Про затвердження Інструкції про порядок підготовки матеріалів для направлення хворих на наркоманію на примусове лікування

Відповідно до вимог Закону України від 15 лютого 1995 року "Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів та зловживанню ними" та доручення Кабінету Міністрів від 23 березня 1995 року N 5064/3 щодо прийняття міжвідомчого нормативного акта про примусове лікування хворих на наркоманію,

1. Затвердити Інструкцію про порядок підготовки матеріалів для направлення хворих на наркоманію на примусове лікування до спеціалізованих лікувальних закладів Міністерства охорони здоров'я України та передачі цих матеріалів до суду (додається).

2. Начальникам ГУМВС України в Криму, м.Києві та Київській області, УМВС України в областях, м.Севастополі:

2.1. Забезпечити вивчення Інструкції з особовим складом дільничних інспекторів міліції, працівниками інших зацікавлених служб та підрозділів органів внутрішніх справ і до 31 серпня прийняти від цих працівників заліки. Організувати роботу по підготовці матеріалів для направлення хворих на наркоманію на примусове лікування до спеціалізованих лікувальних закладів Міністерства охорони здоров'я України та передачі цих матеріалів до суду відповідно до цієї Інструкції.

2.2. У липні-серпні п.р. разом з органами охорони здоров'я переглянути облік осіб, які вживають наркотичні речовини без призначення лікаря, визначитися щодо застосування заходів примусового лікування наркоманів, поведінка яких небезпечна та котрі ухиляються від добровільного лікування або продовжують вживати наркотики після цього.

2.3. Зобов'язати керівників міськрайорганів внутрішніх справ постійно здійснювати контроль за дотриманням підлеглими вимог Інструкції, оперативно вживати заходи до усунення виявлених недоліків і порушень, пов'язаних з підготовкою і передачею до суду матеріалів про направлення хворих на наркоманію на примусове лікування до спеціалізованих лікувальних закладів Міністерства охорони здоров'я України.

3. Контроль за виконанням цього наказу покласти на ГУАСМ МВС України.

1. Відповідно до Закону України "Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів та зловживанню ними" (далі - Закон) на примусове лікування від наркоманії до спеціалізованих лікувальних закладів органів охорони здоров'я (неповнолітні, які досягли шістнадцятирічного віку, - до спеціалізованих лікувально-виховних закладів) може бути направлена за рішенням суду терміном до одного року особа, яка визнана хворою на наркоманію, але ухиляється від добровільного лікування або продовжує після лікування вживати наркотичні засоби без призначення лікаря, і стосовно якої, у зв'язку з її небезпечною поведінкою, до органів внутрішніх справ або прокуратури звернулися близькі родичі чи інші особи.

2. Під ухиленням від добровільного лікування слід розуміти відмову пройти курс лікування в медичній установі, а також інші дії особи, які свідчать про наявність наміру перешкоджати такому лікуванню, зокрема:

- неприбуття два і більше разів без поважних причин на лікування;

- самовільне припинення лікувальних процедур, в т.ч. у зв'язку з поновленням вживання наркотичних засобів або інших психотропних речовин;

- порушення лікувального режиму, виписка з цієї причини з наркологічного відділення.

3. При зверненні близьких родичів чи інших осіб щодо небезпечної поведінки хворого на наркоманію, органом внутрішніх справ повідомляється про це медичний заклад за його місцем проживання для проведення в 10-денний строк медичного обстеження і визначення необхідності та можливості застосування примусового лікування.

4. Медичне обстеження здійснюється за направленням лікаря-нарколога наркологічного закладу, головного лікаря чи його заступника з медичних питань у стаціонарних умовах.

5. У разі ухилення від проходження обстеження, відповідно до чинного законодавства, до такої особи вживаються заходи адміністративного впливу і вона згідно зі статтею 13 Закону підлягає приводу до наркологічного закладу органом внутрішніх справ.

6. За результатами медичного обстеження наркологічним закладом охорони здоров'я складається висновок про необхідність і можливість, за станом здоров'я, направлення хворого на наркоманію на примусове лікування до спеціалізованого медичного закладу органів охорони здоров'я, а неповнолітнього, який досяг шістнадцятирічного віку, - до спеціалізованого лікувально-виховного закладу. У висновку лікарем-наркологом з урахуванням стану захворювання вказується можливий термін примусового лікування. У ньому також зазначається факт ухилення хворого на наркоманію від добровільного лікування або продовження після нього вживання наркотичних засобів без призначення лікаря, відомості про проходження раніше курсу примусового лікування.

Висновок медичного обстеження хворого на наркоманію надсилається до органу внутрішніх справ, який готує матеріали до суду.

7. Після отримання висновку медичного обстеження працівник міліції, за вказівкою начальника міськрайвідділу внутрішніх справ або його заступника, складає мотивований висновок про передачу матеріалів до районного (міського) суду для вирішення питання про направлення особи, хворої на наркоманію, на примусове лікування. Згаданий висновок затверджується начальником міськрайоргану внутрішніх справ або його заступником і протягом доби направляється до суду. До висновку додається письмове звернення близьких родичів чи інших заявників щодо небезпечної поведінки хворого, матеріали, що свідчать про його неправомірні дії, висновок медичного обстеження про необхідність і можливість, за станом здоров'я, перебування його в спеціалізованих медичних закладах органів охорони здоров'я, а для неповнолітніх, які досягли шістнадцятирічного віку, - в спеціалізованих лікувально-виховних закладах.

8. Особи, щодо яких порушено клопотання про направлення на примусове лікування від наркоманії, у разі ухилення від явки до суду, відповідно до частини 4 статті 16 Закону, підлягають приводу органом внутрішніх справ.

9. Згідно зі статтею 17 Закону матеріали про направлення на примусове лікування хворих на наркоманію розглядаються районним (міським) судом за місцем їх проживання або за місцем розташування органу, який подав такі матеріали.

Ці матеріали підлягають розгляду суддею одноособово у двадцятиденний строк з моменту їх надходження до суду у відкритому судовому засіданні у присутності особи, щодо якої порушено таке клопотання, її законного представника, а за її бажанням - і захисника.

Про час розгляду матеріалів суддя повідомляє прокурора, нез'явлення якого не перешкоджає розгляду матеріалів.

У судовому засіданні перевіряються обгрунтованість медичного висновку про необхідність направлення особи на примусове лікування від наркоманії та інші фактичні дані, що доводять чи спростовують потребу застосування до особи такого лікування.

У необхідних випадках до суду можуть бути запрошені член (члени) медичної комісії, які проводили медичне обстеження хворого на наркоманію і склали медичний висновок про необхідність направлення його на примусове лікування, а також особи, що порушили таке клопотання.

10. Після дослідження матеріалів, дачі пояснень запрошених осіб та заслухавши думку прокурора і думку захисника (у разі їх участі) суддя в нарадчій кімнаті виносить мотивовану постанову про направлення особи на примусове лікування від наркоманії чи про відмову в такому лікуванні, на яку може бути подано касаційну скаргу чи внесено касаційне подання прокурора в загальному порядку.

11. Особа, після оголошення суддею постанови про її направлення на примусове лікування, направляється до спеціалізованих лікувальних закладів органів охорони здоров'я у супроводі працівників міліції.

12. За постановою районного (міського) суду за місцем розташування спеціалізованого лікувального закладу особа, яка перебуває на примусовому лікуванні, на підставі подання спеціалізованого закладу і медичного висновку може бути достроково звільнена від нього або виписана з лікувального закладу у разі її тяжкого захворювання, що перешкоджає подальшому перебуванню в цьому закладі, або коли відпала необхідність у лікуванні від наркоманії.

13. У разі систематичного порушення особою, яка перебуває у спеціалізованому лікувальному закладі, режиму та курсу лікування від наркоманії, внаслідок чого заходи лікувального впливу не дали позитивних результатів, за поданням адміністрації лікувального закладу, погодженням з прокурором і на підставі медичного висновку районний (міський) суд за місцем розташування лікувального закладу може продовжити цій особі строк перебування в ньому. При цьому загальний термін примусового лікування не може перевищувати дванадцяти місяців.

На підставі частини 2 статті 19 Закону зазначене подання розглядається судом у десятиденний строк з моменту його надходження до суду в присутності особи, щодо якої порушено клопотання про продовження строку перебування в закладі і, за її бажанням, - адвоката.

На постанову суду про продовження або про відмову в продовженні строку примусового лікування в спеціалізованому лікувальному закладі може бути подано касаційну скаргу і внесено касаційне подання прокурором в загальному порядку.

14. Особа, яка втекла із спеціалізованого лікувального закладу, чи під час слідування до такого закладу, притягається до кримінальної відповідальності згідно з чинним законодавством.

15. Відповідно до частини 2 статті 16 Закону не підлягають направленню на примусове лікування особи, які страждають на тяжкі психічні розлади або іншу тяжку хворобу, що перешкоджає перебуванню в таких закладах, інваліди I та II груп, вагітні жінки і матері, що мають немовлят, а також чоловіки віком понад 60 років і жінки понад 55 років. До таких осіб застосовується лікування в порядку, визначеному Міністерством охорони здоров'я України. Не підлягають також направленню на примусове лікування від наркоманії підозрювані, обвинувачені і підсудні. Питання про застосування щодо таких осіб примусового лікування в спеціалізованих лікувальних закладах органів охорони здоров'я вирішується у встановленому даною Інструкцією порядку при засудженні їх до мір покарання без позбавлення волі.

16. Нагляд за дотриманням законності при направленні наркоманів на примусове лікування до спеціалізованих лікувальних закладів органів охорони здоров'я здійснюється органами прокуратури.

17. Ця Інструкція узгоджена з Міністерством охорони здоров'я України, Міністерством юстиції України, Верховним Судом України та Генеральною прокуратурою України.