Про податок на додану вартість

Державна фіскальна служба України розглянула звернення щодо можливості безкоштовного зберігання сировини, яка не належить товариству, надіслане до ДФС листом Офісу великих платників податків ДФС, та, керуючись статтею 52 Податкового кодексу України (далі - ПКУ), повідомляє.

Відповідно до частини першої статті 936 Цивільного кодексу України (далі- ЦКУ) за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

Згідно зі статтею 937 ЦКУ договір зберігання укладається у письмовій формі у випадках, встановлених статтею 208 ЦКУ, зокрема у письмовій формі правочин укладається між юридичними особами та між фізичними особами і юридичними особами.

Плата за зберігання та строки її внесення встановлюються договором зберігання. Установчим документом юридичної особи або договором може бути передбачено безоплатне зберігання речі (стаття 946 ЦКУ).

При безоплатному зберіганні поклажодавець зобов'язаний відшкодувати зберігачеві здійснені ним витрати на зберігання речі, якщо інше не встановлено договором або законом (частина третя статті 947 ЦКУ).

Згідно з підпунктами "а" і "б" пункту 185.1 статті 185 ПКУ об'єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з постачання товарів/послуг, місце постачання яких відповідно до статті 186 ПКУ розташоване на митній території України.

Постачання послуг - будь-яка операція, що не є постачанням товарів, чи інша операція з передачі права на об'єкти права інтелектуальної власності та інші нематеріальні активи чи надання інших майнових прав стосовно таких об'єктів права інтелектуальної власності, а також надання послуг, що споживаються в процесі вчинення певної дії або провадження певної діяльності (підпункт 14.1.185 пункту 14.1 статті 14 ПКУ).

Відповідно до пункту 188.1 статті 188 ПКУ база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів та, зокрема, за операціями з постачання самостійно виготовлених (наданих) послуг не може бути нижче звичайних цін.

Послуга із зберігання сировини, яка не належить товариству, за своєю сутністю є послугою, що самостійно надана товариством постачальнику такої сировини.

Отже, база оподаткування операцій з постачання послуг із зберігання сировини, яка не належить товариству, не може бути нижче звичайних цін на такі послуги.

Датою виникнення податкових зобов'язань з постачання послуг, оплата за які не здійснюється, згідно з пунктом 187.1 статті 187 ПКУ вважається дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Щодо оподаткування послуги із зберігання сировини податком на прибуток.

У зберігана дохід нараховується за датою складання акта або іншого документа, що є підтвердженням виконання зобов'язань, адже фактично надаються послуги (пункт 137.1 статті 137 ПКУ).

Щодо питання врахування вартості зберігання продукції на складах товариства в вартості придбаної товариством продукції, слід зазначити, що формування собівартості продукції здійснюється на підставі Методичних рекомендацій з формування собівартості продукції (робіт, послуг) у промисловості, затверджених наказом Міністерства промислової політики України від 09.07.2007 р. N 373.

Слід зауважити, що відповідно до п. 1 ст. 42 гл. 4 Господарського кодексу України від 16.01.2003 р. N 436-ІV, підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Тому податкові наслідки господарських операцій можуть бути визначені після оформлення первинних документів.