• Посилання скопійовано
Документ підготовлено в системі iplex

Про затвердження Методики формування страхових резервів за видами страхування, іншими, ніж страхування життя

Державна комісія з регулювання ринків фінансових послуг України  | Розпорядження, Правила від 17.12.2004 № 3104 | Документ не діє
ДЕРЖАВНА КОМІСІЯ З РЕГУЛЮВАННЯ РИНКІВ ФІНАНСОВИХ ПОСЛУГ УКРАЇНИ
РОЗПОРЯДЖЕННЯ
17.12.2004 № 3104
Зареєстровано в Міністерстві
юстиції України
10 січня 2005 р.
за № 19/10299
( Розпорядження втратило чинність на підставі Постанови Національного банку № 185 від 25.12.2023 )
Про затвердження Методики формування страхових резервів за видами страхування, іншими, ніж страхування життя
( Назва Заголовку із змінами, внесеними згідно з Розпорядженням Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг № 295 від 04.02.2016 )( Із змінами, внесеними згідно з Розпорядженнями Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг № 5117 від 14.12.2005 № 7355 від 22.05.2007 № 7791 від 07.08.2007 )( Додатково див. Ухвалу Київського апеляційного господарського суду № 18/29-а від 19.12.2007 )( Із змінами, внесеними згідно з Розпорядженнями Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг № 8316 від 30.11.2007 № 422 від 20.05.2010 Розпорядженнями Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг № 2421 від 27.11.2012 № 295 від 04.02.2016 № 1638 від 18.09.2018 № 1708 від 05.09.2019 )
Відповідно до статей 31 та 36 Закону України "Про страхування" Державна комісія з регулювання ринків фінансових послуг України ПОСТАНОВИЛА:
1. Затвердити Методику формування страхових резервів за видами страхування, іншими, ніж страхування життя (додається).
( Пункт 1 із змінами, внесеними згідно з Розпорядженням Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг № 295 від 04.02.2016 )
2. Департаменту державного регулювання та розвитку ринків фінансових послуг (Угрин І.Б.) та Юридичному управлінню (Ткаченко Д.В.) подати це розпорядження до Міністерства юстиції України для державної реєстрації.
3. Юридичному управлінню (Ткаченко Д.В.) разом з Департаментом державного регулювання та розвитку ринків фінансових послуг (Угрин І.Б.) у тижневий термін з дня державної реєстрації цього розпорядження звернутися до Міністерства фінансів України щодо втрати чинності наказу Комітету у справах нагляду за страховою діяльністю від 26 травня 1997 року № 41 "Про затвердження Положення про порядок формування, розміщення та обліку страхових резервів з видів страхування, інших ніж страхування життя", зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17 червня 1997 року за № 221/2025 (із змінами).
( Пункт 4 виключено на підставі Розпорядження Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг № 8316 від 30.11.2007 )
4. Управлінню організаційно-аналітичного забезпечення роботи керівника (Шевченко Т.М.) забезпечити опублікування цього розпорядження у засобах масової інформації після його державної реєстрації.
5. Контроль за виконанням цього розпорядження покласти на директора Департаменту страхового нагляду Парнюка В.О.

Голова Комісії

В.Суслов
Протокол засідання Комісії
від 17 грудня 2004 р. № 106

ПОГОДЖЕНО:

Голова Державного комітету України
з питань регуляторної політики
та підприємництва





Ю.А. Авксентьєв
ЗАТВЕРДЖЕНО
Розпорядження Державної
комісії з регулювання ринків
фінансових послуг України
17.12.2004 № 3104
Зареєстровано в Міністерстві
юстиції України
10 січня 2005 р.
за № 19/10299
МЕТОДИКА
формування страхових резервів за видами страхування, іншими, ніж страхування життя
I. Загальні положення
1. Цю Методику розроблено відповідно до підпунктів 141.1.3, 141.1.4 пункту 141.1 статті 141 розділу III Податкового кодексу України, статей 31, 36 Закону України "Про страхування".
2. Ця Методика встановлює порядок формування страхових резервів за видами страхування, іншими, ніж страхування життя, а саме технічних резервів за договорами страхування, співстрахування та перестрахування (далі - договори).
3. У цій Методиці терміни вживаються в таких значеннях:
аквізиційні витрати (acquisition costs) - обсяг витрат страховика, визначених у його обліковій політиці, які можуть включати:
( Абзац другий пункту 3 розділу I в редакції Розпорядження Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг № 1708 від 05.09.2019 )
витрати на оплату праці та нарахування на заробітну плату в частині проведеної працівниками страховика або інших осіб роботи з оцінки ризику; розроблення умов, правил і договорів, проведення актуарних розрахунків; підготовку та укладання договорів;
витрати на винагороди страховому агенту, страховому (перестраховому) брокеру та іншим особам, у тому числі страховикам за надані послуги з метою укладання договорів;
витрати на оплату послуг медичних, експертних та інших організацій або осіб щодо огляду фізичних осіб та об’єктів страхування перед укладанням договорів;
витрати на оплату послуг з оцінки ризику, визначення страхової вартості майна;
витрати на оплату послуг за тендерну документацію та її підготовку, якщо тендер проводиться для вибору страховика;
витрати на проведення передпродажних та рекламних заходів щодо страхових послуг;
вартість використаних бланків (страхових полісів, свідоцтв, сертифікатів, квитанцій) або плати за адміністрування інформації про договори в електронному вигляді;
програмне/інформаційне забезпечення для обслуговування процесу укладення договорів;
інші видатки, що виникають у процесі укладання договорів;
витрати на врегулювання збитків (сlaims handling expenses) - експертні, консультаційні та інші витрати страховика, пов’язані з врегулюванням збитку (вимог), які виникли у зв’язку з настанням події, що має ознаки страхового випадку (випадків);
відстрочені аквізиційні витрати (deferred acquisition costs - DAC) - обсяг аквізиційних витрат, пов’язаних з укладанням договорів, що мали місце протягом поточного та/або попередніх розрахункових періодів, але надходження сум страхових платежів, за якими належать до доходів наступних розрахункових періодів та визнаються у витратах одночасно з визнанням відповідної заробленої страхової премії протягом строку дії договору;
зароблена страхова премія (earned premium) - надходження сум страхових платежів (страхових премій, страхових внесків) (далі - страхові платежі) протягом розрахункового періоду за вирахуванням часток страхових премій, належних до сплати перестраховикам відповідно до укладених страховиком (перестрахувальником) договорів перестрахування у розрахунковому періоді, збільшені на суму резерву незароблених премій на початок розрахункового періоду (за вирахуванням частки перестраховиків у цих резервах) і зменшені на суму резерву незароблених премій на кінець розрахункового періоду (за вирахуванням частки перестраховиків у цих резервах);
заявлені вимоги (claims reported) - вимоги (заяви) страхувальників та/або інших осіб, визначених законодавством або договором, здійснити страхову виплату (страхове відшкодування) відповідно до умов договору або законодавства, що надійшли страховику у зв’язку з настанням події, що має ознаки страхового випадку (випадків);
надходження сум страхових платежів - нараховані до отримання згідно з умовами договору або законодавства страхові платежі (як сплачені, так і ті, що підлягають сплаті страхувальниками (перестрахувальниками)), які відповідають ризикам, що прийняв страховик (перестраховик) згідно з умовами договору або законодавства, обчислені щодо кожного договору, що міститься в реєстрі (базі даних) обліку договорів;
незаявлені вимоги (claims not reported) - вимоги страхувальників та/або інших осіб, визначених законодавством або договором, здійснити страхову виплату відповідно до умов договору або законодавства, що не надійшли страховику, але надходження яких може відбутися в майбутньому, у зв’язку з подією, що настала на дату розрахунку та має ознаки страхового випадку (випадків);
строк страхового покриття - період, протягом якого страховик відповідно до умов договору зобов’язаний здійснити страхові виплати або страхові відшкодування у разі настання страхового випадку;
технічні резерви - грошова оцінка розміру забезпечення, сформованого страховиком для виконання зобов’язань за договорами, а також резерву катастроф та резерву коливань збитковості у складі власного капіталу страховика;
формування технічних резервів - визначення розміру технічних резервів шляхом його обчислення за методами, визначеними цією Методикою та іншими нормативно-правовими актами.
II. Склад технічних резервів
1. Страховики, які здійснюють види страхування, інші, ніж страхування життя, зобов’язані за видами страхування формувати і вести облік таких технічних резервів:
незароблених премій (резерви премій), що включають частки від сум надходжень страхових платежів (страхових внесків, страхових премій), що відповідають страховим ризикам, які не минули на звітну дату;
збитків, що включають зарезервовані несплачені страхові суми та страхові відшкодування за відомими вимогами страхувальників, з яких не прийнято рішення щодо виплати або відмови у виплаті страхової суми чи страхового відшкодування.
2. Крім технічних резервів, визначених пунктом 1 цього розділу, страховики додатково можуть прийняти рішення про запровадження з початку календарного року за методикою, наведеною у цій Методиці, формування і ведення обліку таких технічних резервів за видами страхування, іншими, ніж страхування життя:
резерв збитків, які виникли, але не заявлені;
резерв катастроф;
резерв коливань збитковості.
3. Страховики, які отримали ліцензію на провадження діяльності з обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, крім резервів, передбачених пунктом 1 цього розділу, в обов’язковому порядку формують та ведуть облік резерву збитків, які виникли, але не заявлені, та страхового резерву коливань збитковості за цим видом страхування.
При цьому такі страховики розраховують резерви незароблених премій відповідно до пункту 5 або 7 розділу ІІІ цієї Методики, якщо інше не визначено законодавством.
4. Страховики, які отримали ліцензію на провадження діяльності з обов’язкового страхування цивільної відповідальності оператора ядерної установки за ядерну шкоду, що може бути заподіяна внаслідок ядерного інциденту, та є членами Ядерного страхового пулу, зобов’язані вести облік резерву катастроф за цим видом страхування. Такі страховики розраховують резерви незароблених премій відповідно до пункту 3 або 5 розділу III цієї Методики.
( Пункт 4 розділу II в редакції Розпорядження Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг № 1708 від 05.09.2019 )
5. Якщо страховики, які отримали ліцензію на провадження діяльності з обов’язкового страхування цивільної відповідальності оператора ядерної установки за ядерну шкоду, яка може бути заподіяна внаслідок ядерного інциденту, і є членами Ядерного страхового пулу, мають укладені договори перестрахування, які відповідають таким умовам:
договори перестрахування укладено у межах добровільних та обов’язкових видів страхування, на здійснення яких страховик отримав ліцензію;
договори перестрахування стосуються договорів страхування відповідальності оператора ядерної установки, керівників і посадових осіб оператора ядерної установки, відповідальності під час перевезення ядерних матеріалів - за ядерну шкоду, яка може бути заподіяна внаслідок ядерного інциденту, та страхування майнових ризиків, пов’язаних з будівництвом, експлуатацією та виведенням із експлуатації ядерної установки;
договори перестрахування укладають Ядерний страховий пул та/або уповноважені ним особи, що діють від імені та за дорученням членів Ядерного страхового пулу,
( Абзац четвертий пункту 5 розділу II в редакції Розпорядження Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг № 1708 від 05.09.2019 )
формування технічних резервів з відповідних видів страхування за такими договорами здійснюють страховики згідно з цією Методикою.
( Абзац п'ятий пункту 5 розділу II в редакції Розпорядження Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг № 1708 від 05.09.2019 )
6. Страховики, які прийняли рішення про запровадження формування резерву незароблених премій за методом "1/365" ("pro rata temporis", пункт 5 розділу ІІІ цієї Методики) або методом "коефіцієнта збитковості" (пункт 7 розділу ІІІ цієї Методики), зобов’язані формувати та вести облік резерву збитків, які виникли, але не заявлені.
7. Формування технічних резервів здійснюється на підставі обліку договорів і заявлених вимог (заяв) щодо страхової виплати за видами страхування.
8. Страховики (цеденти, перестрахувальники) зобов’язані визначати розмір прав вимоги до перестраховиків за укладеними договорами перестрахування (розмір часток перестраховиків у технічних резервах) щодо відповідних видів технічних резервів за видами страхування одночасно з розрахунком розміру таких технічних резервів.
( Пункт 8 розділу II із змінами, внесеними згідно з Розпорядженням Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг № 1708 від 05.09.2019 )
9. Для коригування фінансового результату для цілей оподаткування відповідно до підпунктів 141.1.3, 141.1.4 пункту 141.1 статті 141 розділу III Податкового кодексу України розраховується величина приросту (убутку) сформованих у відповідному звітному періоді технічних резервів, які впливають на формування фінансового результату до оподаткування, розрахованих відповідно до вимог цієї Методики, за вирахуванням частки участі перестраховика в таких технічних резервах, а саме:
резерву незароблених премій;
резерву заявлених, але не виплачених збитків;
резерву збитків, які виникли, але не заявлені.
ІІІ. Формування резерву незароблених премій
1. Резерв незароблених премій (unearned premium reserve) включає частки від сум надходжень страхових платежів, що відповідають страховим ризикам, які не минули на звітну дату.
2. Розрахунок розміру резерву незароблених премій здійснюється за кожним видом страхування окремо. Загальний розмір резерву незароблених премій дорівнює сумі розмірів резервів незароблених премій, розрахованих окремо за кожним видом страхування.
3. Розрахунок розміру резерву незароблених премій здійснюється на будь-яку звітну дату методом, визначеним Законом України "Про страхування" (метод "1/4"), а саме:
розмір резервів незароблених премій на будь-яку звітну дату встановлюється залежно від часток надходжень сум страхових платежів (страхових премій, страхових внесків), які не можуть бути меншими ніж 80 відсотків загальної суми надходжень страхових платежів, з відповідних видів страхування у кожному місяці з попередніх дев’яти місяців і обчислюється в такому порядку:
частки надходжень сум страхових платежів за перші три місяці розрахункового періоду множаться на одну четверту;
частки надходжень сум страхових платежів за наступні три місяці розрахункового періоду множаться на одну другу;
частки надходжень сум страхових платежів за останні три місяці розрахункового періоду множаться на три четвертих;
одержані добутки додаються.
У цьому пункті розрахунковий період становить дев’ять місяців.
Під час розрахунку розміру резерву незароблених премій методом, визначеним Законом України "Про страхування" (метод "1/4"):
враховуються надходження сум страхових платежів за період розрахунку, в тому числі за договорами, строк дії яких закінчився на дату розрахунку;
частки надходжень сум страхових платежів, що повертаються страхувальникам та перестрахувальникам, зменшують розмір надходжень сум страхових платежів з відповідних видів страхування у тому місяці розрахункового періоду, в якому було нараховано страхові платежі.
У разі якщо на дату розрахунку резервів незароблених премій з відповідних видів страхування "методом 1/4" страховик не має діючих договорів страхування та протягом останнього кварталу, що передує даті розрахунку, страховик не укладав договори страхування, а розрахункове значення таких резервів є додатнім, резерви незароблених премій з відповідних видів страхування приймаються рівними нулю.
4. Страховик може прийняти рішення про запровадження формування і ведення обліку резерву незароблених премій одним з таких методів:
1) метод "1/365" ("pro rata temporis");
2) метод "1/24" ("паушальний" метод);
3) метод "коефіцієнта збитковості".
Обраний метод розрахунку резерву незароблених премій страховик застосовує за всіма чинними протягом календарного року договорами страхування з виду страхування, щодо якого розраховується такий резерв.
Метод "коефіцієнта збитковості" страховик може обрати для розрахунку резерву незароблених премій у разі провадження діяльності за видом страхування не менше ніж 8 останніх кварталів.
5. Розмір резерву незароблених премій, який розраховується методом "1/365" ("pro rata temporis"), на будь-яку дату визначається як сумарне значення незароблених страхових премій за кожним договором.
Незароблена страхова премія, яка розраховується методом "1/365" ("pro rata temporis"), визначається за кожним договором як добуток надходжень сум страхових платежів та результату, отриманого від ділення строку страхового покриття, який ще не минув на дату розрахунку (у днях), на весь строк страхового покриття (у днях), за такою формулою:
де П і - надходження сум страхових платежів за договором;
m i - строк страхового покриття згідно з умовами договору (в днях), якому відповідає надходження сум страхових платежів;
n i - кількість днів, що минули з дати, коли розпочато строк страхового покриття, до дати розрахунку.
Якщо надходження сум страхових платежів за договором відповідає іншому періоду, ніж строк страхового покриття, то mi визначається як строк, якому відповідає надходження сум страхових платежів Пi (в днях), а ni - як кількість днів, що минули з дати початку строку, якому відповідає надходження сум страхових платежів Пi.
6. Розмір резерву незароблених премій, який розраховується методом "1/24", на будь-яку дату за групою договорів визначається як надходження сум страхових платежів з відповідних видів страхування та коефіцієнтів для його обчислення.
Для розрахунку резерву незароблених премій методом "1/24" договори групуються:
за видами страхування;
за датами початку строку страхового покриття, які припадають на однакові місяці;
за строками страхового покриття (у місяцях).
У разі застосування такого методу строк страхового покриття не може встановлюватися менше ніж один місяць. Припускається, що:
строк страхового покриття припадає на середину місяця (15 число);
строк страхового покриття, який не дорівнює цілому числу місяців, дорівнює найближчому більшому цілому числу місяців.
Загальна сума надходжень страхових платежів за договорами, які належать до однієї групи договорів, визначається їх підсумовуванням.
Резерв незароблених премій розраховується за кожною групою договорів як добуток загальної суми надходжень страхових платежів за договорами на коефіцієнти для розрахунку цього резерву.
Коефіцієнт для кожної групи договорів визначається як відношення строку страхового покриття такої групи, який не минув на дату розрахунку резерву незароблених премій (у половинах місяців), до всього строку страхового покриття групи (у половинах місяців).
Резерв незароблених премій методом "1/24" в цілому за видом страхування визначається шляхом підсумовування резервів незароблених премій за групами договорів.
7. Розмір резерву незароблених премій, який розраховується методом "коефіцієнта збитковості", на будь-яку дату визначається для виду страхування (або для групи договорів) як сумарний розмір добутків незаробленої страхової премії за кожним договором, що діє на дату розрахунку, на суму коефіцієнта збитковості і коефіцієнта аквізиційних та адміністративних витрат для такого виду страхування за такою формулою:
де N - кількість договорів, що діють на дату розрахунку з виду страхування, щодо якого здійснюється розрахунок резерву;
незароблена страхова премія за кожним договором визначається за такою формулою:
де П і - надходження суми страхового платежу за договором;
m i - строк страхового покриття згідно з умовами договору (в днях), якому відповідає надходження сум страхових платежів;
n i - кількість днів, що минули з дати, коли розпочато строк страхового покриття, до дати розрахунку.
Якщо надходження сум страхових платежів за договором відповідає іншому періоду, ніж строк страхового покриття, то mi визначається як строк, якому відповідає надходження сум страхових платежів Пi (у днях), а ni - як кількість днів, що минули з дати початку строку, якому відповідає надходження сум страхових платежів Пi.
Коефіцієнт збитковості за видом страхування розраховується за такою формулою:
де ФВ - фактичні виплати - вимоги, які врегульовано протягом розрахункового періоду шляхом здійснення страхових виплат - як ті, що фактично виплачені страховиком, так і ті, що обліковуються у страховика як його кредиторська заборгованість за страховими виплатами, у розрахунковому періоді;
ВВ - витрати на врегулювання збитків у розрахунковому періоді;
РЗЗ П, РЗЗ К - розмір резерву заявлених, але не виплачених збитків на початок і кінець розрахункового періоду;
РЗНЗ П, РЗНЗ К - розмір резерву збитків, які виникли, але не заявлені на початок і кінець розрахункового періоду;
П - надходження сум страхових платежів протягом розрахункового періоду;
див. зображення
- величина резерву незароблених премій на початок і кінець розрахункового періоду, обчислена методом "1/365" ("pro rata temporis");
К витрат - коефіцієнт аквізиційних та адміністративних витрат, що визначається для виду страхування за такою формулою:
де АквізицВ - сума аквізиційних витрат за видом страхування страховика у розрахунковому періоді, збільшена на розмір відстрочених аквізиційних витрат на початок розрахункового періоду і зменшена на розмір відстрочених аквізиційних витрат на кінець розрахункового періоду. Розмір відстрочених аквізиційних витрат визначається згідно з розділом VIII цієї Методики;
АдмінВ - сума адміністративних витрат страховика за видом страхування у розрахунковому періоді, що не може бути меншою, ніж 3 відсотки такої величини: див. зображення
Розрахунок резерву незароблених премій методом "коефіцієнта збитковості" здійснюється з урахуванням таких умов:
якщо під час розрахунку резерву для виду добровільного страхування сума коефіцієнтів КЗ та Квитрат є меншою ніж 0,5, розмір резерву визначається за такою формулою:
якщо під час розрахунку резерву для виду обов’язкового страхування сума коефіцієнтів КЗ та Квитрат є меншою ніж 0,8, розмір резерву визначається за такою формулою:
якщо під час розрахунку резерву як для виду добровільного страхування, так і для обов’язкового страхування сума коефіцієнтів КЗ та Квитрат є більшою ніж 3, розмір резерву визначається за такою формулою:
Розрахунковим періодом для коефіцієнтів КЗ та Квитрат є 8 останніх кварталів, що передують даті розрахунку коефіцієнтів.
IV. Формування резерву заявлених, але не виплачених збитків
1. Резерв заявлених, але не виплачених збитків (reported but not settled claims reserve - RBNS),- оцінка обсягу зобов’язань страховика для здійснення страхових виплат (страхового відшкодування) за заявленими вимогами, включаючи витрати на врегулювання збитків, які не врегульовано або врегульовано не в повному обсязі на дату розрахунку та виникли у зв’язку з подіями, що мали ознаки страхових випадків, які мали місце в розрахунковому або попередніх періодах, та про факт настання яких страховика повідомлено відповідно до вимог законодавства України та/або умов договору.
2. Розмір резерву заявлених, але не виплачених збитків, страховик (цедент, перестрахувальник) визначає за кожним видом страхування з урахуванням умов відповідних договорів на підставі заявлених вимог, отриманих у будь-якій формі (письмова заява, факсимільне повідомлення тощо), залежно від сум фактично зазнаних або очікуваних страхувальниками (та/або іншими особами, визначеними законодавством або договором страхування) збитків (шкоди) у результаті настання події, що має ознаки страхового випадку. Розмір резерву заявлених, але не виплачених збитків, визначається як сума резервів заявлених, але не виплачених збитків, розрахованих за всіма видами страхування.
3. Розмір резерву заявлених, але не виплачених збитків, за видом страхування страховик визначає за кожною неврегульованою або врегульованою не в повному обсязі вимогою.
4. Якщо у заявленій вимозі розмір збитку не визначено, для розрахунку за заявленою вимогою резерву заявлених, але не виплачених збитків, страховик використовує оцінку розміру збитку, яка здійснюється:
у разі наявності орієнтовних даних, підтверджених документально, в тому числі надісланих телекомунікаційними засобами зв’язку (аварійний сертифікат, офіційні документи, якими встановлено вартість послуг/майна, електронні листи тощо),- з використанням таких орієнтовних даних;
у разі відсутності орієнтовних даних, передбачених абзацом другим цього пункту,- у розмірі середнього збитку за видом страхування або за подібними страховими випадками в розрізі видів страхування або страхових ризиків, розрахунок якого здійснюється на підставі даних, визначених відповідно до пункту 5 цього розділу;
у разі відсутності орієнтовних даних, передбачених абзацом другим цього пункту, та неможливості здійснення розрахунку розміру середнього збитку (відсутності необхідних даних щодо середнього збитку за видом страхування) відповідно до абзацу третього цього пункту - у розмірі страхової суми згідно з умовами договору.
5. Під час розрахунку середнього збитку за видом страхування або за подібними страховими випадками в розрізі видів страхування або страхових ризиків використовуються дані страховика за останні чотири квартали, що передують даті розрахунку. Під час розрахунку може бути враховано інфляцію або тренд за відповідні періоди.
Страховик може не враховувати у складі даних, що приймаються до розрахунку середнього збитку, дані, що стосуються найбільших збитків у кількості не більше ніж 0,5 відсотка від кількості всіх збитків за останні чотири квартали, що передують даті розрахунку, за таким видом страхування або за подібними страховими випадками в розрізі видів страхування або страхових ризиків або дані щодо одного такого збитку.
Якщо кількість страхових випадків за останні чотири квартали, що передують даті розрахунку, становить менше ніж 200 випадків, розрахунок середнього збитку може бути здійснено з використанням даних страховика за більш тривалий період, але не більше ніж за 28 кварталів, що передують даті розрахунку.
6. Величина резерву заявлених, але не виплачених збитків відповідає сумі неврегульованих або врегульованих не в повному обсязі вимог у розрахунковому періоді, зменшеній на суму врегульованих збитків у розрахунковому періоді та збільшеній на суму не врегульованих збитків на початок розрахункового періоду за попередні періоди та витрат на врегулювання збитків.
Розмір витрат на врегулювання збитків, включених до резерву заявлених, але не виплачених збитків, обчислюється на підставі документів, що підтверджують такі витрати, або середньостатистичних показників витрат на врегулювання збитків, але не може бути менший ніж 3 відсотки від суми не врегульованих збитків на дату розрахунку. У разі відсутності або недостатності наявних даних для такого розрахунку розмір витрат на врегулювання збитків становить 3 відсотки від суми не врегульованих збитків на дату розрахунку.
V. Формування резерву збитків, які виникли, але не заявлені
1. Резерв збитків, які виникли, але не заявлені (incurred but not reported claims reserve - IBNR),- оцінка обсягу зобов’язань страховика для здійснення страхових виплат, включаючи витрати на врегулювання збитків, які виникли у зв’язку зі страховими випадками у розрахунковому та попередніх періодах, про факт настання яких страховику не було заявлено на звітну дату в установленому законодавством та/або договором порядку.
2. Розрахунок резерву збитків, які виникли, але не заявлені, здійснюється за кожним видом страхування окремо. Розмір резерву збитків, які виникли, але не заявлені, визначається як сума резервів збитків, які виникли, але не заявлені, розрахованих за всіма видами страхування.
3. Розрахунок резерву збитків, які виникли, але не заявлені, здійснюється із застосуванням актуарних методів для аналізу розвитку збитків у страхуванні або методом фіксованого відсотка.
До актуарних методів належать:
ланцюговий метод (Chain Ladder);
метод Борнхуеттера-Фергюсона (Bornhuetter-Ferguson);
метод Кейп-Код (Cape Сode);
Мюненський ланцюговий метод (Munich Chain Ladder);
модифікація вищезазначених актуарних методів;
лінійна комбінація вищезазначених актуарних методів.
Модифікацією актуарного методу є розрахунок резерву збитків, які виникли, але не заявлені, одним з методів, зазначених у абзацах третьому -шостому цього пункту, з урахуванням впливу інфляції, факторів розвитку збитків (тренду), зміни коефіцієнтів збитковості.
Лінійна комбінація актуарних методів розрахунку резерву збитків, які виникли, але не заявлені, розраховується за такою формулою:
де IBNR ЛК - лінійна комбінація методів розрахунку резерву збитків, які виникли, але не заявлені;
IBNR 1 - результат розрахунку резерву збитків, які виникли, але не заявлені, одним актуарним методом;
IBNR 2 - результат розрахунку резерву збитків, які виникли, але не заявлені, іншим актуарним методом;
k - зважувальний коефіцієнт, що набуває значення від нуля до одиниці, який обирається в порядку, визначеному у Внутрішній політиці страховика з формування технічних резервів, розробленій страховиком відповідно до цієї Методики.
Методи розрахунку резерву збитків, які виникли, але не заявлені, згідно з абзацами третім - шостим цього пункту наведено в додатку до цієї Методики.
Актуарні методи розрахунку резерву збитків, які виникли, але не заявлені, згідно з цим пунктом застосовуються за наявності даних не менше ніж за 12 кварталів поспіль щодо здійснення страхових виплат з виду страхування, при цьому кількість страхових виплат з виду страхування за цей період становить не менш як 30.
Методи Борнхуеттера-Фергюсона та Кейп-Код, що базуються на середній збитковості, можуть бути використані за меншого обсягу даних за умови, що такі розрахунки посвідчує актуарій, який відповідає вимогам законодавства.
Розмір витрат на врегулювання збитків включається до складу резерву збитків, які виникли, але не заявлені, та обчислюється на підставі документів, що підтверджують такі витрати, або середніх показників витрат на врегулювання збитків, але не може бути менше ніж 3 відсотки від суми не виплачених збитків на дату розрахунку. У разі відсутності або недостатності наявних даних для такого розрахунку розмір витрат на врегулювання збитків становить 3 відсотки від суми не виплачених збитків на дату розрахунку.
4. Страховик може обирати для формування резерву збитків, які виникли, але не заявлені, за видом страхування іншим, ніж обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, метод фіксованого відсотка принаймні за однієї з таких умов:
страховик проводить страхову діяльність за цим видом страхування менше ніж 12 останніх кварталів та/або у разі, якщо кількість страхових виплат з виду страхування за цей період становить менш як 30;
для видів страхування, надходження страхових платежів за якими за попередні 4 квартали не перевищують 5 відсотків надходжень сум страхових платежів за всіма видами страхування.
Якщо після обрання страховиком для формування резерву збитків, які виникли, але не заявлені, за видом страхування іншим, ніж обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, методу фіксованого відсотка умови, зазначені у цьому пункті, не виконуються, страховик переглядає застосування зазначеного методу на наступний календарний рік та вносить зміни до Внутрішньої політики страховика з формування технічних резервів (далі - Політика), що розробляється відповідно до цієї Методики та затверджується страховиком, з урахуванням вимог пункту 3 розділу Х цієї Методики.
( Пункт 4 розділу V доповнено новим абзацом четвертим згідно з Розпорядженням Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг № 1708 від 05.09.2019 )
У разі застосування методу фіксованого відсотка резерв збитків, які виникли, але не заявлені, визначається у розмірі 10 відсотків від заробленої страхової премії з попередніх чотирьох кварталів, які передують звітній даті.
5. Страховик з початку календарного року може розраховувати резерв збитків, які виникли, але не заявлені, з обов’язкового страхування цивільної відповідальності оператора ядерної установки за ядерну шкоду, яка може бути заподіяна внаслідок ядерного інциденту, та за договорами перестрахування, зазначеними у пункті 5 розділу II цієї Методики, із застосуванням методу прогнозної збитковості як суму добутків зароблених страхових премій на відповідний коефіцієнт, зазначений у додатку до цієї Методики, про що зазначається у Політиці.
У Політиці страховик зазначає конкретні розміри коефіцієнтів для відповідного року страхування в межах діапазонів значень коефіцієнтів, визначених у додатку до цієї Методики.
( Розділ V доповнено новим пунктом 5 згідно з Розпорядженням Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг № 1708 від 05.09.2019 )
6. Резерв збитків, які виникли, але не заявлені, розраховується станом на звітну дату та не змінюється до наступної звітної дати.
VI. Формування резерву коливань збитковості
1. Резерв коливань збитковості (equalization reserve) призначений для компенсації майбутніх витрат страховика за видом страхування, у разі перевищення коефіцієнта, що характеризує збитковість страховика з урахуванням перестрахування (коефіцієнта нетто-збитковості), над середнім значенням такого коефіцієнта.
2. Страховик зобов’язаний формувати резерв коливань збитковості за договорами обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
Якщо коливання коефіцієнта нетто-збитковості за обов’язковим страхуванням цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів не є суттєвим, резерв коливань збитковості за таким видом страхування вважається рівним нулю.
Формування резерву коливань збитковості за іншими видами страхування або у разі, якщо коливання коефіцієнта нетто-збитковості за обов’язковим страхуванням цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів не є суттєвим, може здійснюватися на розсуд страховика. При цьому методика розрахунку резерву коливань збитковості може відрізнятися від методики, наведеної у цьому розділі.
Коливання коефіцієнта нетто-збитковості вважається суттєвим, якщо стандартне відхилення значень коефіцієнта нетто-збитковості sКНЗ перевищує 20 відсотків від середнього значення коефіцієнта нетто-збитковості див. зображення:
де див. зображення
- середнє значення коефіцієнта збитковості, що визначається за такою формулою:
де КНЗ j - розмір коефіцієнта нетто-збитковості за j -ий квартал, що визначається за формулою коефіцієнта нетто-збитковості, наведеною у пункті 4 цього розділу, для якої як розрахунковий період визначається j -ий квартал;
М - кількість кварталів здійснення виду страхування. Якщо страховик здійснює вид страхування понад 5 років, у розрахунок резерву коливань збитковості приймаються дані за останні 20 кварталів (М менше або дорівнює 20);
3. Резерв коливань збитковості (РКЗ) розраховується один раз на квартал станом на звітну дату за такою формулою:
де РКЗ П - резерв коливань збитковості на попередню звітну дату;
КНЗ М - коефіцієнт нетто-збитковості за видом страхування в останньому кварталі, що визначається за формулою коефіцієнта нетто-збитковості, наведеною у пункті 4 цього розділу, для якої як розрахунковий період визначається останній квартал звітного періоду;
ЗСП М - зароблена страхова премія. Якщо за результатом діяльності страховика такий показник має від’ємне значення, для цілей розрахунку застосовується нуль.
4. Коефіцієнт нетто-збитковості за видом страхування розраховується за такою формулою:
де ФВ - фактичні виплати (за вирахуванням частини виплат, компенсованої перестраховиками відповідно до укладених страховиком (перестраховиком) договорів перестрахування) за страховими випадками у розрахунковому періоді з урахуванням обсягу страхових виплат, які підлягають виплаті за врегульованими страховими випадками (кредиторська заборгованість за страховими виплатами);
j - квартал;
ВВ - витрати на врегулювання збитків за страховими випадками у розрахунковому періоді;
РЗЗ П, РЗЗ К - розмір резерву заявлених, але не виплачених збитків на початок та кінець розрахункового періоду (за вирахуванням розміру частки перестраховиків у цих резервах);
РЗНЗ П, РЗНЗ К - розмір резерву збитків, які виникли, але не заявлені на початок та кінець розрахункового періоду (за вирахуванням розміру частки перестраховиків у цих резервах);
ЗСП - зароблена страхова премія. Якщо за результатом діяльності страховика такий показник має від’ємне або нульове значення, для цілей розрахунку він вважається рівним нулю.
5. Сформований резерв коливань збитковості не змінюється до кінця наступної звітної дати.
6. Якщо страховик до звітної дати не розраховував резерв коливань збитковості за видом страхування, то для розрахунку резерву коливань збитковості (РКЗ) резерв коливань збитковості на попередню звітну дату РКЗП приймається рівним нулю.
7. Якщо розрахований розмір резерву коливань збитковості набирає від’ємного значення, то резерв коливань збитковості за таким видом страхування вважається рівним нулю.
8. Резерв коливань збитковості за видом страхування не може перевищувати 2,25 стандартних відхилення значень коефіцієнта нетто-збитковості sКНЗ, помноженого на розмір заробленої страхової премії в останньому кварталі звітного періоду:
де s КНЗ - стандартне відхилення значень коефіцієнта нетто-збитковості, розраховане за формулою, наведеною у пункті 2 цього розділу;
ЗСП М - зароблена страхова премія. Якщо за результатом діяльності страховика такий показник має від’ємне значення, для цілей розрахунку застосовується нуль.
9. Якщо страховик протягом останніх двох календарних років не укладав договори страхування за видом страхування або якщо коливання коефіцієнта нетто-збитковості за видом страхування стає несуттєвим, резерв коливань збитковості за таким видом страхування вважається рівним нулю.
VII. Резерв катастроф
1. Резерв катастроф (catastrophe reserve) формується з метою здійснення страхових виплат у разі настання природних катастроф або значних промислових аварій, внаслідок яких буде завдано збитків численним страховим об’єктам, та якщо настає потреба здійснювати страхові виплати в сумах, що значно перевищують середні розміри збитків, узяті за основу під час розрахунку страхових тарифів.
Резерв катастроф формується за видами страхування, умовами яких передбачено обов’язки страховика забезпечити страхову виплату у зв’язку зі шкодою, заподіяною внаслідок дії нездоланної сили або аварії великого масштабу, та в порядку, визначеному законодавством.
2. Резерв катастроф з обов’язкового страхування цивільної відповідальності оператора ядерної установки за ядерну шкоду, яка може бути заподіяна внаслідок ядерного інциденту, та за укладеними договорами перестрахування, зазначеними у пункті 5 розділу II цієї Методики, визначається на основі даних за останні 24 звітні квартали (розрахунковий період) за такою формулою:
РК = 0,5 x (ЗСП - ФВ - (RBNSк - RBNSп )) - IBNRк,
де ЗСП - зароблена страхова премія протягом розрахункового періоду;
ФВ - фактичні виплати - вимоги, які врегульовано протягом розрахункового періоду шляхом здійснення страхових виплат,- як ті, що фактично виплачені страховиком, так й ті, що обліковуються у страховика як його кредиторська заборгованість за страховими виплатами у розрахунковому періоді;
RBNSп, RBNSк - резерв заявлених, але не виплачених збитків на початок і кінець розрахункового періоду;
IBNRк - резерв збитків, які виникли, але не заявлені на кінець розрахункового періоду.
Якщо розрахований розмір резерву катастроф набирає від’ємного значення, резерв катастроф за таким видом страхування вважається рівним нулю.
3. У разі анулювання страховику ліцензії на провадження діяльності з обов’язкового страхування цивільної відповідальності оператора ядерної установки за ядерну шкоду, яка може бути заподіяна внаслідок ядерного інциденту, та виходу страховика з Ядерного страхового пулу страховик продовжує розраховувати резерв катастроф у порядку, визначеному пунктом 2 цього розділу, до звітної дати, на яку розрахункове значення розміру резерву катастроф дорівнюватиме нулю.
( Розділ VII в редакції Розпорядження Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг № 1708 від 05.09.2019 )
VIII. Визначення розміру відстрочених аквізиційних витрат
1. Розмір відстрочених аквізиційних витрат (DAC) за договором визначається за такою формулою:
де АС і - аквізиційні витрати за і -тим договором;
РНП і - резерв незаробленої премії за і -тим договором, розрахований методом "1/365" ("pro rata temporis");
Р і - надходження сум страхових платежів за і -тим договором.
При цьому відстрочені аквізиційні витрати формуються за договором за той самий період, за який нараховано страхову премію за таким договором.
Відстрочені аквізиційні витрати визнаються як актив у балансі страховика.