5.20. У приміщеннях виробництва нітратної кислоти, всіх видів селітри, амоній сульфату та амоній хлориду, де можливі опіки кислотами, повинні бути встановлені раковини з кранами проточної води, підключені до господарсько-питного водопроводу, та посудини з нейтралізуючим розчином.
5.21. Роботодавець повинен забезпечити щоденне прання робочого одягу працівників виробництва отруйної речовини - натрій нітриту.
5.22. Для відбору проб розчину, плаву та конденсату необхідно використовувати спеціальні пробовідбірні пристрої або інші пристосування, які виключають можливість розливу або виділення шкідливих небезпечних речовин у повітря робочої зони.
Відбір проб необхідно здійснювати в безпечних та зручних для обслуговування місцях, розташованих не вище 1,1 м від підлоги виробничого приміщення.
5.23. У разі аварійних ситуацій (порушення герметичності обладнання і викидів шкідливих речовин у повітря робочої зони) необхідно по гучномовному зв’язку негайно оповіщати працівників про викид шкідливих небезпечних речовин у повітря робочої зони і необхідність використання протигазів.
VI. Вимоги з охорони праці під час виробництва синтетичного аміаку
6.1. Систему управління процесами конверсії, компресії та синтезу необхідно встановлювати в ізольованому від виробничих установок приміщенні у разі розміщення виробництва аміаку в одному приміщенні та обладнувати його вентиляцією.
6.2. Приміщення контактного відділення необхідно відділяти капітальною стіною із звукоізоляційних матеріалів від відділення турбокомпресії для запобігання впливу вібрації та шуму на працівників контактного відділення.
6.3. Кожний апарат контактного відділення повинен бути обладнаний власним щитом управління, діючим під час первинного розпалювання апарата, який вперше вводиться в експлуатацію, або після ремонту.
6.4. Під час експлуатації установок розділення повітря концентрація вибухонебезпечних домішок у повітрі повинна відповідати нормативам, встановленим технічною документацією на установку.
6.5. Технологічні процеси виділення азоту (вихідної сировини для виробництва аміаку) необхідно проводити за технологічними регламентами та відповідно до вимог чинних нормативних документів.
6.6. На кожну одиницю обладнання виробництва та споживання азоту повинні бути формуляри або паспорти відповідно до ДСТУ ГОСТ 2.601:2006 "Єдина система конструкторської документації. Експлуатаційні документи".
6.7. На лініях подавання азоту в компресори або споживачам необхідно встановлювати автоматичні газоаналізатори для контролю вмісту кисню в азоті.
6.8. Зберігання і транспортування рідкого азоту необхідно проводити в спеціально призначених для цього продукту посудинах.
6.9. На кожухи стаціонарних посудин рідкого азоту необхідно наносити чітко видимі знаки безпеки та назву продукту, що зберігається, відповідно до вимог Технічного регламенту знаків безпеки.
6.10. Необхідно забезпечувати систематичний контроль тиску та конструктивної цілісності посудин, в яких зберігається рідкий аміак.
Посудини для зберігання рідкого аміаку, які після ремонту вводять в експлуатацію, необхідно ретельно очистити, перевірити на відсутність у них мастил і забезпечити проведення їх технічного огляду.
6.11. Склади рідкого аміаку необхідно оснащувати системами протипожежного, господарсько-питного, а за необхідності - виробничого водопостачання. Біля складів необхідно встановлювати зобов’язувальні знаки "Загальна небезпека" відповідно до вимог Технічного регламенту знаків безпеки.
6.12. На трубопроводах рідкого аміаку з абсорберів, скруберів, сепараторів, конденсаційних колон та інших апаратів необхідно встановлювати пристрої, які спрацьовують на закриття за мінімально допустимого рівня рідини, для запобігання попаданню газоподібного аміаку в трубопроводи рідкого аміаку.
6.13. Технологічні трубопроводи транспортування аміаку та інших шкідливих речовин повинні бути стійкими до дії цих речовин або захищені антикорозійним покриттям.
6.14. На лініях нагнітання компресорів необхідно встановлювати запірну арматуру і зворотні клапани (пристрої) для захисту від зворотного потоку газу у випадку падіння тиску в компресорах.
На технологічних трубопроводах необхідно встановлювати пристрої, що запобігають потраплянню крапель рідкого аміаку в усмоктувальну порожнину компресорів.
6.15. Компресори і приводи необхідно оснащувати автоматичними захисними пристроями і блокуваннями.
Перемикальний пристрій у будь-якому положенні повинен сполучати з апаратом тільки один із двох запобіжних клапанів.
6.16. Матеріали, що застосовують для виготовлення колони синтезу аміаку, холодильників, насосів та сепаратора, повинні забезпечувати їх надійну роботу впродовж розрахункового терміну служби з урахуванням заданих умов експлуатації (тиску, мінімальної мінусової температури) і температури навколишнього повітря.
Використання деталей із бронзи або міді, нестійких у середовищі аміаку, не дозволяється.
6.17. Кількість запобіжних клапанів, їх розміри і пропускну здатність компресорів необхідно обирати відповідно до технічних умов заводів-виготовлювачів, а на апаратах (посудинах) - відповідно до ДСТУ ГОСТ 12.2.085:2007 "Посудини, що працюють під тиском. Клапани запобіжні. Вимоги щодо безпеки", якому надано чинності в Україні наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 17 жовтня 2007 року № 267, зокрема:
для проміжного збірника пропускна здатність повинна відповідати кількості газової суміші, яка може витекти крізь один повністю відкритий регулювальний клапан високого тиску найбільшого перетину, встановлений на спуску рідкого аміаку із сепаратора або конденсаційної колони агрегату синтезу аміаку;
для випарників рідкого аміаку пропускна здатність повинна відповідати кількості газової суміші, яка може вирватися під час розриву однієї газової труби високого тиску, розраховуючи витікання на два перетини труби.
6.18. У газогенераторних та у відділеннях конверсії аміаку, компресії та очищення необхідно контролювати вміст оксиду вуглецю та сірководню, для запобігання їх шкідливому впливу на здоров’я працівників.
6.19. У відділеннях синтезу аміаку необхідно забезпечувати контроль за можливістю просочування аміаку з апаратів, а також раптового витікання аміаку з апаратів та комунікацій.
6.20. Роботодавець повинен організувати проведення випробувань під тиском кожної посудини, апарата або ділянки аміачного трубопроводу з використанням системи стаціонарних трубопроводів стисненого повітря.
6.21. Запірні вентилі на трубопроводах від повітряного компресора та скидання тиску, контрольний манометр, а також кнопки керування компресором необхідно встановлювати за межами приміщення, в якому проводять випробування устаткування.
6.22. Виробництво аміаку повинне бути оснащене факельною системою, експлуатацію якої необхідно здійснювати відповідно до вимог чинних нормативних документів.
Факельні системи необхідно забезпечувати первинними засобами пожежогасіння відповідно до вимог Правил пожежної безпеки.
6.23. Скидання газу з компресорів у цехах компресії необхідно здійснювати через систему аварійного продування.
Заборонено скидання газу через систему мастиловидалення.
6.24. Випуск пари аміаку в атмосферу крізь запобіжні клапани необхідно виконувати за допомогою труби, виведеної на 1 м вище гребеня даху найвищого будинку в радіусі 50 м, але не менше 6 м від рівня території і не менше 3 м від площадок обслуговування, що знаходяться в радіусі 15 м.
6.25. В аміаку, що направляють у виробництво аміачної селітри, необхідно контролювати вміст мастил та інших горючих домішок.
Граничний вміст домішок у рідкому аміаку повинен відповідати ГОСТ 6221-90 "Аммиак жидкий технический. Технические условия".
6.26. Трубопроводи для транспортування рідкого аміаку від сепаратора до проміжних ємностей необхідно обирати, виходячи з розрахункового робочого тиску в сепараторі.
На лінії передавання рідкого аміаку з проміжного збірника на склад необхідно встановлювати зворотний клапан.
6.27. Посудини для зберігання водних розчинів аміаку повинні бути герметичними й обладнаними герметичними люками, запобіжними і дихальними клапанами, що перешкоджають утворенню в резервуарі тиску або вакууму, штуцерами для відбору проб та виміру тиску і рівня рідини.
6.28. Роботи щодо заповнення посудин для зберігання водних розчинів аміаку і заповнення ним транспортних засобів необхідно проводити механізованим способом по закритій системі трубопроводів.
6.29. Рідкий аміак необхідно транспортувати в залізничних аміачних цистернах відповідно до Правил перевезення вантажів у спеціальних та спеціалізованих контейнерах відправників і одержувачів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21 листопада 2000 року № 644, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 24 листопада 2000 року за № 872/5093 (далі - Правила перевезення вантажів у спеціальних та спеціалізованих контейнерах), а водний розчин аміаку - відповідно до Правил перевезення небезпечних вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту та зв’язку України від 25 листопада 2008 року № 1430, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 26 лютого 2009 року за № 180/16196.
6.30. Автомобільним транспортом аміак необхідно транспортувати відповідно до Правил дорожнього перевезення небезпечних вантажів, затверджених Міністерством внутрішніх справ України від 26 липня 2004 року № 822, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 20 серпня 2004 року за № 1040/9639 (далі - Правила дорожнього перевезення небезпечних вантажів).
VII. Вимоги з охорони праці під час виробництва нітратної кислоти
7.1. У відділеннях конверсії аміаку на лініях подавання газоподібного аміаку до вентиляторів або змішувачів необхідно встановлювати запобіжні клапани, які автоматично припиняють подавання аміаку в систему в разі:
перебування "дзвону" газгольдера аміаку в мінімальному положенні;
падіння тиску аміаку в колекторі на вході у відділення;
вмісту аміаку в аміачно-повітряній суміші менше 12 % об.;
зупинки електродвигуна газодувки аміачно-повітряної суміші або системи, що нагнітає нітрозні гази;
підвищення температури на сітках контактного апарата, вище встановленої технологічним регламентом;
зниження рівня живильної (пом’якшеної) води нижче допустимого в горизонтальних котлах-утилізаторах, у барабанах котлів з примусовою циркуляцією, а в прямоточних котлах-утилізаторах - у разі падіння тиску і зменшення витрат живильної води.
7.2. На аміакопроводі перед газгольдером необхідно встановлювати автоматичний відсікач, зблокований з максимальним рівнем "дзвону" газгольдера, для унеможливлення викидів аміаку із газгольдера в аміакопровід.
7.3. У контактному відділенні на лінії подавання аміаку необхідно встановлювати автоматичний газоаналізатор для аналізу повітря в робочій зоні та вентиль, який припиняє подавання аміаку в разі відключення електричного струму.
7.4. В абсорбційному відділенні кожну зміну необхідно оглядати скляні з’єднання кислотопроводів від башт до буферних баків, а також кислотопроводи, які працюють під тиском.
7.5. В інверсійному відділенні для запобігання попаданню оксидів азоту в робочу зону необхідно забезпечувати герметичність верхньої частини башти, в якій інтенсивно утворюються оксиди азоту. Працівники під час роботи у відділенні повинні використовувати засоби індивідуального захисту для попередження небезпеки опіків обличчя та очей бризками кислоти, а також засоби індивідуального захисту органів дихання.
7.6. Нагнітання нітрозних газів повинне зупинятися автоматично під час підвищення температури підшипників нагнітального устаткування вище допустимої, зсуву ротора, падіння тиску мастила в змащувальній системі або порушення інших параметрів, встановлених відповідно до вимог технічних умов заводу-виготовлювача устаткування.
7.7. Пропарювання нагнітального устаткування і турбокомпресорів та розчинення солей, які утворилися під час розпалювання каталізаторних сіток контактних апаратів, необхідно здійснювати з використанням спеціально встановлених пристроїв.
7.8. На колекторі, що підводить природний або інший горючий газ до паливень концентраторів і пароперегрівачів, необхідно перед запірним вентилем встановлювати запобіжний пристрій підвищення тиску газу.
7.9. Контактні апарати необхідно облаштовувати запобіжним пристроєм (клапаном чи вибуховою пластинкою) або всередині його встановлювати вогнеперепинувач для запобігання займанню аміачно-повітряної суміші.
7.10. Трубопроводи перекачування нітратної кислоти необхідно систематично оглядати, проводити механічні випробування зразків, вирізаних із пробних стиків, перевіряння суцільності стиків з виявленням внутрішніх дефектів одним із неруйнівних методів контролю, а також гідравлічні або пневматичні випробування, передбачені вимогами чинних нормативних документів.
7.11. Герметичність системи і виключення можливості надходження аміаку або інших шкідливих речовин у повітря робочої зони необхідно забезпечувати надійним ущільненням вентиляційної системи з використанням фланцевих з’єднань трубопроводів, шиберів, змішувачів, виготовлених тільки з матеріалів, стійких в умовах експлуатації.
7.12. Відбір проб нітратної кислоти необхідно проводити автоматичними або спеціальними пробовідбірниками вручну в гумових рукавичках із захисним екраном на обличчі.
7.13. Нітратна кислота, що направляється на виробництво аміачної селітри, повинна містити домішки (хлориди і розчинені оксиди азоту) відповідно до норм, встановлених технологічним регламентом.
7.14. Повітря, що викидається з цехів виробництва нітратної кислоти хвостовими вентиляторами в атмосферу, повинно проходити систему очищення від оксидів азоту відповідно до Правил експлуатації установок очистки газу до норм, встановлених Державними санітарними правилами охорони атмосферного повітря населених місць (від забруднення хімічними та біологічними речовинами), затверджених наказом Міністерства охорони здоров’я України від 09 липня 1997 року № 201 (ДСП 201-97).
7.15. Посудини для зберігання розведеної нітратної кислоти необхідно обладнувати пристроями, що виключають можливість їх переповнення.
Насоси після наповнення посудин повинні автоматично вимикатися.
7.16. Нітратну кислоту необхідно зберігати в окремому приміщенні складу або на майданчиках під навісами з негорючих матеріалів.
7.17. Будівлі складу повинні бути не нижче II ступеня вогнестійкості з поділом на окремі відділення (відсіки), ізольовані один від одного протипожежними перегородками 1-го типу, обладнані надійною припливно-витяжною вентиляцією та системами опалення, водопостачання і кондиціонування повітря.
7.18. Місткість складів для зберігання концентрованої та розведеної нітратної кислоти необхідно встановлювати відповідно до норм технологічного проектування.
7.19. Розведену нітратну кислоту необхідно зберігати в складських приміщеннях за температури не вище 40-0С в посудинах з нержавіючої сталі, бочках з кислотостійких матеріалів та скляних бутлях, а концентровану - у посудинах з алюмінію або його сплавів.
7.20. У складах та під навісами необхідно встановлювати ємності з розчинами (суспензією) крейди, вапна або соди для нейтралізації випадково розлитих кислот, ящики з піском та пристрої для водопостачання.
7.21. Забороняється проводити роботи з відкритим вогнем поблизу сховищ нітратної кислоти.
VIII. Вимоги з охорони праці під час виробництва аміачної селітри
8.1. Під час технологічного процесу виготовлення аміачної селітри необхідно використовувати:
устатковання, виготовлене із високолегованих та корозійностійких сталей, стійких за температури до 600-0С в середовищі нітратної кислоти;
герметичні машини, механізми, устатковання, які унеможливлюють витікання аміаку в приміщення і підсос повітря в апаратуру і комунікації з аміаком або його розчинами;
зварну апаратуру та технологічні трубопроводи для розчинів аміачної селітри та нітратної кислоти, виготовлені з хромонікельтитанової сталі або інших матеріалів за тих самих показників стійкості.
8.2. На трубопроводі (колекторі) газоподібного аміаку необхідно встановлювати сепаратор-випарник або інший пристрій аналогічного призначення для запобігання попаданню рідкого аміаку в нейтралізатор.
8.3. Конструкція випарного (доупарочного) апарата для отримання висококонцентрованого плаву селітри повинна забезпечувати вільний вихід плаву і не допускати його застою в трубках, на днищі та в інших частинах апарата.
Забороняється встановлення запірних пристроїв на лінії виходу плаву з цих апаратів. Перетин вихлопної труби повинен забезпечувати вільний вихід з апарата повітря і газів.
8.4. У довипарні апарати під час упарювання розчину аміачної селітри необхідно подавати незначну кількість газоподібного аміаку.
Розчини аміачної селітри під час упарювання необхідно аналізувати на вміст домішок мастил згідно з вимогами технологічного регламенту.
8.5. На випарних апаратах і паропроводах (загальних колекторах) для подавання до них пари необхідно встановлювати прилади для виміру температури плаву, що виходить, або парорідинної емульсії і обігріваючої пари зі світловою та звуковою сигналізацією, яка повинна спрацьовувати в разі перевищення граничної температури.
8.6. Гідравлічні затвори, встановлені на вакуум-випарних апаратах, необхідно обладнувати кришками, які повинні бути закритими під час роботи обладнання, для уникнення викидів розчинів аміачної селітри.
8.7. Спускову лінію плаву із сепаратора в гідравлічний затвор (сифон) випарного апарата необхідно встановлювати вертикально або близько до вертикального положення.
8.8. Щозміни необхідно перевіряти стан відведення аміачної води та мастила з випарного апарата.
8.9. Бачки для приймання висококонцентрованого плаву аміачної селітри необхідно обладнувати зовнішніми змійовиками або сорочками з відводами повітря, які забезпечують вільний вихід пари і газів в атмосферу.
Місткість бачків необхідно обирати достатньою для забезпечення нормальної роботи гранулятора за мінімального часу перебування плаву в бачку.
8.10. Забороняється перекривати вентилі з обох кінців трубопроводу під час включеного обігріву для запобігання розкладанню в замкнутому об’ємі розчину (плаву) аміачної селітри і можливого руйнування трубопроводу.
8.11. Нейтралізатори, трубопроводи сокової пари і ділянки колекторів продувальних і танкових газів після редукування необхідно обладнувати запобіжними пристроями (клапанами або гідравлічними затворами), розрахованими на пропуск всієї сокової пари або газу.
8.12. Сальникові ущільнювачі на насосах, які транспортують концентровані розчини аміачної селітри, необхідно охолоджувати водою.
8.13. Зменшення налипання аміачної селітри на стінки грануляційної башти необхідно досягати чітким дотриманням заданої концентрації плаву і підтриманням температури гранул на вході в конус башти не вище 70-85-0С.
8.14. Порядок чищення конуса башти від аміачної селітри, розчинення грудок і заходи, що виключають можливість забруднення розчинів, повинні бути передбачені інструкцією очищення башти з урахуванням виробничих умов, затвердженою роботодавцем.
Чищення конуса башти від налиплої аміачної селітри необхідно проводити не рідше одного разу на місяць.
8.15. Забороняється додавати до розчинів аміачної селітри забруднені луги, розсипи селітри та інші відходи. Відходи необхідно направляти на утилізацію.
8.16. Для подрібнення грудок аміачної селітри необхідно застосовувати грохоти, сита та інші пристрої періодичної дії, встановлені в цеху і на складі аміачної селітри.
8.17. Частини устаткування, які змащуються, необхідно ущільнювати і розташовувати таким чином, щоб виключити можливість попадання мастила в аміачну селітру та її розчини.
8.18. Промислове виробництво аміачної селітри з новими добавками необхідно розпочинати тільки після визначення показників термічної стійкості і вибухопожежонебезпечності нової продукції, внесення змін та доповнень до технологічного регламенту та затвердження їх роботодавцем і отримання позитивного висновку організацій Міністерства охорони здоров’я України і Міністерства надзвичайних ситуацій України.
8.19. Посудини для зберігання розчинів аміачної селітри необхідно в декількох точках обладнувати приладами реєстрації температури розчину та його рівня, зблокованими зі світловою сигналізацією зі звуковим або словесним супроводженням, яка спрацьовує в разі досягнення максимально допустимих показників.
8.20. Напірний бак установки нейтралізації повинен бути обладнаний постійно діючою системою переливання нітратної кислоти до сховища.
8.21. Посудини для зберігання розчинів аміачної селітри необхідно обладнувати зовнішнім обігрівом та відводами повітря, які забезпечують постійний вільний вихід водяної пари і газів та запобігають можливості утворення замкнутого об'єму всередині сховища і розкладання селітри.
8.22. Аміачну селітру насипом необхідно зберігати на складах відповідно до вимог НПАОП 0.00-1.44-09.
8.23. Мішки з-під аміачної селітри, обтиральні кінці, мастила та інші горючі матеріали необхідно зберігати в спеціально відведених місцях.
8.24. Аміачну селітру насипом та розфасовану необхідно перевозити автомобільним транспортом відповідно до Правил дорожнього перевезення небезпечних вантажів та залізничним транспортом відповідно до Правил перевезення вантажів навалом і насипом, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 20 серпня 2001 року № 542, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 10 вересня 2001 року за № 795/5986, і Правил перевезення вантажів у спеціальних та спеціалізованих контейнерах.
IХ. Вимоги з охорони праці під час виробництва карбаміду та вапняково-аміачної селітри
9.1. Технологічні процеси промислового виробництва карбаміду і обладнання, що використовується для його забезпечення, повинні відповідати вимогам безпеки, встановленим Технічним регламентом безпеки обладнання, що працює під тиском, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 19 січня 2011 року № 35.
9.2. Газоподібний діоксид вуглецю, що подається в колону синтезу, необхідно попередньо очищувати від сірководню, сірки та механічних забруднень.
Вміст горючих домішок у діоксиді вуглецю та рідкому аміаку не повинен перевищувати норм, встановлених нормативними документами та технологічними регламентами.
9.3. На лінії подавання кисню необхідно встановлювати заглушку для унеможливлення виникнення спалаху і вибуху мастила в циліндрах компресорів під час зупинення відділення компресії.
9.4. На лініях транспортування діоксиду вуглецю й аміаку до колони синтезу карбаміду необхідно встановлювати по два зворотні клапани: один - безпосередньо перед колоною синтезу, а другий - на виході.
9.5. Не дозволяється суміщення скидання чистого аміаку із запобіжних пристроїв, вуглекислого газу, газів дистиляції та розчинів амонійних солей для уникнення кристалізації амонійних солей у трубопроводах.
9.6. До запобіжних клапанів, встановлених на комунікаціях розчинів карбонату амонію і газів дистиляції, необхідно підводити гостру пару і гарячий конденсат для захисту їх від можливої кристалізації продукту.
9.7. Видалення карбонатних пробок необхідно проводити шляхом нагрівання парою або промивання лінії гарячим конденсатом.
Демонтаж комунікацій без попереднього відключення їх від системи забороняється.
9.8. Температура зовнішньої поверхні обладнання, що експлуатується за високих температур (колона синтезу, ректифікаційна колона, підігрівач, грануляційна башта та випарне обладнання), не повинна перевищувати 43-0С відповідно до вимог ДСТУ EN 563-2001.
9.9. На технологічній лінії необхідно встановлювати резервуар відповідної місткості для збирання всіх наявних на підприємстві розчинів у періоди, коли підприємство протягом значного часу не працює.
Суворо забороняється викид розчинів у каналізацію.
9.10. Випаровування розчинів карбаміду необхідно проводити в умовах, що виключають можливість утворення біурету.
Вміст вологи в карбаміді після закінчення процесу випарювання перед гранулюванням не повинен перевищувати 2 %.
9.11. Над грохотом для сортування гранул карбаміду необхідно встановлювати пристрій для відсмоктування пилу, приєднаний до загальної системи вентиляції.
9.12. У разі спрямовування хвостових газів цеху карбаміду у виробництво аміачної селітри необхідно контролювати кількість, тиск та склад газів, вміст горючих домішок і змащувальних мастил та наявність пилу карбаміду.
9.13. Карбамід (насипом та розфасований) необхідно зберігати в окремих або відгороджених перегородкою відсіках у закритих, добре провітрюваних складських приміщеннях, що захищають продукт від попадання атмосферних опадів.
Забороняється змішування карбаміду з аміачною селітрою.
9.14. Сушильне устатковання для виготовлення вапняково-аміачної селітри повинно бути оснащене пристроями очищення відпрацьованого сушильного агента від пилу висушуваного продукту і засобами контролю ступеня очищення. Способи очищення і періодичність контролю необхідно регламентувати.
Під час експлуатації сушильного устатковання необхідно дотримуватися вимог Правил безпеки систем газопостачання України, затверджених наказом Державного комітету України по нагляду за охороною праці від 01 жовтня 1997 року № 254, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 15 травня 1998 року за № 318/2758 (НПАОП 0.00-1.20-98).
9.15. Необхідно забезпечити контроль за відкладенням твердої вапняково-аміачної селітри на внутрішніх поверхнях обладнання, трубопроводів та пристроїв автоматичного зливу з технологічних систем та заходи щодо їх безпечного видалення.
9.16. Охолодження вапняково-аміачної селітри в обертовому барабані необхідно суміщати з нанесенням на неї вапняної муки, каоліну або кремнезему для зниження здатності до злежування гранульованого продукту.
9.17. Вапняково-аміачну селітру необхідно зберігати в критих сухих складах і не допускати зволоження продукту.
Допускається зберігати селітру на відкритому майданчику, розфасованою в герметичні поліетиленові мішки.
Х. Вимоги з охорони праці під час виробництва натрій нітрату та натрій нітриту
10.1. Технологічні процеси виробництва натрій нітрату та натрій нітриту, що забезпечують утилізацію шкідливих речовин (оксидів азоту) у виробництві азотних добрив, повинні відповідати вимогам безпеки обраного способу виробництва.
10.2. Вентиляційна система, яка використовується для відсмоктування з абсорбційних колон нітрозних газів, повинна бути герметичною і забезпечувати швидкість проходження газів, встановлену технологічним регламентом процесу, що здійснюється (одержання натрій нітрату або натрій нітриту).
10.3. Під час інверсії одержаного натрій нітриту необхідно контролювати температуру, надлишок нітратної кислоти та швидкість перемішування реакційної суміші повітрям.
Оксиди азоту з повітрям необхідно подавати на перероблення в абсорбційне відділення цеху розведеної нітратної кислоти.
10.4. Біля центрифуги для відокремлення азотовмісних сполук натрію від рідини необхідно встановлювати кран з холодною водою та кран на трубопровід парового конденсату для промивання натрій нітрату холодною водою, а натрій нітриту - паровим конденсатом для видалення іонів хлору.
10.5. Будівлі для зберігання натрієвої селітри можуть бути із дерев’яних конструкцій за умови виключення безпосереднього контакту деревини з добривом.
На кожному відсіку складу повинна бути вказана назва продукту, що зберігається. Забороняється використовувати деревну тирсу для видалення вологи з підлоги складів.
10.6. Соду для нейтралізації нітрит-нітратних газів під час отримання натрій нітриту необхідно вводити в реактор після абсорбційної башти. До нейтралізації нітрит-нітратних лугів за підвищеної температури з них необхідно видалити домішки магній та кальцій бікарбонатів.
10.7. У натрій нітриті після центрифугування і промивання паровим конденсатом не повинен залишатися підвищений вміст іонів хлору.
10.8. Роботи з натрій нітритом необхідно проводити в приміщеннях, обладнаних припливно-витяжною вентиляцією із кратністю обміну, встановленою проектом.
Повинен бути виключений прямий контакт працівників з натрій нітритом та його розчинами і має бути організовано регулярний контроль за вмістом натрій нітриту в повітрі робочої зони.
10.9. Натрій нітрит необхідно зберігати в окремому відсіку складу з дверима, які необхідно замикати та пломбувати. На дверях відсіку складу повинен бути нанесений попереджувальний знак "Отруйна речовина" відповідно до Технічного регламенту знаків безпеки.
Натрій нітрит необхідно розфасовувати в паковання масою не більше 50 кг.
XI. Вимоги з охорони праці під час виробництва калій нітрату (калієва селітра)
11.1. Для прискорення процесу конверсії та запобігання забиванню реактора осадом натрій хлориду необхідно в нижню його частину подавати стиснене повітря або перемішувати розчин механічною мішалкою.
11.2. До устаткування для фільтрування суспензій натрій хлориду необхідно передбачати підведення води від системи холодного водопостачання для промивання осаду і розчинення калій нітрату.
11.3. Для видалення домішок (натрій карбонату та натрій нітриту) до розчину калій нітрату необхідно додавати незначну кількість амоній нітрату.
Продукти розкладання амонійних солей (аміак, азот, вуглекислий газ) необхідно уловлювати перед викидом в атмосферу.
11.4. Для перекристалізації і очищення калій нітрату від натрій хлориду до показників, встановлених ГОСТ 19790-74 "Селитра калиевая техническая (калий азотнокислый технический)", необхідно використовувати кристалізатори періодичної дії.
11.5. Не допускається перевезення калієвої селітри разом з горючими матеріалами та продуктами харчування.
XII. Вимоги з охорони праці під час виробництва кальцій нітрату (кальцієва селітра)
12.1. Заходи безпеки під час виробництва кальцій нітрату повинні відповідати вимогам технологічних регламентів обраного способу виробництва.
12.2. Під час реалізації способу одержання кальцій нітрату шляхом поглинання нітрозних газів вапняним молоком з наступною інверсією одержаних розчинів нітратною кислотою необхідно додержуватися заходів безпеки, вказаних у розділі VIII цих Правил.
Надлишок нітратної кислоти в інвертованому розчині кальцій нітрату необхідно нейтралізувати аміаком.
12.3. Розчини кальцій нітрату перед випаровуванням в одно- або багатокорпусних установках необхідно фільтрувати для видалення домішок (силікати та натрій нітрит).
12.4. Під час кристалізації розчинів кальцій нітрату на охолоджувальних вальцях за температури 90-0С необхідно контролювати його концентрацію та вміст аміачної селітри.
Охолоджувальні вальці необхідно огороджувати для запобігання небезпеці опіків обслуговувального персоналу.
12.5. На фасування необхідно направляти кальцій нітрат з температурою нижче 30-0С для запобігання злипанню дрібних часточок продукту під час зберігання.
12.6. Кальцієву селітру необхідно зберігати в складських приміщеннях розфасованою, відповідно до вимог нормативної документації, у штабелях з розміщенням на піддонах.
XIII. Вимоги з охорони праці під час виробництва амоній сульфату та амоній хлориду
13.1. Технологічний процес виробництва амоній сульфату на коксохімічних підприємствах повинен відповідати вимогам Правил безпеки в коксохімічному виробництві, затверджених наказом Державного комітету України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду від 10 червня 2008 року № 135, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 03 липня 2008 року за № 575/15266 (НПАОП 23.1-1.01-08).
13.2. Обладнання та заходи щодо охорони праці під час перебігу процесу денітрації повинні унеможливлювати проникнення оксиду азоту в повітря робочої зони і його шкідливий вплив на здоров’я працівників.
Денітрацію сульфатної кислоти необхідно проводити до нейтралізації її аміаком.
13.3. Баштову сульфатну кислоту необхідно направляти на виготовлення амоній сульфату після видалення домішок (сульфатів заліза і алюмінію та колоїдних гідроксидів), які гальмують процес кристалоутворення.
13.4. Під час проведення процесу нейтралізації аміаку сульфатною кислотою в сатураторі з його дна необхідно постійно відводити пульпу відцентровим насосом до кристалоприймача, а потім - до центрифуги.
13.5. Для запобігання зростанню поверхонь окремих кристалів і цементуванню осаду в суцільну глибу амоній сульфат після центрифугування необхідно промивати холодною водою.
13.6. У технологічних процесах виготовлення амоній хлориду необхідно контролювати вміст хлору в хлористому водні для запобігання утворенню вибухонебезпечного трихлориду азоту.
13.7. Сушіння амоній хлориду необхідно проводити за температури не вище 70-0С для запобігання його дисоціації.
XIV. Вимоги з безпеки до будівель і споруд, машин, механізмів та устатковання
14.1. Ступінь вогнестійкості будівель, визначений мінімальними межами вогнестійкості будівельних конструкцій, повинен бути наведений у проектній документації.
14.2. Будівлі та споруди необхідно обладнувати засобами захисту від дії грозових розрядів відповідно до ДСТУ 3680-98 (ГОСТ 30586-98) "Сумісність технічних засобів електромагнітна. Стійкість до дії грозових розрядів. Методи захисту", затвердженого наказом Державного комітету України по стандартизації, метрології та сертифікації від 30 грудня 1998 року № 59, та ДСТУ Б В.2.5-38:2008 "Інженерне обладнання будинків і споруд. Улаштування блискавкозахисту будівель і споруд (IEC 62305:2006, NEQ)", затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку та будівництва України від 27 червня 2008 року № 269.
14.3. Виробничі приміщення повинні мати достатню кількість входів, виходів і сходів, виконаних відповідно до будівельних і протипожежних норм.
Двері або ворота для проходу людей і транспортування вантажів повинні бути окремими.
14.4. Виробничі приміщення необхідно облаштовувати автоматичними сигналізаторами, зблокованими із системою автоматичного протиаварійного захисту, яка включає систему аварійної вентиляції в разі перевищення ГДК шкідливих речовин у повітрі робочої зони або автоматично відключає всю лінію в разі виникнення аварійної ситуації.
14.5. Забороняється проведення монтажних, налагоджувальних та ремонтних робіт в умовах загазованості.
У приміщеннях з виробництва аміаку необхідно встановлювати аераційні ліхтарі.
14.6. Для кожного виробничого приміщення повинна бути складена схема розташування та взаємозв’язку технологічного обладнання і трубопроводів із зазначенням запірної та регулювальної арматури, контрольно-вимірювальних приладів та протиаварійної системи.
14.7. Запірна арматура трубопроводів повинна бути нанесена на схему і пронумерована, а напрямок переміщення реакційної маси - указаний стрілками. Номер запірної арматури та інші позначки в схемі повинні співпадати з номерами, вказаними в технологічних регламентах, технологічних інструкціях, інструкціях на виконання ремонтних робіт і очищення устаткування.
14.8. Підлога в приміщеннях цехів повинна бути стійкою до хімічного, механічного та теплового впливу.
Покриття підлоги не повинно накопичувати або поглинати різноманітні рідини (масла, аміак, нітратну кислоту), що можуть з’являтися на підлозі в процесі проведення робіт, бути стійким до їхнього впливу та легко очищатися від цих рідин, виробничих забруднень і пилу селітри.
14.9. У приміщеннях вибухопожежної та пожежної небезпеки категорії Б підлога повинна бути виконана із негорючих матеріалів. Необхідно виключити можливість іскроутворення в конструкціях вікон та дверей.
14.10. Виробничі приміщення повинні бути забезпечені телефонним зв'язком, гучномовними пристроями або переносними пристроями зв'язку.
Рівень захисту телефонних апаратів, гучномовних пристроїв та оповіщувачів повинен відповідати класу небезпеки цих приміщень відповідно до вимог Правил пожежної безпеки.
14.11. Системи холодного та гарячого водопостачання у виробничих приміщеннях необхідно оснащувати кранами з переносними шлангами для подавання води на виробничі потреби (промивання технологічної апаратури, охолодження компресорів, миття підлоги) для швидкого видалення кислот та інших забруднювачів.
Промивання технологічної апаратури необхідно проводити водою з водопроводу промислового призначення.
14.12. Експлуатацію водопровідних, каналізаційних споруд і мереж необхідно здійснювати відповідно до Правил технічної експлуатації систем водопостачання та каналізації населених пунктів України, затверджених наказом Державного комітету України по житлово-комунальному господарству від 05 липня 1995 року № 30, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 21 липня 1995 року за № 231/767.
Водопостачання для виробничих потреб необхідно здійснювати по замкнутій системі.
14.13. Колодязі на мережах каналізації забороняється розміщувати під естакадами технологічних трубопроводів і в межах відбортовки та обвалувань обладнання зовнішніх установок, які містять вибухонебезпечні речовини.
14.14. Каналізаційні мережі необхідно оснащувати гідравлічними затворами, встановлюючи їх на всіх випусках від приміщення з технологічним обладнанням, площадок технологічних установок, обвалувань резервуарів, насосних та котельних.
14.15. Забороняється об’єднувати хімічно забруднені виробничі стоки з господарсько-побутовою каналізацією без гідравлічного затвора.
Колодязі закритої мережі промислової каналізації повинні постійно утримуватися закритими, а кришки - засипаними шаром піску не менше 10 см у залізобетонному або цегляному кільці.
14.16. Роботодавець повинен забезпечувати належний стан огорож відкритих люків, колодязів, бункерів, завантажувальних отворів або прорізів у підлозі, у міжповерхових перекриттях або на робочих площадках.
Огородження необхідно встановлювати висотою не менше 1,1 м із суцільним металевим обшиванням понизу поруччя на висоту не менше 0,15 м та з додатковою планкою, що обгороджує, на висоті 0,5 м.
14.17. Площадки, призначені для обслуговування устаткування, повинні відповідати вимогам ДСТУ Б В.2.6-52:2008 "Конструкції будинків і споруд. Сходи маршеві, площадки та огорожі сталеві. Технічні умови", затвердженого наказом Мінрегіонбуду України від 08 липня 2009 року № 277.
14.18. Санітарно-побутові приміщення повинні відповідати проектній документації, затвердженій у встановленому порядку.
14.19. На території об’єкта необхідно облаштовувати площадки для контейнерів для сміття і забезпечувати вільний проїзд автомобілів-сміттєзбирачів. Біля входу до кожного виробничого приміщення необхідно встановлювати контейнер для сміття.
14.20. Виробниче обладнання повинно відповідати ДСТУ 7234:2011, ДСТУ ГОСТ 12.2.061:2009, ГОСТ 12.2.062-81, ГОСТ 12.2.064-81, ГОСТ 12.1.004-91 "ССБТ. Пожарная безопасность. Общие требования", ГОСТ 12.1.010-76 "ССБТ. Взрывобезопасность. Общие требования" (далі - ГОСТ 12.1.010-76).
14.21. Обладнання в технологічних процесах виробництва аміаку, нітратної кислоти, аміачної селітри та карбаміду необхідно оснащувати системами автоматичного протиаварійного захисту, вимірювальними приладами, атестованими і повіреними відповідно до чинних НД.
14.22. Апарати необхідно оснащувати спеціальною системою аварійного спорожнювання, укомплектованою швидкодіючим запірним пристроєм.
14.23. Розміщення технологічного обладнання необхідно здійснювати відповідно до класу вибухонебезпечних зон, норм технологічного проектування і можливості комплексної механізації та автоматизації основних і допоміжних виробничих процесів, зручного і безпечного їх обслуговування та ремонту.
Система керування технологічним обладнанням повинна відповідати ГОСТ 12.2.064-81.
14.24. Устаткування підвищеної небезпеки необхідно підтримувати в справному і безпечному стані та оглядати відповідно до вимог Порядку проведення огляду, випробування та експертного обстеження (технічного діагностування) машин, механізмів, устатковання підвищеної небезпеки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 травня 2004 року № 687 (далі - Порядок проведення огляду устатковання підвищеної небезпеки).
14.25. Стан устаткування підвищеної небезпеки, що експлуатується у виробництвах аміаку, нітратної кислоти карбаміду та селітри, необхідно контролювати за показниками корозійної стійкості. Методи, періодичність та точки контролю для кожного виду обладнання та комунікацій мають бути визначені в інструкціях заводів-виробників обладнання.
14.26. Обладнання з вибухонебезпечними речовинами необхідно обладнувати системою протиаварійного захисту, яка унеможливлює ймовірність травмування працівників, вибуху вибухонебезпечних продуктів у робочій зоні та шкідливого впливу на навколишнє середовище.
Дія засобів системи протиаварійного захисту не повинна припинятися раніше, ніж дія небезпечного або шкідливого виробничого чинника.
14.27. Розрахунковий термін експлуатації трубопроводів повинен бути зазначений у проектній документації та паспорті.
Експлуатація трубопроводів, які відпрацювали граничний строк експлуатації, допускається в разі отримання експертного висновку про продовження експлуатації устаткування, згідно з установленими в експлуатаційних документах параметрами, або експертного висновку про продовження експлуатації устаткування з обмеженням її параметрів та/або на визначений строк після експертизи, проведеної за процедурою, визначеною Порядком проведення огляду устатковання підвищеної небезпеки.
Результати експертного обстеження, дозволені параметри і строк експлуатації повинні бути занесені в паспорт устаткування і скріплені печаткою.
14.28. Магістральні трубопроводи із рідкими (нітратна кислота) і газоподібними (аміак, нітрозні гази) шкідливими речовинами, а також магістральні паропроводи не повинні проходити через приміщення пультів управління і в пішохідних тунелях.
14.29. Під час експлуатації трубопроводів необхідно забезпечувати компенсацію температурних перепадів, вимушених коливань, що створюють компресори і потоки середовища.
14.30. Трубопроводи необхідно закріплювати за допомогою опор або підвісок, розрахованих на сукупну масу трубопроводів, рідин у них та їхньої ізоляції.
14.31. Допускається на окремих ділянках, у місцях перетину трубопроводами внутрішньозаводських залізничних шляхів та автодоріг, проводити прокладання трубопроводів у прохідних каналах, передбачаючи на їх кінцях виходи та люки.
У місцях вводу в цех аміакопроводу, прокладеного в каналах, необхідно передбачати встановлення засобів, що унеможливлюють попадання шкідливих речовин із виробничого приміщення в канал та з нього до виробничого приміщення.
14.32. На фланцевих з'єднаннях напірних трубопроводів транспортування сильнодіючих речовин (концентрованих кислот і лугів та розведеної нітратної кислоти) у межах робочих місць і проходів необхідно встановлювати захисні пристрої - кожухи.
14.33. Обладнання для синтезу аміаку, об’єднане трубопроводами в замкнену герметичну технологічну лінію, необхідно оснащувати системою очищення азото-гідрогенної суміші, контрольно-вимірювальними приладами та системою протиаварійного захисту для забезпечення контролювання роботи обладнання.
14.34. Агрегати синтезу аміаку, проміжна ємність рідкого аміаку, корпус випарника рідкого аміаку повинні мати запобіжні клапани на випадок підвищення тиску під час прориву газу високого тиску.
14.35. Технічний стан запірної арматури трубопроводів повинен відповідати ГОСТ 12.2.063-81 "ССБТ. Арматура промышленная трубопроводная. Общие требования безопасности" та ГОСТ 9544-93 "Арматура трубопроводная запорная. Нормы герметичности затворов".
14.36. Експлуатацію трубопроводів пари і гарячої води необхідно здійснювати відповідно до вимог Правил будови і безпечної експлуатації трубопроводів пари і гарячої води, затверджених наказом Комітету по нагляду за охороною праці України від 08 вересня 1998 року № 177, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 07 жовтня 1998 року за № 636/3076 (НПАОП 0.00-1.11-98), та Правил будови та безпечної експлуатації парових котлів, що працюють під тиском не більше 0,07 МПа (0,7 кгс/см-2), водогрійних котлів та водопідігрівачів з температурою нагріву води не вище 115-0 С, затверджених наказом Державного комітету України по нагляду за охороною праці від 23 липня 1996 року № 125, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 05 листопада 1996 року за № 655/1680(НПАОП 0.00-1.26-96).
14.37. Під час центрифугування вибухонебезпечних та пожежонебезпечних речовин необхідно контролювати герметичність центрифуг для запобігання утворенню вибухонебезпечного середовища відповідно до ГОСТ 12.1.010-76.
14.38. Центрифуги повинні бути оснащені пневматичними гальмівними пристроями і пристроями для автоматичного відключення та подавання сигналів (звукового і світлового) у разі нестабільного живлення.
Періодично необхідно проводити технічний огляд центрифуг та щорічні випробування вала і барабана центрифуг на динамічне і статичне балансування.
14.39. На кожній центрифузі повинна бути табличка з назвою заводу-виробника або його знака для товарів і послуг, заводського номера, дати виготовлення, максимально допустимої частоти обертання ротора і найбільшої маси завантаження.
14.40. Рухомі та виступаючі частини устаткування, допоміжних механізмів, які становлять небезпеку травмування, необхідно огороджувати суцільними або сітчастими огорожами.
Межі небезпечних зон поблизу частин машин, що рухаються, повинні становити не менше 5 м, якщо інші підвищені вимоги не встановлено в документах з експлуатації виробників. Огорожі повинні відповідати ГОСТ 12.2.062-81.
14.41. Кріплення стаціонарних огорож необхідно здійснювати за допомогою засобів, які можуть бути зняті тільки із застосуванням інструменту.
14.42. Огорожі необхідно оснащувати блокувальним пристроєм запобігання запуску рухомих частин, коли огорожу відчинено, та зупинення рухомих частин у разі її відкривання.
14.43. Апарати, посудини і комунікації, що потребують продування, промивання та пропарювання перед внутрішнім оглядом або ремонтом, необхідно обладнувати відповідними штуцерами, а в обв’язці трубопроводами необхідно передбачати підведення (відведення) необхідних середовищ (пари, води, стисненого повітря, інертного газу).
14.44. Для проведення внутрішнього очищення сушильного та іншого технологічного обладнання необхідно забезпечувати вільний доступ до отворів.
Відстань між лазом кришки апарата і низом будівельних конструкцій, трубопроводів або устаткування повинна бути не менше 1,2 м.
Ширина і довжина майданчика для обслуговування апаратів повинні бути не менше 0,8 м.
14.45. Для періодичного проведення робіт з очищення технологічного обладнання повинні бути встановлені засоби гідравлічного, механічного або хімічного очищення і тільки в окремих випадках допускається використання ручної праці.
14.46. Очищення трубопроводів від осаду необхідно проводити в міру необхідності. Промивну рідину з продуктами промивання необхідно збирати в окрему ємність і направляти в систему очищення стічних вод.
Забороняється зливати в каналізацію робочу і промивну рідини.
14.47. Роботи в сушильній башті, апаратах та колодязях за температури повітря, вищої 40-0С, необхідно виконувати тільки бригадою, що складається не менше ніж із двох працівників (один виконує роботу всередині апарата, інший спостерігає за ним зовні).
До складу бригади може додатково входити працівник, який контролює подавання повітря до працівника, що перебуває всередині обладнання.
14.48. Працівник під час виконання роботи всередині апарата повинен бути оснащений спецодягом відповідно до ГОСТ 12.4.045-87, із запобіжним лямковим поясом, відповідно до ГОСТ 12.4.089-86 "ССБТ. Строительство. Пояса предохранительные. Общие технические требования", затвердженого постановою Держбуду СРСР від 16 грудня 1986 року № 52, і закріпленою на ньому сигнально-рятувальною мотузкою.
14.49. У разі виконання робіт в умовах загазованості працівники повинні бути забезпечені засобами захисту органів дихання відповідно до ДСТУ ГОСТ 12.4.041:2006. Працівники після роботи в апараті протягом 24 хвилин повинні відпочивати 30 хвилин.
14.50. Спостерігач, який перебуває зовні, повинен постійно тримати сигнально-рятувальну мотузку, яка закріплена на поясі працівника, що перебуває всередині апарата.
Робота в ємностях без спостерігача забороняється.
14.51. Обладнання, під час експлуатації якого можливе виділення шкідливих речовин і пилу в повітря робочої зони, необхідно оснащувати суцільним укриттям або місцевим відсмоктувачем.
Пуск місцевих відсмоктувачів необхідно зблоковувати з пуском технологічного обладнання у разі видалення шкідливих небезпечних речовин I та II класу небезпеки.
Кількість місцевих відсмоктувачів від технологічного обладнання, об’єднаних однією аспіраційною установкою, не повинна бути більше 6.
14.52. Пульти дистанційного спостереження та керування обладнанням необхідно встановлювати в ізольованих приміщеннях або окремих кімнатах, обладнаних пристроями, що забезпечують на робочих місцях працівникам, які їх обслуговують, нормовані санітарно-гігієнічні умови праці відповідно до ДСН 3.3.6.042-99 та ДСН 3.3.6.037-99.
14.53. Відцентрові, осевідцентрові та осьові компресори, що працюють з повітрям, повинні експлуатуватися відповідно до ГОСТ 23467-79 "Компрессоры воздушные для доменных печей и воздухоразделительных установок. Общие технические требования".
14.54. Забороняється експлуатація компресорів у разі відсутності або несправності засобів автоматизації, контролю та системи блокувань, вказаних у паспорті заводу-виробника і передбачених конструкцією компресора, відповідно до вимог чинної нормативної документації.
14.55. Компресори після капітального ремонту повинні проходити позачерговий технічний огляд відповідно до Порядку проведення огляду устатковання підвищеної небезпеки.
14.56. Розміщення в одному приміщенні компресорів, що працюють на вибухонебезпечних і токсичних газах, спільно з іншим технологічним устаткуванням, яке технологічно і конструктивно не пов'язане з компресорами, необхідно проводити відповідно до вимог чинних нормативних документів.
14.57. Відведення пари мастила з бака кожного відцентрового компресора, незалежно від його призначення, необхідно здійснювати окремим трубопроводом.
З нижньої точки трубопроводу необхідно виконувати дренаж для зливу сконденсованої пари мастила. Об'єднання трубопроводів дренажу різних компресорів забороняється.
14.58. Розташування місця скидання пари мастила в атмосферу повинно виключати потрапляння її в повітря, що всмоктується компресорами і вентиляційними системами.
14.59. Забороняється встановлювати вимірювальні прилади зі скляною шкалою на посудинах та апаратах зі зрідженими газами, ЛЗР, ГР і отруйними рідинами.
14.60. Для контролю тиску газу, що подається до технологічного обладнання, на кожному колекторі необхідно встановлювати запломбований манометр з клеймом періодичної повірки або повірки після проведеного ремонту.
14.61. У системах пневмотранспорту, які працюють під тиском, на шкалі манометра власником посудини повинна бути нанесена червона лінія, яка вказує робочий тиск. Замість червоної лінії дозволяється прикріплювати до корпусу манометра металеву пластинку, пофарбовану в червоний колір і щільно прилягаючу до скла манометра.
14.62. Посудини, що працюють під тиском, необхідно обладнувати запірною чи запірно-регулюючою арматурою, приладами для вимірювання тиску та температури, запобіжними пристроями і необхідними контрольно-вимірювальними приладами з урахуванням специфіки технологічного процесу.
14.63. Обладнання, що експлуатується за високих температур (колона синтезу, ректифікаційна колона, підігрівач, грануляційна башта та випарне обладнання), повинно мати температуру на зовнішній поверхні не вище 43-0С відповідно до вимог ДСТУ EN 563-2001.
14.64. Зовнішні поверхні обладнання з підвищеною температурою повинні бути теплоізольовані відповідно до ДСТУ Б А.3.2-6-2009 "ССБП. Роботи з теплової ізоляції обладнання і трубопроводів. Вимоги безпеки", затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку та будівництва України від 04 грудня 2009 року № 557.
14.65. Апарати, що працюють за атмосферного тиску на інертних середовищах, необхідно забезпечувати повітряними лініями. Встановлення запірної арматури на цих лініях не дозволяється.
14.66. Технічне обслуговування обладнання (набивання і підтягування сальників, ущільнення фланців та іншого обладнання), що знаходиться під тиском, необхідно проводити тільки після зняття тиску.
14.67. Технічний огляд вантажопідіймальних кранів і машин необхідно проводити в строки, встановлені НПАОП 0.00-1.01-07.
14.68. Опосвідчення стану безпеки діючих електроустановок необхідно здійснювати відповідно до вимог НПАОП 40.1-1.21-98.
У приміщеннях об’єктів з виробництва неорганічних азотних сполук та мінеральних добрив, які віднесено до вибухонебезпечних зон класу 22, необхідно використовувати електрообладнання, призначене для вибухонебезпечних зон із сумішами повітря з горючим пилом або волокнами.
Допускається використовувати електрообладнання загального призначення (без вибухозахисту), яке має відповідний захист оболонки від проникнення пилу.
14.69. Випробування електродвигунів разом з виконавчим механізмом необхідно проводити з дозволу начальника зміни технологічного цеху, в якому вони встановлені, відповідно до НПАОП 40.1-1.01-97.
Про видачу дозволу необхідно робити запис в оперативному журналі технологічного цеху, а про отримання цього дозволу - в оперативному журналі цеху (дільниці), що проводить випробування.
14.70. Засоби вимірювання та автоматизації, що встановлені в неопалюваних приміщеннях, необхідно обладнувати теплозахистом і забезпечувати обігрівом у зимовий період.
До початку зимового періоду необхідно перевіряти справність теплоізоляції, надійність системи обігріву приладів або стан заповнення їх незамерзаючою рідиною.
14.71. Захист від статичної електрики технологічного обладнання та трубопроводів повинен відповідати ГОСТ 12.4.124-83 "ССБТ. Средства защиты от статического электричества. Общие технические требования".
14.72. Вимірювання опору заземлювального пристрою, перевірку кола між заземлювачами і заземлювальними елементами та інші випробування електроустановок необхідно проводити в обсязі і з періодичністю відповідно до вимог Правил технічної експлуатації електроустановок споживачів, затверджених наказом Міністерства палива та енергетики України від 25 липня 2006 року № 258, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 25 жовтня 2006 року за № 1143/13017.
14.73. Під час ремонту електроспоживаючого устаткування (насоси, мішалки, транспортери тощо) і пов’язаних з ним електричних пристроїв (електродвигуни, електричні прилади автоматики, щити управління тощо) необхідно контролювати відокремлення їх від електромережі, з видимим роз’єднанням, для запобігання випадковому контакту або несанкціонованому пуску-вмиканню.
На пускових пристроях електроустаткування повинні бути вивішені таблички "Не вмикати! Працюють люди".
14.74. Ремонт засобів вимірювальної техніки необхідно виконувати відповідно до вимог Інструкції щодо умов і правил проведення ремонту засобів вимірювальної техніки, затвердженої наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 04 травня 2005 року № 108, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 23 травня 2005 року за № 560/10840. Результати регулювання і ремонту контрольно-вимірювальних приладів повинні бути занесені в журнал.
Після ремонтних робіт необхідно перевірити показання встановлених контрольно-вимірювальних і захисних приладів відповідно до вимог інструкцій заводів-виготовлювачів указаних приладів.
| Начальник відділу взаємодії з ВРУ, КМУ та з питань координації роботи центральних органів виконавчої влади, діяльність яких спрямовується та координується через Міністра | В.І. Теличко |
