Правила проведення судово-медичних експертиз (досліджень) у відділеннях судово-медичної гістології бюро судово-медичної експертизи

1.1. Судово-медична експертиза (дослідження) речових доказів (надалі-експертиза) у відділеннях судово-медичної гістології (надалі-відділення), а також судово-медична експертиза на підприємницьких засадах проводиться згідно з Законом України "Про судову експертизу", процесуальним законодавством, іншими законодавчими актами, Інструкцією про проведення судово-медичної експертизи, даними Правилами та затвердженими нормативними документами Міністерства охорони здоров'я України.

1.2. Експертизи у відділенні проводяться з метою встановлення патологічних та травматичних змін у надісланих до відділення об'єктах на підставі знань патологічної анатомії, судової медицини, а також з використанням спеціальних гістологічних методів дослідження.

1.3. Експертиза у відділенні виконується за постановою особи, яка проводить дізнання, слідчого, прокурора, судді чи за ухвалою суду, а також за направленням судово-медичних експертів інших структурних підрозділів бюро, які проводять експертизу у справі.

1.4. Виконувати експертизи у відділенні можуть працівники бюро судово-медичної експертизи, які пройшли підготовку з судово-медичної гістології.

1.5. До документа про призначення експертизи повинні додаватися: копія протоколу розтину трупу, завірена підписом експерта. При проведенні додаткових та повторних експертиз - первинна судово-гістологічна експертна документація, архіви судово-гістологічних об'єктів.

1.6. Речові докази (об'єкти) і документи до них приймаються у відділенні завідуючим або особою, яка його заміщує, разом з черговим лаборантом.

1.7. Реєстрація речових доказів, що надійшли у відділення, та документів до них проводиться у журналі реєстрації експертиз (досліджень) речових доказів (об'єктів дослідження) та документів у відділенні (надалі - журнал реєстрації).

До журналу реєстрації заносяться такі відомості:

1.7.1. Порядковий за відділенням номер експертизи;

1.7.2. Дата надходження у відділення речових доказів (об'єктів) та документів до них;

1.7.3. Найменування установи та прізвище особи, яка призначила експертизу;

1.7.4. Прізвище, ім'я та по батькові потерпілих і обвинувачених, номер акта розтину трупа;

1.7.5. Перелік надісланих речових доказів та об'єктів дослідження;

1.7.6. Стислі обставини справи;

1.7.7. Мета проведення експертизи;

1.7.8. Прізвище експерта (експертів), якому (яким) доручено проведення експертизи і його (їх) підпис (підписи);

1.7.9. Дати початку та закінчення експертизи;

1.7.10. Стислі результати експертизи;

1.7.11. Розписка особи, яка одержала експертизу з зазначенням дати отримання і повним переліком матеріалів і речових доказів, що повертаються;

1.7.12. Примітка.

1.8. Журнал реєстрації з пронумерованими і прошнурованими аркушами скріплюється печаткою бюро і підписується начальником бюро. Після закінчення журнал здається в архів бюро, де зберігається протягом 25 років.

1.9. Об'єктами дослідження у відділенні є:

1.9.1. Шматочки органів та тканин людини;

1.9.2. Готові на предметному склі препарати на дослідження планктону, надіслані з відділення судово-медичної токсикології;

1.9.3. Шматочки тканин, знятих з знаряддя злочину та транспортних засобів;

1.9.4. Інші об'єкти біологічного походження.

1.10. Об'єкти дослідження з супровідною документацією приймаються у відділенні в такій послідовності:

1.10.1. Ознайомлення з наданими документами завідуючим відділенням;

1.10.2. Огляд об'єктів, надісланих на дослідження, перевірка упаковки, печаток, етикетки, обсяг ємності, стан об'єктів та непошкодженість тари, в якій об'єкти знаходяться.

1.11. Об'єкти до відділення приймаються тільки при наявності правильно оформленого супровідного документа та стану об'єктів відповідно вимогам відміченим в додатках.

1.12. Разом з черговим лаборантом експерт, призначений завідуючим для виконання експертизи, проводить подальшу роботу з надісланими об'єктами дослідження - тобто вирізку об'єктів (додаток).

1.13. При проведенні первинних експертиз слід залишати частину об'єктів (вологий архів) для можливої повторної або додаткової експертизи, за винятком випадків, коли без повної витрати об'єкту неможливо зробити висновок. Відсутність залишка об'єкта відзначається в журналі реєстрації експертиз.

1.14. При виконанні додаткових експертиз повинні використовуватись ті методики та досліджуватися ті об'єкти, які при попередніх дослідженнях не застосовувалися.

1.15. При виконанні повторних експертиз повинні досліджуватись всі об'єкти і застосовуватись всі методики, які використовувались при попередніх експертизах, а при необхідності можуть бути використані нові об'єкти з вологого архіву і нові методики.

1.16. Дослідження, яке проводиться у відділенні, оформляється у вигляді висновку експерта (акта судово-гістологічного дослідження), якому надається порядковий по відділенню номер і який складається не менш, як у двох примірниках. Один (перший) примірник надсилається особі, яка призначила експертизу, другий - залишається у архіві бюро, де зберігається протягом 25 років.

1.17. Підставою для складання висновку (акта) є записи в робочому журналі експерта:

1.17.1. Робочий журнал експерта, в якому робиться запис результатів дослідження препаратів під мікроскопом, повинен бути з пронумерованими та прошнурованими аркушами, підписується завідуючим відділенням, скріплюється печаткою бюро і підписується його начальником;

1.17.2. По закінченні робочий журнал здається в архів, де зберігається 10 років.

1.18. Кожний висновок (акт) повинен складатися з таких розділів:

1.18.1. Вступної частини, яка включає титульний лист, питання поставлені на вирішення експертизи, стислий виклад обставин справи;

1.18.2. Дослідної частини;

1.18.3. Підсумків.

1.19. Титульний лист документа заповнюється на бланку, затвердженому МОЗ України в точній відповідності з існуючим текстом.

1.20. У дослідній частині повинен міститися опис надісланих на дослідження об'єктів:

1.20.1. Опис кожного препарату чи тканин проводиться окремо кожен з вказівкою кількості зрізів, їх маркіровки (якщо вони є). Груповий опис препаратів чи маркірованих об'єктів забороняється;

1.20.2. Опис досліджених препаратів проводять за такою схемою:

а) кровонаповнення, стан судин;

б) строма;

в) паренхима.

1.21. Підсумки повинні грунтуватися на даних проведення дослідження з врахуванням виявленого патогенетичного зв'язку морфологічних змін відповідно до Міжнародної гістологічної номенклатури:

1.21.1. Підсумки наводяться з поясненням термінів, обгрунтуванням зв'язку основного ушкодження (захворювання) з його ускладненнями та фоновими процесами (станами), якщо вони є. Якщо неможливо проаналізувати основне ушкодження (захворювання), то наводиться причина цього;

1.21.2. Підсумок подається за нозологічним принципом, коли ушкодження (захворювання) самостійно або через ускладнення може бути морфологічним обгрунтуванням причини смерті.

1.22. Остаточний висновок про причину смерті належить до компетенції судово-медичного експерта, який проводив розтин трупа.

1.22.1. При неможливості додержання нозологічного принципу рекомендується систематизовано, послідовно описувати виявлені в органах та тканинах ушкодження, відмічаючи реактивні процеси, ступінь вираженості їх, локалізацію і обсяг.

1.23. Висновок з підписом експерта і печаткою відділення передається черговому реєстратору відділу судово-медичної експертизи трупів за актом черговим лаборантом.

1.24. Термін виконання експертизи не повинен перевищувати одного місяця від дня отримання всіх необхідних для її проведення матеріалів експертом-гістологом.

При відсутності будь-яких матеріалів, що необхідні для проведення експертизи, завідуючий відділенням не пізніше, як у триденний термін від дня надходження експертизи у відділення, чи експерт, не пізніше ніж у триденний термін від дня отримання експертизи для виконання повинні запитати ці матеріали у особи, яка призначила експертизу. У випадках перевищення місячного терміну виконання експертизи він повинен дати усне роз'яснення причин затримки начальнику бюро і направити про це письмове повідомлення особі, яка призначила експертизу.

2.1. Особливості судово-гістологічного дослідження при окремих видах смерті:

2.1.1. При ішемічній хворобі серця із надісланих з відділу судово-медичної експертизи трупів кусочків вирізуються додатково кусочки з найбільш ураженим відрізком коронарної артерії та кусочок з міжшлункової перетинки серця. При гістологічному дослідженні кусочків органів акцентується увага на кровонаповненні та стані судин серця, ступені звуження коронарної та епікардіальних артерій, характерні ураження їх, змінах в міокарді, використовуються крім основної фарби (гематоксилин-еозину), додаткові, які допомагають виявити ушкодження кардіоміоцитів (Рего, гематоксилин-оксі-фуксин-пікріновою кислотою-ГОФП);

2.1.2. У випадках хронічної ішемічної хвороби, крім змін в судинах, відмічається обсяг та характер кардіосклерозу, наявність в цих ділянках новоутворених судин та склад клітин в місцях утворення рубців;

2.1.3. При інфаркті міокарду: з надісланих кусочків органів вирізають кусочки з місць ураження артерії та з місця інфаркту на межі з неушкодженим міокардом. При гістологічному дослідженні відмічають зміни в судинах, ступінь вираженості некрозу м'язових волокон, крововиливи та лейкоцитарну реакцію навколо некрозу, клітинний склад залежно від строку інфаркту;

2.1.4. Гіпертонічна хвороба: в надісланих кусочках відмічають зміни в дрібних судинах та артеріолах головного мозку та його оболонок, внутрішніх органів, особливо серця, нирок. Акцентується увага на гіпертрофію міокарду, вогнища уражень його, застосовуючи додаткове забарвлення (ван-Гізон, Рего, ГОФП);

2.1.5. Судинне ураження головного мозку. При гістологічному дослідженні відмічають морфологічні зміни в судинах та волокнах оболонок, в речовині мозку, звертається увага на можливу наявність раніш існуючих змін навколо судин речовини та оболонок, в самій речовині;

2.1.6. Розрив аневрізми та спонтанний розрив аорти: відмічають морфологічні зміни в шарах аорти, особливо в серединній оболонці, крововиливи в стінці, некрози, стан зовнішньої оболонки з судинами поживлюючими її. Акцентується увага на клітинному складі серединної оболонки. Використовують додаткову фарбу на виявлення та стан еластичних волокон;

2.1.7. Легенева патологія. При мікроскопічному дослідженні відмічають морфологічні зміни в трахеї, бронхах, повітрянність та обсяг ураження в паренхімі легень, характер ексудату у випадках запалення. Морфологічні зміни в стромі та судинах легень;

2.1.8. При онкозахворюванні досліджується шматок з первинного вузла пухлини, відмічається в ньому гістогенез, а також куски з місць метастазів;

2.1.9. У випадках раптової смерті дітей досліджується надісланий набір кусків внутрішніх органів. Звертається увага на характер запалення (при його наявності) в органах та головному мозку особливо при вірусних ураженнях. Відмічається стан та морфологічні зміни в імуннокомпетентних та ендокринних органах. В слинних залозах відмічають морфологічні зміни з метою виключення цитомігаловірусного ураження;

2.1.10. Новонароджені. При дослідженні легень вирішуються питання: дихали чи не дихали вони, відмічається повітрянність паренхими; стан просвіту бронхів. Використовується додаткова фарба на еластичні волокна в проміжальвеолярних перетинках, їх стан. Відмічається стан просвіту та наявність еритроцитів в бронхіолярних артеріях, капілярах проміжальвеолярних перетинок та мілких артерій системи легеневої артерії. Звертається увага на стан дихальних альвеолоцитів, їх форму. З метою виключення аспірації навколоплідної рідини в альвеолах вишукують сліди останньої: пушкове волосся, рогові лусочки, меконій, клітини плоского епітелію.

В пупковому кільці відмічається наявність (чи відсутність) лейкоцитів (демаркаційний вал), стан судин та клітинний склад навколо.

В пологовій пухлині відмічається кровонаповнення судин, крововиливи, клітинна реакція навколо. В посліді - відзначається кровонаповнення, стан ворсин, наявність (чи відсутність) інфарктів, петріфікатів, вогнищ запалення, некрозів;

2.1.11. При кримінальному аборті з надісланого матеріалу досліджуються декілька кусочків з різних ділянок матки (шийки з зовнішнім вічком, з тіла); маточних труб, яєчників, судин, параметральної клітковини. При підозрі на сепсіс - кістковий мозок. При мікроскопічному дослідженні особлива увага звертається на слизову оболонку матки; наявність в неї залишків вагітності (ворс хоріону, децідуальної тканини), вогнища запалення, крововиливів, некрозів; зміни в залозах характерні для вагітності, в судинах базального шару, гігантські багатоядерні клітини в ендометрії та міометрії, а також крововиливи, вогнища запалення, тромбоз судин, гіпертрофію в міометрії. В яєчнику досліджується жовте тіло, стан коркового та мозкового шарів. В надниркових залозах звертається увага на кровонаповнення, вогнища некрозів, крововиливів. В нирках звертається увага на морфологічні зміни для виключення гострої ниркової недостатності;

2.1.12. При підозрі на СНІД:

а) в органах імуногенезу (лімфовузли, селезінка, загрудинна залоза, кістковий мозок) відмічаються зміни від фолікулярної гіпертплазії до атрофії залежно від стадії хвороби, а також наявність саркоми Капоші;

б) в легенях відмічається пневмоцисне запалення, цітомегаловірусні ураження, саркома Капоші;

в) в головному мозку відмічається прогресуюча лейкоенцефалопатія з багатоліковим гліомезенхімальними вузликами, з макрофагальною реакцією, вогнища некрозів;

г) в спинному мозку відмічається гіперпцелюлярність з великою кількістю нейтрофілів, еозинофілів, мегакаріоцитів;

д) в серці відмічається міокардіт, лімфоми, токсоплазмоз, саркома Капоші, ендокардіт;

е) в печінці відмічається склерозуючий мегаловірусний холангіт, некрози;

ж) в нирках відмічається нефропатія, гломерулосклероз, запалення в стромі, мікрокістозні тубулоектазії;

з) в органах шлунково-кишкового тракту (стравохід, шлунок, тонкий, товстий кишечник) відмічається запалюванні інфільтрати, саркома Капоші, мікобактеріальні та грибкові гастроентероколіти, недіференційні злоякісні лімфоми в порожнині рота, ректальному відділі кишечника;

и) в шкірі - враження саркомою Капоші, герпесом, цитомегаловірусом, себорейним дерматитом, піодермією, фурункульозом.

2.1.13. При ураженні технічною електрикою та блискавкою відмічають:

а) в шкірі зміни в шарах епідермісу, характерні для дії току, високої температури, додатково відповідними фарбами виявляють металізацію від електропровідників та поверхні епідермісу; при недостатності типових ознак до електромітки слід описувати всі зміни в шкірі з висновком про нетипову електромітку;

б) реактивні зміни у власно шкірі характерні для часу переживання (заживлення) електромітки;

в) зміни в усіх шарах шкіри, елементи обвуглення від дії високої температури, деревоподібний вигляд смуг - при дії блискавки;

2.1.14. При дії крайніх температур відмічаються:

а) зміни, які характеризують клінічні стадії опікової хвороби та ступінь опіку шкіри;

б) наявність кіптяви в верхніх дихальних шляхах та опік слизової оболонки в них, - при опіку полум'ям;

в) стан кровообігу, характер крововиливів в слизовій оболонці шлунку та 12-ти палої кишки, осередки некрозу та некробіозу в них, бронхоспазм, зміни в сперматогенному епітелію, - при дії низької температури.

2.1.15. При механічній асфіксії відмічають:

а) стан кровонаповнення в органах, ділянки ушкодження слизової оболонки дихальних шляхів, - при закритті їх інородним тілом;

б) ступінь уплошення шарів епідермісу, стан чи відсутність рогового шару, крововиливи, зглаженість пиптиків в дермі, наявність проміжних валиків, крововиливи в гіподермальному шарі в шкірі странгуляційної борозни, крововиливи в підлеглих їй м'язах, - при повішенні;

в) саднини та крововиливи в шкірі та зміни у м'яких тканинах шиї, реактивні зміни навколо них, - при удавленні руками;

г) гостре порушення кровообігу в органах: крововиливи під плеврою легень, під епікардом, крововиливи та набряк в слизовій оболонці глотки, гортані, крововиливи, набряк, гостру емфізему, ателектази, бронхоспазм в легенях, зміни, характерні для міоглобінурійного нефрозу, - при стисненні грудей та живота;

д) стан кровообігу, крововиливи, гостру емфізему, ателектази, наявність інородних мас в просвіті бронхів та альвеол (а саме - рослинні клітковини, зоопланктон, мінеральні частинки), наявність діатомових водоростей (планктону) в готових препаратах на предметному склі надісланих з відділення судово-токсикологічних досліджень, - при утопленні;

е) наявність інородних (блювотних) мас в альвеолах та бронхах - при аспірації блювотних мас.

2.1.16. При отруєннях відмічають:

а) некроз в слизовій оболонці стравоходу, шлунку, 12-ти палої кишки (коагуляційний чи колікваційний), зміни в паренхиматозних органах, особливо в печінці та нирках, характерних для печінково-ниркової недостатності, - при отруєнні кислотами та лугами;

б) наявність кришталів щавелево-кислого кальцію, некроз, дістрофію в епітелії проксимальних канальців нирок, - при отруєнні етилен-гликолем;

в) некротичний нефроз, некрози з утворенням фібринозно-виразкового западення в слизовій оболонці товстого кишечника, - при отруєнні сулемою.

2.1.17. При черепно-мозковій травмі відмічають:

а) стан судин та їх кровонаповнення, обсяг крововиливів, стан еритроцитів, наявність чи відсутність клітинної реакції в оболонках, стан піальних волокон, - при ушкодженні тільки оболонок мозку;

б) стан судин, їх кровонаповнення, обсяг крововиливів, стан та розташованність еритроцитів в крововиливах, наявність чи відсутність перифокальних клітинних змін, некрози, зміни в клітинах, - при ушкодженні речовини мозку.

2.1.18. При ушкодженні колючими предметами відмічають зміни: в рані крововиливи, набряк, некроз тканин, зміни в усіх шарах шкіри підшкірової клітковини, перифокальні реактивні зміни; в рановому каналі - вміст (частинки волокон дерми, інородні включення), перифокальні зміни.

2.1.19. При ушкодженні тупими предметами відмічають: зміни в усіх шарах ушкодженої шкіри та прилеглих м'язових волокнах, обсяг крововиливів, набряк та клітинні реактивні зміни в самому ушкодженні, а також в периферійних відділах крововиливів, примінюючи забарвлення за Перлсом для вирішення питання часу ушкодження.

2.1.20. Садно досліджують в декількох шматочках шкіри та підшкіряної клітковини на межі з неушкодженою тканиною. При мікроскопічному дослідженні відмічаються морфологічні зміни в усіх шарах шкіри; повне чи часткове ушкодження в епідермісі, зміни в дермі, стан судин, крововиливи в неї, клітинна реакція навколо, набряк. Морфологічні зміни в садні слід диференціювати з пергаментною плямою.

2.1.21. При вогнепальному ушкодженні відмічають:

а) ступінь зсаднення епідермісу, ділянки його відслоєння в краях рани та навколо неї (поясок зсаднення), кіптяву, мастила для змащення зброї (поясок обтирання), сліди пороху, металу та термічної дії на некротизованих ділянках, вирішуючи питання вхідного чи вихідного отвору та відстані пострілу;

б) зміни в краях рани, некрози, порушення цільності епідермісу, просякання тканин гемолізованими еритроцитами, судинну реакцію, наявність в просвіті кіптяви, уламків кісток, волосся, волокон одягу рослинних клітковин; особливості залежно від органу в рановому каналі.

1. Вимоги прийому об'єктів дослідження у відділеннях та робота з ними:

1.1. Об'єкти судово-гістологічного дослідження приймаються у відділення, якщо вони надіслані в щільно закритій, опечатаній тарі, на котрій є етикетка з прізвищем та ініціалами померлого, номером висновку експерта (акта), датою розтину трупа, прізвищем експерта, який досліджував труп, звідки надіслані об'єкти (місто чи район).

1.2. Супровідний документ повинен бути датований, з підписом особи, що призначила експертизу. Якщо таким документом є направлення встановленого зразка, що затверджений МОЗ України, поряд з обов'язковим заповненням в ньому граф, слід вказувати маркіровку їх та інші відмітки і питання, які необхідно вирішити.

1.3. При наявності маркіровки об'єктів, останні повинні бути розташованими в окремій посудині або в мішечках з номерами та помітками, які б визначали маркіровку.

1.4. Завідуючий відділенням або експерт-гістолог, призначений завідуючим, перевіряє правильність оформлення супровідної документації, відмічає в ній дату надходження матеріалу на судово-гістологічне дослідження; ставить номер аналізу по відділенню черговому лаборанту для реєстрації в журналі установленого зразка, що затверджений МОЗ України.

1.5. Черговий лаборант-гістолог заповнює графи в журналі, готує до дослідження матеріал (промиває проточною водою) для вирізки об'єктів разом з експертом, призначеним завідуюючим відділенням, який буде проводити судово-гістологічне дослідження.

1.6. При вирізці об'єктів експерт-гістолог звертає увагу на колір та кількість фіксуюючої рідини, її запах, вид та колір об'єктів, ступінь їх зафіксованості, розмір та кількість шматочків та відповідність переліку об'єктів, що вказані у направленні.

1.7. При вирізці об'єктів експерт-гістолог повинен дотримуватися вимог:

1.7.1. Шматочки об'єктів дослідження повинні бути не більш 0,5 см товщиною, довжина та ширина повинна бути не більше розміру покривного скла. Якщо шматочки більше скла, їх потрібно розрізати на частини.

1.7.2. Об'єкти з стінок порожнинних утворень (кишки, кисти, твердої мозкової оболонки, сечового та жовчного міхурів і т.д.) прикріпляються зовнішньою стінкою до картону.

1.8. Вирізані шматочки вміщують в марлевий мішечок з вкладеною етикеткою з номером аналізу чи іншими маркіровками, позначеними простим олівцем на матеріалі, який не розм'якає в фіксуючій рідині. Такі етикетки залишаються в архіві (з частинами об'єктів) після вирізки.

1.9. Об'єкти дослідження промивають водою (проточною) від фіксуючої рідини, просушують фільтрувальним папером або серветками.

1.10. Черговий лаборант віддає вирізані та промиті об'єкти лаборанту, призначеному завідуючим для подальшої обробки об'єктів в лабораторії.

1.11. Лаборант-гістолог реєструє передані йому шматочки досліджених органів та тканин у своєму робочому журналі, відмічаючи:

1.11.1. Порядковий номер;

1.11.2. Номер аналізу та дату вирізки об'єктів;

1.11.3. Прізвище померлого;

1.11.4. Номер висновків експерта;

1.11.5. Кількість шматочків;

1.11.6. Методику обробки об'єктів та забарвлення, яку вибирає експерт-гістолог, що проводить дослідження.

1.12. Для обробки досліджених об'єктів в лабораторії використовують методи, що відповідають таким вимогам:

1.12.1. Фіксуюча рідина повинна бути в обсязі в 10-20 разів вище обсягу дослідженого об'єкта;

1.12.2. Найбільш вживаною фіксуючою рідиною є 10% розчин нейтрального формаліну;

1.12.3. При дослідженні висушених тканин (в стані муміфікованості, торфяного дублення, жировоску) їх фіксують у 3% розчині формаліну у фізіологічному розчині (2-3 доби);

1.12.4. Для фіксації патологічно зміненої шкіри готують розчин: одна частина 40% формаліну та чотири частини дистильованої води (на 5-6 діб);

1.12.5. Для розм'якшення затверділих шматочків, які довго знаходились в розчині формаліну, їх поміщають на 14 діб в 1% розчині азотнокислого срібла, або у 10% розчині лимонної кислоти, дофіксовуючи шматочки будь-якою фіксуючою рідиною;

1.12.6. Кістки фіксують за загальними правилами після чого декальцинують за відповідною методикою.

1.13. Після фіксації об'єкти обезводжують в батареї спиртів у висхідній міцності.

1.14. В судово-гістологічних відділеннях з великим обсягом роботи можливе використання автомата ГП-4.

1.15. Для отримання зрізів потрібної товщини необхідно ущільнити об'єкти методом заливки в парафін чи целоідін або заморозити для експрес-діагностики:

1.15.1. Проводку в спиртах, ущільненість об'єктів необхідно виконувати відповідно до рекомендацій, поданих в посібниках з гістологічної техніки;

1.15.2. Можливо використовувати прискорені методи спиртово-ацетонової проводки.

1.16. Гістологічні препарати повинні бути тонкими (10-15 мкм), рівними, без зморшок, розривів, бульок повітря під покрівним склом, без частинок фарби, інших включень.

1.17. З одного об'єкта готують 1-2 зрізи для однієї методики забарвлення. При необхідності роблять більшу кількість зрізів з різної глибини препарату.

1.18. Ціль та завдання гістологічного дослідження вимагають використання забарвлення зрізів найбільш вживаними фарбами, які рекомендовані в посібниках з гістологічної техніки; забарвлення зрізів досліджених об'єктів повинно бути рівним з диференційованістю гістологічних структур.

1.19. Забарвлені зрізи вміщують на предметне скло, заливають бальзамом або полістеролом, прикривають покрівним склом або плівкою, які повинні бути якісні (рівні, чисті, сухі).

1.20. На предметному склі з готовими препаратами тушшю або восковим олівцем помічають номер аналізу, рік виготовлення препарата. Готові препарати, підсушені видаються експерту-гістологу, що буде проводити дослідження.

1.21. Скло з препаратами після дослідження зберігають протягом 3-х років в такому стані, щоб вони не були розбиті чи склеєні між собою. Після закінчення цього терміну, з відома завідуючого відділенням, препарати знищуються, про це робиться запис у журналі.

1.22. Об'єкти ущільнені целоідином зберігають у 70% розчині спирту при кімнатній температурі на маркірованих блоках, чи знятих з блоків, у марлевих мішечках з етикеткою, з номером аналізу та роком дослідження. Об'єкти залиті у парафіні (чи желатині) зберігають три роки у сухому місці у пакетах з етикеткою, де вказано номер аналізу та рік дослідження.

1.23. Залишки шматочків, фіксованих внутрішніх органів, що складають формаліновий архів з номером експертизи та роком дослідження герметично упаковуються і зберігаються три роки в стані пригодному для повторного дослідження. Після закінчення вказаного терміну, препарати знищуються. При цьому складається акт, в якому повинно бути вказано: номер експертизи, рік її виконаня і кількість знищеного матеріалу. Акт підписується комісією в складі не менш трьох чоловік і затверджується начальником бюро.