Витяг з протоколу засідання Комітету з питань фінансів і банківської діяльності 21 жовтня 1997 року

Розглянувши запити платників податку, які надійшли на адресу Комітету, стосовно застосування окремих норм Закону України "Про податок на додану вартість", Комітет, використовуючи право законодавчого джерела, вважає:

1. Відносно запиту щодо тотожності поняття "податковий вексель" та "письмове зобов'язання":

Положення пункту 11.9 Закону України "Про податок на додану вартість" встановлюють правило, за яким норми Закону України "Про операції з давальницькою сировиною в зовнішньоекономічних відносинах" розповсюджуються на виконання зобов'язань за векселями, введеними до набрання чинності зазначеним Законом. При цьому норми Закону України "Про операції з давальницькою сировиною в зовнішньоекономічних відносинах" ототожнюють поняття "вексель" з поняттям "письмове зобов'язання платника податку". Виходячи з цього, Комітет Верховної Ради України з питань фінансів і банківської діяльності вважає, що терміни "вексель" та "письмове зобов'язання" є юридично тотожними при застосуванні норм цього Закону.

2. Відносно запиту щодо порядку оподаткування операцій з ввезення, вивезення та продажу товарів магазинами безподаткової торгівлі:

Відповідно до підпункту 6.2.З. статті 6 Закону України "Про податок на додану вартість" продаж товарів безмитними магазинами, розташованими в зонах митного контролю, здійснюється без нарахування податку на додану вартість. Згідно з підпунктами 3.1.1. та 3.1.2. зазначеного Закону об'єктом оподаткування є продаж товарів (робіт, послуг) на митній території України або їх ввезення на митну територію України. Виходячи із цього, зони митного контролю не є митною територією України та мають особливий податковий статус.

Комітет вважає, що Закон встановлює правило, за яким не вважаються імпортом і не оподатковуються операції з ввезення товарів з-за меж митного кордону України на територію безподаткових магазинів, а також на територію митних ліцензійних складів. При цьому операції з вивезення (пересилання) товарів (попередньо імпортованих або вивезених з митної території України) з території безподаткових магазинів та митних ліцензійних складів на митну територію України, оподатковуються в порядку, передбаченому для оподаткування імпорту товарів.

Додатково, використовуючи вищевикладену аргументацію, Комітет вважає, що вивезення товарів з митної території України у зони митного контролю, де розташовані магазини безподаткової торгівлі, має прирівнюватися до експорту таких товарів із застосуванням нульової ставки ПДВ для експортерів-резидентів на підставі оформленої вивізної вантажної митної декларації.

Комітет вважає, що до категорії "зон митного контролю" відносяться також пункти роздрібної торгівлі, розташовані на судах, які занесені до Державної суднової книги України або ходять під Національним прапором України відповідно до законодавства, на повітряному або залізничному транспорті, який належить резидентам, з моменту їх виїзду за межі митного кордону України.

Крім того, Комітет звертає увагу митних органів на необхідність організації пунктів інкасації виручки та бухгалтерій безподаткових магазинів на території зон митного контролю для здійснення належного податкового адміністрування та дотримання норм валютного законодавства.

3. Відносно запиту судноремонтних заводів щодо оподаткування операцій з ремонту техніки, яка належить на правах власності (або бербоут-чартеру) нерезидентам:

Згідно із пунктом 6.2.2. Закону України "Про податок на додану вартість" податок за нульовою ставкою застосовується при продажі послуг (робіт), призначених для їх використання та споживання за межами митної території України.

Виходячи із цього, Комітет вважає, що ремонт на території України техніки, яка не є у власності резидентів або знаходиться в оперативному управлінні нерезидентів за дорученням останніх, є експортною послугою, яка оподатковується за нульовою ставкою.

Те саме стосується оподаткування послуг з переробки платником податку давальницької сировини нерезидентів у готову продукцію, яка вивозиться за межі митного кордону України.

4. Відносно запиту платників податку на прибуток підприємств щодо оподаткування операцій з ремонту або інших поліпшень основних фондів:

Відповідно до положень підпункту 7.4.1. статті 7 Закону "Про податок на додану вартість", включенню до складу податкового кредиту підлягають суми податків на додану вартість, сплачених (нарахованих) у зв'язку із придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) платника податку або до основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Натомість пункт 7.4.4. визначає, що у випадку, коли платник придбає товари (роботи, послуги), вартість яких не відноситься до складу валових витрат або до основних фондів, ПДВ відшкодовується за рахунок чистого прибутку.

Із цього випливає, що ПДВ, сплачений за будь-які ремонти незалежно від того, чи входить їх вартість до 5% від суми основних фондів або перевищує її, повинен зараховуватися до складу податкового кредиту у податковий період понесення таких витрат. Теж саме стосується ПДВ, сплачених з 1 липня 1997 року у ціні ремонту (інших поліпшень) транспортних засобів, придбаних у період до 1 липня 1997 року.

5. Відносно надання права на відшкодування ПДВ при експорті товарів (робіт, послуг) за межі митної території України:

Згідно із пунктом 11.11. Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про податок на додану вартість" до 1 січня 1999 року право на отримання бюджетного відшкодування при експорті продукції виникає у податковий період, на який приходиться дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку. По операціям з експорту продукції, здійсненого до 1 жовтня 1997 року, відповідно до підпункту "а" пункту 1 статті 5 Декрету КМУ "Про податок на добавлену вартість", право на відшкодування сплачених ПДВ набувається експортером при отриманні іноземної валюти. При цьому Декрет не встановлює зобов'язань щодо зарахування такої іноземної валюти виключно на валютний рахунок експортера. (Пункт 2 статті 8 зазначеного Декрету визначає дату здійснення оподатковуваного обороту в день зарахування коштів на розрахунковий рахунок підприємств, тобто стосується тільки національної валюти, позаяк термін "розрахунковий рахунок" згідно із законодавством використовується тільки для операцій з національною валютою, а для операцій з валютними коштами використовуються "валютні рахунки" (Декрет КМУ "Про систему валютного регулювання та валютного контролю")). Виходячи з цього, Комітет вважає, що у період дії Декрету КМУ "Про податок на добавлену вартість" платник податку - експортер мав право на отримання бюджетного відшкодування при надходженнях іноземної валюти на територію України, у тому числі на спільні інвестиційні рахунки в межах виконання інвестиційних контрактів відповідно до Закону України "Про режим іноземного інвестування"; при зарахуванні коштів на рахунки, на яких ведеться облік результатів спільної діяльності платника податку з іншими особами відповідно до Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств"; на інші рахунки, які мають режим спільного управління, незалежно від того, чи ведуться такі рахунки платником податку або іншою стороною спільної (інвестиційної) діяльності. Таке ж саме правило розповсюджувалося на випадки експорту товарів з розрахунками в національній валюті, джерелом походження якої був продаж нерезидентами іноземної валюти на валютному ринку України, а також на експорт товарів та зарахування експортної виручки у період з 1 жовтня 1997 року до 1 січня 1999 року, отриману у будь-якій валюті (в тому числі у гривнях).

Починаючи з 1 січня 1999 року підставою для одержання бюджетного відшкодування є єдиний документ - вантажна вивізна митна декларація (без вимоги отримання виручки).

6. Відносно рішення ДПА України щодо заборони надання бюджетного відшкодування платникам податку без обов'язкової попередньої документальної перевірки належного виконання податкових зобов'язань постачальниками товарів (робіт, послуг) таким платникам податку:

Комітет відзначає, що згідно з пунктом 3 статті 7 Декрету Кабінету Міністрів України бюджетне відшкодування експортерам товарів (робіт, послуг) здійснюється не пізніше 15-го числа наступного за звітним місяця. При цьому подання платником податку будь-яких підтверджень щодо належного виконання податкових зобов'язань його постачальниками не передбачається. З цього випливає, що підставою для бюджетного відшкодування експортерам, право на яке виникло до 1 жовтня 1997 року, є дані декларації з податку на додану вартість, копії вивізних митних декларацій та довідка банку про надходження виручки в іноземній валюті на територію України з урахуванням пункту 5 цих роз'яснень. На період з 1 жовтня 1997 року до 1 січня 1999 року підставою для бюджетного відшкодування є дані декларації з податку на додану вартість, а у випадку експорта - додатково копії вивізних митних декларацій та довідка банку про надходження виручки в будь-якій валюті на рахунки експортера з урахуванням пункту 5 цих роз'яснень. Після 1 січня 1999 року підставою для бюджетного відшкодування є виключно дані декларації з податку на додану вартість, а у випадку експорта - додатково копії вивізних митних декларацій.

Комітет звертає увагу органів виконавчої влади на неприпустимість видання нормативних або інструктивних документів, які б вводили додаткові вимоги або обмеження щодо реалізації права платників податку на отримання бюджетного відшкодування у зв'язку з їх протиріччям з Конституцією України. Комітет вважає, що починаючи з 20 листопада 1997 року на суму бюджетного відшкодування, право на яке виникло у експортерів за результатами податкових періодів до 1 жовтня 1997 року, має нараховуватися пеня у розмірах, встановлених підпунктом 7.7.3 Закону України "Про податок на додану вартість" за умови подання такими експортерами належним чином оформлених документів відповідно до цього пункту роз'яснень.

7. Відносно запиту постачальників агропромислового сектору щодо моменту виникнення податкових зобов'язань при наданні товарних кредитів:

Комітет вважає, що незалежно від способу визначення податкових зобов'язань (по методу нарахувань або по касовому методу, який передбачає надходження коштів або інших видів компенсації постачальнику), податкові зобов'язання кредитора виникають у податковий період, на який припадає строк погашення зобов'язань відповідно до умов договору з товарного кредиту. Таке ж саме правило має розповсюджуватися на договори з продажу товарів у розстрочку.

При цьому, на думку Комітету, кредитор має право включити до складу податкового кредиту суми податків на додану вартість, нарахованих на вартість товарів (робіт, послуг), віднесених до валових витрат виробництва (обігу) платника податку - позичальника, відповідно до Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", а позичальник - віднести до складу податкового кредиту таку ж саму суму сплачених (нарахованих) податків.

8. Відносно запиту посередників щодо оподаткування бартерних (товарообмінних) схем:

Комітет вважає, що положення підпункту 7.5.3 Закону України "Про податок на додану вартість" стосовно отримання права на податковий кредит при здійсненні заключної (балансуючої) операції треба трактувати як право зарахувати до складу податкового кредиту податки на додану вартість, сплачені (нараховані) у зв'язку із будь-якою компенсаційною поставкою незалежно від того, чи є вона кінцевою, чи ні. При цьому, незалежно від переліку товарів критичного імпорту, встановленого у відповідності до положень останнього абзацу пункту 11.5 статті 11 зазначеного Закону, при здійсненні бартерних операцій в зовнішньоекономічній діяльності, податок на додану вартість нараховується у відповідності до підпунктів 7.3.4 та 7.5.3 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість".

9. Відносно запиту будівельних організацій щодо роз'яснення пункту 5.1.20 стосовно звільнення від ПДВ операцій з виконання робіт з будівництва житла, що здійснюється за рахунок фізичних осіб:

Відповідно до 3 абзацу статті 5 Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про податок на додану вартість" звільняються від сплати ПДВ операції з виконання робіт з будівництва житла за рахунок фізичних осіб. У цьому зв'язку Комітет вважає, що для правильного визначення джерел фінансування житлового будівництва, фізичні особи зобов'язані здійснювати перерахування коштів будівельним організаціям з належних таким фізичним особам банківських рахунків або у безготівковому порядку через банківські установи. При цьому Комітет звертає увагу органів, відповідальних за реалізацію законів України "Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю" та "Про боротьбу з корупцією", стосовно неухильного виконання положень цього Закону. Комітет зазначає, що готівкові виплати фізичних осіб, рівно як і виплати з анонімних банківських рахунків, запроваджених Президентом України, не можуть бути підставою для звільнення будівельних організацій від нарахування податку на додану вартість при продажі житла зазначеним особам, незалежно від того, чи була здійснена така оплата у готівковому або анонімному вигляді повністю чи частково.

10. Відносно роз'яснення пункту 11.12 Закону України "Про податок на додану вартість" стосовно експериментальної економічної зони "Сиваш":

Комітет вважає, що у зв'язку із поновленням пільг суб'єктам експериментальної економічної зони "Сиваш", вивезення товарів (робіт, послуг) з території цієї зони на іншу територію України має бути прирівняно до імпорту таких товарів (робіт, послуг). У цьому зв'язку Комітет звертається до Кабінету Міністрів України з пропозицією встановити митний кордон по периметру зазначеної зони та доповісти Верховній Раді України у листопаді 1997 року щодо доцільності існування такої зони.

11. Направити зазначені роз'яснення Кабінету Міністрів України, Державній податковій адміністрації України, Державному митному комітету України, а також заявникам.