Ухвала Конституційного Суду України про відмову у відкритті конституційного провадження у справі за конституційним поданням 46 народних депутатів України про визнання неконституційними Постанови Верховної Ради України від 4 лютого 1994 року "Про майно загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР" та Розпорядження Кабінету Міністрів України від 28 жовтня 1996 року N 686

Конституційний Суд України у складі суддів Конституційного Суду України:

Розенка Віталія Івановича - головуючий,

Вознюка Володимира Денисовича,

Євграфова Павла Борисовича,

Костицького Михайла Васильовича,

Малинникової Людмили Федорівни,

Мартиненка Петра Федоровича,

Мироненка Олександра Миколайовича,

Німченка Василя Івановича,

Савенка Миколи Дмитровича,

Селівона Миколи Федосовича,

Скоморохи Віктора Єгоровича,

Тихого Володимира Павловича,

Чубар Людмили Пантеліївни,

Яценка Станіслава Сергійовича

розглянув питання щодо відкриття конституційного провадження у справі за конституційним поданням 46 народних депутатів України.

Заслухавши суддю-доповідача Селівона Миколу Федосовича про результати попереднього вивчення конституційного подання та розглянувши матеріали цього подання, Конституційний Суд України

1. 24 березня 1997 року до Конституційного Суду України надійшло конституційне подання 46 народних депутатів України про визнання неконституційними Постанови Верховної Ради України від 4 лютого 1994 року "Про майно загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР" та Розпорядження Кабінету Міністрів України від 28 жовтня 1996 року N 686. На підставі зазначеної Постанови Розпорядженням Кабінету Міністрів України Міністерство у справах науки і технологій розміщено в Українському будинку економічних та науково-технічних знань Товариства "Знання" України у м. Києві (бульвар Т. Шевченка, 16) та надано цей будинок в оперативне управління Міністерства.

На думку заявників, зазначений будинок є власністю Товариства "Знання" України, а майно Товариства ніколи не входило до переліку майна загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР. Тому згадане Розпорядження Кабінету Міністрів України є неконституційним.

2. Серед народних депутатів України, які підписали конституційне подання, були підписи народних депутатів України Б. Олійника, В. Яворівського, Й. Вінського, А. Головка, В. Верхогляда, В. Семенюк.

23 квітня 1997 року на адресу Конституційного Суду України надійшли листи від зазначених народних депутатів України, в яких вони заперечують, що підписували конституційне подання, зареєстроване у Конституційному Суді України 24 березня 1997 року (вх. N 003/1202-01), а також вказують, що не давали згоди на "повторне використання" своїх підписів, у тому числі і в раніше надісланому поданні, "але зміненому за будь-якими ознаками". На цій підставі народні депутати України Б. Олійник, В. Яворівський, Й. Вінський, А. Головко, В. Верхогляд, В. Семенюк просять вважати свої підписи під конституційним поданням недійсними.

3. Зіставлення текстів цього конституційного подання і конституційного подання групи народних депутатів України від 24 лютого 1997 року про визнання неконституційним Розпорядження Кабінету Міністрів України від 28 жовтня 1996 року N 686 та офіційний висновок і тлумачення щодо права власності Товариства "Знання" України на будинок у м. Києві (бульвар Шевченка, 16) відповідно до Конституції України, яке було повернуто заявникам для приведення його у відповідність з вимогами статті 39 Закону України "Про Конституційний Суд України", свідчать, що конституційне подання від 24 березня 1997 року є зміненим за змістом поданням від 24 лютого 1997 року, в якому підписи народних депутатів України використано повторно. Зміни стосуються як обгрунтування тверджень щодо неконституційності правових актів, так і самого предмета конституційного подання, і тому є принциповими.

4. Представник від народних депутатів народний депутат України В. Мішура, ознайомившись з матеріалами справи, повідомив, що він підписував і давав згоду взяти участь як представник сторони у провадженні за конституційним поданням від 24 лютого 1997 року, але йому невідомо про конституційне подання від 24 березня 1997 року.

5. В цілому 7 з 46 народних депутатів України, підписи яких стоять під конституційним поданням від 24 березня 1997 року, заперечують факт підписання саме цього подання.

Таким чином, зазначене конституційне подання не відповідає вимогам статті 150 Конституції України, статті 40 Закону України "Про Конституційний Суд України".

6. 6 травня 1997 року Колегія суддів Конституційного Суду України у справах за конституційними зверненнями прийняла ухвалу про відмову у відкритті конституційного провадження у справі за конституційним поданням 46 народних депутатів України про визнання неконституційними Постанови Верховної Ради України від 4 лютого 1994 року "Про майно загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР" та Розпорядження Кабінету Міністрів України від 28 жовтня 1996 року N 686.

На підставі наведеного і керуючись статтею 150 Конституції України, статтями 45 та 50 Закону України "Про Конституційний Суд України", Конституційний Суд України

1. Відмовити у відкритті провадження у справі за конституційним поданням 46 народних депутатів України про визнання неконституційними Постанови Верховної Ради України від 4 лютого 1994 року "Про майно загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР" та Розпорядження Кабінету Міністрів України від 28 жовтня 1996 року N 686 на підставі пункту 1 статті 45 Закону України "Про Конституційний Суд України" - відсутність встановленого Конституцією України та Законом України "Про Конституційний Суд України" права на конституційне подання.

2. Ухвала Конституційного Суду України є остаточною.