Національні нормативи аудиту

Примітки до Розділу III. Більшість з вищенаведених документів можна отримати за допомогою використання спеціальних аудиторських програм, а також шляхом використання типових форм аудиторської фірми. Такі заходи значно скорочують процес документального оформлення аудиту.

Така оцінка організовується на рівні господарчих операцій або окремих циклів операцій. Наприклад, процесу складання фінансового звіту або виробничих циклів. Нижченаведені коди можуть бути використані як для окремих операцій, так і для операційних циклів, а саме:

1. Метою цього нормативу є забезпечення правильного тлумачення і використання термінів "шахрайство" і "помилка" з позицій підготовки аудиторського висновку, визначення ризику аудиту і впливу шахрайства та помилок на достовірність фінансової звітності клієнта.

2. Цим нормативом передбачено можливість існування шахрайства або помилки у фінансовій звітності клієнта, відповідальність аудитора, склад необхідних аудиторських процедур, котрі повинен виконати аудитор для їх виявлення.

3. Положення цього нормативу поширюються на процедури підготовки аудиторського висновку про достовірність звітності підприємств. Він може використовуватися для класифікації характеру відхилень від передбачених українським законодавством правил ведення обліку, оцінки і списання активів, відображення в обліку зобов'язань, розрахунок прибутків і збитків, які є результатом шахрайства і помилки.

4. Під час планування та проведення процедур аудиту і звітування аудитор повинен оцінити ризик існування суттєвих перекручень у фінансовій звітності підприємства, які можуть бути результатом звичайних помилок або наслідком шахрайства.

5. Шахрайство - навмисно неправильне відображення і представлення даних обліку і звітності службовими особами і керівництвом підприємства. Шахрайство полягає в маніпуляціях обліковими записами і фальсифікацію первинних документів, реєстрів обліку і звітності, навмисних змінах записів в обліку, які перекручують суть фінансових і господарчих операцій з метою порушення українського законодавства, або прийнятої на підприємстві облікової політики, навмисно неправильній оцінці активів і методів їх списання, навмисному пропуску або приховуванні результатних записів або документів, навмисному не висвітленні змісту відображених операцій, незаконному отриманні в особисту власність грошово-матеріальних цінностей, невідповідному відображенню записів в обліку.

6. Помилка - ненавмисне перекручення фінансової інформації в результаті арифметичних або логічних помилок в облікових записах і розрахунках, недогляду в дотриманні повноти обліку, неправильного представлення в обліку фактів господарської діяльності, наявності складу майна, вимог і зобов'язань, невідповідне відображення записів в обліку.

7. Маніпуляція обліковими записами - зумисне використання неправильних (некоректних) бухгалтерських проводок або сторнуючих записів з метою перекручення даних обліку і звітності.

8. Фальсифікація бухгалтерських документів і записів - оформлення наперед неправильних або фальсифікованих документів бухгалтерського обліку і записів у реєстрах бухгалтерського обліку.

9. Невідповідне відображення записів у реєстрах обліку - ненавмисне або навмисне відображення фінансової інформації в системі рахунків у неповному обсязі, в оцінці, яка відрізняється від прийнятих норм і таке інше.

10. Незвичайні операції - угоди і господарчі операції, платежі, котрі, на розсуд аудитора, зайві, недоречні або надмірні за певних обставин.

11. Відповідальність за фінансову звітність підприємства, включно з відповідальністю за попередження та виявлення фактів шахрайства та помилок, покладається на керівництво підприємства, котре постійно підтримує відповідність і ефективність систем обліку і внутрішнього контролю підприємства. Аудитору необхідно враховувати, що деякі системи обліку і внутрішнього контролю справляють враження як нормально функціональні в цілому, але все таки не дають можливості з'ясувати ймовірність існування помилок та шахрайства.

12. Керівництво підприємства також несе відповідальність за надання користувачам можливості ознайомлення з документами фінансової звітності підприємства і змістом аудиторського звіту стосовно цієї фінансової звітності.

13. Аудитор відповідає за аудиторський висновок про фінансову звітність підприємства і не повинен відповідати за виявлення абсолютно всіх фактів шахрайства і помилок, котрі можуть істотно вплинути на достовірність фінансової звітності підприємства. Проте, аудитор повинен отримати гарантію відсутності істотних випадків і фактів такого роду для написання позитивного аудиторського висновку.

14. У зв'язку з обмеженими можливостями аудиту не всі випадки шахрайства і помилок, які істотно впливають на фінансову звітність підприємства, можуть бути виявлені аудитором. Тому аудитор несе відповідальність за правильність і відповідність використаних під час аудиту процедур перевірки і за остаточну думку в аудиторському висновку, який складається за результатами проведеної аудиторської перевірки.

15. Аудитор матеріально відповідає (в межах умов підписаного договору ) за порушення, пов'язані з невідповідним виконанням ним своїх обов'язків і які стали причиною матеріальних збитків клієнта.

16. Під час планування аудиторської перевірки аудитор повинен оцінити ризик того, що помилки та шахрайство можуть спричинити значні перекручення у фінансовій звітності підприємства і звернутися до керівництва підприємства з запитом про те, чи всі помилки та випадки шахрайства документально оформлені і представлені йому.

17. Під час перевірки повноти і достовірності фінансової звітності підприємства аудитор може виявити шахрайство або помилку. Як у випадку шахрайства, так і при виявленні помилок існують випадки, які прямо вказують на ймовірність їх існування, тобто відхилення від:

діючих українських законів; чинних в Україні правил організації і методології бухгалтерського обліку; принципів бухгалтерського обліку, прийнятої облікової політики відображення в бухгалтерському обліку окремих господарських операцій і оцінки вартості майна.

18. Трапляються ситуації та події, котрі підвищують ризик виникнення помилок та шахрайства, а саме:

питання, які стосуються до належної компетенції та професійного досвіду керівництва; незвичайні складні обставини як на підприємстві, так (поза його межами, незвичайні операції);

труднощі, які виникають, коли аудитор хоче отримати достатні і необхідні аудиторські докази.

19. На підставі зробленої оцінки ризику аудитор повинен вибрати такі аудиторські процедури, котрі дадуть йому впевненість, що перекручення в офіційно оприлюдненій фінансовій звітності підприємства, які випливають з наявних помилок та шахрайства, будуть виявлені.

20. Аудитор повинен навести відповідні аудиторські докази того, що помилки та шахрайство, які можуть відноситися до суттєвих у фінансовій звітності підприємства, не знайдені, а якщо знайдені, то вони відповідним чином виправлені в обліку і результат їх виправлення вплинув на окремі позиції фінансової звітності підприємства. Ймовірність виявлення помилок значно більша, ніж виявлення випадків шахрайства, тому шахрайство зазвичай виявляється аудитором вже як фактично здійснене і попередити його дуже важко.

21. При проведенні аудиторської перевірки існує ризик не гарантованості виявлення всіх суттєвих помилок, а це означає, що деякі серйозні перекручення фінансової звітності підприємства можуть не бути виявлені аудитором, навіть у випадку якщо аудит буде проводитися з дотриманням вимог Національних нормативів аудиту.

22. Ризик не виявлення суттєвих помилок як результату шахрайства значно більший, ніж ризик не виявлення ненавмисних помилок, тому що шахрайство, як правило, здійснюється з метою приховування факту змову, підробки, фальсифікації, навмисного перекручення операцій, неправильного представлення інформації аудитору. Якщо аудитор отримав докази навмисних дій клієнта, це дає йому право висловити недовіру до того, що бухгалтерські реєстри і документи відображають дійсний стан справ. Втім, аудитор повинен спланувати та провести аудит, керуючись принципом професійного скептицизму. Аудитор не може припускати, що керівництво підприємства е нечесним, але і не може припускати, що воно є безумовно чесне.

23. Якщо в результаті проведених заходів оцінки ризику не виявлення помилок та шахрайства з'ясується потенційна можливість того, що помилки та шахрайство існують, аудитор повинен зробити аналіз впливу таких помилок на фінансову звітність підприємства. Якщо аудитор сподівається, що такі помилки та випадки шахрайства мають істотний вплив на фінансову звітність підприємства, йому необхідно підготувати відповідні зміни в процедурах перевірки чи зробити додаткові процедури перевірки.

24. Підготовлені зміни до запланованих процедур перевірки або додаткові процедури перевірки повинні підтвердити або розвіяти підозри про існування помилок чи шахрайства. Якщо підозра про наявність помилок чи шахрайства не розвіялася навіть після отримання результату від проведення переглянутих процедур перевірки чи фактичного проведення додаткових процедур перевірки, аудитор повинен обговорити ці питання з керівництвом і знайти можливість відображення їх у пояснювальній записці до фінансової звітності підприємства, чи внести в неї виправлення або внести виправлення у поточний облік. Аудитор також має розглянути можливість включення окремого пункту про це в аудиторському висновку або можливість подання цієї інформації у додатковій підсумковій аудиторській інформації, яка надається клієнту.

25. Аудитор повинен розглянути розмір впливу шахрайства чи суттєвих помилок на окремі напрямки чи аспекти аудиту, а саме щодо інформації, наданої керівництвом. Виходячи з цього, аудитор переглядає оцінку ризику і обгрунтованість наданої йому керівництвом під час проведення аудиту інформації у випадку, коли система внутрішнього контролю не виявила помилки чи шахрайство або коли керівництво не надало аудитору таку інформацію.

Керівництву

26. Аудитор повинен якомога скоріше повідомити про виявлене шахрайство або помилки керівництво підприємства, коли він навіть припускає, що помилки чи факти шахрайства можуть існувати, хай навіть потенційний ефект від них не істотний і не впливає на фінансову звітність підприємства, або якщо шахрайство чи серйозні помилки знайдені.

27. При визначенні необхідності представлення інформації підприємству, котрому необхідно надати інформацію про можливі або наявні факти шахрайства чи суттєві помилки, аудитор повинен врахувати всі пов'язані з цим обставини. Стосовно фактів шахрайства, то аудитор має оцінити участь у цьому керівних осіб підприємства. У більшості випадків про існування шахрайства буде доцільно повідомити керівника особи, яка задіяна у шахрайстві і займає службову посаду на рівень нижчу, ніж її безпосередній керівник. Якщо до шахрайства причетний найвищий керівник підприємства (директор підприємства) аудитор має право і повинен отримати юридичну консультацію від іншого фахівця (юриста чи адвоката) стосовно своїх подальших дій або напрямків аудиту.

Користувачам аудиторського звіту

28. Якщо аудитор дійшов висновку, що помилки та шахрайство є істотним на рівні фінансової звітності підприємства і не можуть бути відповідно в ній відображені або не можуть бути зроблені виправлення звітності, то йому слід дати аудиторський висновок негативного характеру або відмовитися від висновку.

29. Якщо аудитор шляхом отримання необхідних доказів дійшов висновку, що помилки чи шахрайство є істотними на рівні фінансової звітності підприємства і вже сталися або існує значна ймовірність їх існування, він повинен дати негативний аудиторський висновок або дати відмову від аудиторського висновку про фінансову звітність підприємства, враховуючи визначену під час аудиту серйозність перевірки.

30. У випадку, коли аудитор не може визначити характер помилки або шахрайства, чи не має впевненості, що результат певних операцій можна розцінити як помилку або шахрайство, оскільки існують зовнішні обмеження (а не з боку підприємства), йому слід розкрити такий вплив в аудиторському звіті, Наприклад, ситуації, коли існують протилежні тлумачення окремих вимог українського законодавства з питань оподаткування підприємства. У цьому випадку офіційне рішення про наявність або відсутність помилок може дати тільки районний, міський чи республіканський Арбітражний суд України.

Порядок повідомлення інших установ

31. В обов'язки аудитора не входить повідомлення про знайдені ним порушення ще когось, крім керівництва (власників) підприємства.

32. В інших випадках аудитор не має права надавати інформацію про факти порушень законодавства або надавати які-небудь документи стороннім підприємствам або особам.

33. Сторонні користувачі фінансової звітності підприємства мають право вимагати надання їм інформації про результати проведеного аудиту і отримати аудиторський висновок для ознайомлення тільки від керівництва або власників підприємства, якщо такі сторонні користувачі бажають мати уявлення про стан справ на підприємстві.

Відмова від подальшого обслуговування клієнта

34. Аудитор може відмовитися від подальшого обслуговування клієнта, якщо клієнт не враховує його зауважень стосовно існування помилок і шахрайства, навіть коли шахрайство істотно не впливає на фінансову звітність підприємства. Таким прикладом може бути ситуація, коли аудитор знає, що до таких фактів має відношення вище керівництво підприємства і це впливає на достовірність і повноту інформації, наданої аудитору під час проведення аудиторської перевірки, а також на можливість постійної співпраці аудитора з цим клієнтом. Під час прийняття такого рішення аудитор обов'язково повинен отримати юридичну консультацію з цього питання для підтвердження його правильності.

35. У разі заміни одного аудитора новим, новому аудиторові потрібно вжити необхідних заходів, для одержання інформації, яка стосується причин неотримання попереднім аудитором цієї роботи. Про це він може запитати клієнта або з дозволу клієнта безпосередньо аудиторську фірму. Якщо клієнт не дозволяє провести співбесіду з аудитором, якому відмовлено у подальшій роботі, такий факт повинен бути офіційно доведений до уваги нового аудитора (аудиторської фірми) і керівництва відповідного рівня на яке покладено відповідальність за діяльність фірми.

1. Метою цього Нормативу є встановлення правил, котрими повинен керуватися аудитор при аудиті фінансової звітності підприємства у разі перевірки виконання клієнтом вимог законодавчих та нормативно-правових актів України .

2. При плануванні і здійсненні аудиторських процедур, оцінці отриманих матеріалів і представленні результатів перевірки аудитор повинен враховувати, що невиконання клієнтом вимог законодавчих та нормативно-правових актів України може стати причиною перекручення фінансової звітності підприємства й істотно вплинути на фінансові результати діяльності клієнта.

3. Виявлення випадків невиконання клієнтом вимог законодавчих та нормативно-правових актів України не є метою і обов'язком аудитора.

4. Встановлення фактів невиконання вимог нормативних актів, незалежно від їх значення, вимагає поставлення і обговорення питання про чесність керівництва і робочого персоналу клієнта, а також про вплив такого невиконання на інші напрямки аудиту.

5. Термін "невиконання вимог законодавчих та нормативно-правових актів", який використовується в цьому національному нормативі аудиту, стосується дій (або бездіяльності) керівництва і персоналу клієнта, що суперечать вимогам законодавчих та нормативно-правових актів України.

6. Факти порушення вимог законодавчих та нормативно-правових актів підлягають спеціальній юридичній експертизі і є поза професійною компетенцією та знаннями аудитора. Рівень професійної підготовки аудитора, його досвід і знання господарської галузі діяльності клієнта і організації виробництва можуть дозволити йому зробити висновок тільки про те, що окремі факти діяльності підприємства, можливо, не відповідають вимогам законодавчих та нормативно-правових актів України.

7. Керівництво клієнта, виступаючи від імені свого підприємства, має діяти сумлінно і зважено, дотримуючись при цьому вимог законодавчих та нормативно-правових актів України. Керівництво клієнта зобов'язане вжити заходів, спрямованих на виявлення і запобігання таких порушень.

8. Для забезпечення відповідності дій клієнта вимогам законодавчих та нормативно-правових актів, його керівництво зобов'язане: забезпечити відповідність діяльності підприємства вимогам законодавчих та нормативно-правових актів шляхом створення власної юридичної служби; залучити фахівців юридичних установ для отримання необхідних вичерпних консультацій; організувати дієздатну систему обліку і внутрішнього контролю; розробити внутрішні правила і встановити контроль за їх виконанням; передбачити і застосовувати заходи впливу на персонал, за умов при недотримання ним вимог нормативних актів; провести навчання персоналу; здійснити систематизацію нормативних актів, які регламентують діяльність підприємства.

9. Аудитор не відповідає за невиконання керівництвом клієнта вимог законодавчих та нормативно-правових актів.

10. Проведення тільки однієї аудиторської перевірки фінансової звітності підприємства може допомогти службовим особам підприємства не здійснювати в подальшому суттєвих порушень вимог нормативних актів.

11. Однак, аудитору необхідно врахувати, що при проведенні аудиторських перевірок завжди існує ризик не виявлення помилок, навіть якщо перевірка добре спланована і проведена у відповідності з вимогами Національних нормативів аудиту. Зазначена ймовірність значно зростає внаслідок впливу таких факторів: наявність значної кількості нормативних актів, які регулюють окремі галузі діяльності клієнта, що не справляють безпосереднього впливу на звітність підприємства, або не потрапляють в коло систем обліку і внутрішнього контролю; неминуча відносна обмеженість систем обліку і внутрішнього контролю, котрі при всій своїй деталізації не можуть висвітити всю фактичну діяльність клієнта, в тому числі фінансову, а також відносна суб'єктивність, що супроводжує таку аудиторську процедуру, як тестування; визнання тих обставин, що значна кількість аудиторських доказів, отриманих аудитором, носить не доказовий, а інформативний характер.

12. Враховуючи, що аудиторська перевірка може розкрити факти, котрі викличуть у аудитора сумніви у належному дотриманні клієнтом вимог законодавчих та нормативно-правових актів , аудитор повинен планувати і проводити аудит з достатнім рівнем професійного скептицизму.

13. У випадках, коли від аудитора вимагається підготовка звіту з окремих питань, а саме про виконання клієнтом вимог законодавчих та нормативно-правових актів України, які регламентують діяльність галузі господарювання, аудитор повинен спланувати аудиторську перевірку в цьому розділі так, щоб забезпечити максимальну участь у такій спеціальній перевірці юристів та спеціалістів інших професій, які володіють знаннями в окремих галузях господарства і знання яких не мають стосунки до професійної компетенції аудитора.

14. При плануванні аудиторської перевірки аудитору необхідно скласти загальне уявлення про вимоги, котрим повинна відповідати діяльність клієнта, зокрема, окремим вимогам, які діють у конкретній галузі діяльності підприємств, а також, отримати достовірне уявлення про те, якою мірою клієнт виконує ці вимоги.

15. Аудитор повинен звернути особливу увагу на такі нормативні акти, невиконання вимог котрих може стати причиною припинення або призупинення діяльності клієнта.

16. У зв'язку з вищенаведеним, аудиторові слід: вивчити наявну інформацію і нормативно-правову базу, яка регулює діяльність галузі господарювання в цілому і стосуєтьєя особисто клієнта; визначити, чи існують законодавчі та нормативно-правові акти, котрі безпосередньо регулюють діяльність клієнта (банк, страхова організація, товарна біржа тощо); отримати у керівництва клієнта інформацію про заходи, які вжиті ним для забезпечення виконання вимог нормативних актів; з'ясувати, чи існують якісь відпрацьовані спеціальні процедури, прийняті клієнтом, для вирішення питання про захист його інтересів шляхом вирішення справи в суді; обговорити з колегами по професії питання, які приводять до суперечок, тобто мають подвійне тлумачення у законодавчих і нормативно-правових актах і відіграють важливу роль у проведенні аудиторської перевірки.

17. Під час підготовки до проведення аудиторської перевірки аудитор має ретельно вивчити ті законодавчі та нормативно-правові акти, невиконання вимог котрих може спричинити до перекручення фінансової звітності підприємства. Для цього необхідно провести наступні заходи: отримати достовірну інформацію у керівництва клієнта про те, чи він дотримується вимог таких законодавчих та нормативно-правових актів; перевірити наявність документів про реєстрацію клієнта в органах державної влади, необхідних ліцензій, а також інших документів, без котрих клієнт не має право здійснювати господарську діяльність.

18. Коли аудитором складається або перевіряється фінансова звітність підприємства, необхідно керуватися положеннями тих законодавчих та нормативно-правових актів, котрі регулюють порядок її підготовки і ведення.

19. Аудитор повинен старатися досягнути того, щоб керівництво клієнта розкрило йому всі виявлені ним факти порушень вимог законодавчих та нормативно-правових актів України, або факти, які викликають великий сумнів і можуть спричинити перекручення звітність клієнта.

20. Аудиторові слід добре знати, розуміти і правильно тлумачити законодавчі та нормативно-правові акти, щоб використовувати свої знання під час проведення аудиту.

21. У разі відсутності доказів протилежного характеру, аудитор повинен зробити висновок про дотримання клієнтом вимог законодавчих та нормативно-правових актів.

22. Якщо аудитор знає про факти невиконання клієнтом вимог законодавчих та нормативно-правових актів, він повинен при першій можливості більш повно і ретельно проаналізувати обставини, за яких були припущені порушення, а також оцінити можливий вплив виявлених порушень на достовірність і повноту фінансової звітності підприємства.

23. Оцінюючи ймовірність впливу виявлених порушень на достовірність і повноту фінансової звітності підприємства, аудитор має врахувати такі фактори: можливість негативних наслідків, таких як застосування до клієнта штрафних санкцій, накладення адміністративних санкцій на керівництво, можливість виникнення загрози вилучення майна, припинення діяльності підприємства, чи можливість серйозних фінансових наслідків, внаслідок чого буде поставлено під сумнів правдивість і достовірність даних, відображених у звітності клієнта; чи існує, в цілому, необхідність розкривати можливі майбутні фінансові наслідки від припущених клієнтом порушень.

24. Якщо аудитором виявлено факт, або аудитор передбачає наявність факту невиконання вимог законодавчих та нормативно-правових актів, доцільно обов'язково з використанням документації, яка підтверджує наявність (чи можливість) порушення, обговорити цю ситуацію з керівництвом клієнта, а також з усіма співробітниками, які мають стосунок до таких фактів. Документація може включати копії записів і документів, а також ведення, у разі необхідності, протоколів чи записів бесід.

25. Аудитор може опинитися у ситуації, коли перед ним виникне питання його кримінальної відповідальності у випадку приховування виявлених фактів, які підтверджують наявність складу злочину в діях (або бездіяльності) клієнта. Тому при виникненні подібних обставин аудитор має звернутися за консультацією до юристів і обговорити можливі наслідки своїх дій.

26. У випадку, якщо неможливо отримати інформацію про фактичне або ймовірне порушення вимог законодавчих та нормативно-правових актів, аудитор повинен оцінити вплив відсутності необхідних документів на достовірність аудиторського висновку.

27. Аудитору має враховувати вплив невиконання вимог законодавчих та нормативно-правових актів клієнтом на інші напрямки аудиту, особливо на достовірність інформації, наданої клієнтом. У випадку, якщо порушень не було виявлено системою внутрішнього контролю або не було включено в інформацію, надану керівництвом, аудитор повинен переглянути оцінку можливих ризиків, а також рівень достовірності інформації, наданої керівництвом клієнта.

Керівництву клієнта

29. Якщо, на думку аудитора, має місце факт недотримання вимог законодавчих та нормативно-правових актів, він зобов'язаний повідомити керівництво клієнта про виявлений факт у найкоротший термін.

30. Якщо аудитор має всі підстави вважати, що керівництво клієнта причетне до фактів невиконання вимог законодавчих та нормативно-правових актів, він повинен повідомити про це вищому органові, що керує клієнтом.

31. У разі відсутності вищого органу керівництва або коли в аудитора є підстави вважати, що його повідомлення не буде взято до уваги, аудитор повинен проконсультуватися з юристом.

Користувачам аудиторського висновку

32. Якщо аудитор дійшов висновку, що факти невиконання вимог законодавчих та нормативно-правових актів справді існують і суттєво впливають на результати бізнесу підприємства, він повинен представити керівництву негативний висновок або відмовитися від висновку.

33. Якщо керівництво чи персонал клієнта перешкоджають аудитору в отриманні достатньої інформації про те, що факти невиконання вимог нормативних актів суттєво перекручують фінансову звітність, або такі факти могли статися чи вже сталися, він видає негативний висновок з цих питань.

34. Якщо аудитор не може встановити факт порушення вимог нормативних актів з причини випадкових обставин, а не дій керівництва чи персоналу клієнта, то йому необхідно видати позитивний висновок стосовно цих питань.

Органам державної влади і управління

35. Обов'язок дотримуватись конфіденційності щодо інформації про клієнта і результатів аудиторської перевірки аудитор повинен суворо виконувати. Ніхто окрім замовника аудиту не може вимагати від аудитора конфіденційної інформації, окрім випадків, коли законодавством України прямо передбачено обов'язковість представлення аудиторами окремої інформації або висновків контролюючим органам, органам державної влади або іншим потенційним споживачам конфіденційної інформації згідно з їх повноваженнями. У таких випадках аудитор повинен звернутися за консультацією до юристів і отримати відповідне обгрунтування своїх дій щодо можливості й правомірності розкриття конфіденційної інформації, і отримати від них обгрунтоване роз'яснення - чи є підстави, або чи мають право контролюючі органи і органи державної влади або інші потенційні споживачі інформації, вимагати таку інформацію від нього, або отримати консультацію про те, чому він не може представити інформацію таким органам влади і управління і чи зобов'язаний аудитор надавати інформацію про такі види кримінальних злочинів, про які йому стало відомо під час аудиторської перевірки. У кожному випадку вимоги контролюючих органів та органів державної влади розкрити інформацію, яка стосується діяльності клієнта, аудитор зобов'язаний у найкоротший час повідомити про це клієнта. Конфіденційна інформація про діяльність клієнта може надаватися контролюючим органам та органам державної влади тільки з письмового дозволу клієнта.

Припинення проведення незалежного аудиту

36. Аудитор може дійти висновку, що необхідно зупинити проведення аудиту, якщо керівництво і персонал не вжили заходів щодо усунення фактів порушення вимог законодавчих та нормативно-правових актів, котрі він вважає за необхідне усунути за конкретних обставин, навіть якщо такі порушення не суттєво впливають на фінансову звітність підприємства. Аудитор може прийняти рішення про зупинення перевірки у випадку, якщо вищі органи влади беруть участь в керівництві діяльністю клієнта і це впливає на аудитора в частині його взаємостосунків з клієнтом. Таке рішення обгрунтовується юридичною консультацією.

37. При отриманні письмового запиту від нового аудитора, який прийшов на зміну діючому, діючий аудитор повинен повідомити про всі наявні суттєві професійні причини, з яких новому аудитору не слід укладати договір з клієнтом. Розкриття конфіденційної інформації у справах клієнта діючим аудитором новому аудиторові, залежатиме від наявності відповідного письмового дозволу клієнта. Якщо існують якісь факти, котрі необхідно повідомити новому аудиторові, то діючий аудитор, беручи до уваги юридичні та етичні вимоги та правила, а також відповідний дозвіл клієнта, надає інформацію новому аудиторові і обговорює з ним питання, пов'язані з укладанням договору і наданням новим аудитором послуг клієнтові. Якщо дозволу клієнта на обговорення справи з новим аудитором не отримано, то такий факт заборони має бути доведений до уваги нового аудитора.

1. Цей норматив визначає порядок планування, тобто порядок підготовки загального плану і розробки програми проведення аудиту. В ньому роз'яснюється, яким чином стадія планування вписується у загальні рамки аудиту.

2. Аудитор повинен планувати свою роботу так, щоб мати можливість ефективно провести аудиторську перевірку. Планування має грунтуватися на попередньому вивченні особливостей бізнесу клієнта.

3. Планування - це вироблення головної стратегії і конкретних підходів до характеру, періоду а також часу проведення аудиту. Аудиторський план розробляється з огляду на те, що в ньому визначається час проведення кожної конкретної аудиторської процедури.

4. Аудитори і аудиторські фірми України під час розробки плану аудиту та на протязі тривалості аудиту мають право самостійно визначати форми і методи аудиту на підставі чинного законодавства, існуючих норм і стандартів, умов договору із замовником, професійних знань та досвіду.

5. Метою планування аудиту є звернення уваги аудитора на найважливіші напрямки аудиту, на виявлення проблем, які слід перевірити найретельніше. Планування допоможе аудиторові належним чином організувати свою роботу і здійснювати нагляд за роботою асистентів, які беруть участь у перевірці, а також координувати роботу, яка здійснюється іншими аудиторами і фахівцями інших професій.