Про необхідність усунення Міністерством екології та природних ресурсів України порушень принципів державної регуляторної політики згідно з вимогами Закону України від 11.09.2003 № 1160-IV "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності"

На виконання вимог Закону України від 11.09.2003 № 1160-IV "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності", здійснюючи експертизу нормативно-правових актів центральних органів виконавчої влади щодо їх відповідності принципам державної регуляторної політики, Державна служба України з питань регуляторної політики та розвитку підприємництва встановила наступне.

Наказом Міністерства екології та природних ресурсів України від 30.07.2002 № 294 (зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 25.09.2002 за № 781/7069) затверджено Інструкцію про розгляд заявок та надання дозволів на виробництво, зберігання, транспортування, використання, захоронення, знищення та утилізацію отруйних речовин, у тому числі продуктів біотехнології та інших біологічних агентів (далі - Інструкція).

За результатом здійсненої експертизи Інструкції встановлено, що її положення не відповідають визначеним статтями 4 та 5 Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності" принципам державної регуляторної політики.

Відповідно до частини першої статті 4-1 Закону України "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності" (далі - Закон про дозвільну систему) порядок видачі документів дозвільного характеру або відмови в їх видачі, переоформлення, видачі дублікатів, анулювання центральними органами виконавчої влади, їх територіальними (регіональними, місцевими) органами встановлюється Кабінетом Міністрів України за поданням відповідного дозвільного органу, погодженим з уповноваженим органом, якщо інше не передбачено міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Такі порядки мають передбачати, зокрема, вичерпний перелік документів, які суб'єкту господарювання необхідно подати для одержання документа дозвільного характеру.

У відповідності до вимог частини першої статті 4-1 Закону про дозвільну систему пунктом 3 Порядку одержання дозволу на виробництво, зберігання, транспортування, використання, захоронення, знищення та утилізацію отруйних речовин, у тому числі продуктів біотехнології та інших біологічних агентів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.06.95 № 440 (далі - постанова № 440), встановлено вичерпний перелік документів, які суб'єкту господарювання необхідно подати для одержання дозволу на виробництво, зберігання, використання, захоронення, знищення та утилізацію отруйних речовин, у тому числі продуктів біотехнології та інших біологічних агентів та дозволу на транспортування отруйних речовин, у тому числі продуктів біотехнології та інших біологічних агентів.

Так, відповідно до постанови № 440 дозвіл на виробництво, зберігання, використання, захоронення, знищення та утилізацію отруйних речовин, у тому числі продуктів біотехнології та інших біологічних агентів, видається Мінприроди за наявності:

- дозволу на початок виконання робіт підвищеної небезпеки та початок експлуатації (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки (видається Держгірпромнаглядом або його територіальними органами);

- висновку державної санітарно-епідеміологічної експертизи (видається Держсанепідслужбою);

- документа, що підтверджує державну реєстрацію небезпечного фактора (видається Держсанепідслужбою), або посвідчення про державну реєстрацію пестициду чи агрохімікату (видається Мінприроди), або реєстраційного посвідчення на лікарський засіб (видається МОЗ).

Дозвіл на транспортування отруйних речовин, у тому числі продуктів біотехнології та інших біологічних агентів, видається Мінприроди за наявності:

- висновку державної санітарно-епідеміологічної експертизи (видається Держсанепідслужбою);

- документа, що підтверджує державну реєстрацію небезпечного фактора (видається Держсанепідслужбою), або посвідчення про державну реєстрацію пестициду чи агрохімікату (видається Мінприроди), або реєстраційного посвідчення на лікарський засіб (видається МОЗ);

- погодження МВС (у разі перевезення автомобільним транспортом) або Мінінфраструктури (у разі перевезення залізничним, морським, річковим, авіаційним транспортом).

Крім того, пунктом 4 Порядку № 440 встановлено, що для одержання дозволу суб'єкти господарювання подають Мінприроди заявку встановленої форми.

Разом з цим Інструкцією встановлено додатковий перелік документів, необхідний для отримання зазначених вище дозволів, що не узгоджується з вимогою частини першої статті 4 Закону про дозвільну систему, згідно якої вичерпний перелік документів, які необхідно подати суб'єкту господарювання для одержання документа дозвільного характеру має затверджуватись виключно постановою Кабінету Міністрів України.

Виходячи зі змісту пункту 2.2 Інструкції суб'єкт підприємницької діяльності, який має намір одержати дозвіл на виробництво, зберігання, використання, захоронення, знищення та утилізацію отруйних речовин, у тому числі продуктів біотехнології та інших біологічних агентів (далі - заявник, звертається із заявкою встановленої форми до дозвільного органу.

Пункт 2.3 Інструкції для одержання документа дозвільного характеру встановлює необхідність подання разом із заявкою цілої низки не передбачених постановою № 440 документів:

1. Копії статутних документів (при першому зверненні вітчизняних підприємств-заявників): ліцензії на здійснення певного виду господарської діяльності, свідоцтва про державну реєстрацію, довідки з управління статистики (код за ЄДРПОУ), довідки про реєстрацію платника ПДВ; витяги із статуту щодо мети та предмету діяльності (для представництв іноземних фірм - копії свідоцтва про реєстрацію).

2. Гарантійний лист щодо сплати за здійснення експертизи (дослідження) матеріалів (документів) дозвільним органом.

3. Позитивні експертні висновки, погодження МОЗ, МВС, Мінтрансу або Держнаглядохоронпраці.

4. Документи щодо достовірності інформації про речовину:

- країна походження, дата виготовлення, виробник;

- відомості щодо якості речовини (сертифікат якості, паспорт якості, сертифікат аналізу тощо), кількості речовини;

- копії сертифіката (свідоцтва) державної реєстрації небезпечного фактора та висновку державної санітарно-гігієнічної експертизи;

- копія свідоцтва про реєстрацію лікарських форм вакцин, амінокислот, антибіотиків, ферментів, вітамінів;

- копія посвідчення про державну реєстрацію пестициду.

5. Копія договору обов'язкового страхування цивільної відповідальності суб'єктів господарювання за шкоду, яка може бути заподіяна пожежами та аваріями на об'єктах підвищеної небезпеки, включаючи пожежовибухонебезпечні об'єкти та об'єкти, господарська діяльність на яких може призвести до аварій екологічного і санітарно-епідеміологічного характеру.

Виходячи зі змісту пункту 2.4 Інструкції суб'єкт підприємницької діяльності, який має намір одержати дозвіл на транспортування (перевезення), звертається із заявкою встановленої форми до дозвільного органу.

Пункт 2.5 Інструкції встановлює необхідність додати до заявки документи не передбачені постановою № 440, що, в свою чергу, порушує вимоги частини першої статті 4-1 Закону про дозвільну систему, зокрема:

1. Копії статутних документів (при першому зверненні вітчизняних підприємств-заявників): ліцензії на здійснення певного виду господарської діяльності, свідоцтва про державну реєстрацію, довідки з управління статистики (код за ЄДРПОУ), довідки про реєстрацію платника ПДВ; витяг із статуту щодо мети та предмету діяльності (для представництв іноземних фірм - копії свідоцтва про реєстрацію).

2. Гарантійний лист щодо сплати за здійснення експертизи (дослідження) матеріалів (документів) дозвільним органом.

3. Копія контракту (контрактів) або договору (договорів).

4. Копії договору з автопідприємством та свідоцтва про допуск транспортного засобу до перевезення або договору з Укрзалізницею, або інше.

5. Копія сертифіката якості речовини (сертифіката аналізу, сертифіката відповідності, паспорта якості, інше).

6. Копія аварійної картки або листа даних безпеки з інформацією щодо заходів з ліквідації аварійних ситуацій під час перевезень.

7. Копія експертного висновку щодо визначення коду УКТЗЕД речовин.

8. Нотаріально завірена копія договору обов'язкового страхування відповідальності суб'єктів перевезення небезпечних вантажів на випадок настання негативних наслідків перевезення небезпечних вантажів для довкілля та здоров'я людини.

9. Погодження Департаменту ДАІ МВС України щодо перевезення отруйної речовини або продукту біотехнології автомобільним транспортом (при наявності свідоцтв про допуск водія та транспортного засобу до перевезення небезпечного вантажу конкретного класу небезпеки, аварійних карток системи інформації про небезпеку, для вітчизняних перевізників - Технічних умов безпечного перевезення небезпечних речовин, узгоджених з Державтоінспекцією МВС України).

10. Погодження Мінтрансу щодо надання транспортних послуг з перевезення, щодо виду та оренди транспортного засобу для транспортування отруйної речовини або продукту біотехнології залізничним, морським/річковим, авіаційним транспортом (за наявності сертифікатів відповідності на упаковку (тару), контейнери, цистерни тощо, копій свідоцтв про завантаження контейнера та про проходження спеціальних навчань).

11. Копії дозволів щодо поводження з отруйною речовиною або продуктом біотехнології, виданих заявнику, безпосередньому споживачеві чи посереднику відповідними територіальними органами Мінприроди України.

12. Копія посвідчення про державну реєстрацію пестициду.

13. Копія сертифіката (свідоцтва) державної реєстрації небезпечного фактора.

14. Копія висновку державної санітарно-гігієнічної експертизи.

15. Копія свідоцтва про державну реєстрацію вакцин, амінокислот, антибіотиків, ферментів, вітамінів.

Також не узгоджується з вимогою частини другої статті 4-1 Закону про дозвільну систему і пункт 2.9 Інструкції.

Так, згідно з вищезазначеним положенням Закону про дозвільну систему розмір тарифів, у тому числі їх граничні розміри, на проведення дозвільними органами експертиз та обстежень або інших наукових і технічних оцінок, які є підставою для видачі документів дозвільного характеру, затверджується Кабінетом Міністрів України, якщо інше не встановлено законом.

Розмір тарифів на проведення суб'єктами господарювання експертиз та обстежень або інших наукових і технічних оцінок, які є підставою для видачі документів дозвільного характеру, не може перевищувати граничних розмірів тарифів, установлених для дозвільних органів.

Однак пунктом 2.9 Інструкції передбачено, що експертиза (дослідження) матеріалів (документів) щодо надання дозволу та погоджень здійснюється на госпрозрахункових засадах. Плата встановлюється експертними підрозділами на кожний вид діяльності, виходячи з витрат експертного підрозділу на проведення експертизи.

Водночас відповідно до частини першої статті 4 Закону про дозвільну систему виключно законами, які регулюють відносини, пов'язані з одержанням документів дозвільного характеру, встановлюються: необхідність одержання документів дозвільного характеру та їх види; дозвільний орган, уповноважений видавати документ дозвільного характеру; платність або безоплатність видачі (переоформлення, видачі дубліката, анулювання) документа дозвільного характеру; строк видачі або надання письмового повідомлення про відмову у видачі документа дозвільного характеру; вичерпний перелік підстав для відмови у видачі, переоформлення, видачі дубліката, анулювання документа дозвільного характеру; строк дії документа дозвільного характеру або необмеженість строку дії такого документа; перелік документів дозвільного характеру у сфері господарської.

Проте пунктами 2.15 та 4.4 Інструкції встановлено перелік підстав для відмови та анулювання у видачі документа дозвільного характеру.

З урахуванням вищезазначеного Інструкція не відповідає основним принципам державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності, задекларованим статтями 4 та 5 Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності", зокрема щодо:

- недопущення прийняття регуляторних актів, які є непослідовними або не узгоджуються чи дублюють діючі регуляторні акти;

- доцільності - обґрунтованої необхідності державного регулювання господарських відносин з метою вирішення існуючої проблеми;

- адекватності - відповідності форм та рівня державного регулювання господарських відносин потребі у вирішенні існуючої проблеми та ринковим вимогам з урахуванням усіх прийнятних альтернатив;

- збалансованості - забезпечення у регуляторній діяльності балансу інтересів суб'єктів господарювання, громадян та держави.

Керуючись частиною третьою статті 27 Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності" Державною службою України з питань регуляторної політики та розвитку підприємництва, вирішено:

запропонувати Міністерству екології та природних ресурсів України:

- визнати таким, що втратив чинність, наказ Міністерства екології та природних ресурсів України від 30.07.2002 № 294 "Про затвердження Інструкції про розгляд заявок та надання дозволів на виробництво, зберігання, транспортування, використання, захоронення, знищення та утилізацію отруйних речовин, у тому числі продуктів біотехнології та інших біологічних агентів".

Рішення Державної служби України з питань регуляторної політики та розвитку підприємництва щодо усунення порушень принципів державної регуляторної політики підлягає виконанню у порядку, визначеному статтею 28 Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності" (далі - Закон), у двомісячний строк з дня прийняття такого рішення.

Виконання цього рішення передбачає підготовку проекту акта про визнання таким, що втратив чинність, наказу Міністерства екології та природних ресурсів України від 30.07.2002 № 294 "Про затвердження Інструкції про розгляд заявок та надання дозволів на виробництво, зберігання, транспортування, використання, захоронення, знищення та утилізацію отруйних речовин, у тому числі продуктів біотехнології та інших біологічних агентів" та подання не пізніше одного робочого дня до закінчення строку виконання відповідного рішення до уповноваженого органу копії проекту акта.

У разі невиконання рішення уповноваженого органу про необхідність усунення порушень принципів державної регуляторної політики або не оскарження цього рішення органом виконавчої влади протягом встановленого в Законі строку дія регуляторного акта, щодо якого було прийнято відповідне рішення, зупиняється наступного дня з дня закінчення строку виконання такого рішення.

Подання скарги щодо рішення уповноваженого органу не зупиняє дії цього рішення.