузол.

Обладнання споруд постів охорони порядку (службових приміщень) військових нарядів здійснюється з метою створення необхідних умов для забезпечення недоторканності дипломатичних представництв (установ), виходячи з архітектурних особливостей об’єкта, та полягає у проведенні необхідних будівельних та ремонтних робіт з дообладнання споруд постів охорони порядку (службових приміщень) військових нарядів; обладнанні охоронною сигналізацією огорожі території та будівель дипломатичного представництва (установи); установленні відеокамер спостереження з виведенням сигналу на монітор до місця виконання службових завдань військовим нарядом; захищенні вікон ґратами; установленні дорожніх знаків, які обмежують паркування стороннього транспорту біля дипломатичного представництва (установи); обладнанні зовнішнім освітленням споруд представництва (установи) та прилеглої території.

5. Обладнання місць несення служби забезпечують обласні (міські) державні адміністрації.

6. До прийняття об’єкта під охорону на підставі акта МВК штабом військової частини розробляються план охорони дипломатичного представництва (установи), який визначає систему охорони, службова документація військового наряду, організовується підготовка особового складу, узгоджується (уточнюється) з представниками взаємодіючих органів план взаємодії на випадок ускладнення обстановки на об’єкті, що охороняється.

7. План охорони дипломатичного представництва (установи) складається з характеристики об’єкта, що охороняється, табеля постів, бойового розрахунку.

У характеристиці об’єкта, що охороняється, зазначаються:

опис дипломатичного представництва (установи) (територіальне розміщення будівель та прилеглої території, обладнання інженерно-технічними засобами охорони);

маршрути піших патрулів та патрулів на транспортних засобах;

місця розташування найближчих сусідніх постів охорони порядку, територіальних органів поліції (далі - ТОП) та правоохоронних органів, з якими здійснюється взаємодія (за наявності), на карті (схемі) населеного пункту; система охорони об’єкта на плані-схемі;

порядок взаємодії і зв’язку.

У табелі постів визначаються:

склад, озброєння та екіпіровка особового складу військового наряду за звичайним та посиленим варіантом несення служби;

обов’язки посадових осіб військового наряду з урахуванням особливостей кожного поста та умов виконання завдань на ньому;

порядок застосування заходів фізичного впливу, спеціальних засобів, вогнепальної зброї, порядок виконання службових завдань за посиленим варіантом несення служби.

У бойовому розрахунку зазначаються:

можливі надзвичайні ситуації на кожному посту;

порядок дій у разі ускладнення оперативної обстановки.

8. Об’єкт приймається під охорону після виконання всіх заходів, передбачених актом МВК, не пізніше ніж через 10 діб після затвердження акта прийому дипломатичного представництва (установи) командувачем Національної гвардії України.

9. Для кожного поста охорони порядку штаб військової частини розробляє службову документацію:

довідкові відомості про дипломатичне представництво (установу), главу представництва (установи), персонал представництва (установи), службові автомобілі;

інструкції для осіб військового наряду;

погодинні графіки виконання службових завдань військовослужбовцями;

номери телефонів правоохоронних органів з якими здійснюється взаємодія;

зразки допусків на право перевірки;

зразок рапорту на передачу затриманого до ТОП;

інструкція щодо дотримання заходів безпеки під час виконання службових завдань тощо.

10. Рішення про припинення охорони об’єкта приймається командувачем Національної гвардії України на підставі письмового звернення МЗС України або письмового звернення Глави дипломатичного представництва (установи) через МЗС України щодо припинення роботи, зміни місця розташування чи відмови від охорони.

1. Військові посадові особи військових частин і підрозділів у мирний і воєнний час користуються правами та обов’язками, визначеними статутами Збройних Сил України.

2. Посадові обов’язки військовослужбовців з питань організації та виконання завдань з охорони дипломатичних представництв (установ), визначаються наказами командира військової частини.

3. У своїй діяльності військові посадові особи під час виконання службових завдань з охорони дипломатичних представництв (установ) керуються Законом України "Про Національну гвардію України", Положенням про військові частини і підрозділи з охорони дипломатичних представництв, консульських установ іноземних держав, представництв міжнародних організацій в Україні Національної гвардії України , затвердженим наказом Міністерства внутрішніх справ України від 22 липня 2014 року № 713, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 06 серпня 2014 року за № 934/25711, та цим Положенням.

1. Управління силами та засобами, що беруть участь у виконанні завдань з охорони дипломатичних представництв (установ), повинно здійснюватися таким чином, щоб забезпечувалася висока ефективність їх дій на основі раціональної розстановки, своєчасного маневрування, підтримувалася постійна готовність до виконання завдань, які виникають при раптових ускладненнях оперативної обстановки.

2. Управління військовими частинами і підрозділами включає:

організацію та здійснення заходів щодо підвищення (підтримання) бойової готовності військових частин і підрозділів під час виконання завдань з охорони дипломатичних представництв (установ);

безперервний збір, вивчення та узагальнення відомостей про обстановку в районі розміщення об’єктів, що охороняються;

прийняття рішення;

постановку завдань підлеглим, планування виконання завдань;

підготовку військових нарядів до виконання завдань з охорони дипломатичних представництв (установ) та їх усебічне забезпечення;

організацію та підтримання взаємодії з ТОП та іншими взаємодіючими органами;

постійний контроль за виконанням поставлених завдань підпорядкованими підрозділами та надання їм допомоги;

швидке реагування на всі зміни оперативної обстановки;

підбиття підсумків несення служби.

Основою управління військовими частинами і підрозділами є рішення командира військової частини. Командир є відповідальним за керівництво підпорядкованою йому військовою частиною (підрозділом) та успішне виконання службових завдань.

3. На основі отриманого завдання, інформації старшого начальника, підготовлених штабом пропозицій та розрахунків командири приймають рішення щодо виконання службових завдань:

командир військової частини - на півріччя;

командир батальйону - на квартал, на місяць та на добу;

командир роти (окремого підрозділу) - на місяць та на добу;

командир взводу - на виконання службового завдання.

У разі різкої зміни обстановки або надходження нових (додаткових) завдань командир військової частини (підрозділу) зобов’язаний своєчасно прийняти нове рішення або уточнити раніше прийняте.

Про зміни обстановки та прийняте рішення командир військової частини (підрозділу) повинен доповісти безпосередньому начальникові, довести до підлеглих, поінформувати взаємодіючі органи.

4. Командир здійснює управління військовою частиною (підрозділами) особисто, через заступників та штаб військової частини.

5. Штаб військової частини свою роботу організовує на підставі рішень, директив, наказів, розпоряджень та доручень командувача Національної гвардії України (начальника, командира), а також розпоряджень і доручень вищого штабу.

Головним у діяльності штабу є постійне знання обстановки в районі розміщення об’єктів, що охороняються, підтримання бойової готовності військової частини і підрозділів, організація виконання службових завдань з охорони дипломатичних представництв (установ) та забезпечення управління за будь-яких умов обстановки.

6. До службової діяльності військових частин і підрозділів з охорони дипломатичних представництв (установ) належать організація виконання визначених завдань, безпосереднє їх виконання, дії в разі ускладнення оперативної обстановки при правовому режимі надзвичайного або воєнного стану та надзвичайних ситуацій, усебічне забезпечення підрозділів.

1. Робота командира військової частини та штабу щодо організації службової діяльності включає:

прийняття рішення та його оформлення;

планування виконання завдань;

визначення (доведення) завдань підлеглим;

організацію підготовки сил і засобів до виконання завдань з охорони дипломатичних представництв (установ);

організацію взаємодії, усебічного забезпечення, управління військовою частиною (підрозділом);

контроль та надання допомоги підрозділам.

Зміст, послідовність, методи роботи командира військової частини і штабу під час підготовки та в ході виконання службових завдань залежать від обстановки, характеру поставлених службових завдань і встановленого часу готовності підрозділів до їх виконання.

У всіх випадках організація та методи роботи командира військової частини (підрозділу) і штабу повинні забезпечити впевнене і безперервне управління військовою частиною (підрозділом), повне та якісне здійснення заходів щодо планування та організації виконання службових завдань з охорони дипломатичних представництв (установ), погоджену діяльність органів управління в усіх ланках, оперативне реагування на зміни обстановки та найбільш ефективне використання сил і засобів у ході виконання службових завдань.

2. Рішення командира військової частини щодо виконання завдання включає:

замисел службової діяльності військової частини (напрямки зосередження основних зусиль, обсяги службових завдань, порядок застосування сил i засобів, заходи щодо підвищення бойової готовності пiдроздiлiв, надійності охорони об’єктів);

завдання підрозділам щодо обсягів завдань, термінів та необхідних результатів їх виконання, обсягів службових завдань, напрямків зосередження основних зусиль, підвищення бойової готовності, підготовки до дій під час здійснення заходів правового режиму надзвичайного або воєнного стану та надзвичайних ситуацій, підготовки сил і засобів;

основні питання взаємодії (завдання, під час виконання яких підрозділи повинні взаємодіяти між собою, з ТОП та іншими взаємодіючими органами, з ким, з яких питань і протягом якого терміну організувати взаємодію, порядок обміну інформацією про обстановку, розподіл сил і засобів для спільних дій та надання взаємодопомоги);

організацію управління (уточнення порядку організації зв’язку, контролю за виконанням службових завдань та надання допомоги підрозділам);

організацію навчального процесу, виховної роботи, підтримання військової дисципліни та статутного порядку, матеріально-технічного забезпечення.

3. Командир військової частини оголошує рішення заступникам і начальникам відділень (груп) та служб, а за необхідності й іншим офіцерам, після чого визначає порядок і термін оформлення рішення, планування, доведення завдань до виконавців, організацію управління, взаємодії, контролю та надання допомоги підрозділам.

Рішення командира військової частини на півріччя оформлюються наказом "Про підсумки службової діяльності військової частини за півріччя та завдання на наступне півріччя" (далі - наказ). Рішення щодо виконання нових (додаткових) завдань або в разі змін обстановки оформлюється наказами, розпорядженнями, до планувальних документів уносяться необхідні корективи.

4. У наказі командира військової частини на півріччя відображаються:

у констатуючій частині:

основні висновки аналізу службової діяльності, підготовки сил та засобів, навчання, військової дисципліни, усебічного забезпечення за минуле півріччя;

підрозділи, які досягли найкращих результатів, а також ті, що мають низькі показники, основні причини недоліків;

основні службові завдання, що поставлені старшим начальником;

в резолютивній частині:

завдання щодо подальшого підвищення бойової готовності підрозділів;

загальні для всіх підрозділів завдання із службової діяльності з охорони дипломатичних представництв (установ);

окремими підпунктами - завдання кожному підрозділу;

завдання щодо застосування сил та засобів;

завдання з бойової та спеціальної підготовки, навчання з дотримання заходів безпеки, удосконалення навчальної та матеріально-технічної бази;

завдання з бойового забезпечення;

завдання щодо роботи з офіцерськими кадрами, військовослужбовцями, які проходять військову службу за контрактом;

завдання щодо роботи з особовим складом (з виховної роботи);

завдання з подальшого зміцнення військової дисципліни і підтримання статутного порядку, організації служби військ;

завдання з тилового та технічного забезпечення;

завдання з удосконалення роботи органів управління, системи зв’язку, контролю за виконанням службових завдань, стилю роботи командирів і начальників.

У наказі при визначенні завдань зазначається таке: яких показників треба досягти до кінця півріччя; які сили та засоби використовуються для виконання завдань; на що необхідно звернути особливу увагу; напрямки зосередження основних зусиль (об’єкти, підрозділи).

До наказу додаються розрахунки обсягу службових завдань та застосування сил і засобів.

5. Наказ повинен бути стислим, чітким і виключати можливість його різного тлумачення.

6. На підставі рішення командира військової частини штабом військової частини здійснюється планування службової діяльності, при цьому розробляються:

план бойової та спеціальної підготовки - на рік;

план основних заходів - на півріччя;

план роботи штабу, відділень (груп) та служб - на квартал;

календарний план - на місяць;

графік участі у виконанні службових завдань з охорони дипломатичних представництв (установ) та здійснення контролю за ними - на місяць.

7. Рішення командира військової частини на півріччя доводиться до виконавців не пізніш як за 7 діб до початку наступного періоду.

1. Робота командира батальйону, роти з організації службової діяльності включає:

прийняття рішення про організацію і виконання визначених завдань з охорони дипломатичних представництв (установ), його оформлення i доведення завдань до виконавців;

підготовку сил та засобів до виконання службових завдань;

організацію взаємодії, зв’язку, усебічного забезпечення;

практичне виконання службових завдань особовим складом підрозділів;

контроль за виконанням службових завдань;

підбиття підсумків виконання службових завдань.

2. Командир батальйону, роти оголошує рішення заступникам, а за потреби й іншим військовослужбовцям, після чого визначає порядок і термін оформлення рішення, планування, доведення завдань до виконавців, організації управління, взаємодії, контролю та надання допомоги підрозділам.

3. Рішення щодо виконання службових завдань з охорони дипломатичних представництв (установ):

на квартал (додаток 1) - оформлюється текстуально;

на місяць - відображається в календарному плані, плані бойової і спеціальної підготовки, розкладі занять, плані щодо роботи з особовим складом та в графіку участі у виконанні службових завдань;

на добу (додаток 2) - оформлюється текстуально в розділі І книги служби батальйону (роти);

на виконання службового завдання (додаток 3) оформлюється текстуально у відомості добору та розподілу особового складу взводу.

4. Розділ І книги служби батальйону (роти) ведеться щомісяця окремо від розділу ІІ книги служби батальйону (роти) (додаток 4). Після закінчення кожного місяця рішення командирів щодо організації та виконання завдань служби з охорони дипломатичних представництв (установ) на кожну добу зшиваються та зберігаються в підрозділі протягом року. Розділ ІІ книги служби батальйону (роти) ведеться за рік.

5. У разі раптового ускладнення оперативної обстановки командир батальйону, роти зобов’язаний прийняти нове рішення. Про зміни в оперативній обстановці та прийняте рішення командир батальйону, роти доповідає старшому начальникові.

1. Військові частини і підрозділи у процесі своєї діяльності взаємодіють з органами правопорядку та іншими органами державної влади, а також органами місцевого самоврядування відповідно до закону та інших нормативно-правових актів.

2. Основні питання взаємодії командир військової частини визначає у своєму рішенні, яке відображається в плані основних заходів, а також у планах роботи штабу, відділень і служб та інших планувальних документах.

3. Під час організації взаємодії командир військової частини погоджує:

з підпорядкованими підрозділами та сусідніми військовими частинами: спільні дії і порядок надання допомоги (призначення сил і засобів) при виконанні повсякденних завдань, під час здійснення заходів правового режиму надзвичайного або воєнного стану, ліквідації наслідків надзвичайних або кризових ситуацій; перевірки військових нарядів, надання їм допомоги при виконанні службових завдань у районах дислокації взаємодіючих військових частин;

з територіальними органами поліції: порядок спільних дій при виконанні повсякденних завдань, у разі ускладнення оперативної обстановки, під час здійснення заходів правового режиму надзвичайного або воєнного стану, ліквідації наслідків надзвичайних або кризових ситуацій; при проведенні спільних навчань і тренувань;

з територіальними органами СБУ: порядок спільних дій у разі ускладнення оперативної обстановки, під час здійснення заходів правового режиму надзвичайного або воєнного стану, ліквідації наслідків надзвичайних або кризових ситуацій; заходи щодо дотримання режиму секретності, заходи щодо дотримання режимних вимог на території військової частини; порядок зв’язку та надання інформації про обстановку;

зі структурними підрозділами МЗС України: заходи щодо своєчасного інформування про розміщення дипломатичних представництв (установ), проведення протокольних заходів, акцій протесту, мітингів та пікетувань; участі в роботі МВК при прийнятті об’єктів під охорону;

з персоналом об’єктів, що охороняються: спільні заходи щодо забезпечення надійності охорони об’єктів, здійснення пропускного режиму; порядок і обсяг забезпечення військових нарядів обладнаними місцями виконання службових завдань; посилення охорони об’єктів у разі ускладнення оперативної обстановки, під час здійснення заходів правового режиму надзвичайного або воєнного стану, ліквідації наслідків надзвичайних або кризових ситуацій; забезпечення належних соціально-побутових умов для виконання службових завдань.

Командир військової часини повинен у разі необхідності своєчасно організувати взаємодію з іншими органами та установами під час виконання спільних з ними завдань.

4. Основні питання взаємодії командир батальйону, роти визначає у своєму рішенні. Безпосередню роботу з організації взаємодії між підпорядкованими підрозділами він проводить під час та після визначення завдань.

1. Підготовка сил і засобів до виконання службових завдань уключає:

навчання військовослужбовців, підготовку штабів та підрозділів;

організацію та проведення спільних тренувань (навчань) із взаємодіючими органами в разі ускладнення оперативної обстановки на об’єктах, що охороняються, під час здійснення заходів правового режиму надзвичайного або воєнного стану, участі у ліквідації надзвичайних ситуацій;

добір та підготовку військовослужбовців для виконання службових завдань;

підготовку підрозділів, військових нарядів до виконання службових завдань;

підготовку озброєння, бойової техніки, засобів зв’язку, ІТЗО, транспортних засобів та іншого майна;

проведення заходів щодо організації виконання службових завдань у зимових та літніх умовах.

2. Підготовка органів управління підрозділів здійснюється в процесі бойової та спеціальної підготовки, що являє собою комплекс заходів, спрямованих на досягнення злагодженості в роботі штабів, їх підготовку до службового застосування та засвоєння офіцерським складом теоретичних знань в галузі тактики та оперативного застосування підрозділів НГУ, удосконалення ними практичних навичок щодо виконання посадових обов’язків.

3. Підготовка військовослужбовців як посадових осіб для виконання службових завдань військових нарядів проводиться на навчально-методичних зборах у військовій частині.

Підготовлені військовослужбовці призначаються до виконання службових завдань з охорони дипломатичних представництв (установ) наказом командира військової частини.

4. Командир військової частини зобов’язаний організувати постійний контроль за справністю, використанням за призначенням, своєчасним технічним обслуговуванням, ремонтом і правильною експлуатацією озброєння, бойової техніки (спеціальної техніки, спеціальних засобів), засобів зв’язку, ІТЗО, транспортних засобів. Заступники командира, начальники служб і командири підрозділів повинні забезпечити підготовку цих засобів до виконання визначених завдань і несуть повну відповідальність за їх справність і правильне використання.

5. Добір начальників військових нарядів проводиться зі складу військовослужбовців військової служби за контрактом, які пройшли спеціальний курс навчання в навчальних підрозділах військової частини або навчальних центрах НГУ, прослужили у військовій частині не менше трьох мiсяцiв, досконало знають службу з охорони дипломатичних представництв (установ), дисципліновані. Добір проводиться у першу чергу з вiдмiнникiв служби, бойової та гуманітарної підготовки.

6. Навчання начальників військових нарядів здійснюється:

на спеціальних заняттях (зборах) за навчальною програмою, яка розроблена штабом військової частини, як правило, у підготовчий (перехідний) період один раз на півріччя;

під час проведення з ними iнструктажiв перед заступанням на службу з охорони дипломатичних представництв (установ);

під час проведення спільних тренувань;

під час підбиття пiдсумкiв виконання службових завдань.

7. Підготовка військових нарядів до виконання службових завдань проводиться перед кожним заступанням на службу у визначений командиром військової частини час. Для якісної та повної підготовки особового складу розробляється план підготовки особового складу батальйону (роти) до виконання службових завдань.

8. Підготовка військових нарядів включає:

інструктаж особового складу військових нарядів;

інструктивні заняття з особовим складом військових нарядів (за рішенням командира військової частини);

матеріально-технічне, медичне та психологічне забезпечення особового складу військових нарядів.

Під час проведення інструктажу:

оголошується склад військових нарядів;

визначаються завдання, порядок їх виконання, використання засобів зв’язку і транспортних засобів;

здійснюється оперативне інформування особового складу;

визначається порядок взаємодії i зв’язку із сусідніми військовими нарядами та нарядами ТОП;

нагадуються вимоги щодо дотримання законності, військової дисципліни, порядку поводження з табельною вогнепальною зброєю, спеціальними засобами та щодо заходів безпеки під час виконання службових завдань;

перевіряється зовнiшнiй вигляд особового складу військових нарядів, знання особовим складом своїх обов’язків, уміння діяти в разі ускладнення оперативної обстановки.

Інструктивні заняття з особовим складом військових нарядів проводяться за рішенням командира військової частини відповідно до плану підготовки особового складу батальйону (роти) до виконання службових завдань на навчальних містечках, у класах, приміщеннях, на транспортних засобах з урахуванням особливостей завдання, яке виконуватиметься, з використанням службових документів, а також схем, макетів та навчальних посібників.

Під час інструктивних занять відпрацьовуються:

практичні дії військовослужбовців під час виконання службових завдань у разі ускладнення оперативної обстановки та під час надзвичайних ситуацій (подій);

нормативи з тактичної підготовки;

прийоми рукопашного бою і самозахисту.

Матеріально-технічне, медичне та психологічне забезпечення особового складу військових нарядів включає:

отримання табельної вогнепальної зброї, спеціальних засобів (за рішенням командира військової частини), службової документації (патрульно-постова відомість сектору охорони (додаток 5), патрульно-постова відомість патруля (додаток 6), патрульно-постова відомість поста охорони порядку (додаток 7));

проходження медичного огляду та перевірки психологічної готовності до виконання службових завдань, про що робиться запис у патрульно-постовій відомості військового наряду. Особи, які визнаються медичним працівником чи психологом непридатними до виконання службових завдань, замінюються.

9. Особовий склад військових нарядів, який залучається до виконання службових завдань, зобов’язаний бути у форменому одязі, мати охайний зовнішній вигляд і службове посвідчення встановленого зразка.

10. Для виконання службових завдань особовий склад військових нарядів екіпірується:

табельною вогнепальною зброєю та боєприпасами (за рішенням командира військової частини);

спорядженням та спеціальними засобами;

засобами радіозв’язку;

засобами індивідуального медичного захисту;

кишеньковим електричним ліхтариком;

сумкою для службової документації патруля (начальника патруля).

11. Під час посилення охорони дипломатичних представництв (установ) за рішенням командира військової частини військовослужбовці військових нарядів можуть озброюватися пістолетами або автоматами, засобами індивідуального бронезахисту та активної оборони.

12. Особовий склад мобільної групи швидкого реагування озброюється зброєю за штатом та екіпірується спеціальними засобами, засобами індивідуального бронезахисту та активної оборони з урахуванням визначеного завдання.

1. Контроль за виконанням рішення командира військової частини в пiдроздiлах здійснюють: командир, його заступники, офіцери штабу, відділень (груп) та служб.

Контроль повинен поєднуватися з наданням практичної допомоги підлеглим i супроводжуватися усуненням на мiсцi виявлених недолiкiв.

2. Контроль за виконанням рішення командира військової частини повинен здійснюватися в кожному підпорядкованому підрозділі не менше одного разу на півроку. Для роботи в пiдроздiлi призначається група офiцерiв управління військової частини на чолі з командиром або його заступником з терміном роботи до 5 діб.

3. При органiзацiї контролю визначаються:

пiдроздiли, які перевіряються, i хто перевіряє;

час, місце i мета перевірки;

методи роботи при здійсненні перевірки;

час i порядок підготовки офiцерiв для роботи в пiдроздiлах;

порядок оформлення пiдсумкiв роботи в пiдроздiлах.

Основна увага приділяється наданню практичної допомоги командирам пiдроздiлiв, які мають випадки порушення дисципліни у своїх підрозділах та низькі показники службової діяльності.

4. При здiйсненнi контролю перевіряються:

бойова готовність пiдроздiлiв;

вiдповiднiсть рішень, що прийнятi командирами пiдроздiлiв, одержаному завданню та умовам оперативної обстановки; своєчасність доведення цих рішень до виконавців; ступінь пiдготовленостi особового складу до виконання службових завдань;

виконання визначених завдань (ефективність використання сил i засобів, виконання вимог нормативних документів, якість виконання службових завдань);

стан навчання, виховання, військової дисципліни i внутрішнього порядку;

виконання встановленого порядку контролю за виконанням службових завдань військовими нарядами;

матеріально-технічне та медичне забезпечення;

надiйнiсть зв’язку;

ведення обліку та звiтностi, своєчасність донесень, їх об’єктивність i достовiрнiсть.

5. Пiсля завершення роботи в пiдроздiлi старший групи повинен:

записати пропозиції в книзі служби пiдроздiлу;

доповісти командирові військової частини доповідною запискою про виконання завдання та його результати;

поінформувати офiцерiв управління військової частини з питань, що їх стосуються;

установити контроль за виконанням розпоряджень, які були віддані пiдроздiлам.

За підсумками роботи офiцерiв управління військової частини в пiдроздiлах може видаватися наказ командира військової частини.

6. Здійснюючи контроль та надаючи практичну допомогу підлеглим, командир військової частини, офіцери штабу, відділень (груп) та служб вивчають та узагальнюють результати діяльності, уживають заходів щодо поширення позитивного досвіду роботи.

1. Контроль за організацією та виконанням службових завдань військовими нарядами з охорони дипломатичних представництв (установ) (далі - перевірка служби) є важливим засобом забезпечення належного рівня охорони дипломатичних представництв (установ). Контроль здійснюється шляхом систематичних перевірок військових нарядів.

2. Право перевірки служби мають:

посадові особи, яким військові наряди підпорядковані, прямі та старші начальники цих осіб;

посадові особи за дорученням командувача Національної гвардії України та його заступників;

посадові особи за дорученням Мiнiстра внутрiшнiх справ України або його заступників;

посадові особи, які прибули для проведення інспекторської перевірки.

Особи, які прибули для перевірки служби із штабів вищого рівня, зобов’язані показати старшому військового наряду посвідчення особи та засвідчений печаткою письмовий припис начальника, за дорученням якого їх призначено для здійснення перевірки.

3. Перевірка служби планується штабом військової частини на місяць i відображається в графіку участі у виконанні службових завдань з охорони дипломатичних представництв (установ) та здійснення контролю за ними управлінням військової частини. Перевірка повинна охоплювати різні етапи виконання військовими нарядами визначених завдань. Частіше (за необхідності - повторно) військові наряди повинні перевірятися вночі, у непогоду та в разі, якщо до їх складу входять військовослужбовці з невеликим досвідом практичного виконання службових завдань.