Про затвердження Положення про організацію і методику узагальнення судової практики

Заслухавши пропозицію Голови Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ Фесенка Л.І. та інформацію начальника управління вивчення та узагальнення судової практики і статистики Чернушенко Є.А., керуючись приписами частини четвертої статті 116 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", збори суддів Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Затвердити Положення про організацію і методику узагальнення судової практики (додається).

Відповідно до положень статті 32 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" вищий спеціалізований суд аналізує судову статистику, вивчає та узагальнює судову практику; надає методичну допомогу судам нижчого рівня з метою однакового застосування норм Конституції та законів України у судовій практиці на основі її узагальнення та аналізу судової статистики; дає спеціалізованим судам нижчого рівня рекомендаційні роз'яснення з питань застосування законодавства щодо вирішення справ відповідної судової юрисдикції.

Крім того, статтею 36 зазначеного Закону передбачено, що пленум вищого спеціалізованого суду діє у складі всіх суддів вищого спеціалізованого суду для вирішення питань, пов'язаних із забезпеченням єдності судової практики у справах відповідної судової юрисдикції, та інших питань, віднесених до його повноважень. Пленум вищого спеціалізованого суду узагальнює з метою забезпечення однакового застосування норм права при вирішенні справ відповідної судової юрисдикції практику застосування матеріального і процесуального законів; заслуховує інформацію про стан правосуддя у відповідній судовій юрисдикції та практику вирішення окремих категорій справ; за результатами узагальнення судової практики дає роз'яснення рекомендаційного характеру з питань застосування спеціалізованими судами законодавства при вирішенні справ відповідної судової юрисдикції.

Узагальнення судової практики й аналіз судової статистики - дві взаємодоповнюючі сторони аналітичної роботи, без якої неможливе правильне формування судової практики і належне функціонування судів.

За допомогою професійно виконаних узагальнень судової практики та аналізу судової статистики з'ясовується реальний стан здійснення правосуддя загальними судами, додержання цими судами вимог Конституції та чинного законодавства України.

Правильно організований і проведений аналіз судової практики дозволяє перевірити дотримання норм матеріального та процесуального закону при розгляді справ і виконанні судових рішень; з'ясувати спірні, проблемні питання, які виникають під час розгляду різних категорій цивільних та кримінальних справ, виконання вимог закону щодо виявлення причин злочинів і правопорушень, умов, які сприяли їх вчиненню, внесення подань про усунення зазначених причин та умов. Одержані в ході вивчення та узагальнення судової практики матеріали мають бути основою для підготовки рекомендацій щодо правильного застосування судами законодавства при вирішенні справ, усунення порушень законності у діяльності судів та органів досудового слідства, підвищення кваліфікації і професійного рівня суддів, поширення досвіду, підготовки пропозицій про внесення змін і доповнень до постанов пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Судова статистика має прикладний характер. Вона дозволяє виявити закономірності та характерні тенденції, які складаються у діяльності судів щодо вирішення по суті справ певної категорії.

При опрацюванні статистичних даних за відповідний період доцільно порівнювати їх зі статистичними даними за аналогічний період минулих років. Цю інформацію бажано формувати у вигляді порівняльних таблиць.

Велику роль у належній організації аналітичної роботи відіграє її попереднє планування.

У планах роботи, які складаються на певний період, необхідно вказувати конкретну тему узагальнення, строк виконання узагальнення щодо кожного пункту плану і конкретних виконавців. При плануванні аналітичної роботи слід враховувати статистичні дані щодо розгляду справ, відомості про помилки, допущені при їх розгляді та виявлені при перегляді судових рішень в апеляційному та касаційному порядку, при ознайомленні з роботою суддів на місцях, при розгляді заяв і скарг громадян, що свідчать про недоліки в роботі судів.

Крім плану роботи щодо кожного узагальнення судової практики, також слід складати організаційний план і програму. В плані необхідно зазначати основні етапи роботи з вивчення певного питання, а також терміни виконання та конкретних виконавців. Результативність проведених узагальнень судової практики переважно залежить від правильного вибору їх тематики. Тому програма повинна містити питання, вивчення яких дозволить повно і всебічно дослідити практику застосування судами відповідних норм законодавства, виявити можливі помилки та недоліки в їх застосуванні, підготувати рекомендації щодо удосконалення здійснення судочинства. У програмі проведення узагальнення слід чітко сформулювати завдання, поставлені перед виконавцями, та мету його проведення. Програма складається на основі глибокого вивчення законодавства й інших нормативно-правових актів, які стосуються теми узагальнення судової практики, а також даних судової та іншої статистичної звітності, публікацій у пресі, в тому числі й юридичній, конкретних пропозицій наукових установ тощо. Крім того, слід зазначити, що кожне узагальнення має свою специфіку, яку також необхідно враховувати при роботі над програмою.

До підготовки програм і проведення узагальнень доцільно залучати вчених, а також працівників, які мають практичний досвід, - спеціалістів із відповідної проблематики.

При аналізі судової статистики бажано скоординувати роботу апеляційних судів із роботою Державної судової адміністрації (далі - ДСА України) та її територіальних управлінь з метою уникнення дублювання статистичних даних, а також для запобігання наданню неузгоджених і суперечливих висновків. Узагальнення судової статистики бажано проводити спільно. При проведенні такої роботи варто розробляти єдину програму, визначати виконавців від судів і ДСА України, погоджувати коло питань, за вирішення яких відповідатимуть конкретні виконавці.

Одержані в результаті аналізу судової статистики та узагальнення судової практики дані мають стати підґрунтям для виправлення помилок, допущених при розгляді справ, зразком правильного й однакового застосування судами чинного законодавства України, а також (за необхідності) - підставою для внесення до нього змін.

Для одержання об'єктивних даних про практику застосування судами законодавства, крім безпосереднього вивчення справ певної категорії, слід використовувати й інші канали надходження різної інформації з досліджуваної теми.

Так, для одержання об'єктивних даних слід витребувати у судів нижчого рівня довідки за підсумками раніше проведених узагальнень із відповідної теми, а також направити таким судам завдання у зв'язку з вивченням судової практики. Такі завдання необхідно спрямовувати в ті суди, чия практика із досліджуваних питань найбільш велика, або в регіони, в яких припускають найбільше помилок у застосуванні законодавства.

Завдання направляється одночасно з розробленою програмою узагальнення судової практики, де повинні бути визначені конкретні цілі й завдання останнього, терміни виконання, зазначені категорії справ, які підлягають вивченню, чітко сформульовані питання, що потребують вирішення. Програма обов'язково повинна містити пропозиції судам висловити свою думку з приводу досліджуваної теми: зазначити спірні питання судової практики, внести свої пропозиції щодо удосконалення законодавства, роз'яснення чинних правових норм тощо. Як правило, до програм додаються аналітичні таблиці, за допомогою яких мають групуватися статистичні дані при проведенні узагальнень.

Для правильного визначення цілей і завдань узагальнення, досягнення належної глибини аналізу застосування судами законодавства й одержання повної та достовірної інформації про стан здійснення правосуддя необхідно забезпечити системний і науковий підходи до дослідження визначеної теми, а також максимальне використання наявних матеріалів при розробленні основних положень програми.

При проведенні узагальнення судової практики у кримінальних справах бажано одержувати від науково-дослідних установ пропозиції щодо вдосконалення законодавства, судової практики з досліджуваного питання, витребувати з правоохоронних та інших зацікавлених установ і відомств матеріали, які доцільно використати при проведенні узагальнення, вивчати справи в судах нижчого рівня, проводити анкетування та опитування суддів.

Одержані при проведенні узагальнення дані необхідно правильно систематизувати та аналізувати.

Під систематизацією розуміється таке розміщення або групування даних, що дозволяє встановити характерні ознаки досліджуваних явищ. Отриманий матеріал може бути систематизований за питаннями програми узагальнення, за допомогою анкет, таблиць, діаграм, опитувальних листів тощо.

При проведенні узагальнення досліджується, насамперед, те, як суди застосовують законодавство на практиці. Для цього відбираються та вивчаються аналогічні справи, що дозволяє виявити як правильне застосування конкретних правових норм при розгляді справ, так і наявні помилки й недоліки. Окремо має бути викладено всі випадки неоднакового підходу до вирішення того або іншого питання застосування правової норми.

Важливе значення має впорядкування підсумкових документів.

Зібраний у процесі вивчення матеріал і результати його аналізу викладаються в довідці за підсумками узагальнення судової практики. Її структура повинна відповідати основним розділам та питанням програми узагальнення судової практики, що дозволяє послідовно і повно, відповідно до визначеної системи, охопити весь вивчений матеріал.

Положення та висновки, викладені в довідці, необхідно підтверджувати відповідними прикладами судової практики, статистичними довідками, а за необхідності іншим інформаційним матеріалом (таблицями, діаграмами, анкетами тощо). У довідці слід наводити виявлені помилки, допущені судами при розгляді конкретних справ, а також вказувати заходи щодо їх виправлення, вжиті в процесі вивчення судової практики.

Не рекомендується перевантажувати підсумковий документ цифровими показниками, а також другорядними питаннями, що не мають суттєвого практичного значення. Завершуватися такий документ повинен окремим розділом, який міститиме висновки і пропозиції щодо порядку реалізації узагальнення судової практики, а також вказівки на вжиття конкретних заходів з усунення виявлених недоліків та поширення позитивного досвіду.

При визначенні категорії кримінальних справ, які підлягають вивченню у ході узагальнення судової практики, необхідно виходити із завдань, поставлених перед конкретним дослідженням. У ході роботи з узагальнення судової практики у кримінальних справах, крім вивчення практики застосування кримінального, кримінально-процесуального або інших законів, можуть вивчатися загальні питання діяльності судів. При цьому можливе вивчення практики застосування як окремих норм права, так і групи таких норм. Тому при проведенні узагальнення, залежно від його конкретних цілей і завдань, може вивчатися практика застосування окремих статей Кримінального кодексу України (далі - КК України) або Кримінально-процесуального кодексу України, норм, об'єднаних в окремі глави цих кодексів; сукупності норм Загальної та Особливо частин КК України тощо.

Якість проведених узагальнень і обґрунтованість зроблених за їх результатами висновків залежить від правильного визначення не тільки категорії справ, які підлягають вивченню, але й визначення їх кількості, що забезпечує максимальний ступінь достовірності одержаних даних.

Вивчення кримінальних справ може бути повним і вибірковим.

При повному вивченні досліджуються всі без винятку кримінальні справи вибраної категорії. Такий метод добору справ доцільно використовувати, наприклад, при вивченні судової практики за окремий період, або у зв'язку з нетривалим терміном дії правової норми, або у зв'язку з незначною поширеністю злочину, тощо.

Вибірковий метод вивчення кримінальних справ є найбільш поширеним, оскільки за умови правильного використання він дає можливість одержати достовірні дані, при цьому не досліджуючи справи, зазначеної в програмі категорії в повному обсязі. Вибірка справ може бути зроблена за територіальною, виробничо-відомчою або іншими ознаками.

Як засвідчує досвід проведених узагальнень судової практики, для правильної організації вибіркового дослідження необхідно дотримуватися певних умов. Для вивчення справ певної категорії, злочини з якої відносно поширені, береться не менше 50 - 100 справ. Окремі справи повинні вибиратися з урахуванням всіх категорій злочинів, що досліджуються, та всіх можливих випадків застосування норм закону.

При проведенні конкретного узагальнення в його основу має бути покладено: аналіз даних про кількість вчинених злочинів і засуджених осіб за певний період, кількість розглянутих справ за певний період порівняно з кількістю розглянутих справ за аналогічний період минулих років, частка засуджених осіб у кількості населення визначеного регіону та її зміни протягом останніх років.

Найбільш часто суди узагальнюють практику призначення покарання, практику розгляду справ про тяжкі злочини, практику розгляду справ апеляційними судами, профілактичну діяльність судів.

Практику призначення покарання варто аналізувати за певними категоріями справ з урахуванням кваліфікації злочину, видами призначеного покарання та його строками. Якщо вивчаються справи про злочини, що кваліфікуються за декількома статтями, то аналіз призначення покарання варто проводити зазначеним способом за кожною статтею окремо. Систематично необхідно аналізувати правильність призначення судами окремих видів покарання (позбавлення волі, виправних робіт, арешту, обмеження волі), звільнення від відбування покарання з випробуванням, закриття кримінальних справ із нереабілітуючих підстав, а також практику умовно-дострокового звільнення. Дуже важливо перевіряти правильність призначення судом покарання з урахуванням особи винного і тяжкості вчиненого злочину, обставин, що пом'якшують чи обтяжують покарання. Рекомендується вивчати і таке питання, як призначення більш м'якого покарання, ніж передбачено законом. Крім того, слід вивчати практику звільнення від кримінальної відповідальності.

Вивчення практики розгляду кримінальних справ судами апеляційної інстанції проводиться залежно від поставлених завдань (або усіх кримінальних справ, розглянутих протягом певного періоду, або справ певної категорії). При цьому слід звертати увагу на правильність і своєчасність координації судами апеляційної інстанції діяльності судів нижчого рівня, яким чином вони реагують на допущені цими судами помилки і порушення вимог закону при розгляді справ. Також варто перевіряти, чи мали місце помилки і порушення вимог закону при розгляді справ та матеріалів самими апеляційними судами.

При вивченні судової практики розгляду кримінальних справ необхідно з'ясувати, на вироки яких судів надходить більше всього скарг, в яких судах спостерігається зростання їх кількості порівняно з відповідним періодом минулих років, причини скасування і зміни вироків та ухвал, характер допущених помилок та порушень закону при розгляді справ судами першої інстанції.

До числа питань, які підлягають аналізу при вивченні й узагальненні роботи суду із запобігання вчиненню злочинів та інших правопорушень, варто включати й пов'язані з плануванням заходів щодо профілактики правопорушень, організацією підготовки проведення судових засідань, висвітленням ходу судових засідань у пресі, на радіо і телебаченні, крім того, пов'язані з координацією роботи судів, правоохоронних органів, інших відомств. Одним із завдань діяльності судів є виявлення та усунення причин скоєння злочинів і правопорушень, а також умов, що сприяли їх вчиненню. При з'ясуванні цих питань варто звертатися до рекомендацій щодо винесення окремих ухвал (постанов) і організації контролю за їх виконанням.

При вивченні кримінальних справ про викрадення чужого майна (індивідуального, державного та колективного) рекомендується звернути увагу на такі обставини.

На підставі статистичних даних доцільно визначити, які зміни відбуваються, які стійкі тенденції мають місце в структурі злочинності й судимості за викрадення цього майна, в яких господарських товариствах, підприємствах та інших об'єктах ці злочини вчиняються найчастіше. Необхідно також з'ясувати, як організована робота судів із виявлення й усунення причин і умов, що сприяли скоєнню злочинів. За поданнями слідчих органів, окремими ухвалами суддів, актами ревізій, висновками експертиз та інших документів, що містяться в матеріалах справ, необхідно виявити, в яких відомствах, на яких об'єктах і наскільки поширені недоліки в організаційно-господарській діяльності, що сприяють вчиненню розкрадань, зокрема: незабезпеченість складськими приміщеннями і сховищами, незадовільна їх охорона, неналежний контроль за зберіганням матеріальних цінностей із боку державних контролюючих органів, слабкий відомчий контроль, незадовільний облік надходження і зберігання матеріальних цінностей, порушення правил транспортування тощо.

При вивченні справ про розкрадання державного майна специфічними є питання про виконання вимог кримінально-процесуального законодавства щодо вжиття всіх можливих заходів для забезпечення відшкодування заподіяної злочинами матеріальної шкоди (у тому числі при підготовці справи до судового розгляду). При проведенні узагальнення судової практики у справах цієї категорії варто вивчити й інші специфічні для цих справ питання, а також питання, пов'язані з призначенням покарання, обґрунтованістю й законністю вироків, ухвал тощо.

При вивченні судової практики у справах про злочини, скоєні неповнолітніми, необхідно звернути увагу на стан злочинності та судимості серед підлітків у певному регіоні (районі, місті тощо). При цьому варто провести порівняльний аналіз із попереднім періодом, а також установити, в яких колективах найбільше поширені злочини і правопорушення серед неповнолітніх (у школах, професійно-технічних училищах, конкретних підприємствах). Поряд з іншими питаннями необхідно з'ясувати характер скоєного злочину, умови життя й виховання неповнолітніх правопорушників, дані про їх особу, а також з'ясувати наявність фактів встановлення органами досудового слідства і судом дорослих осіб, які втягнули неповнолітніх у злочинну діяльність, наркоманію, пияцтво тощо. Слід з'ясовувати, чи було дотримано судом вимог процесуального закону при розгляді справ про злочини, скоєні неповнолітніми, чи правильно було призначено покарання, чи було судом вжито заходів до виявлення причин вчинення підліткам злочинів і умов, які цьому сприяли, та їх усунення.

Бажано також звернути увагу на стан роботи суду стосовно організації контролю за виконанням вироків щодо неповнолітніх, яким призначено покарання без позбавлення волі (оперативність направлення вироків до органів внутрішніх справ, організація обліку осіб, яким було призначено покарання, не пов'язане з позбавленням волі, своєчасність розгляду подань відповідних органів щодо цих осіб тощо).

Слід також аналізувати стан злочинності й судимості неповнолітніх осіб, які вчинили злочини та правопорушення у стані алкогольного або наркотичного сп'яніння, в динаміці. Необхідно з'ясовувати, наскільки повно суди дотримуються вимог матеріального і процесуального права при розгляді справ вказаної категорії, а також чи вживають суди заходів щодо виявлення та усунення обставин, що сприяли вчиненню злочинів і правопорушень, у тому числі на ґрунті пияцтва та вживання наркотиків.

Метою узагальнення судової практики щодо осіб, засуджених повторно, є як вивчення практики застосування судами законодавства про боротьбу з рецидивною злочинністю, так і розробка заходів щодо запобігання їй. Необхідно проаналізувати дані про стан злочинності, у тому числі рецидивної, за останні декілька років (у місті, районі тощо) в кримінальних справах усіх категорій або за окремими видами злочинів. Слід звернути увагу на те, чи дотримуються суди вимог закону при розгляді справ щодо осіб, які неодноразово вчиняли злочини, чи досить повною і всебічною є підготовка до судового засідання; чи збираються в справах всі необхідні дані, що характеризують особу підсудного; чи встановлюються судами причини вчинення повторних злочинів та умови, що цьому сприяють.

Під час вивчення матеріалів про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання слід звертати увагу на факти формального підходу суддів до їх розгляду.

У зв'язку з зростанням кількості злочинів, пов'язаних із протиправним використанням наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, бажано систематично глибоко аналізувати та узагальнювати практику розгляду справ цієї категорії. При проведенні такого узагальнення доцільно використовувати дані, які можна отримати від органів прокуратури, внутрішніх справ, служби безпеки та митних органів, порівнюючи одержані результати з відповідними даними за минулі роки. При цьому необхідно вивчати, наскільки повно та об'єктивно проводилося досудове слідство і судовий розгляд кримінальних справ цієї категорії, перевіряти, чи вжито працівниками органів дізнання, слідства, судами передбачених законом заходів до всебічного дослідження обставин справи, виявлення причин скоєння злочинів та умов, які сприяли їх вчиненню, а також конкретних заходів щодо встановлення всіх учасників злочину, особливо організаторів злочинних угруповань, каналів надходження наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів. На основі статистичних та інших даних органів внутрішніх справ і статистичної звітності судів необхідно проаналізувати стан боротьби з незаконним обігом наркотичних засобів та психотропних речовин. Бажано також з'ясувати динаміку притягнення осіб, які вчинили протиправні дії, до адміністративної відповідальності. Одночасне вивчення кримінальних справ цієї категорії та справ про адміністративне правопорушення дасть більш повне уявлення про стан цієї проблеми.

Вивчення рецидиву злочинів цієї категорії справ, встановлення кількості засуджених, у тому числі у групі й повторно, з'ясування місць збуту наркотичних засобів, перевірка своєчасності порушення кримінальних справ, правильності кваліфікації злочинів, додержання строків проведення досудового слідства та розгляду справ у судах, обґрунтованості постанов та вироків - усе це буде основою належного проведення узагальнення з досліджуваної проблеми і дасть можливість зробити належні висновки та висловити пропозиції щодо правильного застосування судами чинного законодавства України, а також поліпшити ситуацію щодо запобігання та боротьби з незаконним обігом наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів.

При вивченні й узагальненні судової практики у справах про хуліганство важливо встановити, чи не допускається судами розширене тлумачення хуліганства за ознаками особливої зухвалості або виняткового цинізму, застосування зброї; наскільки правильно суди відмежовують хуліганство від злочинів проти особи. Крім інших питань, при узагальненні практики розгляду справ цієї категорії необхідно з'ясовувати, чи дотримувались судами строки розгляду справ, як виконувались судами вимоги закону про покладення на осіб, засуджених за хуліганство, обов'язку виплатити суму коштів, витрачену на стаціонарне лікування потерпілих, і виплату останнім допомоги у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю.

Питання запобігання хуліганським проявам можуть бути найбільш повно розкриті при одночасному узагальненні кримінальних справ про хуліганство і матеріалів про адміністративну відповідальність за дрібне хуліганство, що дає змогу з'ясувати, чи приділяють суди увагу стану виховної роботи на підприємствах і в організаціях, члени трудових колективів яких притягалися до кримінальної або адміністративної відповідальності, а також установити, як реагують суди на інші причини хуліганських проявів та умови, що їм сприяли.

Судам варто періодично вивчати та узагальнювати практику застосування норм права при розгляді справ про адміністративні правопорушення, що мають найбільшу актуальність або поширеність у конкретному регіоні (області, районі, місті тощо).

До кола таких правопорушень можна віднести ті, що посягають на власність, громадський порядок і громадську безпеку, про порушення митних правил, порушення правил дорожнього руху тощо. При проведенні узагальнення судової практики слід звертати особливу увагу на види адміністративних стягнень, у тому числі штраф, конфіскацію предметів, які стали знаряддям вчинення або безпосереднім об'єктом адміністративного правопорушення, тощо.

Названі та інші категорії справ про адміністративні правопорушення можуть узагальнюватись як окремо, так і разом із відповідною категорією кримінальних справ (наприклад: справи про дрібне хуліганство разом із кримінальними справами про хуліганство). Залежно від цілей і завдань, сформульованих у програмі узагальнення, одночасно можуть вивчатися справи про різноманітні адміністративні правопорушення. Для досягнення правильних і обґрунтованих висновків у різних випадках варто використовувати повний або вибірковий методи вивчення справ про ці правопорушення.

При вивченні справ про адміністративні правопорушення важливо перевірити, наскільки своєчасно, всебічно, повно та об'єктивно досліджуються суддями обставини кожної справи, чи в точній відповідності до норм закону вони вирішуються; вивчити практику накладення адміністративних стягнень; з'ясувати, як забезпечується виконання ухваленої у справі постанови, чи виявлено причини вчинення адміністративних правопорушень та умови, що цьому сприяли, і чи вжито заходів до їх усунення, яких саме.

Вибір теми узагальнення судової практики у цивільних справах здійснюється з урахуванням загальних методичних рекомендацій на основі аналізу даних, що визначають принципові напрями діяльності судів з утвердження та охорони принципів законності й справедливості у цій сфері, насамперед, гарантованих Конституцією та законами України прав і свобод людини й громадянина, прав та законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства й держави.

Виходячи із загальних завдань судів, деякі теми рекомендується вивчати систематично (наприклад: застосування норм цивільного матеріального і процесуального законодавства, апеляційну та касаційну практику).

При підготовці до узагальнення судової практики в цивільних справах обов'язково складають організаційний план і програму узагальнення. У плані доцільно передбачити ознайомлення з відповідними матеріалами не тільки в судах, а й у тих органах, до компетенції яких також належить вирішення досліджуваних при узагальненні питань (комісії з трудових спорів, профспілкові комітети, нотаріальні контори, органи реєстрації актів громадянського стану та інші).

При узагальненні судової практики у цивільних справах можна застосовувати вибірковий метод вивчення. Оскільки основна мета узагальнення полягає в одержанні якісних даних про застосування судами закону, кількість відібраних для вивчення справ має бути не менше 50.

При узагальненні справ багатьох категорій часто виникає необхідність у вивченні провадження у справі до судового розгляду, особливо якщо підготовка справи до такого розгляду пов'язана з витребуванням судом певних документів (у справах про відшкодування шкоди, заподіяної здоров'ю, про право власності на житлові будинки, про поновлення на роботі, стягнення заробітної плати тощо).

У справах окремих категорій, наприклад, про відшкодування майнової шкоди, заподіяної державним і громадським організаціям, важливо перевіряти стан виконання судових рішень (як проводиться стягнення сум у рахунок відшкодування шкоди, заподіяної розкраданням, нестачею, псуванням і втратою державного та колективного майна тощо).

З урахуванням характеру і специфіки досліджуваної категорії справ рекомендується передбачати у програмі узагальнення вивчення наступних питань.

У справах про матеріальну відповідальність робітників та службовців необхідно, зокрема, встановити кількість пред'явлених позовів і розмір збитків, умови, що сприяли заподіянню збитків, чи виносять суди окремі ухвали, з метою усунення недоліків у роботі організацій та підприємств з обліку, збереження, видачі, транспортування матеріальних цінностей.

У справах про розірвання шлюбу доцільно з'ясувати, зокрема, скільки осіб звернулося з позовом; їх вік, скільки років вони прожили у шлюбі; причини його розірвання, зазначені в позовній заяві та встановлені судом; яких заходів вжив суд для примирення подружжя; а також строки розгляду справ.

У справах, що виникають із житлових правовідносин, варто встановлювати, які спірні питання виникали при розгляді справ, пов'язаних із виселенням, визнанням ордера недійсним, визнання особи такою, яка втратила право користування житловим приміщенням тощо.

Аналізуючи питання застосування судами норм цивільного процесуального законодавства, необхідно звертати увагу, насамперед, на дотримання принципів судочинства, гарантованих законом прав осіб, які беруть участь у справі; виконання вимог закону щодо дотримання строків розгляду справ, законності і обґрунтованості рішення (ухвали) суду, фіксування судового процесу технічними засобами.

До програми узагальнення, залежно від його конкретних завдань, можуть включатися й інші питання, їх варто групувати за передбаченими законом стадіями цивільного процесу або за окремими проблемами судочинства (наприклад: розгляд справ по першій інстанції; апеляційна практика, судові витрати, своєчасність виконання рішень; тощо).

У справах про поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу важливо виявити причини порушення трудового законодавства, установити, як виконувалися правові норми про притягнення посадових осіб, винних у незаконному звільненні, до матеріальної відповідальності за збитки, заподіяні організації виплатою заробітної плати за час вимушеного прогулу та чи розглянуті такі справи у передбачений законом строк.

Завдання щодо підвищення ефективності судового захисту трудових прав громадян, зміцнення трудової дисципліни вимагають проводити глибокий і всебічний аналіз даних судової статистики щодо розгляду справ з трудових правовідносин.

Цей аналіз базується, насамперед, на системі показників статистичної звітності про роботу судів, а також на відомостях, що отримуються безпосередньо із матеріалів судових справ.

З метою глибокого вивчення справ потрібно широко використовувати статистичні дані (демографічної ситуації в країні, стану економіки тощо), які можуть бути отримані в органах Державного комітету статистики України.

Ця методика може бути використана для напрацювання пропозицій щодо запобігання порушенням законодавства про працю, підвищення якості здійснення правосуддя при розгляді трудових спорів, а також вирішення інших завдань у галузі правового регулювання трудових правовідносин.

Аналіз розгляду судами цих справ необхідно розпочати з визначення їх місця серед усіх справ позовного провадження, для чого рекомендується скласти таблицю, де навести структуру цих справ і питому вагу кожної з їх основних категорій.

Після цього необхідно з'ясувати структуру справ із трудових правовідносин, розбивши всю їх сукупність на групи відповідно до системи показників статистичної звітності про розгляд судами цивільних справ.

Завдяки співставленню даних можна простежити кількісні зміни в надходженні до суду різних справ у часі. Динамічний ряд таких справ потрібно дослідити за достатній період років, аналізуючи, нарівні із абсолютними й відносні показники.

Для одержання більш повної характеристики надходження справ із трудових правовідносин потрібно проаналізувати показники динаміки, отримані за допомогою методу постійної бази та ланцюгового методу.

Метод постійної бази дає можливість проаналізувати динаміку протягом значного періоду. Його застосовують у разі необхідності дослідження динаміки надходження трудових спорів порівняно з певним періодом.

Ланцюговий метод доцільно застосовувати, якщо треба виявити не тільки загальну тенденцію, а й характер, зміни, темпи зростання або зменшення кількості трудових спорів. Наприклад, якщо остання в районі або області скоротилася в 2009 році порівняно з 2006 роком на 4%, а в 2010 році порівняно з показниками 2007 року на 6%, можна зробити висновок про зростання темпів зменшення трудових спорів.

Дуже важливо виявити динаміку надходження цих спорів у конкретному регіоні та порівняти з динамікою у масштабі країни або області в цілому. Ці відомості можна доповнити показниками про надходження до судів справ зазначеної категорії з розрахунку на 1 тис. або на 10 тис. робітників і службовців.

Після аналізу структури й динаміки надходження всього масиву трудових спорів можна перейти до дослідження окремих категорій трудових спорів.

За даними звіту потрібно проаналізувати результати розгляду судами справ про поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу.

Доцільно систематично аналізувати також судову практику у справах про порушення правил охорони праці та відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю громадянина, пов'язаних із виконанням ним трудових обов'язків.

За необхідності можна провести аналіз показників, що характеризують справи про відшкодування шкоди, зокрема, заподіяної робітниками і службовцями. Дослідження починають із вивчення динаміки надходження цих спорів. З'ясувавши її тенденції, потрібно визначити темпи зростання або зниження кількості спорів, для чого використовуються форми таблиць звітності про роботу судів за певний період. Порівняти інтенсивність надходження до суду справ зазначеної категорії в різні періоди можна за допомогою відповідного коефіцієнта, який обчислюється з розрахунку їх кількості на 1 тис. або 10 тис. робітників і службовців.

Крім проведення узагальнень у справах окремих категорій додатково можуть вивчатися питання, що стосуються організації діяльності судів.

З метою посилення організаційного впливу на цю діяльність судам вищих рівнів необхідно практикувати проведення разом із ДСА України узагальнень за різноманітними напрямами судової діяльності, серед яких: фінансування, матеріально-технічне й кадрове забезпечення судів, планування їх роботи; забезпечення своєчасного розгляду кримінальних, цивільних справ, організація судових процесів і профілактичних заходів; узагальнення судової практики вивчення, поширення і впровадження провідного досвіду роботи судів, взаємодія з органами виконавчої влади та правоохоронними органами щодо забезпечення належної роботи судів і зміцнення законності. Бажано також періодично проводити узагальнення, що передбачають вивчення питань організації роботи судів, ефективності їх роботи із застосування нового законодавства, діяльності з підвищення фахової підготовки суддів та працівників судів нижчих рівнів, роботи суддів із народними засідателями та присяжними, практики вирішення скарг і заяв громадян. Своєчасне вивчення наведених й інших питань значною мірою сприятиме оперативному виявленню та усуненню недоліків у роботі судів.

З огляду на те, що багато узагальнень судової практики, в тому числі зазначених у цьому розділі, стосуються організаційних питань діяльності судів, доцільно, а в ряді випадків необхідно, щоб суди проводили такі узагальнення разом із ДСА України. При цьому варто розробити та узгодити єдину програму, де слід чітко визначити перелік питань, які підлягають вивченню.

Зрештою ефективність роботи з вивчення й узагальнення судової практики визначається ступенем реалізації отриманих матеріалів.

Успіх останньої, у свою чергу, залежить від теми і конкретних цілей узагальнення, що визначаються при організації його проведення, одержаних результатів та характеру зроблених висновків.

Форми і методи реалізації матеріалів узагальнення судової практики можуть бути найрізноманітнішими, але всі вони мають забезпечувати виконання в повному обсязі закріплених у Конституції та чинному законодавстві України цілей і завдань правосуддя щодо зміцнення законності, захисту гарантованих законом прав та свобод людини і громадянина, прав й законних інтересів суспільства і держави.

Під реалізацією матеріалів узагальнення судової практики необхідно розуміти засоби, форми і методи впливу на існуючу практику застосування судами законодавства при розгляді цивільних, кримінальних справ та справ про адміністративні правопорушення з метою їх вдосконалення.

Найбільш дієвим способом оперативного усунення виявлених під час аналізу судової практики помилок і недопущення їх в подальшому є бесіди із суддями, робота яких вивчалася, обговорення із ними спірних питань. Із цією ж метою рекомендується проводити заняття з помічниками суддів, секретарями судового засідання, іншими працівниками апаратів судів. Необхідно обговорювати узагальнення судової практики та аналізи судової статистики на семінарах із підвищення кваліфікації суддів, витяги з узагальнень направляти на місця.

При виявленні серйозних правопорушень в окремих організаціях, установах і на підприємствах формою реалізації матеріалів, отриманих у ході узагальнення, може бути направлення відповідної інформації на адресу їх керівників або вищестоящих організацій.

Доцільно обговорювати результати узагальнення на нарадах за участю суддів, а в необхідних випадках - представників вищестоящих судів та правоохоронних органів. За підсумками обговорення узагальнень плануються заходи щодо усунення виявлених у діяльності недоліків.

Можуть бути рекомендовані такі заходи: проведення семінарів із вивчення чинного законодавства України, організація фахового навчання суддів і занять із народними засідателями, регулярне звітування працівників апарату судів із метою підвищення їх персональної відповідальності за якість своєї роботи тощо.

У необхідних випадках матеріали узагальнення варто обговорювати на міжвідомчих нарадах працівників судів, прокуратури і внутрішніх справ, на які можуть бути запрошені представники інших державних органів та громадських організацій. Прийняті рішення в разі необхідності рекомендується широко висвітлювати в пресі, по радіо і телебаченню.

Одним із важливих засобів реалізації матеріалів вивчення й узагальнення судової практики є підготовка оглядів останньої.

Огляди судової практики і витяги з узагальнень та аналізів судової статистики необхідно публікувати в юридичних журналах, інших друкованих виданнях судів.

Однією з форм реалізації матеріалів узагальнення судової практики є винесення їх на обговорення пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ для підготовки роз'яснень щодо правильного застосування законодавства. З цією метою на основі матеріалів проведеного узагальнення готуються необхідні документи: доповіді, проекти постанов пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, інші матеріали, що ґрунтуються на судовій практиці, з урахуванням думки вчених, позиції міністерств і відомств, зацікавлених у правильному застосуванні відповідного законодавства тощо.

Серед інших форм реалізації матеріалів узагальнення судової практики, слід зазначити такі: розміщення у Інтернеті витягів з узагальнень судової практики та аналізів судової статистики, а в перспективі - матеріалів узагальнень, доступність їх для усіх судів; направлення на місця керівництвом відповідного суду інформаційних листів; видання наказів; розроблення інструкцій; підготовка й видання методичних рекомендацій, тощо.

До форм реалізації матеріалів узагальнень можна віднести й поширення позитивного досвіду організації роботи судів і проведення з цією метою нарад, семінарів, конференцій, розроблення та впровадження наукової організації праці, проведення роботи з поліпшення добору, призначення, виховання кадрів, організацію фахового навчання і підвищення кваліфікації працівників суду, заслуховування звітів суддів, у тому числі тих, що займають адміністративні посади в судах, про виконання ними своїх службових обов'язків тощо.

Необхідно зазначити, що форми й методи реалізації матеріалів узагальнення судової практики можуть бути найрізноманітнішими, вище наведено лише приклади, але всі вони, насамперед, мають сприяти подальшому вдосконаленню діяльності судів, дотриманню вимог Конституції і чинного законодавства України, недопущенню виявлених недоліків у подальшому, внесенню пропозицій щодо правильного застосування норм права, поповнення новими правовими ідеями законотворчого процесу.