Про затвердження Положення щодо розробки планів локалізації та ліквідації аварійних ситуацій і аварій на обєктах зберігання й перероблення зерна та зернопродуктів

6.14. В оперативній частині ПЛАС необхідно провести розробку ситуаційних планів. Розробка виконується у випадку, передбаченому розділом 5 Положення щодо розробки планів локалізації та ліквідації.

При розробленні ситуаційного плану використовуються креслення планів з проектної документації для будівництва, в тому числі з містобудівної документації, або друковані топографічні мапи, плани.

На ситуаційному плані повинні бути нанесені:

межі об'єкта (підприємства);

зони ймовірного ураження;

об'єкти, розташовані у зоні ймовірного ураження (житлові райони, населені пункти, підприємства, установи та організації, водойми, сільськогосподарські, лісові, заповідні території тощо);

орієнтовна кількість людей у цих зонах і розрахункові терміни потрапляння їх під небезпечні чинники;

можливі шляхи евакуації;

місця розташування колективних та індивідуальних засобів захисту;

джерела аварійного енерго- та водопостачання;

місця розташування найближчих АРС, пожежних частин тощо (якщо дозволяє масштаб ситуаційного плану).

6.15. В оперативній частині ПЛАС повинні бути визначені повноваження та обов'язки відповідального керівника робіт, обов'язки власника (керівника) підприємства, впровадження ПЛАС відповідно до вимог розділів 8-10 Положення щодо розробки планів локалізації та ліквідації.

7.1. ПЛАС має бути пронумерований, зброшурований, затверджений і узгоджений відповідними організаціями, а також скріплений печатками підприємств, установ і організацій, які узгодили його.

ПЛАС у повному обсязі повинен знаходитись у керівника й диспетчера підприємства (об'єкта), в територіальних органах МНС та Держгірпромнагляду.

Витяги з ПЛАС в обсязі, який є достатнім для якісного виконання відповідних дій, мають знаходитись на робочих місцях у керівників (начальників) виробництв (цехів, відділень, виробничих дільниць), на пункті зв'язку районної (об'єктової) пожежної частини, начальника (інструктора) воєнізованої газорятувальної служби.

7.2. На видних місцях у цехах (дільницях) повинні бути вивішені правила дій працівників цехів (дільниць) і плани їх евакуації при аваріях згідно з ПЛАС. Шляхи евакуації та евакуаційні виходи повинні бути позначені відповідними знаками безпеки.

7.3. Список осіб і установ, які повідомляються і викликаються у разі виникнення аварії, повинен міститися у чергового по підприємству (диспетчера, на телефонній станції).

7.4. Вивчення ПЛАС інженерно-технічними працівниками підприємства, всіма працюючими на підприємстві і складання заліків працівниками, які згідно з ПЛАС задіяні в локалізації та ліквідації аварійних ситуацій та аварій, проводяться після затвердження ПЛАС під керівництвом головного інженера (технічного керівника).

7.5. Після вивчення ПЛАС у двотижневий термін проводяться навчання з працівниками, що задіяні в локалізації та ліквідації аварійних ситуацій та аварій, з введення ПЛАС у дію за участю аварійно-рятувального підрозділу.

7.6. Кожне підприємство відповідно до графіка проводить тактичні навчання щодо ліквідації умовної аварійної ситуації (аварії) із залученням аварійно-рятувального підрозділу та працівників підприємства.

7.7. Начальник дільниці відповідає і організовує ознайомлення робітників з евакуаційними виходами у разі виникнення аварій. Ознайомлення проводиться при влаштуванні робітника на підприємство, надалі - один раз на рік та при коригуванні ПЛАС стосовно даного підприємства (цеху, дільниці). Факт ознайомлення фіксується в спеціальному журналі за підписом працівника та посадової особи, яка ознайомлювала з ПЛАС. Забороняється допускати до роботи людей, які не ознайомились з ПЛАС або які не знають його в частині, що їх стосується.

7.8. Особовий склад підрозділу МНС, що обслуговує підприємство, обов'язково вивчає його ПЛАС.

Рішення про проведення певного виду вивантаження (вивантаження, вивантаження з флегматизацією, вивантаження з флегматизацією і ліквідацією тління сировини, варіанти перелічених видів вивантаження з охолодженням конструкції бункера) приймається на підставі газової та температурної розвідок і повинно забезпечувати найбільшу безпеку ліквідування аварійної ситуації.

Якщо процес термічної активності перебуває в початковій стадії, про що свідчить наявність у пробі газоповітряної суміші тільки діоксиду вуглецю, то для його припинення достатньо вивантажити РС зі сховища і вивезти його до місця наступного опрацювання (критий тік, майданчик тощо).

Аналогічним чином можна поводитись з РС, якщо у пробі газоповітряної суміші міститься оксид вуглецю в концентрації, яка не перевищує половини НКМП (12,5%). Слід зазначити, що в цьому випадку, з одного боку, потрібен контроль температури конструкцій, що підлягають захисту, тому що навіть за незначної концентрації діоксиду вуглецю температура в осередку самозаймання може перевищувати 200 град.C, а з іншого боку, необхідно спрогнозувати ситуацію з точки зору вибухонебезпеки на період вивантаження.

У всіх інших випадках проводити вивантаження без флегматизації газового середовища у вільних порожнинах сховища категорично забороняється.

За наявності в сховищі двох або більше вибухонебезпечних газів у процесі вивантаження необхідно (крім флегматизації вільних порожнин сховища) передбачити гасіння вивантаженої РС, що тліє.

Якщо ззовні металевого корпусу сховища значення температури досягає критичного значення (100 град.C), потрібно ззовні охолоджувати нагріту ділянку водою.

Перелічені критерії ліквідації процесу самозагоряння РС шляхом безпечного вивантаження зведені в таблиці 1.

Прийняті позначення: Т - температура осередку самонагрівання РС;

Критерієм для прийняття рішення про проведення певного варіанта вивантаження є допустима величина концентрації вибухонебезпечних газів, яка не повинна перевищувати величину НКМП. Допустима величина концентрації для оксиду вуглецю до 0,5 НКМП (до 6,3%). Наявність метану і водню в об'ємі надсилосного простору вимагає обов'язкової флегматизації при проведенні робіт по ліквідації аварійної ситуації незалежно від їх температури та концентрації.

Охолодження стінок сховища водою слід проводити за допомогою стволів А або лафетних стволів з насадками діаметром 25 мм протягом не менше однієї години за інтенсивності подачі води 0,5 л/(м·с), якщо максимальна температура зони нагрівання стінки сховища перевищує 100 град.С, і 0,2 л/(м·с) - якщо ні.

Рисунок 1. Схема визначення геометричних параметрів охолодження сховища: R - радіус сховища, м; L - довжина зони нагрівання стінки, м; (альфа) - центральний кут зони нагрівання, рад..

Фактична кількість стволів (за умови рівномірного і неперервного охолодження стінки сховища) дорівнює розрахунковій, але повинна бути не менше двох при температурі стінки не вище 100 град.С і не менше трьох при температурі стінки вище 100 град.С.

На рис. 2 наведено графічні залежності для визначення необхідної кількості стволів А, при цьому мінімальні витрати на кожний ствол визначаються відповідно до рис. 3.

Рисунок 2. Залежність необхідної кількості стволів від довжини зони нагрівання.

Рисунок 3. Мінімальна продуктивність ствола А..

Рисунок 4. Необхідна кількість води для охолодження корпусу сховища протягом 1 години залежно від довжини зони нагрівання..

Важливим фактором успішної ліквідації аварійної ситуації є попереднє навчання працівників підприємства, а також створення необхідного запасу технічних засобів, пристосувань і зберігання їх в справному стані (прилади газового контролю, пробовідбірники, засоби індивідуального захисту, ломи, багри, крюки, пробійники тощо). На підприємстві повинно бути забезпечено запас продуктів у кількості, що є достатньою для повноцінного харчування людей, на випадки, коли час ліквідації аварійної ситуації перевищує три години.

Враховуючи, що деякі види РС у разі зволоження починають генерувати водень, створюючи реальну загрозу вибуху, і в результаті набрякання РС всередині сховища створюється надлишковий тиск, що призводить до ускладнення процесу вивантаження, а у деяких випадках і до зруйнування сховища - метод заливання води всередину РС для гасіння використовувати забороняється.

У разі підвищення температури зерна в сховищі, що свідчить про можливість розвитку самонагрівання, вживаються заходи щодо його негайного охолодження або сушіння з використанням для цілей усієї техніки по очищенню, сушінню та активному вентилюванню, а також низької нічної температури повітря. Охолодження зерна, що гріється, проводять до досягнення ним температури, близької до температури зовнішнього повітря.

У разі виявлення самонагрівання, переміщення маси зерна, що гріється, виконують з таким розрахунком, щоб у здоровій партії його не залишилося. Переміщення РС у той самий силос забороняється.

При температурі осередку самонагрівання РС понад 100 град.C ситуація вважається аварійною.

Осередок самозагоряння в силосах (бункерах) визначається:

на основі вимірювання температури в масі продукту;

на основі проведення газового аналізу повітряного середовища у сховищі та біля нього (люк для завантаження);

візуальним спостереженням (вихід диму та пари через нещільності в конструкції зерносховища, зміни кольору огороджувальних конструкцій, поява в них тріщин, обгорання фарби);

за їдким, різким і неприємним запахом продуктів, притаманним запаху продуктів сухої перегонки РС.

У разі надходження зазначеної інформації про аварійну ситуацію необхідно відключити в аварійній зоні електросилові установки. Рішення про можливість їх подальшого використання приймається після отримання результатів аналізу газів з аварійного сховища і приміщення підсилосного поверху. Припиняються також усі роботи, не пов'язані з підготовкою і проведенням робіт по ліквідації аварійної обстановки.

Ліквідація аварійної ситуації у разі виникнення осередків самозаймання в силосах та бункерах виконується комбінованим способом і включає в себе виконання трьох основних операцій, спрямованих на попередження вибуху і гасіння пожежі при вивантаженні РС:

герметизація зерносховища з осередком самозаймання;

флегматизація горючої пилоповітряної (газоповітряної, гібридної) суміші у вільних об'ємах аварійного і суміжних з ним силосів, з'єднаних між собою перепускними вікнами;

вивантаження продукту, що горить, із силоса в підсилосний поверх з подальшим його гасінням у підсилосному поверсі і евакуація в безпечну зону.

Флегматизація горючої газоповітряної суміші у вільних об'ємах сховища здійснюється шляхом його заповнення інертними газами і зниження вмісту кисню до оптимального значення, що дорівнює 8% об'єму і менше, а також повітряно-механічною піною, що подається в силос зверху через люк для завантаження.

Подача повітряно-механічної піни є досить ефективним заходом щодо зменшення об'єму надсилосного простору. Однак за наявності генерації пожежовибухових складових цей спосіб втрачає свої переваги. У зв'язку з цим найдоцільнішим є заповнення повітряно-механічною піною вільних просторів силосів (бункерів), що пов'язані з аварійним.

Нижче наведений орієнтовний порядок проведення робіт по ліквідації аварії в зерносховищі:

з метою оцінки вибухонебезпечності газоповітряного середовища у вільній порожнині сховища та інтенсивності виділення пожежовибухонебезпечних газів проводиться газова розвідка;

з метою оцінки необхідності охолодження огороджувальних та несучих конструкцій (для суцільнометалевих бункерів) проводиться температурна розвідка;

за результатами вимірювань визначається вид вивантаження РС із сховища (таблиця 1) і виконується розрахунок потрібної кількості технічних засобів, що використовуються при ліквідації аварійних ситуацій (додаток 2), і сил для ліквідації аварійної ситуації;

вимірюються концентрації оксиду вуглецю в атмосфері повітря в місцевості сховища і позначаються зони, небезпечні для перебування людей без засобів захисту органів дихання;

при відсутності загрози вибуху проводяться роботи з вивантаження РС зі сховища;

перед початком вивантаження продукту із сховища весь вільний об'єм аварійного і суміжних з ним силосів заповнюється повітряно-механічною піною, що подається зверху через завантажувальні люки. У процесі вивантаження (в міру руйнування піни) здійснюється додаткова її подача із заповненням усього вільного об'єму;

у разі неможливості вивантаження без флегматизації і відсутності відкритого осередку до прибуття і розгортання основних сил необхідно забезпечити зниження концентрації вибухонебезпечних газів у сховищі до величини менше нижньої концентраційної межі поширення полум'я і підтримувати її на цьому рівні, відкачуючи димовсмоктувачем газоповітряну суміш із порожнини сховища;

у разі необхідності вивантаження РС з флегматизацією газоповітряного середовища у порожнинах сховища необхідно загерметизувати сховище, при цьому вентиляційні отвори сховища повинні бути закриті тільки перед початком здійснення флегматизації;

якщо сховище металеве і температура корпусу сховища наближається до критичної (100 град.C) хоча б в одній точці, необхідно проводити його охолодження шляхом зовнішнього зрошення водою;

після флегматизації необхідно безперервно проводити розвантаження РС із сховища. Забороняється переривати розвантаження і флегматизацію до повного вивільнення сховища;

у підсилосному поверсі гасіння РС здійснюється за допомогою пожежних стволів РСК-50 з насадкою НРТ-5 з розрахунку два стволи на один аварійний силос. При цьому здійснюється періодичне зволоження продукту і місць на технологічному обладнанні і будівельних конструкціях, де може скупчуватися пил. Це попереджує можливе утворення пилової хмари при виході продукту із силоса;

після гасіння РС вона видаляється з підсилосного поверху за допомогою техніки;

при виникненні під час аварії пожежі керівником гасіння пожежі є старша посадова особа МНС. Ліквідацію пожежі проводить особовий склад підрозділів МНС;

після розвантаження сховища необхідно відкрити вивантажувальні люки і вентиляційні отвори;

у період проведення ліквідаційних робіт необхідно забезпечити періодичний контроль газоповітряного середовища у сховищі й навколо нього (не рідше 4 разів за добу), а також температурний контроль корпусу сховища (для суцільнометалевих бункерів).

Основні заходи безпеки під час ліквідації аварійної ситуації:

необхідно відключити електросилові установки, розташовані в аварійній зоні;

забороняється в аварійній зоні проведення будь-яких робіт, не пов'язаних із ліквідацією аварійної ситуації;

необхідно організувати роботу постів безпеки на шляхах до небезпечних зон для контролю за пропуском у цю зону тільки робітників, які беруть участь у ліквідації аварії та рятуванні людей;

до початку робіт із ліквідації аварійної ситуації працівники та особовий склад підрозділів МНС повинні пройти цільовий інструктаж з охорони праці;

проведення робіт із вивантаження РС із аварійного сховища дозволяється тільки після одержання результатів газової і температурної розвідок;

особи, які беруть участь у проведенні газової і температурної розвідок та у вимірі концентрації оксиду вуглецю в атмосфері навколо сховища, повинні перебувати в спеціальному одязі, касках і засобах захисту органів дихання;

під час ліквідації аварії необхідно додержуватися вимог Правил охорони праці під час виконання робіт на висоті, Правил будови і безпечної експлуатації посудин, що працюють під тиском, та інших нормативно-правових актів;

усі підрозділи МНС, що беруть участь у ліквідації аварії, повинні бути забезпечені засобами зв'язку та засобами захисту органів дихання, а на бойових ділянках повинен бути улаштований гучномовний зв'язок;

для проведення робіт залучається розрахункова кількість людей;

у процесі вивантаження РС з бункерів забороняється перебувати під вивантажувальними отворами і люками, оскільки можливе випадіння шматків спеченої сировини, що горить. Працівники, зайняті на операції випуску, повинні бути в спеціальному одязі, касках та засобах захисту органів дихання;

з метою уникнення опікових травм забороняється ходіння по завалах вивантаженої зі сховища сировини, що горить;

огляд в аварійній зоні місць з обмеженою видимістю дозволяється тільки з використанням електроліхтарів у вибухобезпечному виконанні. У вечірній і нічний час доби на бойових ділянках має бути організоване тимчасове освітлення;

поблизу сховища повинні бути позначені зони, небезпечні для перебування людини без засобів захисту органів дихання.

особовий склад МНС та працівники, які беруть участь у проведенні робіт з флегматизації та ліквідації аварійної ситуації та аварії, повинні перебувати в небезпечних зонах в засобах захисту органів дихання;

під час проведення аварійно-рятувальних робіт необхідно безперервно проводити контроль атмосфери на наявність вибухонебезпечної концентрації газів і на токсичність;

вентиляційні отвори сховища потрібно закрити (герметизувати) безпосередньо перед початком проведення флегматизації. До і після процедури розвантаження бункера вивантажувальні люки та вентиляційні отвори повинні бути відкриті;

вивантаження РС повинно здійснюватися у підсилосний поверх безперервно до повного звільнення силоса. При неможливості утилізації продукту, що вивантажується, за допомогою штатних механізмів можна використати спеціальну або пристосовану техніку: шнековий самоподавач ШСМ-1М, стрічковий пересувний транспортер ЛТ-6, ківшовий шнековий навантажувач КШП-5, снігоприбиральні механізми тощо;

якщо в процесі вивантаження в силосі утворилося "склепіння" і припинилося витікання продукту, то до моменту руйнування склепіння і відновлення нормального витікання необхідно флегматизувати підсклепінні порожнини, що утворилися. Руйнування "склепіння" здійснюється підручними засобами (багри, крюки, пробійники);

забороняється переривати розвантаження і флегматизацію вільних порожнин до повного вивільнення бункера;

під час вивантаження сховища через бічні аварійні отвори (для суцільнометалевих бункерів) слід враховувати перерозподіл тиску сировини на стінки в горизонтальній площині: у зоні випуску навантаження (напруга) на стінки зменшується, залишаючись практично постійною на діаметрально протилежній ділянці стінки.

У загальному випадку процес вивантаження РС включає проведення п'яти видів робіт: охолодження огороджувальних конструкцій (для суцільнометалевих сховищ), флегматизацію вільних порожнин сховища, вивантаження РС із сховища, гасіння і вивезення (утилізацію) сировини. Задіяні при ліквідації сили і засоби при проведенні усіх видів робіт повинні бути збалансовані, оскільки як їх нестача, так і надлишок призводять до зниження ефективності процесу ліквідації.

Процедура оцінки необхідної кількості засобів для ліквідації аварійної ситуації в сховищах силосного типу і в суцільнометалевих бункерах наведена відповідно на рис. 1 і 2. Вона дозволяє визначити необхідну кількість флегматизатора, транспортних засобів його доставки, необхідну кількість транспорту для утилізації РС виходячи з найхарактерніших показників. За критерій обрано темп вивантаження (захід N 1 або захід N 2).

Захід N 1 (вивантаження без флегматизації) - можливі два варіанти утилізації РС:

якщо є можливість використовувати штатні засоби, то розрахунок необхідної кількості транспортних засобів для утилізації варто проводити виходячи з максимального темпу вивантаження, який може забезпечити штатне устаткування. У тому випадку, коли транспортних засобів утилізації РС недостатньо для забезпечення максимального темпу вивантаження, необхідно його скоригувати (привести у відповідність), тобто темп вивантаження РС зі сховища повинен дорівнювати інтенсивності утилізації;

у разі неможливості використання штатних засобів навантаження розрахунок темпу вивантаження і необхідної кількості автотранспорту варто проводити з урахуванням інтенсивності навантажувальних робіт із залученням техніки, що пристосована для навантаження РС.

Захід N 2 - вивантаження з флегматизацією газоповітряного середовища в порожнині сховища.

Після вибору темпу вивантаження щодо критичної гілки проводиться коригування (приведення у відповідність з обраним темпом) сил і засобів щодо інших гілок.

Для вивантаження РС, яка "злежалася" у процесі зберігання, здебільшого застосовують підручний шанцевий інструмент: списи, ломи, штанги, крюки.

Рисунок 1. Процедура оцінки потрібної кількості засобів (для сховищ силосного типу)..

Рисунок 2. Процедура оцінки потрібної кількості засобів (для металевих бункерів)..

У таблиці 1 наведені результати випробувань СПБ, які свідчать про те, що за допомогою ствола пожежного бурового можна подавати газоподібні сполуки на флегматизацію до силосів і бункерів з РС, а також використовувати його для проходження шару продукту, що "злежався", та для створення каналу для вивантаження сировини.

Дані про подачу діоксиду вуглецю по буровому стану на флегматизацію наведені в таблиці 1.

Як флегматизуючі сполуки застосовують здебільшого діоксид вуглецю або азот. Можливе застосування інших - інертних газів, наприклад гелію, аргону; димових, основним компонентом яких є азот. При виборі флегматизатора слід виходити з його наявності для забезпечення потрібного темпу вивантаження, можливості своєчасної доставки, ефективності, вартості тощо. Найбільше цим вимогам відповідають діоксид вуглецю і азот.

Для проведення робіт по флегматизації вільних порожнин сховищ необхідні технічні засоби для зберігання і доставки флегматизуючих сполук до аварійного сховища і засоби для подачі газу у вільні об'єми.

Технічні засоби для зберігання і доставки флегматизатора можуть бути стаціонарними і пересувними. Перевага надається пересувним засобам, тому що у більшості випадків постійно зберігати на підприємстві запас інертного газу недоцільно.

Для зберігання і доставки азоту і аргону можуть бути використані стаціонарні холодильні кріогенні газифікатори ГХК, стаціонарні газифікаційні установки типу Г, пересувні газифікаційні установки, транспортні кріогенні цистерни ЦТК і транспортні газифікаційні установки типу ПГ-3,2-0,63120.

Характеристики технічних засобів для зберігання і доставки азоту, аргону і діоксиду вуглецю:

Газифікаційна установка ПГХКА-1,0-0,9/1,6 призначена для зберігання, транспортування і холодної газифікації рідкого азоту при профілактиці, локалізації і гасінні пожеж.

Транспортні кріогенні цистерни типу ЦТК призначені для зберігання і транспортування рідких азоту і аргону. Розроблені і серійно виробляються різні модифікації ЦТК: 0,5/0,5, 1/0,25, 1,6/0,25, 2,5/0,25 (ТРЖК-8), 3,2/0,2-5, 3,2/0,2-5-1, 5/0,25, 5/0,25-1, 6,3/0,25, 6,3/0,25-1, 8/0,25 (перше число найменування - номінальний об'єм, друге - величина робочого тиску). Узагальнена технічна характеристика модифікацій ЦТК наведена в таблиці 2.

Транспортні газифікаційні установки АГУ-2М-1, АГУ-8К-1 призначені для транспортування і зберігання рідкого азоту, кисню і аргону, газифікації на місці споживання в балони та інші ємності до тиску 19,6 МПа (таблиця 3).

У таблиці 4 наведені характеристики мобільних технічних засобів для зберігання і доставки зрідженого діоксиду вуглецю.

Транспортні ізотермічні цистерни обладнані трубопроводами, арматурою, КВП і запобіжними приладами в арматурній шафі (тамбурі), розміщеній у задній частині цистерни.

Транспортна установка аерозольного вуглекислотного пожежогасіння ТРЖУ-4 призначена для гасіння пожеж у закритих об'ємах промислових споруд - у музеях, бібліотеках, архівах; в електроустановках, на об'єктах спиртової, лікеро-горілчаної, парфумерної промисловості при горінні полярних рідин.

Діоксид вуглецю подається у стані стійкого аерозолю:

Заправник пересувний вуглекислотний ЗПУ-4 (4,5) призначений для транспортування рідкого діоксиду вуглецю і перекачування його під високим тиском у балони за допомогою поршневого насоса і в ізотермічні резервуари типу ЦЖУ, НЖУ РДХ за допомогою відцентрового насоса. Агрегат забезпечує централізоване постачання підприємств рідким діоксидом вуглецю. Обладнання заправника змонтоване на напівпричепі ОДАЗ-885. Для транспортування рекомендується сідельний тягач ЗИЛ-130 В-80, забезпечений газифікатором.

Флегматизацію здійснюють або в підсилосний простір (флегматизація знизу), або в надсилосний (флегматизація зверху), або одночасно знизу і зверху. Флегматизацію знизу здійснюють при виникненні "склепіння" в нижній частині сховища. При можливості обвалу "склепіння" флегматизують як нижню, так і верхню частини сховища. Перед подачею інертних газів порожнини силосів і бункерів потрібно герметизувати.

Для зменшення об'єму надсилосного простору до нього може подаватися повітряно-механічна піна. Особливо ефективним цей захід є при заповненні вільного простору силосів, сполучених з аварійним.

Флегматизацію надсилосного простору проводять через завантажувальний люк, у кришці якого робиться спеціальний отвір. До початку процесу флегматизації герметизувати вільні порожнини сховища не слід, оскільки це сприяє швидкому накопиченню вибухонебезпечних газів. Навпаки, бажано забезпечити максимальне провітрювання приміщення надсилосного поверху.

Значну трудність при проведенні робіт з флегматизації надсилосного простору становить прокладання магістралі від засобу його доставки до завантажувального люка сховища, який здебільшого розташований на висоті 40 м і більше.

Прокладання рукавної лінії навіть у нормальних умовах або за відсутності освітлення, при задимленості, загазованості пов'язане з великим ризиком і енерговитратами.