Про затвердження Порядку занесення унікальних памяток Музейного фонду України до Державного реєстру національного культурного надбання

Відповідно до статті 16 Закону України "Про музеї та музейну справу", на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 12.08.92 N 466 "Про затвердження Положення про Державний реєстр національного культурного надбання"

1. Затвердити Порядок занесення унікальних пам'яток Музейного фонду України до Державного реєстру національного культурного надбання, що додається.

2. Міністерству культури Автономної Республіки Крим, управлінням культури обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, музеям і заповідникам, заснованим на державній та комунальній формах власності:

2.1) організувати роботу щодо виявлення пам'яток Музейного фонду України, які мають бути занесені до Державного реєстру національного культурного надбання, згідно із затвердженим Порядком;

2.2) перелік пам'яток, які рекомендовано для занесення до Державного реєстру, та науковоуніфіковані паспорти надсилати Міністерству культури і мистецтв двічі на рік у терміни до 1 червня та 1 грудня.

Кінцевий термін проведення зазначених робіт - грудень 2005 року.

У разі надходження до музеїв нових унікальних пам'яток документи для занесення їх до Державного реєстру подавати Мінкультури в 15-денний термін після зарахування цих пам'яток до Музейного фонду України.

3. Контроль за виконанням наказу покласти на начальника управління культурної спадщини Мінкультури Ліньову Є.А.

1.1. Цей Порядок розроблений у відповідності до Закону України "Про музеї та музейну справу", Положення про Державний реєстр національного культурного надбання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів від 12.08.92 N 466, Положення про Музейний фонд України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.07.2000 N 1147, Методики і критеріїв виявлення і включення унікальних документальних пам'яток Національного архівного фонду України до Державного реєстру культурного надбання, затвердженої наказом Головного архівного управління при Кабінеті Міністрів України та Національної академії наук України від 19.11.98 N 73/298 і зареєстрованої в Міністерстві юстиції України від 17.12.98 N 801/3241.

1.2. Занесення унікальних пам'яток Музейного фонду всіх форм власності до Державного реєстру національного культурного надбання (далі - Державний реєстр) - це комплекс організаційних, науково-дослідних, науково-методичних і практичних заходів щодо встановлення принципів і критеріїв визначення унікальності пам'яток, методики їх виявлення та занесення до Державного реєстру, організації обліку та забезпечення зберігання.

1.3. Важливе місце в Державному реєстрі посідають унікальні пам'ятки Музейного фонду України як складова частина вітчизняної і світової історико-культурної спадщини й інформаційних ресурсів суспільства. Унікальна пам'ятка - це єдина свого роду серед цінних пам'яток, що містить винятково важливу інформацію про події, явища, факти з усіх сфер життя держави, суспільства чи окремих видатних осіб, і має важливе значення для формування національної самосвідомості українського народу, визначає його вклад у всесвітню культурну спадщину, не має собі подібних і щодо походження, змісту, автографічності, наукової, художньої цінності, зовнішніх ознак не може бути відновлена в разі непоправного пошкодження або втрати.

1.4. Власники унікальних пам'яток незалежно від форм власності проводять роботу щодо виявлення і включення їх до Державного реєстру, забезпечення їх обліку та зберігання.

1.5. Пам'ятки державної частини Музейного фонду України, що занесені до Державного реєстру, не можуть бути предметами застави, не підлягають роздержавленню, приватизації, а також відчуженню.

1.6. Вивезення пам'яток Музейного фонду України, що занесені до Державного реєстру, за межі України забороняється, крім випадків тимчасового їх перебування за кордоном з дозволу Міністерства культури і мистецтв України для експонування на виставках або для реставрації під державні гарантії країни, що їх приймає.

1.7. Пам'ятки, що занесені до Державного реєстру, підлягають обов'язковій оцінці й страхуванню.

1.8. Власники пам'яток Музейного фонду України, занесених до Державного реєстру, зобов'язані забезпечити їх облік, охорону, зберігання, першочергову фотофіксацію, консервацію та реставрацію.

2.1. Зарахування пам'яток Музейного фонду України до Державного реєстру здійснюється Міністерством культури і мистецтв України на підставі рішення експертно-фондової комісії, яка розглядає переліки унікальних пам'яток Музейного фонду та експертні висновки, що підтверджують їх виняткову цінність. Експертиза цінності проводиться експертами, фахівцями і затверджується рішеннями фондово-закупівельних комісій музеїв із залученням у разі потреби фахівців інших профільних організацій.

2.2. Експертиза цінності пам'яток проводиться за принципами, а саме:

2.2.1) об'єктивності - коли в основу оцінки беруться об'єктивно існуючі фактори значущості пам'яток, їх фондоутворювачів (фізичних або юридичних осіб) у суспільно-політичному, соціально-економічному житті, значення пам'яток для загального розвитку національної і світової культури, їх занесення до фондово-облікової документації, оригінальність, час і місце створення, соціальне середовище, наявність в інших пам'ятках інформації, що міститься в них, кількість подібних;

2.2.2) історизму - що передбачає вивчення відомостей про зміст пам'яток, їх авторів, фондоутворювачів, зважаючи на конкретні історичні особливості часу їх виникнення і побутування;

2.2.3) всебічності і комплексності - який полягає у вивченні відомостей про пам'ятки, їх авторів, фондоутворювачів не ізольовано, а у складі певних колекцій і комплексів, з урахуванням їх місця серед інших пам'яток.

2.3. Основними критеріями експертизи цінності пам'яток є:

2.3.1) походження - визначення ролі і значення пам'яток, їх авторів, фондоутворювачів як джерела інформації, значущості подій, явищ, які знайшли відображення у пам'ятках, їх зв'язок з історичними подіями, певним історичним середовищем, видатними особами, часом і місцем створення, побутуванням і знаходженням;

2.3.2) зміст - установлення значення інформації, що міститься в музейних предметах, виявлення основних ознак, що визначають назву, авторство, хронологію і географію створення і побутування, матеріал і техніку виготовлення, меморіальність, повторюваність в інших пам'ятках;

2.3.3) наукова цінність - значення пам'ятки як джерела історико-культурної, природничо-наукової та будь-якої іншої інформації при вирішенні науково-дослідних завдань музею;

2.3.4) художня цінність - урахування значущості пам'яток, що встановлюється в процесі виявлення їх художніх особливостей, рівня художньої якості (особливості стилю, композиції, колориту, оригінальності, техніки виготовлення, загальної майстерності виконання);

2.3.5) зовнішня особливість - урахування оригінальності, наявності чи відсутності написів, підписів, марок, клейм, художніх, палеографічних та інших особливостей пам'яток, їх фізичного стану - ступеня збереження, пошкоджень, втрат.

2.4. Критерії зарахування пам'яток Музейного фонду України до унікальних повинні застосовуватись комплексно.

2.5. Унікальними пам'ятками вважаються окремі музейні предмети або колекції, скарби, їх частини. При цьому, якщо в колекції або скарбі виявиться лише один унікальний предмет, то всю пам'ятку (колекцію, скарб) слід зараховувати до унікальних пам'яток Музейного фонду України.

3.1. Роботу з виявлення і занесення унікальних пам'яток Музейного фонду України до Державного реєстру проводять музеї всіх форм власності та інші власники унікальних пам'яток.

3.2. У музейних установах робота з відбору унікальних пам'яток Музейного фонду України до Державного реєстру проводиться за планом, що затверджується їх директорами. Робота з відбору унікальних пам'яток Музейного фонду України до Державного реєстру, що належать іншим власникам, проводиться їх власниками за сприяння державних музеїв.

3.3. Відбір унікальних пам'яток до Державного реєстру в музеях проводиться з основного фонду за кожною групою збереження окремо і попредметно на основі науково уніфікованого паспорта та вимог щодо його заповнення (додаток 1).

3.4. При цьому слід додержуватись загальноприйнятої класифікації пам'яток за типами (джерелами) - речові, письмові, образотворчі, кіно- (відео-), фото-, фонопам'ятки.

3.5. До речових пам'яток належать виготовлені людиною предмети, що мають певну утилітарність. Розподіляються вони на види: за матеріалом - дерево, скло, кераміка, тканини, шкіра, ріг, кістка, метал, каміння, у т.ч. коштовне; за функціональним призначенням - зброя, нумізматика, боністика, фалеристика, сфрагістика, геральдика; археологічні, природничі, меморіальні пам'ятки, пов'язані з найважливішими видатними подіями або особистостями.

3.6. До письмових пам'яток належать предмети, що містять інформацію, зафіксовану за допомогою знаків письма (літер, шифрів та інших символів). Розподіляються вони на види: рукописні і друковані (рукописи, рукописні книги, стародруки, рідкісні видання усіх видів, документи, автографи та інші).

3.7. До образотворчих пам'яток належать предмети, що містять інформацію, зафіксовану засобами зримих образів, - це твори образотворчого мистецтва: станковий та монументальний живопис, кругла і плоска скульптура, станкова та ілюстративна графіка (малюнок, гравюра, плакат); декоративно-прикладного мистецтва - художнє ткацтво, художнє килимарство, художня вишивка, художня набійка, художнє скло, художній метал, художня порцеляна, художній фаянс, художнє різьблення, декоративний розпис та ін.

3.8. До кіно- та відеопам'яток належать матеріали, що мають художнє, меморіальне або документальне значення; вони фіксують інформацію у вигляді динамічних зображень за допомогою технічних засобів.

3.9. До фотопам'яток належать предмети, які фіксують інформацію за допомогою фотографічної техніки.

3.10. До фонопам'яток належать матеріали, які мають художнє, меморіальне або документальне значення, на яких за допомогою спеціальних технічних засобів зафіксована звукова інформація.

3.11. В окремих випадках музейний предмет можна віднести до кількох типів (джерел) одночасно. У цьому разі вони записуються послідовно, через кому, причому першим записується тип (джерело), який прийнято в музеї.

3.12. Виходячи з вищезазначеного, до Державного реєстру можуть належати унікальні пам'ятки Музейного фонду України, а саме:

3.12.1. Археологічні пам'ятки

Визначні пам'ятки археології, що характеризують певні етапи історичного розвитку нашої держави.

Наявність паспортних даних (назва експедиції, місце знахідки, датування, кількість, назва, розміри, стан збереження, стислий опис предметів, зв'язок з видатними особами та подіями).

Відсутність або дуже обмежена кількість аналогічних пам'яток у зібраннях інших музеїв.

Ступінь інформативності та комплектності (належність до закритих комплексів - житла, поховання, скарбу, що дає змогу точно атрибутувати і зробити пам'ятку еталоном для порівняння).

Пам'ятки археології, які являють собою високохудожні зразки давнього мистецтва (допускаються фрагменти).

3.12.2. Нумізматичні пам'ятки

Ступінь рідкісності, яка зазначається у спеціальній літературі.

Пам'ятки, які мають виняткове значення для історії України, як-от: златники і срібляники, "монетні гривни" XI-XIV ст., "єфимки з ознакою", монети червоної Русі та ін.

Скарби як єдиний комплекс.

Пам'ятки іноземного надходження, що утворилися на території інших держав та з різних причин опинилися на території України і стали невід'ємною частиною її історико-культурної спадщини.

3.12.3. Холодна та вогнепальна зброя

Усі зразки зброї XIV - XVIII ст.

Зразки зброї XIX - XXI ст.:

високохудожньо оздоблені;

штучні;

виготовлені в центрах зброярського виробництва та збереглися в поодиноких екземплярах.

3.12.4. Природничі пам'ятки

Рідкісні зразки і колекції геології, палеонтології, мінералогії, ботаніки, антропології, зоології.

3.12.5. Письмові пам'ятки

У відповідності до переліку, визначеному у розділі 2 Інструкції про порядок відбору рукописних книг, рідкісних і цінних видань з бібліотечних фондів до Державного реєстру національного культурного надбання, затвердженої наказом Міністерства культури і мистецтв України від 20.11.2001 N 708 і зареєстрованої в Міністерстві юстиції України від 12.12.2001 N 1027/6218.

3.12.6. Основними критеріями зарахування документальних пам'яток до унікальних документальних пам'яток є:

час створення, давність документів;

авторство документів і значення фондоутворювачів;

оригінальність, юридична сила документів;

цінність інформації, що міститься в документах;

наявність художніх, палеографічних особливостей документів (авторський підпис, начерки, позначки на полях, у тексті), їх оздоблення;

місце (країна, друкарня тощо) та історичні умови виникнення документів.

3.12.7. Зокрема до унікальних документальних пам'яток можна зарахувати:

Документальні комплекси, що утворилися в різні історичні періоди сучасної України в діяльності органів виконавчої влади і місцевого самоврядування, громадських і релігійних організацій, установ і підприємств усіх форм власності, окремих осіб. Вони поділяються на:

а) документи суто українського походження часів Київської Русі (X - XII ст.), Галицько-Волинського та інших князівств, які виникли на теренах колишньої Київської Русі (XII - XIV ст.), Гетьманщини (XVII - XVIII ст.), Запорізької Січі (XVI - XVIII ст.), Центральної Ради і Директорії Української Народної Республіки (1918-1919 рр.), Карпатської України (1938-1939 рр.), Української Радянської Соціалістичної Республіки (1917-1991 рр.), Незалежної України (з 24 серпня 1991 р.), документи провідних діячів цих періодів;

б) документи діяльності представників влади інших держав, до складу яких з кінця XIV до середини 40-х років у XX ст. входили українські землі (комплекси й окремі документи адміністративно-військових, судово-поліцейських органів і установ, інших організацій Польсько-Литовської держави, Кримського ханства й Турецької імперії, Московського царства, Російської імперії, Тимчасового уряду Росії, білогвардійських адміністрацій, Австро-Угорщини, Польщі, Румунії, Угорщини, Чехословаччини, а також фондів особового походження);

в) документи окупаційних установ Німеччини (1941-1944 рр.) і створених ними органів місцевого самоврядування.

Документи українського походження, що утворилися за межами України в діяльності української політичної і трудової еміграції, зокрема еміграційних урядів УНР, ЗУНР, українських політичних партій і об'єднань, культурно-освітніх і наукових установ, громадських організацій та окремих осіб, що повернулися на Батьківщину в порядку реституції.

Документи іноземного походження, що утворилися на теренах інших держав, з різних причин (війни, революції таке інше) опинилися на території України, стали складовою і невід'ємною частиною історико-культурної спадщини її народу.

3.12.8. Пам'ятки образотворчого мистецтва

Усі твори образотворчого мистецтва, хронологічні рамки яких включають кінець XVI ст.

Авторські твори XVII - XVIII ст., а також ті, що характеризують окремі регіональні школи.

Ікони XVII - XVIII ст., які мають одну або кілька ознак: авторство, датування, належність до конкретного мистецького осередку, унікальність з точки зору іконографії, висока якість.

Твори XIX - XX ст.:

класиків українського мистецтва;

іноземних майстрів зі світовим ім'ям;

високоякісні твори маловідомих і невідомих авторів.

3.12.9. Пам'ятки декоративно-ужиткового мистецтва

Високохудожні оригінальні вироби декоративно-ужиткового мистецтва України XIV - XVII ст.

Високохудожні етнографічно визначені пам'ятки народного мистецтва України XVIII - XXI ст.

Високохудожні авторські твори народних майстрів України.

Високохудожні вироби провідних промислових підприємств України XVIII - XXI ст.

Високохудожні авторські твори провідних художників декоративно-прикладного мистецтва України XX - XXI ст.

Високохудожні оригінальні вироби декоративно-ужиткового мистецтва зарубіжних країн (іноземного походження).

3.12.10. Меморіальні пам'ятки (включаючи всі типи)

Пам'ятки, пов'язані з видатною історичною подією.

Пам'ятки, пов'язані з видатною особою.

3.12.11. Фото-, кіно-(відео-), фонопам'ятки, що мають виняткове художнє, меморіальне або документальне значення і відображають суспільно-політичне, економічне та культурне життя України з 50-х років XIX ст. до нашого часу.

3.12.12. Інші пам'ятки, які мають ознаки унікальних.

3.13. На попередньо відібрані пам'ятки, які рекомендовані для занесення до Державного реєстру, спеціалісти музею складають переліки унікальних пам'яток Музейного фонду України (додаток 2).

3.14. На унікальні пам'ятки недержавної частини Музейного фонду України, крім того, додаються письмові обґрунтовані висновки фахівців, у яких обов'язково повинно зазначатись, на якій підставі пам'ятка зарахована до категорії унікальних.

3.15. Переліки пам'яток, які рекомендовано для занесення до Державного реєстру (у трьох примірниках), та науково уніфіковані паспорти з кольоровою фотографією пам'ятки розміром 9х13 (в одному примірнику) надсилаються музеями на розгляд:

Міністерства культури і мистецтв України або іншого центрального органу виконавчої влади, до сфери управління якого належить музей, - для музеїв, заснованих на державній формі власності;

відповідного структурного підрозділу місцевого органу виконавчої влади - для музеїв, заснованих на комунальній і недержавній формах власності.

3.16. Разом з витягом з розпорядчих документів вищезазначених органів виконавчої влади матеріали надсилаються на розгляд Експертно-фондової комісії Міністерства культури і мистецтв України.

3.17. Експертно-фондова комісія Міністерства культури і мистецтв України розглядає матеріали та приймає рішення щодо схвалення (відхилення) та подання на затвердження в установленому порядку:

списків пам'яток природи, історії та культури, що мають виняткове значення для світової та національної історико-культурної спадщини і мають бути занесені до Державного реєстру;

списків пам'яток, що зазначені в Державному реєстрі, але з різних причин (утрати, значного пошкодження і неможливості відновлення в їх унікальності, а також у разі їх повного фізичного руйнування) мають бути вилучені з нього.

3.18. Підставою для занесення пам'яток до Державного реєстру є наказ Міністерства культури і мистецтв України, який разом з науково уніфікованим паспортом і переліком пам'яток Музейного фонду України, занесених до Державного реєстру залишається у Міністерстві культури і мистецтв України.

3.19. Другий примірник наказу разом із затвердженим Міністерством культури і мистецтв України переліком пам'яток Музейного фонду України, занесених до Державного реєстру, надсилається:

до центрального органу виконавчої влади, до сфери управління якого належить музей, - для музеїв, заснованих на державній формі власності;

до відповідного структурного підрозділу місцевого органу виконавчої влади - для музеїв, заснованих на комунальній і недержавній формах власності, де створюється банк даних Державного реєстру області.

3.20. Третій примірник документації передається власнику пам'яток.

3.21. У фондово-обліковій документації музею: книгах надходжень, інвентарних та спеціальних інвентарних книгах, науково уніфікованих паспортах робиться позначка про належність предмета до Державного реєстру з маркуванням "R". Таке маркування згідно з правилами нанесення облікових позначень відповідно до чинного законодавства наноситься на предмет. У разі неможливості нанесення на предмет воно проставляється на його оформленні (рамі, паспарту, конверті та ін.), етикетці (бирці чи ярлику), які прикріплюються до предмета.

3.22. Маркування завжди проставляється на певному місці, установленому для кожної категорії предметів, з використанням для кожної групи предметів відповідно до матеріалу необхідної фарби, туші чи олівця, не порушуючи зовнішнього вигляду предметів.

3.23. У музеях ведеться картотека унікальних пам'яток, занесених до Державного реєстру. Зразок картки додається (додаток 3).

3.24. Щорічно всі власники пам'яток Музейного фонду України повинні подавати зазначеним органам влади відомості про нові надходження унікальних пам'яток з метою занесення їх до Державного реєстру.

4.1. Вилучення унікальної пам'ятки з Державного реєстру здійснюється у крайніх випадках: втрати, значного пошкодження і неможливості відновлення її унікальності, а також у разі її повного фізичного руйнування.

4.2. У разі крадіжки унікальна пам'ятка, занесена до Державного реєстру, залишається у ньому.

4.3. Державний реєстр є підставою для першочергового розшуку і повернення унікальних пам'яток їх власникам.

4.4. Вилучення унікальної пам'ятки з Державного реєстру здійснюється за наказом Міністерства культури і мистецтв України, що видається на підставі:

листа-клопотання музею, витягу з протоколу постанови колегії центрального органу виконавчої влади, до сфери управління якого належить музей, або відповідного структурного підрозділу місцевого органу виконавчої влади; копії рішення фондово-закупівельної комісії музею, підписаного всіма її членами; обгрунтованих висновків кваліфікованих реставраторів - для державної частини Музейного фонду України;

листа-клопотання власника пам'ятки, до якого додається висновок експертів - профільних спеціалістів з обов'язковим залученням кваліфікованих реставраторів - для пам'яток недержавної частини Музейного фонду України.

5.1. У рамках чинного законодавства держава сприяє охороні унікальних пам'яток Музейного фонду України, включених до Державного реєстру.

5.2. Організація охорони і зберігання пам'яток Музейного фонду України, включених до Державного реєстру, має забезпечити повну збереженість їх від негативного впливу сторонніх факторів: розкрадання, псування, пожеж, стихійного лиха в усіх місцях зберігання, експонування, використання, реставрації і транспортування.

5.3. Особи, винні в порушенні порядку охорони, зберігання і використання пам'яток Музейного фонду України, занесених до Державного реєстру, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством.

5.4. Унікальні пам'ятки Музейного фонду України, включені до Державного реєстру, повинні зберігатись у спеціально обладнаних сховищах, у яких забезпечені оптимальні світловий, температурно-вологісний і біологічний режими.

5.5. Усі приміщення, де зберігаються пам'ятки, занесені до Державного реєстру, мають бути оснащені засобами охоронної, охоронно-пожежної та тривожної сигналізації у три рубежі захисту з підключенням кожного на окремий ключ пульта централізованої охорони підрозділу охорони при міськ(рай)органах внутрішніх справ України.

5.6. Третім рубежем обладнуються пам'ятки, занесені до Державного реєстру. При цьому забезпечується цілодобове функціонування локальної сигналізації.

5.7. Унікальні пам'ятки Музейного фонду України, включені до Державного реєстру, використовуються для розвитку освіти, науки та культури, залучення громадян до оволодіння надбанням національної та світової історико-культурної спадщини шляхом:

створення експозицій і виставок та проведення на їх основі науково-дослідницької і культурно-освітньої роботи;

підготовки та видання каталогів, збірок наукових праць, окремих монографій, буклетів, путівників тощо;

поширення інформації та надання юридичним і фізичним особам наукових консультацій щодо складу і змісту унікальних пам'яток та з інших питань музейної діяльності;

створення автоматизованих інформаційно-пошукових систем обліку унікальних пам'яток, входження до міжнародних інформаційних систем та забезпечення доступу громадян до інформації.

Науково уніфікований паспорт упроваджується з метою вдосконалення системи обліку, обробки та використання інформації про музейні предмети, які складають Музейний фонд України.

За науково уніфікованим паспортом здійснюється облік усіх без винятку предметів основного музейного фонду, у тому числі й природничих, на етапі їх інвентаризації. Робота з комп'ютерної інвентаризації ведеться музеями усіх профілів. Науковий опис предмета за науково уніфікованим паспортом дає змогу ширше і повноцінніше використовувати музейні зібрання з мінімальними затратами часу.

Науково уніфікований паспорт складається на спеціальному бланку у двох примірниках. Форма паспорта і розміри полів можуть, у разі потреби, змінюватися. Незмінними залишаються назва полів і їх нумерація. Заповнення полів здійснюється українською мовою згідно з поясненням. Паспорт заповнюється від руки чітким почерком або друкується на машинці чи набирається на комп'ютері.

У музеях, де є комп'ютери, науково уніфікований паспорт використовується в системі автоматизованого обліку музейних предметів як вихідний інформаційний документ.

Науково уніфікований паспорт зберігається за правилами зберігання обліково-фондової документації музею.

Науково уніфікований паспорт має 46 реквізитних полів визначеного формату за відповідними порядковими номерами.

Науково уніфікований паспорт не розрахований на одночасне складання, його поля заповнюються у міру вивчення музейного предмета і накопичення інформації про нього. З появою відомостей або даних про предмет паспорт може поповнюватися додатками на окремі ознаки чи на групу ознак.

Додаткові відомості наводяться у вкладку-додатку, де вказуються: ознака музейного предмета (наприклад, автор, розмір чи ін.) або номер поля паспорта, прізвище й ініціали працівника, який вніс відомості, дата. Вкладки-додатки оформлюються так, як і паспорт, тобто пишуться від руки, друкуються на машинці або набираються на комп'ютері.

У разі потреби вживання словоскорочень слід використовувати загальноприйняті в українській мові форми. При заповненні науково уніфікованого паспорта необхідно дотримуватись установленої термінології, уживаючи термін "музейний предмет", а для природничих предметів - "зразок", "екземпляр".

Слід уникати повторення інформації про музейний предмет, яка є у різних полях.

У разі передачі музейного предмета на постійне зберігання до іншого музею передається і паспорт. При цьому окремі його поля можуть змінюватися: номер паспорта, відомство, музей, адреса, відділ, розділ, номер за книгою надходжень, номер за інвентарем, джерело і спосіб надходження та ін.

Номер паспорта складається з абревіатури назви музею і номера предмета за книгою надходжень. У музеях, де облік предметів здійснювався за інвентарними книгами (старі надходження), номер паспорта має складатися з абревіатури назви музею і номера предмета за інвентарною книгою (як виняток).

Наприклад:

Черкаський краєзнавчий музей - паспорт N ЧКМ-10235;

Харківський історичний музей - паспорт N ХІМ-635.

1. Відомство

Записується повна назва відомства, у підпорядкуванні якого перебуває музей.

Наприклад:

Міністерство культури і мистецтв України;

Національна академія наук України.

2. Адміністративне підпорядкування

Записується назва установи, якій підпорядковано музей за адміністративно-територіальним поділом.

Наприклад:

Управління культури Чернігівської обласної державної адміністрації.

3. Музей

Записується повна назва музею.

Наприклад:

Національний музей історії України;

Вінницький краєзнавчий музей;

Національний історико-етнографічний заповідник "Переяслав".

4. Адреса

Записується адреса музею.

Наприклад:

01025, м.Київ-025, вул. Володимирська, 2.

5. Відділ

Записується повна назва відділу фондів чи групи зберігання, до якого(ї) віднесено музейний предмет.

Наприклад:

образотворче мистецтво XVIII - XX ст.;

археологія.

6. Розділ

Записується назва розділу відділу фондів.

Наприклад:

графіка XVIII-XX ст.;

антична археологія.

7. Номер за книгою надходжень

Записується порядковий номер, за яким предмет включено до книги надходжень. Шифр книги надходжень і номер наносяться на предмет.

Наприклад:

КН-5001.

8. Номер за інвентарною книгою

Записується порядковий номер, за яким предмет включено до інвентарної книги. Шифр інвентарної книги і номер наносяться на предмет.

Наприклад:

Інв. N Т-20.

9. Номер за спеціальною інвентарною книгою

Записується порядковий номер, за яким предмет включено до відповідної спеціальної інвентарної книги обліку музейних предметів, які містять дорогоцінні метали і дорогоцінне каміння. Шифр спеціальної інвентарної книги і номер наносяться на предмет.

Наприклад:

З-98;

С-1256.

10. Старі інвентарні номери

Записуються усі старі облікові позначення (шифри і номери), які були нанесені на предмет.

Наприклад:

ЖКМ-224, О-542.

11. Номер колекційного опису

Зазначаються шифр і номер колекційного опису.

Наприклад:

Ф-825.

12. Порядковий номер

Записується порядковий номер, за яким науково уніфікований паспорт уводиться до Інформаційної системи.

Наприклад:

N 6598.

13. Дата введення в ІС

Записується дата введення інформації до Інформаційної системи: число, місяць, рік.

Наприклад:

27.07.2000.

14. Номер негатива

Записується порядковий номер негатива за інвентарною книгою обліку негативів. Шифр інвентарної книги і порядковий номер наносяться на негатив.

Наприклад:

Не-0776.

15. Фото

Уміщується кольорова фотографія предмета розміром 9 х 13 см. Крім того, у паспорт може вкладатися фото предмета або його частин у різних ракурсах. Фотографія наклеюється з чотирьох сторін клеєм ПВА, розчиненим у воді.

16. Топографічний шифр

Записується місцезнаходження предмета: експозиція, зал, вітрина, фондосховище, шафа, ящик, полиця.

Наприклад:

експозиція, зал N 2, вітрина N9, п.1.

17. Назва

Записується, починаючи з предметного слова.

Слід мати на увазі:

а) якщо паспорт складається на один музейний предмет, то записується його точна назва (авторська, функціональна чи умовна, яка йому дана в музеї), для образотворчих сюжетів дається назва в лапках.

Наприклад:

шабля козацька;

ваза "Святкова";

картина "Мадонна з немовлям і ангелом";

б) якщо предмет є частиною комплексу (серія графічних творів, фрагменти іконостаса, окремі предмети сервізу, костюма, гарнітура і т.ін.), який має власну назву, то після коми записується повна назва комплексу.

Наприклад:

ікона "Євангеліст Лука", Царські врата, права стулка;

цукорниця, сервіз "Ювілейний";

в) якщо паспорт заповнюється на комплекс предметів, які підлягають єдиному опису (документальний фонд, колекція, гарнітур і т. ін.), то перед власною назвою записується слово, яке визначає зміст комплексу.

Наприклад:

фонд П.Г.Тичини;

ілюстрації Базилевича А.Д. до поеми "Енеїда" І.П.Котляревського;

г) для назв періодичних видань або інших предметів іноземною мовою, спочатку записується його назва в українській транскрипції, далі в дужках наводиться відповідне оригінальне (іноземне) написання, потім українською мовою.

Наприклад:

"Нойес Дойчланд" ("Neues Deutschland" - "Нова Німеччина"), щоденна газета...;

ґ) якщо поле заповнюється на природничі предмети (зоологічні, ботанічні, геологічні, палеонтологічні), то, по змозі, назва записується українською і латинською мовами.

Наприклад:

Горобець хатній - Passer domesticus;

Ящірка прудка - Agilis lacevta.

Для предметів зоології і ботаніки в поняття "назва" входять рід і вид. При заповненні поля "назва" рід предмета потрібно брати в дужки.

Наприклад:

(Ванесса) Кропивниця;

(Собака) Вовк;

(Капуста) Капуста городня;

(Редька) Редька посівна.

При визначенні назви зоологічного, ботанічного, палеонтологічного предмета слід використовувати книги-визначники, де вказуються назви латинською, українською і російською мовами.

18. Автор або виробник

Записуються прізвище, ім'я, по батькові (по змозі - повністю) і дати життя автора (художника, скульптора, письменника та ін.).

Наприклад:

Шевченко Тарас Григорович, 1814-1861.

Для іноземного автора його прізвище зазначається спочатку в українській транскрипції, а потім мовою оригіналу, далі українською мовою.

Наприклад:

Оттріа Нікола - (Ottria Nicola - Оттріа Нікола), 1940-2000.

Якщо автор відомий під псевдонімом, то після нього в дужках записується прізвище автора.

Наприклад:

Олена Пчілка (Ольга Косач), 1849-1930.

Якщо рік народження або смерті автора за старим і новим стилями не збігаються, то обидва роки записуються через косу риску.

Якщо автор предмета невідомий, то запис робиться відповідно до загальноприйнятих правил.

Наприклад:

невідомий художник XIX ст.;

невідома приватна фабрика;

невідоме виробництво.

Якщо авторів декілька, то прізвища і дати народження записуються послідовно, через кому.

Наприклад:

Кукринікси (Купріянов Михайло Васильович, 1903, Крилов Порфирій Микитович, 1902, Соколов Микола Олександрович, 1903).

Якщо прізвище автора визначено не точно, то ставиться знак запитання.

Наприклад:

ікона - Попов І.В., оправа - Михайлик О.В.-?

Якщо зазначається приблизна дата, то наводиться слово "бл." ("близько").

Крім автора, у полі записуються також назви фондоутворювача і виготовлювача, якщо предмет серійно випущений на виробництві.

Наприклад:

Києво-Межигірська фаянсова мануфактура;

Будянська фаянсова фабрика;

Варшавський монетний двір.

Якщо предмет невідомого художника або майстра можна віднести до відповідної школи чи кола, то в цьому полі зазначається належність художника до відповідної школи чи кола.

Наприклад:

коло майстрів с.Опішня;

Лаврська іконописна школа;

Голландська школа.

19. Час і місце створення (виготовлення)

Зазначається дата створення предмета в загальноприйнятій формі (рік, вік, період і т.ін.). Якщо предмет або предмети, які складають комплекс, датуються кількома датами, то в полі перераховуються послідовно всі дати через кому.

Наприклад:

1812 р.;

кінець XIX ст.;

50-ті роки XVIII ст.;

1577-1672 рр.;

ікона - середина XVIII ст., оправа - 1899 р.

Якщо дата створення предмета невідома, то записується: "дата невідома". Додаткові дані до цього поля (уточнювальна дата або вказівка на перевидання книги) даються в дужках.

Наприклад:

1894 р. (передруковано з видання 1800 р., Чернігів).

Записується географічна назва місця створення предмета: відомості про країну чи місто. Географічна назва зазначається на момент створення предмета. Щодо археологічних пам'яток, створених до виникнення класового суспільства і державності, у полі необхідно вказати відповідну культуру чи регіон розповсюдження.

Наприклад:

Північне Причорномор'я;

Трипільська культура;

Катеринослав - Дніпропетровськ;

Юзівка - Сталіно - Донецьк;

Станіслав - Івано-Франківськ.

20. Час і місце виявлення

Зазначаються час і місце виявлення предмета.

Наприклад:

1971 р., розкопки з кургану "Товста Могила", Дніпропетровська обл., м.Орджонікідзе.

21. Час і місце побутування

Зазначаються час (роки, століття) та місце (країна, місто, територія), де предмет побутував до його надходження в музей.

Наприклад:

у 1930 р. килим перебував у селі Рудня Макарівського району Київської області, у родині Семена Коваленка.

22. Джерело надходження

Записуються назва країни, населеного пункту, адреса установи, звідки надійшов предмет до музею, та прізвище, ім'я, по батькові особи, яка його передала.

Наприклад:

Україна, м. Київ, Бориспіль, Бориспільська митниця, Іваненко Петро Іванович.

23. Спосіб надходження

Зазначається перекресленням відповідного прямокутника.

Наприклад:

24. Документи

Перераховуються документи, на підставі яких предмет включено до музейного зібрання.

Наприклад:

висновок експертизи якості дорогоцінного каміння Державного гемологічного центру України та інші документи, які супроводили предмет (договір дарування, договір купівлі-продажу, договір про благодійний внесок, польовий опис тощо);

акт приймання на постійне зберігання N 143 від 15.09.69.

25. Класифікація

У сучасному музеєзнавстві музейні предмети (крім природничих) поділяються на шість типів (джерел) - речові, образотворчі, письмові, кіно (відео), фото, фоно. У полі "класифікація" зазначається належність предмета до одного чи декількох типів (джерел). Якщо предмет можна зарахувати до декількох типів (джерел) одночасно, то вони записуються послідовно, через кому, причому першим той тип (джерело), який прийнято в музеї.

Наприклад:

ваза, фарфор, XIX ст., з портретом визначного політичного чи військового діяча є одночасно предметом двох типів (джерел) - речового й образотворчого; у цьому разі в поле "класифікація" записується: речовий, образотворчий. Стародруки з гравюрами XVII-XVIII ст. можуть бути одночасно предметами, які можна зарахувати і до письмового, і до образотворчого типу (джерела). У цьому разі в поле "класифікація" записується: письмовий, образотворчий.

Для природничих предметів у поле "класифікація" рекомендується записувати: геологічний, ботанічний, зоологічний, палеонтологічний.

Оскільки класифікація природничих предметів досить складна, то для предметів зоології у поле "класифікація" записуються типи: членистоногі, хордові.

Наприклад:

зоологічний, хордовий.

Для предметів ботаніки у поле "класифікація" заносяться класи.

Наприклад:

ботанічний, клас двосім'ядольних.

Для предметів геології у поле "класифікація" записується: геологічний. Для предметів палеонтології - палеонтологічний.

26. Типологія

Відомо, що типи (джерела) поділяються на види, види на різновиди, різновиди на групи, групи на підгрупи. Поділ музейних предметів, починаючи з видів і закінчуючи підгрупами, записується до поля "типологія".

Наприклад:

Тип - образотворчий, від нього приклади видів: живопис, графіка, скульптура.

Тип предмета - образотворчий, вид - скульптура, різновиди - барельєф, горельєф, контррельєф. Таким чином, до поля "типологія" може бути записано одне значення: або скульптура, або горельєф, або барельєф, або контррельєф.

З типу речових предметів у поле "типологія" можна записати: археологія, нумізматика, боністика, сфрагістика, геральдика, фалеристика, етнографія, зброя, державні нагороди, меблі, одяг, прилади, посуд, тканини, прикраси, сільськогосподарський реманент, знаряддя праці, культові предмети, музичні інструменти та ін.

Для природничих предметів.

З предметів зоології записуються класи, або ряди, або родини.

Наприклад:

комахи;

птиці;

ссавці.

Можна давати 2-3 визначення одночасно, у комбінації на вибір: клас і ряд; клас, ряд, родина.

Наприклад:

птиці, горобині;

ссавці, хижі, псові.

З предметів ботаніки - родини і основні групи рослин (водорості, гриби, лишайники, папороті, голонасінні).

Наприклад:

родина хрестоцвітих;

родина злаків;

шапкові гриби.

Для предметів геології у поле "типологія" записується один з розділів геології: геологічні процеси, або мінералогія, або петрографія, або корисні копалини.

Наприклад:

мінералогічний;

корисні копалини.

З палеонтологічних предметів у поле "типологія" заносяться предмети, визначені за хронологічною шкалою (ери, періоди, епохи).

Наприклад:

юрський;

крейдовий.

27. Кількість

Заповнюється один паспорт на кожний предмет. В окремих випадках один паспорт можна заповнювати і на комплект або групу ідентичних предметів, у залежності від необхідності чи значимості.

Наприклад:

виделки;

сережки.

28. Розміри

Розміри предмета визначаються вимірами: висотою, яка позначається латинською буквою h, довжиною - l, шириною - a, діаметром - d.

Наприклад:

h - 25, а - 30;

10 х 20 х 35 мм (довжина х ширина х висота).

В окремих випадках для великогабаритних предметів використовуються одиниці виміру - метри.

Для предметів, які містять дорогоцінні метали і дорогоцінне каміння, нумізматики, графіки, малогабаритних предметів - міліметри.

Для графіки - два розміри: аркуша і зображення.

Для рідкісних стародруків до 1825 р. і цінних рукописних книг до поч. XX ст. указуються: довжина, ширина, висота та кількість аркушів.

Для природничих предметів (зоологічних) - стандартні виміри: довжина тіла, довжина дзьоба, довжина крила та цівки. Для ссавців - довжина тулуба, хвоста, вух та гомілки.

29. Матеріал

Перераховуються усі види матеріалів, які були використані при створенні (виготовленні) предмета та його складових частин. Першим зазначається матеріал, який переважає.

Наприклад:

срібло, папір, дерево.

30. Техніка

Указуються усі види техніки, у яких виконано предмет. Першою зазначається техніка, яка переважає. При потребі наводяться особливості техніки виконання окремих частин, способи і прийоми декорування.

Наприклад:

друк офсетний;

штампування, гравірування;

розпис надглазурний;

литво, різьблення;

мережка.