Про внесення змін до наказу Міністерства транспорту України від 21.11.2000 N 644 та Правил перевезення наливних вантажів

забезпечити зберігання небезпечних вантажів, охорону праці; пожежну безпеки; санітарно-епідеміологічну безпеку і охорону навколишнього природного середовища;

в установленому порядку здійснити знешкоджування та утилізацію залишків небезпечних вантажів.

2.1. Класифікація небезпечних вантажів (віднесення до класу, категорії та групи паковання) здійснюється відповідно до ДСТУ 4500-3 "Вантажі небезпечні. Класифікація" (далі - ДСТУ 4500-3) залежно від виду та ступеня їхньої потенційної небезпеки за показниками і критеріями.

Показники та критерії класифікації небезпечних вантажів наведені в додатку 1 до цих Правил.

2.2. Небезпечні вантажі поділяються на такі класи:

2.3. Небезпечні вантажі залежно від властивостей характеризуються одним або кількома видами небезпеки.

Клас (підклас) небезпечних вантажів, які характеризуються тільки одним видом небезпеки, визначається цим видом небезпеки.

Клас (підклас) небезпечних вантажів, які характеризуються декількома видами небезпеки, визначається відповідно до пріоритету небезпечних властивостей (пріоритет небезпеки), установленого ДСТУ 4500-3.

2.4. Категорія небезпечних вантажів (крім тих, що віднесені до класу 1, класу 6.2 та класу 7) визначається залежно від додаткової небезпеки.

Небезпечні вантажі, які характеризуються одним видом небезпеки належать до категорії "без додаткових видів небезпеки".

Категорії для кожного класу (підкласу) наведені в класифікаційних таблицях додатка 1 до цих Правил.

2.5. Група паковання для небезпечних вантажів (крім тих, що віднесені до класу 1, класу 2 та класу 7) визначається з метою встановлення вимог до паковання в залежності від ступеня небезпеки вантажу відповідно до таблиці 2.

2.6. Відходи, що відповідають показникам і критеріям, установленим для небезпечних вантажів, належать до одного з класів. Їм надають кодовий номер, установлений нормативним документом, що регламентує класифікацію небезпечних вантажів.

2.6.1. Відходи, що містять тільки один компонент, який є небезпечним, розглядаються як цей небезпечний вантаж. Якщо концентрація цього компоненту така, що відходи є небезпечними внаслідок його властивостей, то їх необхідно класифікувати за показниками та критеріями відповідного класу.

2.6.2. Відходи, що містять два або більше компонентів, які є небезпечними, належать до того класу (підкласу), який найбільше відповідає характеристикам та властивостям цих компонентів. Класифікація здійснюється таким чином:

1) спочатку визначаються фізичні, хімічні характеристики та інші властивості відходів шляхом вимірів або розрахунків, а потім класифікуються за показниками та критеріями відповідного класу. Якщо визначення характеристик і властивостей відходів є неможливим то їх класифікують за компонентом, який має переважну небезпеку;

2) для визначення переважної небезпеки потрібно враховувати таке:

а) якщо один або декілька компонентів віднесені до певного класу (підкласу) і відходи становлять небезпеку через властивості цих компонентів, то їх відносять до цього класу (підкласу);

б) якщо компоненти віднесені до різних класів (підкласів), то клас (підклас) відходів визначається виходячи з пріоритету небезпечних властивостей.

2.7. Допуск небезпечного вантажу до перевезення

2.7.1. До перевезення залізничним транспортом на умовах цих Правил допускаються:

небезпечні вантажі, зазначені в Переліку небезпечних вантажів (далі - Перелік), який наведено в додатку 2 до цих Правил;

порожні вантажні одиниці та транспортні засоби, що не очищені з-під небезпечних вантажів.

Якщо номер ООН небезпечного вантажу не відомий, необхідно звернутися до Алфавітного переліку небезпечних вантажів (далі - Алфавітний перелік), який наведено в додатку 3 до цих Правил.

2.7.2. Небезпечні вантажі, які надаються до перевезення, мають бути належним чином класифіковані, ідентифіковані, упаковані та промарковані.

Класифікація, ідентифікація та марковання небезпечного вантажу мають бути наведені в нормативному документі на продукцію (стандарті або технічних умовах), який погоджено з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері транспорту, а також у перевізних документах на вантаж та в паспорті безпеки речовини відповідно до ДСТУ ГОСТ 30333:2009 "Паспорт безпечності хімічної продукції. Загальні вимоги" (ГОСТ 30333-2007, IDT) (далі - паспорт безпеки).

Якщо в нормативному документі на продукцію класифікація, ідентифікація та/або марковання небезпечного вантажу не відповідають вимогам законодавства, відправник перед наданням вантажу до перевезення повинен звернутися до компетентного органу, який встановлює класифікацію, ідентифікацію та/або марковання небезпечних вантажів згідно з документами, прийнятими КЕ ООН, та відповідні умови перевезення.

Небезпечні вантажі, не зазначені за конкретними найменуваннями у Переліку, повинні бути класифіковані за визначеними КЕ ООН показниками й критеріями, які вказані у ДСТУ 4500-3. Ідентифікація цих вантажів здійснюється на підставі їхньої класифікації відповідно до вимог, визначених КЕ ООН.

Класифікація та ідентифікація не зазначених за конкретними найменуваннями у Переліку до цих Правил небезпечних вантажів:

класу 1, десенсибілізованих вибухових речовин класу 3 та класу 4.1, самореактивних речовин класу 4.1, органічних пероксидів класу 5.2, інфекційних речовин класу 6 та радіоактивних матеріалів класу 7 здійснюється тільки компетентним органом;

інших речовин, матеріалів і виробів здійснюється виробником продукції та затверджується компетентним органом на підставі наданих виробником паспорта безпеки та характеристики вантажу, наведеної у додатку 4 до цих Правил, та вказується у нормативному документі на продукцію за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері транспорту.

Після затвердження класифікації та ідентифікації небезпечного вантажу компетентним органом він допускається до перевезення залізничним транспортом на умовах, визначених для цього номера ООН у додатку 2 до цих Правил.

2.7.3. Контейнери (контейнери-цистерни), які підпадають під визначення поняття "контейнер" Міжнародної Конвенції про безпечні контейнери (далі - КБК) у відповідній редакції, можуть застосовуватися для перевезення небезпечних вантажів лише тоді, якщо контейнер або рама контейнера-цистерни відповідає положенням КБК, а також відповідним вимогам нормативних документів на їх виготовлення та вони допущені до експлуатації у визначеному порядку.

Переносні або знімні цистерни, БЕГК, вагони-батареї можуть застосовуватися для перевезення небезпечних вантажів відповідно до підпунктів 1.4.2 і 1.4.3 цих Правил лише тоді, якщо вимоги до проектування, виготовлення, випробування, маркування та експлуатації відповідають вимогам частин 4 та 6 Додатка 2 до СМГС.

2.7.4. Залежно від властивостей, транспортної небезпеки та ступеня небезпеки небезпечні вантажі можуть надаватися до перевезення:

у пакованнях (окремими вантажними одиницями) або сформованими в транспортні пакети;

у контейнерах (у вантажних одиницях або насипом);

наливом у цистернах, контейнерах-цистернах, багатоелементних газових контейнерах;

навалом або насипом у транспортних засобах.

Транспортна тара, контейнери, цистерни (контейнери-цистерни), вагони, які надаються для перевезення небезпечних вантажів, повинні відповідати вимогам законодавства.

2.7.5. Для кожного небезпечного вантажу у відповідних графах додатка 2 до Правил визначені умови перевезення: вид відправки, рід вагона, спосіб перевезення (у вантажних одиницях, навалом, наливом у цистернах (контейнерах-цистернах)), ідентифікаційний номер, класифікаційний шифр, методи пакування, номер знака небезпеки, вимоги до формування вагонів у поїзд та розпуску із сортувальної гірки, пояснення щодо класифікації окремих небезпечних вантажів, звільнення від дотримання вимог цих Правил тощо.

2.7.6. Порожні вантажні одиниці (за винятком вантажних одиниць для вантажів 7 класу) та транспортні засоби, що не очищені з-під небезпечних вантажів, допускаються до перевезення на умовах, які визначені для вантажу, що перевозився в них.

2.7.7. Небезпечні вантажі, кількість яких у внутрішній тарі та комбінованому пакованні не перевищує меж, встановлених у підпункті 3.7.10 цих Правил (за умови виконання вимог до паковань та їх маркування), при перевезенні у контейнерах можуть звільнятися від дії інших вимог цих Правил.

До перевезення в обмежених кількостях не допускаються такі небезпечні вантажі:

а) вибухові речовини класу 1;

б) займисті, їдкі, окиснювальні та токсичні гази класу 2 (за винятком газів в аерозольному пакованні);

в) десенсибілізовані вибухові речовини класу 3;

г) самореактивні та десенсибілізовані вибухові речовини класу 4.1;

ґ) самозаймисті речовини класу 4.2, а також вантажі інших класів, що характеризуються додатковим видом небезпеки класу 4.2;

д) органічні пероксиди класу 5.2 (за винятком набору хімреактивів);

е) інфекційні речовини класу 6.2;

є) радіоактивні матеріали класу 7;

ж) небезпечні вантажі високого ступеня небезпеки (група паковання I).

2.8. У разі неможливості дотримання окремих положень Правил до перевезення можуть допускатися небезпечні вантажі (за винятком вантажів 7 класу) на особливих умовах, визначених у пункті 29 Правил приймання вантажів до перевезення , затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 24.11.2000 за № 861/5082. Крім зазначених у Правилах документів відправник надає Укрзалізниці паспорт безпеки, характеристику вантажу й аварійну картку на небезпечний вантаж за встановленою формою згідно з додатком 1 до Правил безпеки .

У необхідних випадках на вимогу Укрзалізниці надаються інші додаткові документи (державні стандарти, технічні умови на продукцію, відомості про тип або модель вагона-цистерни, висновок заводу-виробника цистерни щодо можливості використання даного типу цистерни для перевезення вантажу тощо).

3.1. У цих Правилах надано Перелік небезпечних вантажів за номерами ООН (додаток 2) та Алфавітний перелік небезпечних вантажів (додаток 3).

3.2. Кожному небезпечному вантажу, зазначеному в Переліку , визначені його класифікація та ідентифікація, а також методи пакування і спосіб перевезення.

Класифікація небезпечного вантажу визначається:

класом (підкласом);

додатковим видом небезпеки;

групою паковання (ступінь небезпеки).

Ідентифікація небезпечного вантажу визначається:

номером ООН (UN);

транспортним найменуванням (найменуванням вантажу).

3.3. Ідентифікація небезпечних вантажів, що не зазначені в цих Правилах за конкретними найменуваннями, здійснюється відповідно до положень, визначених у пунктах 3.4 і 3.5 цих Правил.

3.4. Розчин або суміш, що містить одну небезпечну речовину, наведену в Переліку, та одну або декілька безпечних речовин, потрібно ідентифікувати за номером ООН та транспортним найменуванням, установленими для цієї небезпечної речовини, за винятком випадків, коли:

а) суміш або розчин уже наведені під конкретним найменуванням у Переліку небезпечних вантажів;

б) спеціальними приписами визначено, що номер ООН зазначено тільки для чистої речовини;

в) клас (підклас) небезпеки, фізичний стан або група паковання розчину чи суміші є іншими у відповідної небезпечної речовини;

г) заходи, які мають бути вжиті у надзвичайних ситуаціях для розчину або суміші та ідентифікованої речовини за номером ООН, суттєво відрізняються.

3.5. Речовина (розчин чи суміш) або виріб, не зазначені за конкретними найменуваннями, ідентифікуються за допомогою одного з конкретних узагальнених найменувань та відповідного йому номера ООН, наведених у Переліку до цих Правил, залежно від властивостей вантажу та його класифікації.

У цьому разі клас (підклас) небезпеки, додаткові види небезпеки, ступінь небезпеки (група паковання), фізичний стан для вантажу, що ідентифікується, мають бути такими, як вони визначені для цього узагальненого найменування у Переліку до цих Правил.

Якщо ідентифікація вантажу за конкретним узагальненим найменуванням та відповідним йому номером ООН неможлива, виробник (відправник) повинен звернутися до компетентного органу.

3.6. Транспортне найменування небезпечного вантажу

3.6.1. Транспортним найменуванням небезпечного вантажу є та частина позиції, що надрукована в Переліку до цих Правил прописними літерами (з урахуванням будь-яких цифр, літер грецького алфавіту, префіксів "втор-", "трет-" "м-", "н-", "о-", "п-" тощо) з додаванням технічних найменувань вантажів. Технічне найменування повинно бути зазначено в дужках малими літерами після транспортного найменування небезпечного вантажу. Після транспортного найменування у Переліку може бути зазначено у дужках альтернативне транспортне найменування (наприклад, ЕТАНОЛ (СПИРТ ЕТИЛОВИЙ)). Частини позиції, які надруковані малими літерами та описують фізико-хімічні властивості вантажу (температуру, тиск пари), не вважаються частиною транспортного найменування.

3.6.2. Транспортні найменування небезпечних вантажів у цих Правилах визначені за такими позиціями:

а) конкретне найменування:

1) конкретні найменування небезпечних речовин (у тому числі, сумішей та розчинів), виробів, матеріалів.

Приклади

UN 1090 АЦЕТОН;

UN 1194 ЕТИЛНІТРИТУ РОЗЧИН;

2) найменування небезпечних речовин, які охоплюють декілька ізомерів.

Приклади

UN 1104 АМІЛАЦЕТАТИ;

UN 1208 ГЕКСАНИ;

б) конкретне узагальнене найменування

1) узагальнені найменування вантажів, призначені для ідентифікації небезпечних речовин (у тому числі сумішей і розчинів), матеріалів або виробів точно визначеної групи.

Приклади

UN 1133 КЛЕЇ;

UN 1266 ПАРФУМЕРНІ ПРОДУКТИ (рідина Канська);

UN 2757 ПЕСТИЦИД НА ОСНОВІ КАРБАМАТІВ ТВЕРДИЙ ТОКСИЧНИЙ;

UN 3101 ОРГАНІЧНИЙ ПЕРОКСИД ТИПУ B РІДКИЙ;

UN 3090 БАТАРЕЇ ЛІТІЄВІ;

UN 1866 СМОЛИ РОЗЧИН (поліметилфенілсилоксанова, розчин у ксилолі);

2) узагальнені найменування вантажів, призначені для ідентифікації небезпечних речовин (у тому числі сумішей і розчинів), матеріалів або виробів, які мають характерні хімічні або технічні властивості.

Приклади

UN 1477 НІТРАТИ НЕОРГАНІЧНІ, Н.З.К (вісмута (III) нітрат);

UN 1987 СПИРТИ, Н.З.К (Циклогексанол);

в) загальне узагальнене найменування

Узагальнені найменування вантажів, призначені для ідентифікації небезпечних речовин (у тому числі сумішей і розчинів), матеріалів або виробів, які не зазначені в підпунктах "а" і "б".

Приклади

UN 1325 ЛЕГКОЗАЙМИСТА ТВЕРДА РЕЧОВИНА ОРГАНІЧНА, Н.З.К. (Капролактам);

UN 1993 ЛЕГКОЗАЙМИСТА РІДИНА, Н.З.К. (Бустірен).

3.6.3. Транспортні найменування можуть використовуватися в однині або множині. Порядок слів у визначенні транспортного найменування може бути довільним. Наприклад, замість "ДИМЕТИЛАМІНУ ВОДНИЙ РОЗЧИН" можна вказувати "ВОДНИЙ РОЗЧИН ДИМЕТИЛАМІНУ".

Транспортне найменування, якщо це не передбачено Правилами, потрібно доповнювати словами, наведеними прописними літерами:

а) "РІДКИЙ" чи "ТВЕРДИЙ" - для речовин, які через різний фізичний стан своїх ізомерів можуть бути або рідкими, або твердими;

б) "РОЗПЛАВЛЕНИЙ" - для твердих речовин, що перевозяться розплавленими;

в) "СУМІШ" або "РОЗЧИН" - для суміші або розчину (із зазначенням концентрації, якщо це передбачено в Переліку);

г) "ЗРАЗОК" - у разі перевезення зразків небезпечного вантажу;

ґ) "СТАБІЛІЗОВАНИЙ" - для речовин, перевезення яких дозволено тільки в стабілізованому стані;

д) "ПРИ ПІДВИЩЕНІЙ ТЕМПЕРАТУРІ" - для речовин, які перевозяться або надаються до перевезення у рідкому стані за температури не нижче 100 °C або у твердому стані за температури не нижче 240 °C.

3.6.4. Якщо для небезпечного вантажу в колонці 21 Переліку до цих Правил зазначено спеціальне положення 274, 318 або в разі невідповідності його найменування тарифній номенклатурі, то транспортне найменування потрібно доповнювати технічним найменуванням (малими літерами).

Приклади

UN 3208 МЕТАЛЕВА РЕЧОВИНА, ЩО РЕАГУЄ З ВОДОЮ, Н.З.К. (триметилгалій);

UN 2902 ПЕСТИЦИД РІДКИЙ ТОКСИЧНИЙ, Н.З.К. (дразоксолон).

3.6.5. Транспортне найменування небезпечних вантажів, що є забруднювачами моря, повинно бути доповнено хімічною назвою цього забруднювача моря у разі мультимодальних перевезень за участю морського транспорту.

3.6.6. При заповненні накладної відправником транспортне найменування небезпечних вантажів має бути доповнено інформацією відповідно до вимог, наведених у підпункті 5.5.3 цих Правил.

3.7. Вимоги до перевезення небезпечних вантажів в обмежених кількостях.

3.7.1. В обмежених кількостях перевозяться вантажі у великотоннажних контейнерах та вагонах. У разі перевезення таких вантажів масою понад 8 т вагонною відправкою повинні виконуватися вимоги пунктів 5.3, 5.4, 5.5 глави 5 та глави 7 цих Правил.

3.7.2. Умови перевезення небезпечних вантажів в обмежених кількостях та вимоги до паковань визначено главою 3.4 Додатка 2 до СМГС згідно з документами, прийнятими КЕ ООН.

3.7.3. Паковання з небезпечними вантажами в обмежених кількостях маркуються відповідно до підпункту 5.2.6 пункту 5.2 глави 5 цих Правил і не потребують нанесення на них знаків небезпеки. На транспортні засоби зазначене марковання наноситься розміром 250 х 250 мм.

Вимоги щодо сумісного перевезення вантажів у великотоннажному контейнері або вагоні, визначені в підпункті 7.5.1 пункту 7.5 глави 7 цих Правил, не стосуються небезпечних вантажів в обмежених кількостях.

3.7.4. Марковання на транспортні засоби наноситься:

а) на обидві бокові сторони вагона;

б) на обидві бокові сторони та кожну торцеву сторону контейнера.

У разі перевезення у вагонах або у великотоннажних контейнерах, крім вантажів в обмежених кількостях, інших небезпечних вантажів маркування знаками-табло небезпеки здійснюється відповідно до вимог пункту 5.4 глави 5 цих Правил.

3.7.5. Марковання згідно з підпунктом 5.2.6 пункту 5.2 глави 5 цих Правил може не наноситися, якщо маса брутто паковань в обмежених кількостях, що перевозяться в одному вагоні або у великотоннажному контейнері, не перевищує 8 т.

3.8.Перелік небезпечних вантажів за номерами ООН (Перелік)

3.8.1. У кожному рядку Переліку зазначається найменування речовини (речовин) або виробу, який належить до окремого номера ООН. Якщо речовини або вироби, які належать до одного номера ООН, мають різні хімічні, фізичні властивості або для них визначені різні умови перевезення, для них використовуються кілька послідовно розташованих рядків.

У колонці, до якої належить цей рядок, міститься інформація щодо умов перевезення речовини чи виробу у вигляді повної інформації або у вигляді кодів. Опис кодів міститься у відповідних главах, пунктах та підпунктах Правил. Незаповнені колонки означають те, що жодного спеціального положення не передбачено і застосовуються лише загальні вимоги або те, що діє обмеження щодо перевезення, яке вказане в пояснювальних примітках.

3.8.2. Пояснювальні примітки до кожної колонки:

Колонка 1. Номер ООН

У цій колонці зазначений номер ООН небезпечної речовини або виробу, якщо цій речовині або виробу присвоєний окремий номер ООН; чи узагальненої позиції або позиції "Н.З.К.", до якої належать небезпечні речовини або вироби, які не були зазначені за найменуванням, відповідно до критеріїв класифікації небезпечних вантажів.

Колонка 2. Найменування вантажу

У цій колонці прописними літерами наведене найменування речовини або виробу (підпункт 3.6.1 цих Правил), якщо цій речовині або виробу присвоєний окремий номер ООН, або найменування узагальненої позиції чи позиції "Н.З.К.", до якої були віднесені речовини або вироби відповідно до критеріїв. Це найменування використовується як транспортне найменування вантажу. Технічні найменування вантажів, які належать до узагальнених позицій або позицій Н.З.К., наведених малими літерами, також є частиною найменування вантажу (підпункт 3.6.4 цих Правил).

Колонка 3. Клас

У цій колонці вказаний номер класу (підкласу), встановлений для небезпечного вантажу.

Колонка 4. Номер аварійної картки

У цій колонці вказано номер аварійної картки, визначеної для вантажу та яку відправник проставляє у графі накладної "Найменування вантажу". Якщо в колонці дані відсутні, це означає, що відправник повинен розробити аварійну картку та додати її до накладної за формою, наведеною у додатку 1 до Правил безпеки .

Перелік аварійних карток на небезпечні вантажі та порядок дій у разі виникнення аварійних ситуацій наведено у вищезазначених Правилах.

Колонка 5. Знаки небезпеки

У цій колонці вказано номер зразків знаків небезпеки/табло (підпункт 5.3.5 цих Правил), які наносяться на вантажні одиниці, контейнери (контейнери-цистерни), БЕГК, цистерни і вагони.

Колонка 6. Ідентифікаційний номер небезпеки

У цій колонці міститься номер, який для речовин і виробів класів 2 - 9 складається з двох або трьох цифр (в окремих випадках з літерою "Х" попереду), а для речовин і виробів класу 1 - номер складається з класифікаційного коду. Зазначений номер згідно з підпунктом 5.4.13 "ґ" цих Правил розміщується у верхній частині інформаційної таблички оранжевого кольору.

Значення ідентифікаційних номерів небезпеки пояснюється в додатку 5 до цих Правил.

Колонки 7-8. Класифікаційний код/шифр

У цій колонці вказаний класифікаційний код небезпечної речовини або виробу згідно з Додатком 2 до СМГС, наведений у додатку 6 до цих Правил, та класифікаційний шифр, наведений у додатку 1 до цих Правил:

для небезпечних речовин або виробів класу 1 код та шифр має одне значення і складається з номера підкласу і літери групи сумісності;

для небезпечних речовин або виробів класу 2 код складається з цифри і літери(р), яка(і) позначає(ють) групу небезпечних властивостей;

для небезпечних речовин або виробів класів 3, 4.1, 4.2, 4.3, 5.1, 5.2, 6.1, 6.2, 8 і 9 код складається з комбінації букв та цифр.

Небезпечним речовинам або виробам класу 7 класифікаційний код не присвоюється відповідно до ПБПРМ-2006.

Колонка 9. Група паковання

У цій колонці вказана група паковання (I, II або III), що присвоєна певній небезпечній речовині (пункт 2.5 цих Правил). Група паковання визначається за відповідними показниками і критеріями, установленими у ДСТУ 4500-3.

Колонка 10. Обмежені кількості

Відповідно до підпункту 3.7.2 пункту 3.7 глави 3 цих Правил максимальну масу нетто, яку допускається перевозити в обмежених кількостях, наведено в колонці 7а Таблиці А глави 3.2 Додатка 2 до СМГС.

Колонка 11. Інструкції з пакування

У цій колонці зазначені коди, які використовуються в інструкціях з пакування і позначаються літерами:

"P" - для тари транспортної, комбінованої та складеної;

"IBC"- для контейнерів середньої вантажопідйомності для масових вантажів (КСВМВ);

"LP" - для крупногабаритної тари.

Для окремих речовин при пакуванні необхідно також застосовувати спеціальні положення, які позначаються кодами, що складаються з таких букв:

"PP" - для транспортної, комбінованої та складеної тари;

"RR"- для тари, що застосовується для залізничних та дорожніх перевезень;

"B" - для КСВМВ або "ВВ", якщо йдеться про спеціальні положення, передбачені для дорожнього, залізничного або річкового транспорту;

"L" - для крупногабаритної тари.

Інструкції з пакування наведені в розділі 4.1.4 Додатка 2 до СМГС в порядку їх нумерації.

Колонка 12. Спеціальні положення щодо сумісного пакування

У цій колонці містяться коди спеціальних положень щодо сумісного пакування, які починаються з літер "МР". Ці спеціальні положення наведені в порядку їх нумерації у додатку 7 до цих Правил. Якщо в колонці не зазначений код "МР", то діють лише загальні вимоги.

Колонка 13. Спеціальні положення щодо перевезення вантажних одиниць

У цій колонці міститься код, що починається з літери "W", відповідних спеціальних положень щодо перевезення у вантажних одиницях (у випадках, коли їх слід застосовувати). Ці положення наведені в додатку 8 до цих Правил.

Колонка 14. Спеціальні положення щодо перевезення навалом/насипом

У цій колонці міститься код, що починається з літер "VW", відповідних спеціальних положень щодо перевезення вантажів навалом/насипом. Ці положення наведені в додатку 9 до цих Правил. Якщо жодного коду не зазначено, то перевезення навалом/насипом не дозволяється.

Колонка 15. Спеціальні положення щодо навантаження і вивантаження та обробки

У цій колонці містяться коди, що починаються з літер "СW", спеціальних положень щодо навантаження, вивантаження і обробки вантажів та коди, позначені цифрами, які охоплюють питання, пов'язані з організацією перевезення. Ці положення наведені в додатку 10 до цих Правил.

Колонка 16. Рід вагона, тип контейнера

У цій колонці коди означають: ВЦ - вагони-цистерни; ІВ - ізотермічні вагони; КВ - криті вагони; КЦ - спеціальні контейнери-цистерни власні; НВ - напіввагони; ПЛ - платформи; СК - спеціалізовані контейнери; СКВ - спеціальні або спеціально виділені криті вагони відправників (одержувачів); СП - спеціалізовані платформи власні; УК - універсальні контейнери.

Колонка 17. Вид відправки

У цій колонці коди означають: П - вагонна відправка, К - контейнерна відправка.

Колонка 18. Вид небезпеки, що зазначається у перевізних документах

У цій колонці зазначаються найменування видів небезпеки, які проставляються відправником у накладній відповідно до підпункту 5.5.2 цих Правил.

Колонка 19. Мінімальні норми прикриття

У цій колонці вказані мінімальні норми прикриття (пункт 10.1 цих Правил), які відправник проставляє відповідно до підпункту 5.5.2 цих Правил. Якщо колонка поділена на дві частини, у верхній частині вказуються мінімальні норми прикриття при перевезенні в критих вагонах і контейнерах, а в нижній - при перевезенні в вагонах-цистернах, контейнерах-цистернах, переносних цистернах; відсутність знака в колонці означає, що прикриття не потрібно.

Прикриття - це мінімальна кількість вагонів, які відділяють вагони, завантажені небезпечними вантажами, від локомотивів і вагонів з людьми у поїзді: перша цифра - від головного локомотива (якщо дріб, то чисельник - від паровоза на твердому паливі, знаменник - від електровоза, тепловоза або паровоза на рідкому паливі); друга цифра - від підштовхуючого локомотива на твердому

паливі, зі знаком "*" - від усіх підштовхуючих локомотивів; третя

цифра - від вагонів з людьми; четверта цифра - від локомотива на твердому паливі при маневрах; знак "0" - прикриття не потрібно.

Колонка 20. Умови розпуску із сортувальної гірки

У цій колонці вказані заходи безпеки під час маневрової роботи та розпуску вагонів із сортувальної гірки, які відправник проставляє у верхній частині накладної відповідно до підпункту 5.5.2 цих Правил, код М1 або М2. Код М1 означає "Не спускати з гірки", М2 - "Спускати з гірки обережно". Якщо колонка поділена на дві частини, у верхній частині вказуються умови розпуску з гірки при перевезенні в критих вагонах і контейнерах, а в нижній - при перевезенні в цистернах, контейнерах-цистернах, багатоелементних газових контейнерах; відсутність знака у колонці означає, що не потрібно додержуватися особливих умов розпуску (дивись пункт 10.2 цих Правил).

При перевезенні вантажів у тарі із скла, порцеляни та фарфору проставляється код М2.

Колонка 21. Спеціальні положення, примітки

У цій колонці вказані цифрові коди спеціальних положень згідно з Додатком 2 до СМГС, які повинні виконуватися. Ці положення охоплюють широке коло питань, наприклад заборона перевезення, звільнення від застосування вимог Правил, пояснення щодо класифікації деяких небезпечних вантажів і додаткові положення щодо знаків небезпеки або маркування, та наводяться в додатку 11 до цих Правил.

Колонка 22. Трафарети на цистернах

У цій колонці вказані трафарети, які наносяться на цистернах про найменування вантажу, та трафарет приписки, а також спеціальні трафарети:

"Х" - для хімічних вантажів, "Нафта" або "Мазут" ("Т") - для темних нафтопродуктів, "Бензин" ("С") або "Бензин-нафта" ("СТ") - для світлих нафтопродуктів.

3.9. Алфавітний перелік небезпечних вантажів

Алфавітний перелік небезпечних вантажів наведено в додатку 3 до цих Правил.

Найменування речовин і виробів перелічені в алфавітному порядку з відповідними номерами ООН. Арабські цифри або такі префікси, як "о-", "м-", "п-", "н-", "втор-", "трете-", "N-", "альфа-", "бета-", "омега-", "цис-" і "транс-" при переліку в алфавітному порядку не враховуються. Префікси "біс-" і "ізо-" вважаються першою частиною найменування.

Для визначення всієї інформації щодо умов перевезення небезпечних вантажів необхідно звертатися до Переліку небезпечних вантажів за номерами ООН.

4.1. Небезпечні вантажі надаються до перевезення тільки у тих видах і типах тари (транспортної тари, складеної тари, комбінованих пакованнях, КСВМВ або крупногабаритної тари), які визначені в інструкціях з пакування (дивись колонку 11 Переліку цих Правил) та які відповідним чином випробувані та мають установлене для них за результатами випробовувань марковання.

Інструкції з пакування визначені КЕ ООН у главі 4.1 Додатка 2 до СМГС.

Якщо в колонці 12 Переліку проти тієї чи іншої позиції зазначений код "МР", то вантажовідправники до укладання вантажів у паковання разом з іншими вантажами застосовують спеціальні положення, наведені в порядку їх нумерації в додатку 7 до цих Правил.

4.2. Тара, яка призначена для перевезення небезпечних вантажів щодо виготовлення, випробовування та маркування повинна відповідати ГОСТ 26319-84 "Грузы опасные. Упаковка" (крім класу 2 та класу 7) і частинам 4 та 6 Додатка 2 до СМГС.

4.2.1. Посудини під тиском, які використовуються для перевезення вантажів класу 2 та деяких вантажів інших класів, повинні відповідати вимогам, зазначеним у розділі 4.1.6 Додатка 2 до СМГС.

Посудини під тиском, у яких тиск вище 0,07 МПа, мають бути обладнані манометрами та запобіжними клапанами.

4.2.2. Посудини під тиском (у тому числі їх затвори), які використовуються для перевезення небезпечних вантажів класу 2 та деяких вантажів інших класів (за винятком відкритих кріогенних посудин), щодо їх конструкції, виготовлення, перевірки й випробувань повинні відповідати вимогам Правил будови та безпечної експлуатації посудин, що працюють під тиском, пункту 4.7, підпунктам 4.3.2-4.3.6 цих Правил; главам 1.6 і 6.2 Додатка 2 до СМГС.

4.2.3. Пакувальні комплекти для радіоактивних матеріалів повинні відповідати вимогам ПБПРМ-2006.

4.3. Небезпечні вантажі повинні пакуватися тільки в доброякісну тару, яка має бути достатньо міцною, щоб витримувати удари й навантаження, що виникають під час перевезення, зокрема при перевантаженні (з транспортного засобу на транспортний засіб або на склад), а також у разі будь-якого переміщення з піддона або вилучення з транспортного пакета з метою подальшої ручної або механізованої обробки.

4.3.1. Тара повинна бути сконструйована й закрита таким чином, щоб за звичайних умов перевезення не відбувалося будь-якої втрати вмісту в результаті вібрації, зміни температури, вологості або тиску (наприклад, унаслідок перепаду висоти).

4.3.2. Герметичне закупорювання тари вимагається для небезпечних вантажів, які:

виділяють займисті, токсичні чи корозійні пари або гази;

можуть стати вибуховими в разі висихання;

небезпечно взаємодіють з повітрям;

перевозяться під шаром води або інертного газу.

4.3.3. Тара, що містить десенсибілізовані чи флегматизовані речовини, повинна закриватися так, щоб унеможливити зміну концентрації речовини під час перевезення.

4.3.4. Тара (уключаючи КСВМВ), яка використовується для:

твердих речовин, здатних переходити в рідкий стан при температурах перевезення, повинна бути також здатна утримувати речовину в рідкому стані;

порошкоподібних чи гранульованих речовин, повинна бути щільна або мати вкладення.

4.3.5. Для речовин, які під час перевезення можуть переходити в рідкий стан, не допускається використовувати види тари, які зазначені в таблиці 4.

__________

Примітки:

а - Система кодового визначення тари та складеної тари наведена в розділі 6.1.2 Додатка 2 до СМГС;

б - Система кодового визначення КСВМВ наведена в пункті 6.5.1.4 Додатка 2 до СМГС.

4.4. Компоненти тари, що перебувають у безпосередньому контакті з небезпечними вантажами не повинні:

піддаватися дії цих небезпечних вантажів або значною мірою втрачати свою міцність унаслідок такої дії;

викликати небезпечні наслідки, наприклад каталітичну реакцію або хімічну реакцію з небезпечними вантажами.

У разі потреби тара повинна мати інертне покриття, яке зберігає свої захисні властивості за звичайних умов перевезення або вкладень.

4.5. При наповненні тари рідинами необхідно залишати достатній вільний простір (недолив) для запобігання витоку або залишковій деформації тари внаслідок розширення рідини, яке може бути викликано можливою зміною температури під час перевезення. Якщо не передбачені спеціальні вимоги, рідина не повинна цілком заповнювати тару при температурі 55 °C.

Однак при наповненні КСВМВ необхідно залишати незаповнений простір, достатній для того, щоб при середній температурі вантажу 50 °C він був заповнений не більше ніж на 98% його місткості за водою.

4.6. Рідини повинні заливатися лише в тару, яка пройшла випробовування на герметичність і здатну витримати внутрішній тиск який може виникнути за звичайних умов перевезення. Марковання такої тари повинно містити значення випробувального гідравлічного тиску.

4.7. Якщо внаслідок виділення газів (при підвищенні температури або з іншої причини) у тарі може підвищитися тиск, то тара може обладнуватися випускним пристроєм за умови, що газ, який виділяється, не становить небезпеки внаслідок своєї токсичності, займистості, кількості вивільнення тощо. Конструкція випускного пристрою повинна виключати можливість витоку рідини й проникнення сторонніх речовин за звичайних умов перевезення в тому положенні тари, яке передбачене для перевезення.

Не дозволяється встановлювати випускні пристрої на тарі, що буде використовуватися для перевезення небезпечних рідин повітряним транспортом.

4.8. Тара, що використовується для вантажів класу 1, самореактивних речовин класу 4.1 та органічних пероксидів класу 5.2, повинна відповідати вимогам, що встановлюються для групи речовин середнього ступеня небезпеки (група паковання II), якщо для конкретних небезпечних вантажів за спеціальним положенням у колонці 11 Переліку не передбачено інше.

4.9. Внутрішня тара повинна укладатися в транспортну тару таким чином, щоб за звичайних умов перевезення не відбувалося її розриву, проколу або витоку вмісту тощо. Крихка або ламка внутрішня тара (наприклад, виготовлена зі скла, фарфору, кераміки або деяких полімерних матеріалів тощо) повинна укладатися в транспортну тару з використанням відповідного прокладкового матеріалу. Будь-який виток вмісту не повинен істотно погіршувати захисні властивості прокладкового матеріалу або транспортної тари.

4.10. В одне комбіноване паковання або в одну крупногабаритну тару дозволяється упаковувати тільки сумісні вантажі, які не вступають один з одним у небезпечну реакцію та не викликають:

загоряння і/або виділення значної кількості тепла;

виділення займистих (горючих), окиснювальних, токсичних чи задушливих газів;

утворення корозійних речовин;

утворення нестабільних речовин.

Загальні положення щодо сумісного завантаження в один вагон або контейнер зазначені в пункті 7.5 цих Правил, а спеціальні положення щодо сумісного пакування вантажів в одне паковання (колонка 12 Переліку) зазначені у додатку 7 до цих Правил.

4.11. До початку експлуатації кожний тип конструкції тари повинен піддаватися випробовуванням, визначеним у частині 6 Додатка 2 до СМГС.

Тип конструкції тари визначається конструкцією, розміром, матеріалом і його товщиною, технологією виготовлення і застосування, а також способом обробки поверхні; він може включати також тару, що відрізняється від прототипу тільки меншою висотою.

Випробовування тари та її маркування (крім посудин, що працюють під тиском) здійснюється випробувальними лабораторіями.

Результати випробовувань тари оформлюються протоколом.

Результати випробовувань і відомості про організацію (підприємство), яка здійснювала випробовування, мають бути внесені до протоколів випробовувань, які повинні зберігатися у власника тари.

За результатами випробовувань установлюють механічну міцність тари, її призначення та можливість використання для транспортування небезпечних вантажів і видається сертифікат, який засвідчує, що даний тип конструкції тари (уключаючи його обладнання) був успішно випробуваний за типом конструкції на відповідність вимогам, установленим КЕ ООН.

У сертифікаті зазначається тип конструкції тари, марковання, яке наноситься на тару, та термін дії сертифіката. Сертифікат надається виробнику тари.

4.12. Кожна одиниця транспортної тари (уключаючи КСВМВ і крупногабаритну тару) перед наповненням і наданням до перевезення перевіряється відправником щодо:

можливості її застосування для вантажу згідно з інструкцією з пакування;

наявністю марковання та відповідного сертифіката;

відсутності корозії, забруднення або будь-яких інших пошкоджень, а кожен КСВМВ - щодо належного функціонування всього експлуатаційного обладнання.

Тара багаторазового використання (уключаючи КСВМВ і крупногабаритну тару) з ознаками зниження міцності в порівнянні із затвердженим типом конструкції виводиться з експлуатації або відновлюється таким чином, щоб вона могла витримати випробовування передбачені для цього типу конструкції.

4.13. Спеціальні вимоги до пакування окремих небезпечних вантажів

4.13.1. До пакування небезпечних вантажів класу 1 (вибухових речовин і виробів) застосовуються загальні вимоги, наведені у пункті 4.1 цих Правил та спеціальні вимоги:

а) транспортна тара (уключаючи КСВМВ і крупногабаритну тару), яка використовується для пакування небезпечних вантажів класу 1, повинна відповідати вимогам випробовування для групи паковання II;

Можна також використовувати тару (за винятком металевої), що відповідає вимогам випробовування для групи паковання I;

б) запірний пристрій тари, яка містить рідкі вибухові речовини повинен забезпечувати подвійний захист проти витоку.

Запірний пристрій металевих барабанів, бочок повинен мати відповідну прокладку. Не допускається потрапляння вибухових речовин на витки запірного пристрою, який має різьбу;

в) речовини, розчинні у воді, повинні упаковуватися у вологонепроникну тару;

г) металева тара повинна мати вкладення чи внутрішнє покриття якщо вибухові речовини або металеві елементи виробів можуть мати контакт із внутрішньою поверхнею тари. Не допускається потрапляння вибухових речовин у поглиблення швів металевої тари, виготовленої методом вальцювання.

Цвяхи, скоби та інші металеві запірні пристрої, що не мають захисного шару, не повинні проникати всередину транспортної або крупногабаритної тари;

ґ) вироби, які містять вибухові речовини, не поміщені в зовнішню оболонку, повинні відокремлюватися один від одного за допомогою прокладок, лотків, а також розділових перегородок, щоб уникнути тертя;

д) вибухові речовини не повинні упаковуватися у таку внутрішню або транспортну тару, у разі використання якої різниця між внутрішнім і зовнішнім тиском, викликана тепловими або іншими впливами, може призвести до вибуху або розриву;

е) якщо тара має подвійну оболонку, заповнену водою, яка може замерзнути під час перевезення, то у воду треба додавати достатню кількість антифризу. Не дозволяється використовувати антифриз, що має вогненебезпечні властивості;

є) вибухові речовини або вироби не дозволяється упаковувати в пластмасову тару, здатну накопичувати статичну електрику. Електростатичний розряд може призвести до ініціювання, запалення або спрацьовування вибухових речовин або виробів;

ж) незалежно від того, відповідає чи не відповідає тара інструкції з пакування, зазначеній у колонці 11 Переліку, для будь-якої вибухової речовини або виробу може використовуватись інструкція з пакування Р101, якщо така тара затверджена компетентним органом.

4.13.2. Спеціальні положення щодо пакування небезпечних вантажів у посудини, що працюють під тиском:

а) пакування небезпечних вантажів у посудини, що працюють під тиском, здійснюється згідно з вимогами відповідних інструкцій з пакування, наведених у колонці 11 Переліку;