Про схвалення Концепції запровадження пруденційного нагляду за діяльністю професійних учасників фондового ринку

Відповідно до пункту 1 статті 7 Закону України "Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні" та з метою захисту активів інвесторів і, як наслідок, посилення довіри інвесторів до фондового ринку України, запобігання настанню неплатоспроможності професійних учасників фондового ринку Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку

1. Схвалити Концепцію запровадження пруденційного нагляду за діяльністю професійних учасників фондового ринку (додається).

2. Розробити план заходів з формування системи пруденційного нагляду на фондовому ринку.

3. Управлінню інформаційних технологій (Заїка А.Л.) забезпечити оприлюднення цього рішення на офіційному веб-сайті Комісії.

4. Відділу зовнішніх та внутрішніх комунікацій (Жулій Ю.О.) забезпечити опублікування цього рішення.

5. Контроль за виконанням цього рішення покласти на члена Комісії К. Кривенка.

ІСІ - інститут спільного інвестування;

КУА - компанія з управління активами інституційних інвесторів;

КІФ - корпоративний інвестиційний фонд;

МСФЗ - Міжнародні стандарти фінансової звітності;

НПФ - недержавний пенсійний фонд;

ПІФ - пайовий інвестиційний фонд;

ESA (European Standard Approach) - Стандартна Європейська Формула;

IOPS (International Organisation of Pension Supervisors) - Міжнародна асоціація органів нагляду за недержавними пенсійними фондами;

IAS (International Accounting Standards) - Міжнародні стандарти бухгалтерського обліку;

IFRS (International Financial Reporting Standards) - Міжнародні стандарти фінансової звітності;

USAID (United States Agency for International Development) - Агентство США з міжнародного розвитку.

Ця Концепція розроблена з метою впровадження пруденційного нагляду за діяльністю професійних учасників фондового ринку (далі - установи, компанії, суб'єкти нагляду).

Сфера застосування Концепції враховуватиме принцип пропорційності для полегшення адміністративного навантаження на невеликі установи.

Концепція передбачає поетапне впровадження: підготовчий та основний етапи. Реалізація підготовчого етапу є передумовою виконання основних етапів Концепції. Підготовчий етап впровадження пруденційного нагляду включає:

- перехід на Міжнародні стандарти фінансової звітності (МСФЗ);

- посилення ролі і відповідальності аудиторів;

- створення комплексної інформаційної системи Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку;

- посилення інституційної здатності Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку шляхом підготовки кваліфікованих кадрів.

Основний етап передбачає підготовку нормативно-правових актів та методичних рекомендацій щодо провадження пруденційного нагляду за діяльністю професійних учасників фондового ринку в розрізі видів діяльності на фондовому ринку. Сукупність заходів реалізації Концепції не мають прямо послідовний характер їх виконання, а можуть здійснюватися паралельно.

На кожному етапі відбуватиметься проведення консультацій з ринком для аналізу кількісного та якісного впливу її положень.

Концепція передбачає, що професійні учасники фондового ринку та їх клієнти мають заохочуватися до пруденційної (обачливої) поведінки при прийнятті рішень щодо фінансової послуги.

Відповідно до цієї Концепції пруденційний нагляд - це система наглядових процедур Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку (далі - НКЦПФР, Комісія, регулятор) за дотриманням установою пруденційних правил, яка дозволяє зменшити наглядове навантаження на професійних учасників фондового ринку, діяльність яких не несе загрози невиконання зобов'язань перед існуючими клієнтами, і посилити наглядові зусилля за установами, діяльність яких є чи може бути загрозою для виконання таких зобов'язань.

Пруденційні правила - кількісні та якісні показники, нормативи та вимоги щодо ліквідності, капіталу та платоспроможності, прибутковості та якості активів, ризикованості операцій, якості систем управління та управлінського персоналу, додержання правил надання послуг на фондовому ринку тощо.

Основою для оцінки фінансових показників та нормативів є звітність, підготовлена на базі Міжнародних стандартів фінансової звітності з урахуванням вимог НКЦПФР. Оцінка нефінансових показників (щодо системи управління, розкриття інформації, ринкової поведінки тощо) здійснюється шляхом перевірки дотримання встановлених вимог з урахуванням принципу суттєвості. НКЦПФР в процесі розвитку системи пруденційного нагляду поступово переходить від фокусування наглядового процесу на перевірках дотримання фінансовою установою детальних вимог та правил до оцінки внутрішньої системи управління ризиками компанії. З цією метою НКЦПФР запроваджує застосування установами внутрішніх моделей, побудованих з дотриманням встановлених принципів. Це дозволить зменшити системний ризик при застосуванні стандартного для всіх установ підходу шляхом більш точного врахування профілю ризику кожного професійного учасника фондового ринку.

Основними цілями пруденційного нагляду є забезпечення реалізації єдиної державної політики, захист активів інвесторів і, як наслідок, посилення довіри інвесторів до фондового ринку України, запобігання настанню неплатоспроможності професійних учасників фондового ринку через застосування відповідних заходів шляхом:

- формування системи оцінки ризиків в діяльності професійних учасників фондового ринку та управління ними;

- встановлення особливостей організації та проведення внутрішнього аудиту (контролю);

- контролю за платоспроможністю, ліквідністю та прибутковістю професійних учасників фондового ринку;

- запобігання виникненню системних ризиків на фондовому ринку з метою забезпечення стійкості і надійності всього ринку в цілому;

- розробки принципів корпоративного управління професійних учасників фондового ринку;

- прогнозування майбутніх фінансових результатів на основі аналізу отриманої інформації.

Основними документами, які регламентують здійснення пруденційного нагляду на міжнародних фінансових ринках і на фондовому ринку зокрема, є Директиви Європейського Парламенту та Ради (далі - Директиви ЄС) № 97/9/ЄС від 3 березня 1997 р., № 2004/39/ЄС від 21 квітня 2004 р. (MiFID), № 2006/48/ЄС та № 2006/49/ЄС від 14 червня 2006 р., № 2006/73/ЄС від 10 серпня 2006 р., № 2009/65/ЄС від 13 липня 2009 року (UCITS IV), № 2010/43/ЄС від 1 липня 2010 р. (імплементує UCITS IV стосовно організаційних вимог, конфлікту інтересів, ведення бізнесу, управління ризиками та змісту договору між депозитарієм (зберігачем) і компанією з управління активами), Угода у рамках Базельського комітету з банківського нагляду щодо міжнародної конвергенції вимірювання капіталу та стандартів (Basel II), стандарти міжнародної асоціації органів нагляду за недержавними пенсійними фондами (IOPS), Принципи для інфраструктур фінансових установ (Консультативна доповідь, Банк міжнародних розрахунків, березень 2011).

20.07.2011 Єврокомісією було ухвалено пропозиції щодо "пакета CRD IV" - the Capital Requirements Directive (CRD) (Директива про доступ до діяльності кредитних організацій та пруденційний нагляд за діяльністю кредитних установ та інвестиційних компаній і поправки до Директиви 2002/87/EC щодо додаткового нагляду за кредитними установами, страховими компаніями та інвестиційними компаніями у фінансовому конгломераті) та the Capital Requirements Regulation (CRR) (Положення щодо вимог до капіталу). Цей пакет імплементуватиме у законодавство ЄС положення нової угоди Базельського комітету (Basel III) щодо адекватності капіталу та пруденційного нагляду за фінансовими установами, об'єднає та доповнить положення існуючих Директив у цій сфері. Пакет CRD IV (зокрема Директива CRD) стосується кредитних установ та інвестиційних компаній, під якими маються на увазі організації, аналогічні за колом своїх функцій українським торговцям цінними паперами, які надають послуги з управління цінними паперами; інвестиційна діяльність таких організацій (інвестиційних компаній) регулюється Директивою 2004/39/EC про ринки фінансових інструментів (MiFID). Очікується остаточне узгодження та ухвалення пакета CRD IV влітку 2012 року та його вступ у дію з 1 січня 2013 року.

Дані документи мають статус інформаційних роз'яснень, а не закріплених на законодавчому рівні вимог. Більш того, якщо враховувати підхід Базельського комітету з банківського нагляду, кожний національний наглядовий орган має розробити власний графік переходу на вимоги пруденційного нагляду на основі Базель II (відповідні процедури у т. ч.). Такий перехід може запроваджуватись із попередньою оцінкою рівня готовності ринку до відповідних змін.

Таким чином, при впровадженні пруденційного нагляду на українському фондовому ринку необхідно врахувати європейський досвід та застосовувати різні підходи та нормативи для пруденційного нагляду за діяльністю з торгівлі цінними паперами, діяльністю з організації торгівлі, депозитарною діяльністю та діяльністю з управління активами інституційних інвесторів.

4.1. Підготовчий етап

4.1.1. Перехід на Міжнародні стандарти фінансової звітності . Удосконалення існуючих форм звітності, які забезпечать надходження даних, необхідних для ефективного здійснення пруденційного нагляду

Одним із основних напрямів розвитку фондового ринку в Україні НКЦПФР розглядає впровадження фінансової звітності у відповідності до МСФЗ. Їх застосування дозволить уніфікувати фінансову звітність учасників ринку та зробить її більш прозорою, зрозумілою, взаємопов'язаною, що в свою чергу передбачає підвищені вимоги до повноти розкриття інформації щодо фінансових показників.

Одним з перших кроків регулятора мають стати заходи щодо внесення змін до звітних даних професійних учасників фондового ринку, зокрема, у частині виконання бізнес-планів, облікової політики, ефективності функціонування системи внутрішнього контролю, більш глибокого аналізу своєї діяльності, в т. ч. з використанням коефіцієнтного аналізу.

Із подальшим впровадженням нових елементів пруденційного нагляду звітність має включати звіт про платоспроможність та фінансовий стан професійних учасників фондового ринку, готуватися за Міжнародними стандартами бухгалтерського обліку та фінансової звітності (IAS/IFRS), включати розкриття інформації щодо формування додаткового капіталу та невиконання вимог до платоспроможності та мінімального капіталу.

4.1.2. Посилення ролі та відповідальності аудиторів

В умовах глобалізації світової економіки, у тому числі на ринках фінансових послуг, необхідно підвищувати вимоги до аудиторів учасників фондового ринку. По-перше, це наявність у аудиторів професійних знань МСФЗ, по-друге, це виконання аудиторських завдань у відповідності до Міжнародних стандартів аудиту, надання впевненості та етики. НКЦПФР має намір і далі проводити послідовну політику підвищення відповідальності аудиторів за якість послуг, що надаються учасникам фондового ринку.

Крім цього, важливо підвищувати професійний рівень працівників НКЦПФР, що безпосередньо займаються пруденційним наглядом за професійними учасниками фондового ринку, в частині вимог до аудиторського висновку, зокрема, шляхом розробки внутрішньої інструкції для співробітників НКЦПФР щодо аналізу аудиторського висновку та тесту контролю на повноту розкриття інформації в аудиторському висновку, складеного у відповідності до Міжнародних стандартів аудиту.

4.1.3. Створення комплексної інформаційної системи НКЦПФР. Побудова ефективної автоматизованої системи прийому, обробки та аналізу даних на всіх рівнях нагляду

Одним з перших кроків Комісії щодо побудови системи пруденційного нагляду є здійснення аналізу діючих форм звітності професійних учасників ринку цінних паперів, обсягу звітних даних, періодичності подання звітних даних та визначення достатності такої інформації для визначення пруденційних показників і, у разі необхідності, доповнення переліку або вимог до періодичності надання інформації, яка має подаватись до Комісії.

Необхідною передумовою ефективного використання пруденційних нормативів є створення автоматизованої системи обробки звітних даних професійних учасників фондового ринку, що дозволить зменшити навантаження на спеціалістів Комісії та мінімізувати застосування суб'єктивної оцінки.

На сьогодні в НКЦПФР передбачається створення єдиного інструментального програмного комплексу, який буде містити окремі модулі прийому звітних даних всіх учасників фондового ринку з можливістю подальшого їх аналізу за відповідними критеріями.

Створення комплексної інформаційної системи, що містить інформацію реєстру ліцензіатів, звітності професійних учасників фондового ринку, результатів перевірок та застосованих заходів впливу дозволить комплексно використовувати всю накопичену інформацію на всіх рівнях нагляду - від набуття статусу професійного учасника ринку цінних паперів до припинення діяльності шляхом надання необхідного рівня доступу до такої бази даних співробітникам НКЦПФР для забезпечення реалізації окремих функцій нагляду. В результаті аналізу даних інформаційної системи Комісія матиме змогу робити висновки щодо достатності капіталу та платоспроможності, наявних категорій активів, ефективності інвестиційної діяльності, аналізу та контролю управління ризиками, ринкової поведінки тощо.

4.1.4. Удосконалення інституційної спроможності регулятора, підготовка кадрів, залучення фахівців іноземних регуляторів, проведення навчальних заходів в рамках проектів міжнародної технічної допомоги

Посилення інституційної спроможності НКЦПФР є передумовою реалізації Концепції запровадження пруденційного нагляду за професійними учасниками фондового ринку, оскільки її недостатній рівень може призвести до відставання в запровадженні сучасних механізмів нагляду на фондовому ринку.

Залучення міжнародної технічної допомоги під реалізацію Концепції має спрямовуватись на фінансування автоматизації процесів здійснення пруденційного нагляду та навчання фахівців НКЦПФР новим стандартам нагляду.

4.2. Основні етапи реалізації

4.2.1. Діяльність з торгівлі цінними паперами та з організації торгівлі

Існуючий стан: огляд елементів пруденційного нагляду, які на сьогодні використовуються для нагляду за торговцями цінними паперами та організаторами торгівлі

Звіт Проекту USAID "Розвиток системи пруденційного нагляду на основі ризиків на ринку капіталу України" 2008 року, звіт Комітету IOSCO "Рекомендації регуляторам нових ринків щодо вимог до мінімального входу на ринок та постійного нагляду за ринковими посередниками на основі оцінки ризиків" 2009 року та звіт Проекту USAID "Впровадження нагляду на основі оцінки ризиків на ринку цінних паперів України" 2010 року зазначають, що нагляд на основі оцінки ризиків спрямований на забезпечення прозорості в роботі суб'єктів нагляду, отримання сигналів раннього попередження про наявність проблем у їх роботі та заохоченні їх до проведення регулярної оцінки достатності власного капіталу та оцінки власних ризиків.

У зв'язку з тим, що більшість ризиків, пов'язаних з результатами діяльності професійних учасників фондового ринку, зокрема торговців цінними паперами та фондовими біржами, несуть інвестори в цінні папери, у зв'язку з чим зростає соціальна відповідальність державного регулятора за функціонування всієї системи в цілому та підвищується необхідність здійснення пруденційного нагляду, основними завданням такого нагляду є:

- забезпечення захисту прав інвесторів;

- обмеження (зменшення) ризиків, що мають місце в діяльності професійних учасників фондового ринку;

- забезпечення стабільності функціонування ринку цінних паперів.

Комісія повинна забезпечити регуляторні вимоги та впевнитися, що інвестори володіють достатньою інформацією про стан та діяльність професійних учасників фондового ринку для розуміння ризиків, які вони несуть, та розуміють власну відповідальність за вибір того чи іншого торговця цінними паперами.

Для визначення та характеристики рівня ризикованості конкретного суб'єкта нагляду слід використовувати пруденційні показники, до яких належать нормативи достатності капіталу, що визначають фінансову спроможність такого суб'єкта, певний час підтримувати нормальне функціонування виключно за рахунок власного капіталу. Ризики, притаманні в діяльності торговців цінними паперами та фондових бірж: ризики неплатоспроможності та банкрутства професійного учасника фондового ринку, технічні ризики, операційні, юридичні, ризики втрати ділової репутації, ризики настання непередбачуваних подій внаслідок форс-мажорних обставин, ризик ліквідності, пов'язаний з забезпеченням здатності професійних учасників фондового ринку здійснювати розрахунок за власними зобов'язаннями.

Специфічною рисою діяльності торговців цінними паперами є максимальна різноманітність виконуваних видів операцій, певна частка яких на сьогодні недостатньо врегульована (йдеться про операції РЕПО, інтернет-трейдинг, маржинальне кредитування, субброкеридж, операції з деривативами тощо), що є суттєвим правовим ризиком для торговців цінними паперами, їх клієнтів-інвесторів та фондового ринку загалом.

Пруденційність передбачає підтримання належного рівня капіталу та наявність ефективної системи управління ризиками. Для здійснення нагляду за діяльністю з торгівлі цінними паперами та за діяльністю з організації торгівлі на фондовому ринку на основі оцінки ризиків слід взяти до уваги наступні показники, що надаються професійними учасниками фондового ринку до Комісії на виконання вимог нормативно-правових актів, що регулюють порядок складання та подання адміністративних даних щодо діяльності торговців цінними паперами та подання адміністративних даних щодо здійснення діяльності організаторами торгівлі:

Стосовно торговців цінними паперами:

- коефіцієнт абсолютної ліквідності;

- коефіцієнт покриття зобов'язань власним капіталом;

- коефіцієнт рентабельності активів;

- коефіцієнт платоспроможності (автономії);

- мінімальний розмір власних коштів торговців цінними паперами;

- показник адекватності власних коштів;

- показник адекватності основного капіталу;

- показник інвестування в цінні папери окремо за кожним товариством;

- показник загальної суми інвестування.

Стосовно фондових бірж:

- мінімальний розмір власних коштів організатора торгівлі;

- коефіцієнт кількості скасованих укладених біржових угод з цінними паперами на організаторі торгівлі;

- інформація про перелік цінних паперів, які пройшли процедуру лістингу, виключені з лістингу (делістинг);

- інформація про кількість торгових днів за рік;

- інформація про укладені біржові контракти (договори) з цінними паперами на організаторі торгівлі.

У міжнародній практиці існують чотири взаємопов'язані функції в процесі управління ризиками фінансового посередника, кожна з яких критично важлива для нагляду на основі оцінки ризиків:

- визначення ризику;

- кількісна та якісна оцінка ризику (вимірювання);

- контроль ризиків;

- моніторинг ризиків.

Передумовою створення системи пруденційного нагляду НКЦПФР за діяльністю торговців цінними паперами та діяльністю фондових бірж є виявлення та передбачення системних ризиків, притаманних цим професійним учасникам фондового ринку, та розробка і впровадження заходів, спрямованих, перш за все, на захист активів інвесторів та мінімізацію таких ризиків на ранніх стадіях їх розвитку.

Важливим інструментом пруденційного нагляду мають стати тести раннього попередження, за допомогою яких виокремлюються проблемні компанії для детального фінансового аналізу та своєчасного виявлення ризику настання неплатоспроможності. Тести повинні включати коефіцієнтний аналіз ключових ризиків діяльності професійних учасників фондового ринку. Задля отримання ефективних та інформативних результатів тестів раннього попередження необхідною передумовою їх розробки та застосування є впевненість в адекватній оцінці активів та зобов'язань установ в фінансовій та регуляторній звітності, включаючи висновки служби внутрішнього аудиту (контролю) ліцензіатів.

Комісія та професійні асоціації учасників ринку цінних паперів здійснюють узагальнення існуючої на ринку практики щодо управління ризиками, розкриття інформації, ринкової поведінки тощо та оприлюднюють інформацію щодо найкращої на їх погляд практики з цих питань.

Така інформація є узагальненою, не містить посилань на конкретних учасників ринку цінних паперів та не є підставою для обов'язкового впровадження суб'єктами нагляду. Інформація надається учасникам ринку для порівняння з метою забезпечення дотримання принципу пруденційності поведінки учасників ринку цінних паперів.

Із подальшим впровадженням нових елементів пруденційного нагляду звітність має включати звіт про платоспроможність та фінансовий стан установи, готуватися за Міжнародними стандартами бухгалтерського обліку та фінансової звітності (IAS/IFRS), звіт та розкриття інформації щодо необхідності формування додаткового капіталу та невиконання вимог до платоспроможності та мінімального капіталу, включати висновки служби внутрішнього аудиту (контролю) ліцензіата.

Комісією встановлено загальні вимоги до торговців цінними паперами та фондових бірж:

- встановлення вимог щодо розкриття достатньої інформації інвесторам та безпосередньо регулятору;

- обов'язкове оприлюднення інформації щодо фінансових результатів діяльності професійних учасників фондового ринку, включаючи аналітичну інформацію про оцінку ризиків;

- обов'язкове оприлюднення інформації щодо системи внутрішнього управління та розкриття інформації про систему управління ризиками;

- обов'язкове затвердження на внутрішньому рівні професійного учасника фондового ринку відповідного Положення щодо політики розкриття інформації.

Комісія повинна забезпечити регуляторні вимоги та впевнитися, що інвестори володіють достатньою інформацією про стан та діяльність професійних учасників фондового ринку для розуміння ризиків, які вони несуть, та розуміють власну відповідальність за вибір того чи іншого торговця цінними паперами.

Враховуючи, що Комісія несе відповідальність за державне регулювання ринку цінних паперів, вона повинна мати право вимагати з метою захисту прав інвесторів та дотримання вимог законодавства від професійних учасників фондового ринку зменшення рівня ризику у їх діяльності.

4.2.2. Діяльність з управління активами

Існуючий стан: огляд елементів пруденційного нагляду, які на сьогодні використовуються для нагляду за діяльністю компаній з управління активами та осіб, які провадять діяльність з управління пенсійними активами

Державний контроль за діяльністю компаній з управління активами та за діяльністю осіб, які провадять діяльність з управління пенсійними активами, здійснюється НКЦПФР відповідно до вимог законодавства, що регулюють таку діяльність на фондовому ринку.

На даний час окремі елементи пруденційного нагляду застосовуються на різних етапах існування компаній з управління активами, інститутів спільного інвестування та осіб, які провадять діяльність з управління пенсійними активами, а саме:

- у процесі отримання заявником ліцензії на провадження професійної діяльності на фондовому ринку, створення інституту спільного інвестування, реєстрації емісії цінних паперів ІСІ;

- під час діяльності КУА, осіб, які провадять діяльність з управління пенсійними активами, інститутів спільного інвестування;

- при анулюванні ліцензії КУА, ліквідації ІСІ та скасуванні емісії цінних паперів ІСІ.

Для здійснення нагляду за зазначеною діяльністю на основі оцінки ризиків слід взяти до уваги наступні показники:

- належний рівень статутного капіталу та власного капіталу КУА;

- дотримання відповідних вимог щодо складу та структури активів ІСІ та НПФ;

- дотримання вимог досягнення нормативів діяльності ПІФ під час розміщення цінних паперів ІСІ;

- вимоги, що стосуються наявності в КУА резервного фонду;вартість чистих активів ІСІ;

- вартість активів НПФ;

- дотримання вимог, що стосуються мінімального обсягу активів ПІФ;

- дотримання вимог, що стосуються обсягу статутного капіталу КІФ.

Комісія повинна забезпечити розробку та контроль за дотриманням КУА регуляторних вимог та впевнитися, що інвестори ІСІ володіють достатньою інформацією для розуміння ризиків, які вони несуть, та розуміють власну відповідальність за вибір того чи іншого інвестиційного фонду.

Пруденційність передбачає підтримання належного рівня капіталу та наявність ефективної системи управління ризиками.

Важливим інструментом пруденційного нагляду мають стати тести раннього попередження, за допомогою яких виокремлюються проблемні компанії для детального фінансового аналізу та своєчасного виявлення ризику настання неплатоспроможності. Тести повинні включати коефіцієнтний аналіз ключових ризиків діяльності суб'єктів нагляду. Задля отримання ефективних та інформативних результатів тестів раннього попередження необхідною передумовою їх розробки та застосування є впевненість в адекватній оцінці активів та зобов'язань суб'єктів нагляду в фінансовій та регуляторній звітності, включаючи висновки служби внутрішнього аудиту (контролю) ліцензіатів.

Доцільно звернути увагу на наявний досвід регуляторів, що передбачає створення "Ризик-профілів" суб'єктів нагляду, які складатимуться з кількох модулів ризику (фінансовий ризик, ризик діяльності професійних учасників, які обслуговують діяльність інституційних інвесторів, ринковий ризик тощо). При цьому вказані модулі ризику можуть складатись з кількох елементів ризику. Фахівці Комісії з певною періодичністю здійснюватимуть оновлення даних, необхідних для оцінки елементів ризиків. Дані "Ризик-профілю" щоквартально агрегуватимуться в інтегральну оцінку ризику компанії, на базі якої керівництвом Комісії прийматиметься рішення щодо зміни особливостей нагляду за визначеною групою компаній з найвищим ступенем ризику.

Оскільки активи ІСІ відокремлені від активів КУА та НПФ, ризики кожного з ІСІ та/або НПФ під управлінням однієї КУА мають контролюватися окремо відповідно до виду та типу фонду. Особливу увагу слід приділяти фондам, які здійснюють публічне розміщення своїх цінних паперів і інвесторами яких можуть бути фізичні особи, у зв'язку з чим зростає соціальне значення таких інвестицій та відповідальність регулятора за функціонування всієї системи в цілому.

Для досягнення вищезазначених завдань мають бути встановлені наступні вимоги:

1. Вимоги, що зменшують інвестиційні ризики:

1.1. Щодо диверсифікації, якості та ліквідності активів, в тому числі, які можуть бути інвестовані в активи ІСІ та НПФ.

1.2. Щодо розрахунку показників, які характеризують результати інвестиційної діяльності, чистих активів ІСІ та вартості активів НПФ.

Зазначені показники мають забезпечити відповідний аналіз результатів інвестиційної діяльності, порівняння таких результатів, а також відкривати важливу інформацію споживачам при виборі інвестиційного або пенсійного фонду.

1.3. Визначення в інвестиційній декларації інституційних інвесторів критеріїв (факторів), за якими здійснюється вибір об'єктів для інвестування.

Такі критерії мають бути складовою частиною інвестиційної декларації. Це дозволить процес інвестування зробити більш прозорим та контрольованим.

Виконання вимог інвестиційної декларації є обов'язковим для осіб, які управляють активами ІСІ та НПФ.

1.4. Розкриття інформації про результати інвестиційної діяльності, активи та ризики.

1.5. Отримання інформації від суб'єктів нагляду про систему управління ризиками та про ризики, пов'язані з інвестуванням активів.

2. Вимоги, що зменшують операційні ризики та ризики управління активами:

2.1. Вимоги щодо капіталу, керівників та фахівців суб'єктів, що обслуговують інвестиційні фонди, вимоги до внутрішніх процедур компаній:

- удосконалення вимог до відповідальності суб'єктів нагляду щодо результатів інвестування активів, вимог до їх резервних фондів;

- удосконалення обмежень здійснення операцій або встановлення окремих умов їх здійснення із пов'язаними особами суб'єктів нагляду.

Зазначені вимоги направлені на покращення системи управління, а отже, на зменшення операційних ризиків.

2.2. Вимоги щодо наявності систем управління ризиками та внутрішнього аудиту (контролю).

2.3. Вимоги до інвестиційної політики фонду (інвестиційна декларація).

Заявлена інвестиційна політика фонду (інвестиційна декларація) повинна включати зокрема:

- об'єкти інвестицій;

- умови щодо розміщення активів;

- умови щодо диверсифікації активів;

- вимоги щодо ліквідності активів;

- методологію оцінки активів;

- методи моніторингу та контролю діяльності інституційного інвестора;

- встановлені вимоги щодо допустимого рівня інвестиційного ризику.

Система управління ризиками в компаніях з управління активами

В системі функціонування суб'єктів нагляду визначати, оцінювати, контролювати та здійснювати моніторинг ризиків мають працівники, окремі та незалежні від її операційного персоналу, відповідального за проведення операцій, що створюють ризик (персонал, що приймає ризики). Один із найважливіших моментів у створенні служби внутрішнього аудиту (контролю) є забезпечення незалежності функції управління ризиками.

Завданнями служби внутрішнього аудиту (контролю) є:

- розробка та надання для затвердження наглядовою радою, а у разі, коли законодавством не вимагається обов'язкове утворення наглядової ради, - вищим органом управління до схвалення інструкції з оцінки та управління ризиками;

- оцінка розміру, напрямку та розподілу ризиків з точки зору складу активів інституційних інвесторів;

- здійснення неупередженої та об'єктивної оцінки фінансової, операційної, інших систем і процедур контролю, оцінка та аналіз виконання посадовими особами і персоналом суб'єкта нагляду Статуту, внутрішніх положень щодо проведення операцій в межах наданих НКЦПФР ліцензій на провадження професійної діяльності на ринку цінних паперів;

- впровадження ефективної, достовірної та повної інформаційної системи управління для своєчасного виявлення та усунення недоліків і порушень у здійсненні фінансових операцій;

- своєчасне виявлення порушень та недоліків в діяльності структурних підрозділів, опрацювання оптимальних рішень щодо їх ліквідації та усунення причин виникнення цих недоліків в процесі діяльності суб'єкта нагляду;

- дослідження в межах своїх повноважень вчинених і запобігання майбутнім порушенням у системі внутрішнього контролю, а також попередження випадків будь-яких ризиків;

- виявлення сфер потенційних збитків для суб'єкта нагляду, сприятливих умов для шахрайства, зловживань і незаконного присвоєння коштів суб'єкта нагляду;

- оцінка адекватності політики, процедур та методик управління ризиками професійної діяльності на фондовому ринку;

- взаємодія із зовнішніми аудиторами, державними органами контролю та НКЦПФР;

- надання наглядовій раді, а у разі, коли законодавством не вимагається обов'язкове утворення наглядової ради, - вищому органу управління суб'єкта нагляду, керівнику суб'єкта нагляду, висновків про результати проведеної аудиторської перевірки і пропозицій щодо поліпшення діючої системи внутрішнього контролю не рідше ніж один раз на рік.

Загальні вимоги до внутрішніх документів суб'єктів нагляду, що стосуються розкриття інформації:

- встановлення вимог щодо розкриття достатньої інформації інвесторам та безпосередньо регулятору;

- обов'язкове оприлюднення інформації щодо фінансових результатів діяльності суб'єктів нагляду, включаючи аналітичну інформацію про оцінку ризиків;

- обов'язкове оприлюднення інформації щодо системи внутрішнього управління та розкриття інформації про систему управління ризиками;

- обов'язкове затвердження на внутрішньому рівні фінансової установи відповідного Положення щодо політики розкриття інформації.

4.2.3. Депозитарна та розрахунково-клірингова діяльність

Існуючий стан: огляд елементів пруденційного нагляду, які на сьогодні використовуються для нагляду за депозитарною та розрахунково-кліринговою діяльністю

На даний час окремі елементи пруденційного нагляду застосовуються на різних етапах існування установ, що здійснюють депозитарну та розрахунково-клірингову діяльність, а саме:

- у процесі отримання заявником ліцензії на провадження професійної діяльності на фондовому ринку - депозитарної діяльності;

- під час провадження професійними учасниками фондового ринку депозитарної діяльності за окремими її видами;

- при анулюванні відповідної ліцензії професійному учаснику фондового ринку.

Видача ліцензії на провадження професійної діяльності на фондовому ринку, зокрема депозитарної діяльності, сама по собі є актом пруденційного схвалення.

На сьогодні пруденційні аспекти ліцензування та початкові й поточні потреби у капіталі для заявника під час отримання ліцензії на провадження професійної діяльності на фондовому ринку, а також ліцензіата у процесі провадження такої діяльності представлені вимогами, які визначені законодавчими та нормативно-правовими актами Комісії з питань ліцензування.

Так, елементами пруденційного нагляду виступають вимоги до капіталу, кваліфікаційні, організаційні, технологічні та інші вимоги, обов'язкові для виконання та дотримання при провадженні професійної діяльності на фондовому ринку - депозитарної діяльності.

На даний час законодавчими та нормативно-правовими актами Комісії визначено:

- вимоги до розміру статутного та власного капіталу;

- норми технічного захисту інформації;

- вимоги до технічних засобів, програмного забезпечення, програмно-технічного обладнання та засобів зв'язку, в тому числі системи безпеки;

- вимоги до приміщення;

- вимоги до керівників та засновників;

- вимоги до підготовки та кваліфікації кадрів (фахівців);

- вимоги до гарантійного фонду (у разі здійснення депозитарієм розрахунково-клірингової діяльності) тощо.

Етапи впровадження системи пруденційного нагляду

На першому етапі впровадження пруденційного нагляду за депозитарною та розрахунково-кліринговою діяльністю повинні бути створені передумови для можливості подальшого здійснення регулятором ефективного пруденційного нагляду за відповідними суб'єктами на постійній основі.

Необхідно визначити та описати ризики, притаманні депозитарній та розрахунково-кліринговій діяльності, та визначити економічні показники, нормативи, індикатори та інші вимоги (далі - пруденційні показники) щодо діяльності суб'єктів нагляду, які застосовуватимуться для вимірювання ризиків.

Установи, що здійснюють депозитарну та розрахунково-клірингову діяльність, належать до групи допоміжних посередників на фондовому ринку, що обслуговують обіг цінних паперів на ринку. У зв'язку із цим ризики, притаманні цим видам діяльності, є специфічними.

При цьому рівень ризикованості розрахунково-клірингової діяльності вищий, ніж депозитарної, що пов'язано з наявністю додаткових ризиків, притаманних виключно розрахунково-кліринговій діяльності.

Ризики, притаманні як депозитарній, так і розрахунково-кліринговій діяльності:

- ризик настання неплатоспроможності та банкрутства підприємства.

Зазначений ризик є загальним для всіх суб'єктів господарської діяльності, у тому числі і для професійних учасників фондового ринку, що провадять депозитарну та розрахунково-клірингову діяльність, у зв'язку з цим до таких установ необхідно застосовувати загальновизнані підходи до визначення відповідного ризику із застосуванням методів коефіцієнтного аналізу.

До пруденційних показників, які характеризують рівень ризикованості конкретного суб'єкта нагляду, належать нормативи достатності капіталу, що визначають фінансову спроможність такого суб'єкта певний час підтримувати належне функціонування виключно за рахунок власного капіталу.

При цьому підвищення вимог до статутного та власного капіталу не призведе до покращення рівня захищеності інвестора, оскільки вартість активів, що перебувають на обслуговуванні у суб'єкта нагляду, як правило, значно більша, ніж рівень його статутного та власного капіталу.

Кількісний норматив достатності капіталу для депозитарної діяльності має бути нижчим порівняно з розрахунково-кліринговою діяльністю у зв'язку з тим, що затрати на її здійснення не пов'язані з забезпеченням проведення розрахунків за укладеними договорами щодо цінних паперів;

- технічний ризик, що включає, зокрема, ризик технічного збою у роботі програмного забезпечення суб'єкта нагляду, ризик повної або часткової втрати або викривлення даних, у тому числі даних системи реєстру, несанкціонованого доступу до інформації сторонніх осіб та інші ризики, пов'язані з недосконалою роботою процесів та систем або їх недостатнім захистом;

- операційний ризик, пов'язаний з "людським фактором", який включає ризик допущення помилки при проведенні операції, здійснення неправомірних операцій, пов'язане з недостатньою кваліфікацією або із зловживанням персоналу, ризик розголошення інсайдерської інформації та інші ризики, пов'язані з умисними або неумисними діями персоналу суб'єкта нагляду;

- правовий (юридичний) ризик, який включає ризик порушення прав інвесторів, що виникає в результаті змін законодавства, порушення та недотримання суб'єктом нагляду вимог законодавства про цінні папери, у тому числі пов'язаний з "людським фактором" - недотримання строків подання або неподання інформації відповідно встановлених вимог, які визначені законодавчими та нормативно-правовими актами Комісії з питань ліцензування;

- ризик втрати ділової репутації, який, зокрема, є наслідком реалізації технічного, операційного та правового ризику;

- ризик настання непередбачуваних подій внаслідок форс-мажорних обставин, що унеможливлюють здійснення суб'єктами нагляду їх діяльності та загрожують збитками як самим суб'єктам нагляду, так і клієнтам цих установ та власникам цінних паперів.

Ризики, притаманні виключно розрахунково-кліринговій діяльності:

- ринковий ризик - ризик, пов'язаний з коливаннями цін на фінансовому ринку, зокрема, через несприятливі коливання вартості цінних паперів, зміни ставки банківського відсотка тощо. Враховуючи, що процес клірингу та розрахунків триває певний час, як наслідок, існує ймовірність виникнення втрачених вигод;

- кредитний ризик - ризик, пов'язаний з ймовірністю невиконання або несвоєчасного виконання фінансових зобов'язань учасником процесу клірингу та розрахунків в повному обсязі в певні строки або у майбутньому;

- ризик ліквідності - ризик, пов'язаний з ймовірністю відсутності в учасника процесу клірингу та розрахунків достатнього обсягу активів для виконання своїх фінансових зобов'язань в установлені строки, хоча існує можливість виконання таких зобов'язань у майбутньому. Проблеми ліквідності здатні викликати системні проблеми, особливо якщо вони виникають тоді, коли швидко змінюються ціни цінних паперів, і невиконання зобов'язань за договорами щодо цінних паперів, за якими настав строк, можуть привести до погіршення платоспроможності контрагентів;

- системний ризик - ризик, пов'язаний з нездатністю учасника процесу клірингу та розрахунків виконати свої фінансові зобов'язання, що викликає ефект каскаду, і як наслідок - неможливість виконання іншими учасниками цього процесу своїх зобов'язань, що, зрештою, призводить до загрози негативних наслідків для ринку в цілому.

Система кількісних і якісних показників повинна давати можливість оцінити кожний з видів ризиків, властивих певному виду професійної діяльності на фондовому ринку, тобто враховувати специфіку діяльності реєстратора, зберігача, депозитарію (у тому числі депозитарію, що здійснює розрахунково-клірингову діяльність).

Після визначення системи пруденційних показників для вимірювання ризиків, властивих депозитарній діяльності, для оцінки таких ризиків необхідно визначити нормативні та граничні значення цих показників, недотримання яких буде свідчити про підвищену ймовірність реалізації певного ризику.

На першому етапі впровадження пруденційного нагляду також здійснюється розробка та затвердження нормативно-правових актів, загальних рекомендацій або вимог до суб'єктів нагляду щодо зменшення певних видів ризиків у їх діяльності. Однією з таких вимог повинна стати вимога щодо розробки суб'єктами нагляду внутрішньої системи управління ризиками з метою підвищення ефективності управління ризиками та мінімізації впливу ризиків, а також вимога щодо створення суб'єктами нагляду системи внутрішнього аудиту.

На другому етапі впровадження пруденційного нагляду за депозитарною та розрахунково-кліринговою діяльністю регулятором здійснюється пруденційний нагляд за суб'єктами нагляду на постійній основі. На даному етапі здійснюватиметься постійне оновлення та підтримання в актуальному стані масиву інформації, необхідної для вимірювання та оцінки ризиків.

Також на даному етапі на основі наявної інформації буде здійснюватись розрахунок пруденційних показників та проводитись аналіз їх відповідності встановленим нормативним значенням, за результатами якого буде визначатись ступінь схильності до ризику кожного суб'єкта нагляду.

Доцільною є розробка методів експрес-аналізу, тестів для визначення сигнальних показників, складання алгоритмів проведення пруденційного аналізу професійних учасників за окремими видами професійної діяльності на фондовому ринку - депозитарної діяльності, проведення моделювання та прогнозування процесів та майбутніх результатів діяльності суб'єктів нагляду на основі аналізу інформації та оцінки ризиків.

4.3. Виокремлення установ для здійснення індивідуального нагляду

З метою встановлення адекватної інтенсивності нагляду за професійними учасниками фондового ринку необхідно здійснити всебічний аналіз діяльності таких установ та виділити суб'єктів нагляду в окремі групи за визначеним ступенем ризикованості. До кожної такої групи регулятор застосовує різні за інтенсивністю заходи нагляду та концентрує увагу на установах, що мають підвищені або високі значення показників ризикованості.

У відношенні суб'єктів нагляду, що входять до групи підвищеного ризику, буде здійснюватись індивідуальний нагляд шляхом аналізу факторів, що спричинили суттєве відхилення значень пруденційних показників від встановлених нормативів. За результатами такого аналізу будуть надаватись рекомендації або обов'язкові до виконання суб'єктом нагляду приписи щодо усунення впливу факторів, що спричинили підвищення ризику, або щодо мінімізації впливу такого ризику за умови неможливості його усунення.

Враховуючи, що існують компанії, які утримують основну долю активів в своєму сегменті фінансового ринку, вони несуть в собі системний ризик. Фінансова нестабільність та нестійкість таких компаній катастрофічно впливає на діяльність інших компаній у відповідному сегменті ринку або фінансового ринку в цілому. Нагляд за такими компаніями, впровадження індивідуального підходу та встановлення окремих фінансових нормативів відповідно до профілю ризиків є необхідними заходами для забезпечення стабільності фінансового ринку та захисту прав та інтересів інвесторів.

4.4. Запровадження інституту рекомендацій та висвітлення найкращих практик на ринку

Одним з елементів пруденційного нагляду є запровадження інституту рекомендацій. Рекомендації, що надаються регулятором в процесі пруденційного нагляду, є елементами "м'якого нагляду", не є заходами впливу і діють за принципом "виконуй або поясни чому не виконуєш". Рекомендації можуть надаватися Комісією також в процесі діалогу з власниками та керівниками професійних учасників фондового ринку та бути ефективним засобом в разі, якщо такі власники та керівники мають бездоганну ділову репутацію та відповідну професійну підготовку (є належними особами).

4.5. Оцінка ефективності впровадження пруденційних заходів

Необхідним кроком реалізації Концепції є постійний моніторинг та оцінка ефективності впровадження пруденційних заходів та удосконалення пруденційних нормативів та показників з метою мінімізації ризиків або їх уникнення.

Особлива увага НКЦПФР як наглядового органу повинна приділятися оцінці ризику ліквідності, попередженню можливих наслідків неплатоспроможності, а також зменшенню операційного ризику шляхом впровадження ефективних процедур контролю за проведенням операцій.

Запровадження системи пруденційного нагляду на фондовому ринку може в подальшому супроводжуватися посиленням вимог та санкцій до порушників пруденційних норм і стандартів.

Також на етапі отримання заявником ліцензії на провадження професійної діяльності на фондовому ринку можуть бути запроваджені більш жорсткі вимоги до капіталу, змінені критерії відбору персоналу та встановлені додаткові вимоги до його кваліфікації та дисциплінованості, організаційні, технологічні та інші вимоги, обов'язкові для виконання та дотримання при провадженні професійної діяльності на фондовому ринку.

З метою забезпечення здатності виконувати професійними учасниками ринку цінних паперів зобов'язання перед інвесторами і в такий спосіб сприяти фінансовій стабільності та ефективності системи може бути запроваджено страхування ризиків професійної діяльності.

4.6. Аналіз діяльності емітентів цінних паперів

До основних завдань та етапів впровадження пруденційного нагляду відноситься питання аналізу діяльності емітентів цінних паперів, зокрема створення передумов для контролю за повнотою, своєчасністю, достовірністю та наявністю інформації. Що в свою чергу надасть можливість для здійснення неупередженої та об'єктивної оцінки фінансово-господарської діяльності емітента та своєчасного виявлення негативних тенденцій та недоліків в діяльності товариств з метою прийняття рішень щодо усунення/ліквідації причин виникнення недоліків та недопущення негативних наслідків в процесі діяльності емітентів.

З метою реалізації зазначених завдань можуть бути визначені наступні групи критеріїв оцінки негативних тенденцій у стані фінансово-господарської діяльності емітента цінних паперів:

Перша група. Віднесення цінних паперів емітента, до таких, що мають ознаки фіктивності.

Друга група. Наявність інформації, що свідчить про негативні тенденції в фінансово-господарській діяльності емітента цінних паперів.

Третя група. Наявність інформації, що свідчить про погіршення стану фінансово-господарській діяльності емітента цінних паперів.

До кожної з групи критеріїв оцінки негативного стану фінансово-господарської діяльності емітента цінних паперів можна віднести перелік критеріїв, які б слугували базовими точками оцінки емітента, а саме:

до першої групи:

- нерозкриття емітентом цінних паперів регулярної інформації відповідно до вимог законодавства;

- відсутність чистих доходів відповідно до звіту про фінансові результати, поданого до Комісії станом на кінець звітного періоду;

- наявність інформації, що переважна частка активів емітента складається з фінансових інвестицій та/або дебіторської заборгованості відповідно до балансу емітента, поданого до Комісії станом на кінець звітного періоду;

до другої групи:

- наявність відомостей щодо зупинення обігу цінних паперів емітента;

- отримання кредиту/позики на 25 % і більше активів емітента;

- недостатній коефіцієнт загальної платоспроможності (співвідношення активів і усіх зобов'язань);

- недостатній коефіцієнт поточної ліквідності;

- перевищення суми емісії облігацій над чистими активами емітента;

- наявність несвоєчасних оплат процентів за зобов'язаннями;

до третьої групи:

- порушення справи про банкрутство емітента цінних паперів;

- наявність інформації про збитковість емітента за результатами фінансово-господарської діяльності за попередні два та більше років поспіль;

- невиконання зобов'язань емітентом за облігаціями (за наявності);

- вартість чистих активів акціонерних товариств не відповідає вимогам законодавства;

- негативний аналіз коефіцієнта вірогідності банкрутства;

- зменшення розміру власного капіталу.

За визначеними критеріями емітент може бути оцінений на наявність ступеня ризику або негативного стану фінансово-господарської діяльності. Можливо передбачити певні рівні такого негативного стану емітента в залежності від кількості наявних критеріїв, яким відповідає певний емітент.

Запровадження пруденційного нагляду дасть змогу:

- зміцнити фондовий ринок за рахунок запобігання системних ризиків;

- оптимізувати кількість професійних учасників (за рахунок виходу з ринку неплатоспроможних компаній);

- збільшити питому вагу сектору в структурі ВВП у довгостроковій перспективі;

- зменшити кількість компаній, що потребують фінансового оздоровлення;

- збільшити довіру населення до фондового ринку.

Базовими індикаторами досягнення основних результатів реалізації Концепції у сфері торгівлі цінними паперами є:

- створення підґрунтя для впровадження нових фінансових інструментів та технологій (кредитування в цінних паперах, угоди РЕПО, маржинальна торгівля, клірингові процедури, деривативи, субброкеридж, інтернет-трейдинг);

- зменшення ризику контрагента;

- зменшення адміністративної завантаженості;

- збільшення кількості операцій на фондовому ринку з ліквідними фінансовими інструментами, що має підвищити доходи торговців цінними паперами.

Базовими індикаторами досягнення основних результатів реалізації Концепції у сфері діяльності інституційних інвесторів є:

- належний рівень вартості чистих активів ІСІ;

- належний рівень вартості активів НПФ.

Базовими індикаторами досягнення основних результатів реалізації Концепції у сфері депозитарної діяльності є:

- запобігання випадкам настання неплатоспроможності та банкрутства суб'єктів нагляду;

- зменшення кількості порушень вимог законодавства на ринку цінних паперів суб'єктами нагляду;

- зменшення кількості звернень до Комісії щодо незабезпечення (порушення) прав власників цінних паперів;

- зменшення кількості коригувальних операцій у діяльності суб'єктів нагляду;

- зменшення кількості випадків втрати або пошкодження даних системи депозитарного обліку та системи реєстру власників іменних цінних паперів (її частини).

Ризиками реалізації Концепції є:

- ризики, пов'язані з неприйняттям необхідних актів законодавства;

- недостатність повноважень регулятора;

- недостатнє фінансування регулятора;

- затримка впровадження або неможливість впровадження в повному обсязі програмно-технічного комплексу для прийняття та аналізу інформації від професійних учасників фондового ринку;

- недостатня кваліфікація фахівців компаній;

- низька капіталізація установ, обмеженість в обігових коштах та обмеженість джерел залучення додаткового фінансування;

- відсутність, неповнота або недостовірність необхідної інформації для цілей пруденційного нагляду;

- обмеженість ресурсів та напрямків використання міжнародної технічної допомоги.