Правила проведення судово-медичних експертиз (досліджень) у відділеннях судово-медичної токсикології бюро судово-медичної експертизи

1.1. Судово-медична експертиза (дослідження) речових доказів (надалі - експертиза) у відділеннях судово-медичної токсикології бюро судово-медичної експертизи (надалі - відділення), а також судово-медична експертиза на підприємницьких засадах проводиться згідно з Законом України "Про судову експертизу", процесуальним законодавством, іншими законодавчими актами, Інструкцією про проведення судово-медичної експертизи, даними Правилами та нормативними документами Міністерства охорони здоров'я України.

1.2. Експертизи у відділенні проводяться з метою виявлення та визначення хімічних речовин в об'єктах біологічного походження та інших речових доказах (додаток N 1 і N 2).

1.3. Експертиза у відділенні виконується за постановою особи, яка проводить дізнання, слідчого, прокурора, судді чи за ухвалою суду, а також за направленням судово-медичних експертів інших структурних підрозділів бюро, які проводять експертизу у справі.

У виняткових випадках може бути проведене судово-токсикологічне дослідження блювотних мас, промивних вод, крові, сечі, калових мас, частин одягу, харчових продуктів, напоїв та лікарських речовин за направленням медичних установ.

1.4. Проводити експертизи у відділенні можуть працівники, які пройшли спеціальну підготовку з судово-медичної токсикології.

1.5. До документа про призначення експертизи залежно від характеру випадку додаються:

1.5.1. Завірена особою, яка призначила експертизу, копія протоколу огляду і вилучення речових доказів;

1.5.2. Виписка з висновку експерта (дослідження) трупа, завірена загальним судово-медичним експертом, яка містить попередні відомості і дані з цієї експертизи;

1.5.3. Виписка з історії хвороби (у випадку, якщо потерпілому надавалась медична допомога);

1.5.4. Первинна судово-токсикологічна експертна документація (при виконанні повторних експертиз).

1.6. Речові докази і документи до них приймаються у відділенні завідуючим чи особою, яка його заміщає, лише за наявності на цих документах резолюції начальника бюро або його заступника.

При розміщенні відділення не на базі бюро допускається приймання речових доказів і документів до них без резолюції начальника чи його заступника. Такий порядок приймання встановлюється відповідним наказом по бюро.

1.7. У випадку пошкодження та(чи) неналежної упаковки речового доказу складається акт у двох примірниках, який підписується трьома працівниками відділення (лабораторії, бюро). Один примірник акта разом з речовими доказами надсилається особі, яка призначила експертизу, другий - залишається в бюро.

При загальному стані упаковки допускається приймання речових доказів з інших населених пунктів, уникаючи псування матеріалу, і у випадку екстренної необхідності проведення досліджень.

1.8. Реєстрація речових доказів, що надійшли у відділення, та документів до них проводиться в журналі реєстрації експертиз (досліджень) речових доказів (об'єктів дослідження) та документів у відділенні (надалі - журнал реєстрації).

До журналу реєстрації заносяться такі відомості:

1.8.1. Порядковий за відділенням номер експертизи;

1.8.2. Дата надходження у відділення речових доказів та документів до них;

1.8.3. Найменування установи та прізвище особи, яка призначила експертизу;

1.8.4. Прізвище, ім'я та по батькові потерпілих і обвинувачених, номер акта розтину трупа;

1.8.5. Стислі обставини справи;

1.8.6. Перелік надісланих речових доказів та об'єктів дослідження;

1.8.7. Мета проведення експертизи;

1.8.8. Прізвище експерта (експертів), якому (яким) доручено проведення експертизи, і його (їх) підпис;

1.8.9. Дата початку та закінчення експертизи;

1.8.10. Стислі результати експертизи;

1.8.11. Розписка особи, яка одержала висновок експерта (акт) з зазначенням дати отримання і новим переліком матеріалів і речових доказів, що повертаються;

1.8.12. Примітка.

1.9. Журнал реєстрації з пронумерованими та прошнурованими аркушами скріплюється печаткою бюро і підписується начальником бюро. Після закінчення журнал здається в архів бюро, де зберігається протягом 25 років.

1.10. Судово-медичний експерт відділення (надалі - експерт) приймає для проведення експертизи речові докази і документи до них від завідуючого відділенням під розписку в журналі реєстрації експертиз.

1.11. Після отримання речових доказів експерт ретельно оглядає упаковку кожного предмета, описує його характер (згорток, ящик, пакет, конверт тощо), розміри (довжину, ширину, висоту або товщину), наявнисть на ній написів, штампів, печаток (крім поштових), їх стан (цілі чи пошкоджені), наявність дефектів упаковки з урахуванням можливості витягти речовий доказ без пошкодження печаток.

1.12. Розпечатування упаковки проводиться акуратно та обережно, щоб уникнути пошкодження тари, зникнення чи псування речових доказів.

1.13. Наявність, характер і кількість речових доказів повинна бути звірена з переліком їх у документі про призначення експертизи, а за наявності такого переліку на упаковці - з даним переліком.

1.14. При розбіжності характеру і кількості речових доказів з переліком їх у документі про призначення експертизи чи на упаковці складається акт відповідно до вимог, зазначених у п.1.7 цих Правил.

1.15. Документи, які подано з речовими доказами, повинні зберігатися в окремій папці в сейфі або шафі (столі), яка зачиняється і після закінчення робочого дня опечатується печаткою відділення.

1.16. Речові докази зберігаються в окремій шафі, яка зачиняється і опечатується.

1.17. Експерт, який проводить експертизу, несе передбачену чинним законодавством відповідальність за збереження документів і речових доказів.

1.18. Для реєстрації результатів, отриманих в процесі проведення експертизи, експерт веде робочий журнал з пронумерованими та прошнурованими аркушами. Робочий журнал скріплюється печаткою бюро і підписується його начальником.

Після закінчення робочий журнал передається в архів бюро, де зберігається протягом 10 років.

1.19. У робочому журналі повинні міститися:

1.19.1. Опис упаковки і речових доказів;

1.19.2. Методи проведення кожного етапу експертного дослідження;

1.19.3. Результати реакцій (досліджень) окремо для кожного взятого об'єкта і контрольного зразка.

1.20. Термін виконання експертизи не повинен перевищувати одного місяця з дня одержання всіх необхідних для її проведення матеріалів.

При відсутності будь-яких необхідних для проведення експертизи матеріалів завідуючий відділенням не пізніше як у триденний строк з дня надходження справи у відділення або експерт, якому доручено проведення експертизи, не пізніше як у триденний строк з дня отримання її для виконання запитують ці матеріали у особи, яка призначила експертизу.

При перевищенні експертом місячного строку виконання експертизи він повинен дати усне роз'яснення причин затримки начальнику бюро і направити про це письмове повідомлення особі, яка призначила експертизу.

1.21. При проведенні додаткових експертиз повинні виконуватися лише ті дослідження, які в первинній експертизі не не проводились.

1.22. При повторних експертизах повинні проводитися всі дослідження, які виконувались при попередніх експертизах, а при необхідності - й інші види досліджень.

1.23. Експертизи речових доказів у відділенні проводяться в такій послідовності:

1.23.1. Ознайомлення з наданими документами;

1.23.2. Огляд речових доказів (морфологія, колір, запах, наявність побічних включень тощо) і надання порядкового номера кожному з них;

1.23.3. Зважування кожного об'єкта, описання його властивостей, постановка попередніх проб (на луги, кислоти, нітрити, нітрати тощо);

1.23.4. Складання підсумків і оформлення висновку експерта.

1.24. Експертиза з однієї справи повинна, як правило, виконуватися одним експертом.

У роботі в експерта одночасно може перебувати не більше двох експертиз. Групувати речові докази, які належать до різних експертиз, при проведенні однакових операцій забороняється. З метою виключення можливості переплутування об'єктів дослідження весь хімічний посуд повинен бути відповідним чином промаркірованим.

1.25. Витрату об'єктів у процесі виконання експертизи належить проводити економно, з розрахунком достатності на всі необхідні при даній експертизі види досліджень, але без шкоди для якості.

При достатній (за масою) наявності речових доказів 1/3 її повинна йти на якісне визначення, 1/3 на повторне, кількісне або інше визначення і 1/3 об'єкта повертається особі, яка призначила експертизу, або зберігається в архіві відділення протягом встановленого терміну.

При малій кількості (до 100 г) внутрішні органи при проведенні повного судово-токсикологічного аналізу можуть бути повністю використані, про що робляться відповідні записи в дослідній частині та супровідному документі.

1.26. Дослідження, які проводяться експертом, оформляються у вигляді висновку експерта (акта судово-токсикологічного дослідження), якому присвоюється порядковий за відділенням номер.

1.27. Основою для складання висновку експерта (акта) є записи в робочому журналі експерта.

1.28. Кожний висновок експерта (акт) повинен складатися з таких розділів:

1.28.1. Вступної частини, яка включає: титульний лист, питання, поставлені на вирішення експертизи, і стислий зміст обставин справи;

1.28.2. Дослідної частини, яка включає опис речових доказів і безпосередньо токсикологічне дослідження;

1.28.3. Підсумків.

1.29. Титульний лист даного документа заповнюється на бланку затвердженому МОЗ України в точній відповідності з існуючим текстом.

В обставинах справи стисло викладаються необхідні результати експертиз, раніше проведених у справі, або дані медичних документів. При повторних експертизах зазначаються причини її призначення, а також підсумки первинних експертиз.

1.30. У дослідній частині при описуванні об'єктів зазначається їх упаковка, наявні написи, морфологія речових доказів, їх маса, колір, запах, реакція середовища, способи консервування.

У токсикологічному дослідженні наводиться докладне описання ходу кожного аналізу, що проводиться, кількість використаного при цьому речового доказу, застосовуваних методів і методик, використаної апаратури і обладнання, одержаних результатів.

1.31. У підсумках спочатку перелічують знайдені при експертизі речовини з зазначенням, якщо це можливо, їх кількість, далі - ті речовини, які не були знайдені, потім - даються відповіді на питання, викладені в постанові.

1.32. Висновок експерта (акт) з супровідним документом надсилається чи передається під розписку особі, яка призначила експертизу, про що робиться відповідний запис у журналі реєстрації експертиз.

Разом з висновком експерта повертаються упаковані і наділені переліком, опечатані печаткою відділення речові докази і зразки для порівняння, які не піддаються гниттю.

1.33. У супровідному документі повинні бути наведені:

1.33.1. Назва і номер експертного документа, що надсилається;

1.33.2. Справа, в якій проводиться експертиза, її номер, прізвище та ініціали обвинувачених (підозрюваних) чи потерпілих;

1.33.3. Документи, що повертаються;

1.33.4. Речові докази і зразки для порівняння, що повертаються;

1.33.5. Залишені у відділенні речові докази з зазначенням підстав для цього і перелік повністю використаних об'єктів.

1.34. Супровідний документ підписується начальником бюро або його заступником і завідуючим відділенням.

При розміщенні відділення не на базі бюро супровідний документ може підписуватися завідуючим відділенням і експертом, який проводив експертизу. Такий порядок надсилання експертиз встановлюється відповідним наказом по бюро.

1.35. Речові докази і зразки для порівняння, які піддаються гниттю (внутрішні органи, частини трупів, виділення людського організму тощо) і не можуть бути збережені в установі, що призначила експертизу, підлягають консервуванню етиловим спиртом і залишаються у відділенні протягом року після закінчення експертизи.

1.36. Знищення речових доказів після закінчення терміну їх зберігання проводиться комісією, призначеною письмовим наказом начальника бюро, до складу якої повинні входити три працівники відділення (лабораторії, бюро).

Перелік речових доказів, які підлягають знищенню, і акт про знищення повинен бути затверджений начальником бюро.

1.37. Знищення речових доказів проводиться залежно від місцевих умов шляхом спалювання або поховання на підставі вказівок органів санітарного нагляду.

1.38. Як виняток, трупний матеріал, кров, сеча і внутрішні органи, які надійшли для дослідження на наявність етилового спирту, оксиду вуглецю, місцеводіючих ядів, синильної кислоти, органічних розчинників, підлягають знищенню через 30 днів після закінчення дослідження.

1.39. Інші речові докази можуть бути знищені раніше встановленого терміну за письмовою вказівкою судово-слідчих органів.

1.40. Речові докази, які становлять науково-практичну цінність, можуть бути залишені в лабораторії за дозволом відповідних судово-слідчих органів, який запитується одночасно з направленням висновку експерта.

1.41. Якщо при проведенні експертизи постають питання, розв'язання яких не входить до компетенції експерта, він може звернутися за консультацією до спеціаліста іншої спеціальності (фармакогноста, фармаколога тощо). Надані цими спеціалістами дані або висновок експерта може використати в проведеній ним експертизі, зробивши про це відповідний запис. Один примірник висновку спеціаліста разом з висновком експерта надсилається особі, яка призначила експертизу, другий - залишається в архіві бюро.

2.1. З урахуванням можливості розкладання деяких речовин (синильна кислота, серцеві глікозиди, атропін, кокаїн, похідні 1,4 - бензодіазепіну та ін.) експертиза повинна бути почата в день надходження у відділення речових доказів.

2.2. Підготовчі операції, пов'язані з ізолюванням, виявленням і визначенням отруйних і сильнодіючих речовин, виконуються середнім медичним персоналом під керівництвом експерта.

Основні операції (мікрокристалоскопія, хроматографія в тонкому шарі сорбента, газорідинна хроматографія тощо) проводяться безпосередньо експертом.

2.3. При проведенні експертизи аналізи виконуються лише на зазначені в супровідному документі речовини.

Якщо з матеріалів справи, зовнішнього огляду об'єкти, попередніх даних і проб випливає інший хід проведення експертизи, експерт повинен розширити коло аналізів. Такого саме порядку проведення дослідження слід дотримуватися при відсутності в документі про призначення експертизи конкретного завдання. У цьому випадку експерт повинен керуватися переліком токсикологічних речовин, які підлягають судово-токсикологічному дослідженню (додаток N 3).

2.4. При виявленні отруйних і сильнодіючих речовин, а також при їх кількісному визначенні експерт повинен добирати такі реакції, які дають результат і точно доводять наявність в об'єктах дослідження тієї чи іншої хімічної речовини.

Для виключення можливої помилки при виявленні хімічної речовини з об'єктами дослідження необхідно проводити кілька різних реакцій, які можуть дати збіг результатів.

2.5. При виявлені отруйних і сильнодіючих речовин по можливості слід застосовувати такі реакції, продукти яких можуть бути збережені і надані судово-слідчим органам як речовий доказ.

2.6. Хід проведення реакцій для виявлення тієї чи іншої хімічної речовини регламентується методичними та інформаційними листами Міністерства охорони здоров'я України.

2.7. Перед проведенням аналізів зазначається спосіб консервування надісланих на дослідження речових доказів.

При пересиланні об'єктів, які підлягають судово-токсикологічному дослідженню, на великі відстані (особливо влітку) допускається консервування їх чистим етиловим спиртом, за винятком випадків, коли дослідження повинно проводитись на наявність спиртів і нітритів.

З об'єктом в лабораторію повинна бути надіслана контрольна проба спирту в такій кількості, яка була витрачена при консервуванні.

У випадках, коли консервант (спирт) не був надісланий або для консервування був використаний недопустимий спосіб (гліцерином, формаліном, фенолом тощо), експерт повинен проінформувати про це судово-слідчі органи. Неправильний спосіб консервування і можливість його впливу на результати експертизи зазначаються у підсумках.

2.8. При виявленні в речових доказах характерних кристалів, насіння, частин рослин, залишків грибів та ін., їх відбирають, а потім окремо піддають дослідженню або направляють на аналіз іншому спеціалісту (наприклад, фармакогносту).

2.9. Реактиви, лабораторний посуд і прилади, які використовуються при проведенні експертизи, повинні бути хімічно чистими, тобто не повинні містити тієї хімічної речовини, пошук якої проводиться в досліджуваному матеріалі.

2.10. Чистота реактивів перевіряється експертом у тих максимальних кількостях, в яких вони будуть використані для аналізу, і тими способами і реакціями, які будуть застосовуватися в ході дослідження.

Всі реактиви повинні бути перевірені на чистоту в хімічному відношенні при отриманні нової їх партії, а кислоти, луги та інші реактиви, які можуть бути забруднені в процесі зберігання (наприклад миш'яком, витягненим з посуду), перевіряються, але не рідше 2-х разів на рік.

2.11. При позитивних результатах якісного дослідження на наявність хімічних речовин, відкриття яких неспецифічне (атропін, стрихнін, нікотин тощо), дослідження повинно бути доповнене фармакологічним випробуванням на тваринах. У найпростіших випадках його може проводити експерт, а в більш складних - фармаколог.

2.12. Кожне судово-токсикологічне дослідження повинно проводитись як кількісне.

Об'єкти для всіх аналізів, які проводяться, повинні братися за масою.

Кількість дистилятів, фільтратів тощо обов'язково вимірюється.

2.13. За наявності методик і технічних можливостей експерт повинен провести кількісне визначення виявлених якісними методами хімічних речовин.

Кількість знайдених хімічних речовин треба відносити до 100 г взятої для аналізу наважки об'єкта і виражати одиницями маси.

Об'єкти, які подаються на дослідження у відділення судово-медичної токсикології для визначення характеру передбачуваного отруєння:

- при підозрі на отруєння синильною кислотою та її солями (ціанідами) - надсилається шлунок з вмістом, верхній відділ тонкого кишечника з вмістом, кров, мозок, печінка з жовчним міхуром, нирка і сеча;

- при підозрі на отруєння хлороформом, діхлоретаном, чотирихлористим вуглицем та іншими галогенопохідними - надсилається мозок, шлунок з вмістом, тонкий кишечник з вмістом, легеня, печінка, нирка, селезінка, кров, сальник;

- при підозрі на отруєння етиловим спиртом - надсилається сеча і кров в кількості 15 мл (кожного об'єкта); кров відбирають шприцом (стерильно) з великих вен кінцівок і поміщають у флакон з-під пеніциліну (флакон не розкривається, не миється, містить 1-2 краплі пеніциліну) проколом пробки флакона. Сеча також відбирається шприцом і поміщається у флакон з-під пеніциліну. У випадках відсутності крові і сечі для дослідження надсилається мозок, нирки, тканина м'язів стегна. При вираженому гнитті трупа рекомендується брати м'яз стегна;

- при підозрі на отруєння іншими спиртами (метиловим, пропіловим, бутиловим, аміловим, а також їх ізомерами), етиленглюколем, ацетоном, фенолом (карболова кислота), крезолом (лізол), гідрохіноном, формальдегідом, бензином, керосином, а також так званими технічними рідинами - надсилається шлунок з вмістом, тонкий кишечник, мозок, сеча, кров, печінка, селезінка, сальник, нирка, легеня; додатково - сечовий міхур (при підозрі на отруєння етиленглюколем);

- при підозрі на отруєння отрутою місцевої дії, кислотами, лугами тощо беруться такі об'єкти: стравохід, глотка, трахея, шлунок з вмістом, тонкий кишечник (змінені частини) в окремі банки по 200-300 г, ділянка шкіри зі слідами дії отрути, нирка, м'язова тканина з ділянки стегна (100 г);

- при підозрі на отруєння оксидом вуглецю, метгемоглобінутворювателями (на метгемоглобін): кров з великих вен (не менш 15 мл, флакон заповнюється кров'ю до пробки); додатково: м'яз стегна (на карбоксіміоглобін);

- при підозрі на отруєння солями "важких" металів - шлунок з вмістом, тонкий і товстий кишечник, печінка, нирка, селезінка; додатково: при підозрі на солі ртуті - надсилається пряма кишка; сполуками миш'яку (хронічне отруєння) - волосся, нігті, плоскі кістки; сполуками талію - волосся, нігті, трубчасті кістки, плоскі кістки; тетраетилсвинцем - мозок, сеча, легені;

- при підозрі на оруєння алкалоїдами, барбітуратами, а також лікарськими речовинами - шлунок з вмістом, тонкий і товстий кишечник з вмістом, нирки, печінка, сеча, кров, селезінка;

- при підозрі на отруєння хініном - матка;

- при підозрі на отруєння морфіном - шлунок з вмістом, тонкий кишечник з вмістом незалежно від шляхів введення;

- при підозрі на отруєння похідними фенотіазіну - шлунок з вмістом, тонкий кишечник, печінка, нирка, сеча;

- при підозрі на отруєння похідними 1,4-бенздіазепіну - шлунок з вмістом, тонкий кишечник, печінка, нирка, сеча;

- при підозрі на отруєння серцевими глікозидами - печінка з жовчним міхуром, кров, верхній відділ тонкого кишечника з вмістом, нирка, шлунок з вмістом, сеча;

- при підозрі на отруєння шляхом введення отрути через піхву або матку - матка з піхвою;

- при підозрі на отруєння шляхом введення отрути через пряму кишку - ректально - пряма кишка з вмістом.

У випадках підозри на введення алкалоїдів, барбітуратів, наркотичних та лікарських речовин внутрім'язово або підшкірно вилучаються окремо з місця уколу - ділянка шкіри, м'язова тканина;

- при підозрі на отруєння фторидами - надсилається шлунок з вмістом, тонкий і товстий кишечник з вмістом, печінка і нирка;

- при підозрі на отруєння нітритами, нітратами - шлунок з вмістом, тонкий і товстий кишечник з вмістом, печінка з жовчним міхуром, кров;

- при підозрі на отруєння хлорорганічними пестицидами вилучається шлунок з вмістом, печінка, нирка, мозок і жирова тканина;

- при отруєннях фосфорорганічними отрутохімікатами - шлунок з вмістом, тонкий і товстий кишечник з вмістом, печінка з жовчним міхуром, нирка, сеча, кров;

- у всіх випадках підозри на інгаляторне отруєння в лабораторію надсилається 0,5-0,8 кг тканини легенів одним куском, у банці (герметично закритій);

- з завданням на визначення діатомових водоростей надсилається нерозрізана нирка, крайова частина печінки, легені, трубчаста кістка з урахуванням, щоб в ній містилось не менш як 15 г кісткового мозку. Об'єкти вміщуються у скляні банки, старанно промиті дистильованою водою. Банки слід закривати пришліфованими скляними пробками або капроновими кришками. Закривати банки шматками гумових рукавиць забороняється. Одночасно з зазначеними об'єктами надсилається зразок (0,5 л) води з місця виявлення трупа або місця, де підозрюється утоплення (вбивство);

- при підозрі на отруєння грибами, різними ягодами, рослинами, насінням рекомендується вилучати в окремі банки вміст шлунка і кишечника для ботанічного дослідження;

- при підозрі на отруєння отрутою невідомого походження (етіології) вилучається - кров, сеча, головний мозок, печінка з жовчним міхуром, нирка, тонкий і товстий кишечники, легеня, селезінка, шлунок з вмістом в окремі банки загальною масою до 2 кг.

Об'єкти вилучаються у кількості: кров - не менш 200 мл, вся сеча, 1/3 головного мозку, печінки, легені, одна нирка, 200-300 г сальника, один метр тонкого і товстого кишечника з вмістом з найбільш змінених відділів, увесь шлунок з вмістом, волосся - не менш 1 г, нігті - 1-3 г, кістки 100-200 г;

- при судово-медичній експертизі (на солі "важких" металів) ексгумованого трупа, крім зазначених раніше частин внутрішніх органів, на дослідження повинні бути надіслані в окремих банках: 1 кг землі, взятої з 6-и ділянок (над, під, у бокових і торцевих частинах труни), зразку одягу, оббивка труни, кусок дошки, сіна, торфу тощо.

1. Судово-токсикологічні експертизи речових доказів проводяться в спеціально обладнаних для хімічних робіт лабораторіях, які мають витяжні шафи з вентиляційною установкою.

2. Відділення судово-медичної токсикології повинно розміщуватися не менш як у 5-7 кімнатах, а саме: аналітична, технічна, кімната газорідинної хроматографії, спектрофотометрична, кабінет судово-медичних експертів, кімната лаборантів.

Для зберігання речових доказів відводиться окреме приміщення з холодильником.

3. Приміщення відділення судово-медичної токсикології повинні бути ізольовані від інших підрозділів бюро, мати достатнє для нормальних умов роботи природне освітлення, опалення і вентиляцію.

Всі кімнати відділення, як і саме відділення в цілому, після закінчення роботи повинні зачинятися і опечатуватися печаткою відділення.

4. При обладнанні приміщень для відділень судово-медичної токсикології повинні бути створені уомви для дотримання техніки безпеки.

1. Група речовин, дослідження на які повинні проводитись при загальному аналізі:

1.1. Речовини, які ізолюються з водяною парою:

Синильна кислота та її сполуки, метиловий, етиловий, а також пропіловий, бутиловий, аміловий спирти та їх ізомери, формальдегід, ацетон, хлороформ, дихлоретан, вуглецю чотирихлорид, фенол, крезоли.

1.2. Органічні речовини, які ізолюються підкисленою водою або підкисленим спиртом, іншими органічними розчинниками:

Барбітал, фенобарбітал, циклобарбітал, гексобарбітал, банзонал.

Діонін, папаверин, стрихнін, атропін, гіосціамін, скополамін, пахікарпін, анабазин, нікотин.

Аміназин, ліпразин, тізерцин, мажептіл, трифтазин, імізин.

Карбофос, метафос, метилетилтіофос, метилнітрофос, трихлорметафос-3, фасфамід, фталофос, фазалон, хлорофос, севін.

1.3. Наркотичні речовини:

Барбаміл, етамінал, морфін, кодеїн, героїн, кокаїн, опій, ефедрон, промедрол.

1.4. Речовини, які ізолюються мінералізацією:

Миш'як, талій, кадмій, свинець, барій, мідь, марганець, хром, цинк, сурма, срібло, вісмут, ртуть.

2. Речовини, на які розширюють загальний аналіз залежно від клінічної, секційної картини, результатів гістологічного, гістохімічного дослідження, особливостей проходження хімічних реакцій тощо.

2.1. Речовини, які ізолюються з водяною парою:

Тетраетилсвинець, етиленгліколь, нітро- і дінітробензоли, анілін, бензол, ксилол, толуол, бензин, керосин.

2.2. Органічні речовини, які ізолюються підкисленою водою або підкисленим спиртом, іншими органічними розчинниками:

Саліцилова, ацетилсаліцилова, бензойна кислоти, похідні барбітурової і тіобербітурової кислот, не згадані у п.1.2; мепробамат; тріоксазин; ноксирон; новокаїн, дикаїн, лідокаїн, амідопірин, анальгін, антипірин, бутадіон, парацетамол; бруцин, коніїн; кофеїн, хінін, резерпін, галантамін, секуренін; ефедрин, пілокарпін; платифілін, аконітин, вератрин, прозерин, хінгамін; іпразид, тубазид, ІНГА-17; карбахолін, декаметоній, димедрол, гексамідин; клофелін, но-шпа.

Хлордіазепоксид, нітразепам, оксазепам, діазепам; строфантини К і Г, лантозиди, олеандрин, дигітоксин; похідні фенотіазинового ряду, не зазначені в п.1.2; фосфорорганічні сполуки, не згадані в п.1.2; ДДТ, гексахлоран, 2, 4-Д, поліхлорпінен, гептахлор, зоокумарин-альфа-нафтилтіосечовина, антабус, тіурам; ДНОК, ртутьорганічні сполуки.

Децис, амбуш, цимбуш, суміцидин.

2.3. Речовини, які ізолюються мінералізацією:

Олово, селен, телур, залізо, молібден, берилій, нікель, кобальт, літій, ванадій.

2.4. Речовини, які ізолюються діалізом:

Азотна кислота, нітрати, нітрити, сірчана, соляна, оцтова, мурашина, щавелева та інші кислоти, гідроксиди калію і натрію, аміак.

2.5. Речовини, які ізолюються спеціальними методами:

Цинку фосфід; солі фтористоводневої, кремнефтористоводневої, хлорної кислот; йод, бром; оксид вуглецю.