Терпимість - це не поступка, поблажливість або потурання, а, перш за все, активне відношення, що формується на основі визнання універсальних прав і основних свобод людини. За жодних обставин терпимість не може служити виправданням посягань на ці основні цінності, терпимість повинні проявляти окремі люди, групи і держави.
Терпимість - це обов'язок сприяти затвердженню прав людини, плюралізму (у тому числі культурного плюралізму), демократії і правопорядку. Терпимість - це поняття, що означає відмову від догматизму, від абсолютизації істини і що затверджує норми, встановлені в міжнародних правових актах в області прав людини.
Для повнішого з'ясування суті поняття "толерантність" розглянемо його протилежне значення "інтолерантність" ("нетерпимість"). Інтолерантність - якість особи, що характеризується негативним, ворожим відношенням до особливостей культури тієї або іншої соціальної групи, до інших соціальних груп загалом або до окремих представників даних груп. Нетерпимість небажання, невміння терпимо ставитися до кого-, чого-небудь, нетерпиме ставлення. Нетерпимий - з яким не можна миритися, якого неможливо терпіти.
У 1996 р. Генеральна Асамблея ООН запропонувала державам-учасникам щорічно святкувати Міжнародний день, присвячений терпимості, проводячи цього дня заходи щодо поширення ідей толерантності, орієнтовані як на навчальні заклади так і на широку громадськість. Цього дня за традицією у багатьох країнах проводяться акції, спрямовані проти екстремізму, різноманітних форм дискримінації та проявів нетерпимості.
Вже понад 10 років світ святкує Міжнародний день толерантності, що урочисто був проголошений Декларацією принципів толерантності, затвердженою у 1995 р. на 28 Генеральній конференції ЮНЕСКО з нагоди 50-річчя організації.
У статті 6 Декларації зазначено: "З метою мобілізації громадськості, звернення уваги на небезпеки, приховані у нетерпимості, зміцнення прихильності і активізації дій на підтримку поширення ідей толерантності і виховання у її дусі ми урочисто проголошуємо 16 листопада міжнародним днем, присвяченим толерантності, що відзначається щорічно". Декларація визначає толерантність не лише як моральний борг, але й як політичну і правову вимогу до окремих людей, груп людей і держав. Вона визначає положення толерантності по відношенню до міжнародних інструментів захисту прав людини, вироблених впродовж 50 років. У Декларації підкреслюється, що державам слід розробляти нове законодавство, при виникненні необхідності забезпечувати рівність між в усіма групами людей і окремими членами суспільства.
Однією з найважливіших умов переходу від суспільства закритого типу (традиційно-общинних, тоталітарних і тому подібне) до відкритого демократичного суспільства є перехід від ізоляціоністських принципів (територіальних, соціальних, ментальних) функціонування соціальної системи до принципів доступності і співпраці. У контексті аналізу перспектив розвитку суспільства расова, етнічна і національна толерантність може розглядатися не лише як потенціал підтримки світу і спокою в країні, але і як показник міри готовності масової свідомості населення до відвертості і співпраці зі світовою спільнотою на основі загальновизнаних демократичних принципів.
На сьогоднішній день, в умовах складних соціальних потрясінь, особливо необхідна толерантність у взаєминах між членами сім'ї. Але для гармонійного розвитку дитини потрібне особисте щастя батьків, гармонійна сім'я. Яким би гарним не був догляд за дитиною, їй потрібна повноцінна сім'я. В наші ж дні це трапляється дуже рідко. Неповноцінна сім'я згубно діє на дитину. Педагог повинен знати, в яких умовах проживають підопічні, адже тільки він може благотворно вплинути на формування психіки дитини, яка живе в неблагополучній сім'ї, бути розумним та обережним порадником батьків, давати виважені, продумані поради, пам'ятаючи, що головне - здоров'я і душевна рівновага дитини. Виховання в дусі толерантності слід розглядати як невідкладне завдання і у зв'язку з цим необхідно створювати різні методики формування толерантності на систематичній та раціональній основі.
Формування толерантної особистості, в першу чергу, можливе шляхом відпрацювання життєво необхідних соціальних навичок, які дозволяють підлітку успішно взаємодіяти в соціумі, жити у світі мирно, у злагоді із собою та іншими. Це навички:
позитивної взаємодії;
стійкості до стресів, конфліктних ситуацій, поведінкових відхилень, агресивної поведінки, порушення меж та норм;
успішної комунікації;
розвиток здатності індивіда до мобілізаційної реакції;
соціальної активності та компетентності;
коректування самооцінки, розвиток почуття власної гідності та поваги гідності інших;
соціально-психологічної стійкості до багатоманітності світу, до етнічних, культурних, соціальних та світоглядних розбіжностей;
соціальної чуттєвості, здатності до емпатії та співчуття;
аналізу та пізнання власного "Я" та свого "Я" серед "Інших";
критичного аналізу суджень інших та самостійності власних, їх рефлективності;
творчого застосування отриманих знань, умінь та навичок в розмаїтті життєвих ситуацій та обставин тощо.
Як ми бачимо, весь цей ряд підіймається від психологічного рівня до соціального - від вміння тримати себе в руках до "мистецтва жити з несхожими на тебе", від індивідуального рівня, коли, наприклад, значимою є проблема базової довіри, до групового та соціального, коли на перший план виходять проблеми ксенофобії.
У цілому, в контексті розробки практичних технологій з виховання толерантності, необхідно виділити чотири основних компоненти:
психологічну стійкість;
систему позитивних установок;
комплекс індивідуальних якостей;
систему особистих та групових цінностей.
Враховуючи факт, що формування толерантності в молодіжному середовищі не є самостійним та самовільним процесом, серйозної уваги потребує питання професіоналізму та компетентності тих, хто буде організовувати та супроводжувати цей процес. Не викликає сумніву, що суб'єкти, які залучаються до роботи з дітьми та молоддю, мають відповідати певним критеріям: володіти спеціальними знаннями в різних областях (підлітковій психології, педагогіці, соціальній психології толерантності тощо), а також відповідним набором якостей, вмінь та навичок, що дозволяють здійснювати відповідну діяльність.
У найширшому сенсі до формування толерантності можуть бути залучені спеціалісти найрізноманітніших сфер: психологи, педагоги, соціальні працівники, класні керівники, лідери молодіжних рухів, правозахисники, правоохоронці та інші.
ВИСНОВКИ
На сьогоднішній день чинним законодавством України проголошено, що громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Крім того, не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками; кожен має право на свободу світогляду і віросповідання (ст.ст. 24, 35 Конституції України).
З метою надійного захисту цих прав і свобод у методичних рекомендаціях розглядаються поняття ксенофобії та суміжні поняття. Отже, ксенофобія, насамперед, нав'язливий страх перед незнайомими особами; по-друге, ворожість, нетерпимість, ненависть та презирство до осіб іншої віри, культури, національності, до іноземців, представників інших регіонів, а також до чогось незнайомого, чужого, незвичного.
В Україні жертвами нападів різних молодіжних неформальних об'єднань, діяльність яких спрямована на насильницькі дії на ґрунті расової та національної ворожнечі, стали декілька працівників посольств та представництва ООН, а також члени їх родин. Насильство було спрямовано проти іноземних студентів, біженців та іммігрантів, бізнесменів, туристів.
Здійснюючи запобігання ксенофобії, як негативному соціальному явищу, необхідно реалізувати комплекс ідеологічних, виховних, соціально-економічних, політичних, правових, організаційних та інших заходів. Відповідно, у будь-якій сфері людської діяльності, яка стосується відносин з іноземцями та особами інших рас, потрібно застосовувати заходи запобігання, тобто створювати умови, які зменшуватимуть або нейтралізуватимуть вплив криміногенних чинників на поширення проявів ксенофобії.
Зазначене можна здійснити шляхом виховання толерантності в учнів (студентів). Формування толерантності відбувається протягом всього життя людини, проте його основи закладаються в процесі первинної соціалізації. Найважливішим інститутом соціалізації, поряд з сім'єю є система освіти. Саме система освіти повинна закласти світоглядні основи майбутньої толерантної особи.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
Міжнародні нормативно-правові акти:
1. Загальна декларація прав людини: Резолюція 217 А (III) Генеральної Асамблеї ООН від 10 груд. 1948 р. [Електронний ресурс]. - Режим доступу:
http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=995_015с=1#Public.
2. Декларація ООН про ліквідацію всіх форм расової дискримінації: Резолюція 1904 (XVIII) Генеральної Асамблеї ООН від 20 лист. 1963 р. [Електронний ресурс]. - Режим доступу:
http://zakon.nau.ua/doc/?code=995_338.
3. Декларація про ліквідацію всіх форм нетерпимості та дискримінації на основі релігії чи переконань: Резолюція 36/55 Генеральної Асамблеї ООН від 25 лист. 1981 р. [Електронний ресурс]. - Режим доступу:
http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=995_284c=l#Public.
4. Декларація принципів толерантності: Резолюція 5.61 Генеральної конференції ЮНЕСКО від 16 лист. 1995 р. [Електронний ресурс]. - Режим доступу:
http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/inain.cgi.
5. Декларація ООН про ліквідацію всіх форм расової дискримінації від 31 серпня 2001 р. [Електронний ресурс]. - Режим доступу:
http://zakonl.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main,cgi.
6. Конвенція про запобігання злочину геноциду та покарання за нього від 9 груд. 1948 р. [Електронний ресурс]. - Режим доступу:
http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=995_155.
7. Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод від 4 лист. 1950 р. [Електронний ресурс]. - Режим доступу:
http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=995_004.
8. Міжнародна конвенція про ліквідацію всіх форм расової дискримінації від 21 груд. 1965 р. [Електронний ресурс]. - Режим доступу:
http://zakonl.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?user=147914p6.
9. Конвенція про припинення злочину апартеїду та покарання за нього від 30 лист. 1973 р. [Електронний ресурс]. - Режим доступу:
http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=995_149c=l#Public.
10. Статут ООН від 26 черв. 1945 р. [Електронний ресурс]. - Режим доступу:
http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=995_010.
11. Міжнародний пакт ООН про громадянські і політичні права від 16 груд. 1966 р. [Електронний ресурс]. - Режим доступу:
http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=995_043.p.
12. Міжнародний пакт ООН про економічні, соціальні і культурні права від 16 груд. 1966 р. [Електронний ресурс]. - Режим доступу:
http://zakon.rada. gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=995_042.
13. Європейська хартія регіональних мов або мов меншин від 5 лист. 1992 р. [Електронний ресурс]. - Режим доступу:
http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-binAaws/main.cgi?nreg=994_014c=l#Publie.
Закони України:
1. Конституція України // Відомості Верховної Ради України. -1996. - № 30. - С. 141.
2. Кримінальний кодекс України // Відомості Верховної Ради України. - 2001. - № 25 - 26. - С. 131.
3. Про свободу совісті та релігійні організації: Закон України від 23 квіт. 1991 р. № 987-XII // Відомості Верховної Ради УРСР. - 1991. - № 25.- С. 283.
4. Про національні меншини в Україні: Закон України від 25 черв. 1992 р. № 2494-XII // Відомості Верховної Ради України. - 1992. - № 36. - С. 529.
5. Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні: Закон України від 16 лист. 1992 р. № 2782-XII // Відомості Верховної Ради України. - 1993. - № 1. - С. 1.
6. Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства: Закон України від 4 лют. 1994 p. № 3929-XII // Відомості Верховної Ради України. - 1994. - № 23. - С. 161.
Публікації:
1. Великий тлумачний словник сучасної української мови / Уклад. і голов. ред. В.Т. Бусел. - К., Ірпінь: ВТФ "Перун", 2009. - 1736 с.
2. Журнал "Век толерантности". Електронний ресурс. Режим доступу:
http://tolerance.ru
3. Методичні рекомендації щодо запобігання поширенню ксенофобії в Україні / [Василевич В.В., Кальченко Т.Л., Мозоль С.А., Расюк Е.В.]. - К.: КНУВС, 2010. - 59 с.
4. Права людини у діяльності міліції: Посібник з активних методів навчання. Вид 2-ге, доп. / Кол.авт. Харків.: Харківський інститут соціальних досліджень. 2008. - 141 с.
5. Роттердамська хартія. Охорона правопорядку силами поліції в поліетнічному суспільстві (пер. з англ.). Серія "Права людини", 2002 - 30 с.
( Текст взято з сайту НК захисту суспільної моралі http://www.moral.gov.ua/ )
