Про деякі питання застосування пункту 2 статті 62 Арбітражного процесуального Кодексу України

Відповідно до пункту 2 статті 62 Арбітражного процесуального Кодексу України арбітр відмовляє у прийнятті позовної заяви, якщо у провадженні органу, який в межах своєї компетенції вирішує господарський спір, є справа зі спору між тими ж сторонами, про той же предмет із тих же підстав або є рішення цих органів з такого спору.

З посиланням на цю норму Арбітражного процесуального Кодексу України деякі арбітражні суди відмовляють у прийнятті позовної заяви про стягнення сум основної заборгованості та майнових санкцій у зв'язку з тим, що такий спір був розглянутий арбітражем біржі.

З метою правильного вирішення цього питання Вищий Арбітражний Суд України вважає за необхідне дати такі роз'яснення.

Відповідно до статті 3 Закону України "Про товарну біржу" товарній біржі надане право засновувати арбітражні комісії для вирішення спорів у торговельних угодах. Спори, що виникають по біржових угодах, вирішуються у порядку, встановленому законодавством України, статутом товарної біржі та біржовими правилами (стаття 20 Закону).

Виходячи із змісту статей 1, 3 і 20 Закону України "Про товарну біржу", компетенція арбітражних комісій біржі обмежується вирішенням спорів, що виникають при укладанні, зміні та розірванні угод, які відповідають умовам, визначеним у статті 15 цього Закону.

Вирішення спорів, що виникають при виконанні зазначених угод, а також усіх спорів з інших угод виходить за межі компетенції арбітражних комісій біржі. У цих випадках вони не можуть розглядатись як орган, визначений у пункті 2 статті 62 Арбітражного процесуального Кодексу України.

Поряд з цим сторони мають право передати господарський спір на вирішення третейського суду, у тому числі обрати третейським судом арбітражну комісію біржі. Вирішення арбітражною комісією біржі спору як третейським судом може бути визнане за умовою додержання вимог чинного Положення про третейський суд, затвердженого постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 30 грудня 1975 року N 121.