4.9.3. Процес копіювання малюнка на сітку проводиться на експозиційному столі, обладнаному укриттям і місцевою витяжною вентиляцією, що забезпечує захист працівників від ультрафіолетового випромінювання відповідно до вимог СН 4557-88.
4.9.4. Ремонт обладнання, апаратури та інші роботи в приміщенні приготування шаблонів проводяться інструментом, що не спричиняє іскри, і лише після ретельного провітрювання приміщення.
4.9.5. Транспортування розчинників та розріджувачів повинно здійснюватися в герметично закритій тарі, що унеможливлює розтріскування, розбризкування розчинів, випаровування їх у навколишнє середовище. Видалення випадково пролитого розчину повинно проводитися пожежобезпечними розчинами, слизькість підлоги не допускається.
Використана тара негайно вилучається з робочого приміщення та ретельно промивається водою.
4.10. Апретування та сушіння тканини
4.10.1. Заправка тканини проводиться за допомогою заправних полотен або тасьми, які забезпечують безпеку працівників.
4.10.2. Процес апретування тканин необхідно організовувати так, щоб унеможливити контакт працівників з розчинами та полотном, що оброблюється.
4.11. Сушіння та стабілізація тканини
4.11.1. Заправка тканини в обладнання для сушіння та стабілізації проводиться за допомогою заправної стрічки або полотна.
4.11.2. Тканина на виході зі стабілізаційного обладнання повинна бути охолоджена до 40 -оС.
4.11.3. Працівники, які обслуговують обладнання, що працює на природному газі повинні пройти спеціальне навчання в УКК за темою: "Безпека робіт в газовому господарстві".
4.12. Приготування апретурних, фарбувальних сполук та інших хімічних розчинів
4.12.1. Усі роботи з приготування розчинів та барвників, що супроводжуються виділенням у повітря шкідливих парів та газів, проводяться у реакторах, посудинах або баках, які герметично закриваються кришками з дотриманням вимог пожежної безпеки.
4.12.2. Транспортування бочок та залізних барабанів з барвниками, а також завантаження чанів хімічними матеріалами повинні бути механізовані. Розлив хімічних розчинів проводиться в приміщенні, обладнаному загальною припливною та місцевою витяжною вентиляцією, транспортування кислот та рідин, які легко спалахують, у відрах та іншій відкритій тарі не дозволяється.
Видалення випадково пролитого розчину повинно проводитися пожежобезпечними розчинами, слизькість підлоги не допускається. Тара з-під хімікатів ретельно промивається водою.
4.13. Каландрування тканини
4.13.1. Заправка тканини в каландри проводиться при зупиненій машині. Жало валів під час обробки повинно бути закрито запобіжними пристроями. Заправка тканини в заправні пристрої проводиться за допомогою жердини та потравних драбин з гачками та штирями.
4.13.2. Не можна торкатися частин каландра, що рухаються та обертаються, і гарячих поверхонь металевого вала каландра.
4.13.3. Заправляють тканину в жало валів тільки при вимкненому каландрі при розведених валах.
4.13.4. Ліквідувати розриви тканини дозволяється тільки при вимкненому каландрі і після повної зупинки робочих органів обладнання.
4.13.5. Чищення металевого вала каландра проводять при температурі, що не перевищує 40 °С, та при повній зупинці металевого вала.
4.13.6. Обслуговують високо розташовані частини каландра тільки зі стійкої драбини.
4.13.7. Необхідно постійно стежити за приладами контролю тиску мастила в гідросистемі і температури вала, не допускати переходу стрілки вище заданих параметрів по технології.
4.13.8. При будь-яких відхиленнях тиску мастила в гідросистемі або температури вала від заданих показників потрібно вимкнути каландр і повідомити майстра.
4.13.9. Не дозволяється працювати на каландрі, де зазор між валами і огородженням у жалі валів більше 5 мм.
4.14. Термічна обробка тканини
4.14.1. Заправка тканини в машини термічної обробки проводиться за допомогою стрічки.
4.14.2. Ліквідація обривів тканини та інші роботи всередині термокамер для попередження перегрівань працівників виконуються при зупиненому обладнанні, припиненні подачі пари, газу та охолодженні робочих органів обладнання до 30 -оС, що забезпечує температуру та стан повітряного середовища відповідно до вимог чинного законодавства.
4.14.3. Термообробка на обладнанні, яке працює на газі, проводиться відповідно до вимог Правил безпеки при експлуатації засобів і систем автоматизації та управління в газовій промисловості, затверджених Газпромом СРСР 28 березня 1990 року (НПАОП 11.1-1.07-90).
4.15. Механічна усадка тканини
Заправка тканини на машині механічної усадки проводиться за допомогою чохла або заправної стрічки.
4.16. Промивка тканини після білення та фарбування
4.16.1. Приготування мийних розчинів для промивки тканин повинно бути централізоване, а подача їх - механізована.
4.16.2. При обслуговуванні промивних машин заправка тканини в жало валів повинна проводитись способом, що забезпечує безпеку працівників.
4.16.3. Вивантаження тканини, знімання і встановлення валів повинні бути механізовані.
4.17. Промивка тканини після спеціального просочення
4.17.1. Заправка тканини в процесах промивки проводиться за допомогою заправних полотен або стрічки.
4.17.2. Ліквідація обривів тканини в процесі промивки повинна виконуватися після зупинки обладнання і зливу гарячої агресивної рідини.
4.17.3. Процес промивки тканини після заключної обробки організовується таким чином, щоб концентрація шкідливих речовин у робочій зоні не перевищувала граничнодопустиму.
4.18. Стрижка та ворсування тканини
4.18.1. У процесі стрижки та ворсування тканини необхідно передбачити безпечну для працівника заправку тканини в машини.
4.18.2. Знімання, транспортування, установка стригальних апаратів, точіння стригальних ножів повинні бути механізовані.
4.18.3. Транспортування тканини до машин і від машин у процесах стрижки та ворсування повинно бути механізоване.
4.18.4. Чистка ножів стригального апарата повинна виконуватися способом, що забезпечує безпеку працівників. Перенесення ножів для заточування або заміни необхідно здійснювати у спеціальних пристроях.
4.18.5. Не дозволяється торкатися частин ворсувальної машини, що рухаються, і сушильного барабана.
4.18.6. Під час зшивання кінців тканини не можна підводити руки близько до голки, щоб уникнути проколювання пальців рук і опіків.
4.18.7. Перед заправленням тканини в машину потрібно відключити пару й охолодити сушильні барабани.
4.18.8. Заправляють тканину у ворсувальну машину в присутності помічника майстра. Заправляти тканину і ліквідовувати обриви дозволяється тільки при вимкненій машині і після повної зупинки її робочих органів.
4.18.9. Подачу пари проводити повільним відкриванням парових вентилів, щоб унеможливити гідравлічні удари. Під час відкривання парового вентиля необхідно стояти до нього боком на відстані витягнутої руки.
4.18.10. Розправляють тканину і кромку тільки перед направляючими планками, а не перед ворсувальним валиком і сушильними барабанами, щоб уникнути проколювання пальців рук та опіків. Працювати можна тільки при закритому кожусі барабана.
4.18.11. Не дозволяється знімати і відкривати огородження під час роботи машини, а також шунтування електроблокувальних пристроїв.
4.19. Промірювання, розбракування, маркування та упакування готових тканин
4.19.1. Контроль, облік, маркування готових тканин проводяться на машинах або столах, обладнаних системами комбінованого освітлення (загального і місцевого) відповідно до вимог чинного законодавства.
4.19.2. Транспортування готової продукції на склад та її складування повинні бути механізовані.
4.19.3. Не дозволяється вмикати бракувальну машину і 3-метровий стіл при відсутності огороджень.
4.19.4. Необхідно бути уважним у зоні руху щілинного конвеєра, візків і транспорту, що рухаються.
IV. Вимоги безпеки при розміщенні, експлуатації технологічного обладнання та організації робочих місць
1. Загальні вимоги безпеки при розміщенні технологічного обладнання
1.1. Усе обладнання, що використовується, модернізується та встановлюється у виробничому процесі, повинно відповідати вимогам ДСТУ ГОСТ 12.2.061:2009 "ССБТ. Оборудование производственное. Общие требования безопасности к рабочим местам" (далі - ДСТУ ГОСТ 12.2.061:2009), Технічного регламенту безпеки машин та устаткування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 жовтня 2010 року № 933, та цих Правил.
1.2. Виробниче обладнання розміщується раціонально, щоб його експлуатація, ремонт та обслуговування були зручними і безпечними, забезпечували неперервність технологічного процесу.
1.3. На все обладнання повинні бути інструкції з їх експлуатації, обслуговування та ремонту. Усі зміни, що вносяться до конструкції обладнання в процесі його експлуатації, ремонту і модернізації, мають фіксуватись у паспорті згідно з вимогами ГОСТ 12.2.003-91.
1.4. Усі стаціонарні машини, верстати, апарати й інше устаткування встановлюються так, щоб унеможливити їхній зсув під час роботи.
1.5. У місцях проходу через комунікації повинні бути обладнані безпечні переходи або прокладені містки.
1.6. Після встановлення нового обладнання, ремонту та модернізації перевіряється його придатність до роботи. Відповідальним за перевірку безпечної експлуатації обладнання є відповідальна особа за охорону праці. Після перевірки складається акт про прийняття обладнання в експлуатацію.
1.7. Облаштування й експлуатація електроприводів, пускорегулювальної апаратури, контрольно-вимірювальних електроприладів і пристроїв захисту обладнання повинні відповідати вимогам НПАОП 40.1-1.21.98.
1.8. Усі види обладнання або його частини, що працюють під тиском, повинні мати повірені манометри із зазначенням граничнодопустимого тиску. Манометри повинні мати клеймо про повірку, бути справними і встановлюватись на видному для обслуговувального персоналу та добре освітленому місці. Запобіжні клапани повинні мати запірні кожухи або ковпаки, які унеможливлюють збільшення навантаження клапана, і повинні бути освітлені й доступні.
2. Вимоги безпеки до організації робочих місць
2.1. Під час організації робочих місць слід керуватися ГОСТ 12.2.032-78 "ССБТ. Рабочее место при выполнении работ сидя. Общие эргономические требования" (далі - ГОСТ 12.2.032-78) та ГОСТ 12.2.033-78 "ССБТ. Рабочее место при выполнении работ стоя. Общие требования безопасности" (далі - ГОСТ 12.2.033-78) та чинними нормами з атестації робочих місць за умовами праці.
2.2. Організацію робочого місця, оснащення його інструментами та допоміжними пристроями здійснюють згідно з вимогами типових проектів організації робочого місця відповідної професії та ДСТУ ГОСТ 12.2.061:2009.
2.3. Загальні вимоги безпеки до органів управління виробничого обладнання повинні відповідати ГОСТ 12.2.064-81 "ССБТ. Органы управления производственным оборудованием. Общие требования безопасности" (далі - ГОСТ 12.2.064-81), їх розміщення під час виконання робіт сидячи - ГОСТ 12.2.032-78, під час виконання робіт стоячи - ГОСТ 12.2.033-78.
2.4. Конструкції і розміщення аварійних вимикачів і кнопок дистанційного управління обладнанням та іншими пристроями повинні забезпечувати можливість використання їх з будь-якої робочої позиції.
2.5. Усі поверхні робочих місць повинні унеможливлювати травмування працівників.
2.6. Трапи, приставні східці та інші пристосування для забезпечення безпеки виконання робіт повинні відповідати вимогам чинного законодавства.
2.7. Усі великогабаритні частини, що знімаються під час роботи, розміщуються на раніше визначених місцях, міцно та стійко укладаються із застосуванням прокладок.
2.8. Під час проведення ремонтних робіт на висоті повинні бути обладнані пристрої, що унеможливлюють падіння деталей та інструменту вниз відповідно до вимог Правил охорони праці під час виконання робіт на висоті, затверджених наказом Державного комітету України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду від 27 березня 2007 року № 62, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 4 червня 2007 року за № 573/13840.
3. Вимоги безпеки до технологічного обладнання
3.1. Машини, апарати та різного роду пристрої в небезпечних зонах повинні мати надійну огорожу, яка забезпечує безпеку роботи і відповідає вимогам ГОСТ 12.2.062-81 "ССБТ. Оборудование производственное. Ограждения защитные".
3.2. Небезпечні зазори між рухомими і нерухомими частинами повинні бути огороджені.
3.3. Огородження робочих органів і механізмів, а також дверцята, кришки, щитки в цих огородженнях, що відкриваються, повинні мати надійні електричні, механічні або інші блокування, які забезпечують зупинку машини при зніманні або відкриванні огородження і неможливість пуску при відкритому положенні жодного з огороджень.
3.4. Огородження, їх кришки і дверцята повинні надійно фіксуватись в закритому положенні, а огородження (кришки), які відкриваються вверх, повинні фіксуватись також у відкритому положенні.
Сполучення огороджень у притворах кришок і дверцят повинні бути щільними, а зусилля для відкриття або зняття кожного огородження вручну не повинно перевищувати 40 кг при частому використанні в процесі обслуговування і 12 кг при ремонті обладнання.
3.5. Органи управління обладнання повинні бути поза огородженнями і забезпечувати можливість швидкого і зручного користування ними. Органи управління (кнопки, рукоятки тощо) необхідно розміщувати на висоті 0,8-1,6 м при роботі стоячи і 0,6-1,2 м при роботі сидячи та потрібно забезпечувати легкий доступ до них. Конструкція і розташування аварійних вимикачів і кнопок дистанційного управління обладнанням та іншими пристроями повинні забезпечувати можливість користування ними з будь-якої робочої позиції згідно з вимогами ГОСТ 12.2.032-78, ГОСТ 12.2.033-78.
3.6. Апарати, машини, транспортери та інше обладнання, які обслуговуються декількома працівниками або мають значну довжину, повинні мати пусковий пристрій тільки в одному місці на пульті управління. Машини, агрегати, апарати, які мають декілька робочих місць, повинні мати звукову і світлову сигналізацію, яка попереджає про пуск обладнання. Пристрої для зупинення обладнання повинні бути на всіх робочих місцях.
3.7. Управління машинами, апаратами й агрегатами повинно бути механізованим і, як правило, кнопковим. Допускається педальне управління за умови забезпечення зручної пози працівника.
3.8. Обладнання повинно мати органи управління, які унеможливлюють їх мимовільний пуск і забезпечують легку і зручну зупинку згідно з вимогами ГОСТ 12.4.040-78 "ССБТ. Органы управления производственным оборудованием. Обозначения".
3.9. Обладнання, під час роботи якого викидаються шкідливі речовини (гази, пил тощо), повинно мати укриття та пристрої для підключення до місцевої або загальної системи вентиляції або мати вмонтовані пилозбірники.
3.10. Очищення місцевих пилоочисних пристроїв повинно проводитись регулярно за графіком, який забезпечує нормальну роботу вентиляції.
3.11. Обладнання зі значним теплоутворенням повинно забезпечуватись пристроями, які обмежують виділення конвекційного і променевого тепла в робоче приміщення (герметизація, теплоізоляція, екранування, відведення тепла тощо), згідно з вимогами ДСТУ 2894-94 "Пристрої екранувальні для захисту від інфрачервоного випромінювання. Параметри та загальні вимоги". При цьому поверхня ізоляції згідно з ДСТУ ЕN 13202-2002 не повинна перевищувати 43 °С.
3.12. Гарячі неробочі поверхні обладнання, а також паро- та трубопроводи, дотик до яких може викликати опіки, повинні бути покриті теплоізоляцією.
3.13. Кріплення шлангів до пульверизаторів і трубопроводів повинно унеможливлювати зривання шлангів.
3.14. Рівень шуму при роботі обладнання не повинен перевищувати допустимі величини і має відповідати вимогам ГОСТ 12.1.003-83 "ССБТ. Шум. Общие требования безопасности" та ДСН 3.3.6.037-99. Для запобігання шкідливій дії шуму необхідно забезпечувати працівників протишумовими навушниками або засобами індивідуального захисту типу "беруші" згідно з ГОСТ 12.4.051-87 "ССБТ. Средства индивидуальной защиты органа слуха. Общие технические требования и методы испытаний" (далі - ГОСТ 12.4.051-87), ДСТУ ЕN 352-1-2002 "Засоби індивідуального захисту органа слуху. Вимоги безпеки і випробування. Частина 1. Шумозахисні навушники" (далі - ДСТУ ЕN 352-1-2002) та ДСТУ ЕN 352-2-2002 "Засоби індивідуального захисту органа слуху. Вимоги безпеки і випробування. Частина 2. Шумозахисні вкладки" (далі - ДСТУ ЕN 352-2-2002).
3.15. Обладнання, яке може передавати вібрацію на робочі місця, повинно забезпечуватись віброізоляцією і відповідати вимогам ДСТУ ГОСТ 12.1.012:2008 та ДСН 3.3.6.039-99.
3.16. Зовнішнє оформлення обладнання та пристроїв повинно відповідати вимогам технічної естетики із забезпеченням безпеки і зручності в роботі.
3.17. Рухомі частини обладнання необхідно виділяти іншим кольором, ніж основний колір обладнання.
3.18. Кольорове оздоблення елементів обладнання повинно відповідати кольорам безпеки (червоний - сигнал про небезпеку, жовтий і помаранчевий - про можливу небезпеку, зелений - про наявність умов безпеки).
3.19. Використання у складі виробничого обладнання та/або контрольно-вимірювальних приладів джерел іонізуючого випромінювання повинно здійснюватись за умови наявності ліцензії на провадження діяльності щодо використання джерел іонізуючого випромінювання з дотриманням Вимог та умов безпеки (ліцензійні умови) провадження діяльності з використанням джерел іонізуючого випромінювання та Вимог до звіту про аналіз безпеки провадження діяльності з використанням джерел іонізуючого випромінювання, затверджених наказом Державного комітету ядерного регулювання України від 2 грудня 2002 року № 125, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 17 грудня 2002 року за № 978/7266, та Основних санітарних правил забезпечення радіаційної безпеки України, затверджених наказом Міністерства охорони здоров’я України від 2 лютого 2005 року № 54, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 20 травня 2005 року за № 552/10832.
3.20. Увімкнення основного двигуна обладнання здійснюється з одного поста за винятком автоматизованих ліній і агрегатів, де, крім місцевих пускових пристроїв до кожної машини, є централізоване управління з дистанційного пульта.
3.21. З метою забезпечення безпеки і зручності пости місцевого управління електроприводом і органами ручного управління окремими механізмами повинні знаходитись на відстані не більше 1,0-1,2 м від постійного (основного) місцезнаходження працівника.
3.22. При будь-якому режимі управління (дистанційному, зблокованому або місцевому) повинна бути забезпечена можливість екстреної аварійної зупинки механізмів за допомогою спеціальних вимикачів, установлених у цехах у кількості, що визначається конкретними умовами.
3.23. Прокладання проводів різного призначення в межах машини виконується з урахуванням захисту їх від механічних пошкоджень, перегріву, попадання мастил, води й агресивних рідин.
3.24. Корпуси електродвигунів та інших електричних пристроїв приєднуються до заземленого пристрою за допомоги окремої гілки або мають надійний металевий контакт із заземленим корпусом машини. Послідовне включення до заземленого провідника декількох заземлених елементів не допускається.
3.25. В управлінні автоматизованими лініями та агрегатами повинно передбачатись відімкнення місцевих пускових пристроїв при переході на робочий режим з централізованим управлінням з дистанційного пульта.
3.26. Автоматизовані лінії та агрегати, що складаються з декількох машин, повинні бути обладнані сигналізацією, яка попереджає працівників про пуск машини.
3.27. Сигнальні прилади, що інформують про технологічний розлад, повинні обладнуватись світловими лампами або звуковими сигналами.
3.28. Елементи системи управління (кнопки, рукоятки, маховики, штурвали, важелі тощо) необхідно розміщувати на висоті 0,8-1,6 м від підлоги при роботі стоячи та 0,6-1,2 м при роботі сидячи з метою забезпечення легкого доступу до них без великого напруження і поворотів корпуса тіла працівника, який при цьому повинен бути повернутий обличчям у бік машини.
3.29. При розміщенні на одній панелі декількох елементів системи управління їх необхідно розташовувати так, щоб працівник виконував найменшу кількість рухів при виконанні необхідних операцій і попереджались помилкові включення.
3.30. Маховики, рукоятки і важелі системи управління повинні надійно фіксуватись у заданому положенні. Фіксувальні органи повинні унеможливлювати їх самовільне переміщення.
3.31. Силові кабелі і проводи вторинної комутації, які з’єднують привод машини з винесеними за її межі приладами, прокладаються в сталевих заземлених або пластмасових трубах і в місцях, де унеможливлюється пошкодження ізоляції струмоведучих жил шляхом випадкових механічних ударів, проникнення вологи й агресивної рідини в труби та розподільні коробки.
3.32. Усі види технологічного обладнання, які оснащені окремо розташованими станціями управління, повинні мати сигналізацію про подачу напруги в ланцюг управління електроприводом.
3.33. Обладнання повинно мати пульти управління, які унеможливлюють самовільний запуск та забезпечують легку і зручну зупинку його відповідно до вимог ГОСТ 12.2.064-81.
3.34. Пульти управління всіх машин, апаратів, агрегатів повинні знаходитись поза огорожами і розміщуватись так, щоб забезпечити швидке і зручне користування ними.
3.35. Передачі приводу (зубчасті, ремінні тощо), муфти зчеплення та інші незахищені рухомі елементи обладнання мають бути огороджені.
3.36. Несучі та інші елементи обладнання, органи управління і контрольно-вимірювальні прилади, які виступають за габарити загальних огороджень і укриттів, повинні мати яскраві розпізнавальні кольорові знаки.
3.37. Технологічне обладнання, апарати і трубопроводи, якими транспортуються речовини, що виділяють вибухопожежонебезпечні пари, гази, пил, повинні бути герметичними та відповідати вимогам пожежної безпеки.
4. Вимоги безпеки до окремих видів технологічного обладнання
1. Обладнання прядильного виробництва
1.1. Машини розпушувального агрегату та тіпальні машини повинні мати автоматизований привід із загальною системою управління, що забезпечує визначену послідовність пуску та зупинку їх, а також самозупинку будь-якої машини.
1.2. Розпушувальний агрегат повинен бути обладнаний двосторонньою світлозвуковою сигналізацією для координації дій його обслуговувального персоналу з персоналом тіпального цеху, а також попереджувальною передпусковою сигналізацією.
1.3. Машини повинні мати автоматичну зупинку та сигналізацію на випадок виникнення забивання волокном та загоряння його в камерах.
1.4. Пристрої для очистки запиленого повітря з-під тіпальної машини повинні бути зблоковані з роботою тіпальної машини.
1.5. Котушки для намотування настилів на стрічкоз’єднувальних машинах повинні бути виконані з легкого та міцного матеріалу або м’якої сталі з рифлями по їх утворювальній поверхні та отворах для захвату рукою, без задирок, із заокругленням кромки торця.
2. Обладнання ткацького виробництва
2.1. Привод утоково-перемотувальної машини, а також системи зубчатих та ланцюгових передач повинні мати огородження з блокувальними пристроями, що унеможливлюють пуск машини при знятих огородженнях.
2.2. Клино-пасові передачі мотальної машини від електродвигуна до мотальних валів і системи зубчатих та ланцюгових передач до валів ексцентриків повинні мати огородження з блокувальними пристроями, що унеможливлюють пуск машини при знятих огородженнях.
2.3. На снувальних машинах повинна бути передбачена сигналізація про обрив нитки та напрацювання заданої довжини нитки.
2.4. Шліхтувальні машини повинні мати пристосування для кріплення переносних драбин та поручні для обслуговування високо розташованих частин камери.
2.5. На багаточовникових ткацьких станках усіх типів повинен бути передбачений пристрій для фіксації човникових коробок при підніманні їх ніжкою педалі під час чистки або усунення розладнання.
2.6. Ткацький верстат повинен бути обладнаний запобіжними пристроями від вильоту човника.
2.7. На кареткових ткацьких верстатах механізм приводу каретки повинен закриватися стаціонарним огородженням. Важіль кареткових та жакардових верстатів повинен мати запобіжний пристрій, що унеможливлює падіння його в зону проходу.
2.8. Перед кожним черговим заправленням основою автоматичного ткацького пневморапірного верстата типу АТПР з метою уникнення вильоту рапір необхідно робити перевірку установлення берда і направляючих.
2.9. Пускові рукоятки ткацьких верстатів повинні мати замикальний пристрій, що попереджає випадкове ввімкнення верстата.
2.10. На ткацьких безчовникових верстатах типу СТБ черв’ячна передача, що подає основу, повинна бути закрита суцільними огородженнями.
2.11. На ткацьких верстатах типу СТБ при неповному заправленні всієї машини зона руху батанової заправки повинна закриватися тимчасовими огородженнями, що знімаються.
3. Обладнання фарбувально-оздоблювального виробництва
3.1. Відкидні кришки фарбувальних апаратів періодичної дії, що працюють під тиском, повинні ховатися зусиллям не більше 12 Н та мати пристрої для фіксації їх у відкритому положенні.
3.2. Фарбувальна барка повинна бути обладнана укриттям з патрубком для приєднання до цехової системи витяжної вентиляції.
3.3. На друкарських машинах притискні та друкарські вали повинні мати запобіжні пристрої, що унеможливлюють потрапляння в них рук працівників. Машини повинні бути оснащені тканинонаправлювачами.
3.4. Біля друкарських машин повинен бути установлений світильник з люмінесцентними лампами та має бути передбачена проводка для переносних ламп напругою не вище 36 В.
3.5. Уключення машини та пристроїв, що входять у лінію для вибивання тканини способом фотофільмдруку, повинно проводитися з одного пульта управління, а зупинка їх - кнопкою "СТОП" від кожного робочого місця.
3.6. На машинах для вибивання тканини способом фотофільмдруку жало витягальних валів розкритого пристрою повинно мати запобіжні пристрої, що унеможливлюють попадання рук працівника між валами.
Перед витягальними валами повинні бути встановлені кромко- і тканинонаправлювачі.
3.7. Сушильна камера до друкарської машини повинна бути максимально герметична та обладнана місцевим відсмоктувачем для видалення з камери шкідливих газів.
3.8. Усі ремінні, ланцюгові та зубчаті передачі сушильно-ширильної машини повинні бути огороджені суцільним сходженням.
3.9. Жало віджимних валів плюсовок, каландрів повинно бути закрите запобіжним пристроєм, що унеможливлює потрапляння рук працівника між валами.
3.10. Камери сушки та стабілізації полотна на стабілізаційній машині повинні бути обладнані місцевою витяжною вентиляцією для забезпечення відсмоктування повітря з камери.
3.11. Варильні котли, автоклави і реактори, що працюють під тиском, повинні бути забезпечені манометрами з нанесеною на них червоною рискою, що свідчить про допустимий тиск.
3.12. Джгутова мийно-матеріальна машина (або група машин) повинна мати пульт управління з кнопками "пуск", "стоп", "заправка". На протилежній стороні машини на кожній рамі повинні бути кнопки аварійної зупинки.
3.13. На вході джгута в мийно-матеріальну машину повинні бути обладнані заправні кільця. На обох рамах машини повинні бути обладнані майданчики з поручнями для заправки джгутів у кільця.
3.14. Мийно-матеріальні машини повинні мати надійне огородження жала віджимних валів, які зблоковані з пуском привідного двигуна, а також пристрій для зручної та безпечної заправки джгута в жало валів.
3.15. Знімання віджимних валів з мийно-матеріальної машини та зупинка їх повинні бути механізовані.
3.16. На обох рамах мийно-матеріальної машини повинні бути обладнані вимикачі для автоматичної зупинки машини при виникненні намотування джгута на вали в будь-якому місці по робочій ширині вала.
V. Вимоги безпеки до сировини і матеріалів
5.1. Сировина, що надходить на підприємство, повинна бути перевірена на відповідність вимогам чинних стандартів та технічної документації підприємств-виробників.
5.2. Відходи та звороти перед використанням у виробництві повинні пройти перевірку їх якісного стану, обробку з метою вилучення з них сторонніх предметів та підготовку до укладання в основну суміш.
5.3. Упаковка і термін дії всіх хімічних матеріалів та барвників повинні бути перевірені на відповідність вимогам чинних стандартів та технічної документації підприємств-виробників.
5.4. Лаки, розчинники і проявники повинні бути забезпечені повним та точним зазначенням хімічного складу. Застосування лаків, розчинників і проявників невідомого складу не дозволяється.
5.5. На тарі повинно бути чітке позначення найменування барвників та хімікатів, концентрації розчину.
5.6. Відбір проб на хімічний аналіз повинен здійснюватися у чистій скляній посудині з кришкою або притертою пробкою.
VI. Вимоги безпеки до умов зберігання і транспортування матеріалів, сировини, напівфабрикатів, готової продукції та відходів виробництва
6.1. Сировину, напівфабрикати, готову продукцію, відходи виробництва, паливо слід зберігати на спеціально відведених та обладнаних для цього складах.
6.2. Розміщувати та зберігати матеріали необхідно відповідно до інструкції, розробленої на підприємстві, де повинно бути вказано, яка сировина та матеріали можуть зберігатися на даному складі, у якій кількості, у якій тарі, способи складування та зберігання, а також порядок та спосіб відпуску зі складу.
6.3. Усі роботи щодо завантаження, розвантаження, піднімання, переміщення та транспортування сировини, матеріалів, готової продукції повинні проводитися підйомно-транспортними засобами, механізмами і пристосуваннями (підйомні крани, електроталі, електрокари, транспортери, візки та інші транспортні засоби малої механізації). Вантажно-розвантажувальні роботи повинні відповідати вимогам ГОСТ 12.3.009-76 "ССБТ. Работы погрузочно-разгрузочные. Общие требования безопасности".
6.4. Переміщення вантажів підлоговим колісним безрейковим транспортом повинно відповідати вимогам ГОСТ 12.3.020-80 "ССБТ. Процессы перемещения грузов на предприятиях. Общие требования безопасности".
6.5. Засоби цехового транспорту, що використовуються для транспортування сировини, матеріалів та готової продукції, повинні відповідати вимогам чинного законодавства.
6.6. Розміри проходів і проїздів повинні визначатися залежно від габаритів матеріалів, що зберігаються, способу їх транспортування та укладання.
6.7. Використання виробничої тари повинно відповідати вимогам ГОСТ 12.3.010-82 "ССБТ. Тара производственная. Требования безопасности при эксплуатации".
6.8. Висоту стелажа потрібно брати з урахуванням навантаження, допустимого на 1 м-2 перекриття складських приміщень.
6.9. Склади для зберігання бавовняного та штапельного волокна повинні бути вогнестійкими, мати щільну, рівну та неслизьку підлогу. На відкритих майданчиках основа повинна бути асфальтованою.
Укладання бавовни в штабелі необхідно проводити на піддони (розмір бруса 20 х 22 м) при ручному укладанні - на висоту до 3 м (уступами), при використанні підйомних пристроїв - не вище 5 м (не більше шести рядів).
6.10. Укладання рядів кіп повинно проводитись у перев’язку, якщо штабель завширшки вдвічі більший довжини кіпи.
6.11. При виявленні у штабелі кіп з тріснутими окантовками, через що може відбутися розвал штабеля, останній повинен бути розібраний, перештабельований з вилученням ушкоджених кіп.
6.12. Промаслені відходи виробництва повинні зберігатися окремо в бетонному або цегляному приміщенні із залізними дверима.
6.13. Сирові, готові тканини та пряжа зберігаються на спеціально обладнаних стелажах або штабелях, укладка яких заввишки не повинна перевищувати 2 м.
6.14. Для зберігання друкарських валів встановлюються спеціальні піраміди, а для рапортних шестерень - стелажі, що унеможливлюють падіння валів та шестерень. Укладання валів на піраміди та їх зняття повинні бути механізовані.
6.15. Для зберігання хімікатів повинні бути виділені окремі, спеціально обладнані склади з вентиляцією та належним провітрюванням.
6.16. При зберіганні хімікатів слід унеможливити попадання на них води та прямих сонячних променів.
6.17. При зберіганні хімічних матеріалів необхідно дотримуватися порядку розміщення їх за групами та хімічним складом. Повинна зберігатися бирка із заводським найменуванням. Спільне зберігання легкозаймистих матеріалів та хімікатів, які реагують один з одним, не дозволяється.
6.18. Для зберігання хімікатів (оцтова кислота тощо), які загусають або замерзають, повинні бути виділені утеплені приміщення.
6.19. Бутлі з кислотами, лугами та іншими їдкими речовинами повинні мати щільну кислотостійку упаковку та вміщуватися у корзині або ящику з міцними ручками. Між стінками скляних бутлів і тари повинні бути м’які прокладки (дерев’яна стружка, солома тощо).
6.20. Бочки та бутлі з легкозаймистими речовинами (бензином, скипидаром, керосином тощо) і тара з-під них повинні зберігатися у приміщеннях, які обладнані відповідно до вимог до вибухонебезпечних приміщень з відповідними написами на бочках, бутлях та дверях.
6.21. На тарі для зберігання та транспортування кислот, лугів, пергідролю тощо та в місцях їх зберігання встановлюються попереджувальні знаки згідно з ГОСТ 12.4.026-76 "ССБТ. Цвета сигнальные и знаки безопасности".
6.22. Наповнення тари та зливання рідких хімічних матеріалів, здатних викликати хімічні опіки, повинні бути механізовані.
6.23. Надлишки рідини повинні відводитися через переливні трубки та встановлені для цієї мети приймальники.
6.24. Внутрішній огляд та ремонт цистерн та збірників кислот можуть проводитися лише після відповідної їх обробки та відповідно до інструкції, розробленої на підприємстві.
6.25. У місцях зберігання хімікатів та легкозаймистої рідини повинні бути аптечки, протигази, захисні окуляри, респіратори та інші захисні пристрої.
6.26. Кожний хімічний препарат, барвник та інший хімічний матеріал повинен зберігатися у спеціальній тарі, що відповідає властивостям визначеної хімічної речовини. Хімікати, що надходять на підприємство без тари (навалом), повинні зберігатися у засіках, ларках, бункерах, які щільно закриваються та мають написи із зазначенням назв хімікатів.
VII. Вимоги щодо забезпечення працівників засобами індивідуального захисту
7.1. На роботах зі шкідливими і небезпечними умовами праці, а також роботах, пов’язаних із забрудненням або несприятливими метеорологічними умовами, працівники бавовняного виробництва забезпечуються безкоштовно спеціальним одягом, спеціальним взуттям та іншими засобами індивідуального захисту відповідно до Закону України "Про охорону праці", Положення про порядок забезпечення працівників спеціальним одягом, спеціальним взуттям та іншими засобами індивідуального захисту, затвердженого наказом Державного комітету України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду від 24 березня 2008 року № 53, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 21 травня 2008 року за № 446/15137 (НПАОП 0.00-4.01-08), та інших нормативно-правових актів.
Роботодавець зобов’язаний забезпечити за свій рахунок придбання, комплектування, видачу та утримання засобів індивідуального захисту відповідно до нормативно-правових актів з охорони праці та колективного договору.
У разі передчасного зношення цих засобів не з вини працівника роботодавець зобов’язаний замінити їх за свій рахунок. У разі придбання працівником спецодягу за свої кошти роботодавець зобов’язаний компенсувати всі витрати на умовах, передбачених колективним договором.
Згідно з колективним договором роботодавець може додатково, понад встановлені норми, видавати працівникові певні засоби індивідуального захисту, якщо фактичні умови праці цього працівника вимагають їх застосування.
7.2. Засоби індивідуального захисту працівників мають відповідати вимогам ДСТУ 7239:2011 "Система стандартів безпеки праці. Засоби індивідуального захисту. Загальні вимоги та класифікація", а також вимогам безпеки для даного технологічного процесу або виду робіт за наявності небезпечних та шкідливих чинників.
7.3. Для захисту органів слуху за рівня шуму 80 дБ і вище працівники мають забезпечуватися протишумовими навушниками або іншими засобами індивідуального захисту згідно з ГОСТ 12.4.051-87, ДСТУ EN 352-І-2002 та ДСТУ EN 352-2-2002.
7.4. Під час виконання робіт, пов’язаних з можливістю ураження очей, а також дії ультрафіолетового випромінювання працівники повинні бути забезпечені захисними окулярами та окулярами зі світлофільтрами згідно з ГОСТ 12.4.013-85 "ССБТ. Очки защитные. Общие технические условия".
7.5. Працівникам, які працюють з механізованим (пневматичним) ручним інструментом, видаються засоби захисту рук від вібрації відповідно до вимог ГОСТ 12.4.002-97 "ССБТ. Средства защиты рук от вибрации. Технические требования и методы испытаний".
7.6. Для захисту шкіри рук від шкідливих хімічних речовин працівники забезпечуються гумовими рукавичками, а також повинні їм видаватись захисні креми, мазі, пасти згідно з вимогами ГОСТ 12.4.068-79 "ССБТ. Средства индивидуальной защиты дерматологические. Классификация и общие требования".
7.7. Вибір і застосування засобів індивідуального захисту органів дихання для працівників бавовняного виробництва, які працюють в умовах підвищеного рівня запиленості повітря робочої зони, здійснюються відповідно до ДСТУ ГОСТ 12.4.041:2006 "Система стандартів безпеки праці. Засоби індивідуального захисту органів дихання фільтрувальні. Загальні технічні вимоги", а також Правил вибору та застосування засобів індивідуального захисту органів дихання, затверджених наказом Державного комітету України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду від 28 грудня 2007 року № 331, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 4 квітня 2008 року за № 285/14976.
7.8. Після закінчення роботи засоби індивідуального захисту необхідно (залежно від виду робіт) очистити, провітрити, висушити, знешкодити тощо.
7.9. Спеціальний одяг повинен зберігатись окремо від особистого одягу працівників в індивідуальних шафах у спеціально виділеному приміщенні.
| Начальник відділу взаємодії з ВРУ, КМУ та з питань координації роботи центральних органів виконавчої влади, діяльність яких спрямовується та координується через Міністра | В. Теличко |