16. Порт або власник під'їзної колії додатково, крім плати за подавання та забирання вагонів, повинен оплачувати залізниці за перевід стрілок, відкриття воріт на під'їзній колії, якщо ці операції виконує залізниця на підставі договору.
Вартість виконання операцій з переведення стрілок на під'їзній колії, яка не належить залізниці, не включена до ставок збору за подачу та забирання вагонів локомотивом залізниці. Ставки зборів за подачу й забирання вагонів розраховані на підставі витрат залізниці, що залежать від кількості вагонів, які подаються-забираються, та від відстані подавання-забирання в обидва кінці і наведені у таблицях 1 та 2 розділу 2 Тарифного керівництва N 1.
Пункт 68 Статуту залізниць зобов'язує підприємства утримувати залізничні колії, локомотиви і вагони згідно з правилами, затвердженими власниками цих підприємств чи організацій, до сфери управління яких вони належать, а пункт 22 Статуту встановлює, що виконання залізницею додаткових операцій, пов'язаних з перевезенням вантажів, здійснюється на підставі окремих договорів.
Пункт 58 Статуту залізниць встановлює, що розрахунки за роботи і послуги, пов'язані з перевезенням вантажів, вантажобагажу, пошти, щодо яких не здійснюється державне регулювання тарифів, провадяться за вільними тарифами, які визначаються за домовленістю сторін у порядку, що не суперечить антимонопольному законодавству, а розділ 1 Тарифного керівництва N 1 надає перелік видів перевезень, робіт і послуг, щодо яких не здійснюється державне регулювання тарифів і які виконуються залізничним транспортом за вільними тарифами на підставі окремих договорів (таблиця N 3) і розмір яких повинен бути погоджений у порядку, що не суперечить антимонопольному законодавству: шляхом підписання протоколу, погодження за допомогою засобів зв'язку тощо.
До цього переліку додаткових послуг, які можуть виконуватися залізничним транспортом за вільними тарифами, віднесено утримання, обслуговування та перевід стрілок, відкриття і закриття воріт, шлагбаумів на переїздах, розташованих на під'їзних коліях вітковласників, оскільки власник під'їзної колії може і сам власними силами виконувати ці роботи.
Відповідно до статті 322 Цивільного кодексу України власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом, таким чином, стрілочні переводи на під'їзній колії мають утримуватись і обслуговуватись власником під'їзної колії; залізниця може виконувати ці операції за договором, у якому має бути зазначено, які саме операції виконуються залізницею: чи в сукупності утримання, обслуговування, переведення стрілок, чи тільки окремі, наприклад, переведення стрілок. У договорі, або у інший спосіб, визначається також договірна вартість виконання операцій.
17. Вантажовідправник, вантажоодержувач повинен сплачувати залізниці плату за користування вагонами та збір за зберігання вантажів у разі затримки вагонів (контейнерів), пов'язаної з митним оформленням.
Пункт 119 Статуту залізниць України встановлює, що за користування вагонами і контейнерами залізниці вантажовідправниками, вантажоодержувачами, власниками під'їзних колій, портами, організаціями, установами громадянами - суб'єктами підприємницької діяльності вноситься плата. Зазначена плата вноситься також за час затримки вагонів на станціях призначення чи на підходах до них в очікуванні подання їх під вивантаження, перевантаження, з причин, що залежать від вантажоодержувача, власника залізничної під'їзної колії, порту, підприємства.
Плата за користування вагонами не є мірою відповідальності, яка може застосовуватись лише за наявності вини сторони у зобов'язанні.
Зазначена плата стягується також з вантажовідправників, вантажоодержувачів у разі затримки вагонів (контейнерів), пов'язаної з митним оформленням.
Правила користування вагонами і контейнерами, затверджені відповідно до наданих пунктом 5 Статуту залізниць України повноважень наказом Міністерства транспорту України від 25.02.1999 N 113 і зареєстровані Міністерством юстиції України 15.03.1999 за N 165/3458 визначили порядок і умови користування вагонами, зокрема, пункт 6 встановив, що всі завантажені вагони, що знаходяться на станціях і на підходах до них в очікуванні подавання під вантажні операції з причин, які залежать від вантажовласника, є такими, що перебувають у користуванні вантажовласника. У разі затримки вагонів на станції з причин, які залежать від вантажовласника, складається акт загальної форми, який підписується представником станції і вантажовласника. В акті вказується час початку та закінчення затримки вагонів і їх номери.
Підстави звільнення вантажовласника від плати за користування вагонами передбачені в пункті 121 Статуту залізниць України, та пункті 16 Правил користування вагонами і є вичерпними, затримку вагонів, пов'язану з митним оформленням, до цих підстав не віднесено.
"Порядок взаємодії митних органів і залізниць України під час переміщення через митний кордон товарів (вантажів) залізничними вантажними поїздами", затверджений наказом Державної Митної служби України та Міністерства транспорту України від 28.05.2004 N 399/442, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 22.06.2004 ( далі - Порядок) визначає, що товари (вантажі), що прибувають на станцію призначення й перебувають під митним контролем, розміщуються в місцях загального користування й перебувають під охороною залізниці, а для здійснення митних процедур можуть подаватися в інші зони митного контролю.
Посадові особи залізниць не мають права видавати товари (вантажі), що перебувають під митним контролем, виконувати будь-які операції з ними (навантаження, вивантаження, перевантаження, виправлення пошкоджень упакування, розпакування, перепакування або зміну ідентифікаційних знаків чи маркування, нанесених на упаковку) без дозволу митного органу.
Однак, в пункті 3.6 цього Порядку зазначено, що за проханням вантажоодержувача митне оформлення товарів (вантажів) у повному обсязі може здійснюватися безпосередньо в митниці відправлення; в окремих випадках (мається на увазі виробнича необхідність вантажоодержувача або залізниці) допускається подача таких вантажів на під'їзну колію за умови перебування їх під охороною за зверненням вантажоодержувача.
Пункт 3.12 цього Порядку допускає подачу транспортних засобів з товарами (вантажами) на під'їзні колії без проставляння на перевізних документах підпису й відбитків особистої номерної печатки посадової особи митниці призначення за умови перебування цих товарів (вантажів) під охороною за зверненням вантажоодержувача.
У разі неможливості здійснити декларування товару (вантажу) в обраному митному режимі вантажоодержувач може розмістити товар (вантаж) згідно з вимогами Положення про склади тимчасового зберігання й Порядку роботи митного складу.
Стаття 87 Митного кодексу України визначила, що декларантами можуть бути підприємства або громадяни, яким належать товари і транспортні засоби, що переміщуються через митний кордон України, або уповноважені ними митні брокери (посередники). Обов'язки та відповідальність декларанта передбачені у статті 88 Митного кодексу.
Після доставки залізницею вантажу у митницю призначення митне оформлення (декларування) вантажу здійснює вантажоодержувач або за договором з ним митний брокер, від яких залежить вчасне оформлення митних декларацій та виконання митних процедур, оскільки стаття 113 Митного кодексу України покладає на працівників залізничного транспорту обов'язок сприяти посадовим особам митних органів у виконанні ними своїх службових обов'язків, а не декларувати вантажі, які перебувають під митним контролем.
Однак, "видача вантажу" вантажоодержувачу та подача таких вагонів (контейнерів) з вантажами на під'їзну колію за умови перебування їх під охороною з дозволу митного органу за зверненням вантажоодержувача не є тотожними поняттями.
Якщо вантажоодержувач не використовує можливість забрати на під'їзну колію з дозволу митниці та під охорону вагони з вантажами, які перебувають під митним контролем, а використовує залізничні вагони як "склади на колесах", то такий одержувач повинен сплачувати залізниці плату за користування вагонами на підставі пункту 119 Статуту залізниць України та збір за зберігання вантажів на підставі пункту 46 Статуту залізниць, пункту 9 Правил зберігання вантажів і пункту 2 розділу 2 Тарифного керівництва N 1.
18. Власник під'їзної колії сплачує залізниці збір за утримання земельних ділянок в смузі відведення залізниці , якщо це передбачено договором сторін.
Стаття 21 Закону України "Про залізничний транспорт" визначає, що відносини підприємств залізничного транспорту з власниками залізничних під'їзних колій, порядок і умови експлуатації цих колій, обігу рухомого складу, що не належить до залізничного транспорту загального користування, визначаються Статутом залізниць України та укладеними на його основі договорами.
Пункти 71 та 76 Статуту залізниць України встановлюють, що взаємовідносини залізниці з підприємством, порядок і умови експлуатації залізничних під'їзних колій визначаються договором. Порядок розроблення та форма договорів встановлюються Правилами.
Правила обслуговування залізничних під'їзних колій у додатку наводять зразок Договору на експлуатацію залізничної під'їзної колії, який у пункті 16 передбачає обов'язок власника колії сплачувати залізниці плату, в тому числі, за складування вантажів або примикання під'їзних колій у смузі відведення.
Збірник тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом України Тарифне керівництво N 1 у розділі 2 пункту 9 підпункту 22 (таблиця 4) встановлює регульований тариф за утримання ділянок землі, наданих залізницями в тимчасове користування іншим підприємствам і організаціям для складування вантажів, улаштування примикання під'їзних колій і в інших випадках.
Таким чином, якщо Договором на експлуатацію залізничної під'їзної колії між сторонами встановлено використання власником під'їзної колії земельної ділянки залізниці в смузі відведення для примикання під'їзної колії або складування вантажів, то власник під'їзної колії сплачує залізниці збір за утримання ділянок землі, в розмірі, встановленому Тарифним керівництвом.
19. Залізниця не може списувати із сум попередньої оплати, які знаходяться на особовому рахунку клієнта залізниці у Технологічному центрі по обробці перевізних документів (далі - ТехПД), нараховані платежі на підставі первинних документів, підписаних вантажовідправником (вантажоодержувачем) із запереченнями, застереженнями, зауваженнями.
У пункті 5.1 Роз'яснення президії Вищого господарського суду України від 29.05.2002 N 04-5/601 зазначено, що згідно з Правилами розрахунків за перевезення вантажів та Типовим договором про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення розрахунковий підрозділ залізниці на підставі укладеного договору отримані в порядку передоплати суми зараховує на особовий рахунок платника і списує їх в міру оформлення та надходження розрахункових документів за здійснені перевезення, надані послуги.
Списання коштів з особового рахунку проводиться на підставі перевізних документів, накопичувальних карток, відомостей плати за користування вагонами та контейнерами. Усі належні залізниці платежі за додаткові послуги, включаються в накопичувальні картки.
Перевізні документи, відомості плати за користування вагонами і контейнерами, накопичувальні картки мають бути підписані уповноваженим працівником платника. У разі відмови від підписання зазначених документів залізниця складає акт загальної форми, додає його до відповідного документа та надсилає в ТехПД для списання грошей з особового рахунку.
У разі незгоди платника з підставами або розміром нарахування, він має право звернутись до залізниці з вимогою повернути у встановленому Статутом порядку на особовий рахунок зайво нараховану суму.
Однак, якщо платник підписує відомості плати за користування вагонами і контейнерами, накопичувальні картки із запереченнями, зауваженнями чи застереженням, залізниця не має права списувати спірні суми із попередньої оплати; в такому разі спір має регулюватись платником безпосередньо із станціями, які нарахували платежі. У разі недосягнення домовленості спірні питання вирішуються в претензійно-позовному порядку за позовом залізниці.
Відповідно до пункту 62 Статуту залізниць України у разі несвоєчасного внесення вантажовідправником, вантажоодержувачем, експедитором належної плати, зборів може справлятися пеня за кожний день затримки у розмірі, встановленому законодавством. Чинне законодавство не встановлює розмір такої пені. Проте, залізниця може укласти з вантажовідправником та вантажоодержувачем угоду про порядок розрахунків за перевезення та додаткові послуги, передбачивши в ній конкретні умови оплати послуг та розмір пені за порушення умов такої оплати згідно із зразком Договору, наведеним у Додатку 1 до Правил розрахунків за перевезення вантажів (розділ 11 Правил перевезення.
20. Будь-яка залізниця - відправлення чи призначення вантажу, або транзитна має право заявляти позов про стягнення штрафу на підставах, передбачених пунктами 118 та 122 Статуту залізниць України до вантажовідправника.
Статут залізниць України не містить чітких приписів того, якій саме залізниці (відправлення, призначення чи транзитній) належить право вимагати стягнення цього штрафу, а також не встановлює будь-яких обмежень, тому такі позови можуть заявляти як залізниці відправлення, так і призначення або транзитні.
Оскільки накладна є письмовою формою договору перевезення вантажу, укладається вантажовідправником із залізницею, у відповідності із пунктом 24 Статуту залізниць України вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ними у накладній, - то і відповідачем за позовами про стягнення штрафу за неправильно зазначені у накладній масу, кількість місць вантажу, його назву, код та адресу одержувача має бути відправник вантажу, про що зазначено у пункті 3.23 Роз'яснення президії Вищого господарського суду України від 29.05.2002 N 04-5/601.
21. Залізниця має право нараховувати штраф на підставі пунктів 118 та 122 Статуту залізниць України окремо за кожне порушення: неправильно зазначені у накладній масу, кількість місць вантажу, його назву, код та адресу одержувача. При цьому неправильно зазначені код або адреса одержувача вважаються окремими порушеннями.
Пункт 118 Статуту залізниць України встановлює, що за пред'явлення вантажу, який заборонено до перевезень або який потребує під час перевезення особливих заходів безпеки, та з неправильним зазначенням його найменування або властивостей з відправника, крім заподіяних залізниці збитків і витрат, стягується штраф у розмірі п'ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення.
Пункт 122 Статуту залізниць встановлює, що за неправильно зазначені у накладній масу, кількість місць вантажу, його назву, код та адресу одержувача з відправника, порту стягується штраф у розмірі згідно із пунктом 118 цього Статуту. При цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли.
При розгляді справ про стягнення цього штрафу слід виходити з того, що неправильно вказано має бути хоча б одна відомість; при цьому код та адреса вантажоодержувача вважаються окремими порушеннями.
У застосуванні пунктів 118 та 122 Статуту залізниць України слід враховувати, що штраф підлягає стягненню за самий факт допущення вантажовідправником зазначених порушень, незалежно від того, чи завдано залізниці у зв'язку з цим збитки.
Збитки (додаткові витрати) завдані залізниці через допущені відправником порушення, зазначені у пунктах 118 та 122 Статуту, підлягають відшкодуванню відправником незалежно від сплати ним штрафу, оскільки у відповідності до пункту 24 Статуту залізниць України вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ними у накладній.
Необхідно мати на увазі щодо вантажів, які перевозяться на експорт на підставі міжнародної накладної СМГС, що стаття 12 Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення містить перелік випадків, за порушення яких також стягується штраф у п'ятикратному розмірі, але склад порушень, при яких відправник несе відповідальність за правильність відомостей та заяв, внесених ним у накладну СМГС, відрізняється від умов пунктів 118 та 122 Статуту залізниць України, тому такі справи слід вирішувати на підставі статті 12 Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення (СМГС).
22. Господарський суд має право зменшувати розмір штрафу, передбаченого пунктами 118 та 122 Статуту залізниць України.
У відповідності до статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки, (до якої віднесено штраф і пеню) встановлюється договором або актом цивільного законодавства і може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Стаття 233 Господарського кодексу України також встановлює, що у разі, якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Пункт 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України надає право суду у виняткових випадках зменшувати розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.
Виходячи із загальних засад, встановлених у статті 3 Цивільного кодексу України, а саме - справедливості, добросовісності та розумності - слід визнати право судів при винесенні рішення про стягнення штрафу зменшувати його розмір, з урахуванням всіх конкретних обставин справи. Підстави та розмір, на який зменшується стягуваний штраф, повинні бути в рішенні суду мотивовані та обґрунтовані.
Однак, встановлювати конкретний відсоток для зменшення штрафу або для його стягнення (наприклад 2%), суд не має права, оскільки тим самим змінюється розмір штрафу, встановлений Статутом залізниць України.
| Заступник Голови Вищого Господарського суду України | А.Осетинський |