Правила проведення судово-медичних експертиз (досліджень) у відділеннях судово-медичної цитології бюро судово-медичної експертизи

1.1. Судово-медична експертиза (дослідження) речових доказів (надалі - експертиза) у відділеннях судово-медичної цитології бюро судово-медичної експертизи (надалі - відділення), а також судово-медична експертиза на підприємницьких засадах проводяться згідно з Законом України "Про судову експертизу", процесуальним законодавством, іншими законодавчими актами, Інструкцією про проведення судово-медичної експертизи, даними Правилами та затвердженими нормативними документами Міністерства охорони здоров'я України (надалі - МОЗ).

1.2. Експертизи у відділенні проводяться з метою встановлення в слідах на речових доказах наявності клітин тканин людини, визначення їх видової, групової, статевої і органо-тканинної приналежності з використанням знань у галузі судової медицини і спеціальних цитологічних методів і методик, які в загальному обсязі проведених у відділенні досліджень повинні становити не менш як 2/3.

1.3. Експертиза у відділенні виконується за постановою особи, яка проводить дізнання, слідчого, прокурора, судді чи за ухвалою суду, а також за направленням судово-медичних експертів інших структурних підрозділів бюро, які проводять експертизу у справі.

1.4. Виконувати експертизи у відділенні можуть працівники бюро судово-медичної експертизи, які пройшли підготовку з судово-медичної цитології.

1.5. До документа про призначення експертизи повинні додаватися: завірена копія протоколу огляду і вилучення речових доказів, завірена копія вилучення зразків. При проведенні додаткових і повторних експертиз - первинна судово-цитологічна експертна документація, зразки біоматеріалів і, при необхідності, протоколи огляду місця події або усі матеріали справи.

1.6. Речові докази і документи до них приймаються у відділенні завідуючим або особою, яка його заміщає, лише при наявності на цих документах резолюції начальника бюро або його заступника.

При розміщенні відділення не на базі бюро допускається приймання речових доказів і документів до них без резолюції начальника чи його заступника. Такий порядок приймання встановлюється відповідним наказом по бюро.

1.7. Реєстрація речових доказів, що надійшли у відділення, та документів до них проводиться у журналі реєстрації експертиз (досліджень), речових доказів (об'єктів дослідження) та документів у відділенні (надалі - журнал реєстрації) завідуючим відділенням чи іншим працівником відділення, якому це доручено.

До журналу реєстрації заносяться такі відомості:

1.7.1. Порядковий за відділенням номер експертизи;

1.7.2. Дата надходження у відділення речових доказів та документів до них;

1.7.3. Найменування установи та прізвище особи, яка призначила експертизу;

1.7.4. Прізвища, ім'я та по батькові потерпілих і обвинувачених; номер акту розтину трупа;

1.7.5. Перелік надісланих речових доказів та об'єктів дослідження;

1.7.6. Стислі обставини справи;

1.7.7. Мета проведення експертизи;

1.7.8. Прізвище експерта (експертів), якому (яким) доручено проведення експертизи і його (їх) підпис (підписи);

1.7.9. Дати початку та закінчення експертизи;

1.7.10. Стислі результати експертизи;

1.7.11. Розписка особи, яка одержала висновок експерта (акт судово-медичного дослідження) із зазначенням дати отримання і повним переліком матеріалів і речових доказів, що повертаються;

1.7.12. Примітка.

1.8. Журнал реєстрації з пронумерованими і прошнурованими аркушами скріплюється печаткою бюро і підписується його начальником. Після закінчення журнал здається в архів бюро, де зберігається протягом 25 років.

1.9. Судово-медичний експерт (надалі - експерт) приймає для проведення експертизи речові докази і документи до них від завідуючого відділенням під розписку в журналі реєстрації.

1.10. Для реєстрації результатів, отриманих в процесі проведення експертизи, експертом ведеться робочий журнал з пронумерованими та прошнурованими аркушами. Робочий журнал скріплюється печаткою бюро і підписується його начальником. Після закінчення робочий журнал передається в архів, де зберігається протягом 10 років.

1.11. У робочому журналі повинні міститися:

1.11.1. Умови проведення кожного етапу експертного дослідження (краще - у формі таблиць);

1.11.2. Групова приналежність (з зазначенням прізвища донорів) контрольних зразків крові, виділень та інших біоматеріалів;

1.11.3. Серія, контрольний номер, титри, підприємство-виробник сироваткових реагентів і лектинів, результати їх перевірки, робочі титри;

1.11.4. Результати реакцій (досліджень) окремо для кожного взятого об'єкта, контрольної ділянки до нього і контрольних зразків крові, виділень тощо.

У випадку негативного результату при встановленні наявності крові або виділень проводиться запис про загальне число досліджуваних ділянок.

1.12. Після отримання речових доказів експерт ретельно оглядає упаковку кожного предмета, описує його характер (згорток, ящик, пакет, конверт тощо), розміри (довжину, ширину, висоту або товщину), наявність на ній написів, штампів, печаток (крім поштових), їх стан (цілі чи пошкоджені), наявність дефектів упаковки з урахуванням можливості витягти речовий доказ без пошкодження печаток.

1.13. У випадку пошкодження та (або) невідповідної упаковки речового доказу складається акт у двох примірниках, який підписується трьома працівниками відділення (лабораторії, бюро). Один примірник акта надсилається до установи, що призначила експертизу, другий - залишається в бюро.

1.14. Розкривати упаковку треба акуратно і обережно, щоб уникнути втрати або пошкодження речових доказів.

Згортки і пакети, що містять волосся, експерт розкриває у присутності двох працівників відділення (лабораторії, бюро) або особи, яка призначила експертизу.

1.15. Наявність, характер і кількість речових доказів повинні бути звірені з переліком їх у документі про призначення експертизи, а при наявності такого переліку на упаковці - з даним переліком.

1.16. При невідповідності характеру і кількості речових доказів з переліком їх у документі про призначення експертизи або на упаковці складається акт, аналогічний згаданому в п.1.13 цих Правил.

1.17. Документи, що надійшли з речовими доказами, повинні зберігатися в окремій папці в сейфі або в шафі (столі), що замикаються, і після закінчення робочого дня опечатуються печаткою відділення.

1.18. Речові докази повинні зберігатися в окремій шафі, що замикається, або в сейфі; об'єкти, які швидко псуються - в холодильнику, що опечатується.

1.19. Експерт, у виконанні якого перебуває експертиза, несе передбачену чинним законодавством відповідальність за збереження документів і речових доказів.

1.20. У випадку відсутності в документі про призначення експертизи вказівки на те, якому експерту доручається проведення експертизи, розподіл її покладається на завідуючого відділенням.

1.21. У роботі експерта, як правило, повинні перебувати речові докази з однієї справи.

Враховуючи характер експертизи, що проводиться, кількість речових доказів і методи їх дослідження, експерт може одночасно здійснювати дослідження, що належать і до інших експертиз. При цьому він зобов'язаний вжити всіх необхідних заходів (точні записи в робочому журналі, маркіровка об'єктів, посуду тощо) для того, щоб уникнути помилки при їх проведенні.

1.22. Термін виконання експертизи не повинен перевищувати одного місяця з дня отримання всіх необхідних для її проведення матеріалів.

Експертиза може бути розпочата лише при наявності всіх необхідних матеріалів, крім випадків надходження на експертизу об'єктів, що швидко псуються.

При відсутності будь-яких необхідних для проведення експертизи матеріалів завідуючий відділенням не пізніше як у триденний строк з дня надходження справи у відділення, або експерт, якому доручено виконання експертизи, не пізніше як у триденний строк з дня отримання її для виконання, запитують ці матеріали у особи, яка призначила експертизу.

При перевищенні експертом місячного строку виконання експертизи, він повинен дати усне роз'яснення причин затримки начальнику бюро і направити про це письмове повідомлення особі, яка призначила експертизу.

1.23. При виконанні додаткових експертиз повинні проводитись лише ті дослідження, які в первинній експертизі не виконувались.

1.24. При виконанні повторних експертиз повинні проводитись всі дослідження, які виконувались при попередніх експертизах, а при необхідності - й інші види досліджень.

1.25. Експертиза речових доказів у відділенні проводиться в такій послідовності:

1.25.1. Ознайомлення з наданими документами;

1.25.2. Огляд речових доказів візуально і під стереомікроскопом;

1.25.3. Встановлення наявності об'єктів біологічного походження, причому наявність крові чи виділень на речових доказах, виявляють перед описом останніх, оскільки нумерації і детальному опису підлягають лише ті сліди на речових доказах, які мають біологічне походження і підлягатимуть подальшому дослідженню;

1.25.4. Встановлення видової, групової, органо-тканинної і статевої приналежності біологічного матеріалу в об'єктах;

1.25.5. Складання підсумків;

1.25.6. Оформлення висновку експерта.

1.26. Огляд речових доказів повинен включати: вимірювання, описання кольору, форми та інших індивідуальних властивостей предмета, доставленого на експертизу. Для текстильних виробів зазначається характер тканини.

1.27. Огляду і дослідженню підлягають зовнішня, внутрішня і зімкнуті між собою поверхні речового доказу, для чого складові частини його роз'єднуються.

1.28. Витрату об'єктів у процесі дослідження слід проводити економно, з урахуванням достатності на всі необхідні при даній експертизі види дослідження, але без шкоди для якості.

При проведенні первинних експертиз слід залишати частину об'єктів для можливої повторної експертизи, за винятком випадків, коли без повної витрати об'єкта неможливо відповісти на запитання, поставлені на вирішення експертизи. У таких випадках повинен залишатися матеріал, який піддавався дослідженню на наявність, видову і групову приналежність, з відповідним його маркіруванням за застосованими реагентами. Збереження такого матеріалу для повторної експертизи не проводиться лише після реакції абсорбції-елюції (РАЕ) у суміш еритроцитів.

1.29. Результати дослідження, що виконуються у відділенні, оформляються у вигляді висновку експерта (акта судово-медичного дослідження), якому надається порядковий за відділенням номер і який складається не менше як у 2-х примірниках. Один (перший) - примірник надсилається особі, яка призначила експертизу, другий - залишається в архіві бюро, де зберігається протягом 25 років.

1.30. Підставою для складання висновку (акту) є записи в робочому журналі експерта.

1.31. Кожний висновок (акт) повинен складатись з таких розділів:

1.31.1. Вступної частини, яка включає: титульний лист, питання, поставлені на вирішення експертизи, і стислий виклад обставин справи;

1.31.2. Дослідної частини;

1.31.3. Підсумків.

1.32. Титульний лист документа заповнюється на бланку затвердженого МОЗ України зразка в точній відповідності з існуючим текстом.

В обставинах справи стисло викладаються відомості, що мають значення для даної експертизи, наводяться необхідні результати раніше проведених у справі експертиз і(або) дані медичних документів. При проведенні повторних експертиз зазначають причини їх призначення, а також підсумки первинних експертиз.

1.33. В дослідній частині повинні міститися опис упаковки речових доказів, слідів на них, методик, які застосовувались при проведенні експертизи, і результати дослідження.

1.34. Описання речових доказів може бути скорочене з використанням фотографій і схем, але без шкоди для якості експертизи.

1.35. Методики, які використовувались при проведенні експертизи, повинні бути наведені послідовно в порядку їх застосування.

1.36. При використанні регламентованих методик у дослідній частині можна обмежитися лише посиланням на їх повну назву і рік видання. Будь-яке відхилення від стандартних умов регламентованої методики обов'язково обгрунтовується і зазначається в тексті.

Використання нерегламентованих методик допускається при їх неодноразовій апробації у відділенні і отриманні стабільних позитивних результатів, при цьому в дослідній частині наводиться (при необхідності) описання методик і в обов'язковому порядку робиться посилання на літературні джерела, в яких дані методики були опубліковані, з переліком використаних реагентів, реактивів, апаратури, устаткування.

1.37. При отриманні лише негативних результатів пошуку слідів біологічного походження на речовому доказі необхідно зазначити кількість досліджених ділянок.

1.38. Результати визначення групових властивостей в об'єктах експертизи і групової приналежності зразків, що надані для порівняння, можуть бути оформлені у вигляді таблиці як додаток до висновку.

1.39. У констатуючій частині підсумків наводяться відомості про групову приналежність зразків, наданих для порівняння, потім - комплексні дані, отримані при дослідженні об'єктів імунологічними і цитологічними методами.

При оформленні підсумків з метою послідовного викладу результатів аналізу допускається групування питань. Послідовність відповідей на них обирається експертом.

У відповідях повинні бути наведені судження про можливості походження біологічного матеріалу на речових доказах від конкретних осіб.

1.40. У випадках, коли групова приналежність об'єкта дослідження виключає можливість його походження від особи (осіб), що проходить (проходять) у справі, необхідно зазначити групу крові особи (осіб), від якого (яких) він може проходити.

1.41. При неможливості дати відповідь на будь-яке питання постанови причини цього обгрунтовуються у підсумках.

1.42. Якщо при проведенні повторної експертизи одержані дані не збігаються з результатами попередніх експертиз, необхідно зазначити можливі причини розбіжностей.

1.43. Висновок експерта (акт судово-медичного дослідження) разом з супровідним документом надсилається або передається під розписку особі, яка призначила експертизу, про що робиться відповідний запис у журналі реєстрації.

Разом з висновком експерта повертаються упаковані, скріплені печаткою відділення і наділені переліком речові докази.

1.44. Цитологічні препарати, виготовлені із матеріалу, що був наданий на експертизу, після їх дослідження упаковуються в окремі пакети, на яких зазначається номер експертизи, рік виконання, прізвище експерта, та зберігаються у відділенні протягом 3-х років.

Після закінчення згаданого терміну препарати знищуються. При цьому складається акт, в якому треба зазначити номер експертизи, рік її виконання і кількість знищених предметних скол. Акт підписується комісією в складі не менше трьох осіб і затверджується начальником бюро.

1.45. У супровідному документі повинно бути зазначено:

1.45.1. Назва і номер висновку експерта (акта судово-медичного дослідження), що надсилається;

1.45.2. Справа, щодо якої проводилась експертиза, її номер, прізвище та ініціали обвинувачених або підозрюваних;

1.45.3. Документи, які повертаються;

1.45.4. Речові докази, що повертаються;

1.45.5. У додатку зазначають: кількість аркушів і примірників експертного документа, кількість томів і аркушів справи, кількість аркушів інших документів, перелік речових доказів, що повертаються, кількість згортків;

1.45.6. У примітці позначають передані в іншу установу або залишені у відділенні (лабораторії) речові докази з вказівкою підстав для цього, об'єкти, що були повністю використані, повністю або частково використане волосся та інше.

1.46. Супровідний документ підписується начальником бюро або його заступником і завідуючим відділенням.

При розміщенні відділення не на базі, супровідний документ може підписуватися завідуючим відділенням і експертом, який виконував експертизу.

2.1. У відділенні виконуються такі види експертиз:

2.1.1. Визначення статевої приналежності волосся, виділень, крові та інших тканин людини;

2.1.2. Виявлення клітин епітелію піхви і встановлення їх групової приналежності;

2.1.3. Встановлення на знаряддях травми, а також у піднігтьовому вмісті наявності мікрослідів крові і мікронакладень з визначенням їх видової, статевої, групової і органо-тканинної приналежності;

2.1.4. Встановлення регіонального походження крові;

2.1.5. Вивчення секрету молочних залоз з метою встановлення терміну вагітності і факту колишніх пологів;

2.1.6. Визначення естрогенної насиченості організму за результатами кольпоцитологічних досліджень;

2.1.7. Диференціювання крові плода і дітей раннього грудного віку від крові дорослої людини.

2.2. Визначення статевої приналежності крові, волосся, виділень та інших тканин людини.

Даний вид експертизи проводиться за такою схемою:

2.2.1. Візуальне дослідження, стереомікроскопія;

2.2.2. Виготовлення цитологічних препаратів;

2.2.3. Виявлення Y-хроматину в ядрах клітин при фарбуванні похідними акрихінового ряду;

2.2.4. Виявлення X-хроматину в ядрах соматичних клітин і статевоспецифічних виростів у сегментоядерних лейкоцитах при фарбуванні азур-еозиновою сумішшю.

2.3. Виявлення клітин епітелію піхви і встановлення їх групової приналежності.

Даний вид експертизи проводиться щодо осіб, які підозрюються у скоєнні статевих злочинів, і виконується за такою схемою:

2.3.1. Макролюмінісценція для встановлення слідів;

2.3.2. Виготовлення цитологічних препаратів;

2.3.3. Визначення глікогену в цитоплазмі клітин;

2.3.4. Виявлення X-хроматину в ядрах епітеліальних клітин;

2.3.5. Визначення групової приналежності секрету і клітин піхви за допомогою кількісної реакції абсорбції аглютинінів, реакції абсорбції-елюції, реакції "змішаної аглютинації";

2.3.6. З метою диференціювання клітин епітелію піхви від клітин слизової порожнини рота і прямої кишки проводять:

а) морфологічне вивчення клітин при фарбуванні флюорохромом акридиновим оранжевим;

б) вивчення характеру включень білка в цитоплазмі клітин при фарбуванні амідочорним.

2.4. Встановлення на знаряддях травми, а також в піднігтьовому вмісті наявності мікрослідів крові і мікронакладень з визначенням їх видової, статевої, групової і органо-тканинної приналежності.

Даний вид експертизи проводиться за такою схемою:

2.4.1. Стереомікроскопія.

2.4.2. Проведення доказової проби тонкошарової горизонтальної хроматографії (при виявленні мікрослідів, подібних до наявності крові);

2.4.3. Визначення видової приналежності білка крові і клітин:

а) реакція преципітації в агарі (переважно);

б) реакція імунофлюоресценції;

в) фарбування ядер клітин фарбами акрихінового ряду (виявлення Y-хроматину свідчить про приналежність клітин людині і особі чоловічої генетичної статі);

2.4.4. Виготовлення цитологічних препаратів і дослідження їх у нативному вигляді (диференціація клітин тваринного походження від рослинних клітин і псевдоклітинних утворень);

2.4.5. Встановлення органо-тканинної приналежності клітин шляхом вивчення їх цитоморфологічних особливостей в препаратах, пофарбованих акридиновим оранжевим;

2.4.6. Визначення статевої специфічності клітин за виявленням Y- і X-хроматину;

2.4.7. Виявлення групоспецифічних антигенів у клітинах за допомогою реакції "змішаної аглютинації" і реакції імунофлюоресценції;

2.4.8. Виявлення антигенів у слідах крові за допомогою реакції кількісної абсорбції аглютинінів і абсорбції-елюції.

2.5. Встановлення регіонального походження крові:

2.5.1. Визначення менструальної крові проводиться за такою схемою:

а) попередня проба на менструальну кров;

б) виготовлення цитологічних препаратів;

в) визначення наявності глікогенвмісних клітин;

г) вивчення клітинного складу препаратів при фарбуванні акридиновим оранжевим;

д) виявлення X-хроматину в ядрах епітеліальних клітин, статевоспецифічних виростів в ядрах сегментоядерних лейкоцитів при фарбуванні азур-еозиновою сумішшю;

2.5.2. Встановлення крові з інших регіонів проводиться за такою схемою:

а) виготовлення цитологічних препаратів;

б) вивчення морфологічних особливостей клітин при фарбуванні акридиновим оранжевим і основними фарбниками.

2.6. Вивчення секрету молочних залоз з метою визначення терміну вагітності або факту колишніх пологів.

Даний вид експертизи проводиться за такою схемою:

2.6.1. Мікроскопічне дослідження нативних препаратів;

2.6.2. Вивчення клітинного складу секрету молочної залози при фарбуванні за методом Паппенгейма;

2.6.3. Зіставлення даних мікроскопічного дослідження з даними морфологічного складу молочної залози в різні терміни вагітності.

2.7. Визначення естрогенної насиченості організму за результатами кольпоцитологічного дослідження мазків вмісту піхви.

Даний вид експертизи проводиться за такою схемою:

2.7.1. Визначення глікогенового індексу;

2.7.2. Визначення індексу дозрівання.

2.8. Диференціювання крові плода і дітей раннього грудного віку від крові дорослої людини.

При проведенні даного виду експертизи здійснюється визначення фетального гемоглобіну цитологічним методом в якісній модифікації.