Про затвердження Методики віднесення масиву поверхневих вод до одного з класів екологічного та хімічного станів масиву поверхневих вод, а також віднесення штучного або істотно зміненого масиву поверхневих вод до одного з класів екологічного потенціалу штучного або істотно зміненого масиву поверхневих вод

Відповідно до пункту 10-5 статті 15 та статті 21-1 Водного кодексу України, пункту 8 Положення про Міністерство екології та природних ресурсів України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 січня 2015 року № 32,

НАКАЗУЮ:

1. Затвердити Методику віднесення масиву поверхневих вод до одного з класів екологічного та хімічного станів масиву поверхневих вод, а також віднесення штучного або істотно зміненого масиву поверхневих вод до одного з класів екологічного потенціалу штучного або істотно зміненого масиву поверхневих вод, що додається.

2. Управлінню охорони земельних та водних ресурсів (Осіпенко С. І.) забезпечити подання цього наказу на державну реєстрацію до Міністерства юстиції України.

3. Цей наказ набирає чинності з дня його офіційного опублікування.

4. Контроль за виконанням цього наказу покласти на заступника Міністра з питань європейської інтеграції Кузя М. С.

 

 

1. Ця Методика визначає підстави та порядок класифікації масивів поверхневих вод відповідно до їхніх екологічного та хімічного станів, а також підстави та порядок класифікації штучних або істотно змінених масивів поверхневих вод згідно з їхнім екологічним потенціалом.

2. У цій Методиці терміни вживаються у значеннях, наведених у Водному кодексі України.

3. Масиви поверхневих вод визначаються згідно з методикою визначення масивів поверхневих та підземних вод.

4. Для кожного типу масиву поверхневих вод встановлюється його стан згідно з цією Методикою.

5. Стратегічною екологічною ціллю є досягнення/підтримання "доброго" стану всіма масивами поверхневих вод.

6. Стан масиву поверхневих вод "добрий" визначається його екологічним станом "добрий" та хімічним станом "добрий". Стан штучного або істотно зміненого масиву поверхневих вод "добрий" визначається його екологічним потенціалом "добрий" та хімічним станом "добрий".

7. Віднесення масиву поверхневих вод до одного з класів екологічного та хімічного станів масиву поверхневих вод здійснюється для кожного масиву поверхневих вод окремо і включає таке:

аналіз зміни в часі показників, що визначають стан масиву поверхневих вод;

графічну або статистичну обробку даних моніторингу;

визначення тенденцій у зміні стану масиву поверхневих вод;

оцінку довгострокових змін референційних умов (умов, що відображають стан довкілля за відсутності або за мінімального антропогенного впливу) і змін, викликаних антропогенним впливом;

оцінку основних антропогенних впливів на стан масиву поверхневих вод;

оцінку водокористування.

1. Визначення екологічного стану масиву поверхневих вод ґрунтується на використанні комплексу біотичних і абіотичних компонентів, властивих водним екосистемам.

2. Визначення екологічного стану масиву поверхневих вод здійснюється за біологічними, гідроморфологічними, хімічними та фізико-хімічними показниками, які узагальнено характеризують стан.

3. Гідроморфологічні, хімічні та фізико-хімічні показники, що характеризують масив поверхневих вод, доповнюють біологічні показники.

4. Перелік біологічних, гідроморфологічних, хімічних та фізико-хімічних показників для визначення екологічного стану масиву поверхневих вод наведено у додатку 1 до цієї Методики.

5. Для кожного типу масиву поверхневих вод встановлюються референційні умови, що є початковими величинами для встановлення граничних значень класів і використовуються для визначення екологічного стану масиву поверхневих вод.

6. Для класифікації екологічного стану масиву поверхневих вод використовуються п'ять класів. Для графічного відображення кожен з класів екологічного стану масиву поверхневих вод позначається відповідним кольором:

I клас екологічного стану, що відповідає екологічному стану "відмінний", позначається синім кольором;

II клас екологічного стану, що відповідає екологічному стану "добрий", позначається зеленим кольором;

III клас екологічного стану, що відповідає екологічному стану "задовільний", позначається жовтим кольором;

IV клас екологічного стану, що відповідає екологічному стану "поганий", позначається помаранчевим кольором;

V клас екологічного стану, що відповідає екологічному стану "дуже поганий", позначається червоним кольором.

7. Критерії віднесення масиву поверхневих вод до одного з класів екологічного стану наведено у додатку 2 до цієї Методики.

8. Характеристику класів екологічного стану за біологічними, гідроморфологічними, хімічними та фізико-хімічними показниками наведено у додатку 3 до цієї Методики.

9. Класифікація екологічного стану розробляється для кожного типу масиву поверхневих вод окремо, тобто є типоспецифічною. Типоспецифічна класифікація розробляється для біологічних, гідроморфологічних, хімічних та фізико-хімічних показників. Під час розроблення типоспецифічної класифікації на основі екологічного нормативу якості води встановлюються граничні значення для класів екологічного стану масиву поверхневих вод: для біологічних показників - для п'яти класів, що відповідають екологічним станам "відмінний", "добрий", "задовільний", "поганий" та "дуже поганий"; для хімічних та фізико-хімічних показників - для трьох класів, що відповідають екологічним станам "відмінний", "добрий" та "задовільний"; для специфічних синтетичних та несинтетичних забруднюючих речовин у межах хімічних та фізико-хімічних показників - для двох класів, що відповідають екологічним станам "добрий" та "задовільний".

1. Алгоритм визначення екологічного стану масиву поверхневих вод наведено у додатку 4 до цієї Методики.

Клас екологічного стану масиву поверхневих вод визначається за біологічними, гідроморфологічними, хімічними та фізико-хімічними показниками. Визначення класу для кожного з показників проводиться шляхом зіставлення його значення з граничними значеннями класів, встановленими у типоспецифічній класифікації, наведеній у додатках 5 - 24 до цієї Методики.

Клас екологічного стану масиву поверхневих вод за біологічними показниками визначається за найгіршим показником. Кожен з показників може бути охарактеризований одним чи декількома індикаторами, які вибираються для кожного типу масиву поверхневих вод окремо. Наприклад, показник "склад і кількісні показники водної флори" може бути кількісно описаний як числом видів, так і числом таксонів вищого рангу, чисельністю та/або біомасою водоростей (прямою або через показник "хлорофіл a") чи інтегрованим індикатором - інформаційним індексом Шеннона. Під час класифікації береться до уваги не найгірше значення окремого індикатора, а осереднене значення класу всіх використаних індикаторів у межах показника.

Клас екологічного стану масиву поверхневих вод за гідроморфологічними показниками визначається за найгіршим показником.

Клас екологічного стану масиву поверхневих вод за хімічними та фізико-хімічними показниками визначається за найгіршим показником.

Узагальнене визначення екологічного стану масиву поверхневих вод отримується шляхом комбінування результатів визначення класів екологічного стану для біологічних, гідроморфологічних, хімічних та фізико-хімічних показників згідно з додатком 25 до цієї Методики.

2. Остаточне визначення екологічного стану масиву поверхневих вод здійснюється за найгіршим показником згідно з додатком 26 до цієї Методики.

1. Екологічний потенціал штучного або істотно зміненого масиву поверхневих вод - інтегрований показник стану штучного або істотно зміненого масиву поверхневих вод, який визначається за біологічними показниками з використанням гідроморфологічних, хімічних та фізико-хімічних показників.

2. Визначення екологічного потенціалу для штучного або істотно зміненого масиву поверхневих вод здійснюється за біологічними та фізико-хімічними показниками, наведеними у додатку 27 до цієї Методики.

3. Референційні умови, встановлені для штучного або істотно зміненого масиву поверхневих вод, є величинами, що відповідають максимальному екологічному потенціалу.

4. Визначення екологічного потенціалу штучного або істотно зміненого масиву поверхневих вод здійснюється за тими самими показниками, які використовуються для визначення стану масиву поверхневих вод відповідної категорії (річка, озеро, перехідні води, прибережні води), до якої за своїми характеристиками цей штучний або істотно змінений масив поверхневих вод є найбільш подібним (наприклад, канал - річка, водосховище - озеро).

5. Екологічний потенціал штучного або істотно зміненого масиву поверхневих вод визначається згідно з класифікацією, встановленою для визначення стану масиву поверхневих вод відповідної категорії (річка, озеро, перехідні води, прибережні води), до якої за своїми характеристиками цей штучний або істотно змінений масив поверхневих вод є найбільш подібним.

6. Для класифікації екологічного потенціалу штучного або істотно зміненого масиву поверхневих вод використовуються чотири класи. Для графічного відображення кожен з класів екологічного потенціалу позначається відповідним кольором:

II клас екологічного потенціалу, що відповідає екологічному потенціалу "добрий", позначається паралельними смугами зеленого та сірого кольорів;

III клас екологічного потенціалу, що відповідає екологічному потенціалу "задовільний", позначається паралельними смугами жовтого та сірого кольорів;

IV клас екологічного потенціалу, що відповідає екологічному потенціалу "поганий", позначається паралельними смугами помаранчевого та сірого кольорів;

V клас екологічного потенціалу, що відповідає екологічному потенціалу "дуже поганий", позначається паралельними смугами червоного та сірого кольорів.

1. Хімічний стан масиву поверхневих вод визначається згідно з Переліком забруднюючих речовин для визначення хімічного стану масивів поверхневих і підземних вод та екологічного потенціалу штучного або істотно зміненого масиву поверхневих вод, затвердженим наказом Мінприроди від 06 лютого 2017 року № 45, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 20 лютого 2017 року за № 235/30103 (перелік для поверхневих вод).

2. Визначення хімічного стану масиву поверхневих вод здійснюється на підставі екологічних нормативів якості (далі - ЕНЯ), наведених у додатку 28 до цієї Методики.

3. ЕНЯ встановлюються на двох рівнях: ЕНЯMAX - максимально допустима концентрація; ЕНЯСР - середньорічна концентрація.

4. Застосування ЕНЯСР для визначення хімічного стану означає, що середньорічне (середнє арифметичне) значення концентрації речовини у будь-якій репрезентативній точці не може перевищувати наведене значення ЕНЯСР.

5. Застосування ЕНЯMAX означає, що будь-яке виміряне значення забруднюючої речовини не може перевищувати значення ЕНЯMAX.

6. Для всіх забруднюючих речовин, крім металів, ЕНЯ встановлюються для їхньої загальної концентрації. Для металів (кадмій, свинець, ртуть, нікель) беруться до уваги їх розчинені форми, відділені мембранною фільтрацією з діаметром пор 0,45 мкм.

7. У разі перевищення ЕНЯMAX для металів розглядаються:

фонові концентрації відповідних металів та їхніх сполук;

твердість води, водневий показник та інші показники води, що впливають на біодоступність металів.

8. У разі встановлення забруднення води зазначеними речовинами необхідні вимірювання їх вмісту в донних відкладах та підтвердження їхнього біонакопичення.

9. Для класифікації хімічного стану масиву поверхневих вод використовуються два класи. Для графічного відображення кожен з класів позначається відповідним кольором:

I клас хімічного стану, що відповідає хімічному стану "добрий", позначається синім кольором;

II клас хімічного стану, що відповідає хімічному стану "недосягнення доброго", позначається червоним кольором.

10. Алгоритм визначення хімічного стану масиву поверхневих вод наведено у додатку 29 до цієї Методики.

1. Визначення загального стану масиву поверхневих вод проводиться за найгіршим показником згідно з алгоритмом визначення загального стану масиву поверхневих вод, наведеним у додатку 30 до цієї Методики.

2. Критерії для встановлення надійності правильного визначення екологічного та хімічного станів масиву поверхневих вод наведено у додатку 31 до цієї Методики. Виділяються 3 рівні надійності визначення - високий, середній, низький.

1. Для кожного типу масиву поверхневих вод визначаються біологічні, гідроморфологічні, хімічні та фізико-хімічні показники, що характерні для типу і відповідають значенням екологічного стану "відмінний" цього типу масиву.

2. Типоспецифічні референційні умови визначаються:

на основі наявних референційних ділянок;

шляхом моделювання;

на основі історичних даних;

на підставі експертного висновку;

на основі наявних референційних ділянок на території інших країн для такого самого типу масиву поверхневих вод;

шляхом поєднання цих процедур.

3. Для кожного типу масиву поверхневих вод створюється список референційних ділянок.