довгі вила;
штировий захоплювач;
безблокова стріла;
зіштовхувач;
зіштовхувач із багатоштировим захватом;
каретка поперечного переміщення;
бічний поворотний або неповоротний захоплювач;
вертикальний притискач;
кантувач із гідромотором або гідроциліндром;
ківш (напірної дії);
ківш для вил;
ковшовий захоплювач;
траверса вантажна, що кріпиться безпосередньо на вила чи підвішується на гак безблочної стріли;
грейфер для насипних матеріалів;
грейфер;
кліщовий захоплювач для лісоматеріалів;
захоплювач для бочок металевих (за упор);
захоплювач-кантувач для круглих вантажів з гідромотором або гідроциліндром;
бічний захоплювач, що зміщується, тощо.
4.14.2. Конструкція змінних вантажозахоплювальних пристроїв має забезпечувати надійне та безпечне встановлення та їх зміну на каретці вантажопідіймача.
4.14.3. Змінні вантажозахоплювальні пристрої, що навішуються на вила (наприклад, подовжувачі вил, траверса, ківш для вил тощо), мають бути оснащені пристроями (защіпками), що надійно фіксують їх на вилах.
4.14.4. Змінний вантажозахоплювальний пристрій має витримувати без пошкодження швів зварних з'єднань і залишкових деформацій статичне перенавантаження на 25% від номінальної вантажопідіймальності, а також роботу з перевантаженням на 10%.
4.14.5. Трубопроводи і апаратура в складеному вигляді мають бути герметичними у разі перевищення в 1,5 разу тиску, на який відрегульований запобіжний клапан. Випробування слід проводити на спеціальному стенді, попередньо знявши запобіжний клапан.
4.14.6. Частини пристроїв, що рухаються та виступають за габарити навантажувача, а також місця пристроїв, які можуть стати небезпечними під час експлуатації, повинні мати попереджувальне фарбування відповідно до НД.
4.14.7. На змінному вантажозахоплювальному пристрої має бути встановлена табличка з діаграмою вантажопідіймальності.
4.15. Додаткові вимоги до подовжувачів вил
4.15.1. Номінальна вантажопідіймальність і відстань до центра
ваги вантажу кожного подовжувача вил мають бути пропорційними
відповідним параметрам вихідних вил
C · D
C <= ----- , (5)
E D
E
де C - номінальна вантажопідіймальність кожного подовжувача
Е
вил;
C - номінальна вантажопідіймальність кожної з вихідних вил;
D - номінальна відстань до центра ваги вантажу кожної з
вихідних вил;
D - номінальна відстань до центра ваги вантажу кожного
E
подовжувача вил.
Номінальна вантажопідіймальність C і номінальна відстань D до центра ваги вантажу кожної з вихідних вил має відповідати зазначеним в табл. 2 і чинним НД.
4.15.2. Номінальна вантажопідіймальність С і номінальна
R
відстань до центра ваги вантажу D для кожного телескопічного
R
подовжувача вил визначається у положенні, коли подовжувач повністю
втягнутий. У висунутому стані номінальну вантажопідіймальність
телескопічного подовжувача має визначати виробник.
4.15.3. Довжина ікла l вихідних вил для відкритого і
замкненого перерізу подовжувача вил, як правило, має бути не менше
750 мм і відповідати формулі
l >= 0,6l , (6)
1
де l - довжина ікла подовжувача вил.
1
Застосування споживачем подовжувачів з параметрами за межами зазначених вимог має погоджуватися з виробником навантажувачів, і повинні бути розглянуті ймовірні небезпеки. Такі подовжувачі повинні мати відповідне марковання.
4.15.4. Міцність подовжувачів має бути перевірена з урахуванням коефіцієнта запасу міцності R відповідно до вимог пункту 4.3.7 цих Правил.
4.15.5. Для відкритого і замкненого перерізу подовжувача вил
випробувальне (розрахункове) навантаження 0,5F має бути
Еx
прикладене в двох місцях відповідно до рис. 8 ( za103-09 ). Не
повинно бути залишкової деформації після прикладення призначеного
навантаження 0,5F на відстані 0,9l . Випробувальне навантаження
Еx 1
прикладається двічі та витримується протягом 30 с.
4.15.6. Пристрої (защіпки), що фіксують подовжувачі вил із
відкритим перерізом, повинні витримувати навантаження 0,5F ,
Еx
прикладене на відстані 0,9l . Зазначені пристрої мають обмежувати
1
вертикальне переміщення подовжувача, коли він перебуває на
відстані не менше 20 мм від п'яти вил. Подовжувачі вил із
відкритим перерізом не повинні застосовуватися для вантажів,
розташованих на кінці ікла вил.
4.15.7. Сумарний бічний зазор S між вихідною вилою і поверхнею подовжувача не повинен перевищувати 0,1b, але має бути не менше 10 мм ( рис. 9) .
4.16. Додаткові вимоги до штабелеукладачів з ручним пересуванням
4.16.1. Вимоги цієї глави розповсюджуються на такі штабелеукладачі з ручним пересуванням вантажопідіймальністю до 1000 кг ( рис. 10) :
з гідравлічним приводом підіймання (від акумуляторної батареї або ручного насоса);
з підійманням ручною лебідкою;
з вилами, розташованими між виносними опорами (лонжеронами);
з вилами, розташованими над виносними опорами (лонжеронами);
з платформою, розташованою над виносними опорами (лонжеронами).
4.16.2. Штабелеукладачі, крім вил або платформи, можуть споряджатися іншими змінними вантажозахоплювальними пристроями.
4.16.3. Стандартизовані відстані D до центра ваги вантажу і
висоти підіймання Н при номінальній вантажопідіймальності Q мають
1
відповідати значенням, зазначеним у табл. 4.
Таблиця 4. Стандартизовані відстані D до центра ваги вантажу
і висоти підіймання Н при номінальній вантажопідіймальності Q
1
------------------------------------------------------------------
| Номінальна | Висота | Стандартизовані відстані D |
| вантажо- |підіймання| до центра ваги вантажу, мм |
|підіймальність| Н, мм |--------------------------------------|
| Q , кг | | з вилами, | з вилами, | з |
| 1 | |розташованими|розташованими|платформою|
| | |між виносними|над виносними| |
| | | опорами | опорами | |
| | |(лонжеронами)|(лонжеронами)| |
|--------------+----------+-------------+-------------+----------|
| Q <=250 | 1,5 | 250 | - | - |
| 1 | | | | |
|--------------+----------+-------------+-------------+----------|
| 251< Q <500 | 1,5 | 350/500 | 600 | 350 |
| 1 | | | | |
|--------------+----------+-------------+-------------+----------|
| 501< Q <750 | 2,0 | 500 | 600 | - |
| 1 | | | | |
|--------------+----------+-------------+-------------+----------|
| 751 < Q <1000| 2,5 | 500 | 600 | 350 |
| 1 | | | | |
------------------------------------------------------------------
4.16.4. Зусилля, що виникають під час пересування штабелеукладача та підіймання вантажу, не повинні перевищувати значень, зазначених у табл. 5.
Таблиця 5. Зусилля, що виникають під час пересування
штабелеукладача та підіймання вантажу
------------------------------------------------------------------
| Вантаж,| Пересування, Н |Підіймання*, |
| кг | | Н |
| |-----------------------------------------+-------------|
| | зрушування, керування |кочення|рукою |ногою |
| | пересуванням (маневрування) | | | |
|--------+---------------------------------+-------+------+------|
| 250 | 150 | 75 | 200 | 300 |
|--------+---------------------------------+-------+------+------|
| 500 | 200 | 100 | 200 | 300 |
|--------+---------------------------------+-------+------+------|
| 750 | 250 | 150 | 200 | 300 |
|--------+---------------------------------+-------+------+------|
| 1000 | 300 | 200 | 200 | 300 |
|----------------------------------------------------------------|
|--------------- |
| * Тільки для штабелеукладачів з ручним підійманням. |
------------------------------------------------------------------
4.16.5. Штабелеукладач має бути оснащений однією чи більше вертикально або горизонтально розташованою рукояткою та/або дишлом, які мають забезпечувати можливість штовхати чи буксирувати (тягнути) штабелеукладач, керувати пересуванням і маневрувати, а також здійснювати підіймання вантажу.
4.16.6. У разі оснащення штабелеукладача рукояткою (рукоятками) для штовхання чи буксирування відстань h від підлоги до центра рукоятки має бути від 1100 мм до 1300 мм ( рис. 11 і 12) . Рукоятка, розташована вертикально, повинна мати довжину l не менше 300 мм (рис. 12). Проміжок між рукояткою і поверхнею штабелеукладача має бути не менше 50 мм. Діаметр рукоятки має бути 35 мм.
4.16.7. У разі оснащення штабелеукладача дишлом під час
штовхання відстань h від підлоги до центра рукоятки має бути від
1
1100 мм до 1300 мм (рис. 13) ( za103-09 ). Під час буксирування
горизонтальна відстань b між зовнішньою кромкою дишла і передньою
поверхнею колеса має бути не менше 500 мм, разом з цим вісь
рукоятки дишла має перебувати на висоті h в межах від 700 мм до
2
1000 мм (рис. 14).
Дишло повинне мати закриту ручку діаметром 35 мм, довжиною не менше 100 мм, оснащену захистом для рук водія.
У разі звільнення дишла після закінчення буксирування воно має автоматично повернутися у вертикальне положення.
4.16.8. Пульт керування ручним підійманням і опусканням вантажу може розташовуватися на дишлі чи окремо.
4.16.9. Якщо пульт керування ручним підійманням і опусканням вантажу розташований на дишлі, має бути забезпечена можливість водію керувати, не відпускаючи рукоятку. У разі відпускання важеля пульта керування, що перебуває в положенні "Опускання", він має повернутися в положення "Нейтраль" і рух вил донизу має припинитися. Зусилля на важелі має бути не більше 150 Н.
Якщо встановити пульт керування паралельно площині дишла, то підіймання здійснюється у разі натиснення на важіль у напрямку шарніра дишла, а опускання - у разі підтягування догори ( рис. 15) .
4.16.10. Якщо пульт керування ручним підійманням і опусканням вантажу розташований окремо (не на дишлі), підіймання може здійснюватися за допомогою ручного насоса з педаллю чи рукояткою. Опускання може здійснюватися за допомогою ручного важеля, педалі чи різьбового запірного клапана, причому після звільнення важеля, педалі система має повернутися в нейтральне замкнене положення
4.16.11. Пульт керування електричним приводом підійманням і опусканням вантажу має бути виконаний таким чином, щоб імовірність випадкового його вмикання була мінімальною. У разі звільнення (відпускання) важеля він має повернутися в нейтральне положення, а рух - припинитися.
4.16.12. Електричне обладнання і система мають відповідати вимогам глави 4.5 цих Правил.
4.16.13. У підіймальному механізмі (вантажопідіймачі) можуть застосовуватися ланцюги і канати.
4.16.14. У разі застосовування пластинчастих, втулочно-роликових або коротколанкових ланцюгів статичний коефіцієнт запасу міцності руйнівного навантаження, зазначеного виробником ланцюга, відносно навантаження, що виникає в окремій вітці ланцюга від рівномірно розподіленого номінального вантажу, має бути не менше п'яти. Під час визначення запасу міцності опір сил тертя між складовими частинами вантажопідіймача не враховують.
Діаметр ланцюгових блоків і зірочок має бути не менше трьох кроків ланцюга.
Якщо застосовується більше одного ланцюга, має бути передбачений регулюючий пристрій для обмеження нерівномірного натягнення віток ланцюга.
4.16.15. У разі застосовування канатів статичний коефіцієнт запасу міцності каната щодо розривного зусилля, зазначеного виробником каната, щодо навантаження, що виникає в окремій вітці каната від рівномірно розподіленого номінального вантажу, має бути не менше п'яти. Під час визначення запасу міцності опір сил тертя між складовими частинами вантажопідіймача не враховують.
Діаметр канатних блоків, виміряний по дну канавки, має бути не менше 16 діаметрів каната.
Якщо застосовується більше одного каната, має бути передбачений регулюючий пристрій для обмеження нерівномірного натягнення віток каната.
4.16.16. Гідравлічний привід механізму підіймання повинен мати кінцевий упор для обмеження ходу вантажної каретки і унеможливлення виходу каретки і рухомих частин рами за межі вантажопідіймача.
4.16.17. Опускання номінального вантажу через внутрішні витоки робочої рідини в гідросистемі за нормальних умов експлуатації штабелеукладача, температури робочої рідини, відповідної температури навколишнього середовища не повинно перевищувати 25 мм протягом 10 хв.
4.16.18. Гідросистема має бути споряджена запобіжним клапаном, що має спрацьовувати у разі перевищення робочого тиску в системі на 15%. Має бути унеможливлена випадкова зміна заданого тиску. З цією метою має застосовуватися спеціальний інструмент або ключі.
4.16.19. Усі трубопроводи, гнучкі рукави і з'єднання в замкненому положенні мають витримувати без руйнування внутрішній тиск, що у три рази перевищує робочий тиск у гідросистемі.
4.16.20. Гідросистема штабелеукладача з електричним приводом підіймання має бути захищена від забруднення робочої рідини, наприклад за допомогою фільтрів або магнітних уловлювачів.
4.16.21. Гідросистема має бути оснащена пристроєм, що у разі пошкодження складових частин гідравлічної системи, крім гідроциліндра, здійснював би обмеження швидкості опускання, яка не повинна перевищувати 0,6 м/с.
4.16.22. Гідросистема має бути влаштована таким чином, щоб у разі збою чи зупинки електропостачання насос припинив подачу робочої рідини в гідросистему, а гідроциліндр зупинився.
4.16.23. Вимоги до вил і вантажних кареток штабелеукладача мають відповідати викладеним у главі 4.3 цих Правил.
4.16.24. У разі оснащення штабелеукладача змінними вантажозахоплювальними пристроями їх переміщення по вантажній плиті в крайніх положеннях має бути обмежене. Демонтаж змінних вантажозахоплювальних пристроїв має здійснюватися з використанням спеціальних засобів.
4.16.25. У разі оснащення штабелеукладача захоплювальним пристроєм тиск у системі затиснення вантажу має зберігатися протягом 10 хв, якщо важіль пульта керування перебуває в положенні "Нейтраль" або в системі приводу виникнуть пошкодження.
4.16.26. Колеса штабелеукладача з рукоятками для штовхання та буксирування ( рис. 11 і 12) мають бути оснащені пристроями (кожухами) для захисту ніг людей (рис. 16).
4.16.27. У разі оснащення штабелеукладача захисним покриттям або екраном із скла має застосовуватися безпечне одношарове чи багатошарове скло.
4.16.28. Штабелеукладач, що має висоту підіймання 1800 мм і більше, має бути оснащений захисною металевою сіткою або ґратами (рамкою).
4.16.29. Штабелеукладач має бути оснащений стоянковим гальмом з приводом від важеля на дишлі або від педалі. Гальмо має втримувати штабелеукладач з номінальним вантажем, розташований на твердій і рівній поверхні з ухилом 3,5%.
4.16.30. Складові частини штабелеукладача, які можуть бути причиною придавлення, затиснення або порізу і розташовані в зоні досяжності водія, мають бути захищені або мають бути забезпечені мінімальні відстані до них відповідно до пункту 4.6.3 цих Правил.
Зовнішні поверхні штабелеукладача, що можуть стикатися з частинами тіла водія, не повинні мати гострих кутів і окантовок.
4.16.31. Під час приймальних випробувань дослідні зразки
штабелеукладачів мають витримувати без пошкоджень і залишкових
деформацій статичне випробування навантаженням, що дорівнює 1,33Q
1
або 1,33Q , протягом 15 хв з установленим змінним
2
вантажозахоплювальним пристроєм і піднятим на відповідну висоту
(Q і Q - відповідно номінальна вантажопідіймальність і дійсна
1 2
вантажопідіймальність на максимальній висоті підіймання).
Штабелеукладач під час випробувань має бути встановлений і
закріплений на горизонтальній твердій підлозі так, щоб
унеможливлювалося його перекидання.
Динамічне випробування проводиться з вантажем, що дорівнює
Q . Під час випробувань перевіряється функціонування стоянкового
1
гальма, механізму підіймання вантажу, функціонування дишла чи
обладнання для маневрування. Перевірка можливості штабелювання
проводиться вантажем, що дорівнює Q , шляхом підіймання на
2
максимальну висоту і опускання з численними зупинками до самого
низу.
4.16.32. Штабелеукладачі, розташовані на похилій платформі, мають бути стійкими від перекидання вперед, назад і вбік, з випробувальним вантажем і без вантажу, в положеннях відповідно до додатка 2 до цих Правил.
V. Вимоги до виготовлення, реконструкції, модернізації і ремонту
5.1. Загальні вимоги
Роботодавець відповідно до статті 21 Закону України "Про охорону праці" повинен одержати дозвіл на початок роботи та види робіт підприємства, діяльність якого пов'язана з виконанням робіт та експлуатацією об'єктів, машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки (далі - Дозвіл).
5.2. Виготовлення
5.2.1. Поставлення на виробництво навантажувачів здійснюється відповідно до вимог НД.
5.2.2. Для перевірки якості виготовлених навантажувачів, відповідності їх вимогам цих Правил і технічних умов виробник повинен проводити їх випробування (приймальні, приймальноздавальні, типові, періодичні, сертифікаційні тощо), під час яких мають проводитися статичне та динамічне випробування з такими коефіцієнтами навантаження відносно номінальної вантажопідіймальності:
а) коефіцієнт статичного навантаження навантажувачів з машинним приводом - 1,25;
б) коефіцієнт динамічного навантаження навантажувачів - 1,1.
У штабелеукладачів з ручним пересуванням коефіцієнти навантаження відносно номінальної вантажопідіймальності - відповідно до пункту 4.16.31 цих Правил.
5.2.3. Приймальні випробування дослідного зразка, головного зразка, якщо виготовляється партія виробів, проводяться в установленому порядку за участю представників спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з промислової безпеки та охорони праці, а також проводиться їх державна санітарноепідеміологічна експертиза.
5.2.4. Приймально-здавальні випробування кожного виготовленого навантажувача або складових частин, призначених для самостійного постачання, проводяться виробником за затвердженою ним програмою і методикою випробувань. Результати випробувань мають бути записані в паспорті навантажувача чи в документі про якість складової частини.
5.2.5. Періодичні та типові випробування навантажувачів, їх складових частин, що виготовляються серійно, проводяться виробником за програмою і методикою випробувань у встановленому порядку за участю представників спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з промислової безпеки та охорони праці. Періодичним випробуванням піддається один із серійно виготовлених навантажувачів даної моделі один раз на три роки.
5.2.6. До сертифікації навантажувачів, яка проводиться відповідно до вимог Правил обов'язкової сертифікації підіймальних споруд, затверджених наказом Держстандарту України від 24.01.97 N 37, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 04.04.97 за N 110/1914 (зі змінами), і чинних НД, можуть залучатися представники спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з промислової безпеки та охорони праці.
5.2.7. Технічні умови на виготовлення навантажувачів підлягають державній санітарно-епідеміологічній експертизі.
5.2.8. Виготовлені навантажувачі мають бути укомплектовані такими експлуатаційними документами:
паспортом навантажувача, зразок якого наведений в додатку 3 до цих Правил;
настановою з експлуатації;
висновками державної санітарно-епідеміологічної експертизи на виріб та технічні умови;
сертифікатом відповідності (у разі проведення сертифікації);
іншою документацією, передбаченою технічними умовами на навантажувач;
комплектом запасних частин, інструменту та приладдя (далі - ЗІП).
Виробник відповідно до зразка, наведеного в додатку 3, має скласти паспорт відповідно до конструкції навантажувача, що виробляється, внісши до нього з переліку відомостей, які наведені в зразку, ті, що належать до даної моделі навантажувача. Допускається вносити до паспорта інші відомості, що належать до даної моделі навантажувача.
Виготовлені окремо і призначені для самостійного постачання складові частини навантажувачів супроводжують документом виробника про їх якість.
Змінні вантажозахоплювальні пристрої до навантажувачів споряджуються експлуатаційними документами (паспортом або формуляром, настановою з експлуатації), складеними відповідно до вимог НД. Дозволяється об'єднання експлуатаційних документів відповідно до вимог НД.
5.2.9. За умов виготовлення навантажувачів зі складових частин, що постачаються кількома виробниками, за якість виготовлення навантажувачів в цілому, за відповідність їх технічним умовам, а також за оформлення технічної документації відповідає виробник, що випускає навантажувач в складеному стані.
Паспорт навантажувача складається за даними документів на окремі складові частини, що виготовлені іншими суб'єктами господарювання. Документи цих підприємств виробник зберігає протягом строку служби навантажувача, зазначеного в паспорті.
5.2.10. Настанова з експлуатації навантажувача має бути розроблена відповідно до вимог НД.
У настанові з експлуатації навантажувача поряд з іншими відомостями мають бути зазначені:
види, періодичність, обсяг і порядок проведення щоденного обслуговування та періодичного технічного обслуговування та ремонту;
порядок проведення технічних оглядів;
можливі пошкодження складових частин навантажувача та способи їх усунення;
методи та порядок регулювання складових частин і систем навантажувача;
правила проведення та режими обкатки;
указівки щодо приведення навантажувача в безпечне положення в неробочому стані;
граничні норми бракування елементів навантажувача;
вимоги безпеки в аварійних ситуаціях.
5.2.11. У настанові з експлуатації змінних вантажозахоплювальних пристроїв до навантажувачів поряд з іншими відомостями мають бути зазначені:
вимоги до вихідного навантажувача;
порядок монтажу на навантажувач;
відомості про номінальну вантажопідіймальність, обмеження та допустимі межі використання під час експлуатації;
попередження про необхідність визначення остаточної вантажопідіймальності навантажувача зі змінним вантажозахоплювальним пристроєм;
особливості роботи зі змінним вантажозахоплювальним пристроєм;
види, періодичність і обсяг проведення технічного обслуговування;
порядок проведення технічних оглядів;
можливі пошкодження та способи їх усунення;
методи та порядок регулювання.
5.2.12. Відомості про виготовлені навантажувачі, окремі складові частини, призначені для самостійного постачання, виробник має занести в книгу обліку, а також спорядити навантажувач табличкою, укріпленою на видному місці, на якій має бути зазначено:
а) навантажувачі з ДВЗ:
товарний знак (або найменування) виробника;
найменування навантажувача й умовне позначення;
заводський номер або номер серії за нумерацією виробника;
місяць і рік виготовлення;
власна маса навантажувача в робочому стані без змінного вантажозахоплювального пристрою, але з вилами для вилкових навантажувачів і штабелеукладачів;
вантажопідіймальність на максимальній висоті підіймання вантажу;
б) навантажувачі з електроприводом:
товарний знак (або найменування) виробника;
найменування навантажувача й умовне позначення;
заводський номер або номер серії за нумерацією виробника;
місяць і рік виготовлення;
власна маса навантажувача в робочому стані без змінного вантажозахоплювального пристрою, але з вилами для вилкових навантажувачів і штабелеукладачів;
вантажопідіймальність на максимальній висоті підіймання вантажу;
власна маса навантажувача без акумуляторних батарей;
припустимі максимальна й мінімальна маси акумуляторних батарей з акумуляторним ящиком;
номінальна напруга (у вольтах) акумуляторної батареї, яка постачається з навантажувачем;
в) навантажувачі зі змінними вантажозахоплювальними пристроями
Крім перерахованого в підпунктах "а" і "б" пункту 5.2.12 цих Правил, табличка має містити таку інформацію:
найменування та позначення змінного вантажозахоплювального пристрою;
власна маса навантажувача в робочому стані із установленим змінним вантажозахоплювальним пристроєм;
вантажопідіймальність навантажувача зі змінним вантажозахоплювальним пристроєм на максимальній висоті підіймання вантажу.
Допускається вказувати на табличці номінальну вантажопідіймальність.
Маса вантажу, що піднімається, може бути зазначена на окремій табличці;
г) змінні вантажозахоплювальні пристрої
Кожен змінний вантажозахоплювальний пристрій повинен мати окрему табличку із зазначенням таких даних:
товарний знак (або найменування) виробника (і, якщо необхідно, фірми-імпортера);
найменування змінного вантажозахоплювального пристрою та його умовне позначення;
заводський номер або номер серії за нумерацією виробника;
місяць і рік виготовлення;
маса змінного вантажозахоплювального пристрою та відстань від його центра ваги до приєднувальної (монтажної) площини;
максимальний тиск, у разі наявності гідравлічного приводу;
номінальна вантажопідіймальність змінного
вантажозахоплювального пристрою. Для подовжувачів вил має
зазначатися номінальна вантажопідіймальність C і відстань до
E
центра ваги вантажу D (для телескопічних подовжувачів відповідно
E
C і D за повністю втягнутих і висунутих подовжувачів),
R R
необхідний поперечний переріз і мінімальна довжина вихідних вил.
Також має зазначатися попередження про необхідність визначення
остаточної вантажопідіймальності навантажувача зі змінним
вантажозахоплювальним пристроєм.
Дійсна вантажопідіймальність змінного вантажозахоплювального пристрою може бути знижена залежно від вантажопідіймальності навантажувача.
Метод виконання написів на табличці має забезпечувати їх схоронність протягом усього строку служби навантажувача (пристрою).
5.2.13. Якщо навантажувач призначений для роботи в умовах, що відрізняються від нормальних умов експлуатації, то на навантажувачі на видному місці має бути закріплена табличка з такими даними:
зазначення спеціальних умов експлуатації;
вантажопідіймальність для кожної зі спеціальних умов експлуатації.
5.2.14. Порядок накопичення, транспортування, знешкодження і захоронення відходів під час виготовлення, ремонту, реконструкції, модернізації та експлуатації навантажувачів має відповідати Гігієнічним вимогам щодо поводження з промисловими відходами та визначення їх класу небезпеки для здоров'я населення ДСанПіН 2.2.7.029-99, затвердженим постановою головного державного санітарного лікаря України від 01.07.99 N 29.
5.3. Реконструкція, модернізація та ремонт
5.3.1. Реконструкцію та ремонт навантажувачів мають виконувати суб'єкти господарювання, які одержали Дозвіл, виданий спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з промислової безпеки та охорони праці відповідно до Порядку видачі дозволів Державним комітетом з нагляду за охороною праці та його територіальними органами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.10.2003 N 1631 (із змінами) (далі - НПАОП 0.00-4.05-03), на виконання цих робіт.
5.3.2. Вимоги пункту 5.3.1 цих Правил поширюються на ремонт несучих металоконструкцій з метою відновлення їх несучої здатності (ремонт із застосуванням зварювання, а також ремонт, пов'язаний з відновленням деформованих або пошкоджених металоконструкцій або їх елементів) і ремонт механізму підіймання вантажу та його гідроприводу, крім робіт, передбачених настановою з експлуатації.
5.3.3. Реконструкція, модернізація та ремонт виконуються за технічною документацією, розробленою відповідно до вимог НД. До складу документації мають входити технічні умови.
5.3.4. Після проведення реконструкції, модернізації чи ремонту суб'єкт господарювання, який виконував ці роботи, відображає в паспорті дані про наявність Дозволу відповідно до пункту 5.3.1 цих Правил, відомості про виконані роботи із зазначенням місць ремонту (або додаються ремонтні креслення), усі зміни параметрів, характеристик і показників, відомості про застосовані матеріали із зазначенням номерів документів про їх якість.
Якщо ці дані неможливо відобразити в паспорті, оформлюється новий паспорт, форма якого має відповідати вимогам цих Правил. У цьому разі до нового паспорта прикладається попередній паспорт.
Документи, що підтверджують якість застосованих матеріалів і зварювання, зберігаються в організації, що виконувала роботи, а їх копії - у паспорті протягом строку служби виробу.
5.3.5. Після реконструкції та модернізації навантажувача проводяться приймальні випробування відповідно до вимог технічних умов на реконструкцію, модернізацію.
За результатами випробувань складається акт приймання, який затверджується в порядку, встановленому технічними умовами на реконструкцію, модернізацію. Результати випробувань відображаються в паспорті навантажувача, якщо після реконструкції, модернізації був складений новий паспорт. У разі внесення змін до старого паспорта додається акт приймання.
5.3.6. Використання навантажувачів за призначенням під час їх ремонту не дозволяється.
5.3.7. У разі виявлення під час проведення періодичного технічного обслуговування, щоденного обслуговування і технічного огляду пошкоджень, дефектів, деформацій, тріщин у вилах, такі вила вилучаються з експлуатації і мають бути відремонтовані чи замінені відповідно до рекомендацій виробника.
Якщо різниця у висоті кінців вил перевищує 3% довжини ікла або рекомендовані виробником значення, комплект вил має бути відремонтований.
Якщо товщина ікла або спинки вил через спрацювання зменшилася до 90% первинної товщини чи до мінімальної, зазначеної виробником вил у настанові з експлуатації, такі вила вилучаються з експлуатації.
Забороняється усувати спрацювання вил і тріщини в основному металі вил за допомогою зварювання.
Після проведення ремонту вила мають бути випробувані навантаженням відповідно до табл. 6. Випробувальне навантаження має бути прикладене плавно, без поштовхів на відстані D від передньої поверхні спинки вил два рази протягом 30 с.
Таблиця 6
------------------------------------------------------------------
|Вантажопідіймальність вил, m, кг|Випробувальне навантаження, F ,|
| | t |
| | кг |
|--------------------------------+-------------------------------|
| m<=5000 | 2,5m |
|--------------------------------+-------------------------------|
| m>5000 | 2,1m |
------------------------------------------------------------------
5.4. Матеріали
5.4.1. Матеріали для виготовлення, реконструкції, модернізації і ремонту навантажувачів мають відповідати НД та мати висновок державної санітарно-епідеміологічної експертизи.
5.4.2. Якість матеріалу, застосовуваного під час виготовлення, реконструкції, модернізації, ремонту навантажувачів, має бути підтверджена документом виробника цих матеріалів про їх якість і вхідним контролем.
За відсутності документа про якість матеріалу дозволяється його застосовувати після випробування відповідно до вимог НД.
Вибір матеріалу здійснюється з урахуванням нижніх граничних значень температур навколишнього середовища для робочого та неробочого станів навантажувача, агресивності навколишнього середовища. Дані про застосований матеріал і нижні граничні значення температур для робочого та неробочого станів навантажувача зазначаються в його паспорті.
5.4.3. Матеріали, що не зазначені в НД і не застосовувалися раніше для виготовлення, реконструкції, модернізації, ремонту навантажувачів, можуть бути застосовані після випробування відповідно до вимог НД.
5.4.4. Чавунне литво за якістю не нижче марки СЧ15 може застосовуватися для виготовлення:
зубчастих, черв'ячних коліс, барабанів, корпусів редукторів і блоків навантажувачів із ручним приводом;
колодок гальм, кронштейнів барабанів і корпусів підшипників.
Для виготовлення противаг і несилових деталей марки виливків не регламентуються.
5.5. Зварювання
5.5.1. Прихоплювання та зварювання несучих елементів металоконструкцій повинні виконувати зварники, атестовані відповідно до вимог Правил атестації зварників, затверджених наказом Держнаглядохоронпраці від 19.04.96 N 61, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 31.05.96 за N 262/1287.
5.5.2. Зварювальні матеріали, застосовувані для зварювання, мають забезпечувати механічні властивості металу шва і зварного з'єднання (границя міцності, відносне видовження, кут загину, ударна в'язкість, твердість) не менше нижньої границі зазначених властивостей основного металу конструкції, установлених НД для даної марки сталі.
У разі застосування в одному з'єднанні сталей різних марок механічні властивості металу шва мають відповідати властивостям сталі з більшою границею міцності. Марки присадних матеріалів, флюсів і захисних газів зазначаються в технічних умовах на виготовлення, реконструкцію, модернізацію та ремонт.
5.5.3. Для виготовлення елементів металоконструкцій із труб, прокату листового, сортового, фасонного тощо дозволяється застосування всіх способів різання, що забезпечують якісне одержання форм і розмірів цих елементів відповідно до робочих креслень. Різання проводиться за технологією, що унеможливлює утворення тріщин або погіршення якості металу на крайках, а також у зоні термічного впливу.
5.5.4. Під час складання конструкції під зварювання має забезпечуватися точність з'єднань у межах розмірів і допусків, установлених робочими кресленнями і технологічними документами.
5.5.5. Зварювання має проводитися в приміщеннях, які унеможливлюють вплив несприятливих атмосферних умов на якість зварних з'єднань.
Зварювання просто неба дозволяється за умови захисту місць зварювання від атмосферних опадів і вітру.
5.5.6. Зварювальні роботи, що проводяться під час виготовлення, ремонту, реконструкції чи модернізації, мають виконуватися відповідно до вимог комплекту документів на технологічні процеси зварювання.
5.5.7. Можливість і порядок зварювання за температури повітря нижче 0 град.С установлюються технічними умовами.
5.5.8. Дозволяється виготовлення зварних виробів із застосуванням у тому ж зварному вузлі різних методів зварювання, про що має бути зроблене застереження в технічних умовах.
5.5.9. Прихоплювання елементів зварних з'єднань під час складання металоконструкцій мають виконуватися з використанням таких же зварювальних матеріалів, що й під час зварювання.
5.5.10. Прихоплювання, виконані під час складання металоконструкцій, можуть не видалятися, якщо під час зварювання вони будуть цілком переплавлені. Перед зварюванням прихоплювання очищуються від шлаку.
5.5.11. Несучі зварні металоконструкції повинні мати клеймо чи інше умовне позначення, що дозволяє визначити прізвище зварника, який виконав зварювання. Маркування здійснюється методами, що забезпечують його схоронність упродовж експлуатації виробу і не погіршують його якості. Метод і місце маркування мають бути зазначені на кресленнях.
5.5.12. Необхідність і методи термічної обробки зварних з'єднань несучих елементів металоконструкцій установлюються технічними умовами на виготовлення, реконструкцію, модернізацію чи ремонт.
5.6. Контроль якості зварних з'єднань
5.6.1. Контроль якості зварних з'єднань, що проводиться під час виготовлення, реконструкції, модернізації та ремонту навантажувачів, їх складових частин, здійснюється методами неруйнівного контролю (зовнішній огляд і вимірювання, ультразвуковий, радіографічний тощо) і випробуваннями (визначення механічних властивостей зварного з'єднання) відповідно до вимог НД.
5.6.2. Контроль якості зварних з'єднань здійснюється після проведення термічної обробки, проведеної відповідно до вимог пункту 5.5.12 цих Правил, якщо вона передбачена для даного зварного з'єднання.
Результати контролю зварних з'єднань мають бути зафіксовані у відповідних документах (висновках, журналах, протоколах, картах тощо).
5.6.3. Зовнішньому огляду та вимірюванню підлягають всі зварні з'єднання з метою виявлення в них таких зовнішніх дефектів, бракувальні ознаки яких перевищують норми, зазначені в технічних умовах:
кутового зміщення або відхилення від перпендикулярності осей зварюваних елементів;
лінійного зміщення крайок зварюваних елементів;
відхилень розмірів і порушення форми швів від зазначених у технічних умовах і стандартах (за опуклістю, шириною та катетом шва, за рівномірністю опуклості тощо);
тріщин;
напливів, натікання, підрізів, пропалювання, незаварених кратерів, непроварів, несплавлень, пористості тощо.
Перед зовнішнім оглядом поверхня зварного шва та прилеглих до нього ділянок основного металу завширшки не менше 20 мм в обидва боки шва має бути зачищена від шлаку, бризок металу, натікання та інших забруднень.
Огляд і вимірювання стикових з'єднань проводяться по обидва боки на всій довжині з'єднання. У разі недоступності для огляду внутрішньої поверхні зварного з'єднання огляд і вимірювання здійснюються тільки із зовнішнього боку.
5.6.4. Контроль стикових зварних з'єднань несучих елементів металоконструкцій радіографічним і ультразвуковим методами проводиться відповідно до вимог НД.
Контроль стикових з'єднань несучих елементів металоконструкцій проводять тільки після усунення виявлених зовнішнім оглядом дефектів.
Перед проведенням радіографічного контролю відповідні ділянки зварного з'єднання мають бути промарковані так, щоб їх можна було легко виявити на знімках.
5.6.5. Оцінка якості зварних з'єднань за результатами неруйнівного контролю здійснюється відповідно до вимог технічних умов на виготовлення, реконструкцію, модернізіцію або ремонт навантажувачів.
5.6.6. У зварних з'єднаннях не допускаються такі дефекти, бракувальні ознаки яких перевищують норми, зазначені в НД:
непровари та несплавлення;
пори, розташовані у вигляді суцільної сітки;
підрізи, напливи та натікання;
незаварені кратери;
свищі;
шлакові включення;
незаварені пропалювання;
пропалювання та підплавлення основного металу (під час стикового контактного зварювання труб);
зміщення крайок вище норм, передбачених кресленнями.
Також у зварних з'єднаннях не допускаються тріщини, розташовані в металі шва, на межі сплавлення, у зоні термічного впливу та в основному металі, у тому числі й мікротріщини, що виявляються під час мікродосліджень.
5.6.7. У разі виявлення під час неруйнівного контролю неприпустимих дефектів у зварних з'єднаннях контролю підлягає все з'єднання, що контролюється. Ділянки зварних швів з дефектами видаляються механічним способом і переварюються не більше двох разів в одному місці відповідно до вимог технічних умов.
5.6.8. Випробування провадяться з метою перевірки відповідності механічних властивостей зварного з'єднання на контрольних зразках, зварених в умовах, що цілком відповідають умовам виготовлення елементів металоконструкцій (ті ж основні та присадні матеріали, ті ж зварювальні режими, методи зварювання і те ж положення шва).
5.6.9. Суб'єкти господарювання, які виконують роботи з виготовлення, реконструкції, модернізації та ремонту металевих конструкцій навантажувачів, здійснюють перевірку механічних властивостей зварних з'єднань періодично відповідно до вимог технологічних документів.
5.6.10. Перевірка механічних властивостей зварного з'єднання на контрольних зразках провадиться відповідно до вимог НД залежно від виду зварного з'єднання виробів шляхом випробування на розтягування та вигинання зразків, з'єднаних стиковим швом.
Результати випробувань вважаються задовільними, якщо:
тимчасовий опір не нижче нижньої границі тимчасового опору металу, зазначеного в НД для даної марки сталі;
кут вигину для вуглецевих сталей не менше 12 град., для низьколегованих за товщини зразка до 20 мм - не менше 8 град. і більше 20 мм - не менше 6 град.
5.6.11. Якість зварних з'єднань вважається незадовільною, якщо в них під час будь-якого контролю будуть виявлені дефекти, що виходять за межі норм, установлених цими Правилами та НД на виготовлення, реконструкцію, модернізацію і ремонт навантажувачів.
VI. Вимоги до навантажувачів і їх складових частин, придбаних за кордоном
6.1. Суб'єкти господарювання, що постачають (продають) навантажувачі або їх складові частини, виготовлені за кордоном, мають забезпечити спорядження цих навантажувачів (складових частин) експлуатаційними документами (паспортами, настановами з експлуатації), табличками і маркованнями, що відповідають вимогам цих Правил, викладеними українською або іншою мовою міжнаціонального спілкування.
6.2. Навантажувачі, що імпортуються до України, повинні пройти державну санітарно-епідеміологічну експертизу і мати висновок державної санітарно-епідеміологічної експертизи.