Про затвердження Правил пожежної безпеки в галузі звязку

а) на 200 кв.м площі підлоги - один вогнегасник (якщо площа поверху менше ніж 200 кв.м - два вогнегасники на поверх), бочка з водою, ящик з піском;

б) на кожні 20 м довжини риштування (на поверхах) - один вогнегасник (але не менше двох на поверсі), а на кожні 100 м довжини риштування - бочка з водою;

в) на 200 кв.м площі покриття з горючим утеплювачем або горючими покрівлями - один вогнегасник, бочка з водою, ящик із піском;

г) на кожну люльку агрегата для будівництва градирень - по два вогнегасники;

ґ) у місці встановлення теплогенераторів, калориферів - два вогнегасники та ящик із піском на кожний агрегат.

У вищезазначених місцях слід застосовувати вогнегасники пінні чи водяні місткістю 10 л або порошкові місткістю не менше 5 л;

д) на території будівництва в місцях розташування тимчасових будівель (складів, майстерень) установлюються пожежні щити (стенди) та бочки з водою.

11.4. Вибір типу та визначення необхідної кількості вогнегасників здійснюється згідно з таблицями 4, 5 залежно від їх вогнегасної здатності, граничної площі, класу пожежі горючих речовин та матеріалів у приміщенні, яке захищається, або на об'єкті (стандарт ISO 3941-77).

11.5. У таблицях 4 та 5 знаком "++" позначені вогнегасники, якими слід оснащувати об'єкти, знаком "+" - вогнегасники, застосування яких дозволяється в разі відсутності вказаних вище вогнегасників та за наявності відповідного обґрунтування; знаком "-" - вогнегасники, оснащення підприємств якими є неприпустимим.

11.6. Крім перерахованих параметрів, береться до уваги також категорія приміщень за рівнем вибухопожежної та пожежної небезпечності.

11.7. Вибір типу вогнегасника (пересувний чи переносний) зумовлений розмірами можливих осередків пожеж; у разі збільшення їхніх розмірів рекомендується використовувати пересувні вогнегасники.

11.8. Для гасіння великих площ горіння, якщо застосування ручних та пересувних вогнегасників є недостатнім, на об'єкті слід передбачити додатково ефективні засоби пожежогасіння.

11.9. Для граничної площі приміщень різних категорій необхідно передбачати кількість вогнегасників одного з типів як зазначено знаками "++" або "+";

11.10. Громадські будинки та споруди повинні мати на кожному поверсі не менше двох переносних вогнегасників.

11.11. Комплектування технологічного устаткування вогнегасниками здійснюється відповідно до вимог технічних умов (паспортів) на це устаткування.

11.12. Комплектування імпортного устаткування вогнегасниками здійснюється згідно з умовами договору на його поставку.

11.13. У місцях зосередження великовартісної апаратури та устаткування кількість засобів пожежогасіння може бути збільшена.

11.14. Коли від пожежі захищаються приміщення з ЕОМ, телефонних станцій, архівів тощо, то слід ураховувати специфіку вогнегасних речовин у вогнегасниках, які призводять під час гасіння до псування обладнання. Ці приміщення рекомендується оснащувати вуглекислотними вогнегасниками з урахуванням граничнодопустимої концентрації вогнегасної речовини.

11.15. Виробничі приміщення категорії Д, а також такі, що містять негорючі речовини й матеріали, можна не оснащувати вогнегасниками, якщо їх площа не перевищує 100 кв.м. Потребу встановлення вогнегасників у таких приміщеннях визначають керівники об'єктів.

11.16. Відстань від можливого осередку пожежі до місця розташування вогнегасника не повинна перевищувати 20 м для громадських будівель та споруд; 30 м - для приміщень категорій А, Б, В (горючі гази та рідини); 40 м - для приміщень категорій В, Г; 70 м - для приміщень категорії Д.

11.17. Окремі пожежонебезпечні виробничі установки (фарбувальні камери, загартовувальні ванни, випробувальні стенди, установки для миття та знежирювання деталей, сушильні камери) обладнуються не менше ніж двома вогнегасниками кожна або однією установкою пожежогасіння.

11.18. У місцях наявності великої кількості ЛЗР, ГР та легкогорючих матеріалів (каучук, гума тощо) доцільно встановлювати стаціонарні або пересувні вогнегасники типу ОВП-100, ОУ-25, ОУ-80, ОП-50, ОП-100, ОПА-100, ОП-250 і т. ін.

11.19. Приміщення, обладнані автоматичними стаціонарними установками пожежогасіння, забезпечуються вогнегасниками на 50% з огляду на їхню розрахункову кількість.

11.20. Для зазначення місцезнаходження первинних засобів пожежогасіння слід установлювати відповідні знаки згідно з чинними державними стандартами. Знаки слід розміщувати на видних місцях на висоті 2-2,5 м від рівня підлоги як усередині, так і поза приміщеннями (у разі потреби).

11.21. Для розміщення первинних засобів пожежогасіння у виробничих, складських, допоміжних приміщеннях, будівлях, спорудах, а також на території об'єкта, як правило, повинні встановлюватися спеціальні пожежні щити (стенди) (ПЩ).

На ПЩ слід розміщувати ті первинні засоби гасіння пожежі, які можуть застосовуватися в даному приміщенні, споруді, установці.

ПЩ та засоби пожежогасіння повинні бути пофарбовані у відповідні кольори за чинним державним стандартом.

На ПЩ слід указувати їхні порядкові номери та номер телефону для виклику пожежної охорони.

Порядковий номер ПЩ зазначають після літерного індексу "ПЩ".

ПЩ повинні забезпечувати:

а) захист вогнегасників від прямого потрапляння сонячних променів, а також захист знімних комплектувальних виробів від використання сторонніми особами не за призначенням (вимоги стосуються щитів та стендів, установлюваних поза приміщеннями);

б) зручність та оперативність зняття (витягання) закріплених на ПЩ комплектувальних виробів;

в) немеханізований пожежний ручний інструмент у складі комплектації ПЩ підлягає періодичному обслуговуванню, яке включає такі операції:

очищення від пилу, бруду та слідів корозії;

відновлення пофарбування з урахуванням вимог стандартів;

випрямлення ломів та суцільнометалевих гаків для ліквідації залишкових деформацій після використання;

відновлення потрібних кутів загострення інструмента з дотриманням вимог стандартів.

11.22. Вогнегасники слід установлювати в легкодоступних та помітних місцях (коридорах, біля входів або виходів з приміщень тощо), а також у пожежонебезпечних місцях, де найбільш вірогідна поява осередків пожежі. При цьому необхідно забезпечити їх захист від потрапляння прямих сонячних променів та безпосередньої (без загороджувальних щитків) дії опалювальних та нагрівальних приладів.

11.23. ПЩ, інструмент, вогнегасники в місцях установлення не повинні створювати перешкод під час евакуації.

11.24. Переносні вогнегасники повинні розміщуватися шляхом:

а) навішування на вертикальні конструкції на висоті не більше 1,5 м від рівня підлоги до нижнього торця вогнегасника і на відстані від дверей, достатній для її повного відчинення;

б) установлення в пожежні шафи поруч з ПК, у спеціальні тумби або в ПЩ.

11.25. Навішування вогнегасників на кронштейни, розміщення їх у тумбах або пожежних шафах повинні забезпечувати можливість прочитання маркувальних написів на корпусі.

11.26. Експлуатація та технічне обслуговування вогнегасників повинні здійснюватися згідно з паспортами заводів-виготовлювачів, затверджених у встановленому порядку регламентами технічного обслуговування.

11.27. Вогнегасники, уведення яких в експлуатацію дозволене, повинні мати:

а) облікові (інвентарні) номери за прийнятою на об'єкті системою нумерації;

б) пломби на пристроях ручного пуску;

в) бирки та маркувальні написи на корпусі, червоне сигнальне пофарбування згідно з державними стандартами.

11.28. Заряджання й перезаряджання вогнегасників усіх типів повинно проводитися відповідно до інструкції з експлуатації. Заряджені вогнегасники, у яких маса вогнегасного заряду або тиск середовища є меншим або більшим від номінальних значень на 5% (за температури 20 град.C), підлягають дозарядженню (перезарядженню).

11.29. Використані вогнегасники, а також вогнегасники із зірваними пломбами необхідно негайно направляти на перезарядження або перевірку.

11.30. На перезарядження (технічне обслуговування) з об'єкта дозволяється відправити не більше 50% вогнегасників від їх загальної кількості.

11.31. Вогнегасники, установлені за межами приміщень або в неопалюваних приміщеннях та не призначені для експлуатації за мінусових температур, слід знімати на холодний період року. У таких випадках на ПЩ треба вмістити інформацію про місце розташування найближчого вогнегасника.

11.32. Відповідальність за своєчасне й повне оснащення об'єктів вогнегасниками та іншими засобами пожежогасіння, забезпечення їхнього технічного обслуговування, навчання працівників правилам користування вогнегасниками несуть керівники цих об'єктів (або орендарі згідно з договором оренди).

12.1. Кожен працівник у разі виявлення пожежі або запаху диму, гару, надмірного підвищення температури зобов'язаний виконати вимоги п. 4.4.2.

12.2. Порядок збору посадових осіб об'єкта нм а пожежу та їхній склад завчасно визначається наказом або розпорядженням керівника.

12.3. Керівник (інша посадова особа об'єкта), який перший прибув на місце пожежі, зобов'язаний:

а) перевірити та впевнитись, що пожежну охорону викликано (продублювати повідомлення про пожежу);

б) очолити керівництво гасінням пожежі до прибуття підрозділів пожежної охорони;

в) у разі загрози життю людей негайно організувати їхню евакуацію, використовуючи для цього всі наявні засоби та сили;

г) вивести з приміщень за межу небезпечної зони всіх працівників, які не зайняті в ліквідації пожежі;

ґ) направити для зустрічі пожежних підрозділів особу, яка добре знає розташування під'їзних шляхів і джерел протипожежного водопостачання;

д) перевірити включення та роботу автоматичної системи пожежогасіння;

е) за потреби - викликати медичну, газорятівну та інші служби;

є) припинити всі роботи, які не пов'язані з ліквідацією пожежі;

ж) за потреби - організувати відключення електроенергії, зупинення апаратів, транспортувальних пристроїв, перекриття сировинних, газових, парових і водяних комунікацій, зупинення систем вентиляції та здійснення інших заходів, спрямованих на запобігання поширенню пожежі;

з) забезпечити захист людей, які беруть участь у гасінні пожежі, від можливих обвалень будівельних конструкцій, уражень електричним струмом, отруєння, опіків;

и) одночасно з ліквідацією пожежі організувати роботи щодо охолодження конструктивних елементів будівель і споруд, технологічного обладнання, яким загрожує небезпека впливу теплової енергії;

і) при потребі - організувати евакуацію матеріальних цінностей;

ї) при прибутті на місце пожежі підрозділів пожежної охорони керівник (або інша особа, яка його заміщує), який керував гасінням пожежі, повинен доповісти їх старшому начальнику відомості про людей, які потребують допомоги, евакуації, їх кількість, місце перебування, а також про вогнище пожежі та заходи, що вжиті для її ліквідації;

й) керівник об'єкта зобов'язаний негайно повідомити про пожежу орган державного пожежного нагляду, вищу організацію, місцевий орган виконавчої влади, прокуратуру за місцезнаходженням об'єкта.

12.4. Усі підрозділи і служби пожежної охорони, що залучаються до гасіння, підпорядковуються керівнику гасіння пожежі (КГП).

12.5. Залежно від обставин і кількості підрозділів, які беруть участь у ліквідації пожежі, КГП може приймати рішення про створення оперативного штабу пожежогасіння.

12.6. До складу штабу пожежогасіння повинен входити представник об'єкта, який зобов'язаний:

а) надавати консультації КГП з питань специфічних конструктивних особливостей будинку чи споруди, інформувати його про наявність та місцезнаходження токсичних та інших шкідливих речовин;

б) на вимогу КГП надавати безкоштовно в його розпорядження вогнегасні речовини, техніку, паливно-мастильні матеріали, людські ресурси, обладнання, засоби зв'язку тощо, а під час пожежі, що триває понад три години, - харчування, приміщення для відпочинку та реабілітації особового складу й осіб, залучених до гасіння пожежі;

в) надавати наявні технічні засоби для використання їх при ліквідації пожежі;

г) коригувати дії адміністрації при виконанні робіт, що пов'язані з ліквідацією пожежі.

12.7. При пожежі на електроустановках, електрокабелях тощо - при необхідності вимкнути електропостачання та забезпечити КГП письмовим допуском на проведення гасіння пожежі.

13.1. Керівник об'єкта зобов'язаний проводити службове розслідування випадку пожежі на об'єкті зі складанням Акта про пожежу.

Розслідування проводиться відповідно до Правил обліку пожеж та їх наслідків, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.99 N 1943 та ДНАОП 0.00-4.03-93.

13.2. Для визначення причин пожежі і розроблення заходів щодо їх усунення комісія з розслідування має право вимагати від керівника об'єкта залучення до розслідування експертів-спеціалістів.

13.3. На вимогу комісії з розслідування керівник об'єкта зобов'язаний:

а) зробити необхідні фотографії місця пожежі;

б) надати технічну документацію та інші потрібні матеріали;

в) забезпечити комісію приміщенням, транспортом, зв'язком;

г) забезпечити проведення лабораторних випробувань, виконання технічних розрахунків та інших робіт;

ґ) організувати друкування матеріалів розслідування.

13.4. Об'єкт, на якому сталася пожежа, компенсує витрати, пов'язані з діяльністю комісії з розслідування і залучених до її роботи спеціалістів.

13.5. У процесі розслідування комісія визначає категорію пожежі, обставини, що призвели до неї, установлює характер порушень правил експлуатації обладнання, технологічних процесів, визначає якість будівельно-монтажних робіт, окремих конструкцій або вузлів, їх відповідність проекту і вимогам нормативних документів з пожежної безпеки, розробляє план заходів щодо ліквідації наслідків і попередження подібних пожеж надалі.

13.6. Коли розслідуванням буде встановлено, що ймовірною причиною пожежі є проектні недоробки або конструктивні недоліки обладнання, то для участі в роботі комісії обов'язково залучаються представники проектувальних організацій або підприємств-виробників (постачальників).

13.7. При підтвердженні надалі цих причин пожежі керівник об'єкта зобов'язаний направити відповідним керівникам проектувальної організації, підприємству-виробнику обґрунтовані рекламації, а їхні копії - органам, до сфери управління яких належать проектувальна організація та підприємство-виробник (постачальник).

13.8. Комісія не пізніше доби після пожежі складає акт розслідування з основними даними про пожежу, який надсилається до державного пожежного нагляду і вищої організації. Відсутність будь-яких даних не може бути причиною затримання складання та розсилки цього акта.

13.9. Комісія з розслідування зобов'язана протягом десяти днів розслідувати пожежу і скласти остаточний акт розслідування. За потреби термін розслідування може бути продовжений органом, який призначив комісію.

За наявності в члена комісії особливої думки він викладає її письмово у вигляді додатка до акта.

13.10. За результатами розслідування керівник об'єкта видає наказ, яким згідно з пропозиціями комісії затверджує заходи щодо запобігання подібним пожежам надалі і притягає до відповідальності працівників за порушення вимог пожежної безпеки.

13.11. Остаточні матеріали розслідування у п'ятиденний термін надсилаються до прокуратури і відповідного органу державного пожежного нагляду. Копія акта розслідування надсилається також Державному комітету зв'язку та інформатизації України, ВАТ "Укртелеком", підприємствам "Укрпошта", "Спецзв'язок", "Преса".

13.12. Об'єкти зобов'язані відшкодовувати збитки, заподіяні пожежею, згідно з чинним законодавством.

Якщо збитки заподіяні з вини інших об'єктів, то вони відшкодовуються об'єктом, де пожежа взята на облік, з наступним поверненням відповідних коштів шляхом регресного позову. Ступінь вини визначається комісією з розслідування, а за наявності розбіжностей - судом.

13.13. Письмову інформацію про виконання заходів, запропонованих комісією з розслідування, керівник об'єкта направляє організаціям, представники яких брали участь у розслідуванні, із закінченням термінів, указаних в акті розслідування.

13.14. Акти розслідування пожежі з нещасним випадком зберігаються на об'єкті протягом 45 років, а пожежі без нещасного випадку - до закінчення термінів виконання заходів, запропонованих комісією з розслідування, але не менше 2 років.

14.1. Облік пожеж здійснюється на об'єкті з реєстрацією в журналі відповідної форми.

14.2. Комісія із залученням потрібних експертів визначає також збитки, що завдані пожежею об'єкту, населенню та об'єктам за їх межами.

14.3. Збитки визначаються як прямі, так і побічні:

а) прямі матеріальні збитки, завдані внаслідок знищення пожежею основних фондів, визначаються за залишковою вартістю з урахуванням останньої переоцінки, за винятком вартості залишків. На стадіях незавершеного капітального будівництва та капітального ремонту збитки визначаються виходячи з обсягу виконаних робіт;

б) побічні матеріальні збитки визначаються за існуючою методикою ГУ ДПО МВС України з урахуванням відомостей страхових організацій, витягів з рішень судових органів.