Про удосконалення медико-генетичної допомоги в Україні

6.2. Впровадження в практику роботи сучасних методів профілактики, діагностики та лікування медико-генетичної патології.

6.3. Розширення обсягу та вдосконалення диспансерного методу обслуговування хворих на медико-генетичну патологію;

6.4. Надання консультативної допомоги з медичної генетики;

6.5. Взаємозв'язок із закладами охорони здоров'я вищого рівня в обстеженні та лікуванні хворих на медико-генетичну патологію;

6.6. Організацію та проведення санітарно-просвітницької роботи серед населення.

6.7. Ведення облікової медичної документації за встановленими формами.

6.8. Належні умови діяльності медичного персоналу медико-генетичного центру/консультації.

6.9. Контроль за якістю лікувально-профілактичної роботи, трудової дисципліни медичного персоналу медико-генетичного центру/консультації.

6.10. Організацію та проведення заходів, спрямованих на підвищення кваліфікації персоналу медико-генетичного центру/консультації.

6.11. Раціональне використання ресурсів (існуючої медичної техніки, обладнання, коштів).

6.12. Аналіз своєчасності направлення у встановленому порядку осіб з втратою працездатності на ЛКК і МСЕК.

6.13. Забезпечення належного санітарно-гігієнічного режиму.

6.14. Забезпечення наступності у діяльності медико-генетичного центру/консультації із закладами охорони здоров'я медико-генетичної служби вищого рівня та інших служб.

6.15. Дотримання конфіденційності результатів генетичних досліджень та встановленого діагнозу спадкової патології в межах діючого законодавства.

6.16. Надання організаційно-методичної допомоги закладам охорони здоров'я служби медичної генетики нижчого рівня надання медико-генетичної допомоги населенню.

7. Завідуючий медико-генетичним центром/консультацією зобов'язаний:

7.1. Своєчасно доводити до відома медичного персоналу накази, розпорядження, інструктивно-методичні вказівки вищих організацій та забезпечувати їх виконання.

7.2. Складати графік роботи лікарів, середнього і молодшого медичного персоналу, а також розклад роботи всіх кабінетів медико-генетичного центру (консультації).

7.3. Надавати консультативну допомогу фахівцям медико-генетичного центру (консультації).

7.4. Аналізувати основні показники діяльності медико-генетичного центру (консультації) та впроваджувати заходи з поліпшення її роботи.

7.5. Розробляти плани роботи медико-генетичного центру/консультації.

7.6. Проводити оперативні наради, конференції із залученням наукових фахівців та розробок, розборів тяжких випадків захворювань та перинатальної смертності новонароджених.

7.7. Дотримуватись принципів медичної етики та деонтології.

8. Завідуючий медико-генетичним центром/консультацією має право:

8.1. Брати участь в роботі з підбору кадрів медико-генетичного центру/консультації.

8.2. Вносити пропозиції або вирішувати питання щодо заохочення найкращих працівників або накладення дисциплінарних стягнень за умови порушення правил внутрішнього трудового розпорядку.

8.3. Перевіряти ведення лікарями облікової медичної документації, лікувальний та діагностичний процес у медико-генетичному центрі/консультації.

8.4. Підвищувати професійну кваліфікацію.

8.5. Бути присутнім на амбулаторному прийомі лікарів медико-генетичного центру (консультації) з наступним проведенням аналізу їх роботи.

9. Завідуючий медико-генетичним центром/консультацією несе відповідальність за належне виконання покладених на нього завдань і функцій та використання наданих прав.

1. На посаду лікаря-генетика призначається спеціаліст, що має сертифікат лікаря-спеціаліста з медичної генетики.

2. Лікар-генетик призначається на посаду та звільняється головним лікарем згідно з діючим законодавством.

3. Лікар-генетик у своїй роботі безпосередньо підпорядковується завідуючому медико-генетичним центром (кабінетом, консультацією) та головному лікарю.

4. У своїй діяльності лікар-генетик керується цим положенням, законодавчими, нормативними документами органів охорони здоров'я, посадовою інструкцією.

5. Оцінка діяльності лікаря-генетика проводиться на основі аналізу проведення профілактичних, діагностичних та лікувальних заходів, показників здоров'я населення з питань медичної генетики, а також здійснення оздоровчих методів особам з групи диспансерного нагляду.

6. Лікар-генетик зобов'язаний:

6.1. Здійснювати консультативний прийом сімей (окремих осіб) із підозрою на генетично зумовлену патологію.

6.2. Здійснювати заходи щодо визначення плану клінічного (із залучнням фахівців різного профілю) та лабораторного обстеження.

6.3. Своєчасно скеровувати пацієнта на вищий рівень надання медико-генетичної допомоги для встановлення або уточнення діагнозу, розробки плану лікування та диспансерного спостереження.

6.4. Проводити аналіз результатів проведених досліджень, встановлення діагнозу, визначати ризик виникнення патології у сім'ї (проспективне та ретроспективне прогнозування).

6.5. Забезпечити лікування та диспансерне спостереження хворого згідно з Нормативами надання медико-генетичної допомоги.

6.6. Здійснювати заходи із преконцепційної профілактики та пренатальної діагностики.

6.7. Здійснювати консультативну роботу із діагностики вроджених вад розвитку та спадкової патології у новонароджених у пологових будинках.

6.8. Забезпечити проведення постскринінгових досліджень зразків крові та надання своєчасної інформації щодо їх результатів.

6.9. Проводити аналіз своєчасності та якості забору матеріалу для генетичних досліджень, у т. ч. в рамках скринінгових програм.

6.10. Ведення реєстру у встановленому порядку сімей з вродженими вадами розвитку та спадковою патологією.

6.11. Проводити медико-генетичне консультування подружжя, молоді, що збирається до шлюбу, сім'ї із ризиком народження та тих, що мають дітей з вродженими вадами чи спадковими захворюваннями.

6.12. Проводити експертний аналіз випадків спонтанних абортів, мертвонародження, перинатальної і дитячої смертності та розробляти заходи з їх попередження.

6.13. Проводити активну санітарно-просвітницьку діяльність щодо здорового способу життя, попередження виникнення спадкової та вродженої патології тощо.

6.14. Направляти пацієнтів на лікарсько-консультативну комісію та МСЕК згідно із встановленим порядком.

6.15. Вести облікову та звіту документацію за затвердженими формами у встановлені терміни.

6.16. Дотримуватись конфіденційності результатів генетичних досліджень та встановленого діагнозу спадкової патології у межах діючого законодавства.

6.17. Підвищувати кваліфікацію згідно з чинними нормативними документами.

6.18. Дотримуватись принципів медичної етики та деонтології.

7. Лікар-генетик має право:

7.1. Залучати у разі необхідності у встановленому порядку для консультації спеціалістів суміжних спеціальностей.

7.2. Брати участь у консиліумі для верифікації діагнозу спадкової патології.

7.3. Використовувати для встановлення діагнозу спадкової патології медичну документацію інших закладів охорони здоров'я та конфіденційну інформацію щодо біологічних батьків досліджуваної особи.

7.4. Брати участь у проведенні наукових конференцій, семінарів, нарад, що відносяться до роботи лікаря-генетика, у роботі асоціацій і товариств відповідного профілю.

7.5. Вносити пропозиції щодо поліпшення якості своєї роботи.

8. Лікар-генетик несе відповідальність за належне виконання покладених на нього завдань та функцій та використання наданих прав.

1. На посаду лікаря-лаборанта-генетика призначається спеціаліст з повною вищою освітою (спеціаліст, магістр) за напрямом підготовки "Медицина", спеціальністю "Лікувальна справа" або "Педіатрія". Проходження інтернатури за спеціальністю "Лабораторна діагностика" з наступною спеціалізацією "Лабораторної генетики". Наявність сертифіката лікаря-спеціаліста. За виробничої необхідності посада лікаря-лаборанта-генетика може бути перепрофільована на посаду лаборанта із вищою освітою, яку може обійняти спеціаліст із вищою немедичною освітою за спеціальністю "Біологія", "Хімія".

2. На посаду лікар-лаборант-генетик призначається та звільняється головним лікарем згідно з існуючим законодавством.

3. Лікар-лаборант-генетик в своїй роботі підпорядковується головному лікарю та безпосередньо завідуючому медико-генетичним центром (кабінетом, консультацією).

4. У своїй діяльності лікар-лаборант-генетик керується цим положенням, законодавчими, нормативними документами органів охорони здоров'я, посадовою інструкцією.

5. Лікар-лаборант-генетик зобов'язаний:

5.1. Здійснювати спеціальне генетичне та лабораторне обстеження сімей із ризиком генетичної патології.

5.2. Здійснювати постскринінгове дослідження зразків крові новонароджених.

5.3. Надавати висновки щодо результатів генетичних досліджень лікарю-генетику.

5.5. Вести облікову та звітну документацію за затвердженими формами у встановленому порядку.

5.6. Дотримуватись конфіденційності результатів генетичних досліджень та встановленого діагнозу спадкової патології у межах діючого законодавства.

5.7. Підвищувати кваліфікацію згідно з чинними нормативними документами.

5.8. Дотримуватись принципів медичної етики та деонтології.

6. Лікар-лаборант-генетик має право:

6.1. Брати участь у консиліумі для верифікації діагнозу спадкової патології.

6.2. Брати участь у проведенні наукових конференцій, семінарів, нарад, що відносяться до роботи лікаря-лаборанта-генетика, у роботі асоціацій і товариств відповідного профілю.

6.3. Вносити пропозиції щодо поліпшення якості своєї роботи.

7. Лікар-лаборант-генетик несе відповідальність за належне виконання покладених на нього завдань та функцій та використання наданих прав.

1. На посаду фельдшера-лаборанта медико-генетичної консультації/центру призначається фахівець з неповною вищою освітою (молодший спеціаліст) або з базовою вищою освітою (бакалавр) за напрямком підготовки "Медицина", спеціальністю "Лабораторна діагностика" або "Лікувальна справа". Спеціалізація за профілем роботи.

2. Фельдшер-лаборант призначається на посаду та звільняється головним лікарем закладу охорони здоров'я.

3. Фельдшер-лаборант у своїй роботі безпосередньо підпорядковується завідуючому медико-генетичною/ним консультацією/центром та лікарю-лаборанту-генетику.

4. Основні завдання фельдшера-лаборанта медико-генетичної/ого консультації/центру:

4.1. Участь у всіх видах робіт у біохімічній лабораторії.

4.2. Участь у всіх видах робіт при масовому скринінгу.

4.3. Приготування культурального і лабораторного посуду.

4.4. Виконання лікарських призначень.

4.5. Підготовка робочого місця для лікаря-лаборанта-генетика.

4.6. Ведення документації у встановлену порядку за своїм розділом роботи.

4.7. Контроль за роботою молодшого медичного персоналу.

5. Фельдшер-лаборант зобов'язаний:

5.1. Керуватись у своїй роботі цим положенням, наказами, інструкціями, методичними та іншими вказівками органів охорони здоров'я, а також розпорядженнями і вказівками відповідних посадових осіб.

5.2. Дотримуватись правил внутрішнього трудового розпорядку та санітарно-гігієнічного і протиепідемічного режиму, асептики та антисептики при виконанні своїх службових обов'язків.

5.3. Дотримуватись принципів медичної етики та деонтології.

6. Фельдшер-лаборант має право:

6.1. Підвищити свої професійні знання.

6.2. Вносити пропозиції щодо поліпшення якості своєї роботи.

7. Фельдшер-лаборант медико-генетичної/ого консультації/центру несе відповідальність за належне виконання покладених на нього завдань і функцій та використання наданих прав.