Про затвердження Правил безпеки з улаштування, безпечної експлуатації та утримання гірськолижних трас

Відповідно до статті 28 Закону України "Про охорону праці", підпункту 41 пункту 4 Положення про Міністерство надзвичайних ситуацій України, затвердженого Указом Президента України від 06 квітня 2011 року № 402,

1. Затвердити Правила безпеки з улаштування, безпечної експлуатації та утримання гірськолижних трас, що додаються.

2. Державній службі гірничого нагляду та промислової безпеки України (Хохотва О.І.):

2.1. У встановленому порядку забезпечити подання цього наказу на державну реєстрацію до Міністерства юстиції України.

2.2. У встановленому порядку внести наказ до Державного реєстру нормативно-правових актів з питань охорони праці.

3. Цей наказ набирає чинності з дня його офіційного опублікування.

4. Контроль за виконанням цього наказу покласти на заступника Міністра Бута В.П.

1.1. Ці Правила встановлюють вимоги до улаштування, безпечної експлуатації та утримання гірськолижних трас.

1.2. Дія цих Правил поширюється на суб'єктів господарювання незалежно від форм власності, які у своїй діяльності здійснюють роботу, пов’язану з проектуванням, улаштуванням, підготовкою, утриманням, експлуатацією, обслуговуванням, наданням послуг на гірськолижних трасах та патрулюванням гірськолижних трас, призначених для спорту та активного відпочинку, що з цією метою улаштовані на спеціально підготовлених ділянках схилу та обладнані підіймальними спорудами для транспортування лижників та сноубордистів на перепад висот (далі - суб'єкт господарювання).

2.1. Суб'єкт господарювання, що експлуатує гірськолижні траси, повинен створити службу охорони праці згідно з Типовим положенням про службу охорони праці, затвердженим наказом Держнаглядохоронпраці України від 15.11.2004 № 255, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 01.12.2004 за № 1526/10125 (НПАОП 0.00-4.21-04).

2.2. Суб'єкт господарювання, що експлуатує гірськолижні траси, повинен розробити інструкції з охорони праці відповідно до Положення про розробку інструкцій з охорони праці, затвердженого наказом Держнаглядохоронпраці від 29.01.1998 № 9, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 07.04.1998 за № 226/2666 (НПАОП 0.00-4.15-98).

2.3. Суб'єктом господарювання здійснюються навчання і перевірка знань з питань охорони праці відповідно до вимог Типового положення про порядок проведення навчання і перевірки знань з питань охорони праці, затвердженого наказом Держнаглядохоронпраці України від 26.01.2005 № 15, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15.02.2005 за № 231/10511 (НПАОП 0.00-4.12-05).

2.4. Суб'єктом господарювання здійснюються навчання і перевірка знань з питань пожежної безпеки відповідно до вимог Типового положення про інструктажі, спеціальне навчання та перевірку знань з питань пожежної безпеки на підприємствах, в установах та організаціях України, затвердженого наказом Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи від 29.09.2003 № 368, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 11.12.2003 за № 1148/8469 (НАПБ Б.02.005-2003).

2.5. Медичний огляд працівників, що виконують роботи на гірськолижних трасах, проводиться відповідно до вимог Порядку проведення медичних оглядів працівників певних категорій, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров'я України від 21.05.2007 № 246, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.07.2007 за № 846/14113.

2.6. Електробезпека електроустаткування, електроосвітлення, приладів, електроустановок, що встановлюються на гірськолижних трасах, повинна відповідати вимогам Правил безпечної експлуатації електроустановок споживачів, затверджених наказом Держнаглядохоронпраці України від 09.01.1998 № 4, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 10.02.1998 за № 93/2533 (НПАОП 40.1-1.21-98), і чинних нормативних документів.

3.1. У цих Правилах терміни застосовуються згідно з чинними нормативно-правовими актами, стандартами, санітарними нормами і правилами (далі - нормативні документи)

3.2. Терміни, що застосовуються у цих Правилах, мають такі визначення:

викат - ділянка гірськолижної траси перед зоною посадки на канатну дорогу (далі - КД), канатні буксирні пристрої (далі - КБП) або перед спорудою, природною чи штучною перешкодою, що улаштовується для здійснення безпечного гальмування та зупинки лижників та сноубордистів;

висота снігового покрову - відстань, виміряна по перпендикуляру до поверхні схилу в поздовжньому напрямку від поверхні ґрунту до поверхні втрамбованого снігового покрову;

гірськолижна траса - технічна споруда, що представляє собою спеціально підготовлену ділянку з певним профілем, відповідає вимогам як гірськолижного спорту, так і масового катання, і забезпечує можливість безпечного катання на гірських лижах та сноубордах;

гірськолижник - особа, що пересувається по гірськолижній трасі за допомогою гірськолижного спорядження (гірських лиж, сноубордів);

гірськолижник-початківець - особа, що не має навиків пересування за допомогою гірськолижного спорядження;

затяжна ділянка - ділянка гірськолижної траси з горизонтальним профілем або контрухилом, що призводить до повної зупинки гірськолижників та їх небажаного скупчення на трасі;

канатні буксирні пристрої (КБП) - підіймальна споруда, призначена для транспортування лижників схилами гір вгору, що стоять на лижах або сноубордах, з нижньої відмітки гірськолижної траси на верхню на перепад висоти по схилу зі сніговим або синтетичним покриттям за допомогою буксирних пристроїв, закріплених на тяговому канаті;

канатна дорога (далі - КД) - установка для перевезення пасажирів у підвісних вагонах і кріслах по натягнутому між кінцевими станціями і проміжними опорами канату, яка складається із споруд, вузлів та пристроїв безпеки;

огляд гірськолижної траси - комплекс робіт з контролю стану гірськолижної траси;

серпантин - ділянка гірськолижної траси у вигляді звивистих полиць з ухилом до 25%, облаштованих поперек крутого (понад 60%) схилу з метою безпечного з'їзду;

системи снігонапилення - обладнання стаціонарне та пересувне для улаштування штучного снігового покрову шляхом розпилення холодної води під тиском у період, коли температура та відносна вологість повітря навколишнього середовища сприяють снігоутворенню;

сніготрамбувальні машини (ратраки) - самохідні механізми з обладнанням для планування, трамбування, розпушування та вирівнювання снігового покрову гірськолижних трас.

4.1. Система класифікації поширюється на гірськолижні траси (для гірських лиж, сноубордів), які розташовані на території України.

4.2. Гірськолижні траси можуть бути самостійними або об'єднаними однією територією в комплекс із визначеними межами, який охоплює гірськолижні траси різного ступеня складності і з різним призначенням, а також інші траси, витяги і канатні дороги для перевезення людей, лижні стежки та маршрути, що забезпечують зв'язок між гірськолижними трасами і ділянками для пересування туристів.

4.3. При проведенні класифікації перевіряються характеристики гірськолижної траси, що дозволяють атестувати її відповідно до наведених нижче категорій на основі вимог, встановлених чинними нормативними документами.

4.4. Гірськолижні траси класифікуються за такими категоріями:

"Зелена" - для початківців;

"Синя" - низького рівня складності;

"Червона" - середнього рівня складності;

"Чорна" - високого рівня складності.

Характеристики гірськолижних трас залежно від складності наведені у додатку 1 до цих Правил.

5.1. Основні види небезпеки, небезпечних ситуацій, небезпечних випадків, факторів, що можуть виникнути під час експлуатації гірськолижних трас.

5.1.1. Механічні види небезпеки, що зумовлені такими причинами:

падінням гірськолижників, зіткненням гірськолижників між собою, а також з елементами конструкції, механізмами чи обладнанням, деревами та природними перешкодами у випадку неконтрольованої швидкості та напрямку руху гірськолижників, перевищення швидкості, використання несправного чи неправильно відрегульованого гірськолижного спорядження, недостатньої підготовки трас, відсутності або недостатності огородження обладнання та небезпечних ділянок трас, несанкціонованого виїзду механізмів і транспортних засобів на трасу під час катання, недостатності або поганого стану снігового покрову, грубого порушення гірськолижниками правил катання;

доступом до механізмів та обладнання;

недостатнім розчищенням та прибиранням траси та прилеглої території.

5.1.2. Механічні види небезпеки, пов’язані зі складовими частинами обладнання, що встановлено на гірськолижній трасі, і зумовлені, наприклад, формою (гострі крайки, ріжучі елементи, гострокінцеві частини тощо), місцем установлення, масою та стійкістю (потенційна енергія частин, що можуть бути приведені в рух під дією сили ваги), масою та швидкістю (кінетична енергія частин під час контрольованого чи неконтрольованого руху), пришвидшенням, сповільненням, недостатньою механічною міцністю, що може призвести до небезпечних поломок чи до руйнувань, накопиченням енергії усередині елементів обладнання (у пружних елементах, у рідинах, газах, що перебувають під тиском, в умовах вакууму), порушенням безпечних відстаней:

здавлювання;

поріз;

розіткнення чи відсікання;

намотування, утягування чи захоплення частин одягу, кінцівок тощо;

удар;

укол або проколювання;

розбризкування рідини під високим тиском;

утрата стійкості елементів;

ковзання, спотикання або падіння.

5.1.3. Електричні види небезпеки, що можуть призвести до травм або смерті, а також до того, що внаслідок фактора несподіванності, викликаного електричним струмом, працівник упаде (чи впустить інструмент, речі, матеріали тощо) з причини:

контакту працівників з частинами, що зазвичай перебувають під напругою (прямий контакт);

контакту працівників з частинами, що перебувають під напругою через несправність (непрямий контакт);

наближення працівників до частин, що перебувають під високою напругою;

непридатності ізоляції для передбачених умов використання;

електростатичних процесів, наприклад, контакту працівників з електрично зарядженими частинами;

термічного випромінювання або таких процесів, як розбризкування розплавлених речовин, хімічних процесів під час коротких замикань, перевантажень тощо;

удару блискавки.

5.1.4. Термічні види небезпеки, що призводять до опіків, обмороження та інших травм, викликаних:

контактом працівників з предметами або матеріалами з дуже високою або низькою температурою;

полум’ям;

випроміненням джерел тепла;

роботою у холодному виробничому середовищі.

5.1.5. Небезпека, спричинена шумом, що може призвести до:

тривалого порушення гостроти слуху;

дзвону у вухах;

утоми, стресу тощо;

інших наслідків, наприклад, до порушень рівноваги, послаблення уваги тощо;

перешкоди мовним комунікаціям, акустичним сигналам тощо.

5.1.6. Небезпека, спричинена знехтуванням ергономічних вимог і принципів під час роботи таких, як:

незручна робоча поза або надмірне чи циклічне фізичне навантаження на працівника;

незручна конструкція, розміщення або маркування елементів керування, приладів контролю.

5.1.7. Небезпека, спричинена несподіваним пуском, несподіваним перевищенням швидкості тощо, унаслідок:

виходу з ладу або порушення в роботі системи керування;

припинення подавання енергії і відновлення енергопостачання після перерви;

зовнішнього впливу на електрообладнання;

інших зовнішніх впливів (сила ваги, вітер тощо);

помилки в програмному забезпеченні;

небезпека, спричинена предметами, що падають (інструменту, деталей, речей пасажирів та обслуговуючого і ремонтного персоналу з КД тощо).

5.1.8. Пожежа (лісова чи внаслідок загоряння будівель та споруд).

5.1.9. Недостатній огляд траси.

5.1.10. Недостатнє освітлення траси або недостатнє місцеве освітлення робочого місця працівника.

5.1.11. Небезпека, пов’язана з передаванням енергії між обладнанням траси.

5.1.12. Небезпека, пов’язана з третіми особами: несанкціонований запуск або експлуатація; відсутність або невідповідність візуальних або звукових попереджувальних сигналів.

5.1.13. Небезпека, пов’язана з несприятливими природними факторами:

вітрове навантаження;

снігове навантаження;

ожеледиця, зледеніння;

сейсмічне навантаження;

грозові електричні розряди;

лавинна небезпека;

каменепади.

5.1.14. Нехтування засобами індивідуального захисту. Гірськолижнику забороняється перебування на гірськолижній трасі без шолома.

5.1.15. Помилки, пов'язані з психофізіологічними чинниками (розумовим перевантаженням, стресом тощо), що виникають під час робочого процесу.

5.1.16. Помилки, пов'язані з неправильним поводженням та порушенням внутрішнього трудового розпорядку працівника.

5.2. Ризики для гірськолижників від впливу небезпеки, зазначеної в пункті 5.1 цього розділу, повинні бути унеможливлені або зведені до мінімуму за рахунок виконання запобіжних заходів, спрямованих на унеможливлення прогнозованих ризиків та забезпечення безпеки під час проектування, улаштування, підготовки, експлуатації та обслуговування гірськолижної траси.

5.3. Заходи щодо зменшення ризику виникнення аварійних ситуацій окремо або в різних комбінаціях повинні містити:

дотримання вимог проектної документації та технології робіт;

зниження шкідливих впливів на працівників;

правильний вибір захисних, запобіжних пристроїв і огороджень;

виключення наявності гострих крайок, кутів, частин, що виступають, тощо;

унеможливлення виникнення небезпеки, пов’язаної з гідравлічним і пневматичним обладнанням;

забезпечення пожежної безпеки, електробезпеки тощо.

6.1. Гірськолижна траса улаштовується на основі проекту, розробленого та затвердженого відповідно до Державних будівельних норм України. Спортивні та фізкультурно-оздоровчі споруди, затверджених наказом Держбуду України від 10.11.2003 № 184 (ДБН В.2.2-13-2003).

6.2. Перелік оснащення аварійно-рятувальної служби узгоджується на етапі проектування і включається в пояснювальну записку проекту.

6.3. Ширина полотна гірськолижної траси встановлюється відповідно до характеристики гірськолижних трас залежно від складності з урахуванням небезпечних місць і перешкод.

Ширина ділянки траси з кутом нахилу, що перевищує 25%, повинна бути не менш ніж 40м, а на ділянках з різкими перепадами - не менше 50 м.

6.4. Траєкторія траси повинна забезпечувати достатню швидкість спуску.

Не допускається наявність на трасі затяжних ділянок, що призводять до скупчення та можливого травмування гірськолижників.

6.5. Не допускається перетин гірськолижних трас між собою.

Можливе злиття трас по ходу руху гірськолижників, якщо на достатній відстані до нього забезпечується огляд сусідньої траси.

Перед злиттям та відгалуженням трас виставляються знаки попередження.

6.6. Не допускається перетин гірськолижної траси з лінією КБП.

6.7. Не допускається перетин гірськолижної траси з діючими автомобільними дорогами, тротуарами, пішохідними та кінними стежками та трасами для руху технологічних, пасажирських та туристичних транспортних засобів (ратраків, снігоходів, квадроциклів) на одному рівні.

6.8. Улаштування перетину гірськолижної траси з діючими автомобільними дорогами, тротуарами, пішохідними та кінними стежками та трасами для руху технологічних пасажирських та туристичних транспортних засобів (ратраків, снігоходів, квадроциклів) на різних рівнях з допомогою мостів, шляхопроводів, естакад, тунелів допускається за умови збереження необхідної пропускної здатності гірськолижної траси.

6.9. Перетин гірськолижної траси з лінією КД допускається за умови, якщо висота від поверхні траси до нижньої точки рухомого складу КД становить не менше 3 м з урахуванням снігового покрову. За потреби розробляється проект огородження опор КД на ділянках перетину з гірськолижною трасою та перелік заходів для забезпечення безпеки гірськолижників на цих ділянках.

6.10. На гірськолижних трасах встановлюється система позначень, знаки та огородження, які наведені у додатку 2 до цих Правил.

6.11. У випадку улаштування серпантинів для спуску по крутих схилах їх довжина та ухил приймаються згідно з характеристикою гірськолижних трас залежно від складності.

6.12. Не допускається спорудження будь-яких капітальних і тимчасових споруд на гірськолижній трасі.

6.13. Оглядові майданчики та майданчики для відпочинку проектуються за межами гірськолижних трас.

6.14. Майданчики для гірськолижників-початківців та дитячі майданчики проектуються осторонь від основних трас і обладнуються огородженням по периметру та інформаційними знаками.

6.15. Лижні стежки до основних гірськолижних трас, шляхи під'їзду до канатних доріг та витягів, трас, кафе, готелів проектуються для "зелених" трас у частині ширини та ухилу згідно з характеристикою гірськолижних трас залежно від складності.

Рівень безпеки на лижних стежках та шляхах під'їзду повинен відповідати рівню безпеки лижних трас.

6.16. Стаціонарне та пересувне обладнання систем снігонапилення розміщується на гірськолижних трасах таким чином, щоб не заважати безпечному спуску гірськолижників, як правило, по краю траси з боку панівних вітрів.

6.17. Розміщення та робота обладнання систем снігонапилення не повинні жодним чином заважати роботі канатних доріг.

7.1. Вимоги до підготовки гірськолижних трас перед проведенням осніження.

7.1.1. Рельєф гірськолижної траси сплановується. Ями, яри, траншеї, різкі перепади по висоті засипаються та вирівнюються, уступи та горби зрізаються.

7.1.2. Не допускається наявність на гірськолижній трасі окремих дерев, кущів, гілок, каміння, сторонніх конструкцій та пнів.

7.1.3. На крутих ділянках, віражах "під занос" і складному рельєфі, у місцях ймовірних падінь гірськолижників перешкоди по обидва боки траси (скелі, великі каміння, дерева, чагарники тощо) видаляються або огороджуються захисними огородженнями та захищаються матами.

У місцях примикання до траси крутих спадів і обривів встановлюються сітки-вловлювачі.

Стовпи освітлення та опори канатних доріг, що встановлені в межах гірськолижної траси, захищаються матами.

Стаціонарне та пересувне обладнання систем снігонапилення (снігові гармати, снігогенератори, гідранти, шахти тощо), яке встановлене на гірськолижній трасі, огороджується стаціонарним огородженням або сітками яскравого кольору та захищається матами.

7.1.4. Біля гірськолижної траси розміщуються будиночки аварійно-рятувальної служби, укомплектовані інвентарем, інструментами і медикаментами згідно з рекомендованим переліком оснащення аварійно-рятувальної команди з трьох осіб, що обслуговує гірськолижну трасу.

7.1.5. Перед майданчиком для посадки на канатні дороги рекомендовано влаштовувати з допомогою поручнів петлеподібні кулуари-серпантини.

7.2. Вимоги до осніженої та підготовленої до катання гірськолижної траси.

7.2.1. Гірськолижні траси осніжуються природним шляхом або за допомогою систем снігонапилення.

7.2.2. Гірськолижна траса, що підготовлена для катання, повинна мати рівну сплановану поверхню без перепадів по висоті між проходами сніготрамбувальної техніки.

7.2.3. Каміння, крупні шматки льоду, сторонні предмети на поверхні траси не допускаються.

7.2.4. Про відкриття або закриття гірськолижної траси оголошується аварійно-рятувальною службою.

7.2.5. Забороняється експлуатація гірськолижних трас у разі:

небезпеки сходження лавини;

роботи систем снігонапилення, якщо залишкова ширина траси за межами дії снігових гармат (снігогенераторів) менша за мінімально допустиму, що вказана у характеристиках гірськолижних трас залежно від складності;

роботи сніготрамбувальної техніки;

відсутності огороджень та захисних матів на небезпечних ділянках;

незадовільного стану снігового покрову;

проведення аварійно-рятувальних робіт за розпорядженням керівника аварійно-рятувальної служби;

проведення спортивних змагань;

погіршення погодних умов, що можуть становити загрозу життю та здоров'ю гірськолижників.

7.3. Інформаційні щити, знаки та огородження.

7.3.1. На гірськолижних трасах біля нижніх станцій канатних доріг та витягів розміщуються інформаційні щити з такою інформацією:

схема гірськолижних трас та інформація про категорії їх складності;

інформація про стан трас;

інформація про відкриті для катання та закриті траси;

розклад роботи канатних доріг;

правила щодо безпечного користування канатними дорогами;

правила поведінки на гірськолижних трасах;

місця розташування та телефони аварійно-рятувальної служби та пункту надання первинної медичної допомоги;

інформація про погодні умови;

інформація повинна надаватися згідно із законодавством про мови.

7.3.2. На гірськолижних трасах або біля них встановлюються попереджувальні знаки та інформаційні щити з інформацією згідно з переліком вимог щодо інформаційного забезпечення гірськолижних трас, що наведені у додатку 4 до цих Правил.

7.3.3. Гірськолижні траси повинні бути пронумеровані.

7.3.4. Зони спуску позначаються обмежувальними віхами або розмежувальними сітками, що наведені у знаках та огородженнях, які встановлюються по краях трас.

На гірськолижних трасах, що прокладені у лісі, де зона спуску визначається шириною вирубки, обмежувальні віхи або розмежувальні сітки дозволяється не встановлювати.

7.3.5. На кожній гірськолижній трасі встановлюються дистанційні марки з наскрізною нумерацією, починаючи зверху траси, які полегшують орієнтування гірськолижників і організацію пошукових робіт у випадку імовірних надзвичайних ситуацій.

7.3.6. Небезпечні ділянки огороджуються засобами, вказаними у знаках та огородженнях.

7.4. Освітлення гірськолижних трас.

7.4.1. Гірськолижні траси, що призначені для катання в темний час доби, обладнуються штучним освітленням по усій площі траси.

7.4.2. Мінімальна освітленість гірськолижних трас повинна відповідати вимогам щодо освітлення гірськолижних трас, вказаним у додатку 5 до цих Правил.

7.4.3. Освітлювальні прилади встановлюються по ходу руху гірськолижників і не повинні засліплювати їх під час спуску.

7.5. Вимоги безпеки щодо експлуатації сніготрамбувальної техніки та механічних транспортних засобів.

7.5.1. Реєстрація та технічні огляди сніготрамбувальної техніки та механічних транспортних засобів повинні проводиться відповідно до Порядку відомчої реєстрації та ведення обліку великотоннажних та інших технологічних транспортних засобів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.01.2010 № 8.

7.5.2. Для пересування туристичних механічних транспортних засобів мають бути улаштовані окремі траси, що жодним чином не перетинають гірськолижні траси.

7.5.3. Сніготрамбувальні машини (ратраки) обладнуються сигналом заднього ходу, що вмикається одночасно з увімкненням задньої передачі.

8.1. На гірськолижній трасі повинна постійно діяти аварійно-рятувальна служба (лижні патрулі), створена відповідно до Закону України "Про аварійно-рятувальні служби" та екіпірована необхідним спорядженням та обладнанням.

8.2. Суб’єкт господарювання відповідно до вимог законодавства укладає договір на обслуговування гірськолижних трас з державною аварійно-рятувальною службою відповідно до чинного законодавства незалежно від створення аварійно-рятувальної служби підприємства.

8.3. Суб’єкт господарювання:

на час відпустки, відряджень, хвороби або в інших випадках відсутності керівника аварійно-рятувальної служби призначає своїм наказом працівника аварійно-рятувальної служби, який виконує обов’язки керівника аварійно-рятувальної служби;

призначає у необхідній кількості персонал - рятувальників та медичних працівників аварійно-рятувальної служби;

створює умови для виконання керівником аварійно-рятувальної служби та персоналом своїх обов'язків;

забезпечує проведення оглядів гірськолижних трас до початку зимового сезону;

на основі НПАОП 0.00-4.12-05 організовує розроблення Положення про навчання з питань охорони праці (далі - Положення про навчання), яке затверджується наказом суб’єкта господарювання і діє в його межах, та забезпечує виконання Положення про навчання;

організовує розроблення положення про аварійно-рятувальну службу організації, яке затверджується наказом суб’єкта господарювання і діє у його межах, та забезпечує виконання положення про аварійно-рятувальну службу організації;

організовує розроблення та затверджує Інструкції з охорони праці для рятувальників та медичних працівників відповідно до вимог НПАОП-0.00-4.15.98;

організовує розроблення планів проведення аварійно-рятувальних робіт;

забезпечує порядок і періодичність перевірки знань працівників з питань охорони праці;

забезпечує працівників нормативно-правовими актами з охорони праці.

8.4. Керівник аварійно-рятувальної служби зобов'язаний:

забезпечувати щоденну роботу аварійно-рятувальної служби відповідно до покладених на неї обов'язків;

вести документацію з аварійно-рятувальної служби;

проводити роботу з персоналом щодо підвищення його кваліфікації, регулярно проводити тренування та навчання рятувальників;

організовувати і брати участь у проведенні аварійно-рятувальних робіт.

8.5. Керівник аварійно-рятувальної служби забезпечує:

утримання обладнання аварійно-рятувальної служби у справному стані;

регулярне проведення навчальних аварійно-рятувальних операцій;

патрулювання гірськолижних трас навченими і атестованими рятувальниками;

виконання рятувальниками відповідних інструкцій;

періодичну перевірку знань рятувальників;

своєчасне усунення виявлених недоліків на гірськолижній трасі;

виконання розпоряджень, виданих посадовими особами територіальних органів спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з промислової безпеки та охорони праці.

8.6. До програми навчань з питань охорони праці для працівників аварійно-рятувальної служби необхідно включати питання з надання першої долікарської допомоги на гірськолижних трасах.

8.7. При виявленні на гірськолижній трасі недоліків, що загрожують безпечному катанню гірськолижників, керівник аварійно-рятувальної служби вживає заходів щодо усунення цих недоліків або порушень, а у випадках згідно з пунктом 8.5 цього розділу, закриває гірськолижну трасу.

8.8. Аварійно-рятувальна служба забезпечує:

систематичний контроль за підготовкою гірськолижних трас;

відкриття гірськолижних трас для катання;

чітке позначення гірськолижних трас на місцевості;

установку, підтримку в належному стані та заміну у разі необхідності постійних та тимчасових огороджень, уловлюючих сіток, захисних матів;

установку, підтримку в належному стані та заміну у разі необхідності маркування, знаків і вказівників на трасах;

попередження про перешкоди, небезпеки, що виникли на гірськолижній трасі, та по можливості їх усунення;

систематичне патрулювання на гірськолижних трасах;

евакуацію постраждалих з гірськолижних трас та канатних доріг з наданням долікарської та першої медичної допомоги;

спостереження за станом снігу на лавинонебезпечних схилах, здійснення вибухів для спуску лавин у небезпечних зонах (у разі необхідності і наявності в аварійно-рятувальної служби дозволу на проведення цих робіт);

профілактичну роботу щодо попередження травматизму при гірськолижному катанні;

заборону доступу на схил особам, що порушують правила поведінки, перебувають в стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, з вилученням проїзних квитків на КБП;

закриття гірськолижних трас після закінчення катання.

8.9. Аварійно-рятувальна служба забезпечується:

гірськолижним спорядженням для патрулювання схилів;

санями типу "ак'я" для евакуації потерпілих;

механічними транспортними засобами;

рятувальним обладнанням для проведення евакуації пасажирів канатних доріг;

шанцевим інструментом;

медикаментами і медичними засобами для надання першої медичної допомоги;

засобами зв'язку.

8.10. Кількість та номенклатура рятувального обладнання, медикаментів, транспортних засобів та приміщень для рятувальників визначаються, виходячи з кількості гірськолижників, довжини трас та їх складності і мають бути достатніми для надання допомоги не пізніше ніж за 10-15 хвилин після отримання сигналу тривоги у будь-якому місці гірськолижної траси.

9.1. На кожну упорядковану гірськолижну трасу, що використовується для спортивного та відпочинкового катання, проектною організацією оформляється паспорт, що містить у собі:

план та профіль траси, її прив'язку до місцевості;

характеристики траси (довжина, ширина (або окремо ширина ділянок, якщо їх декілька), перепад висот);

характеристику покриття;

інформацію про наявність і характер небезпечних ділянок;

схему дренажу та водовідведення;

схему лавинонебезпечних ділянок;

схему розміщення обладнання для снігонапилення, захисних та інших споруд та будівель у зоні траси;

схему установки захисних сіток, огороджень та матів;

перелік заходів щодо забезпечення безпеки на трасі.

9.2. Суб'єкт господарювання, що експлуатує гірськолижну трасу, забезпечує її утримання в справному стані та безпечну експлуатацію шляхом організації огляду, належного обслуговування та ремонту власними силами або укладає договір з іншою організацією на виконання зазначених робіт.

9.3. Огляд траси перед її відкриттям для катання та в процесі експлуатації проводиться щоденно працівниками аварійно-рятувальної служби.

10.1. Розслідування нещасних випадків, професійних захворювань і аварій здійснюється відповідно до вимог Порядку проведення розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.11.2011 № 1232 "Деякі питання розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві".

10.2. Розслідування нещасних випадків невиробничого характеру проводиться відповідно до Порядку розслідування та обліку нещасних випадків невиробничого характеру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.03.2001 № 270.