ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
У Х В А Л А
| 29 травня 2014 року м. Київ | справа № 800/303/14 |
Суддя Вищого адміністративного суду України Федоров М.О., вирішуючи питання про відкриття провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Верховної Ради України про визнання незаконним та нечинним нормативно - правового акту Верховної Ради України в окремій частині, -
ВСТАНОВИВ:
22 травня 2014 року ОСОБА_1 звернувся до Вищого адміністративного суду України як суду першої інстанції з позовом до Верховної Ради України про визнання незаконним та нечинним нормативно - правового акту Верховної Ради України в окремій частині.
Ознайомившись з позовною заявою ОСОБА_1 до Верховної Ради України про визнання незаконним та нечинним положень частини 11 статті 10 Закону України "Про біженців та осіб які потребують додаткового або тимчасового захисту" № 3671-17 від 08.07.2011, прихожу до висновку про відмову у відкритті провадження, з огляду на наступне.
Частиною четвертою статті 18, статтею 171-1 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що Вищому адміністративному суду України як суду першої інстанції підсудні справи, зокрема, щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності Верховної Ради України.
Пунктом першим частини першої статті 171-1 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що Вищий адміністративний суд як суд першої інстанції розглядає адміністративні справи щодо законності (крім конституційності) постанов Верховної Ради України, а не законів.
Таким чином, юрисдикція адміністративних судів, зокрема, Вищого адміністративного суду як суду першої інстанції, не поширюється на спір про визнання нечинними окремих положень (частин, пунктів) закону.
Крім того, слід зазначити, що згідно з частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Частиною другою статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.
Відповідно до пункту першого частини третьої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів не поширюється на публічно-правові справи, що віднесені до юрисдикції Конституційного Суду України.
Публічно-правові спори щодо конституційності законів, міжнародних договорів, підзаконних актів Верховної Ради України, Президента України, Кабінету Міністрів України віднесені до юрисдикції Конституційного Суду України. Згідно зі статтею 14 Закону України від 16.10.1996 N 422/96-ВР "Про Конституційний Суд України" до повноважень Конституційного Суду України не належать питання щодо законності актів органів державної влади, органів влади та органів місцевого самоврядування, а також інші питання, віднесені до компетенції судів загальної юрисдикції.
Згідно зі статтею 147 Конституції України Конституційний Суд України є єдиним органом конституційної юрисдикції в Україні. Конституційний Суд України вирішує питання про відповідність законів та інших правових актів Конституції України і дає офіційне тлумачення Конституції України та законів України.
Статтею 1 Закону України "Про Конституційний Суд України" № 422/96-ВР від 16.10.1996 передбачено, що Конституційний Суд України є єдиним органом конституційної юрисдикції в Україні.
Відповідно до пункту першого статті 13 Закону України "Про Конституційний Суд України", Конституційний Суд України приймає рішення та дає висновки у справах щодо:
конституційності законів та інших правових актів Верховної Ради України, актів Президента України, актів Кабінету Міністрів України, правових актів Верховної Ради Автономної Республіки Крим; відповідності Конституції України чинних міжнародних договорів України або тих міжнародних договорів, що вносяться до Верховної Ради України для надання згоди на їх обов'язковість;
Згідно зі статтею 15 Закону України "Про Конституційний Суд України" підставами для прийняття Конституційним Судом України рішення щодо неконституційності правових актів повністю чи в їх окремих частинах є:
- невідповідність Конституції України;
- порушення встановленої Конституцією України процедури їх розгляду, ухвалення або
набрання ними чинності;
- перевищення конституційних повноважень при їх прийнятті.
Адміністративні суди в порядку адміністративного судочинства не можуть бути оскаржені і переглянуті правові акти Верховної Ради України, Президента України, Кабінету Міністрів України, Верховної Ради Автономної Республіки Крим щодо їх конституційності.
Проте у справах щодо оскарження підзаконних правових актів інших суб'єктів владних повноважень адміністративний суд може перевіряти їх відповідність Конституції України, міжнародним договорам, ратифікованим в Україні, законам України та іншим правовим актам вищої юридичної сили.
Оскільки позивач вважає, що визнання незаконним та нечинним положень частини 11 статті 10 Закону України "Про біженців та осіб які потребують додаткового або тимчасового захисту" № 3671-17 від 08.07.2011 не відповідають Конституції України, тобто порушують його особисті немайнові права, передбачені Конституцією України, розгляд цього питання віднесений до юрисдикції Конституційного Суду України.
Згідно з пунктом першим частини першої статті 109 Кодексу адміністративного судочинства України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо заяву не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства, у зв'язку з чим ОСОБА_1 необхідно відмовити у відкритті провадження в адміністративній справі за його позовом до Верховної Ради України про визнання незаконним та нечинним положень частини 11 статті 10 Закону України "Про біженців та осіб які потребують додаткового або тимчасового захисту" № 3671-17 від 08.07.2011.
Керуючись пунктом першим частини першої статті 18, 24, 107, 109, 171-1 Кодексу адміністративного судочинства України,-
УХВАЛИВ:
Відмовити ОСОБА_1 у відкритті провадження в адміністративній справі за його позовом до Верховної Ради України про визнання незаконним та нечинним положень частини 11 статті 10 Закону України "Про біженців та осіб які потребують додаткового або тимчасового захисту" № 3671-17 від 08.07.2011.
Роз'яснити ОСОБА_1, що розгляд такої справи віднесений до юрисдикції Конституційного Суду України.
Судове рішення набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про його перегляд Верховним Судом України, якщо таку скаргу не було подано.
Рішення підлягає перегляду Верховним Судом України у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України.
Заява про перегляд судового рішення може бути подана не пізніше 10 днів з дня ухвалення судового рішення безпосередньо до Верховного Суду України.
| Суддя | М.О. Федоров |
