Про розгляд проекту Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо тимчасових дозволів на мовлення в зоні проведення антитерористичної операції та прикордонних районах України»

Відповідно до статті 93 Регламенту Верховної Ради України, затвердженого Законом України від 10.02.2010 № 1861-VI, листа Комітету Верховної Ради України з питань інформатизації та зв’язку від 15.06.2017 № 04-21/18-315 (140852), розглянувши проект Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо тимчасових дозволів на мовлення в зоні проведення антитерористичної операції та прикордонних районах України", реєстраційний номер 6565 від 08.06.2017, Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері зв’язку та інформатизації

1. Затвердити висновок стосовно висловлення позиції щодо доцільності прийняття проекту Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо тимчасових дозволів на мовлення в зоні проведення антитерористичної операції та прикордонних районах України", реєстраційний номер 6565 від 08.06.2017, із зауваженнями, що додаються.

2. Департаменту правового забезпечення в установленому порядку забезпечити направлення відповіді Комітету Верховної Ради України з питань інформатизації та зв’язку.

3. Департаменту забезпечення діяльності оприлюднити це рішення шляхом його розміщення на офіційній сторінці НКРЗІ в мережі Інтернет.

Метою прийняття проекту Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо тимчасових дозволів на мовлення в зоні проведення антитерористичної операції та прикордонних районах України", реєстраційний номер 6565 від 08.06.2017 (далі – законопроект) є забезпечення безперервності мовлення телерадіоорганізацій і приймання їх програм населенням, шляхом закріплення механізму прискореної видачі тимчасових дозволів на телерадіомовлення на територіях, найбільш вразливих до зовнішнього негативного інформаційного впливу, а також визначення особливих умов щодо переходу від аналогового до цифрового мовлення на окремих адміністративно-територіальних одиницях.

За результатами опрацювання проекту акта Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері зв’язку та інформатизації, вирішила висловити позицію про доцільність його прийняття із такими зауваженнями.

1. Законопроектом пропонується доповнити Закон України "Про телебачення і радіомовлення" такими визначеннями термінів:

"дозвіл на тимчасове мовлення – рішення, прийняте Національною радою України з питань телебачення і радіомовлення, що надає телерадіоорганізації право здійснювати тимчасове мовлення на територіях з особливим режимом мовлення, строком до одного року;

тимчасове мовлення – мовлення з використанням радіочастотного ресурсу, що здійснюється телерадіоорганізаціями на підставі наданого Національною радою України з питань телебачення і радіомовлення дозволу на тимчасове мовлення;

території з особливим режимом мовлення – прикордонні райони України, райони, які знаходяться на лінії розмежування з тимчасово окупованими територіями України та окремими районами Донецької та Луганської областей".

При цьому, запропоновані законопроектом зміни до частини четвертої статті 42 Закону України "Про радіочастотний ресурс України" передбачають, що термін дії дозволу на експлуатацію не може бути меншим за термін дії відповідної ліцензії на користування радіочастотним ресурсом України або відповідної ліцензії на мовлення чи дозволу на тимчасове мовлення. Для загальних користувачів, яким не потрібна ліцензія на користування радіочастотним ресурсом України, термін дії дозволу на експлуатацію не може бути меншим за п'ять років, якщо інше не передбачено Планом використання радіочастотного ресурсу України або не заявлено суб'єктом господарювання. У той же час, запропоновані законопроектом зміни до статті 22 Закону України "Про телебачення і радіомовлення" встановлюють, що для забезпечення можливості тимчасового мовлення із використанням радіочастотного ресурсу, аналогове мовлення може бути продовжене на території з особливим режимом мовлення.

Виходячи зі змісту вказаних змін під тимчасовим мовленням може вбачатися як цифрове так і аналогове телевізійне мовлення. При цьому аналогове мовлення може бути продовжене на згаданій території не залежно від вимог Плану використання радіочастотного ресурсу України.

Водночас, користування радіочастотним ресурсом у прикордонних зонах підлягає міжнародній координації відповідно до частини четвертої статті 59 Закону України "Про радіочастотний ресурс України", якою передбачено, що міжнародна координація з питань використання радіочастот і радіоелектронних засобів у прикордонних зонах, присвоєнь радіочастот радіоелектронним засобам України та інших країн, реєстрація у Міжнародному союзі електрозв'язку (далі – МСЕ) присвоєнь радіочастот радіоелектронним засобам України здійснюється національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері зв'язку та інформатизації, із залученням для цього інших центральних органів виконавчої влади та Національної ради України з питань телебачення та радіомовлення.

Також, користування радіочастотним ресурсом у прикордонних зонах регулюється Регламентом радіозв’язку МСЕ та міжнародними угодами. Україна, як держава-член МСЕ, зобов'язана дотримувати положень Статуту і Конвенції МСЕ, які ратифіковані Законом України від 15.07.1994 № 116/94-ВР.

Так, статтею 6 Статуту МСЕ визначено, зокрема, що Члени Союзу зобов'язуються дотримувати положень цього Статуту, Конвенції та Адміністративних регламентів у всіх установах і на всіх утворених або експлуатованих ними станціях електрозв'язку, які забезпечують міжнародні служби або можуть завдати шкідливих перешкод службам радіозв'язку інших країн, за винятком тих служб, які звільнені від таких зобов'язань згідно зі Статтею 48 цього Статуту.

Члени Союзу повинні також вживати необхідних заходів до того, щоб забезпечити додержання положень цього Статуту, Конвенції та Адміністративних регламентів експлуатаційними організаціями, які одержали дозвіл на утворення служб електрозв'язку і які беруть участь у міжнародних службах або експлуатують станції, здатні завдати шкідливих перешкод службам радіозв'язку інших країн.

Також, частиною другою статті 19 Закону України "Про міжнародні договори України" встановлено, що якщо міжнародним договором України, який набрав чинності в установленому порядку, встановлені інші правила, ніж ті, що передбачені у відповідному акті законодавства України, то застосовуються правила міжнародного договору.

Відповідно до положень Регіональної угоди (Женева 2006), з червня 2015 року аналогове телебачення України не має права на міжнародно-правовий захист та не може створювати завад радіоелектронним засобам цифрового телебачення сусідніх країн. Продовження аналогового телевізійного мовлення на прикордонних територіях може мати негативні наслідки для іміджу України, а також Україна буде отримувати численні скарги на порушення міжнародних угод, Регламенту радіозв’язку МСЕ та створення радіозавад.

2. Текст законопроекту містить словосполучення "особливий режим мовлення" та "прикордонні райони", однак їх застосування є незрозумілим оскільки визначення відповідних термінів в законопроекті відсутнє.

Також є незрозумілою необхідність віднесення всіх прикордонних районів до територій з особливим режимом мовлення, що в свою чергу передбачає видання дозволів на тимчасове мовлення на усій зазначеній території (прикордонних районах).

Крім того, задекларований у пояснювальній записці механізм прискореної видачі тимчасових дозволів на мовлення у законопроекті відсутній.

3. Законопроектом пропонується внести зміни до статей 16, 42 Закону України "Про радіочастотний ресурс України" (далі – Закон), які передбачають покладення на державне госпрозрахункове підприємство "Український державний центр радіочастот" (далі – УДЦР) обов’язків щодо підготовки висновків на безпосереднє замовлення для Національної ради щодо можливості та умов користування радіочастотним ресурсом України для телерадіомовлення, у тому числі для потреб тимчасового мовлення, який надається на безоплатній основі.

Відповідно до статті 42 та частини першої статті 74 Господарського кодексу України підприємництво – це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку. Державне комерційне підприємство є суб'єктом підприємницької діяльності, діє на основі статуту або модельного статуту і несе відповідальність за наслідки своєї діяльності усім належним йому на праві господарського відання майном згідно з цим Кодексом та іншими законами, прийнятими відповідно до цього Кодексу.

Згідно з частиною четвертою статті 16 Закону УДЦР на платній основі за рахунок коштів користувачів радіочастотного ресурсу України на їх замовлення виконує роботи (надає послуги), а за рахунок коштів Державного бюджету України – роботи, пов'язані з розрахунком мереж цифрового наземного мовлення та виявленням джерел радіозавад у смугах частот загального користування за заявою спеціальних користувачів. Перелік робіт та послуг, що виконує УДЦР, а також тарифи на них затверджуються національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері зв'язку та інформатизації, у встановленому порядку.

Враховуючи вищенаведені норми законодавства, та те, що в УДЦР відсутні джерела фінансування видатків, відмінні від отримання плати за виконані роботи та послуги у пунктах 1, 3 частини першої розділу I законопроекту слова "який надається на безоплатній основі" потребують виключення.