МІНІСТЕРСТВО ВНУТРІШНІХ СПРАВ УКРАЇНИ
СЛУЖБА БЕЗПЕКИ УКРАЇНИ
ДЕРЖАВНИЙ КОМІТЕТ У СПРАВАХ ОХОРОНИ ДЕРЖАВНОГО КОРДОНУ УКРАЇНИ
ДЕРЖАВНИЙ МИТНИЙ КОМІТЕТ УКРАЇНИ
НАЦІОНАЛЬНА ГВАРДІЯ УКРАЇНИ
МІНІСТЕРСТВО ОБОРОНИ УКРАЇНИ
МІНІСТЕРСТВО ЮСТИЦІЇ УКРАЇНИ
І Н С Т Р У К Ц І Я
| N 4348/138/151/11-2-2870/172/ 148-407/2-90-442 від 10.08.94 Зареєстровано в Міністерстві м.Київ юстиції України 21 вересня 1994 р. за N 225/435 |
( Інструкція втратила чинність на підставі Наказу Міністерства внутрішніх справ N 35/13/45/41/102/5 від 20.01.2014 )
Про взаємодію правоохоронних та інших державних органів України у боротьбі із злочинністю
1. Загальні положення
1.1. Ця Інструкція визначає основні напрями та форми взаємодії у вирішенні питань боротьби із злочинністю Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України, Державного комітету у справах охорони державного кордону України, Державного митного комітету України, Національної гвардії України, Міністерства оборони України, Міністерства юстиції України.
1.2. Основними принципами взаємодії у боротьбі із злочинністю є: суворе дотримання законності; оперативність розгляду і прийняття рішень з питань, що потребують спільного вирішення та забезпечення їх виконання у межах визначеної компетенції; комплексне використання у разі необхідності сил і засобів, що є в розпорядженні взаємодіючих сторін;
1.3. Зазначені в пункті 1.1. міністерства та відомства здійснюють взаємодію на основі законів України, постанов Верховної Ради України, указів і розпоряджень Президента України, постанов і розпоряджень Кабінету Міністрів України, відомчих нормативних актів та цієї Інструкції.
2. Основні напрями взаємодії
2.1. Організація реалізації державної політики у сфері боротьби із злочинністю.
2.2. Профілактика злочинів та інших правопорушень.
2.3. Виявлення, припинення, розкриття та розслідування злочинів.
2.4. Розшук та затримання злочинців.
2.5. Забезпечення громадського порядку та громадської безпеки.
2.6. Удосконалення правової бази боротьби із злочинністю.
3. Основні форми взаємодії
3.1. У реалізації державної політики боротьби із злочинністю:
а) проведення спільних засідань колегій міністерств і відомств, що взаємодіють, оперативних нарад керівників їх структурних підрозділів з метою розгляду найбільш актуальних проблем правоохоронної діяльності, прийняття погоджених рішень щодо реалізації державних програм боротьби із злочинністю, виконання нових законів та правових актів органів влади України з питань боротьби із злочинністю;
б) розробка та реалізація спільних планів, програм боротьби із злочинністю;
в) видання спільних відомчих нормативних актів, регламентуючих порядок взаємодії під час реалізації правових актів органів влади України та здійсненні заходів боротьби із злочинністю, у тому числі з окремими її видами;
г) створення спільних робочих груп представників правоохоронних органів для вивчення окремих проблем боротьби із злочинністю та розробки пропозицій щодо їх вирішення.
д) надання бригадами у складі працівників апаратів міністерств і відомств комплексної практичної допомоги підпорядкованим підрозділам у реалізації правових актів, програм боротьби із злочинністю, виконанні спільних рішень колегій та оперативних нарад центральних органів, вдосконаленні форм взаємодії між їх підрозділами на місцях;
е) спільна підготовка та подання до органів влади країни узагальнених інформацій про стан криміногенної ситуації, пропозицій про заходи щодо її поліпшення.
3.2. У профілактиці злочинів та інших правопорушень:
а) розробка та подання до проектів державних програм боротьби із злочинністю погоджених пропозицій з питань профілактики злочинів та інших правопорушень, в тому числі загальної та індивідуальної профілактики, запобігання найбільш поширеним видам правопорушень;
б) взаємне інформування правоохоронними органами один одного про виявлені ними в процесі здійснення своїх функцій причини та умови, що сприяють злочинам та іншим правопорушенням, безпосередня боротьба з якими віднесена до компетенції іншого правоохоронного органу;
в) погоджене визначення переліку інформації, оперативний обмін якою та використання може сприяти своєчасному вжиттю заходів щодо запобігання злочинам. Нормативне закріплення, у разі необхідності, порядку обміну такою інформацією між правоохоронними та іншими органами;
г) спільне вивчення проблем профілактики злочинів і розробка пропозицій та заходів щодо їх вирішення;
д) підготовка та внесення до відповідних інстанцій, міністерств і відомств спільних пропозицій про усунення причин і умов, що сприяють вчиненню злочинів.
3.3. У виявленні, припиненні, розкритті та розслідуванні злочинів:
а) своєчасне інформування правоохоронними органами один одного про відомі їм факти готування чи вчинення злочинів, дізнання або розслідування яких законом покладено на той орган, якому про це повідомляється. Забезпечення вжиття підпорядкованими підрозділами невідкладних заходів по запобіганню таким злочинам, їх припиненню, затриманню осіб, які їх вчинили, охороні місця події та зберіганню слідів злочину до прибуття працівників іншого правоохоронного органу. Прийняття за ними, у разі необхідності, рішень згідно з кримінально-процесуальним законодавством;
б) визначення спільними нормативними актами порядку взаємодії оперативних і слідчих підрозділів у розкритті та розслідуванні конкретних видів злочинів з детальним регламентуванням дій цих підрозділів;
в) створення, у разі необхідності, слідчо-оперативних груп з числа працівників взаємодіючих органів для здійснення, у межах визначеної законодавством компетенції, заходів по виявленню, розкриттю та розслідуванню особливо небезпечних злочинів, а також злочинів, скоєних організованими злочинними угрупованнями, та тих, що мають міжрегіональний та міждержавний характер, пов'язаних з наркобізнесом або набули великого громадського резонансу;
г) використання, за взаємним погодженням, працівників органів внутрішніх справ, Служби безпеки, митних та інших органів як фахівців для участі у викритті злочинних груп, розслідуванні проявів організованої злочинності, проведенні криміналістичних експертиз і досліджень, для дачі консультацій. Визначення таких працівників у підрозділах, встановлення порядку їх використання та спеціалізації;
д) взаємообмін інформацією, що міститься в централізованих, обласних та інших банках даних оперативно-розшукового, оперативно-довідкового та іншого призначення. Спільне визначення порядку надання та користування такою інформацією при розкритті та розслідуванні злочинів;
е) створення спільних банків даних про осіб, які займаються чи можуть бути причетні до бандитизму, вимагательства, контрабанди, незаконного обігу зброї та наркотиків, злочинів у кредитно-фінансовій сфері та зовнішньо-економічній діяльності, незаконної міграції та іншої злочинної діяльності;
є) виділення в оперативно-розшукових та слідчих підрозділах правоохоронних органів працівників, відповідальних за організацію взаємодії з аналогічними підрозділами інших правоохоронних органів.
3.4. У розшуку та затриманню злочинців:
а) своєчасне повідомлення органів внутрішніх справ, Служби безпеки, Держмиткому, Держкомкордону, частин Національної гвардії про злочинців, які розшукуються, надання найбільш повної інформації про них, що може сприяти їх впізнанню та затриманню.
Спільне визначення порядку обміну інформацією про таких осіб та проведення заходів щодо їх розшуку та затриманню;
б) організація здійснення підпорядкованими підрозділами заходів по розшуку злочинця, який розшукується іншим правоохоронним органом. Оперативне інформування ініціатора розшуку у разі встановлення такої особи та місця її знаходження. Вжиття заходів, у разі необхідності, щодо її затримання;
в) проведення спільних операцій по затриманню особливо небезпечних озброєних злочинних груп або окремих злочинців;
г) організація і проведення спільних навчань підрозділів органів внутрішніх справ, Служби безпеки, Національної гвардії, прикордонних військ для відпрацювання дій по знешкодженню озброєних злочинних угруповань, звільненню заложників, захоплених об"єктів транспорту, будівель тощо;
д) видання спільних нормативних актів з питань розшуку та затриманню злочинців, озброєних дезертирів.
3.5. У забезпеченні громадського порядку і громадської безпеки:
а) спільне патрулювання нарядів патрульно-постової служби міліції з військовослужбовцями Національної гвардії України на вулицях, площах, в парках, на транспортних магістралях, вокзалах, аеропортах та інших громадських місцях, а з військовослужбовцями Збройних Сил України - в місцях дислокації військових частин, а також з комендантськими патрулями в порядку, встановленому спільними нормативними актами МВС і Національної гвардії , МВС і МО України;
б) вжиття правоохоронними органами спільних заходів з підрозділами Прикордонних військ України по забезпеченню встановленого режиму та підтриманню належного правопорядку в прикордонних районах;
в) здійснення спільно з підрозділами Управління державної охорони України, Національної гвардії України заходів по забезпеченню громадського порядку в місцях розташування будинків Верховної Ради України, адміністрації Президента України, Кабінету Міністрів України, а також дипломатичних та консульських представництв, житлових приміщень дипломатичного корпусу, участь у захисті їх від протиправних посягань;
г) вжиття заходів згідно із спеціальними планами спільно з підрозділами Служби безпеки, Національної гвардії, Збройних Сил України для забезпечення громадського порядку і безпеки під час проведення масових політичних, громадських і спортивних заходів, а також у випадках групових порушень громадського порядку та масових безпорядків, у місцях стихійного лиха, аварій і катастроф та при інших надзвичайних ситуаціях;
д) розробка та здійснення спільно з підрозділами Національної гвардії заходів по зміцненню громадського порядку в населених пунктах із складною криміногенною обстановкою;
е) проведення спільно з підрозділами Управління державної охорони України, Служби безпеки України заходів по забезпеченню громадського порядку і безпеки під час перебування в Україні офіційних осіб іноземних держав.
3.6. В удосконаленні правової бази боротьби із злочинністю:
а) спільне вивчення практики застосування законодавства з питань боротьби із злочинністю з метою розробки єдиних рекомендацій по його виконанню, виявлення недоліків та прогалин і підготовки погоджених пропозицій щодо їх усунення;
б) обмін інформацією про практику виконання правових актів з питань правоохоронної діяльності та проблеми, що при цьому виникають, пропозиціями та рекомендаціями щодо їх вирішення;
в) створення робочих груп за ініціативою правоохоронних органів для підготовки нових законопроектів, пропозицій про зміни і доповнення законодавства;
г) направлення підготовленого одним правоохоронним органом законопроекту іншим правоохоронним органам для дачі зауважень та пропозицій з питань, що стосуються їх компетенції;
д) спільне обговорення керівниками правоохоронних органів законопроектів, що стосуються питань боротьби із злочинністю та вироблення погоджених рішень.
4. Організація здійснення взаємодії:
4.1. Взаємодія здійснюється:
а) на державному рівні - між центральними апаратами Міністерства внутрішніх справ, Служби безпеки, Міністерства юстиції, Державного митного комітету, Державного комітету у справах охорони державного кордону України, Національної гвардії, Міністерства оборони;
б) на обласному рівні - між головними управліннями, управліннями МВС України в Криму, областях, містах Києві і Севастополі, на транспорті, Головним управлінням СБУ в Криму, управліннями СБУ по областях і містах Києві та Севастополі, Головним управлінням юстиції в Криму, управліннями юстиції в областях і містах Києві та Севастополі, митними органами, управліннями Прикордонних військ чи окремими прикордонними загонами, військовими частинами Національної гвардії та Збройних Сил України;
в) на міському та районному рівні- між міськрайлінвідділами (управліннями) головних управлінь, управлінь МВС України в Криму, областях, містах Києві, Севастополі та на транспорті, міськими, районними та міжрайонними відділами СБУ, митницями чи митними постами, підрозділами Прикордонних військ, Національної гвардії та Збройних Сил України.