Про оскарження підзаконних нормативно-правових актів

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Собківа Я.М., суддів - Борисюк Л.П., Петрика І.Й., при секретарі - Присяжній Д.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Кабінету Міністрів України на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 6 вересня 2013 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Кабінету Міністрів України, треті особи - Міністерство праці та соціальної політики України, Міністерство освіти і науки України, про оскарження підзаконних нормативно-правових актів, -

Позивач ОСОБА_2 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва із адміністративним позовом до Кабінету Міністрів України, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет позову: Міністерства праці та соціальної політики України, Міністерства освіти і науки України, в якому просив:

- визнати поважною причиною пропуску ним строку звернення до суду з адміністративним позовом;

- визнати нечинним та зобов'язати відповідача скасувати пункт 2 постанови, а також останні чотири абзаци (35) підпункту 31 пункту 1 та пункту 2 змін, що вносяться до Порядку призначення і виплати стипендії та Порядку використання коштів державного бюджету для виконання програм, пов'язаних із соціальним захистом громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи , затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 5 березня 2008 року № 165 "Деякі питання стипендіального забезпечення";

- визнати нечинним та зобов'язати відповідача скасувати підпункт 3 пункту 1 постанови КМУ від 20.04.2007 року № 649 "Про встановлення розмірів виплат деяким категоріям громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" ;

- визнати нечинним та зобов'язати відповідача скасувати підпункт "е" пункту 1 постанови КМУ від 26.07.1996 року № 836 "Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" ;

- визнати нечинним та зобов'язати відповідача скасувати абзац 2 пункту 1 постанови КМУ від 12.07.2005 року № 562 "Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" ;

- визнати нечинним та зобов'язати відповідача скасувати підпункт 1 пункту 4 постанови КМУ від 28.05.2008 року № 530 "Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян" відносно встановлення для осіб, які постраждали від Чорнобильської катастрофи, щомісячної додаткової пенсії для інвалідів II групи в розмірі 20 відсотків від прожиткового мінімуму, встановленого законодавством для осіб, які втратили працездатність, а також визнати нечинним та зобов'язати відповідача скасувати підпункт 1 пункту 6 даної постанови відносно визначеної щомісячної мінімальної пенсії для інвалідів II групи з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році в розмірі 965 грн.;

- визнати нечинним та зобов'язати відповідача скасувати підпункт 2 пункту 1 постанови КМУ від 16.07.2008 року № 654 "Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян" відносно щомісячних доплат до пенсії, пов'язаних з тим, щоб її розмір (без додаткової пенсії) щомісячно досягав розміру в 1090 грн. з 1 липня 2008 року для інвалідів II групи, щодо яких встановлено причинний зв'язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році;

- визнати нечинним та зобов'язати відповідача скасувати підпункт 1 пункту 2 постанови КМУ від 27.12.2005 року № 1293 "Про збільшення розмірів пенсії деяким категоріям громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" відносно визначеної з 1 січня 2006 року щомісячної мінімальної пенсії для інвалідів II групи з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, щодо яких встановлено причинний зв'язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою в розмірі 500 грн.;

- визнати нечинним та зобов'язати відповідача скасувати пункти 1 та 2 постанови КМУ від 25.07.2001 року № 861 "Про підвищення розмірів пенсій, призначених відповідно до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" відносно того, що під час призначення і перерахунку з 1 серпня 2001 року додаткових пенсій та пенсій, передбачених частиною 4 статті 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" потрібно виходити з розміру 18 грн. 10 коп.

- зобов'язати Кабінет Міністрів України привести свої підзаконні нормативно-правові акти відповідно до вимог Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28 лютого 1991 року № 796-XII.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 5 вересня 2013 року даний позов в частині вимог про визнання нечинним та зобов'язання Кабінету Міністрів України скасувати підпункт 3 пункту 1 постанови КМУ від 20.04.2007 року № 649 "Про встановлення розмірів виплат деяким категоріям громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" ; визнання нечинним та зобов'язання Кабінету Міністрів України скасувати підпункт "е" пункту 1 постанови КМУ від 26.07.96 року № 836 "Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" ; визнання нечинним та зобов'язання відповідача скасувати абзац 2 пункту 1 постанови КМУ від 12.07.2005 року № 562 "Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" , залишено без розгляду з підстав пропуску позивачем строку звернення до суду з адміністративним позовом.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 6 вересня 2013 року позов задоволено частково.

Визнато незаконними та нечинними пункт 2 постанови, а також останні чотири абзацами (35) підпункту 31 пункту 1 та пункту 2 змін, що вносились до Порядку призначення і виплати стипендії та Порядку використання коштів державного бюджету для виконання програм, пов'язаних із соціальним захистом громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 5 березня 2008 року № 165 "Деякі питання стипендіального забезпечення" .

В іншій частині позову відмовлено.

Відповідач не погоджуючись з прийнятим рішенням суду звернувся з апеляційною скаргою, в якій зазначає, що оскаржувана постанова суду не відповідає вимогам матеріального та процесуального права, а саме, судом першої інстанції неповно з'ясовано та не доведено обставини, що мають значення для справи, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, в зв'язку з чим просять скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким повністю відмовити в задоволенні вимог даного позову.

Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, які з'явилися до суду апеляційної інстанції, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Згідно ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, позивач ОСОБА_2 приймав участь в ліквідації аварії на Чорнобильській АЄС в 1986 році, що підтверджується посвідченням ліквідатора першої категорії серії НОМЕР_1 від 15 жовтня 1996 року. Згідно останньої довідки Полтавської обласної МСЕК № 1 від 25.10.2007 року за № 0343957 позивачу безстроково була встановлена II група інвалідності, захворювання пов'язаного з роботами по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.

Позивач з травня 1996 року перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України Автозаводського району в м. Кременчуці Полтавської області та отримує основну (державну) і додаткову пенсію за шкоду заподіяну здоров'ю згідно ст. ст. 54 та 50 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" в розмірі відшкодування фактичних збитків (встановлених у відсотках втрати працездатності).

Крім того, позивач перебуває на обліку в Управлінні праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Автозаводської районної ради м. Кременчука Полтавської області та рахується в Кременчуцькому державному політехнічному університеті імені Михайла Остроградського як учасник ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС I категорії, інвалід II групи та отримувач відповідних компенсацій та пільг згідно Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" .

Разом з тим, на утриманні позивача перебуває двоє неповнолітніх дітей, постраждалих від аварії на Чорнобильській АЄС, а саме: ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 (дублікат посвідчення НОМЕР_2 від 13.02.2000 року серії Д) та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2 (посвідчення НОМЕР_3 від 24.06.1993 року серії Д).

Як вбачається з матеріалів справи, постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 4 листопада 2009 року у справі № 2а-4940/09/2670, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 21 вересня 2010 року, частково задоволено позов ОСОБА_6 до Кабінету Міністрів України та Міністерства праці та соціальної політики України про зобов'язання прийняти рішення про відміну деяких частин нормативно-правових актів Кабінету Міністрів України та нормативно-правових актів в цілому, у зв'язку з чим визнано незаконним та нечинним п. 1 ч. 4 постанови Кабінету Міністрів України "Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян" № 530 від 28.05.2008 року в частині що стосується інвалідів II групи, п. 1 ч. 6 постанови Кабінету Міністрів України "Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян" № 530 від 28.05.2008 року в частині що стосується інвалідів II групи; визнано незаконним та нечинним абзац 1 п. 2 ч. 1 постанови Кабінету Міністрів України "Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян" № 654 від 16.07.2008 року в частині що стосується інвалідів II групи.

Водночас, колегія суддів зауважує, що позовні вимоги у справі № 2а-4940/09/2670 є тотожними з позовними вимогами у даній справі.

Згідно з ч. 1 ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Згідно ст. 254 КАС України постанова або ухвала суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова чи ухвала суду не набрала законної сили.

Постанова або ухвала суду апеляційної чи касаційної інстанції за наслідками перегляду, постанова Верховного Суду України набирають законної сили з моменту проголошення, а якщо їх було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, - через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.

В силу положень ст. 255 КАС України постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України. Обставини, які були встановлені постановою, що набрала законної сили, в одній адміністративній справі не можуть оспорюватися в іншій судовій справі за участю тих самих сторін.

Отже, зважаючи на наявність вищевказаного судового рішення, що набрало законної сили, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову в частині вимог про визнання незаконним та нечинним п. 1 ч. 4 постанови Кабінету Міністрів України "Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян" № 530 від 28.05.2008 року в частині що стосується інвалідів II групи, п. 1 ч. 6 постанови Кабінету Міністрів України "Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян" № 530 від 28.05.2008 року в частині що стосується інвалідів II групи та визнання незаконним та нечинним абзац 1 п. 2 ч. 1 постанови Кабінету Міністрів України "Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян" № 654 від 16.07.2008 року в частині що стосується інвалідів II групи.

Що стосується решти позовних вимог, колегія суддів зважає на наступне.

Положення статті 20 Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991 № 796-XII (далі Закон 796) передбачає правила виплат компенсацій та пільг громадянам, віднесеним до категорії I, зокрема, нормами п. 26 частини I визначено підстави та умови призначення додаткової соціальної стипендії, а саме: - "право на вступ поза конкурсом до державних вищих закладів освіти, професійно-технічних закладів освіти та на курси для професійного навчання з обов'язковим наданням гуртожитку на час навчання тим, хто не має житла, і гарантованою виплатою стипендії, підвищеної на 100 відсотків, незалежно від місця навчання на території України. Особи, які закінчили середні та професійно-технічні заклади освіти з відзнакою (відмінними оцінками), приймаються без іспитів до державних вищих закладів освіти за результатами співбесіди. Зазначені особи навчаються в цих закладах освіти за рахунок держави".

Відповідно до п. 2 постанови Кабінету Міністрів України від 5 березня 2008 року № 165 "Деякі питання стипендіального забезпечення" соціальну стипендію з 1 січня встановлено у наступних розмірах:

- для учнів з числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, а також учнів, які в період навчання у віці від 18 до 23 років залишилися без батьків, - 500 гривень на місяць;

- для студентів вищих навчальних закладів з числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, а також студентів, які в період навчання у віці від 18 до 23 років залишилися без батьків, - 1060 гривень на місяць.

Разом з тим, Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 р. № 10-рп/2008 зміни, що були внесені до даних норми підпунктами 12, 15 пункту 28 розділу II Закону України від 28.12.2007 р. № 107-VI "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" визнано такими, що не відповідають Конституції України.

Відповідно до ст. 150 Конституції України рішення Конституційного Суду України є обов'язковим на території України, остаточним і не може бути оскаржене.

Згідно ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Отже, аналізуючи обставини даної справи та зважаючи на наведені вище норми чинного законодавства, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що зміни внесені до статті 20 Закону 796 підпунктами 12, 15 пункту 28 розділу II Закону України від 28.12.2007 р. № 107-VI "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" втратили чинність з 22.05.2008 року, тобто з моменту визнання їх неконституційними.

Таким чином, апелянтом не було надано доказів на підтвердження заявлених ним вимог, а тому доводи апеляційної скарги спростовуються вищевикладеним, матеріалами справи та не відповідають вимогам чинного законодавства.

З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін.

Керуючись ст. ст. 72, 160, 195, 198, 200, 205, 206, 212, 254, 255 КАС України , суд, -

Апеляційну скаргу Кабінету Міністрів України - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 6 вересня 2013 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст ухвали виготовлено - 13.06.2014 р.