Про затвердження Положення про організацію бухгалтерського обліку та звітності в банках України

Процедури бухгалтерського обліку повинні виключати можливість здійснення взаємозаліку (крім випадків, передбачених чинним законодавством) активів та зобов'язань, або доходів та видатків як у бухгалтерських записах, так і у фінансовій звітності, а саме:

- кредитів, депозитів й іншої кредиторської і дебіторської заборгованості різних юридичних та фізичних осіб;

- кредитів, депозитів й іншої кредиторської і дебіторської заборгованості одних і тих же юридичних та фізичних осіб, що враховуються в різних валютах та з різними строками погашення;

- депозитів та кредитів, наданих під заставу депозиту, якщо інше не визначене відповідними законодавчими актами;

- витрат та доходів тієї ж юридичної особи.

Банки мають обліковувати доходи та витрати відповідно до таких принципів:

- доходи та витрати обліковуються у періоді, до якого вони належать;

- отримані доходи, які належать до майбутніх періодів, обліковуються як відстрочені доходи;

- здійснені витрати та платежі, які належать до майбутніх періодів, обліковуються як відстрочені витрати.

Облікова політика визначає порядок створення та використання резервів на підставі законодавства України та нормативно-правових актів Національного банку України. Резерви під активи створюються за рахунок витрат банку та мають використовуватися лише на цілі, для яких вони були створені.

Обов'язково мають бути розроблені та затверджені основні складові облікової політики банку:

- характеристика аналітичних рахунків внутрішнього плану рахунків;

- додаткові регістри аналітичного обліку та форми первинних документів, на підставі яких здійснюються операції (крім тих, що визначені в загальному порядку), включаючи форми документів для внутрішньої бухгалтерської звітності;

- правила документообороту та технології обробки облікової інформації;

- перелік визначених прав працівників банку на підписування документів;

- перелік операцій, що потребують додаткового контролю;

- порядок проведення інвентаризації і методи оцінки активів та зобов'язань;

- порядок контролю за здійсненими внутрішніми операціями;

- порядок розрахунків між філіями та іншими структурними підрозділами банку (внутрішньосистемні розрахунки);

- порядок фінансування (бюджетування) структурних підрозділів банку;

- порядок консолідації фінансової звітності асоційованих та дочірніх компаній;

- порядок застосування в обліку принципу нарахування доходів та витрат (включаючи порядок амортизації активів банку, створення та використання резервів);

- політика банку щодо роботи з цінними паперами (як придбаними, так і емітованими);

- процедури вивірки та контролю (операцій, звітності тощо);

- порядок реєстрації договорів;

- інші документи та рішення, необхідні для організації бухгалтерського обліку.

2.2.2. Зміни в обліковій політиці банку

Будь-які зміни в обліковій політиці, що мають суттєвий вплив на показники звітного або майбутніх періодів, повинні бути описані з зазначенням їх причин і змін у відповідних статтях.

Не вважається зміною в обліковій політиці:

- нова облікова політика щодо операцій, які не є суттєвими;

- нова облікова політика щодо операцій, які відрізняються по суті від попередніх і не здійснювалися раніше.

Нова облікова політика застосовується до подій та операцій з часу їх виникнення.

2.3. Внутрішній банківський контроль

Внутрішній банківський контроль - це сукупність процедур, які забезпечують дотримання положень внутрішніх і зовнішніх нормативних актів при здійсненні операцій банку та достовірність і повноту інформації.

Внутрішній банківський контроль поєднує в собі бухгалтерські та адміністративні (внутрішні) контролі.

Система внутрішнього банківського контролю, як і всі інші процедури банку, має бути чітко документована. Документація за процедурами внутрішнього банківського контролю (у паперовій або електронній формі) повинна бути доступною для користування працівниками банку.

2.3.1. Бухгалтерський контроль

Бухгалтерський контроль - це сукупність процедур, що дають змогу забезпечити збереження активів банку та достовірність звітності, що складається службою бухгалтерського обліку на основі даних, отриманих від операційних підрозділів. Вони включають:

- заходи щодо забезпечення безпомилкового відображення операцій відповідно до їх економічної суттєвості;

- продуктивність системи документообороту;

- наявність при керівництві в роботі операційних процедур, які передбачає бухгалтерський контроль.

Бухгалтерський контроль може бути попереднім, поточним та подальшим (який здійснюється після відображення операції в обліку) і повинен надати можливість впевнитися в тому, що:

- операції проведені тільки за загальним та/або спеціальним дозволом керівника банку;

- операції відображені та оцінені згідно з вимогами облікової політики банку;

- система аналітичного обліку дає змогу відстежувати використання ресурсів та рух активів банку;

- розпорядження активами здійснюється лише в межах встановлених повноважень;

- інвентаризація активів та зобов'язань (балансових та позабалансових) проводиться з певною регулярністю, а виявлені недоліки усуваються належним чином.

Попередній контроль передбачає перевірку відповідності операції вимогам законодавства України, наявності відповідних дозволів і лімітів.

Порядок проведення попереднього, поточного та подальшого контролю визначається банком (службою бухгалтерського обліку) самостійно. Тобто банк самостійно встановлює перелік операцій, які вимагають додаткового контролю, визначає обсяг та частоту перевірок окремих ділянок роботи працівників бухгалтерської служби, порядок здійснення логічного та арифметичного контролю за достовірністю звітності.

Попередній, поточний контроль здійснює працівник банку, який, виходячи зі змісту документів, наданих в електронному або паперовому вигляді, перевіряє правильність їх оформлення і наявність порушень процедур бухгалтерського обліку.

Після здійсненої перевірки документ підписується працівником банку.

Працівники банку, які підписали будь-який касовий та/або розрахунковий документ, не маючи на те права, несуть відповідальність згідно з законодавством України. У такому ж порядку несуть відповідальність працівники банку, які мають право підпису, у разі перевищення ними своїх повноважень.

Якщо операції за рахунками підлягають додатковому контролю, виконавець передає необхідні документи контролюючому працівникові. Контролюючий працівник, перевіривши правильність оформлення операції, підписує їх. Після додаткового контролю документ передається виконавцю для відображення операції за відповідними рахунками.

Головні бухгалтери банків, їх заступники, начальники відділів та інші працівники, на яких покладено обов'язки подальшого контролю, повинні систематично проводити перевірки стану обліково-операційної роботи.

У процесі подальших перевірок з'ясовуються причини порушень правил здійснення операцій і ведення бухгалтерського обліку. За результатами перевірок вживаються заходи щодо усунення виявлених порушень та їх недопущення в майбутньому.

Склад працівників, які залучаються до проведення подальших перевірок, крім працівників, що займаються попереднім, поточним контролем, заступника головного бухгалтера і начальників відділів, визначається головним бухгалтером, виходячи з обсягу операцій у банку.

2.3.2. Адміністративний (внутрішній) контроль

Адміністративний (внутрішній) контроль - це сукупність процедур, згідно з якими керівник банку делегує свої повноваження, зокрема такі:

- збереження цінностей та активів;

- безпека працівників банку;

- ефективність, продуктивність та безпека процедур обробки інформації;

- наявність процедур, які чітко розмежовують завдання та відповідальність служб і працівників банку.

Адміністративний (внутрішній) контроль включає попередній, поточний та подальший контроль, та передбачає перевірку правильності фінансової операції до та після її проведення з метою забезпечення її відповідності встановленим правилам.

Адміністративний (внутрішній) контроль дає змогу виявити ризики і вжити ефективних заходів щодо них.

До системи адміністративного контролю належать такі елементи:

- організаційна структура банку;

- методи закріплення повноважень та обов'язків;

- методи контролю, що застосовуються керівником для проведення моніторингу результатів роботи, включаючи внутрішній аудит;

- принципи та практика у сфері трудових ресурсів;

- система бухгалтерського обліку;

- принципи бухгалтерського обліку та процедури контролю.

Таким чином, структура адміністративного контролю складається з організаційної схеми та всіх прийнятих керівником принципів і процедур.

Адміністративний контроль передбачає розподіл повноважень між працівниками банку таким чином, щоб жоден працівник банку не зміг зосередити в своїх руках всі необхідні для здійснення повної операції повноваження (прийом, оплата, зберігання).

Для цього операційний цикл будь-якої операції має передбачати такі етапи:

- дозвіл на операцію;

- облік;

- здійснення платежів;

- контроль операцій;

- аудит дотримання правил та процедур проведення операцій та їх бухгалтерського обліку.

2.4. Взаємозв'язок між системою внутрішнього банківського контролю та внутрішнім аудитом

Внутрішній аудит - це незалежний підрозділ, який не бере участі у виконанні операцій, а періодично здійснює перевірки та оцінює:

- адекватність і ефективність заходів та системи внутрішнього контролю;

- управління ризиками та кредитним і інвестиційним портфелем;

- повноту, своєчасність і достовірність фінансової та іншої звітності;

- дотримання принципів і внутрішніх процедур обліку;

- відповідність регулятивним вимогам.

Створення ефективної системи внутрішнього банківського контролю досягається шляхом оптимізації взаємовідносин та обміну інформацією між внутрішнім контролем, зовнішніми та внутрішніми аудиторами банку.

3.1. Фінансова звітність

Фінансова (бухгалтерська) звітність - це система взаємопов'язаних узагальнювальних показників, що відображають фінансовий стан банку та результати його діяльності за звітний період.

Метою складання фінансової звітності є надання користувачам повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан і діяльність банку для прийняття економічних рішень.

Склад річної та квартальної фінансової звітності визначається окремим нормативно-правовим актом Національного банку України.

Керівник та головний бухгалтер банку зобов'язані організувати роботу зі складання фінансової звітності та забезпечити своєчасне подання повної, правдивої й неупередженої фінансової звітності.

Потреби окремих користувачів (Національного банку України, податкових органів, органів статистики, керівництва банку) можуть бути задоволені шляхом установлення інших (спеціальних) звітів (податкових декларацій, статистичних звітів, внутрішніх звітів тощо). Інші звіти, які включені до річної звітності банку, не є фінансовою звітністю.

Звітним періодом для складання фінансової звітності є календарний рік. Проміжна звітність складається щокварталу за наростаючим підсумком з початку звітного року.

Перший звітний період новоствореного банку може бути меншим, ніж 12 місяців, але не більшим, ніж 15 місяців.

Звітним періодом для банків, що ліквідовуються (реорганізовуються), є період з початку звітного року до дати прийняття рішення про ліквідацію (реорганізацію).

3.1.1. Загальні вимоги до фінансової звітності

Фінансова звітність складається на основі даних бухгалтерського обліку.

Фінансова звітність має включати інформацію, яка є суттєвою та своєчасною для користувачів, виходячи з принципів безперервності, нарахування, обачливості, превалювання суті над формою та інших принципів міжнародних стандартів фінансової звітності.

Інформація, що наведена у фінансових звітах та примітках до них, повинна бути зрозумілою, доречною, достовірною і порівнянною. Інформація повинна сприяти прийняттю правильних економічних рішень шляхом оцінок минулих, теперішніх та майбутніх подій, підтвердження чи коригування їх оцінок, зроблених у минулому. Крім того, має бути можливість зіставляти фінансові звіти за різні періоди, а також порівнювати звітність різних банків.

Інформація, що наведена у фінансовій звітності, має відповідати таким якісним характеристикам:

зрозумілість інформації, що подається у фінансових звітах для користувачів. Припускається, що користувачі мають відповідні знання з бізнесу, економічної діяльності та бухгалтерського обліку;

доречність інформації, яка впливає на прийняття економічних рішень користувачів, дає змогу оцінити ними події чи скоригувати їх оцінки, зроблені в минулому;

суттєвість інформації, тобто її відсутність або викривлення, може вплинути на економічні рішення користувачів звітності. У фінансових звітах має відображатись уся істотна інформація;

достовірність інформації - це відсутність суттєвих помилок та упередженості і відображення дійсного стану справ;

правдивість подання інформації - це реальне відображення операцій та інших подій, результатом яких є зміна активів, зобов'язань або капіталу банку на дату звітності;

нейтральність інформації - це відсутність в інформації упередженості. Фінансові звіти не є нейтральними, якщо в результаті відбору або викладу інформації вони впливають на прийняття рішення або на судження з метою досягнення заздалегідь визначеного результату;

зіставність інформації, тобто можливість порівнювати фінансові звіти за різні періоди для того, щоб визначати тенденції змін у фінансовому стані та результатах діяльності банку. Передумовою зіставності є наведення відповідної інформації попереднього періоду та розкриття інформації про облікову політику і її зміни;

своєчасність інформації свідчить про те, що несвоєчасне подання фінансової звітності може призвести до втрати доречності та достовірності інформації. Для досягнення оптимального співвідношення між доречністю та достовірністю потрібно брати до уваги задоволення потреб користувачів, які приймають економічні рішення.

Банки, які мають філії, представництва на території України і за кордоном, складають зведену фінансову звітність.

Банки за участю іноземних юридичних та фізичних осіб, які розташовані на території України, надають фінансову звітність на загальних засадах.

Форми та порядок складання фінансової звітності банків установлюються нормативно-правовими актами Національного банку України.

Зміни даних фінансової звітності внаслідок подання неповної та недостовірної фінансової звітності, що належать як до поточного, так і до минулого року (після затвердження цієї звітності), проводяться в тому звітному періоді, у якому вони були виявлені.

Виправлення помилок у фінансовій звітності підтверджується підписом службових осіб із зазначенням дати виправлення.

3.1.2. Інвентаризація активів та зобов'язань

Складанню річного звіту має передувати обов'язкова інвентаризація активів, зобов'язань, резервів, включаючи і обліковане на позабалансових рахунках, під час якої перевіряються і документально підтверджуються їх наявність, стан та оцінка.

Відповідальність за організацію інвентаризації покладається на керівника. Контроль за проведенням інвентаризації покладається на внутрішній аудит банку (ревізійну службу банку).

Об'єкти і строки проведення інвентаризації визначаються керівником банку, крім тих випадків, коли проведення інвентаризації є обов'язковим, а також не раніше 1 жовтня звітного року перед складанням річної фінансової звітності.

Для проведення інвентаризаційної роботи згідно з розпорядчим документом керівника банку створюються інвентаризаційні комісії.

За результатами інвентаризації банку вживають заходів щодо врегулювання виявлених розбіжностей.

У бухгалтерському обліку відображення інвентаризаційних різниць (недостач, надлишків, пересортування) здійснюється після затвердження керівником банку пропозицій інвентаризаційної комісії в тому місяці, в якому вона була закінчена, але не пізніше звіту за грудень.

При проведенні інвентаризації різниця між облікованими та дійсними активами та зобов'язаннями підлягає обліку, якщо:

- фактична кількість є нижчою ніж облікована і різниця між сумами не може бути підтверджена бухгалтерськими документами чи іншим чином згідно із відповідними законодавчими та нормативно-правовими актами. Така різниця визнається витратами банку та відшкодовується відповідно до положень Цивільного кодексу України;

- фактична кількість є вищою ніж облікована кількість і різниця між цими сумами не може бути підтверджена бухгалтерськими документами або іншим чином згідно з відповідними законодавчими та нормативно-правовими актами. Така різниця вважається доходом.

У період складання річного фінансового звіту за всіма рахунками юридичних осіб необхідно отримати в письмовій формі підтвердження залишків особових рахунків за станом на 1 січня. При неотриманні підтверджень протягом місяця залишок коштів вважається підтвердженим. Порядок підтвердження залишків необхідно передбачати в договорах банківського рахунку.

3.1.3. Коригуючі проводки

Для складання достовірної звітності банкам надається право щомісячно (при потребі) проводити коригуючі проводки. В період складання річного фінансового звіту з метою включення всіх операцій у фінансову звітність та виправлення помилкових записів минулого року також можуть проводитися коригуючі проводки.

Особливості оформлення документів, порядок та строки проведення коригуючих проводок встановлюються Національним банком України.

Документи та виписки з особових рахунків, за якими здійснені коригуючі проводки, додаються до документів та виписок поточного року як пояснення до загальної суми оборотів у частині, що відноситься до минулого року.

3.1.4. За наявності інвестицій в асоційовані та дочірні компанії материнський банк складає відповідно до нормативно-правових актів Національного банку України консолідовану фінансову звітність.

3.1.5. Подання фінансових звітів

Банки подають фінансову звітність:

- Національному банку України через відповідні територіальні управління Національного банку України (за місцем розташуванням головного банку - юридичної особи);

- власникам (акціонерам) - відповідно до установчих документів;

- іншим органам державного управління, банкам, іншим зацікавленим організаціям на підставі відповідних договорів у межах законодавства України.

Порядок надання фінансової звітності Національному банку України визначається нормативно-правовими актами Національного банку України, а надання власникам (учасникам) - відповідно до установчих документів.

Порядок складання та подання банками річного фінансового звіту до Національного банку встановлюється окремими вказівками.

Датою подання фінансової звітності вважається день її фактичного передання адресату, а в разі відправлення звітності поштою - дата, зазначена на штемпелі підприємства зв'язку. Якщо дата надання звітності припадає на неробочий день, термін надання звітності переноситься на перший після вихідного (святкового) робочий день.

Особливості передання фінансової звітності засобами електронного зв'язку (перелік файлів та форм звітності), порядок, періодичність, строки та способи подання визначені нормативно-правовими актами Національного банку України.

Фінансова звітність (річна) підлягає обов'язковій перевірці та підтвердженню аудитором відповідно до законів України "Про аудиторську діяльність" та "Про банки і банківську діяльність".

Банк зобов’язаний протягом місяця, наступного за звітним періодом, оприлюднювати проміжну (квартальну) фінансову звітність в обсязі та у спосіб, що визначені законодавством України, у тому числі нормативно-правовими актами Національного банку України.

Банк зобов’язаний не пізніше 30 квітня, наступного за звітним роком, оприлюднювати річну фінансову звітність та річну консолідовану фінансову звітність разом з аудиторським висновком в обсязі та у спосіб, що визначені законодавством України, у тому числі нормативно-правовими актами Національного банку України.

3.1.6. Відповідальність за достовірність фінансової звітності

Фінансова звітність підписується керівником і головним бухгалтером банку, розглядається і затверджується у порядку, встановленому установчими документами.

За неподання або несвоєчасне подання, подання за невстановленою формою чи подання недостовірної фінансової звітності керівник і головний бухгалтер банку несуть відповідальність згідно із законодавством України.

3.1.7. Контроль за достовірністю звітів

Контроль за достовірністю звітності має поєднувати в собі логічний та арифметичний контролі, а також звірку з іншими формами звітності.

Контроль за дотриманням правил відображення операцій банку у бухгалтерському обліку та звітності здійснюється Національним банком України, аудиторами та ревізійними комісіями банку, державними контролюючими органами.

3.2. Управлінська звітність

Управлінська звітність - це звітність про стан та результати діяльності банку, яка використовується керівником (Правлінням банку) для планування, контролю та прийняття відповідних управлінських і економічних рішень. Метою управлінської звітності є надання можливості оперативно управляти банківськими ресурсами та оцінювати ризики.

3.2.1. Рекомендовані форми управлінської звітності.

Періодичність і рівень деталізації управлінської інформації залежать від внутрішньої організації банку та вимог менеджменту. Зміст звітів може змінюватися залежно від призначення та потреб користувача.

Управлінська звітність розкриває інформацію про:

фінансові результати діяльності банку;

ризики та результати управління активами і зобов'язаннями;

результати діяльності, пов'язані з продажем продуктів і послуг;

управління матеріальними та трудовими ресурсами;

відхилення фактичних результатів діяльності банку від планових показників банку та надання поновлених прогнозів щодо очікуваних результатів;

моніторинг стратегічних ключових показників діяльності банку.

3.2.2. Порядок складання управлінської звітності

Управлінська звітність складається відповідним підрозділом банку шляхом корекції та деталізації фінансової звітності, наприклад:

- виключення залишків за взаємними розрахунками при консолідації;

- перекласифікація за суттю значних сум, що обліковуються на транзитних та технічних рахунках;

- корекція акціонерного капіталу та активів;

- корекція відповідності звітних періодів;

- виправлення помилок згідно з інформацією та поясненнями, наданими відповідними підрозділами.

3.2.3. Управлінська звітність формується шляхом використання додаткових параметрів рахунків аналітичного обліку.

3.3. Податкова звітність

Ведення податкового обліку дає змогу складати податкову звітність. Порядок ведення податкового обліку банки визначають самостійно. Цей порядок має бути відокремлений від фінансового обліку та передбачати можливість внесення змін у будь-які операції, визначені Податковим кодексом України, не порушуючи методику фінансового обліку.

При обліку доходів та витрат доцільно вести податковий облік, використовуючи VIII клас "Управлінський облік" Плану рахунків бухгалтерського обліку або окрему підсистему з відкриттям рахунків у розрізі статей податкової декларації та додатків до неї.

Порядок складання декларації про прибуток банку та інших форм звітності з питань оподаткування встановлюється податковим законодавством.