Про затвердження Інструкції із застосування Класифікації запасів і ресурсів корисних копалин державного фонду надр до родовищ бурштину

Відповідно до статті 7 Закону України "Про державну геологічну службу України", підпункту 16 пункту 4 Положення про Державну комісію України по запасах корисних копалин, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10 листопада 2000 р. N 1689, та пункту 7 Класифікації запасів і ресурсів корисних копалин державного фонду надр, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 5 травня 1997 р. N 432, з метою встановлення єдиних вимог до геологічного вивчення, геолого-економічної оцінки родовищ бурштину та умов визначення їхньої підготовленості до промислового освоєння

1. Затвердити Інструкцію із застосування Класифікації запасів і ресурсів корисних копалин державного фонду надр до родовищ бурштину (далі - Інструкція), що додається.

2. Увести в дію Інструкцію з 1 липня 2003 р.

3. З уведенням у дію Інструкції вважати такою, що не застосовується у частині стосовно бурштину, "Временную инструкцию по применению Классификации запасов к месторождениям ювелирно-поделочных камней", затверджену головою Державної комісії по запасах корисних копалин при Раді Міністрів СРСР 30 листопада 1984 р.

4. Відділу експертизи матеріалів геолого-економічної оцінки запасів родовищ твердих корисних копалин (Тєлков І.Г.): у 5-денний термін подати цей наказ на державну реєстрацію до Міністерства юстиції України.

5. Контроль за виконанням наказу залишаю за собою.

1.1. Інструкція із застосування Класифікації запасів і ресурсів корисних копалин державного фонду надр до родовищ бурштину (далі - Інструкція ) установлює групування родовищ бурштину за геолого-промисловими типами, розподіл родовищ бурштину за величиною запасів та складністю геологічної будови, принципи розподілу запасів бурштину за їхнім промисловим значенням, техніко-економічним і геологічним вивченням, а також вимоги до вивченості родовищ бурштину, підрахунку запасів і підготовленості їх до промислового освоєння, принципи оцінки ресурсів бурштину в межах перспективних ділянок.

1.2. Вимоги Інструкції є обов'язковими для виконання підприємствами, організаціями, установами всіх форм власності, що здійснюють планування, фінансування та виконання геологорозвідувальних робіт із розвідки родовищ бурштину, проектування й будівництво гірничодобувних підприємств, експлуатацію родовищ та облік запасів і ресурсів бурштину.

Інструкція опрацьована відповідно до таких нормативно-правових актів:

Кодекс України про надра від 27 липня 1994 р. N 132/94-ВР.

Гірничий закон України (від 6 жовтня 1999 р. N 1127-XIV. Офіційний вісник Україн, 1999, N 43).

Закон України "Про державну геологічну службу" (від 4 листопада 1999 р. N 1216-XIV. Офіційний вісник України, 1999, N 48).

Закон України "Про державне регулювання видобутку, виробництва і використання дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння та контроль за операціями з ними" (від 18 листопада 1997 р. N 637/97-ВР. Урядовий кур'єр, 12 грудня 1997 р., N 230-231).

Класифікація запасів і ресурсів корисних копалин державного фонду надр, затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 5 травня 1997 р. N 432 (далі - Класифікація).

Наведені нижче терміни та визначення вживаються в Інструкції у такому значенні:

3.1. Бурштин - збірний термін, що об'єднує різновиди викопних смол, придатних для використання в ювелірно-виробній, хімічній, фармацевтичній та інших галузях виробництва.

3.2. Прояв бурштину (бурштинопрояв) - місце виявлення шматків або зерен бурштину в природному заляганні.

3.3. Розсип бурштину - природне скупчення пухкого уламкового матеріалу в надрах або на поверхні землі, що вміщує бурштин у вигляді кусків та зерен різної величини.

3.4. Бурштинова руда - природне мінеральне утворення , що містить бурштин у концентрації достатній та у формі доступній для його промислового видобутку, вилучення й використання.

3.5. Поклади бурштину - скупчення бурштинової руди в надрах або на поверхні землі, що оконтурені відповідно до вимог кондицій щодо вмісту, якості й кількості бурштину, умов залягання та розробки.

3.6. Родовище бурштину - сукупність зближених покладів бурштинових руд, які за кількістю і якістю бурштину, умовами розробки та реалізації товарної продукції є придатними для промислової експлуатації.

3.7. Запаси бурштину загальні - обсяги бурштину, що виявлені та підраховані на місці залягання за даними геологічного вивчення відкритих родовищ.

3.8. Запаси бурштину видобувні (запаси товарної мінеральної сировини на місці залягання) - частина загальних запасів бурштину, видобуток і переробка яких на товарну продукцію є економічно доцільними за умови раціонального використання сучасних технічних засобів і технологій та дотримання вимог щодо охорони надр і довкілля.

3.9. Ресурси бурштину - обсяги бурштину на місці залягання, наближено оцінені на основі аналізу сприятливих геологічних передумов і позитивних результатів геологічних, геофізичних та інших досліджень як можливі для видобутку й переробки при сучасному техніко-економічному рівні розробки родовищ бурштину.

3.10. Товарна продукція гірнично-збагачувального виробництва - бурштин-сирець, що вироблений на підприємстві й підготовлений до реалізації відповідно до вимог ТУ У 13970826.003-2000 "Бурштин", затверджених генеральним директором ДП "Укрбурштин" 26 грудня 2000 р. та зареєстрованих Рівненським державним центром стандартизації, метрології та сертифікації 14 лютого 2001 р. за N 097/000638.

3.11. Геолого-промисловий тип родовищ бурштину - сукупність родовищ бурштину, об'єднаних подібністю геологічних умов їхнього утворення й схожістю речовинного складу та фізико-механічних властивостей індивідів бурштину, що визначилась як реальне джерело постачання бурштину на світовий ринок.

3.12. Геологорозвідувальні роботи на бурштин - комплекс спеціалізованих робіт і досліджень, що здійснюються з метою геологічного вивчення надр для пошуку, розвідки та геолого-економічної оцінки родовищ бурштину.

3.13. Геологорозвідувальний процес на бурштин - сукупність послідовно й цілеспрямовано здійснюваних дедалі більш детальних геологорозвідувальних робіт із картування, прогнозування, виявлення й геолого-економічної оцінки дедалі більш локальних рудоносних (продуктивних) ділянок надр методом послідовних наближень від рудних районів (полів) до рудних покладів (блоків).

3.14. Стадія геологорозвідувальних робіт - визначена нормативно-правовими документами частина геологорозвідувального процесу, що відрізняється притаманними їй об'єктами геологічного вивчення, цілями та методами геологорозвідувальних робіт, вимогами до їхніх кінцевих результатів.

Серед викопних скам'янілих смол за фізико-механічними властивостями та хімічним складом виділяються три групи:

- група тугоплавких, в'язких викопних смол, що вміщують до 8% бурштинової кислоти (сукциніт, руменіт, бірміт, симетіт);

- група крихких викопних смол буровугільних пластів (ретиніт, геданіт, чемоїніт);

- група м'яких легкоплавких викопних смол четвертинного віку (копал, амбріт).

Бурштин - оптично-ізотропний. Колір його переважно жовтий та оранжевий, зустрічаються різновиди червоного, коричневого, чорного, а також блакитного кольорів та безбарвні. Блиск бурштину - скляний. За ступенем прозорості бурштин розподіляється згідно з СТП і ТУ на прозорий, напівпрозорий і непрозорий.

Розміри індивідів бурштину змінюються в межах від 0,1 см до 50 см. Переважно це слабо обкатані зерна округлої або плоскої форми.

На території України прояви й родовища бурштину представлені розсипами, що пов'язані з відкладами Прип'ятського й Дніпровського басейнів Балтійсько-Дніпровської бурштинової провінції та Карпатської провінції. Промислові родовища бурштину Прип'ятського басейну пов'язані з осадовими відкладами прибережно-морських лагуново-дельтових фацій.

Розробка бурштинових руд родовищ України проводиться відкритим способом екскаваторно-транспортним методом. Збагачення руд виконується методом промивання на металевих ситах (грохотах). Пісок і глина змиваються водою, а кусочки бурштину вибираються й відправляються на сортування та подальше використання.

Основним напрямом використання бурштину є ювелірно-виробна галузь. Бурштин легко ріжеться, шліфується й полірується, має широкий спектр кольорів. З нього виготовляються різноманітні ювелірні й декоративні вироби. Бурштин малих розмірів і відходи ювелірного виробництва використовуються для отримання пресованого бурштину.

Відходи переробки бурштину в ювелірно-виробній галузі та бурштин, що за розмірами та якісними характеристиками не придатний в ювелірно-виробній галузі, є цінною хімічною сировиною для отримання бурштинової кислоти, масла, каніфолі та іншої продукції, що використовується у парфумерній, фармацевтичній та лакофарбовій галузях. Зразки бурштину з рідинними, твердими включеннями або іншими властивостями, що мають наукову або декоративну цінність, використовуються як колекційна сировина.

Декоративно-якісна характеристика бурштинової сировини оцінюється згідно з технічними умовами України: Бурштин ТУ У 13970826.003-2000.

Відповідно до Закону України "Про державне регулювання видобутку, виробництва і використання дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння та контроль за операціями з ними" від 18.11.1997 N 637/97-ВР бурштин належить до групи дорогоцінного каміння органогенного утворення (перли й бурштин), особливості обліку, зберігання та використання яких визначаються Міністерством фінансів України.

5.1. Промислові родовища ювелірно-виробних викопних смол (бурштину) належать до трьох геолого-промислових типів (табл. 2).

5.2. Біогенно-осадові родовища зустрічаються у викопних ґрунтах "бурштинових лісів", що являють собою континентальні піщано-глинисті утворення з рослинними залишками й торфом. У процесі діагенезу ці відклади перетворюються в пісковики та алеврити з лінзами й прошарками лігнітів і бурого вугілля. Час утворення родовищ відслідковується від епохи нижньої крейди до четвертинного періоду. Для цих родовищ характерна крайня нерівномірність розподілу бурштину, низький його вміст та малі розміри зерен. Промислові родовища були виявлені на півночі Сибіру та Далекому Сході Росії, у Казахстані, Північній Америці та Домініканській Республіці; найбільшими за розмірами серед них є Худайкульське (Казахстан) і Пало-Квемадо (Домініканська Республіка).

5.3. Сучасні алювіальні та морських пляжів родовища

Значні алювіальні розсипи бурштину утворюються в річкових завалах дерев, на дні річок, де є скупчення стволів і гілля дерев та великих валунів і гальки, на низьких заболочених берегах, покритих чагарниками, що заливаються водою під час повеней. В алювії сучасних річок бурштин, що вимивається із захоронених розсипів, зустрічається по берегах Дніпра і його притоків. Такі скупчення незначні й можуть використовуватись для старательського способу видобутку й збирання.

Родовища морських пляжів утворюються за рахунок розмиву та перевідкладення морськими та річковими водами захоронених розсипів бурштину. Сучасні пляжеві родовища відомі по берегах Балтійського, Чорного, Середземного та інших морів. На литовських пляжах Балтійського моря за одну-дві доби шторму може бути викинуто на берег декілька тонн бурштину.

5.4. Захоронені морські лагунно-дельтові та озерно-льодовикові родовища

Морські лагунно-дельтові родовища мають широке розповсюдження. Це головний геолого-промисловий тип родовищ викопних смол США, Канади, Бірми, Російської Федерації та України. Перевідкладення вимитого з біогеново-осадових розсипів та захоронення винесених водяними потоками шматків та зерен бурштину проходило у морських затоках або в гирлах великих річок. Родовища бурштину такого типу переважають у межах Балтійсько-Дніпровської провінції. Складені вони піщано-глинистими породами палеогенового та неогенового періодів із глауконітом та органічними залишками.

Промислові родовища Прип'ятського басейну пов'язані з породами межигірської світи харківської серії та берекської світи олігоцену .

Озерно-льодовикові родовища бурштину відомі в Польщі та Німеччині. Бурштин накопичувався в льодовикових озерах і разом із флювіогляціальними відкладами ховався під товщею більш пізніх осадових відкладів. Найвідоміше родовище цього типу Штуббенфельд (Німеччина), де бурштин знаходиться у флювіогляціальних пісках на дні льодовикового озера. Найвищий вміст бурштину 300-500 г/куб. м.

6.1. За складністю геологічної будови й особливостями розподілу бурштину його родовища або ділянки, які передбачаються до розробки окремими гірничодобувними підприємствами, належать до 2-ї, 3-ї та 4-ї груп Класифікації.

До 2-ї групи належать родовища складної геологічної будови з невитриманими кількісними або якісними параметрами покладів і нерівномірним розподілом бурштину в межах продуктивних покладів (коефіцієнт варіації передбачених кондиціями параметрів покладу - 40-100%). Для родовищ цієї групи характерним є наявність витриманого за довжиною й шириною шару відкладів, що вміщує бурштин, із порівняно постійною його потужністю, але в контурі шару зустрічаються відносно збагачені та збіднілі ділянки. Поклади бурштинової руди, що підлягають селективному відробленню, на родовищах другої групи не можуть бути оконтурені під час розвідувальних робіт, а їхні запаси - визначені в геометричному контурі. Можливість виконтурення ділянок з обов'язковими показниками якості руди повинна бути доведена в блоці деталізації або на родовищі-аналозі, що експлуатується. До цієї групи належать деякі родовища в прибережно-морських відкладах із великими запасами бурштину.

До 3-ї групи належать родовища дуже складної геологічної будови з мінливими кількісними або якісними параметрами покладів і дуже нерівномірним розподілом бурштину за потужністю розсипу й площею їхнього розвитку (коефіцієнт варіації передбачених кондиціями параметрів покладу - 100-150%). У контурах покладів зустрічаються окремі ділянки, значно збагачені або збіднені бурштином. Достовірна ув'язка покладів на родовищах цієї групи, визначення їхньої суцільності, надійність опробування й оконтурення можливі тільки на підставі даних гірничих робіт у поєднанні з буровими. Локалізація та розміщення покладів контролюється природними факторами (лінзоподібні тіла глин, глиняні котуни, дуже тонкі прошарки тої самої глини, обвугленої або "напівзгнилої" деревини, завали дерев, скупчення стовбурів і гілок дерев, валунів, гальки та гравію), які простежуються поза їхніми межами й можуть використовуватися для прогнозу й геологічної екстраполяції зруденіння на ділянки, прилеглі до продуктивних гірничих виробок. До цієї групи належать великі руслові родовища, середні й малі поклади захоронених морських, лагунно-дельтових та озерно-льодовикових родовищ .

До 4-ї групи належать родовища надто складної геологічної будови з різко мінливими кількісними або якісними параметрами покладів та вкрай нерівномірним гніздовим розподілом бурштину за потужністю відкладів і площею їхнього розвитку (коефіцієнт варіації передбачених кондиціями параметрів покладу - понад 150%). У промислових контурах родовища є ділянки з непромисловим умістом бурштину. Межі покладів установлюються лише за даними опробування. Поклади контролюються природними факторами, що практично не виходять за їхні межі. Можливість прогнозу й екстраполяції розсипу надто ускладнена.

6.2. Для визначення групи складності геологічної будови родовища (ділянки) бурштину використовуються показники мінливості параметрів найбільших покладів, які вміщують не менше 70 відсотків запасів родовища.

6.3. За кількістю балансових запасів бурштину родовища розподіляються на:

великі - запаси більше 100000 кг;

середні - запаси 50000-100000 кг;

малі - запаси до 50000 кг.

Рішення про віднесення родовища бурштину до відповідної групи за кількістю запасів приймається ДКЗ України.

7.1. Геологорозвідувальні роботи, спрямовані на пошук і розвідку родовищ бурштину, належить проводити в послідовності, передбаченій Положенням про стадії геологорозвідувальних робіт на тверді корисні копалини, затвердженим наказом Геолкому України від 15.02.2000 N 19.

Відповідно до Класифікації запасів і ресурсів корисних копалин державного фонду надр, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 05.05.97 N 432, геологорозвідувальні роботи на бурштин проводяться за такими напрямами: геологічне вивчення продуктивних покладів, техніко-економічне вивчення умов їхньої експлуатації, періодична геолого-економічна оцінка ефективності промислового освоєння об'єктів робіт.

Геологічне вивчення бурштинових покладів спрямовується на визначення речовинного складу, кількості, якості й технологічних властивостей сировини, геологічної будови, гідрогеологічних, гірничо-геологічних та інших умов залягання покладів, для наступного обгрунтування проектних рішень щодо способу й системи видобутку та схеми комплексної переробки мінеральної сировини.

Техніко-економічне вивчення родовищ бурштину спрямовується на визначення з постійно зростаючою детальністю гірничотехнічних, географо-економічних, соціально-економічних, економічних та інших умов промислового освоєння виявлених рудних покладів, прийнятних способів і технологічних схем видобутку та переробки руд, а також умов реалізації бурштинової товарної продукції.

Геолого-економічна оцінка об'єкта передбачає комплексний аналіз результатів геологічного та техніко-економічного вивчення корисних копалин із метою оцінки їхнього промислового значення шляхом визначення зі зростаючою детальністю технологічної схеми видобутку й переробки бурштинових руд, техніко-економічних показників виробничого процесу та фінансових результатів реалізації бурштинової товарної продукції. Оперативну геолого-економічну оцінку результатів робіт належить проводити постійно. Геолого-економічні оцінки об'єктів виконуються постадійно для визначення доцільності проведення геологорозвідувальних робіт чергової стадії.

Відповідно до прийнятої стадійності геологорозвідувальних робіт виділяються початкова, попередня і детальна геолого-економічні оцінки рудних об'єктів.

7.2. Пошукові роботи проводяться з метою виявлення родовищ (покладів) бурштину у межах відомих басейнів, зон та районів розповсюдження потенційно перспективних на бурштин відкладів, виділених попередніми геологознімальними, геологопрогнозними та іншими роботами. Геологічні дослідження необхідно проводити також на супутні корисні копалини (торф, пісок, глина, каолін).

Масштаб пошукових робіт і щільність мережі пошукових спостережень, мінімально необхідна кількість замірів й опробування визначаються розмірами передбачуваних родовищ бурштину й можуть змінюватись від 1:25000 до 1:5000.

Пошуки виконуються з допомогою геологічних маршрутів, бурових свердловин, поверхневих гірничих виробок, шурфів та комплексу геологічних, геохімічних, палеогеографічних та інших пошукових методів.

На ділянках виявлення прямих (знахідки бурштину) та непрямих (фаціально-літологічних, стратиграфічних, мінералогічних, палеогеоморфологічних та ін.) ознак бурштинових руд проводяться деталізаційні роботи шляхом згущення мережі пошукових перетинів продуктивної товщі шурфами 200х200 м та 100х100 м. Виявлені перспективні прояви бурштину залучаються до пошуково-оцінювальних робіт, не чекаючи завершення пошуків на всій перспективній площі.

За результатами робіт пошукової стадії проводиться кількісна оцінка перспективних ресурсів бурштину в межах продуктивних площ. Ресурси враховують можливість приросту запасів бурштину за рахунок розвідки відомих та відкриття нових розсипів, існування яких обгрунтовується позитивною оцінкою проявів.

Перспективні ресурси є основою для геолого-економічної оцінки доцільності проведення пошуково-оцінювальних робіт. Кількісна оцінка перспективних ресурсів здійснюється за результатами вивчення площ можливого розповсюдження розсипів бурштину свердловинами та шурфами, за даними яких визначаються розміри розсипів і потужність потенційно бурштиновмістних покладів та вміст бурштину в них. Для визначення загальної кількості та сортового складу перспективних ресурсів можуть бути використані параметри (середня потужність продуктивних шарів та середній уміст бурштину в них), що отримані при розробці промислових родовищ даного району, або параметри підрахунку запасів бурштину детально вивчених родовищ чи їхніх окремих ділянок.

На підставі пошукових робіт здійснюється обґрунтована оцінка перспективних ресурсів, виконується початкова геолого-економічна оцінка (ГЕО-3) перспективних ділянок, опрацьовуються техніко-економічні міркування (ТЕМ) щодо доцільності проведення пошуково-оцінювальних робіт на ділянках потенційних родовищ та перспективних бурштинопроявів. Для проведення ГЕО-3 використовуються виявлені запаси й перспективні ресурси бурштину, підраховані та кількісно оцінені за матеріалами геолого-прогнозних та пошукових робіт. Оцінка можливості промислового освоєння виявлених і передбачуваних родовищ та параметри попередніх кондицій для підрахунку запасів та оцінки ресурсів виявлених руд обгрунтовуються укрупненими техніко-економічними розрахунками на підставі доведеної аналогії з відомими промисловими родовищами або технічного завдання замовника геологорозвідувальних робіт. Попередні кондиції схвалюються замовником (інвестором) геологорозвідувальних робіт.

7.3. Пошуково-оцінювальні роботи проводяться на ділянках або проявах бурштину, що рекомендовані для подальших геологорозвідувальних робіт на основі ГЕО-3.

Головні завдання робіт:

- попередня геолого-економічна оцінка (ГЕО-2) промислового значення відкритих родовищ або ділянок бурштину й доцільності їхнього промислового освоєння;

- підготовка першочергових ділянок бурштину до проведення розвідувальних робіт;

- відбракування проявів, розсипів і ділянок бурштину, що не мають промислового значення.

Методика пошуково-оцінювальних робіт визначається особливостями геологічної будови й умовами залягання перспективних ділянок і проявів бурштину, а також уявленнями про геолого-промисловий тип очікуваних родовищ бурштину.

Кількість оцінювальних перетинів має бути достатньою для визначення розмірів ділянок і покладів, їхньої внутрішньої будови й умов залягання бурштину, його сортових, якісних і технологічних характеристик, елементного складу, виходу ювелірно-виробної продукції та можливості використання несортової сировини й відходів виробництва. Необхідно оцінити також наявність супутніх корисних копалин і компонентів, їхній вміст і форми знаходження.

Гірничо-геологічні, гідрогеологічні та інші умови залягання й розробки бурштину вивчаються до рівня, що дає змогу якісно й кількісно обґрунтувати попередні проектні рішення щодо розкриття й розробки родовища або ділянки.

Бурштин, отриманий з валових проб розвідувальних траншей або кар'єрів, підлягає встановленій технологічній обробці після геологічної документації.

За результатами пошуково-оцінювальних робіт складається ГЕО-2 промислового значення попередньо розвіданих запасів бурштину, опрацьовується як техніко-економічна доповідь (ТЕД) щодо доцільності подальшої розвідки родовища, включаючи дослідно-промислове розроблення окремих його частин або покладів. ТЕД включає обґрунтування тимчасових кондицій для підрахунку попередньо розвіданих запасів руд. Параметри тимчасових кондицій апробуються ДКЗ України, техніко-економічні показники визначаються розрахунковим шляхом або приймаються за даними промислового освоєння аналогічних родовищ.

7.4. Розвідка проводиться тільки на тих родовищах і ділянках, які отримали позитивну ГЕО за результатами попередніх робіт і визнані першочерговими для промислового освоєння. Об'єктами розвідки можуть бути також родовища, поклади чи розсипи бурштину, що розробляються, або ті, що розвідані раніше, але з різних причин не залучені до промислового освоєння.

Розвідувальні роботи проводяться з метою підготовки родовищ бурштину до промислового освоєння згідно з вимогами Класифікації запасів і ресурсів корисних копалин державного фонду надр та визначення вихідних даних для опрацювання проектів будівництва гірничодобувних підприємств і об'єктів переробки бурштину, що створюються або реконструюються на базі розвіданих запасів.

Детальна геолого-економічна оцінка (ГЕО-1) виконується з метою визначення рівня економічної ефективності виробничої діяльності гірничодобувного підприємства, що створюється або реконструюється, і доцільності інвестування робіт із його проектування та будівництва. ГЕО-1 здійснюється на основі розвіданих запасів бурштину й включає техніко-економічне обгрунтування (ТЕО) постійних кондицій для їхнього підрахунку. Детальність техніко-економічних розрахунків і надійність фінансових показників ГЕО-1 мають бути достатніми для прийняття інвестиційного рішення без додаткових досліджень. Матеріали детальної геолого-економічної оцінки родовища, позитивно оцінені Державною комісією по запасах корисних копалин, є основним документом, що обгрунтовує доцільність фінансування робіт з опрацювання проектів будівництва гірничодобувного підприємства.

8.1. За ступенем геологічного вивчення запаси бурштину в надрах поділяються на розвідані і попередньо розвідані.

8.2. За ступенем геологічного вивчення й достовірності ресурси бурштину поділяються на перспективні та прогнозні.

Перспективні ресурси - це обсяги бурштину, кількісно оцінені за результатами геологічного, геофізичного, геохімічного та іншого вивчення розсипів або місць знахідок бурштину в межах бурштиноносних зон із відомими родовищами бурштину. Перспективні ресурси враховують можливість відкриття нових родовищ того самого геолого-промислового типу, існування яких обґрунтовується позитивною оцінкою відомих проявів бурштину та непрямих пошукових ознак бурштинового зруденіння. Кількісна оцінка параметрів перспективних ресурсів визначається на основі:

- даних опробування виробок, природних відслонень або поодиноких свердловин і шурфів;

- площ розповсюдження потенційно перспективних порід того самого літолого-фаціального типу, що вміщують відомі родовища в межах бурштиноносної зони;

- параметрів родовищ, що розробляються або мають розвідані й затверджені запаси;

- інтерпретації геологічних, геофізичних, геохімічних та інших даних.

Перспективні ресурси є основою для геолого-економічної оцінки доцільності проведення спеціалізованих на бурштин пошуково-оцінювальних робіт.

Прогнозні ресурси - це обсяги бурштину, які передбачаються завдяки врахуванню потенційної можливості формування родовищ бурштину певного геолого-промислового типу, що ґрунтується на позитивних непрямих ознаках, установлених у межах перспективних площ бурштиноносної зони або басейну, в межах яких родовища з розвіданими запасами ще не відкриті. Кількісна оцінка прогнозних ресурсів проводиться на основі припущених параметрів за аналогією з бурштиноносними зонами, на території яких є родовища з розвіданими запасами. Прогнозні ресурси бурштину є основою для обґрунтування регіональних, прогнозно-геологічних та спеціалізованих на бурштин пошукових робіт.

За ступенем техніко-економічного вивчення запаси й ресурси бурштину поділяються на три групи:

перша група - розвідані запаси бурштину, ефективність промислового освоєння яких доведена детальною геолого-економічною оцінкою, матеріали якої, включаючи техніко-економічне обґрунтування постійних кондицій, затверджені ДКЗ;

друга група - розвідані й попередньо розвідані запаси бурштину, геолого-економічну оцінку промислового значення яких виконано попередньо, а матеріали техніко-економічної доповіді про доцільність подальшої розвідки родовища (ділянки), включаючи обґрунтування тимчасових кондицій, апробовані ДКЗ або замовником (інвестором) геологорозвідувальних робіт;

третя група - запаси й ресурси бурштину, щодо яких здійснена початкова геолого-економічна оцінка можливого промислового значення перспективної ділянки надр, у межах якої вони підраховані, а матеріали техніко-економічних міркувань щодо доцільності проведення подальших пошуково-розвідувальних робіт і параметри попередніх кондицій схвалені замовником геологорозвідувальних робіт.

За промисловим значенням виявлені запаси бурштину поділяються на такі групи:

- балансові - запаси, які на момент оцінки згідно з техніко-економічними розрахунками можна економічно ефективно видобути й використати при сучасній техніці й технології видобутку та переробки бурштину, що забезпечують дотримання вимог раціонального комплексного використання розвіданих бурштинових руд і охорони навколишнього середовища;

- умовно балансові - запаси, ефективність видобутку й використання яких на момент оцінки не може бути остаточно визначено, а також запаси, що відповідають вимогам до балансових запасів, але з різних причин не можуть бути використані на момент оцінки;

- позабалансові - запаси, видобуток і використання яких на момент оцінки є економічно недоцільним, але в майбутньому вони можуть стати об'єктом промислового освоєння.

Запаси й ресурси бурштину, що характеризуються певними рівнями промислового значення й ступенями техніко-економічного та геологічного вивчення, розподіляються на класи, які ідентифікуються за допомогою міжнародного трипорядкового цифрового коду відповідно до табл. 3.

Клас під кодом 111 об'єднує розвідані та детально техніко-економічно оцінені балансові запаси, що можуть бути ефективно видобуті. Такі запаси відповідно до міжнародної класифікації належать до достовірних запасів (Proved mineral reserves).

Класи 121 та 122, які об'єднують балансові запаси, що попередньо техніко-економічно оцінені, належать до ймовірних запасів (Probable mineral reserves) міжнародної класифікації.

Клас 211 включає умовно балансові запаси, що виділяються тільки серед розвіданих й детально оцінених запасів.

Класи 221 та 222 об'єднують позабалансові запаси, що попередньо техніко-економічно оцінені.

До класів 332, 333 та 334 належать попередньо розвідані запаси, перспективні й прогнозні ресурси, початково техніко-економічно оцінені під час пошукових і регіональних геологорозвідувальних робіт.

12.1. Щодо розвіданого родовища бурштину необхідно мати топографічну основу, масштаб якої відповідав би його розмірам і геологічним особливостям.

Топографічні карти для цих родовищ складаються в масштабах 1:2000-1:5000. Для малих родовищ або окремих ділянок великих і середніх родовищ масштаб укрупнюється до 1:1000. На топографічних планах усі розвідувальні виробки, а також розвідувальні лінії мають бути інструментально прив'язані, а відмітки всіх розвідувальних виробок визначені нівелюванням. Межі родовищ та ліцензійних ділянок визначаються координатами характерних точок контурів.

12.2. Для району родовища необхідно мати карту розміщення відомих родовищ, ділянок, проявів і окремих знахідок бурштину масштабу 1:50000-1:200000 - на кондиційній геологічній основі з елементами геоморфології й літології пухких відкладів, а також інших пошукових ознак бурштинових руд, що обґрунтовують комплексну оцінку перспективних або прогнозних ресурсів бурштину й віддзеркалюють результати геофізичних досліджень.

Зазначені матеріали мають відображати структурно-геологічну позицію та закономірності розміщення бурштинових покладів, геоморфологічні та палеогеографічні умови, генезис розсипів, ступінь їхнього вивчення й освоєння. Належить виділяти ділянки різної перспективності та площі, на яких проведена оцінка перспективних ресурсів.

12.3. Геологічні, геоморфологічні й палеогеографічні умови розташування розсипів необхідно показувати на геолого-палеогеографічній карті масштабу 1:5000-1:25000, яка супроводжується розрізами пухких відкладів.

Розсипи вивчаються з детальністю, що дозволяє встановити умови їхнього залягання, форму, розміри, потужність, склад відкладів, їхню змінність у різних частинах шару, характер розподілу бурштину у вертикальному розрізі та по площі. Особливу увагу слід приділяти визначенню та картуванню природних факторів, що контролюють розміщення скупчень бурштину, або геологічних передумов локалізації розсипів бурштину.

Необхідно також обґрунтувати геологічні межі розсипу й пошукові критерії (фаціально-літологічні, стратиграфічні, мінералогічні та палеогеоморфологічні), що визначають місцезнаходження ділянок, на яких проведена оцінка перспективних ресурсів.

12.4. Вивчення розсипів бурштину здійснюється свердловинами великого діаметра, шурфами, траншеями (канавами) та дослідними кар'єрами, а також у природних відслоненнях.

Вибір виду розвідувальних виробок, діаметрів свердловин та шурфів, способу опробування обґрунтовується в кожному конкретному випадку, виходячи зі складності геологічної будови покладу, вмісту й характеру розподілу бурштину та глибини залягання продуктивної товщі.

Розсипи бурштину вивчаються :

- свердловинами великого діаметра понад 100 мм, які використовуються тільки під час картування та геолого-прогнозних робіт;

- шурфами (дудками) діаметром від 500 до 1500 мм, які використовуються як основний засіб рядового опробування покладів під час розвідки;

- траншеями (канавами) у разі залягання шарів порід із розсипами бурштину в стійких (не пливунних) породах на глибинах до 4 м для відбору валових проб бурштинової руди об'ємом 100-500 куб. м і визначення достовірності опробування покладів шурфами;

- дослідними розвідувальними кар'єрами для відбору промислових валових проб об'ємом бурштинової руди до 3-4 тис. куб. м і бурштину в кількості до 100 кг із метою опрацювання промислової технологічної схеми розробки родовища та визначення економічної ефективності майбутнього підприємства.

Для цілеспрямованого розміщення розвідувальних свердловин та шурфів у найбільш сприятливих умовах належить використовувати площинні геофізичні методи для картування розповсюдження пошукових ознак, що контролюють розміщення бурштинових покладів. Проведення геофізичних досліджень супроводжується бурінням параметричних опорних свердловин. Застосовувані технічні засоби розвідки мають забезпечити можливість економічно ефективного вивчення родовища та достовірну його промислову оцінку.

12.5. Розміщення розвідувальних виробок і щільність розвідувальної сітки належить визначати в кожному конкретному випадку з урахуванням морфології, умов залягання, розмірів, внутрішньої будови продуктивної товщі, характеру розподілу індивідів бурштину та факторів, що контролюють зруденіння.

Під час розміщення ліній розвідувальних виробок (профілів) належить ураховувати особливості місцевості для розташування достатньої кількості виробок як по ширині, так і по довжині розсипу.

Для визначення параметрів розвідувальної сітки слід ураховувати спосіб розробки родовища, а також те, що запаси бурштинової руди в підрахунковому блоці не можуть значно перевищувати об'єм річного видобутку майбутнього підприємства.

Для родовищ біогенно-осадового типу й сучасних алювіальних розсипів та морських пляжів, що мають значні розміри за довжиною при відносно малій ширині, слід використовувати розвідувальну сітку з дистанціями між розвідувальними лініями, що значно перевищують відстань між виробками в лініях. Захоронені морські лагуново-дельтові та озерно-льодовикові розсипи з розмірами за довжиною, близькими до розмірів за шириною, належить розвідувати за квадратною сіткою.