Правила проведення судово-медичних експертиз (обстежень) з приводу статевих станів в бюро судово-медичної експертизи

1.1. Судово-медичні експертизи (обстеження) з приводу статевих станів (надалі - експертиза) у відділах судово-медичного обстеження потерпілих, обвинувачених та інших осіб, у відділах комісійних експертиз бюро судово-медичної експертизи управлінь охорони здоров'я обласних виконавчих комітетів та республіканського бюро (Автономної Республіки Крим), а також у судово-медичному відділі Головного бюро судово-медичної експертизи Міністерства охорони здоров'я України (надалі - відділ), а також на підприємницьких засадах проводяться згідно з Законом України "Про судову експертизу", процесуальним законодавством, іншими законодавчими актами, Інструкцією про проведення судово-медичної експертизи, цими Правилами та нормативними документами Міністерства охорони здоров'я України (надалі - МОЗ).

1.2. Залежно від характеру, експертизи у відділі проводяться згідно з постановою або письмовим відношенням особи, яка проводить дізнання, слідчого, прокурора, судді, а також за ухвалою суду.

У виняткових випадках для своєчасного вилучення зразків для лабораторного дослідження допускається проведення обстеження за заявою потерпілих, а також за заявою батьків або законних представників неповнолітніх. Про проведення такого обстеження судово-медичний експерт повинен негайно інформувати органи слідства (дізнання).

1.3. Експертиза у відділі проводиться з приводу:

- для осіб жіночої статі:

а) статевої зрілості;

б) порушення цілості дівочої пліви;

в) характеру та механізму виникнення ушкоджень при скоєнні насильницького статевого акту;

г) характеру, механізму виникнення ушкоджень та змін при скоєнні розбещених дій;

д) здатності до статевих зносин та запліднення;

є) вагітності та пологів, що були;

ж) зв'язку припинення вагітності з травмою;

з) штучного припинення вагітності;

и) статевої приналежності;

і) стану статевих органів у випадках встановлення ступеня стійкої втрати працездатності або здатності до фізичної праці;

- для осіб чоловічої статі:

ї) здатності до статевих зносин;

й) здатності до запліднення;

к) статевої зрілості;

л) венеричного захворювання;

м) ознак, які можуть свідчити про скоєння акту мужолозтва;

н) ознак, які можуть бути використані при встановленні факту згвалтування;

о) статевої приналежності.

1.4. Для досягнення мети використовують знання у галузі судової медицини та інших медичних спеціальностей, застосовують спеціальні лабораторні методи дослідження (судово-імунологічні, судово-цитологічні, клінічні тощо) і, у разі необхідності, вивчають медичну документацію, матеріали кримінальних і цивільних справ.

1.5. Залежно від питань, які поставлені на вирішення експертизи, вона проводиться судово-медичним експертом (надалі - експерт) одноособово або з залученням фахівців інших медичних спеціальностей: акушера-гінеколога, венеролога, сексопатолога, уролога, неонатолога тощо.

1.6. Експертизи, які супроводжуються оглядом потерпілих (обвинувачених) і (або) вилученням матеріалів для лабораторного дослідження, повинні проводитися у світлому теплому приміщенні, як правило, при звичайному денному освітленні. В окремих термінових випадках допускається проведення експертизи при достатньому штучному освітленні.

Дослідження статевих органів обстежуваної проводиться на гінекологічному кріслі.

1.7. У всіх випадках проведення експертиз в обов'язковому порядку встановлюється особа обстежуваного(ої), як правило, шляхом перевірки паспорта або іншого документа з фотографією, що його заміняє. При відсутності вказаних документів особа обстежуваного(ої) може бути засвідчена представником слідчих органів (дізнання), для чого робиться відповідний запис у висновку експерта (акті). Експертиза осіб, які не досягли 16 років, проводиться при пред'явленні свідоцтва про народження, в присутності батьків або законних представників неповнолітніх, при їх відсутності - педагогів.

У виключних випадках, передбачених умовами, викладеними в абзаці 2 п.1.2, допускається проведення експертизи обстежуваного(ої) без пред'явлення паспорта або документів, що їх замінюють. У таких випадках робиться обов'язкове попереднє фотографування обстежуваного(ої).

1.8. Проведення експертизи осіб жіночої статі експертом-чоловіком повинно здійснюватись в присутності середнього медичного працівника.

1.9. При підозрі на наявність у обстежуваного(ої) венеричного захворювання або трихомоніаза експерт повинен направити його(її) у встановленому порядку на обстеження у шкірно-венерологічний диспансер з метою отримання письмового висновку.

1.10. Вилучення у ході виконання експертизи матеріалів (вміст зовнішнього вічка матки, піхви, човноподібної ямки тощо) для лабораторного дослідження проводиться тільки експертом. Належна упаковка цих матеріалів, опечатування пакетів і оформлення направлення здійснюється середнім медичним працівником у присутності і під наглядом експерта.

Експерт несе передбачену чинним законодавством відповідальність за збереження вилучених у ході проведення експертизи матеріалів.

1.11. Направлення одягу, що знаходився на потерпілому(їй) під час події і на якому можуть бути сліди сперми, крові, а також волосся та інше, здійснюється особою, яка призначила експертизу.

У випадках, коли одяг не був попередньо вилучений, а експертиза проводилась при відсутності представника органу слідства (дізнання), експерт повинен негайно інформувати дану установу про необхідність вилучення одягу і направлення його на дослідження у судово-медичну лабораторію. Експерт також попереджує обстежуваного(у) про необхідність збереження одягу в незмінному стані.

1.12. Результати експертизи оформляються документом, який має назву "Висновок експерта (акт судово-медичного обстеження)", якому надається відповідний порядковий номер і який складається не менш як у двох примірниках.

1.13. Кожний висновок експерта (акт) повинен складатися з таких розділів:

1.13.1. Вступної частини, яка включає титульний лист, питання, поставлені на вирішення експертизи, і виклад обставин справи;

1.13.2. Описової частини;

1.13.3. Титульний лист цього документа заповнюється на бланку затвердженого МОЗ зразка у суворій відповідності з текстом.

1.15. Питання, що поставлені на вирішення експертизи, наводяться в редакції особи, яка призначила експертизу.

1.16. Обставини справи повинні містити:

1.16.1. Необхідні відомості з документа про призначення експертизи і детального опиту обстежуваного(ої);

1.16.2. Відомості з копії протоколу огляду місця події, а також історії хвороби, амбулаторної картки, якщо вони наявні, тощо;

1.16.3. Скарги обстежуваного(ої);

1.16.4. Спеціальний анамнез, в якому залежно від характеру випадку повинно бути вказано:

- для осіб жіночої статі:

а) час настання, характер і тривалість менструації, тривалість менструального циклу, дата першого дня останньої менструації;

б) початок статевого життя, у тому числі дата останніх статевих зносин;

в) вагітність, кількість, кінець кожної з них;

г) пологи, кількість, перебіг, кінець кожних з них, післяпологові захворювання;

д) перенесені операції і захворювання, у тому числі менінгіт, енцефаліт, сифіліс, туберкульоз тощо;

- для осіб чоловічої статі:

є) період статевого дозрівання, займання онанізмом, початок статевого життя;

ж) наявність шкідливих звичок - куріння, вживання алкоголю, наркотиків, снотворних тощо;

з) перенесені захворювання, у тому числі венеричні, психічні, туберкульоз, хвороби шлунково-кишкового тракту.

Зміст обставин справи зачитується обстежуваному(їй) і ним(ею) підписується. При експертизі неповнолітнього обставини справи підписуються особою, яка його супроводжує.

1.17. В описовій частині повинні міститися дані об'єктивного дослідження, які отримані еспертом в процесі виконання експертизи, усіх виявлених при цьому фактичних даних, використаних методик та приборів, перелік об'єктів, що були надіслані на лабораторне дослідження і результатів цих досліджень з вказівкою номера і дати отримання.

Послідовність викладення процесу експертизи обстежуваного(ої) визначається експертом залежно від особливості експертизи.

1.18. В описовій частині відбиваються:

1.18.1. Загальний фізичний розвиток обстежуваного(ої), у тому числі будова тіла, вгодованість, зріст, розміри окремих частин тіла тощо;

1.18.2. Вираженість розвитку вторинних статевих ознак, у тому числі у осіб жіночої статі - ступінь розвитку молочних залоз (розміри, форма, щільність, стан навколососкових кружальців і сосків, їх колір), відсутність або наявність виділень з них. Характер і ступінь оволосіння в пахових ділянках, на лобку і на великих статевих губах;

1.18.3. Стан зовнішніх статевих органів, правильність їх будови, наявність вад розвитку, крім того у осіб жіночої статі - особливості форми і розміру статевих губ і клітора, стан і колір слизової оболонки присінка піхви, стан зовнішнього отвору сечовивідного каналу, наявність виділень з піхви та їх характер, стан дівочої пліви: форма (кільцеподібна, напівмісячна тощо), висота (ширина), товщина, консистенція (м'ясиста, ущільнена), характер вільного краю (тонкий, товстий, зубчастий, гладкий, клаптиковий тощо), розмір (діаметр) і форма отвору (кругла, овальна, щілиноподібна), розтягненість пліви, при наявності кількох отворів - їх кількість і характер перетинок, наявність природніх виїмок - їх характер, колір, щільність країв, глибина, місце, симетричність розміщення, їх відношення до стовбів зморшок піхви, наявність, характер і розміщення ушкоджень, наявність і вираженість кільця скорочення;

1.18.4. Стан ділянки анального отвору;

1.18.5. Наявність ушкоджень на тілі, у тому числі і в ділянці статевих органів і анального отвору;

1.18.6. Результати лабораторних досліджень;

1.18.7. Дані консультацій фахівців.

1.19. Описова частина повинна бути викладена по можливості без використання медичних та інших незрозумілих для неспеціалістів термінів.

При неможливості уникнути таких термінів їх зміст повинен бути пояснений.

1.20. Вступ і описова частина складають протокольну частину висновку експерта (акта). Вони підписуються експертом (експертами) і особами, які були присутні при експертизі та зазначені у вступній частині.

1.21. Підсумки (заключна частина) висновку експерта (акта) складаються згідно з поставленими запитаннями. Нумерація відповідей повинна суворо відповідати нумерації запитань документа про призначення експертизи. При цьому допускається поєднання близьких за змістом питань та зміни їх послідовності, не змінюючи формулювання самого питання.

1.22. При неможливості дати відповідь на будь-яке питання постанови (ухвали) причина цього обгрунтовується у підсумках (заключній частині).

1.23. Строк виконання експертизи не повинен перевищувати одного місяця.

Один (перший) примірник висновку експерта (акта) із супровідним документом не пізніше як через три дні після отримання експертом результатів всіх проведених лабораторних досліджень і підписання експертизи надсилається у встановленому порядку або передається під розписку у реєстраційному журналі особі, яка призначила експертизу. Другий примірник зберігається в бюро.

При перевищенні експертом місячного строку виконання експертизи він повинен дати усне роз'яснення причин затримки начальнику бюро і направити письмове повідомлення особі, яка призначила експертизу.

1.24. У супровідному документі повинно бути зазначено:

1.24.1. Назва і номер експертного документа, що надсилається;

1.24.2. Прізвище, ім'я та по батькові, рік народження обстежуваного(ої);

1.24.3. Дата початку і закінчення експертизи;

1.24.4. Прізвище та ініціали експерта;

1.24.5. При наявності - матеріали справи, які повертаються, речові докази, медична документація та інші документи, які належать до даної експертизи.

2.1. Встановлення статевої зрілості осіб жіночої статі:

2.1.1. Експертиза встановлення статевої зрілості в Україні проводиться щодо осіб жіночої статі віком з 14 до 18 років при ранньому початку статевого життя, а також при обстеженні з приводу встановлення характеру та механізму виникнення ушкоджень при скоєнні насильницького статевого акту.

2.1.2. Під станом статевої зрілості слід розуміти закінчення формування жіночого організму, коли статеве життя, запліднення, вагітність, пологи та годування дитини є нормальною функцією і не призводять до розладу здоров'я.

2.1.3. При встановленні статевої зрілості в обов'язковому порядку враховується сукупність ознак розвитку організму обстежуваної:

а) загальний фізичний розвиток організму;

б) розвиток зовнішніх і внутрішніх статевих органів;

в) здатність до статевих зносин;

г) здатність до запліднення;

д) здатність до виношування плоду;

є) здатність до розродження (пологів);

ж) здатність до годування дитини.

2.1.4. При експертизі з встановлення статевої зрілості виконуються антропометричні виміри обстежуваної, а саме (у дужках вказані антропометричні дані, які свідчать про досягнення статевої зрілості):

а) маса;

б) зріст стоячи (не менш як 150 см) і сидячи (не менше як 80 см);

в) довжина тулуба (від УП шийного хребця до куприка 55-58 см);

г) окружність грудної клітки (у спокійному стані 78-80 см, на видиху 73-76 см);

д) окружність правого плеча на рівні середньої третини (30-31 см);

є) окружність правої гомілки у середній третині (40-41 см);

ж) ширина плечей;

з) розміри таза (відстань між вертлюгами - 29 см, між остями - 23 см, між гребінцями - 26 см, зовнішня кон'югата - 18 см).

Визначається кількість зубів на наявність зубів мудрості, зазначається початок менструації, характер менструального циклу.

Вираженість вторинних статевих ознак, розвиток молочних залоз, стан зовнішніх статевих органів описується відповідно до положень, які згадані в пунктах 1.18.1 і 1.18.3 цих Правил.

2.1.5. Дослідження внутрішніх статевих органів повинно проводитись за направленням експерта лікарем-гінекологом. При оцінці результатів цього дослідження потрібно враховувати форму шийки матки (в нормі циліндрична) і співвідношення її довжини з тілом матки (в нормі - тіло матки становить 2/3, а шийка матки - 1/3 всієї довжини матки). Конічна форма шийки матки і розмір її більше 1/3 довжини усієї матки свідчить про недорозвинення (інфантильність) матки.

2.1.6. У випадках раннього статевого дозрівання обстежуваної проводиться її огляд у лікаря-ендокринолога з метою виключення захворювань залоз внутрішньої секреції.

2.2. Встановлення порушення цілості дівочої пліви:

2.2.1. При експертизі встановлення цілості дівочої пліви проводиться опис зовнішніх статевих органів згідно з положеннями, наведеними у п.1.18.3 цих Правил.

2.2.2. У випадках виявлення ушкоджень дівочої пліви описується їх кількість, локалізація, форма і характер країв розривів (кровоточиві, такі, що гранулюються, рубцюються, вже зарубцювались), глибина розривів: досягають половини висоти (ширини) пліви, її основи, колір їх повернень, ущільненість країв розриву, наявність крововиливів у товщу пліви.

Точна локалізація природних виїмок, розривів та інших ушкоджень описується за колом входу в піхву, яке поділене на 12 рівних секторів згідно з циферблатом годинника.

2.2.3. Якщо у ході проведення даної експертизи була виявлена цілість дівочої пліви, то робиться позначка, чи не має вона будови, що припускає скоєння статевого акту без її порушення (розтягнутість, особливості будови - низька, у вигляді кайми, валика тощо), встановлюється розмір (діаметр) отвору, характер країв, а також зазначається наявність або відсутність кільця скорочення.

2.2.4. Крім досліджень дівочої пліви, звертається увага на стан великих і малих статевих губ, клітора, зовнішнього отвору сечовивідного каналу, стан вуздечки, човноподібної ямки, глибини і ширини входу в піхву, характер слизової оболонки присінка вагіни, наявність або відсутність запального процесу та інших хворбливих станів, характеру виділень із статевих органів.

2.2.5. При необхідності проводиться вилучення мазків вмісту піхви і зовнішнього вічка шийки матки для встановлення можливої наявності сперматозоїдів.

2.3. Встановлення характеру та механізму виникнення ушкоджень при скоєнні насильницького статевого акту (експертиза з приводу згвалтувань).

2.3.1. При експертизі з приводу насильницького статевого акту або спроби до нього проводиться опис зовнішніх статевих органів згідно з положеннями, зазначеними в п.1.18.3 цих Правил.

Встановлення цілості або порушення цілості дівочої пліви - згідно з положеннями, наведеними в пунктах 2.2.2 і 2.2.3, а також стан інших органів відповідно до п.2.2.4 цих Правил.

2.3.2. Якщо факт порушення цілості дівочої пліви встановлений, визначається давність порушень і можливий механізм його утворення.

2.3.3. При свіжих ушкодженнях дівочої пліви дослідження матки і придатків через піхву допускається лише після загоєння пліви, не раніше ніж через 10-12 днів після скоєння статевого акту.

2.3.4. Вилучення вмісту піхви для визначення наявності сперматозоїдів і статевої приналежності сперми проводиться в строки не більше як 7 діб з часу скоєння статевого акту стерильним марлевим тампоном із ділянки задніх і бічних склепінь.

Даним марлевим тампоном робляться мазки на предметних скельцях. Висушені за кімнатної температури предметні скельця, марлевий тампон, а також зразок чистої марлі від того самого клаптика упаковуються належним чином і надсилаються у встановленому порядку для дослідження у відділення судово-медичної імунології бюро.

2.3.5. У разі необхідності при проведенні експертизи у зв'язку із скоєнням насильницького статевого акту (згвалтування) виконується дослідження анального отвору обстежуваної. Звертається увага на форму (у вигляді невеликого заглиблення, широкої або втягнутої коронки), вираженість радіальних зморшок шкіри навколо анального отвору, колір слизової оболонки прямої кишки, наявність зяяння, тріщин, саден, ран.

При цьому, якщо обстежувана після зносин через анальний отвір не мала акту дефекації, необхідно взяти мазки з прямої кишки для встановлення наявності сперматозоїдів, яке проводиться марлевим тампоном з глибини три-п'ять сантиметрів прямої кишки шляхом обтирання її слизової оболонки. Вилученим тампоном роблять мазки на предметних скельцях. Тампон та скельця висушують за кімнатної температури і разом із зразками чистої марлі надсилають у встановленому порядку у відділення судово-медичної імунології бюро.

2.3.6. Якщо в процесі експертизи були знайдені будь-які тілесні ушкодження, при складанні підсумків визначають характер та механізм виникнення їх без зазначення, що вони скоєні, чи могли бути скоєні, при статевому акті.

2.4. Встановлення характеру механізму виникнення ушкоджень та змін при скоєнні розбещених дій:

2.4.1. Ознаки розбещених дій встановлюються при обстеженні осіб, які не досягли 16 років.

Такими ознаками є:

а) почервоніння слизової оболонки присінка піхви (слід вважати вірогідним при двократному з інтервалом 3-5 днів огляді для виключення неохайного утримування зовнішніх статевих органів, глистяних інвазій тощо);

б) надриви, розриви, крововиливи у товщу, по краях або в основу дівочої пліви;

в) тріщини, надриви, подряпини і крововиливи в ділянку малих статевих губ, клітора, зовнішнього отвору сечовивідного каналу;

г) різні ушкодження в ділянках лобка, промежини, анального отвору тощо.

2.4.2. Сукупність змін: зяяння статевої щілини, воронкоподібне заглиблення в ділянці промежини, атрофія шкіри в ділянці промежини, задньої спайки човноподібної ямки, що виникають при систематичних механічних діях (тиску) на дані ділянки, - слід оцінювати як такі, що могли утворитися при розбещених діях.

2.4.3. Для підтвердження здійснення розбещених дій з метою виявлення сперми на судово-імунологічне дослідження в залежності від категорії випадку направляються мазки з вмістом піхви, присінка піхви, сліди засохлої рідини, яка викликає підозру на сперму, з різних частин тіла, а також одяг обстежуваної.

2.4.4. При підозрі на скоєння розбещених дій через анальний отвір проводиться дослідження даної ділянки згідно з положеннями, викладеними в п.2.3.5 цих Правил.

При систематичних зносинах через анальний отвір можуть виникати такі зміни: воронкоподібна втягнутість, зяяння анального отвору, згладження зморшок в цій ділянці і в ділянці слизової оболонки прямої кишки, багряно-червоний колір слизової оболонки з синюшним відтінком, розслаблення сфінктерів, дряблуватість і в'ялість слизової оболонки прямої кишки, розширення її ампулярної частини та випадіння шарів слизової тощо. (При виявленні наведених змін треба виключати їх виникнення внаслідок розладу діяльності кишечника).

2.4.5. У разі необхідності обстежувана направляється на консультацію для виключення можливого зараження вненеричними захворюваннями, СНІДом або трихомоніазом.

2.5. Встановлення здатності до статевих зносин і до запліднення:

2.5.1. Експертиза даного виду проводиться комісійно у справах про припинення шлюбу у випадках, коли жінка, яка не здатна до запліднення, видає себе за матір чужої дитини, а також при встановленні ступеня тяжкості тілесного ушкодження при вирішенні питань про втрату здатності до відтворення.

При цьому експерт повинен з'ясувати:

а) при визначенні здатності до статевих зносин - чи немає у жінки дефектів і вад розвитку статевих органів або вагінізму;

б) при визначенні здатності до запліднення (з урахуванням віку та анатомофізіологічних особливостей) - чи немає у жінки гінекологічних захворювань (ендометриту, пухлин, неправильного положення матки тощо), гормональних порушень, хронічних інфекцій та інтоксикації, дії випромінювання та ін.

2.6. Встановлення вагітності та колишніх пологів:

2.6.1. Експертиза даного виду проводиться комісійно для вирішення питань:

а) наявність вагітності та її строків;

б) давність колишніх пологів або викидню;

в) характер перебігу вагітності та післяпологового періоду;

г) наявність захворювань (у тому числі статевих органів), здатних викликати переривання вагітності;

2.6.2. У висновку при можливості повинні міститися такі відомості:

а) строки (вік), коли почались регулярні місячні, їх тривалість, періодичність, характер (рясні, болючі, неболючі тощо);

б) строки (вік) початку статевого життя;

в) дата останніх статевих зносин;

г) дата першого дня останньої менструації;

д) стан молочних залоз, живота та його покриву;

є) опис зовнішніх статевих органів - стан статевої щілини (закрита, зяє), промежини (наявність розривів, їх давність, ступінь тощо), слизових оболонок, вуздечки губ, задньої спайки губ, дівочої пліви, входу у піхву (вузький, здатний до скорочення, широкий, зяючий), наявність або відсутність "ямки материнства" (ознака Снегірьова-Губарева), виділень;

ж) опис внутрішніх статевих органів (дослідження піхви) - стан піхви та її стінок (вузька, з вираженими зморшками, широка, з гладкими стінками), шийка матки (форма, розмір, щільність), зовнішнього вічка шийки матки (кругла, щілиноподібна, закрита, зяє), тіла матки (положення, розмір, консистенція, рухомість, чутливість), придатків, наявність і характер виділень;

2.6.3. Визначається строк вагітності (при її наявності), первинна вона або повторна. У сумнівних випадках або в ранні строки, при використанні для встановлення наявності вагітності біологічних проб, її результати вносяться у висновок.

У більш пізні строки (у другій половині вагітності) повинні бути зазначені дані, які характеризують стан вагітності та плода:

а) розміри таза;

б) відстань від лона до пупка, від лобка до дна матки, від лобка до мечоподібного відростка, окружність на рівні пупка;

в) положення плода (поздовжнє, поперечне, косе);

г) прилегла частина (головка, сідниці);

д) висота стояння прилеглої частини над входом (висока, низька), її рухомість (балотує, рухома, притиснута, вставлена), ущільненість прилеглої частини;

є) наявність маточного шуму, рухів та серцебиття плода (ясне, глухе, ритмічне, число ударів за 1 хвилину, не прослуховується), місце найбільш ясного прослуховування;

2.6.4. Давність пологів, які сталися у медичній установі, визначається за історією пологів, історією розвитку новонародженого, іншими медичними документами; давність позалікарняних пологів визначається у проміжку 2-3 тижнів з часу пологів;

2.6.5. При встановленні тривалості вагітності треба мати такі дані:

а) дату останніх статевих зносин;

б) дату першого дня останньої менструації;

в) тривалість менструального циклу (в днях);

г) дату перших рухів плода;

д) яка по черзі вагітність;

є) дату нинішніх пологів, які по черзі пологи;

ж) стан немовляти з використанням висновків лікаря-неонатолога про його антропометричні і фізіологічні показники;

2.6.6. При визначенні колишніх або нинішньої вагітності та її строків, а також давності пологів на судово-цитологічне дослідження з метою встановлення морфологічного складу (наявність молозивних тілець, жирових кульок, лейкоцитів тощо) можна надсилати виділення молочних залоз.

2.7. Встановлення зв'язку припинення вагітності з травмою:

2.7.1. При даному виді експертизи:

а) проводиться обстеження потерпілої;

б) вивчаються оригінали медичних документів з жіночої консультації, лікувальних та пологоводопоміжних установ, куди зверталася обстежувана під час нинішньої вагітності, до і після травми;

2.7.2. При опитуванні потерпілої з'ясовуються:

а) обставини заподіяння травми, давність та механізм її заподіяння, предмет (предмети), яким(ми) вона була заподіяна, місце прикладання травмуючої дії, положення, в якому перебувала потерпіла до і після заподіяння травми, чи падала потерпіла після травми і якими частинами тіла вона вдарялась при падінні;

б) через який проміжок часу (у днях та годинах) з'явились симптоми загрози викидню або передчасних пологів і чим це було виражено;

в) місце і час виходу плода, його довжина і маса;

г) акушерський анамнез - наявність вагітностей раніше, їх кількість, характер перебігу і чим закінчувалися (строкові пологи, штучний аборт, мимовільний викидень і на якому місяці вагітності він стався);

д) соматичні та інфекційні захворювання, якими хворіла потерпіла до нинішньої вагітності і під час її (особливо запальними процесами статевих органів та іншими жіночими хворобами);

є) характер перебігу теперішньої вагітності, чи не перебувала до травми у стаціонарі з метою збереження вагітності;

ж) результати лабораторних досліджень, якщо такі проводились;

2.7.3. При обстеженні потерпілих докладно описуються наявні тілесні ушкодження, зазначається їх характер і локалізація.

Огляд внутрішніх статевих органів проводиться лікарем-акушером-гінекологом;

2.7.4. У випадках визначення прямого причинного зв'язку між перенесеною травмою та перериванням вагітності (розрив плідного міхура, відшарування плаценти з наступним викиднем або достроковими пологами) встановлюються тяжкі тілесні ушкодження.

При наявності об'єктивних симптомів загрози викидня (кров'янисті виділення, збудженість матки), які з'явилися незабаром після травми, але у зв'язку з своєчасним проведенням медичних заходів вагітність була збережена, ступінь тяжкості визначається за тривалістю проведеного лікування.

При відсутності об'єктивних ознак загрози викидня оцінюється лише ступінь тяжкості самих тілесних ушкоджень.

2.8. Встановлення штучного припинення вагітності (експертиза незаконно проведеного аборту):

2.8.1. При даному виді експертизи встановлюється:

а) чи була обстежувана вагітною;

б) чи був у неї аборт;

в) в який строк вагітності стався аборт;

г) чи був аборт мимовільним або викликаний штучно;

д) скільки часу минуло з моменту проведення аборту;

є) яким засобом був проведений аборт;

ж) якої шкоди завдав аборт обстежуваній;

з) чи проведений аборт самою обстежуваною або сторонньою особою;

і) чи міг статися аборт за обставин, на які вказувала обстежувана.

2.8.2. При опитуванні, крім звичайних, повинні бути з'ясовані такі анамнестичні дані:

а) захворювання, перенесені у минулому та незадовго до початку аборту (у тому числі венеричні);

б) кількість вагітностей, їх перебіг та наслідки;

в) обставини та час настання аборту.

2.8.3. При зверненні обстежуваної з приводу аборту у лікувальну установу запитуються і вивчаються медичні документи.

2.8.4. Для виключення мимовільного аборту на тлі токсоплазмозу або резус-конфлікту обстежувана направляється у відповідну медичну установу для проходження лабораторного дослідження.

2.8.5. Проводиться акушерсько-гінекологічне дослідження обстежуваної з докладним описом стану зовнішніх статевих органів, ушкоджень у ділянці піхви, шийки матки та шиєчного каналу (опіки, садна, розриви, сліди від накладення кульових щипців та ін.), слідів, які виникли від мащення різними речовинами, із зазначенням їх розміщення, розміру, форми, кольору тощо.

2.8.6. Описуються і при необхідності через слідчого направляються на лабораторні дослідження надіслані речові докази.

Також на судово-токсикологічне дослідження повинні бути надіслані взяті на тампон і висушені за кімнатної температури сліди сторонніх рідин (мильний розчин, йодна настойка, розчин марганцевокислого калію тощо), які були знайдені у статевих органах.

2.9. Встановлення статі:

2.9.1. Експертиза при встановленні статі проводиться комісійно з залученням акушера-гінеколога, ендокринолога, уролога та психіатра.

2.9.2. У ході проведення експертизи з'ясовуються:

а) загальний розвиток суб'єкта (статура, будова скелета, форма і розміри таза);

б) розвиток і особливості зовнішніх і внутрішніх статевих органів;

в) розвиток і вираженість вторинних статевих ознак (характер і особливості росту волосся на голові, обличчі та статевих органах, розвиток гортані, тембр голосу);

г) наявність і характер статевого потягу;

д) психічний розвиток;

є) наявність і характер виділень зі статевих органів (сім'яна рідина, менструальні виділення).

2.9.3. При необхідності проводиться стаціонарне ендокринологічне обстеження.

2.10. Встановлення стану статевих органів у випадках визначення ступеня стійкої втрати працездатності або придатності жінок до фізичної праці.

2.10.1. При проведенні даного виду експертизи здійснюється повне медичне обстеження особи з залученням лікарів відповідних спеціальностей (терапевт, хірург, невропатолог, гінеколог тощо).

2.10.2. У ході проведення експертизи:

а) збирається повний анамнез з обов'язковим з'ясуванням перенесених захворювань та отриманих ушкоджень, характеру менструального циклу і статевого життя, кількості вагітностей та їх наслідків, перебігу пологів, післяпологового періоду і періоду вигодовування, проведення абортів, проявів клімактеричного синдрому, наявності та наслідків пологового та іншого травматизму, післяпологових захворювань, патологічних наслідків абортів;

б) проводиться ретельне обстеження з метою виявлення наявності або відсутності вад розвитку, захворювань та ушкоджень жіночих статевих органів (вади розвитку матки, неправильне її положення, які супроводжуються стійкими функціональними змінами, запальні захворювання, доброякісні або злоякісні новоутворення, ушкодження внаслідок пологів, аборту, нещасного випадку або іншої етіології тощо), а також (при встановленні придатності до фізичної праці) наявність або відсутність венеричних захворювань, захворювань на СНІД;

в) при необхідності запитується і вивчається медична документація з лікувальних установ, в яких лікувалась обстежувана, проводиться її обстеження у стаціонарі, використовуються додаткові методи дослідження (лабораторні аналізи тощо).

2.10.3. У випадках захворювань або патологічних станів жіночих статевих органів після встановлення діагнозу визначається причинний зв'язок з статевим життям (у тому числі з абортами, пологами) або травмою. При визначенні здатності до фізичної праці із врахуванням виявлених змін зазначають, чи перешкоджали знайдені зміни заняттям фізичною працею, чи протипоказано обстежуваній виконання робіт, які пов'язані з підняттям вантажів, перебуванням у холодному приміщенні тощо.

2.10.4. Ступінь стійкої втрати працездатності або придатності до фізичної праці визначається комісійно, з урахуванням стану не тільки жіночої статевої сфери, а й решти органів та систем.

У висновку повинна бути зазначена можливість проведення оперативного втручання, під впливом якого працездатність може відновитися.

2.11. Встановлення здатності до статевих зносин у осіб чоловічої статі.

2.11.1. Дана експертиза виконується комісійно за участю лікаря-сексопатолога і при цьому:

а) проводиться опитування обстежуваного;

б) проводиться огляд обстежуваного;

в) проводяться лабораторні дослідження;

г) вивчається медична документація і при необхідності матеріали справи.

2.11.2. При опитуванні з'ясовується:

а) наявність в анамнезі венеричних та невенеричних запальних захворювань передміхурової залози, сім'яних міхурців, яєчок, придатків яєчок і сечовивідного каналу, здатних справити негативний вплив на статеву функцію, ендокринних порушень, інфекційних хвороб (паротит, малярія, тиф, туберкульоз тощо), захворювань та травм центральної нервової системи, травми статевих органів і кісток таза, які супроводжуються порушенням функції статевих органів;

б) наявність шкідливих звичок - куріння (давність, кількість викурених за добу цигарок), вживання алкоголю (частота та кількість), наркотиків, медикаментів (снотворних, гормональних препаратів тощо);

в) наявність професійних шкідливостей (опромінювання, контакт зі свинцем, ртуттю тощо);

г) дані про статеве визрівання і статеве життя - перші прояви полюцій, їх частота, онанізм (в який період життя, частота), час початку статевого життя, частота скоєння статевих актів, відхилення від норми під час здійснення статевого акту, скільки раз вступав у шлюб, наявність дітей, чи були сімейні конфлікти у зв'язку зі статевим життям тощо.

2.11.3. В результаті огляду в експертизі повинні бути відбиті:

а) статура, вгодованість, ріст стоячи та сидячи, окружність грудної клітки на глибокому вдиху, видиху і у спокійному стані, зміна зубів, наявність та кількість постійних зубів, ступінь вираженості шкіряних рефлексів (черевного, кремастерного, анального та сідничного), ступінь розвитку оволосіння на обличчі, у пахових ямках, лобковій ділянці, виступання щитовидного хряща, тембр голосу;

б) розвиток зовнішніх статевих органів - довжина (від корня до кінця головки) і ширина (в середній частині та в найширшій частині головки) ненапруженого статевого члена, стан печеристих тіл, передньої шкірочки (наявність, рухомість, чи закриває головку та чи вільно зсовується з неї) і вуздечки, розміщення зовнішнього отвору сечовивідного каналу і стан його зовнішніх губок, форма калитки, зморщеність, пігментація, розмір (нормальний, зменшений, збільшений), наявність у калитці яєчок, їх консистенція (м'яка, м'яко-еластична, еластична), характер поверхні (гладка, бугриста), болюча, розміри (довжина, ширина, товщина), стан сім'яних канатиків (товщина, консистенція), передміхурової залози (положення, розмір границі, стан поверхні, вираженість серединної борозни, рівномірність часток, консистенції, наявність ущільнень і втягнень, болючість), сім'яних міхурців;

в) наявність вад розвитку (захворювань), сліди ушкоджень.

2.11.4. Підсумки про здатність обстежуваного до статевих зносин повинні обгрунтовуватись на сукупності даних опиту, огляду, лабораторних досліджень, медичної документації та метаріалів справи з урахуванням того, що причиною статевих розладів можуть бути: важкі виснажуючі загальні захворювання, захворювання центральної нервової системи, запальні та інші захворювання статевих органів, ендокринні розлади, виродливість (каліцтво) статевих органів (наприклад, виражена епі- або гіпоспадія), механічні ушкодження статевого члена та органів калитки, наявність рубців і ущільнень у печеристих тілах, статевого члена, ураження передміхурової залози (стійка в'ялість, нерівна бугриста поверхня, побільшення однієї з часток тощо).

2.11.5. У випадках вирішення питання про імпотенцію обстежуваного при відсутності об'єктивних причин, які могли б обумовити неможливість здійснювати статеві акти, треба вивчити медичну документацію з лікувальної установи, до якої він звертався, ознайомитися з протоколами допитів потерпілої і дружини обстежуваного, проконсультувати його у невропатолога, ендокринолога та інших спеціалістів.

2.11.7. Якщо виникає потреба у встановленні відповідності розмірів статевих органів обстежуваного і потерпілої (в основному у випадках згвалтування малолітніх дівчат), проводиться вимірювання статевого члена обстежуваного у стані ерекції та входу у піхву потерпілої.

У випадках невідповідності розмірів у підсумках зазначається можливість або неможливість здійснювати статеві зносини без заподіяння ушкоджень потерпілій.

2.12. Встановлення здатності до запліднення у осіб чоловічої статі.

2.12.1. Встановлення здатності до запліднення проводиться в порядку та за умов, наведених в пунктах 2.11.1, 2.11.2 та 2.11.3 цих Правил.

2.12.2. При проведенні даної експертизи обов'язковим є лабораторне дослідження сім'яної рідини.

2.12.3. Підсумки про здатність обстежуваного до запліднення повинні грунтуватися на комплексі отриманих даних і при цьому слід враховувати, що:

а) вади розвитку статевого члена (виражена прикоренева або калиточна епі- і гіпоспадія) не є безумовним доказом нездатності до запліднення;

б) зміни обох яєчок у вигляді ущільнення та бугристості (свідоцтво перенесеного запального процесу) може бути причиною азоспермії, а такі зміни тільки одного яєчка, при збереженні функції іншого, звичайно не тягне за собою втрату здатності до відтворення;

в) виявлення двобічного ущільнення у придатках (свідоцтво перенесеного запального процесу або травми), як правило, є об'єктивною ознакою нездатності до запліднення. Таке становище може скластися у ряді випадків і при однобічному ураженні придатків;

г) виражені рубцеві зміни в ділянці сім'яних міхурців та передміхурової залози (навіть при відсутності інших даних) можуть бути причиною азоспермії;

д) з судово-медичної точки зору наявність навіть одного нормального сперматозоїда в еякулятівона не дає підстави для твердження про повну нездатність обстежуваного до запліднення. При малій кількості сперматозоїдів (олігозоаспермія) можна тільки зазначити, що можливість запліднення знижена, але повністю виключити здатність до запліднення не можна.

2.13. Встановлення статевої зрілості осіб чоловічої статі:

2.13.1. Експертиза встановлення статевої зрілості в Україні проводиться щодо осіб чоловічої статі у віці з 14 до 18 років у випадках, які пов'язані зі статевими правопорушеннями.

2.13.2. Статева зрілість у осіб чоловічої статі характеризується станом загального фізичного розвитку та формуванням статевих залоз, при якому статеве життя є фізіологічно нормальною функцією, не викликає розладу здоров'я і не завдає шкоди подальшому розвитку організму.

2.13.3. При визначенні статевої зрілості в обов'язковому порядку враховується сукупність таких ознак розвитку організму обстежуваного:

а) загальний розвиток організму;

б) розвиток зовнішніх і внутрішніх статевих органів;

в) здатність до статевих зносин та запліднення.

2.13.4. Експертиза виконується у порядку та з додержанням умов, зазначених у пунктах 2.11.1, 2.11.2 і 2.11.3 цих Правил.

2.13.5. Підсумки про досягнення обстежуваним статевої зрілості обгрунтовуються усім комплексом отриманих даних і при цьому можливі такі варіанти: обстежуваний

а) статевої зрілості не досяг і статевих актів здійснювати не може;

б) статевої зрілості не досяг, але статеві акти може здійснювати;

в) статевої зрілості досяг повністю.

2.14. Встановлення ознак, які можуть свідчити про скоєння акту мужолозтва.

2.14.1. Експертиза виконується у порядку та з додержанням умов, наведених у пунктах 2.11.1 і 2.11.3 цих Правил.

2.14.2. Крім цього, з'ясовується, коли і за яких обставин обстежуваний почав займатися гомосексуалізмом і чи перебуває він на обліку у психіатра. У позитивному випадку запитується і вивчається психіатрична медична документація.

2.14.3. При обстеженні активного партнера:

а) звертається увага на наявність на статевому члені крововиливів, саден, присталого волосся, калу, сторонніх речей, наприклад, вазеліну. З'ясовуються наявність калу і на лобковому волоссі. Ретельно оглядають ділянку вінцевої борозенки та поглиблень з двох боків вуздечки;

б) робиться відбиток із статевого члена на предметне скло з метою проведення судово-цитологічного дослідження на наявність часток калу і при потребі - крові;

в) при можливості проводиться бактеріологічне дослідження відбитку із статевого члена з метою виявлення кишкової палички.

2.14.4. При обстеженні пасивного партнера:

а) ретельно оглядається ділянка анального отвору у колінно-ліктьовому положенні. При цьому звертається увага на наявність будь-яких ушкоджень, форму (у вигляді невеликого заглиблення, широкої або втягнутої воронки), вираженість поздовжніх зморшок шкіри, а також стан самого анального отвору (стислий, зяє значно або незначно, розтягується вільно або із зусиллям) і слизової оболонки прямої кишки (колір, наявність крововиливів, саден, ран, поздовжніх тріщин тощо);

б) у свіжих випадках (коли не було акту дефекації) з метою встановлення наявності сперматозоїдів відбираються мазки марлевим тампоном з глибини три-п'ять сантиметрів прямої кишки шляхом обтирання її слизової оболонки з подальшим нанесенням на предметне скло. Тампон та скло висушують за кімнатної температури і разом із зразком чистої марлі надсилають у встановленому порядку у відділення судово-медичної імунології бюро.

При виявленні в ділянках анального отвору або промежини чужого волосся, засохлої сперми їх слід вилучити і також надіслати на лабораторне дослідження.

Лабораторному дослідженню з метою встановлення наявності сперми та її групової приналежності, часток калу у плямах сперми підлягає одежа пасивного партнера, якщо на ній знайдені сліди сперми чи калу;

в) обстежений направляється на консультацію до лікаря-проктолога, висновки якого повинні бути занесені до протокольної частини експертизи;

2.14.5. Якщо в обстежуваного були або є венеричні захворювання ділянки анального отвору, запитується і вивчається відповідна медична документація або проводиться огляд його лікарем-дерматовенерологом.

2.14.6. Ушкодженнями, заподіяними при акті мужолозтва, можуть бути поздовжні тріщини, що розміщуються між складками слизової оболонки прямої кишки на передній і частково бічних її стінках; овальні садна, розміщені на усіх поверхнях слизової оболонки; розриви з загорнутими усередину краями у вигляді прямого кута, одна сторона якого спрямована вздовж прямої кишки, а друга - упоперек.

При систематичному мужелозтві у пасивного партнера можуть бути виявлені такі зміни у ділянці анального отвору та прямої кишки: воронкоподібна втягненість, зяяння анального отвору, згладжені поздовжні зморшки навколо анального отвору та слизової оболонки прямої кишки, послаблення сфінктерів та багряно-червоний з синюшним відтінком колір слизової оболонки прямої кишки.

Примітка. Хронічні запори, поноси, геморой, проктит, парапроктит, випадання прямої кишки, оперативні втручання в ділянці анального отвору можуть призводити до змін, які помилково можуть бути прийняті за такі, що виникають при систематичному мужолозтві у пасивного партнера.

2.15. Встановлення у осіб чоловічої статі ознак, які можуть бути використані при встановленні факту згвалтування (згвалтування - поняття юридичне і експерт встановлює ознаки, які можуть бути використані судово-слідчими органами при встановленні факту згвалтування).

2.15.1. Експертиза виконується у порядку та з додержанням умов, наведених у пунктах 2.11.1, 2.11.2 та 2.11.3 цих Правил.

2.15.2. Крім того, в експертизі повинні бути відбиті:

а) стан одягу, наявність на ньому пошкоджень, забруднень та плям, що нагадують кров, кал, слину тощо, наявність волосся, волокон тканин та ін. (Одяг з плямами, що нагадують кров, треба вилучити і надіслати слідчим на судово-імунологічне і судово-цитологічне дослідження);

б) характер, розміщення, форма та розміри усіх тілесних ушкоджень, які виявлені при обстеженні;

в) всі зміни та особливості, які були виявлені на статевому члені та в прилеглих до нього ділянках тіла.

2.15.3. Проводиться відбирання матеріалу з головки статевого члена та з зовнішнього отвору сечовивідного каналу для визначення наявності та групової приналежності клітин піхвового епітелію. Також надсилається піднігтевий вміст для встановлення мікрослідів крові і мікронакладень, їх видової, статевої, групової і органо-тканинної приналежності.

2.16. Встановлення венеричного захворювання:

2.16.1. Експертиза з встановлення наявності або відсутності у обстежуваного венеричного захворювання проводиться за участю лікаря-дерматовенеролога.

2.16.2. Обстеження проводиться за схемою, яка наведена у п.2.11.1 даних Правил.

2.16.3. При опитуванні обстежуваного, яке повинно проводитись, як зазначено у п.2.11.2 цих Правил, особливу увагу слід приділити уточненню обставин, які безпосередньо або побічно можуть вказати на наявність у нього венеричного захворювання. Якщо таке захворювання було у минулому, з'ясовують, яким було лікування.

2.16.4. При огляді обстежуваного, який повинен проводитись відповідно до п.2.11.3 цих Правил, особливу увагу слід приділити:

а) огляду волосистої частини голови, слизових оболонок порожнини рота і зіва, шкіри на обличчі, шиї, тулубі та кінцівках з метою виявлення на них висипу, його розміщення, інтенсивності, чи згруповані його елементи у фігурі; чи є болючі маленькі виразки або ерозії у порожнині рота;

б) огляду найбільш придатних для ін'єкцій ділянок тіла з метою виявлення їх слідів або інфільтратів; у разі виявлення таких інфільтратів і підозрі, що вони є специфічні, треба провести рентгенологічне дослідження з метою встановлення наявності металів (вісмуту);

в) стану шийних, пахвових, ліктьових і пахових лімфатичних вузлів;

г) наявність на статевому органі маленьких виразок, ерозій, рубців від твердого шанкеру, виділень: при їх наявності з'ясовують, через який час після статевих зносин з'явились, характер (гнійні, слизові, мізерні, рясні тощо), чи супроводжуються різзю на початку або при закінченні сечовипускання);

д) стану та змінам у ділянці анального отвору з метою виявлення твердого шанкеру або папул і широких кондилом;

є) стану яєчок та їх придатків, передміхурової залози і сім'яних міхурців.

1.16.5. Ретельне обстеження підозрюваного з взяттям необхідного матеріалу від нього на лабораторне дослідження проводиться у спеціалізованих шкірно-венеричних установах. При відсутності такої можливості експерт повинен відібрати мазки виділень уретри або прямої кишки на бактеріологічне дослідження.

1.16.6. Підсумки про наявність або відсутність венеричного захворювання треба робити лише після проведення всіх необхідних обстежень і лабораторних досліджень з урахуванням висновку фахівців у галузі дерматовенерології.