Про Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у звязку з прийняттям Законів України "Про державну виконавчу службу" та "Про виконавче провадження"

У зв'язку з прийняттям Верховною Радою України Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Законів України "Про державну виконавчу службу" та "Про виконавче провадження" від 19.10.2000 N 2056-III (далі - Закон) вважаємо за необхідне звернути увагу на деякі приписи Закону, якими слід керуватися у застосуванні норм арбітражного процесу з дня його опублікування.

1. Законом Цивільний процесуальний кодекс України доповнено главою 31-Г "Скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби", якою, зокрема, встановлено порядок подання відповідної скарги, її розгляду, прийняття судом рішення тощо. Оскільки відповідних доповнень до Арбітражного процесуального кодексу України (далі - АПК) не внесено, слід дійти висновку про те, що Законом вирішено проблему підвідомчості розгляду скарг, які подаються на підставі статті 85 Закону України "Про виконавче провадження". Тому арбітражні суди повинні відмовляти у прийнятті до розгляду відповідних скарг стягувача чи боржника, а у разі помилкового порушення провадження зі справи - припиняти його на підставі пункту 1 статті 80 АПК.

Водночас арбітражним судам підвідомчі на загальних підставах справи зі спорів, що пов'язані з визнанням права на майно, на яке накладено арешт, і про звільнення майна з-під арешту, та з розглядом позовів до юридичної особи, яка зобов'язана проводити стягнення коштів з боржника у разі невиконання рішення з вини цієї юридичної особи (статті 59 і 86 Закону України "Про виконавче провадження"), - за умови, коли сторонами в арбітражному процесі є підприємства чи організації у розумінні статті 1 АПК.

2. Змінами, внесеними до частини першої статті 89 АПК, запроваджено обов'язок судді роз'яснювати рішення, ухвалу за заявою сторони чи державного виконавця. Отже у разі надходження такої заяви суд не може відмовити у роз'ясненні відповідного судового акта, зокрема за тим мотивом, що такий акт, на думку суду, не потребує роз'яснення. Про роз'яснення рішення, ухвали виноситься ухвала (стаття 86 АПК). Така ухвала не підлягає перевірці в порядку нагляду.

3. За змінами і доповненнями, внесеними Законом до статті 117 АПК, у наказі арбітражного суду на відміну від раніше чинної редакції цієї статті мають бути зазначені адреси стягувача і боржника та номери рахунків у банках. У зв'язку з цим арбітражним судам слід враховувати таке.

3.1. Відповідними адресами у наказі арбітражного суду повинні зазначатись поштові адреси сторін, які містяться у поданій до арбітражного суду позовній заяві;

3.2. За відсутності у позовній заяві найменувань і номерів рахунків стягувача і боржника у банках необхідні відомості арбітражному суду слід витребувати у позивача і відповідача згідно з пунктом 4 статті 65 АПК. Якщо позивачем не подані витребувані відомості, арбітражний суд залишає позов без розгляду на підставі пункту 5 статті 81 АПК;

Залежно від конкретних матеріалів і обставин справи такими рахунками можуть бути основні розрахункові (поточні) рахунки в національній валюті України, визначені такими відповідно до пункту 4 Прикінцевих положень Закону України "Про внесення до деяких законів України змін щодо відкриття банківських рахунків" від 16.12.97 N 725/97-ВР, а також валютні або реєстраційні рахунки;

3.3. Якщо в матеріалах справи, порушеної до набрання чинності Законом, відсутні відомості про рахунки стягувача і боржника, арбітражний суд ухвалою повинен додатково витребувати від сторін необхідні відомості і у разі їх неподання позивачем - залишити позов без розгляду (пункт 5 частини першої статті 81 АПК).

4. Законом стаття 118 з АПК виключена, проте питання про поновлення пропущеного строку для пред'явлення наказу арбітражного суду до виконання і порядок його поновлення передбачено статтями 22 і 23 Закону України "Про виконавче провадження". Відповідна заява стягувача підлягає розгляду протягом 10 днів з моменту її надходження до арбітражного суду.

5. Арбітражним судам слід звернути увагу на те, що Законом стаття 119 виключена з АПК, а порядок притягнення винних осіб до відповідальності за невиконання судового акта встановлено Законом України "Про виконавче провадження". Отже з моменту набрання чинності Законом вирішення відповідних питань не є компетенцією арбітражного суду.

6. Відповідно до Закону частину першу статті 121 АПК викладено у новій редакції. За її приписами заяву про надання відстрочки, розстрочки, зміну способу і порядку виконання рішення, ухвали, постанови слід розглядати у судовому засіданні у 10-денний строк з моменту надходження до арбітражного суду за правилами АПК, у тому числі з викликом сторін, прокурора чи його заступника. Тому заявник повинен подавати докази надіслання другій стороні копії заяви і докази на її обгрунтування.

Ухвала про відстрочку або розстрочку виконання рішення, ухвали, постанови, зміну способу та порядку їх виконання може бути винесена лише у виняткових випадках за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового акта або роблять його виконання неможливим. Такі обставини визначаються арбітражним судом з огляду на матеріали конкретної справи, у тому числі доводи сторін та подані ними докази.

У вирішенні питань, пов'язаних з відстрочкою, розстрочкою, зміною способу і порядку виконання рішення, ухвали, постанови, слід керуватися роз'ясненням президії Вищого арбітражного суду України від 12.09.96 N 02-5/333 "Про деякі питання практики застосування статті 121 Арбітражного процесуального кодексу України" з урахуванням приписів Закону.