Щодо правомірності відображення у податковій накладній номенклатури послуг, що не відповідає формулюванню у первинних документах, якими супроводжується постачання таких послуг

Державна фіскальна служба України розглянула звернення щодо правомірності відображення у податковій накладній номенклатури послуг, що не відповідає формулюванню у первинних документах, якими супроводжується постачання таких послуг, та, керуючись статтею 52 розділу II Податкового кодексуУкраїни (далі - ПКУ), повідомляє.

Господарські відносини між підприємствами регулюються Цивільним кодексом України та не належать до сфери контролю ДФС.

Водночас пунктом 2 статті 3 Закону України від 16 липня 1999 року N 996- XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні"(далі - Закон N 996-ХIV) передбачено, що податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, грунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Статтею 1 Закону N 996-ХIV визначено, що первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.

Питання організації бухгалтерського обліку на підприємстві належать до компетенції його власника (власників) або уповноваженого органу (посадової особи) відповідно до законодавства та установчих документів (пункт 2 статті 8 Закону N 996-ХIV).

Відповідно до пункту 7 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 9 "Запаси", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20.10.1999 р. N 246 "Про затвердження Положення (стандарту) бухгалтерського обліку", одиницею бухгалтерського обліку запасів є їх найменування або однорідна група (вид).

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулюються нормами ПКУ (пункт 1.1 статті 1 розділу І ПКУ).

Згідно з нормами чинного законодавства платники податку зобов'язані самостійно декларувати свої податкові зобов'язання та визначати сутність і відповідність здійснюваних ними операцій тим, які перераховані ПКУ.

При цьому пунктом 44.1 статті 44 розділу II ПКУ передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені пунктом 44.1 статті 44 розділу II ПКУ.

Правові основи оподаткування ПДВ встановлено розділом V та підрозділом 2 розділу XX ПКУ.

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 розділу V ПКУ на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений ПКУ термін.

У податковій накладній зазначаються в окремих рядках, зокрема, такі обов'язкові реквізити:

е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг;

і) код товару згідно з УКТ ЗЕД, для послуг - код послуги згідно з Державним класифікатором продукції та послуг (далі - ДКПП); платники податків, крім випадків постачання підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України, мають право зазначати код товару згідно з УКТ ЗЕД або код послуги згідно з ДКПП неповністю, але не менше ніж чотири перших цифри відповідного коду.

Порядок заповнення податкової накладної затверджено наказом Міністерства фінансів України від 31.12.2015 р. N 1307, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 26.01.2016 року за N 137/28267 (далі - Порядок N 1307).

Відповідно до пункту 16 Порядку N 1307 у графі 2 податкової накладної відображається номенклатура товарів/послуг постачальника (продавця), у графах 3.1,3.3 - код товару згідно з УКТ ЗЕД або код послуги згідно з ДКПП.

Враховуючи викладене, у графі 2 податкової накладної відображається номенклатура послуг, яка має відповідати формулюванню у первинних документах, якими супроводжується постачання таких послуг, та не повинна містити інших даних.

Згідно зі статтею 52 розділу II ПКУ податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.